Тема 2. Розвиток уявлень про особистість у ...-...

Тема 2. Розвиток

уявлень про особистість

у вітчизняній психології

Лекція 2. Класичні вітчизняні теорії

особистості.

План1. Становлення поняття «особистість» у вітчизняній психології:

основні етапи, філософський та ідеологічний контекст.

2. Принципи дослідження та завдання психології особистості.

3. Поняття і структура особистості в роботах С.Л. Рубінштейна.

4. Особистість в роботах Л.С. Виготського.

5. Концепція особистості О.М. Леонтьєва.

6. Уявлення про особистість в роботах В.М. Мясіщева, О.Г. Ковальова, К.К. Платонова.

7. Уявлення про особистість в межах вчення про людину Б.Г. Ананьєва.

8. Розуміння особистості в межах теорії діяльності.

9. Погляди на особистість, викладені у роботах А. Братуся.

• Ключові поняття теми:

особистість, контекст, теорія

діяльності, принципи дослідження,

структура особистості.

Становлення поняття

«особистість» у вітчизняній

психології I

Особистість — це поняття, яке використовується для відображення соціальної природи людини, розгляду її як індивіда, як суб'єкта соціокультурного життя, що розкривається у відносинах між людьми, спілкуванні і предметній діяльності.

Під «особистістю» розуміють стійку систему соціально значущих рис, що характеризують особу як члена того чи іншого суспільства або групи. Поняття «особистість» характеризує суспільну сутність людини, пов’язану із засвоєнням різноманітного виробничого і духовного досвіду суспільства.

1

• Особистість – в суспільствознавчих науках розглядається, як особлива якість людини, набута нею в соціокультурному середовищі в процесі спільної діяльності та спілкуванні

• (Великий психологічний словник під редакцією Б. Г. Мерєщякова, С. 320.).

• Особистість, на думку дослідників (А. В. Петровського, М. Г. Ярошевського) розглядається у декількох значеннях: 1) індивід як суб’єкт соціальних відносин та свідомої діяльності; 2) скеровані включеністю в суспільні відносини, системна якість індивіда, яка формується в спільній діяльності та спілкуванні. Ідеалістична психологія розглядає особистість, як особливу незмінну духовну сутність, як „цілком психічне єство”.

1 Становлення поняття

«особистість» II

• С. Д. Максименко, розглядаючи поняття „особистості” дає наступне тлумачення: „особистість – це конкретний людський індивід з індивідуально виявленими своєрідними розумовими, емоційними, вольовими та фізичними властивостями. Особистість виникла й розвинулася у процесі суспільно-історичного розвитку людства, у процесі роботи.

• Особистість — це не суто психологічне поняття, і вивчається вона всіма суспільними науками — філософією, соціологією, етикою, педагогікою та ін. Розумінню природи особистості сприяють література, музика, образотворче мистецтво. Особистість відіграє значну роль у вирішенні політичних, економічних, наукових, культурних, технічних проблем, загалом у піднесенні рівня людського буття.


«особистість» III

• Категорія особистості посідає в сучасних наукових дослідженнях і в суспільній свідомості одне з центральних місць. Завдяки категорії особистості постають можливості для цілісного підходу, системного аналізу та синтезу психологічних функцій, процесів, станів, властивостей людини.

• Особистість - поняття соціальне, у ньому представлено надприродне, історичне в людині; воно не охоплює всі ознаки індивідуальності, але ставить знак рівності між особистістю дитини та її культурним розвитком. Особистість "не вроджена, але виникає в результаті культурного розвитку" і "в цьому сенсі корелятом особистості буде ставлення примітивних і вищих реакцій". Розвиваючись, людина опановує власну поведінку.

• Однак необхідною передумовою цього процесу є утворення особистості, бо "розвиток тієї чи іншої функції завжди є похідним від розвитку особистості в цілому і обумовлено їм"

Становлення поняття

«особистість» ІV

1

А.Н.Леонтьєв - собистість, на його думку, - це психологічне утворення особливого типу, породжуване життям людини в суспільстві.

Супідрядність різних діяльностей створює підставу особистості, формування якої відбувається в онтогенезі прижиттєво.

• А.В.Петровский дає наступне визначення особистості: «Особистістю в психології позначається системна соціальна якість, що набувається індивідом в предметній діяльності та спілкуванні і характеризує рівень і якість представленості суспільних відносин в індивіді».

• Ковальов А.Г. визначив поняття особистість як складне, багатогранне явище суспільного життя, ланка в системі суспільних відносин.


«особистість» V

• Ковальов А.Г. визначив поняття особистість як складне, багатогранне явище суспільного життя, ланка в системі суспільних відносин. Особистість є продуктом суспільно-історичного розвитку, з одного боку, і діяч суспільного розвитку-з іншого. Жодна з суспільних наук не може абстрагуватися від особистості як суспільного явища. Однак кожна суспільна наука має свій аспект дослідження. Так, історичний матеріалізм головним чином досліджує особистість у складі мас, класів і суспільства в цілому як діяча громадського розвитку.

• Психологія акцентує увагу на суб'єктивному світі особистості, його структуру і закономірності формування і розвитку. Особистість невіддільна від суспільства.


«особистість» VI

Щоб перейти від уявлення про особистість як носія окремих функцій до дослідження особистості як такої, потрібно було визначити структуру особистості.

Особистість згідно з С.Л. Рубінштейном є основою зв*язку свідомості і діяльності, виражається через триєдність: чого хоче людина (потреби, установки), що може (здібності, обдарування), що є вона сама (потреби і мотиви, закріплені в характері).

Формування особистості за Виготським - процес культурного розвитку. Особистість за Леонтьєвим -внутрішній момент діяльності (дитина стає особистістю лише як суб'єкт суспільних відносин).

2 Принципи дослідження та завдання

психології особистості. І

Одним із принципів наукового дослідження особистості є:

1. принцип системності (виділення рівнів досліджуваної системи та її окремих компонентів, виявлення принципів і механізмів організації системи в єдине ціле).

2. Ієрархічний принцип (організованість особистісної структури).

3. Принцип активності (особистість має властивості ініціативи, свободи вибору і характеризується вибірковою поведінкою).

Принципи дослідження та завдання

психології особистості ІІ2

4. Принцип розвитку (вивчення психічних процесів і властивостей з точки зору їх закономірної зміни).

5. Принцип суб'єктості (припускає розглядати людину як автономну, ініціативну особистість, здатну в певних межах змінювати себе і навколишній світ).

6. Принцип детермінізму (причинна обумовленість будь-якого психічного процесу).

7. Принцип єдності методології, теорії і експерименту (дозволяє здійснювати достовірну перевірку теоретичних гіпотез)

1. Дослідження загального і часткового в

прояві особистості.

2. Вивчення структури особистості

3. Вивчення механізмів розвитку особистості.

4. Вивчення закономірностей розвитку

особистості.

5. Опис, пояснення, прогноз і корекція

особистісного розвитку.

Принципи дослідження та завдання

психології особистості III

2

Поняття і структура особистості в

роботах С.Л. Рубінштейна IМетодологічні основи психології С.Л. Рубінштейна були

пов’язані з ідеями К. Маркса. У статті "Принцип творчої самодіяльності" він розглядає пізнання не як споглядання, а як активну діяльність.

Рубінштейн спеціально відзначає, що не тільки діяльність впливає на особистість, а й особистість, маючи право на вибір, займає активну й ініціативну позицію.

Особистість і її психічні властивості є одночасно і результатом, і передумовою діяльності. Важливим моментом у дослідженні особистості, по Рубінштейну, є особливості її включення в більш широкий контекст - не тільки в діяльність, але і в життєдіяльність. "Сутність людської особистості, - говорить Рубінштейн, - знаходить своє завершальне вираження в тому, що вона має свою історію.

3

Особистість як суб'єкт життя має три рівні організації:

1. 1) психічний склад - індивідуальні особливості протікання психічних процесів;

2. 2) особистісний склад - якості характеру і здібності;

3. 3) життєвий склад - моральність, розум, вміння ставити життєві завдання, світогляд, активність, життєвий досвід.


роботах С.Л. Рубінштейна II

3


роботах С.Л. Рубінштейна III

- Наступне важливе для психологічної концепції

особистості положення полягає в тому, що будь-

який зовнішній вплив діє на індивіда через

внутрішні умови, які в нього вже сформувалися

раніше, також під впливом зовнішніх впливів.

- Рубінштейном, робить зрозумілим добре відому

формулу: «особистістю не народжуються - нею

стають». Психічні властивості особистості - не явна

даність, вони формуються і розвиваються в ході

діяльності.

3

Отже, для психології особистості, з точки зору С. Л. Рубінштейна стають важливими наступні положення:

1. психічні властивості особистості в її поведінці, в діях і вчинках, які вона здійснює, одночасно і проявляються, і формуються;

2. психічний образ особистості у всьому різноманітті властивостей визначається реальним буттям, способом життя і формується в конкретній діяльності;

3. процес вивчення психічного образу особистості передбачає вирішення трьох питань:

• Чого хоче особистість, що для неї є необхідним, до чого вонапрагне? Це питання стосується спрямованості, установкок і , потреби, інтересів та ідеалів;

• Що може особистість? Це стосується здібностей, задатківлюдини, та її обдарованості.

• Ким постає з її сутності. Це питання про характер людини..


роботах С.Л. Рубінштейна IV

3


роботах С.Л. Рубінштейна V

Спрямованість особистості, її становлення,

породжуючи в однорідних ситуаціях певні

вчинки, які переходять у характер і

закріплюються в ньому у вигляді

властивостей. Наявність інтересів до певної

галузі діяльності стимулює розвиток в цьому

напрямку, а наявність здібностей,

обумовлюючи успішну роботу, стимулює

інтерес до неї.

3

Особистість в роботах

Л.С. Виготського IНайважливішим принципом психології, згідно Л.С.

Виготським, є принцип історизму, або принцип розвитку (неможливо зрозуміти «сталі» психологічні функції, не простеживши детально історію їх розвитку), а головним методом дослідження вищих психічних функцій - метод їх формування.

Виготський сформулював ряд фундаментальних положень культурно-історичної теорії онтогенетичного розвитку психіки людини, які визначили дослідження його учнів і послідовників в області загальної, дитячої та педагогічної психології. Відповідно до цієї теорії, онтогенетичнийрозвиток психіки людини визначається процесами присвоєння їм суспільно-історичних форм культури.

4

4. Особистість в роботах

Л.С. Виготського IIОсновні детермінанти розвитку особистості за Л.С.

Виготським:

1. Детермінанти поведінки (діяльності) і психіки людини лежать не в фізіології і не в натуралістичному розуміннізовнішньої активності людини, а в історичномурозвивитку культури, втіленої в знаках. Знаки (або символи) мають стабільні значеннями, що склалися в ході культурного розвитку. "

2. Знаками постають літери, числа, а в кінцевому рахунку всіматеріально-предметні засоби втілення людської культури.

3. Присвоєння (або засвоєння) форм культури, що мають знаково-символічне вираження, що спочатку здійснюється дитиною в колективній діяльності.

4. Особистість в роботах

Л.С. Виготського III• 4. Всі вищі психічні функції, згідно Виготським,

існують спочатку у вигляді соціальних відносини, соціального зв'язку і спілкування людей, у вигляді їх колективної діяльності, у вигляді "зовнішніх знаків" в інтерпсіхічній формі.

• 5. Таке перетворення функцій в процесі інтеріоризації Л. С. Виготський назвав загальним генетичним законом психічного (культурного) розвитку людини. Таким чином, його культурно-історична теорія стверджує примат в психічному розвитку людини соціального начала над натурально-біологічним початком.

5. Концепція особистості

О.М. Леонтьєва I• Охарактеризуємо коротко особливості розуміння

особистості Леонтьєвим. Особистість, на його думку, - цепсихологічне утворення особливого типу, що породжується життям людини в суспільстві. Супідрядність різних діяльностей створює підставу особистості, формування якої відбувається в процесі соціального розвитку (онтогенезу).

• До поняття «особистість» Леонтьєв не відносив генотипічно зумовлені особливості людини - фізичну конституцію, тип нервової системи, темперамент, біологічні потреби, ефективність, природні задатки, а також прижиттєво набуті знання, уміння і навички, в тому числі професійні. Перераховані вище категорії, на його думку, складають індивідуальні властивості людини.


О.М. Леонтьєва II• Розвиток особистості постає перед нами як процес

взаємодій безлічі діяльностей, які вступають між собою в ієрархічні стосунки. Особистість виступає як сукупність ієрархічних відносин діяльностей. Їх особливість полягає, за висловом А. Н. Леонтьєва, в «пов'язаності» від станів організму.

• Для психологічного трактування «ієрархій діяльностей» О. М. Леонтьєв використовує поняття «потреба», «мотив», «емоція», «значення» і «сенс». Відзначимо, що сам зміст діяльнісного підходу змінює традиційне співвідношення і між цими поняттями і сенс деяких з них. Місце простогомотиву займає так званий мотив-мета, поняття, що вводиться А. Н. Леонтьєвим як структурний елемент майбутнього каркасу особистості.


О.М. Леонтьєва III

• Отже, існують мотиви-стимули, тобто

спонукають, часом появу емоцій, але

позбавлені змістотворних функції, і

змістотворні мотиви або мотиви-цілі, теж

спонукають діяльність, але при цьому

додають їй особистісний зміст.


О.М. Леонтьєва IV

• Все це дозволяє А. Н. Леонтьєву виділити три

основних параметри особистості:

– широта зв'язків людини зі світом (за допомогою його

діяльностей);

– ступінь ієрархізовані цих зв'язків, перетворенні в ієрархію

змістотворних мотивів (мотивів-цілей);

– загальна структура цих зв'язків, точніше мотивів-цілей.

• Процес становлення особистості за А. Н.

Леонтьєвим є процес «становлення зв'язкової

системи особистісних смислів».

6. Уявлення про

особистість в роботах

В.М. Мясіщева,

О.Г. Ковальова,

К.К. Платонова.

6. Уявлення про особистість в роботах

В.М. Мясіщева I

• Можна констатувати, що сьогодні у вітчизняної психології набув значного поширення погляд на людину, як на індивіда, особистість і суб'єкт діяльності. Можна констатувати, що сьогодні у вітчизняної психології набув значного поширення погляд на людину, як на індивіда, особистість і суб'єкт діяльності.

• Зміст концепції В.М. М'ясищева. Під час Великої Великої Вітчизняної війни Мясіщев очолив цикл анатомо-фізіологічних досліджень мікроструктурных змін мозку, вивчаючи наслідки мозкових травм і поранень, їх зв'язку з порушеннями психічної діяльності.

• У цьому підході відносини розглядались як свідомі виборчі зв'язки людини з навколишнім світом і із собою, які впливають з його особисті якості і які реалізуються у діяльності.


В.М. Мясіщева II

• Такий цілісний підхід до постаті, на думку

М'ясіщева, забезпечував динамічний підхід до

розуміння особистості як єдність суб'єкта і

об'єкта. У світлі останніх робіт, Мясищев

розвивав важливу думку, що ця єдність,

звертаючись постійно до минулого, (в

досвід), одночасно стає потенціалом

майбутнього поведінки особистості.


В.М. Мясіщева III

• Предметом аналізованої нами концепції виступають відносини особистості. Основні завдання, розв'язувані даною концепцією:

• 1) Дослідження свідомої регуляції особистості через стосунки;

• 2) Патогенетична клініка неврозів. В.М. Мясіщев визначає особистість так: "Особистість - це система її відносин, у яких вона виявляється у всійповноті і цілісності".

• Біля джерел теорії В.М. М'ясіщева лежать ідеї Лазурського щодо класифікації особистості, відповідно до типів стосунків до навколишньої дійсності.

• Психологія, відносини людини у розвиненому вигляді виступають як цілісна система індивідуальних, виборчих, свідомих зв'язків особистості з різними сторонами об'єктивної дійсності: з ознаками природи й світом речей; з людьми та наукових товариств, явищами; особистість із собою як суб'єктом діяльності.


В.М. Мясіщева IV

• Система відносин визначається всієї історією розвитку людини, вона висловлює її особистий досвід минулого і внутрішньо визначає її дії, переживання.

• Відносини пов'язані з різними подструктурами особистості. Тож з погляду М'ясищева, динамічні індивідуально-психологічні властивості темпераменту є лише на рівні розвиненого характеру "знятої" формою індивідуальних відмінностей, рушійні сили що визначаються свідомим ставленням, а чи не властивостями нервової системи.

• Характер - це система взаємин держави і способів їх здійснення людиною. Властивості реакції людини, які виражають його темперамент і характер, виявляються лише в активному ставленні до об'єкту.

• Здібності людини перебувають у закономірному співвідношенні зі схильностями, які мають рушійну силу розвитку здібностей. Схильність -це що інше, як у певному вигляді діяльності, ставлення до неї.

• Положення психології відносин стали основою розробленої Мясищевым патогенетичної концепції неврозів.

6. Уявлення про особистість в роботах А. Г.

Ковальова V

• А.Г. Ковальов ставить питання про цілісний духовний образ особистості, його походження і будову як питання про синтез складних структур:

• темпераменту (структури природних властивостей),

• спрямованості (система потреб, інтересів, ідеалів),

• здібностей (система інтелектуальних, вольових і емоційних властивостей).

• Всі ці структури виникають у взаємозв'язку психічних властивостей особистості, що характеризують стійкий, постійний рівень активності, що забезпечує найкраще пристосування індивіда до впливів подразників, внаслідок найбільшої адекватності їх відображення.

6. Уявлення про особистість в роботах А. Г.

Ковальова VI

• Індивідуальність вихованця визначається і

характеризується психологічною структурою

його особистості. Сучасні дослідження

свідчать, що окремі риси та властивості

особистості не просто об'єднані в єдину

структуру, а ще й утворюють певну ієрархію.

6. Уявлення про особистість в роботах К. К.

Платонова VII

• К. К. Платонов пропонує динамічну функціональну

структуру особистості:1) спрямованість; 2)

соціальний досвід; 3) індивідуальні особливості

психічних процесів; 4) біологічно зумовлена

подструктура.

• К. К. Платонов пропонує динамічну функціональну

структуру особистості:1) спрямованість; 2)

соціальний досвід; 3) індивідуальні особливості

психічних процесів; 4) біологічно зумовлена

подструктура.

6. Уявлення про особистість в роботах К. К.

Платонова VIII

• К. К. Платонов розуміє єдність елементів. Оскільки йдеться про взаємозв'язки не матеріальних, а функціональних властивостей і якостей особистості, то в цьому разі мається на увазі функціональна структура.

• Структура особистості – цілісне утворення, сукупність соціально значущих психічних властивостей, відношень і дій індивіда, яких набуто в процесі онтогенезу і які визначають його поведінку як соціального суб'єкта дії та спілкування. Тому, визначаючи психологічну структуру особистості, слід пам'ятати, що особистість – це саморегулювальна динамічна функціональна система.

6. Отже

• Вищевикладене дає можливість визначити основні закономірності розвитку особистості вихованця:

• 1) розвиток особистості має спадковий, нерівномірний та інтегративний характер;

• 2) особистість вихованця розвивається під впливом соціального середовища;

• 3) особистість вихованця розвивається під комплексним впливом всіх факторів її формування;

• 4) особистість формується в діяльності;

• 5) зміна особистості вихованця вимагає зміни ставлення до неї.

7. Уявлення про особистість в межах

вчення про людину Б.Г. Ананьєва I

• Відомий російський психолог Б. Г. Ананьєв (1907- 1972) вважав, що особистість - це суспільний індивід, об'єкт і суб'єкт історичного процесу. Важливо вивчати зв'язок між інтеріндивідуальною структурою того соціального цілого, до якого належить особистість, та інтраіндивідуальна структура самої особистості.

• Саме різноманітність зв'язків із суспільством визначає інтраіндивідуальну структуру особистості, організацію особистісних властивостей та її внутрішній світ. І навпаки, стійкі комплекси особистісних властивостей регулюють обсяг і міру соціальних контактів особистості, впливають на створення нею власного середовища розвитку.


вчення про людину Б.Г. Ананьєва II

• Структура особистості поступово складається в процесі її соціального поступу. Особистість є продуктом життєвого шляху людини. Інтраіндивідуальна структура особистості - це цілісне утворення та певна організація властивостей людини.

• Функціонування такого утворення можливе завдяки взаємодії різних компонентів структури особистості.


вчення про людину Б.Г. Ананьєва III

• У структурі особистості наявні взаємозв'язки між

соціальними, соціально-психологічними та

психофізіологічними характеристиками людини.

• Структура особистості будується за двома

основними типами взаємозв'язків -

субординаційним та координаційним. Вони

забезпечують збереження цілісності особистості

при її взаємодії з соціальним і природним

середовищем.

8. Розуміння особистості в межах

теорії діяльності I

• Діяльність - це специфічна форма суспільного буття людей, що полягає в цілеспрямованому перетворенні природної і соціальної дійсності.

• Побудова або творення людиною своєї діяльності є неодмінною умовою формування її особистості.

• Діяльність визначає особистість, але особистість обирає ту діяльність, яка визначає її розвиток (О.Г. Асмолов). Під час діяльності людина взаємодіє з навколишнім світом, і цей процес не пасивний, а активний і керований свідомістю.


теорії діяльності II

• У вузькому розумінні "діяльнісний підхід" -теорія, що розглядає психологію як науку про функціонування і структуру психічного відображення в процесах діяльності індивідів.

• Психологічну теорію діяльності розробляли вітчизняні та зарубіжні психологи. Російський психолог Л.С. Виготський підготував ґрунт для формування психологічної теорії діяльності.


теорії діяльності III• На основі зазначеної ідеї О.М. Леонтьєвим була створена

теорія діяльності, в якій вчений виходив з положення марксизму про те, що діяльність утілюється у своєму продукті. Відбувається начебто "опредметнювання" тих уявлень, які її спонукають і регулюють. Таким чином, у продукті діяльності ці уявлення набирають нової форми. На підставі цього положення О.М. Леонтьєв доходить висновку, що, взаємодіючи з предметами реального світу, які створені людською культурою протягом її історії, індивід засвоює (привласнює) "опредметнену" психологічну реальність.

• Згідно з уявленнями О.М. Леонтьєва, до структури діяльності входять такі компоненти: потреби, мотиви, завдання, дії та операції. Він зазначав, що діяльність містить три мікроструктури і блоки: перший пов'язаний з мотивами, другий - з метою, третій - з операціями.


теорії діяльності IV• На думку сучасного психолога В.П. Зінченка, свідоме життя людини

складається з двох типів відносин: вільні відносини (незалежні від свідомості) і відносини як "перетворені форми" свідомості (енергія, сила). Діяльність і свідомість не можна ототожнювати, свідомість вільна і не залежить від діяльності, хоч нею породжується.

• В. В. Давидов вважає, що ключові проблеми діяльності щезалишаються далекими від адекватного розв'язання.

• Нарешті, функції спонукання і спрямування діяльності, а також функції смислоутворення, як вважають українські вчені (О.О. Нікуленко та ін.), приписують "предмету діяльності" без достатніх підстав. Вони намагаються довести, що діяльність і "активне орієнтування" спричиняє опір, який чинить стосовно суб'єкта, стосовно задоволення його потреб середовище (як предметне, так і соціальне), що предметність діяльності полягає в предметному характері цього опору, а напрям діяльності, тобто вибір засобів задоволення потреб, мети, знарядь тощо, визначається цим опором. Звідси випливає необхідність і провідна роль у діяльності такого компонента психічного відображення дійсності, як "образ опору".

9. Погляди на особистість, викладені у

роботах А. Братуся I

• Особистість як специфічна конструкція не є самодостатньою, такою, що сама в собі несе кінцеву мету свого існування. Мета ця набувається у залежності від відношень та зв’язків, що складаються між особистістю та суттєвими характеристиками людського буття (це є смислові утворення).

• Братусь виділяє поняття особистісних цінностей, які він визначає як усвідомлені та прийняті людиною загальні смисли. (Їх слід відрізняти від чисто декларованих цінностей, що не забезпечені „золотим запасом” відповідного смислового, емоційного відношення до життя, що активно переживається людиною.


роботах А. Братуся II

• Такі цінності не мають прямого відношення до смислової сфери, більш того, вони можуть стати бутафорією, що маскує зовсім інші прагнення.) Саме загальні смислові утворення (в разі, якщо вони усвідомлені, -- це вже особистісні цінності) є, на думку Братуся, основними одиницями, що конституюють свідомість особистості, визначають головні та відносно постійні ставлення людини до основних сфер життя – до світу, до інших людей, до самої себе, а відтак, визначають і мотивацію поведінки людини.


роботах А. Братуся III

• Не можна говорити про нормальний чи

аномальний розвиток особистості, не

розглядаючи ці ставлення – як їх динамічну

сторону (характер напруги, способи

здійснення тощо), так і сторону змістову.

• Створення образу, ескізу майбутнього, тієї

перспективи розвитку особистості, котра не

витікає прямо із наявної сьогодні ситуації.


роботах А. Братуся IV

• Будь-яка діяльність людини може оцінюватися та регулюватися з боку її успішності у досягненні тих чи інших цілей і з боку її моральної оцінки. Для цього потрібен певний стержень, певний самостійний психологічний план.

• Життєва позиція – це сукупність ставлень людини до явищ навколишнього світу, до інших людей, до самої себе, ставлень, що керовані загальною спрямованістю особистості, що визначає життєвий шлях особистості і заснована на її досвіді, моральних принципах, переконаннях.


роботах А. Братуся V

• Життєва позиція також визначає ставлення людини до соціуму. У даному контексті вона близька до статусу особистості, але за однією суттєвою відмінністю: вона визначається не групою, а самою людиною.

• Позиція розрізняється за ступенем активності. Нестійка життєва позиція – це показник особистісної незрілості, ознака конформності. Активна життєва позиція передбачає активне, діяльне ставлення до дійсності, пов’язане із прагненням впливати на події, що відбуваються у соціумі.

ДЯКУЮ ЗА

УВАГУ!!!

Тема 2. Розвиток уявлень про особистість у ...-...

Documents