Джерело: http://isap.sejm.gov.pl/Download?id=WDU20091571240&type=3

Щоденник Законів за 2009 р., № 157, поз. 1240

З А К О Н«Про публічні фінанси»

від 27 серпня 2009 р.

ГЛАВА І

Принципи публічних фінансів

Розділ 1

Загальні положення

Ст. 1. Закон визначає:1) обсяг, принципи діяльності й організації бюджетних установ та самоврядних

бюджетних установ;2) обсяг і принципи діяльності виконавчих агентств, бюджетних установ і

державних цільових фондів;3) принципи функціонування органів сектора публічних фінансів у сфері фінансової

діяльності;4) принципи і порядок контролю за процесами, пов’язаними з накопиченням та

розпорядженням публічними коштами і з управлінням майном;5) принципи управління державним публічним боргом, запобіжні процедури та

процедури санації;6) принципи і порядок розробки та ухвалення багаторічного фінансового плану

держави;7) принципи і порядок розробки та ухвалення багаторічного фінансового прогнозу

органу місцевого самоврядування;8) принципи і порядок формування державного бюджету за програмно-цільовим

методом;9) обсяг, особливість, принципи і порядок планування, ухвалення та виконання

державного бюджету і бюджетів органів місцевого самоврядування;10) особливі принципи бухгалтерського обліку, планування і звітності, які діють у

секторі публічних фінансів;11) принципи управління публічними коштами, які походять з бюджету

Європейського Союзу та з інших іноземних джерел;12) принципи управлінського контролю і внутрішнього аудиту, координації

управлінського контролю і внутрішнього аудиту в установах сектора публічних фінансів.

Ст. 2. Під окремими поняттями у Законі розуміють:1) міністр фінансів – це міністр, відповідальний за питання бюджету, публічних

фінансів і фінансових установ;2) правління органу місцевого самоврядування – це також війт, бурмістр або мер

міста;3) програмно-цільовий метод – це відповідний перелік витрат державного бюджету

або установи сектора публічних фінансів, створений на підставі функцій держави, які обмежують окремі сфери діяльності держави, а також:a) бюджетних завдань, які групують витрати відповідно до цілей,

b) бюджетних підзавдань, які об'єднують заходи з виконання мети завдання, в рамках якого ці підзавдання були виділені

– разом з описом цілей цих завдань і підзавдань, а також з базовими і цільовими показниками ступеня виконання цілей діяльності держави, що визначають вартісне, кількісне або описове визначення базового і цільового рівня результатів з витрачених коштів;

4) окремі закони – інші закони і закон «Про державний бюджет»;5) європейські кошти – це кошти, про які йдеться у ст. 5, ч. 3, пп. 1, 2, 4 i 5a–5c;6) неурядові організації – це неурядові організації і суб'єкти, визначені ст. 3, ч. 3

Закону «Про громадську діяльність і волонтерство» від 24 квітня 2003 р. (Щоденник Законів за 2010 р., № 234, поз. 1536, з наступними змінами)1;

7) організаційний підрозділ – це орган сектора публічних фінансів, що підпорядковується міністру, який керує певною сферою урядової адміністрації або здійснює нагляд за нею, або орган сектора публічних фінансів, що обслуговує орган, який підпорядковується цьому міністру;

8) розпорядники бюджетних коштів – це керівники установ і органів, визначених у ст. 139, ч. 2, відповідні міністри, керівники центральних управлінь, воєводи і керівники державних організаційних підрозділів, про які йдеться у ст. 114, ч. 3, п. 2, які розпоряджаються бюджетними коштами.

Ст. 3. Публічні фінанси включають процеси, пов’язані з накопиченням публічних коштів і розпорядженням ними, зокрема:1) накопичення доходів і публічних надходжень;2) використання публічних коштів;3) позики на фінансування державного бюджету;4) взяття зобов’язань із залученням публічних коштів;5) управління публічними коштами;6) управління публічним боргом;

7) розрахунки з бюджетом Європейського Союзу.

Ст. 4. 1. Положення закону застосовуються до:1) органів сектора публічних фінансів;2) інших суб'єктів, які використовують або розпоряджаються публічними коштами.

2. Положення про органи місцевого самоврядування застосовуються відповідно до об'єднань (асоціацій) гмін і повітів.

Розділ 2Публічні кошти, профіцит і дефіцит сектора публічних фінансів

Ст. 5 1. Публічні кошти це:1) публічні доходи;2) кошти, які походять з бюджету Європейського Союзу і безповоротна фінансова

допомога, яку надають країни-члени Європейської асоціації вільної торгівлі (EFTA);

3) інша ніж зазначена в п. 2 безповоротна іноземна фінансова допомога;4) прибутки з державного бюджету, бюджетів органів місцевого самоврядування і

інших органів сектора публічних фінансів, що походять з:a) продажу цінних паперів,b) приватизації державного майна і майна органів місцевого самоврядування,c) сплати позик і кредитів, наданих з публічних коштів,d) одержаних позик і кредитів,e) інших фінансових операцій;

1 Зміни в повному тексті зазначеного закону наведені у Щоденнику Законів за 2011 р., № 112, поз. 654, № 149, поз. 887, № 205, поз. 1211, № 208, поз. 1241, № 209, поз. 1244 i № 232, поз. 1378.

5) прибутки органів сектора публічних фінансів від їхньої діяльності і з інших джерел.1a. До прибутків державного бюджету, про які йдеться в ч. 1, п. 4e, відносяться

кошти, переказані з депозитних рахунків міністра фінансів, про які йдеться у ст. 83а, на інші рахунки міністра фінансів.

2. Публічні доходи це:1) публічні збори, які включають: податки, внески, оплати, платежі з прибутку

державних підприємств, одноосібних державних товариств і державних банків, а також інші грошові виплати, які повинні стягуватися на користь держави, органів місцевого самоврядування, державних цільових фондів і інших органів сектора публічних фінансів відповідно до окремих законів;

2) інші доходи державного бюджету, органів місцевого самоврядування і інших органів сектора публічних фінансів, належні на підставі окремих законів або міжнародних договорів;

3) надходження від продажу виробів і послуг, які надають органи сектора публічних фінансів;

4) доходи від майна органів сектора публічних фінансів, до яких відносяться зокрема:a) надходження від договорів найму, оренди та інших договорів подібного

характеру,b) відсотки на залишок коштів на банківських рахунках,c) відсотки з наданих позик і власних цінних паперів,d) дивіденди з прав власності;

5) спадки, заповіти і дарування у грошовому вигляді органам сектора публічних фінансів;

6) відшкодування, яке належить органам сектора публічних фінансів;7) кошти, одержані органами сектора публічних фінансів, за надані поруки і

гарантії;8) доходи від продажу майна, речей і прав, які не є прибутками в розумінні ст. 1, п. 4

a i b.3. До коштів, про які йдеться в ч. 1, п. 2, відносяться:

1) кошти, які походять зі структурних фондів, Фонду Єдності, Європейського рибальського фонду і Європейського рибальського і морського фонду, крім коштів, про які йдеться в ч. 5 a i b;

2) безповоротна фінансова допомога, яку надають країни-члени Європейської асоціації вільної торгівлі (EFTA), крім коштів, про які йдеться в ч. 5 a i b:a) Норвезького фінансового механізму,b) Фінансового механізму європейської економічної зони,c) Швейцарсько-польської програми співробітництва;

3) кошти, призначені для реалізації передвступних програм і Програми «Перехідні кошти»;

4) кошти, призначені на реалізацію Спільної Агарної Політики;5) кошти, призначені на реалізацію:

a) програм у рамках програми Європейської територіальної співпраці,b) програм, про які йдеться у постанові Європейського Парламенту i Ради (ЄС)

№1638/2006 від 24 жовтня 2006 р., яка визначає загальні положення щодо запровадження Європейського інструменту сусідства та партнерства (Офіційний Вісник ЄС L 310 від 09.11.2006, С. 1) та програм Європейського інструменту сусідства,

c) Норвезького Фінансового Механізму 2004–2009, d) Фінансового Механізму Європейської Економічної зони 2004-2009; 5a) кошти, призначені на реалізацію Ініціативи для працевлаштування молоді;5б) кошти Європейського Фонду допомоги найбільш потребуючим;5в) кошти, що походять з інструменту «Об’єднуючи Європу», про який йдеться у

Постанові Європейського Парламенту i Ради (ЄС) №1316/2013 від 11 грудня 2013 р., що започатковує інструмент «Об’єднуючи Європу», заміняє постанову (ЄС)

№913/2010 та відміняє постанову (ЄС) №680/2007 i (ЄС) №67/2010 (Офіційний Вісник L 348 від 20.12.2013, С.129 з наступними змінами);

6) інші кошти.4. Рада Міністрів може призначити, шляхом прийняття постанови, публічні

кошти, які не зараховуються до коштів, про які йдеться в ч. 3 п. 6, і термін, за який ці кошти мають бути витрачені, враховуючи їхнє джерело походження, призначення та бенефіціарів цих коштів.

5. (скасовано).

Ст. 6. 1. Публічні кошти, призначаються на:1) публічні видатки; 2) публічні витрати, в тому числі, витрати бюджету держави i бюджетів органів

місцевого самоврядування.2. Публічними витратами є:

1) платежі за отриманими позиками і кредитами;2) викуп цінних паперів;3) надані позики та кредити; 4) платежі, які випливають з окремих законів, джерелом фінансування яких є доходи

від приватизації державного майна;5) інші фінансові операції, пов’язані з управлінням державним боргом i ліквідністю; 6) платежі, пов’язані з участю держави у міжнародних фінансових інституціях.

Ст.7. 1. Позитивна різниця між публічними доходами і публічними видатками, встановлена для звітного процесу, становить профіцит сектора публічних фінансів, а негативна різниця є дефіцитом сектора публічних фінансів.

2. Публічні доходи i публічні видатки, профіцит або дефіцит сектора публічних фінансів визначаються після виключення фінансових потоків між суб’єктами цього сектора.

Розділ 3

Суб’єкти сектора публічних фінансів

Ст.8. 1. Суб’єкти сектора публічних фінансів створені у формах, визначених у цьому розділі.

2. Суб’єкти сектора публічних фінансів можуть бути створені на основі цього закону або окремих законів.

Ст.9. Сектор публічних фінансів становлять:1) органи державної влади, в тому числі, органи урядової адміністрації, органи

державного контролю i правоохоронні органи, суди і трибунали;2) суб’єкти місцевого самоврядування та їх об’єднання;3) бюджетні установи;4) муніципальні бюджетні установи; 5) виконавчі агентства; 6) бюджетні заклади;7) державні цільові фонди;8) Заклад соціального страхування i керовані ним фонди, Каса аграрного соціального

страхування i фонди, керовані Головою каси аграрного соціального страхування;9) Національний фонд охорони здоров’я; 10)самостійні публічні заклади охорони здоров’я; 11)державні навчальні заклади; 12)Польська Академія Наук та утворені нею організаційні структури; 13)державні і муніципальні заклади культури;14)інші державні або самоврядні юридичні особи, утворені на основі окремих законів

з метою виконання державних завдань, за винятком підприємств, дослідних

інститутів, банків і комерційних компаній.

Ст.10. 1. Бюджетні установи, самоврядні бюджетні установи, виконавчі агентства, бюджетні заклади i державні цільові фонди застосовують принципи фінансової діяльності, визначені у цьому законі.

2. До установ сектора публічних фінансів, про які йдеться в ст. 9 пп. 8–14, що діють на основі окремих законів, які становлять основу їх створення, положення цього закону застосовуються відповідним чином.

Ст.11. 1. Бюджетними установами є організаційні підрозділи сектора публічних фінансів, які не мають статусу юридичної особи, покривають свої видатки безпосередньо з бюджету, а отримані доходи відповідно перераховують на рахунок доходів бюджету держави або органу місцевого самоврядування.

2.Бюджетна установа діє на основі статуту, який, зокрема, визначає її назву, місце розташування і сферу діяльності.

3.Основою фінансової діяльності бюджетної установи є план доходів і видатків, надалі - «фінансовий план бюджетної установи».

Ст.11a. 1. Державні бюджетні установи, для яких керуючим органом є органи державної адміністрації, ведуть діяльність, визначену законом «Про систему освіти» від 7 вересня 1991 р. (Щоденник Законів за 2004 р. № 256, ст. 2572, з наступними змінами2), накопичують на виділеному рахунку доходи, отримані:1) від спадщин, заповітів i пожертв у грошовому вигляді на користь бюджетної

установи; 2) від компенсацій i відшкодувань за втрачене чи пошкоджене майно, яке було в

управлінні або використанні бюджетної установи; 3) від діяльності, що виходить за межі основної, визначеної в статуті, яка, зокрема,

полягає у наданні послуг, в тому числі навчальних та інформаційних; 4) від екзаменаційних зборів, за видачу свідоцтв і сертифікатів, а також за перевірку

кваліфікації; 5) від оплати за харчування та проживання учнів і молоді в гуртожитках та

інтернатах, внесених батьками або опікунами; 6) від прямих та інших платежів, які використовуються в рамках Спільної Аграрної

Політики Європейського Союзу, отриманих на основі окремих положень. 2. Рішення про відкриття рахунку, про який йдеться у ч. 1, приймають керівники

державних бюджетних установ, після отримання згоди керуючого органу школи. 3. Доходи бюджетних установ, про які йдеться у ч. 1, призначені на:

1) фінансування поточних і майнових видатків;2) цілі, вказані дарувальником;3) ремонт або відновлення майна у випадку отримання доходів від переліченого у ч. 1

п. 2. 4. Доходи, про які йдеться у ч. 1, разом з відсотками не можуть бути призначені на

фінансування заробітної плати.

Ст. 12. 1. Бюджетні установи, з дотриманням окремих законів, утворюють, об’єднують i ліквідують:1) міністри, керівники центральних установ, воєводи та інші органи, які діють на

основі окремих законів – державні бюджетні установи; 2) представницькі органи місцевого самоврядування – гмінні, повітові або воєводські 2 Зміни повного тексту згаданого закону були опубліковані в Щоденнику Законів за 2004 р. № 273,

ст. 2703 i № 281, ст. 2781, за 2005 р. № 17, ст. 141, № 94, ст. 788, № 122, ст. 1020, № 131, ст. 1091, № 167, ст. 1400 i № 249, ст. 2104, за 2006 р. № 144, ст. 1043, № 208, ст. 1532 i № 227, ст. 1658, за 2007 р. № 42, ст. 273, № 80, ст. 542, № 115, ст. 791, № 120, ст. 818, № 180, ст. 1280 i № 181, ст. 1292, за 2008 р. № 70, ст. 416, № 145, ст. 917, № 216, ст. 1370 i № 235, ст. 1618, за 2009 р. № 6, ст. 33, № 31, ст. 206, № 56, ст. 458, № 157, ст. 1241 i № 219, ст. 1705, за 2010 р. № 44, ст. 250, № 54, ст. 320, № 127, ст. 857 i № 148, ст. 991, за 2011 р. № 106, ст. 622, № 112, ст. 654, №139, ст. 814, № 149, ст. 887 i № 205, ст. 1206, за 2012 р. ст. 941 i 979 та за 2013 р. ст. 87 i 827.

бюджетні установи.2. Створюючи бюджетну установу, орган, про який йдеться в ч. 1, надає їй статут,

якщо окремими законами не передбачено інше, та визначає майно, яке передається цій установі в управління.

3. Ліквідовуючи бюджетну установу, орган, про який йдеться у ч. 1, визначає призначення майна, що знаходиться в управлінні цієї установи, з урахуванням ч. 7. У випадку державної бюджетної установи рішення про виділення цього майна приймається за погодженням із міністром, відповідальним за державне майно.

4. З урахуванням ч. 7, активи і зобов’язання ліквідованої: 1) державної бюджетної установи – приймає орган, який прийняв рішення про

ліквідацію; 2) гмінної, повітової або воєводської бюджетної установи – приймає правління

відповідного органу місцевого самоврядування. 5. Положення ч. 3 відповідно застосовується для об’єднання бюджетних установ.6. Ліквідовуючи бюджетну установу, орган, про який йдеться у ч. 1, може

вирішити утворити установу з іншою організаційно-правовою формою. 7. У випадку, про який йдеться в ч. 6, орган також може прийняти рішення про

прийняття активів і зобов’язань ліквідованої бюджетної установи новоствореною установою.

Ст. 13. 1. Голова Ради Міністрів може утворити бюджетну установу, яка виконує завдання для урядової адміністрації.

2.Голова Ради Міністрів, створюючи бюджетну установу, про яку йдеться в ч. 1, визначає сферу завдань, які вона виконуватиме.

3.Бюджетна установа, про яку йдеться в ч. 1, підпорядковується Голові Ради Міністрів або призначеному ним міністрові чи керівнику центрального органу.

4.Положення ст. 12 ч. 2–7 застосовуються відповідно.

Ст. 14. Власні завдання органу місцевого самоврядування у сфері:1) житлового господарства i управління експлуатаційними приміщеннями,2) доріг, вулиць, мостів, площ та організації дорожнього руху, 3) водогонів i водопостачання, каналізації, прибирання і очистки комунальних стоків,

утримання чистоти і порядку, санітарного устаткування, звалищ і утилізації побутових відходів, постачання електроенергії, тепла і газу,

4) місцевого громадського транспорту, 5) ринків і торгових залів, 6) гмінних зелених насаджень і деревонасаджень,7) фізичної культури та спорту, в тому числі утримання рекреаційних територій i

спортивного обладнання,7a) соціальної допомоги, професійної та соціальної реінтеграції, а також професійної і

соціальної реабілітації людей з обмеженими можливостями,8) утримання різних видів екзотичних i місцевих тварин, зокрема, вирощування

тварин, яким загрожує зникнення з метою охорони їх за межами природного проживання,

9) кладовища – можуть бути виконані самоврядними бюджетними закладами.

Ст. 15. 1. Самоврядний бюджетний заклад на платній основі виконує завдання, покриваючи витрати на свою діяльність з власних прибутків з дотриманням ч. 3 i 4.

2. Основою фінансової діяльності самоврядного бюджетного закладу є річний фінансовий план, який охоплює надходження, в тому числі дотації з бюджету органу місцевого самоврядування, витрати та інші заборгованості, стан оборотних коштів, стан активів і зобов’язань на початок i кінець періоду, розрахунки з бюджетом органу місцевого самоврядування.

3. Бюджетний заклад органу місцевого самоврядування може отримувати з бюджету органу місцевого самоврядування:

1) предметні дотації; 2) цільові дотації на поточні фінансові завдання з використанням коштів, про які

йдеться у ст. 5 ч. 1 пп. 2 i 3; 3) цільові дотації на фінансування або співфінансування витрат на реалізацію

інвестиції. 4. У сфері, визначеній в окремих законах, самоврядний бюджетний заклад може

отримувати предметну дотацію. 5.Новоствореному самоврядному бюджетному закладу може бути надана

одноразова дотація з бюджету установи місцевого самоврядування на перше надання оборотних коштів.

6.Дотації для самоврядного бюджетного закладу, за виключенням дотацій, про які йдеться у ч. 3 пп. 2 i 3, не можуть перевищувати 50% витрат на його діяльність.

7.Самоврядний бюджетний заклад вносить до бюджету органу місцевого самоврядування профіцит оборотних коштів, встановлений на кінець звітного періоду, хіба що представницький орган місцевого самоврядування вирішить інакше.

8.У фінансовому плані самоврядного бюджетного закладу можуть впродовж року проводитися зміни у випадку реалізації більших, ніж заплановані, доходів і витрат за тієї умови, що це не призведе до зменшення надходжень до бюджету органу місцевого самоврядування, ані до збільшення дотацій з бюджету органу місцевого самоврядування.

Ст. 16. 1. Представницький орган місцевого самоврядування створює, об’єднує, перетворює в іншу організаційно-правову форму i ліквідовує самоврядний бюджетний заклад.

2. Створюючи самоврядний бюджетний заклад, представницький орган місцевого самоврядування визначає: 1) назву та місцезнаходження закладу; 2) предмет його діяльності;3) джерела власних доходів закладу; 4) стан надання оборотних ресурсів та майнові складові, надані закладу у

користування;5) строки та спосіб встановлення авансових платежів профіциту оборотних коштів,

здійснених закладом до бюджету органу місцевого самоврядування, та спосіб, терміни подання річних звітів і проведення платежів до бюджету.3. Ліквідовуючи самоврядний бюджетний заклад, представницький орган

місцевого самоврядування визначає призначення майна, яке знаходиться у користуванні цього закладу.

4. Положення ч. 3 застосовується відповідно щодо об’єднання самоврядних бюджетних закладів.

5.Перетворення самоврядного бюджетного закладу в іншу організаційно-правову форму попередньо вимагає його ліквідації.

6.Активи і зобов’язання ліквідованого бюджетного закладу отримує орган, який прийняв рішення про ліквідацію, з дотриманням ч. 7.

7.Активи і зобов’язання самоврядного бюджетного закладу, ліквідованого з метою переоформлення в іншу організаційно-правову форму, отримує утворена установа.

Ст. 17. 1. Міністр фінансів шляхом прийняття розпорядження визначає спосіб ведення фінансової діяльності бюджетних установ i самоврядних бюджетних закладів, зокрема:

1) спосіб і порядок складання фінансових планів, 2) спосіб проведення змін у фінансових планах бюджетних установ та

затвердження цих змін, 3) порядок отримання доходів i здійснення державних видатків бюджетних

установ, 4) спосіб встановлення профіциту оборотних коштів у самоврядних бюджетних

закладах

– беручи до уваги необхідність дотримання принципів раціонального та ощадливого здійснення видатків і відкритості, прозорості й вчасності виконання завдань.

2. Міністр фінансів, видаючи розпорядження, про яке йдеться у ч. 1, враховує специфіку діяльності організаційних структур, які підпорядковуються міністрові національної оборони, міністрові, відповідальному за внутрішні справи, Керівнику Агентства внутрішньої безпеки, Керівнику Агентства Розвідки і Керівнику Центрального Антикорупційного Бюро, організаційних структур Пенітенціарної Служби та організаційних структур, які працюють за межами Республіки Польща.

Ст. 18. Виконавче Агентство є державною юридичною особою, створеною на основі окремого закону з метою реалізації завдань держави.

Ст. 19. 1. Принципи діяльності виконавчого агентства визначає закон, про який йдеться у ст. 18, та статут.

2. Рада Міністрів шляхом видачі розпорядження може визначити вимоги, яким повинен відповідати статут виконавчого агентства, з метою забезпечення однорідної та прозорої внутрішньої організації виконавчих агентств з інституційної точки зору.

Ст. 20. Виконавче агентство здійснює фінансову діяльність згідно з принципами, визначеними цим законом і законом, про який йдеться у ст. 18.

Ст. 21. 1. Основою фінансової діяльності виконавчого агентства є річний фінансовий план, який включає:

1) доходи від діяльності, яка проводиться;

2) дотації з державного бюджету;3) розрахунок витрат:

a) функціонування виконавчого агентства; b) реалізації завдань, передбачених законом, з виділенням витрат на реалізацію

цих завдань іншими суб’єктами– з виділенням заробітної плати та похідних від неї нарахувань, відсоткових

платежів, які випливають зі взятих зобов’язань та закупівлі товарів і послуг;4) фінансовий результат; 5) кошти на майнові видатки; 6) кошти, призначені іншим суб’єктам;7) стан платежів та зобов’язань на початок і кінець року; 8) стан грошових ресурсів на початок і кінець року.

2. Проект річного фінансового плану виконавчого агентства встановлюється його відповідним органом за погодженням із міністром, який здійснює нагляд за виконавчим агентством. Після затвердження міністром, який здійснює нагляд, проект передається міністру фінансів в порядку і в терміни, визначені положеннями щодо роботи над проектом закону «Про державний бюджет».

3. У рамках проекту фінансового плану готується план доходів і видатків виконавчого агентства, у розподілі на періоди їх оплати.

4. У плані доходів і видатків виконавчого агентства заплановані видатки не повинні перевищувати заплановані доходи. Заплановані видатки можуть перевищувати заплановані доходи за згодою міністра, який здійснює нагляд за виконавчим агентством, виданою у погодженні з міністром фінансів.

5. У фінансовому плані виконавчого агентства можуть проводитися зміни надходжень і витрат після отримання згоди міністра, який здійснює нагляд за агентством, виданої після отримання рекомендації відповідної комісії Сейму з питань бюджету, із дотриманням ч. 6. Про проведені зміни потрібно негайно повідомити міністра фінансів.

6. Зміни фінансового плану виконавчого агентства не можуть призводити ні до збільшення зобов’язань агентства, ні до погіршення запланованого фінансового результату агентства, хіба що окремі закони передбачають інше.

7. Виконавче агентство може отримувати дотації з державного бюджету в межах, які визначені окремими законами.

8. Виконавче агентство може брати на себе зобов’язання на період реалізації цього завдання, яке перевищує бюджетний рік, якщо видатки, необхідні на обслуговування зобов’язань, знаходяться у річному фінансовому плані.

9. Обмеження, про які йдеться у ч. 6, не стосується збільшення фінансового плану виконавчого агентства через отримання позики з державного бюджету на фінансування Спільної Аграрної Політики.

10. Рада Міністрів шляхом прийняття розпорядження може визначити спосіб ведення фінансової діяльності виконавчого агентства, враховуючи потребу забезпечення однорідності принципів фінансування виконавчих агентств і дотримання принципів відкритості та прозорості.

Ст. 22. 1. Виконавче агентство зобов’язане щорічно вносити в державний бюджет на поточний рахунок доходів державної бюджетної установи, яка обслуговує міністра, що здійснює нагляд за цим агентством, профіцит фінансових коштів, встановлений на кінець року, який залишається після врегулювання податкових зобов’язань, з дотриманням ч. 3.

2. Профіцит, про який ідеться у ч. 1, після врегулювання кредитних зобов’язань за звітний період виконавче агентство перераховує негайно, однак не пізніше ніж до 30 червня наступного року після того, коли з’явився профіцит.

3. В особливо обґрунтованих випадках, які виникають з необхідності забезпечення чіткого i повного виконання завдань виконавчого агентства, Рада Міністрів може, за вимогою міністра, що здійснює нагляд за виконавчим агентством, висловити згоду, у формі рішення, на невиплату профіциту, про який йдеться у ч. 1.

4. Міністр, який здійснює нагляд за виконавчим агентством, за погодженням із міністром фінансів визначає, шляхом видачі розпорядження, спосіб встановлення профіциту, враховуючи потребу забезпечення безперервності фінансування завдань агентства, залучення інвестицій, необхідних для виконання державних завдань, та, враховуючи джерела фінансування завдань, реалізованих агентством.

Ст. 23. 1. Бюджетна установа – це установа сектора державних фінансів, створена з метою реалізації державних завдань, яка:

1) платно виконує окремі завдання;2) покриває витрати на свою діяльність і зобов’язання з отриманих доходів.

2. Бюджетна установа може бути створена: 1) міністром або Керівником Канцелярії Ради Міністрів, за згодою Ради Міністрів,

наданою за його заявою; 2) органом або керівником установи, про яку йдеться в ст. 139 ч. 2, як органу, що

здійснює функції органу-засновника. 3. Орган або керівник установи, про яку йдеться в ч. 2 п. 2, про створення

бюджетної установи повідомляє Голову Ради Міністрів.4. У заяві, про яку йдеться в ч. 2 п. 1, міністр або Керівник Канцелярії Голови Ради

Міністрів визначає:1) орган урядової адміністрації, який виконує функції органу-засновника;2) предмет основної діяльності; 3) джерела доходів;4) призначення прибутку.

5. Бюджетна установа отримує статус юридичної особи з моменту запису в Національний Судовий Реєстр.

Ст. 24. 1. Бюджетна установа може отримувати дотації з державного бюджету на реалізацію публічних завдань, якщо так випливає з окремих законів.

1a. Бюджетна установа може отримувати доходи з відсотків від вільних коштів, покладених на депозит, про який йдеться в ст. 48 ч. 2.

2. Основою фінансової діяльності бюджетної установи є річний фінансовий план,

який охоплює:1) доходи від діяльності, яка проводиться;2) дотації з державного бюджету;3) розрахунок витрат:

a) функціонування бюджетної установи, b) реалізації окремих завдань.

– з виділенням заробітної плати та похідних від неї нарахувань, відсоткових платежів, які випливають зі взятих зобов’язань та закупівлі товарів і послуг;

4) кошти на майнові витрати; 5) фінансовий результат; 6) стан платежів та зобов’язань на початок і кінець року; 7) стан грошових ресурсів на початок і кінець року. [3. Витрати бюджетних установ можуть бути здійснені тільки в рамках наявних

фінансових засобів, які охоплюють отримані доходи та кошти з попереднього періоду.]<3. Витрати бюджетних установ можуть бути здійснені тільки в рамках

отриманих доходів, з урахуванням можливості використання грошових засобів з попередніх періодів, які залишаються у розпорядженні бюджетних установ.>

4.Новоствореній бюджетній установі може бути надана одноразова дотація на перше залучення оборотних коштів.

5.У фінансовому плані бюджетної установи можуть здійснюватися зміни доходів і видатків під час бюджетного року після отримання згоди органу, який виконує функцію засновника, при цьому вони не можуть викликати підвищення дотації з державного бюджету i погіршення запланованого фінансового результату. Про проведені зміни потрібно негайно повідомити міністра фінансів.

<6. За згодою органу, який виконує функцію засновника, виданою у погодженні з міністром фінансів, під час бюджетного року можуть бути проведені зміни фінансового плану, які полягають у збільшенні витрат у порівняння із запланованими доходами, однак, не більше ніж на суму коштів з попередніх періодів, які залишаються у розпорядженні бюджетної установи.>

Ст. 25. 1. Ліквідуючи бюджетну установу, орган, який виконує функцію засновника,

визначає, у погодженні з міністром, відповідальним за державне майно, призначення майна цієї установи.

2.Заборгованість та зобов’язання ліквідованої бюджетної установи приймає орган, який виконує функцію засновника.

3. Заборгованість та зобов’язання бюджетної установи, ліквідованої з метою переоформлення в іншу організаційно-правову форму, приймає створена установа.

4.Положення ч. 3 застосовується також у випадку об’єднання бюджетних установ.

Ст. 26. 1. Бюджетна установа діє на основі статуту, наданого органом, що виконує функцію засновника.

2. Статут бюджетної установи визначає, зокрема:1) назву і місцезнаходження цієї установи;2) предмет основної діяльності цієї установи; 3) джерела отримання доходів цієї установи;4) порядок і принципи здійснення змін у статуті цієї установи; 5) стан забезпечення оборотними коштами та майновими складниками, наданими

цій установі. 3. Внутрішню організацію бюджетної установи визначає організаційний

регламент, який надається директором бюджетної установи.

Ст. 27. 1. Директора бюджетної установи призначає та звільняє орган, що виконує функцію засновника.

2. До завдань директора бюджетної установи належить:

1) управління бюджетною установою; 2) зовнішня презентація інституції бюджетної економіки;3) підготовка та надання організаційного регламенту інституції бюджетної

економіки; 4) підготовка проекту річного фінансового плану;

[5) підготовка річного звіту бюджетної установи, в тому числі балансу, підрахунку прибутків і втрат.]

<5) підготовка річного фінансового звіту бюджетної установи;><6) підготовка річного звіту про діяльність бюджетної установи у обсязі,

визначеному у ст. 49 ч. 2 i 3 закону «Про бухгалтерський облік» від 29 вересня 1994 р. (Щоденник Законів за 2013 р. ч. 330, з наступними зм.3).4>

3. Проект річного фінансового плану передається органу, який виконує функцію засновника, в порядку і в строки, визначені положеннями щодо роботи над проектом закону «Про державний бюджет».

Ст. 28. 1. Бюджетна установа самостійно розпоряджається майном, керуючись принципом ефективності його використання.

2. Майно бюджетної установи може складатися з:1) переведеної у власність нерухомості;2) майна, яке становить обладнання, передане органом, що виконує функцію

засновника, у формі позики;3) майно, набуте за власні кошти.

3. Бюджетна установа з метою взяття зобов’язання, яке перевищує 30% річних доходів, зобов’язана отримати згоду органу, який виконує функцію засновника.

4. Бюджетна установа може збувати основні засоби. Збування (наймання, оренда, позика) активів може настати виключно на принципах, визначених органом, який виконує функцію засновника, з урахуванням положень про управління нерухомістю.

5. Вартість майна бюджетної установи відображає фонд бюджетної установи. 6. Фонд бюджетної установи збільшується або зменшується на суму змін вартості

майна, які є результатом:1) актуалізації оцінки основних засобів на основі окремих положень; [2) безоплатної передачі або отримання основних засобів, нематеріальних і

правових цінностей;] 3) об’єднання i поділу бюджетних установ на основі заключних балансів поділених

або об’єднаних установ.[7. Фонд інституцій бюджетної економіки збільшується на:

1) прибуток, який залишився у розпорядженні бюджетної установи; 2) кошти з інших джерел.]

<8. Бюджетна установа створює резервний фонд з прибутку нетто з призначенням на:

1) фінансування інвестиційних проектів; 2) покриття втрати нетто.>5

Ст. 29. 1. Державний цільовий фонд створюється на основі окремого закону.2.Доходи державного цільового фонду походять з публічних коштів, a витрати

здійснюються на реалізацію окремих державних завдань. 3.Державний цільовий фонд не має статусу юридичної особи.4.Державний цільовий фонд становить окремий банківський рахунок, яким

3 Зміни первинного тексту згаданого закону були оголошені в Щоденнику Законів за 2013 р. позиція 613, за 2014 р. позиції 768 i 1100 та за 2015 р., позиції 4, 978, 1045 i 1166.

4 Нова редакція п. 5 i доданий п.6 в ч. 2 в ст. 27 набудуть чинності з 01.01.2016 р. (Щоденник Законів за 2015 р., позиція 1189).

5 Положення скасовано п. 2 в ч. 6 i ч. 7 та доданий ч. 8 в ст. 28 набудуть чинності з 1.01.2016 р. (Щоденник Законів за 2015 р. ч. 1189).

розпоряджається міністр, вказаний в законі, на основі якого створено фонд, або інший орган, вказаний у цьому законі.

5.До державних цільових фондів не входять фонди, єдиним джерелом доходу яких, за винятком відсотків від банківського рахунку і пожертв, є дотація з державного бюджету.

6.Основою фінансової діяльності державного цільового фонду є річний фінансовий план.

7. З коштів державного цільового фонду можуть надаватися позики органам місцевого самоврядування, якщо так випливає із закону, на основі якого створено фонд.

8.Витрати державного цільового фонду можуть покриватися тільки в рамках наявних фінансових засобів, які охоплюють поточні доходи, в тому числі дотації з державного бюджету, і залишок з попередніх періодів.

9. У фінансовому плані державного цільового фонду можуть бути здійснені зміни, які полягають у збільшенні прогнозованих доходів і, відповідно, витрат.

10. Зміни фінансового плану державного цільового фонду не можуть стати причиною збільшення дотацій з державного бюджету.

11. Якщо державний цільовий фонд має зобов’язання, у тому числі кредити і позики, за якими настав термін сплати, збільшення доходів, в першу чергу, призначається для їх оплати.

12. Зміни сум доходів i витрат державного цільового фонду, включених у фінансовий план, здійснює відповідно міністр або орган, який розпоряджається цим фондом після отримання згоди міністра фінансів і рекомендації комісії Сейму з питань бюджету.

Ст. 30. 1. Державні i самоврядні юридичні особи утворюються на основі окремих законів.

2.Основою фінансової діяльності державних і самоврядних юридичних осіб є фінансовий план.

3.Фінансові плани державних i самоврядних юридичних осіб готуються згідно з законами про їх створення, з урахуванням положень цього закону.

4.Проекти фінансових планів державних юридичних осіб, про яких йдеться у ст. 9 ч. 14, передаються міністрові фінансів в порядку та в строки, визначені положеннями щодо робіт над проектом закону «Про державний бюджет».

Ст. 31. Установи, про які йдеться в ст. 30 ч. 1, виділяють у фінансових планах:1) доходи від діяльності, яку проводять;2) дотації з державного бюджету або бюджетів органів місцевого самоврядування; 3) витрати, в тому числі:

a) заробітна плата і похідні від неї нарахування; b) відсоткові платежі, які випливають зі взятих зобов’язань; c) закупівля товарів і послуг;

4) кошти на майнові видатки; 5) кошти, надані іншим суб’єктам;6) стан платежів і зобов’язань на початок і кінець року; 7) стан грошових ресурсів на початок і кінець року.

Ст.32. Виконавчі агентства, бюджетні установи, розпорядники державних цільових фондів та державні юридичні особи, про яких ідеться у ст. 9 ч. 14, готують фінансові плани за програмно-цільовим методом на бюджетний рік і два наступні роки.

Розділ 4Явність та прозорість публічних фінансів

Ст. 33. 1. Управління публічними фінансами є відкритим.2. Положення ч. 1 не розповсюджуються на публічні кошти, походження або

цільове призначення яких було визнано закритою інформацією, виходячи з окремих норм або ж, якщо це випливає з міжнародних договорів.

Ст. 34. 1. Принцип відкритості в управлінні публічними коштами реалізується завдяки:

1)відкритості дебатів щодо бюджету в Сеймі та Сенаті, а також дебатів щодо бюджету в представницькому органі місцевого самоврядування;

2)відкритості дебатів щодо звіту про виконання державного бюджету в Сеймі та дебатів щодо звітів про виконання бюджетів органів місцевого самоврядування;

3)представленню для публічного ознайомлення даних щодо:a) розмірів дотацій, виділених з державного бюджету та бюджетів органів місцевого

самоврядування;b)розмірів дотацій, виділених державними цільовими фондами;c) узагальнених даних щодо публічних фінансів;d) інформації про виконання державного бюджету в місячних проміжках;

4)відкритості дебатів над проектом рішення про багаторічний фінансовий прогноз органу місцевого самоврядування;

5)представленню установами сектора публічних фінансів для публічного ознайомлення інформації щодо:a) об’єму завдань або послуг, які виконуються або надаються цим органом, а також

обсягів публічних коштів, переданих на їх реалізацію,b) принципів і умов надання послуг для суб’єктів, які мають на це право,c) принципів оплати наданих послуг;

6) надання депутатам даного органу місцевого самоврядування доступу до:a) бухгалтерських підтверджень та інвентаризаційних документів – при дотриманні

правових норм, що стосуються бухгалтерських розрахунків, а також норм про захист персональних даних;

b) інформації про результати проведених перевірок системи управління фінансами;c) звіти з виконання плану аудиту за попередній рік;

7) поширення Національним Фондом Охорони Здоров’я інформації про доходи та витрати, а також про суб’єктів, які реалізують послуги охорони здоров’я, з якими Фонд підписав договори, про предметний зміст цих договорів, а також про спосіб визначення ціни за замовлені послуги;

8) відкриття установами сектора публічних фінансів доступу до списку суб’єктів з-поза сектора публічних фінансів, яким з публічних коштів була виділена дотація, фінансова підтримка для виконання завдання або позика, або таким, для яких було списано заборгованість перед установою сектора публічних фінансів;

9) відкриття доступу до щорічних звітів, які стосуються фінансів і діяльності організаційних підрозділів, що належать до сектора публічних фінансів;

10) прийняття у відкритому та поіменному голосуванні рішень виконавчого органу місцевого самоврядування щодо управління публічними фінансами;

11) представлення до відома громадськості змісту планів діяльності, звітів про виконання планів діяльності, а також рапортів про стан управлінського контролю, про які йдеться в ст. 70.2. Міністр фінансів подає до загального відома звіт про виконання закону «Про

державний бюджет», прийнятий Радою Міністрів.

Ст. 35. Не передбачається можливості включати договірні положення, що стосуються виключення режиму відкритості з огляду на комерційну таємницю у договорах, які укладають установи сектора публічних фінансів або інші суб’єкти, якщо обов’язок, що випливає з договорів, реалізується або призначений до реалізації за публічні кошти. Виняток становить технічна, технологічна та організаційна інформація підприємства або інша інформація, що має економічну цінність (в розумінні норм про боротьбу з нечесною конкуренцією) і щодо якої підприємець здійснив необхідні заходи з метою збереження її в таємниці, або ж у випадку, коли установа сектора публічних фінансів представить обґрунтування, що ця інформація є комерційною таємницею з

огляду на те, що цього вимагає публічний інтерес або важливий інтерес держави.

Ст. 36. 1. Міністр фінансів подає до загального відома комплексні дані щодо:1)всіх фінансових операцій сектора публічних фінансів, що включає зокрема доходи і

видатки, надходження та витрати, зобов’язання та борги, гарантії та поруки;2)виконання бюджету держави в місячних проміжках, в тому числі суми дефіциту та

профіциту.2. Міністр фінансів подає до загального відома в строк, про який мова в ст. 38,

інформацію, що містить список наданих державою порук і гарантій, із зазначенням юридичних та фізичних осіб, а також організаційних підрозділів, які не мають юридичного статусу, яких стосуються ці поруки і гарантії.

3. Директор податкової палати оголошує у воєводському офіційному щоденнику список юридичних та фізичних осіб, а також організаційних підрозділів, які не мають юридичного статусу, для яких списано податкову заборгованість, відсотки за прострочення платежів або оплати за пролонгацію на суму, що перевищує 5.000 злотих, із поданням розміру списаних сум та причин списання.

4. Подання до публічного відома списку, про який ідеться в ст. 3, не порушує податкову таємницю.

5. Органи, які видають рішення про списання неподаткової заборгованості перед державним бюджетом, про які йдеться в ст. 60, подають до публічного відому квартальну інформацію про визначені списання в загальнодоступному місці до кінця місяця, наступного після закінчення кварталу.

6. Міністр фінансів шляхом видачі розпорядження визначає спосіб встановлення списаних сум та строки оголошення списку, про який йдеться в ст. 3, а також органи, які будуть зобов’язані передати директору податкової палати дані, які дадуть можливість укласти цей список, та строки їх передачі, із розподілом на типи суб’єктів, яких ця інформація стосується.

Ст. 37. 1. Правління органу місцевого самоврядування подає до загального відому в строк:

1)до кінця місяця, наступного після закінчення кварталу – квартальну інформацію про виконання бюджету органу місцевого самоврядування, в тому числі суму дефіциту або профіциту, а також про призначені до списання неподаткові бюджетні борги, про які йдеться в ст. 60;

2)про який йдеться в ст. 38 – інформацію, що включає:a) дані про виконання бюджету органу місцевого самоврядування в попередньому

бюджетному році, в тому числі суму дефіциту або профіциту;b) суму використаних коштів, про які йдеться в ст. 5 ч. 1 п. 2;c) суму боргових зобов’язань, про які йдеться в ст. 72 ч. 1 п. 4;d) суми дотацій, отриманих з бюджетів органів місцевого самоврядування, а також

суми дотацій, виділених для інших органів місцевого самоврядування;e) список виданих порук та гарантій, із виказанням суб’єктів, яких ці поруки і

гарантії безпосередньо стосуються;f) список юридичних та фізичних осіб, а також організаційних підрозділів, які не

мають юридичного статусу, яким в сфері податків і зборів було надано пільги, перенесення термінів сплати, списання або розтермінування платежу, на суму, яка загалом перевищує 500 злотих, із зазначенням розмірів списаних сум та причин списання;

g) список юридичних та фізичних осіб, а також організаційних підрозділів, які не мають юридичного статусу, яким надано публічну допомогу.

2. Представлення до публічного відому списку, про який йдеться в ст. 1 ч. 2 п. f, не порушує норм про податкову таємницю.

Ст. 38. Міністр фінансів оголошує, в строк до 31 травня наступного року, шляхом загального оповіщення, в Офіційному Віснику Республіки Польща «Польський Монітор»:

1) суму та її відношення до валового внутрішнього продукту:a) державного публічного боргу;b) державного боргу;c) зобов’язань, строк сплати за якими ще не настав, і які випливають з порук і

гарантій наданих державою;2) суму зобов’язань, які не вимагаються, і випливають з порук і гарантій виданих

установами сектора публічних фінансів- згідно стану на кінець бюджетного року.

Ст. 39. 1. Публічні доходи, публічні витрати та надходження, про які зокрема йдеться в ст. 5 ч. 1 п. 5, а також кошти, про які йдеться в ст. 5 ч. 1 п. 2 та 3, класифікують, з дотриманням норм ст. 2, за:1) відділами та розділами – які визначають тип діяльності;2) параграфами – які визначають тип доходу, надходження або витрати, а також

коштів про які зокрема йдеться в ст. 5 ч. 1 п. 2 та 3.2. Публічні витрати також класифікують згідно з додатковою класифікацією, яка

подає коди структурних витрат.3. Надходження, про які зокрема йдеться в ст. 5 ч. 1 п. 4, та витрати, про які зокрема

йдеться в ст. 6 ч. 2, класифікують згідно з параграфами, які визначають джерело надходження або тип витрати.

4. Міністр фінансів шляхом видачі розпорядження визначає:1) детальну класифікацію доходів, видатків, надходжень і витрат, а також коштів, про

які зокрема йдеться у ст. 5 ч. 1 п. 2 та 3, беручи до уваги Польську Класифікацію Видів Діяльності;

2) детальну класифікацію структурних витрат, про які зокрема йдеться в ч. 2, беручи до уваги необхідність ідентифікації структурних витрат, які несуть установи сектора публічних фінансів.5. Міністр фінансів може зазначити в розпорядженні, про яке зокрема йдеться в ч. 4

п. 1, класифікацію витрат з меншою детальністю, ніж та, про яку йдеться в ч. 1 для завдань у сфері внутрішньої та зовнішньої безпеки, беручи до уваги специфіку підрозділів, які реалізують завдання в цій сфері.

Ст. 40. 1. Установи сектора публічних фінансів ведуть бухгалтерію згідно з нормами обліку розрахунків, приділяючи увагу принципам, що визначені цим законом.

2. Плани рахунків для державного бюджету, бюджетів органів місцевого самоврядування, бюджетних установ, самоврядних бюджетних установ, державних цільових фондів та державних бюджетних установ, розташованих поза межами Республіки Польща повинні враховувати, що:1) доходи і витрати реєструються згідно з терміном їх сплати, незалежно від річного

бюджету, якого вони стосуються;2) реєструються також всі етапи розрахунків, які передують доходам та витратам, а в

сфері видатків та витрат – також залучення коштів;3) відсотки від несвоєчасних оплат нараховуються та обліковуються не пізніше, ніж в

кінці кожного кварталу;4) оцінка складових активів і пасивів, які виражені в іноземних валютах, проводиться

не пізніше, ніж в кінці кварталу.3. Детальні принципи бухгалтерського обліку для установ, про які йдеться в ч. 2,

стосуються:1) обліку виконання бюджету;2) обліку виконання бюджету за програмно-цільовим методом;3) обліку постійних активів, які є власністю держави або органів місцевого

самоврядування;4) оцінка окремих компонентів активів і пасивів;5) підготовки фінансових звітів, а також встановлення одержувачів цих звітів.

4. Міністр фінансів визначає:1) шляхом видачі розпоряджень:

a) детальні принципи ведення обліку, про які йдеться в ч. 3, а також плани рахунків, про які йдеться в ч. 2;

b) принципи ведення обліку, а також плани рахунків для податкових відділів органів місцевого самоврядування,

2) шляхом видачі наказу – принципи ведення обліку, а також плани рахунків для податкових органів, які підпорядковані міністру фінансів, в сфері збору та нарахування податків, оплат, надходжень від прибутку державних підприємств, одноосібних державних товариств, а також іншої неподаткової бюджетної заборгованості, встановлювати або визначати які мають право податкові органи – беручи до уваги необхідність забезпечення прозорості планів рахунків, а також характер діяльності, яку провадять ці установи.

Ст. 41. 1. Установи сектора публічних фінансів готують звіти з виконання процесів, про які зокрема йдеться в ст. 3.

2. Міністр фінансів, після ознайомлення з експертною оцінкою Керівника Головного Управління Статистики, визначає шляхом видачі розпорядження:1) типи, форми, терміни та способи подання звітів:

a) про виконання бюджету органів місцевого самоврядування;b) про виконання фінансових планів бюджетних установ;c) про надходження і витрати на рахунках, про які зокрема йдеться в ст. 163 та ст.

223;d) про виконання фінансових планів самоврядних бюджетних закладів;e) про виконання фінансових планів виконавчих агентств;f) про виконання фінансових планів бюджетних закладів;g) про виконання фінансових планів державних цільових фондів;h) про стан фінансових засобів на банківських рахунках органів місцевого

самоврядування,i) про виконання фінансових планів Закладу Соціального Страхування;j) про структурні витрат, які понесли установи сектора публічних фінансів;

2) установи, які зобов’язані подавати відповідні звіти, про які йдеться в п. 1, а також одержувачів цих звітів;

3) типи та принципи подання звітів у сфері зобов’язань, які випливають з договорів про публічно-приватне партнерство, укладених суб’єктами сектора публічних фінансів на основі окремих законів.3. Міністр фінансів може, шляхом видачі розпорядження, визначити список

бюджетних завдань, які групують видатки згідно з цілями, а також особливий спосіб і терміни подання розпорядниками інформаційних матеріалів, про які зокрема йдеться в ст. 182 ч. 6, враховуючи характер суб’єктів і розпорядників, які реалізують бюджетні завдання, а також предметні рамки цих завдань.

4. Міністр фінансів шляхом видачі розпорядження визначає типи, форми, терміни та способи подання державними бюджетними установами, розпорядниками державних цільових фондів, виконавчими агентствами, бюджетними закладами, а також державними юридичними особами, про які зокрема йдеться в ст. 9 п. 14, звітів про виконання фінансових планів за програмно-цільовим методом.

5. Міністр фінансів, після ознайомлення з експертною оцінкою Керівника Головного Управління Статистики, визначить, шляхом видачі розпорядження:1) типи, форми, терміни та способи подання установами сектора публічних фінансів

звітів про всі фінансові операції, а особливо в сфері боргів та зобов’язань, в тому числі державного публічного боргу, а також наданих порук та гарантій;

2) отримувачів звітів, про яких йдеться в п. 1.6. Міністр фінансів, видаючи розпорядження, про які йдеться в ч. 2, 4 та 5,

враховує необхідність у встановленні зразків формулярів звітів та ступеню докладності даних, які дадуть можливість донести до публічного відома інформацію, про яку зокрема йдеться в ст. 36 ч. 1, в ст. 38 п. 1, а також підготовку інформації про виконання державного бюджету.

7. Керівник Головного Управління Статистики збирає та обробляє дані, а також

складає узагальнені звіти щодо звітів, визначених в розпорядженні, виданим на основі ч. 5.

Розділ 5Принципи управління публічними коштами

Ст. 42. 1. Спосіб накопичення публічних коштів з конкретних джерел визначають окремі закони.

2. Публічні кошти, які походять з конкретних джерел, не можуть бути призначені на фінансування поіменно визначених видатків, крім випадків, коли це передбачено в інших законах.

3. Обмеження, які випливають з ч. 2 не розповсюджуються на:1) видатки, які фінансуються за кошт кредитів, наданих міжнародними фінансовими

установами, якщо це передбачене в договорі;2) видатки, які покриваються з європейських фінансових коштів;3) видатки, які покриваються з фінансових коштів, про які йдеться в ст. 5 ч. 3 п. 5 та 6.

4. Обмеження, які випливають з ч. 2 не розповсюджуються також на витрати, які несуть суб’єкти підприємницької діяльності, виконавчі агентства, бюджетні заклади, а також інші державні юридичні особи та самоврядні бюджетні установи.

5. (6) Установи сектора публічних фінансів зобов’язані визначити розміри грошових вимог, на які вони мають право, в тому числі тих, що мають цивільно-правовий характер, а також своєчасно вжити заходи, спрямовані на виконання вимог, що випливають із зобов’язань.

Ст. 43. Право реалізації завдань, які фінансуються за рахунок публічних коштів, розповсюджується на всіх суб’єктів, крім випадків, передбачених в інших законах.

Ст. 44. 1. Публічні витрати можуть бути здійснені на цілі та у розмірах, передбачених в:1) законі «Про державний бюджет»;2) рішенні про місцевий бюджет органу місцевого самоврядування;3) фінансовому плані установи сектора публічних фінансів.

2. Установи сектора публічних фінансів здійснюють витрати згідно з нормами щодо конкретних типів витрат.

3. Публічні кошти повинні витрачатися:1) за цільовим призначенням і ощадно, з дотриманням принципів:

a) отримання найкращих ефектів з даних витрат,b) оптимального підбору методів і засобів, які сприятимуть осягненню цілі;

2) у спосіб, який гарантує вчасне виконання завдання;3) в обсягах і в строки, які випливають з прийнятих раніше зобов’язань.

4. Установа сектора публічних фінансів укладає договори, предметом яких є послуги, постачання або будівельні роботи, за принципами, визначеними в нормативних актах про державні закупівлі (публічні замовлення), якщо в окремих нормах не передбачене інше.

Ст. 45. За публічні кошти не можна створювати фонди, виходячи з закону «Про фонди» від 6 квітня 1984 р. (Щоденник Законів за 1991 р., № 46, поз. 203, з наступними змінами6).

Ст. 46. 1. Установи сектора публічних фінансів можуть брати на себе кредитні зобов’язання з покриттям в поточному році до розміру, який випливає з плану видатків або витрат установи, після віднімання витрат на заробітну платню та похідні від неї нарахування, відрахування на соціальне забезпечення та в Фонд Праці, інші обов’язкові 6 Зміни повного тексту вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 1997 р. № 121, поз.

769, за 2000 р. № 120, поз. 1268, за 2003 р. № 162, поз. 1568 та за 2005 р. № 167, поз. 1398 i № 175, поз. 1462.

збори та платежі, а також платежі, які випливають із зобов’язань, взятих в попередні роки, із застереженнями ст. 136 ч. 4 та ст. 153.

2. Розпорядник бюджетної частини або правління органу місцевого самоврядування може встановити для підлеглих або підконтрольних підрозділів додаткові обмеження на кредитні зобов’язання або реалізацію витрат.

Ст. 47. Суб’єкт, який подає заявку на отримання публічних коштів на реалізацію окремого завдання, повинен представити пропозицію виконання завдання згідно з принципами чесної конкуренції, яка гарантує виконання завдання ефективним, ощадним та вчасним чином.

Ст. 48. 1. Установи сектора публічних фінансів, про які йдеться в ст. 9 п. 2, 6, 8 та 10-13, а також самоврядні юридичні особи, про яких ідеться в ст. 9 п. 14, можуть розміщувати вільні кошти під відсотки, за винятком коштів, які походять з бюджетних дотацій:1) в державні цінні папери;2) в облігації, емітовані органами місцевого самоврядування;3) на банківські рахунки в банках, які мають головний офіс на території Республіки

Польща;4) в формі депозиту у міністра фінансів.

2. Установи сектора публічних фінансів, про які йдеться в ст. 9 п. 5 та 9, а також державні юридичні особи, про яких йдеться в ст. 9 п. 14, розміщують вільні кошти, за винятком коштів, які походять з бюджетних дотацій, у формі депозиту у міністра фінансів.

3. Обов’язок, який вказано в ч. 2 охоплює вільні кошти установи сектора публічних фінансів, які знаходяться в її розпорядженні, які не витрачаються у визначений день на виконання завдань та функціонування даної установи.

4. Вільні кошти, про які зокрема йдеться в ч. 3, не включають коштів, нагромаджених в іноземній валюті. Установи сектора публічних фінансів, про які йдеться в ст. 9 п. 5 та 9, а також державні юридичні особи, про яких йдеться в ст. 9 п. 14, можуть розмістити ці кошти в такий спосіб, про який йдеться в ч. 1 п. 3.

5. На вільні кошти платіжних агентств, що є коштами, про які йдеться в ст. 208 ч. 2, а також кошти, призначені на додаткове фінансування реалізації завдань, які реалізуються за участі цих коштів, не поширюється обов’язок розміщення у формі депозиту у міністра фінансів. Ці кошти можуть бути розміщені таким чином, як це вказано в ч. 1.

Ст. 49. 1. Установи сектора публічних фінансів, за виключенням установ, про які йдеться в ст. 9 п. 2, не можуть мати, приймати або набувати паї або акції в господарських товариствах, а також набувати облігації, емітовані іншими суб’єктами ніж держава або органи місцевого самоврядування, а також паї в кооперативах, крім випадків, передбачених іншими законами, при дотриманні норм ч. 2.

2. Міністр, відповідальний за питання державного майна, приймає від установ сектора публічних фінансів, за виключенням установ, про які йдеться в ст. 9 п. 2, акції та паї в господарських товариствах, а також облігації, емітовані іншими суб’єктами ніж держава або органи місцевого самоврядування, а також виконує права держави, які з них випливають.

Ст. 50. 1. Проекти законів та правові документи, які приймає Рада Міністрів, і фінансовим ефектом яких може бути збільшення витрат або зменшення доходів установ сектора публічних фінансів в стосунку до розмірів, які випливають з чинних норм, містять в обґрунтуванні:1) визначення розмірів таких ефектів;2) вказані джерела їх фінансування;3) описані цілі нових завдань та показників, які визначають ступінь реалізації цілей.

1a. У проектах законів, які приймає Рада Міністрів, та ефектом яких може бути

зміна рівня витрат установ сектора публічних фінансів в стосунку до розмірів, які випливають з чинних норм, в тексті проекту прописується максимальний ліміт таких витрат, виражений в розмірі, на період 10 бюджетних років виконання закону, окремо для кожного року, починаючи від першого року запланованого набуття законом юридичної сили, в поділі на:1) державний бюджет;2) органи місцевого самоврядування та їх структурні підрозділи;3) решту установ сектора публічних фінансів.

1b. У випадку проектів законів, які передбачають чинність норм на період коротший ніж 10 бюджетних років, максимальні ліміти витрат, про які йдеться в ч. 1a, визначаються на цей період. Норма ч. 1c не застосовується.

1c. Рада Міністрів представляє Сейму, за три роки до закінчення періоду, про який ідеться в ч. 1a, проект зміни закону, який визначає максимальні ліміти витрат установ сектора публічних фінансів, виражений у розмірі, на період наступних 10 бюджетних років виконання закону. Норми ч. 1 та 1a застосовуються відповідно до цього.

2. Проект закону, який несе зміни рівня доходів або витрат органів місцевого самоврядування, вимагає визначення розмірів наслідків цих змін, виказання джерел їх фінансування та видачі експертної оцінки Спільною Комісією Уряду та Місцевого Самоврядування.

3. Рада Міністрів, передаючи до Сейму законопроект, про який йдеться в ч. 2, додає до нього експертну оцінку Спільної Комісії Уряду та Місцевого Самоуправління.

4. Проект закону, про який йдеться в ч. 1a, містить коригуючі механізми, які необхідно застосовувати у випадку перевищення або загрози перевищення прийнятого на даний бюджетний рік максимального ліміту витрат, що полягає у:

1) обмеженні кількості послуг, що надаються, в залежності від коштів, призначених на ці цілі в законі «Про державний бюджет», або

2) приведенні у відповідність розміру виплат до дохідних чи майнових критеріїв, або зміні дохідних чи майнових критеріїв, які дають право отримувати послуги, які фінансуються з публічних коштів, або

3) змінити кошти реалізації публічних завдань, які виконуються на благо громадян.5. У проекті закону, про який йдеться в ч. 1a, визначається відповідний орган, який

відслідковує використання ліміту витрат на виконання публічного завдання установами сектора публічних фінансів, а також відповідає за впровадження коригуючих механізмів.

6. Положення ч. 1a–1c, 4 i 5 не застосовуються щодо прийнятого Радою Міністрів законопроекту, наслідком якого може бути збільшення (у порівняння до величин, які випливають з чинних норм) наступних видатків державного бюджету:

1) на обслуговування публічного боргу; 2) власних коштів Європейського Союзу та обов’язкових внесків, які сплачуються у

міжнародні організації; 3) на реалізацію програм, які фінансуються за участю коштів, про які йдеться у ст. 5

ч. 1 пп. 2 i 3, у тому числі видатків бюджету європейських коштів; [4) виплати та обслуговування допомоги сім’ям, допомоги з фонду аліментів та

фінансування внесків за пенсійне і рентне страхування для осіб, котрі отримують допомогу за догляд або спеціальну допомогу за опікунство;]

<4) виплати та обслуговування допомоги сім’ям, допомоги з фонду аліментів, допомоги за виховання, доплати за виховання, про яку йдеться у законодавстві про підтримку сім’ї та систему замісної опіки, а також фінансування внесків за пенсійне і рентне страхування для осіб, котрі отримують допомогу за догляд або спеціальну допомогу за опікунство7;>

5) внесків соціального страхування за осіб, котрі перебувають у відпустці по догляду за дитиною та за неповносправних осіб;

7 Нове звучання п. 4 у ч. 6 ст. 50 набуде чинності з 1.04.2016 р. (Щоденник Законів за 2016 р., поз. 195).

6) виплат пенсій та допомоги службовим особам та уповноваженим членам їх сімей, а також (пенсійне) забезпечення суддів та прокурорів у стані спочинку;

7) дотації для Фонду Соціального Страхування, Фонду Допоміжних Пенсій та Фонду Пенсій і Допомоги Каси Сільськогосподарського Соціального Страхування на фінансування виплат пенсій та допомоги, гарантованих державою;

8) оборонних видатків у частині державного бюджету «національна оборона» та у розділі «національна оборона» в інших частинах державного бюджету.

7. Набуття чинності виконавчими нормативними актами не може зумовлювати зміни лімітів витрат установ сектора публічних фінансів, які визначені законом, та на основі яких видаються виконавчі нормативні акти.

8. Положення ч. 1a-1c, 4, 5 а також ч. 7 не застосовуються у випадку введення:1)воєнного стану;2)надзвичайного стану на всій території Республіки Польща;3)стану стихійного лиха на всій території Республіки Польща.

Ст. 50a. Міністр фінансів публікує в Бюлетені Публічної Інформації вказівки, які гарантують використання уніфікованих макроекономічних показників, які будуть основою для оцінки фінансових наслідків проектованого закону, а зокрема уніфікованого визначення максимального ліміту витрат установ сектора публічних фінансів на дане завдання, вираженого в розмірах, на період наступних 10 бюджетних років виконання закону.

Ст. 51. 1. Внесення до державного бюджету доходів з визначених джерел або витрат на визначені цілі не може бути основою для боргових вимог або зобов’язань держави в стосунку до третіх осіб, ані для боргових вимог цих осіб в стосунку до держави.

2. Норми ч. 1 відповідно застосовуються до:1) органів місцевого самоврядування;2) інших установ сектора публічних фінансів.

Ст. 52. 1. Внесені в держбюджет, бюджети органів місцевого самоврядування та фінансові плани бюджетних установ:1) доходи та надходження – є прогнозом їх обсягів;2) витрати та загальні розходи – є лімітом, який не може бути перевищений.

1a. (11) До розходів, які виникли внаслідок фінансових зобов’язань, які бере на себе та сплачує міністр фінансів, що діє від імені держави, в тому самому бюджетному році не застосовується ч. 1 п. 2 в питанні ліміту розходів.

1b. До витрат за фінансовими зобов’язаннями, які беруться і сплачуються органами місцевого самоврядування у той самий бюджетний рік у зв’язку із прийомом депозитів, про які йдеться у ст. 48 ч. 1a, не застосовується положення ч. 1 пункт 2 щодо ліміту витрат.

2. Вказані у річних фінансових планах органів сектора публічних фінансів:1) доходи – становлять прогнози їх розміру;2) витрати – можуть бути збільшені, якщо:

a) отримано доходи вищі, ніж прогнозувалося; збільшення витрат не зумовить збільшення дотації з бюджету або збільшення запланованого стану зобов’язань.

3. Зміни у сфері доходів і витрат, про які йдеться у ч. 2, вимагають внесення змін до річного фінансового плану.

Ст. 53. [1. Керівник установи сектора публічних фінансів, далі в тексті – «керівник установи», є відповідальним за всю систему фінансів даної установи, із застереженням п.4.]

<1. Керівник установи сектора публічних фінансів, далі в тексті – «керівник установи», є відповідальним за всю систему фінансів даної установи, із

застереженням п. 5.>8

2.Керівник установи може доручити певні обов’язки у сфері системи фінансів працівникам даної установи. Прийняття обов’язків цими особами повинно бути підтверджено документом у формі окремої іменної довіреності або шляхом зазначення в організаційному регламенті цієї установи.

3.Міністр, який відповідає за закордонні справи, може шляхом розпорядження доручити певні обов’язки у сфері системи фінансів установи, яка підпорядковується цьому міністрові і розташована поза кордонами Республіки Польща, керівникові іншої установи, яка підпорядковується цьому міністрові. Положення ч. 2 застосовується відповідно.

4. Керівник установи, котрому згідно з ч. 3 доручено виконання визначених обов’язків у сфері управління фінансами іншої установи, є відповідальний за управління фінансами цієї установи у межах доручених йому обов’язків.

5. Керівник обслуговуючої установи, про яку йдеться у ст. 10b п. 1 Закону «Про самоврядування гмін» від 8 березня 1990 р. (Щоденник Законів за 2013 р., позиція 594, з наступними змінами9)), ст. 6b п. 1 Закону «Про самоврядування повіту» від 5 червня 1998 р. (Щоденник Законів за 2013 р., позиція 595, з наступними змінами10) або ст. 8d п. 1 Закону «Про самоврядування воєводства» від 5 червня 1998 р. (Щоденник Законів за 2013 р., позиція 596, з наступними змінами11), є відповідальний за управління фінансами, бухгалтерський облік та звітність установи, яку він обслуговує і про яку йдеться у ст. 10a пп. 1 i 2 Закону «Про самоврядування гмін» від 8 березня 1990 р., ст. 6a пп. 1 i 2 Закону «Про самоврядування повіту» від 5 червня 1998 р. або ст. 8c пп. 1 i 2 Закону «Про самоврядування воєводства» від 5 червня 1998 р. в обсязі обов’язків, доручених рішенням, про яке йдеться у ст. 10b п. 2 Закону «Про самоврядування гмін» від 8 березня 1990 р., ст. 6b п. 2 Закону «Про самоврядування повіту» від 5 червня 1998 р. і ст. 8d п. 2 Закону «Про самоврядування воєводства» від 5 червня 1998 р., або договором, про який ідеться у ст. 10b п. 3 Закону «Про самоврядування гмін» від 8 березня 1990 р., ст. 6b п. 3 Закону «Про самоврядування повіту» від 5 червня 1998 р. і ст. 8d п. 3 Закону «Про самоврядування воєводства» від 5 червня 1998 р. Положення п. 2 застосовується відповідно.>12

Ст. 54. 1. Головним бухгалтером установи сектора публічних фінансів (далі «головний бухгалтер»), є працівник, якому керівник установи надає обов’язки та відповідальність у сфері:

1) ведення бухгалтерського обліку установи; 2) здійснення розпорядження грошовими коштами;3) здійснення попереднього контролю:

a) щодо відповідності господарських та фінансових операцій фінансовому плану;b)щодо повноти та достовірності документів, які стосуються господарських та

фінансових операцій. 2. Головним бухгалтером, із врахуванням ч. 9, може бути особа, котра:

1) має громадянство держави-члена Європейського Союзу, Швейцарської Конфедерації або держави-члена Європейського договору про вільну торгівлю (EFTA) – сторони договору про Європейський Економічний Простір, хіба що окремі закони вимагають наявності польського громадянства для можливості працювати в установі сектора публічних фінансів;

2) має повну юридичну дієздатність та користується усіма громадянськими правами;

8 ? Нове звучання п. 1 у ст. 53 набуде чинності 1.01.2016 r. (Щоденник Законів за 2015 р., позиція 1045).9 Зміни тексту вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 2013 р., позиція 645 i 1318,

за 2014 р., позиція 379 i 1072 та за 2015 р., позиція 1045. 10 Зміни тексту вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 2013 р., позиція 645, за

2014 р., позиція 379 i 1072 та за 2015 р., позиція 871 i 1045. 11 Зміни тексту вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 2013 р., позиція 645, за 2014

р., позиція 379 i 1072 та за 2015 р., позиція 1045. 12 Доданий п. 5 у ст. 53 набуде чинності 1.01.2016 р. (Щоденник Законів за 2015 р., позиція 1045).

3) щодо якої не було правомочного вироку за злочини, що стосуються майна, господарського обороту, діяльності органів державної влади або місцевого самоврядування, підробки документів або за податкові злочини;

4) володіє усно і на письмі польською мовою на рівні, необхідному для виконання обов’язків головного бухгалтера;

5) відповідає одній із наведених нижче умов:a)має вищу освіту і ступінь магістра, отримала вищу професійну економічну

освіту, додаткову економічну магістерську освіту або економічну післядипломну освіту і володіє як мінімум 3-річним досвідом у сфері бухгалтерського обліку;

b)закінчила середню економічну школу, або має початкову чи середню професійну економічну освіту і володіє як мінімум 6-річним досвідом у бухгалтерській справі;

c)внесена до реєстру експертів-аудиторів на основі окремих норм; d)володіє бухгалтерським сертифікатом, який дає право надавати послуги у сфері

ведення рахункових книг, або свідоцтвом про кваліфікацію, яке дає право надавати послуги у сфері ведення рахункових книг, видане на основі окремих норм.

<2a. Якщо у рамках спільного обслуговування, про яке йдеться у ст. 10a Закону «Про самоврядування гмін» від 8 березня 1990 р., ст. 6a Закону «Про самоврядування повіту» від 5 червня 1998 р. і ст. 8с п. 3 Закону «Про самоврядування воєводства» від 5 червня 1998 р., обслуговуюча установа, що належить до сектора публічних фінансів, забезпечує виконання завдань головного бухгалтера установи сектора публічних фінансів через особу, котра відповідає вимогам, про які йдеться у п. 2, тоді в установі, яку обслуговують, посада головного бухгалтера відсутня.>13

3. Доказом здійснення головним бухгалтером попереднього контролю, про який ідеться у п. 1 пункт 3, є його підпис, поставлений на документах, що стосуються даної операції. Підпис головного бухгалтера на документі, поряд із підписом відповідального працівника, означає, що:1) він не має застережень до представленої відповідними працівниками оцінки

правильності цієї операції та її відповідності законодавству; 2) він не має застережень до повноти та формально-рахункової достовірності і

правильності документів, які стосуються цієї операції; 3) зобов’язання, які випливають із операції, входять до фінансового плану установи.

4. У випадку виявлення помилок, визначених у п. 3, головний бухгалтер повертає документ відповідальному працівнику, а у випадку невиправлення помилок – відмовляється його підписувати.

5. Про відмову підписувати документ та її причини головний бухгалтер письмово повідомляє керівника установи. Керівник установи може призупинити виконання операції, щодо якої з’явилися сумніви, або видати у письмовій формі розпорядження щодо її виконання.

6. Якщо керівник установи видасть розпорядження виконання операції, щодо якої з’явилися сумніви, він негайно повідомляє про це у письмовій формі розпорядника бюджетних коштів, а у випадку органу місцевого самоврядування та установ, перелічених у ст. 9 пп. 3, 4, 10, 13 i 14, для яких органом-засновником виступає орган місцевого самоврядування – правління органу місцевого самоврядування, обґрунтовуючи виконання операції, щодо якої з’явилися сумніви. У випадку, якщо розпорядження видасть війт, бургомістр, президент міста, староста або маршал воєводства, він повідомляє про це представницький орган місцевого самоврядування та відповідну регіональну рахункову палату.

7. З метою виконання своїх завдань головний бухгалтер має право: 1) отримати для ознайомлення документи та розрахунки, які служать джерелом цієї

інформації, а також роз’яснення;

13 Доданий п. 2a у ст. 54 набуде чинності 1.01.2016 р. (Щоденник Законів за 2015 р., позиція 1045).

2) звернутися до керівника установи із клопотанням про визначення способу, згідно з яким іншими організаційними підрозділами установи мають бути виконані роботи, необхідні для забезпечення правильності фінансової діяльності та бухгалтерського обліку, розрахунку витрат та фінансової звітності.8. Положення, які стосуються головного бухгалтера, застосовуються відповідно

до головного бухгалтера державного бюджету, головного бухгалтера бюджетної частини (розділу), а також скарбника (казначея) (головного бухгалтера органу місцевого самоврядування).

9. Головним бухгалтером закордонної установи, яка підлягає міністрові, відповідальному за закордонні справи, може бути особа, яка відповідає вимогам, визначним у п. 2 пункт 1–4, має середню освіту та з позитивним результатом закінчила адміністративно-фінансовий курс, організований органом, який обслуговує міністра, відповідального за закордонні справи.

<10. Положення п. 4–7 застосовуються відповідно щодо керівника обслуговуючої установи.>14

Ст. 55. Грошові зобов’язання, які мають цивільно-правовий характер, перед органами урядової адміністрації, державними бюджетними установами та державними цільовими фондами можуть бути списані повністю або частково або їх сплата може бути відтермінована або розтермінована.

Ст. 56. 1. Зобов’язання, про які йдеться у ст. 55, можуть бути списані повністю, якщо:1) фізична особа – померла, не залишивши жодного майна або залишивши майно, яке

не підлягає стягненню на основі окремих норм, або залишила предмети щоденного домашнього вжитку, загальна вартість яких не перевищує суму 6000 злотих;

2) юридична особа – була викреслена з відповідного реєстру юридичних осіб при одночасній відсутності майна, з якого можна було б стягнути зобов’язання, а відповідальність за зобов’язання на основі законодавства не переходить на третіх осіб;

3) існує обґрунтоване припущення, що шляхом виконавчого провадження не вдасться отримати вищу суму, ніж витрати на слідство та стягнення цієї заборгованості, або що виконавче провадження виявиться безрезультатне;

4) організаційний підрозділ, який не має статусу юридичної особи, підлягає ліквідації;

5) виступає важливий інтерес боржника або публічний інтерес. 2. У випадку, коли окрім головного боржника є також інші зобов’язані особи,

заборгованість, про яку йдеться у п. 1, може бути списана тільки тоді, коли умови списання виконані щодо всіх зобов’язаних осіб.

Ст. 57. За поданням боржника:1) заборгованість може бути списана частково; 2) можуть бути відтерміновані строки оплати частини або всієї заборгованості; 3) сплата всієї або частини заборгованості може бути розтермінована

– у випадках, обґрунтованих соціальними або економічними передумовами, зокрема можливостями щодо сплати боржника, а також обґрунтованим інтересом держави.

Ст. 58. 1. Право списати, відтермінувати строк оплати або розтермінувати оплату заборгованості, про яку йдеться у ст. 55, мають:

1) міністр, відповідальний за державне майно – щодо заборгованості перед державою, яка випливає із юридичних стосунків, на сферу яких поширюється його відповідальність;

14 Доданий п. 10 у ст. 54 набуде чинності 1.01.2016 р. (Щоденник Законів за 2015 р., позиція 1045).

2) керівник державної бюджетної установи – щодо іншої заборгованості перед цією бюджетною установою, якщо розмір основної заборгованості не перевищує суму 40 000 злотих;

3) розпорядник державного цільового фонду – щодо заборгованості перед цим фондом;

4) розпорядник бюджетної частини (розділу) – у решті випадків. 2. Списання заборгованості, а також відтермінування строку оплати всієї або

частини заборгованості, або розтермінування оплати всієї або частини заборгованості відбувається у письмовій формі, на основі положень цивільного права.

3. У випадках, про які йдеться у ст. 56 п. 1 пункти 1, 2 i 4, списання заборгованості відбувається у формі одностороннього вираження волі.

4.Положення пп. 1–3 та ст. 55–57 застосовуються відповідно до списання, відтермінування або розтермінування оплати відсотків від цієї заборгованості, а також до списання, відтермінування або розтермінування оплати іншої побічної заборгованості.

5.Положення пп. 1–4 та ст. 55–57 не застосовуються до заборгованості, списання, відтермінування або розтермінування оплати якої визначається окремими нормативними актами.

6.Розпорядник бюджетної частини (розділу) або розпорядник державного цільового фонду може виразити згоду на відмову від стягнення заборгованості перед державним бюджетом, що випливає із цивільно-правового договору, сума якої разом із відсотками не перевищує 100 злотих.

Ст. 59. 1. У випадках, обґрунтованих важливим інтересом боржника або публічним інтересом,грошові зобов’язання, які мають цивільно-правовий характер, перед органом місцевого самоврядування або підлеглими йому установами, можуть бути списані або їх сплата може бути відермінована або розтермінована – на принципах, визначених представницьким органом органу місцевого самоврядування, із застереженням п. 4.

2.Представницький орган місцевого самоврядування визначає детальні принципи, спосіб та форму надання пільг, про які йдеться у ч. 1, умови допустимості публічної допомоги у випадках, коли така пільга становитиме публічну допомогу, а також вказує орган або особу, уповноважені надавати такі пільги.

3.Представницький орган місцевого самоврядування може, шляхом прийняття рішення, встановити автоматичне застосування пільг, про які йдеться у ч. 1, у випадку появи обставин, перелічених у ст. 56 п. 1.

4.Щодо цивільно-правових зобов’язань, які виникли у зв’язку із виконанням завдань зі сфери урядової адміністрації, а також інших завдань, делегованих органам місцевого самоврядування на основі законів, застосовуються положення ст. 55–58, з тією відмінністю, що повноваження керівника державної бюджетної установи покладаються на правління органу місцевого самоврядування.

Ст. 60. До публічних коштів, які становлять неподаткові бюджетні зобов’язання публічно-правового характеру, належать наступні доходи державного бюджету або бюджету органу місцевого самоврядування:

1) суми дотацій, які підлягають поверненню у випадках, визначених у цьому законі;

2) зобов’язання, що випливають з огляду на гарантії та поруки, надані державою та органами місцевого самоврядування; 3) внесення залишків оборотних коштів бюджетних закладів, які належать органам самоврядування; 4) внесення залишків фінансових коштів виконавчих агентств;5) внесення коштів на основі розрахунків за реалізацію програм, які діяли до вступу Польщі до ЄС;6) зобов’язання, що випливають з огляду на реалізацію фінансових програм за участю європейських коштів, а також інші зобов’язання, пов’язані із реалізацією

проектів, які фінансуються за ці кошти, а також відсотки від цих коштів і від цих зобов’язань;<6a) зобов’язання, що випливають з огляду на штрафи, накладені у рамках проваджень у справах про правопорушення, а також у рамках проваджень у справах про бюджетні правопорушення;15>7) доходи, які збираються державними та самоврядними бюджетними установами на основі окремих законів;8) доходи, отримані органом місцевого самоврядування, пов’язані із виконанням завдань зі сфери урядової адміністрації та інших повноважень, делегованих органам місцевого самоврядування на основі окремих законів та які не зараховуються до доходів державного бюджету.

Ст. 61. [1. Органами першої інстанції, які видають рішення щодо зобов’язань, про які йдеться у ст. 60 (якщо з інших законів не випливає інакше), є:

1) щодо зобов’язань перед державним бюджетом – міністр, воєвода та інші розпорядники бюджетних частин, а у випадку зобов’язань, про які йдеться у ст. 60 п. 6 – управляючі установи, орган, відповідальний за запровадження інструменту «Об’єднуючи Європу», установи-посередники або установи-виконавці, котрі є установами сектора публічних фінансів, якщо установа-посередник або установа-виконавець має відповідні повноваження від управляючої установи або органу, відповідального за запровадження проектів у рамках інструменту «Об’єднуючи Європу», а у випадку установи-виконавця – від установи-посередника;

2) щодо зобов’язань перед бюджетами органів місцевого самоврядування – війт, бургомістр, президент міста, староста або маршал воєводства]. 16

<1. Органами першої інстанції, які видають рішення щодо зобов’язань, про які йдеться у ст. 60 (якщо з інших законів не випливає інакше), є:

1) щодо зобов’язань перед державним бюджетом (за винятком п.3) – міністр, воєвода та інші розпорядники бюджетних частин;

2) щодо зобов’язань, про які йдеться у ст. 60 п. 6 – управляючі установи, орган, відповідальний за запровадження інструменту «Об’єднуючи Європу», установи-посередники або установи-виконавці, котрі є установами сектора публічних фінансів, якщо установа-посередник або установа-виконавець має відповідні повноваження від управляючої установи або органу, відповідального за запровадження проектів у рамках інструменту «Об’єднуючи Європу», а у випадку установи-виконавця – від установи-посередника;

3) щодо зобов’язань, про які йдеться у ст. 60 п. 6a, стягнення яких належить до відповідальності цього органу, – керівник податкової адміністрації;

4) щодо зобов’язань перед бюджетами органів місцевого самоврядування – війт, бургомістр, президент міста, староста або маршал воєводства.>2. Рішення, видане органом першої інстанції може бути оскаржене.3. Апеляційними органами є:

1) Міністр фінансів – для рішень, виданих у першій інстанції воєводою;2) орган, який виконує функцію управляючої установи у розумінні Закону «Про

соціальну допомогу» від 12 березня 2004 р. (Щоденник Законів за 2013 р., позиція 182, за змінами17), далі в тексті «Закон «Про соціальну допомогу», або Закону «Про принципи ведення політики розвитку» від 6 грудня 2006 р. (Щоденник Законів за 2009 р., № 84, позиція 712, із наступними змінами18), далі в тексті «Закон «Про

15 Доданий п. 6a у ст. 60 набуде чинності 1.01.2016 р. (Щоденник Законів за 2015 р., позиція 1269).16 Зміни у ст. 61 набудуть чинності 1.01.2016 р. (Щоденник Законів за 2015 р., позиція 1269).17 Зміни тексту вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 2013 р., позиції 509 i 1650 та

за 2014 р., позиції 567, 598, 1004 i 1146. Текст не враховує змін, опублікованих у Щоденнику Законів за 2012 р., позиції 1544 i 1548.

18 Зміни тексту вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 2009 р. № 157, поз. 1241, за 2011 р. № 279, поз. 1644, за 2012 р., позиція 1237, за 2013 р., позиція 714 та за 2014 р., позиція 379 i 1146.

принципи ведення політики розвитку», або Закону «Про принципи реалізації програм у сфері політики єдності, які фінансуються у фінансовій перспективі 2014-2020» від 11 липня 2014 р. (Щоденник Законів, позиція 1146), далі в тексті «Закон «Про принципи реалізації програм», або орган, відповідальний за реалізацію інструменту «Об’єднуючи Європу» – для рішень, виданих установою-посередником або установою-виконавцем;

2a)орган, який виконує функцію установи-посередника у розумінні Закону «Про принципи ведення політики розвитку» – для рішень, виданих установою-виконавцем, якщо розгляд апеляцій на рішення установи-виконавця був доручений органом, про який ідеться у п.2, установі-посереднику;

3) орган, який виконує функцію управляючої установи у розумінні Закону «Про підтримку збалансованого розвитку рибальського сектора за участю Європейського морського і рибальського фонду» від 10 липня 2015 р. (Щоденник Законів, поз. 1358), або орган, який виконує функцію управляючої установи у розумінні Закону «Про підтримку збалансованого розвитку рибальського сектора за участю Європейського рибальського фонду» від 3 квітня 2009 р. (Щоденник Законів, № 72, поз. 619 i № 157, поз. 1241 та за 2015 р., позиція 1358) – для рішень, виданих установою-посередником;

<3a) директор податкової палати – для рішень, виданих у першій інстанції керівником податкової адміністрації

4) самоврядна апеляційна колегія – для рішень, про які йдеться у п. 1 пункт 2; 5) орган вищого ступеню – для рішень, виданих іншим органом або іншим

розпорядником бюджетної частини.4. Для рішень, виданих у першій інстанції міністром, управляючою установою

або органом, відповідальним за реалізацію інструменту «Об’єднуючи Європу», не передбачається можливості апеляції, однак сторона, яка незадоволена таким рішенням, може звернутися до органу, який його видав, із заявою про повторний розгляд справи.

5. Щодо заяви, про яку йдеться у п. 4, застосовуються відповідно положення, що стосуються апеляцій на рішення.

Ст. 62. 1. Зобов’язання з огляду на заборгованість, про яку йдеться у ст. 60, а також зобов’язання разом із відсотками за затримку, які становлять дохід державного бюджету, підлягають, за поданням зобов’язаного, вирахуванню із взаємного, та безспірного кредиту (за яким настав час сплати), наданого боржником державі, на основі:1) правомочного вироку суду, виданого на основі ст. 417 Закону «Цивільний Кодекс»

від 23 квітня 1964 р. (Щоденник Законів, № 16, поз. 93, з наступними змінами19), далі у тексті – «Цивільний Кодекс»;

2) правомочної судової угоди, укладеної у зв’язку із появою обставин, передбачених у ст. 417 Цивільного Кодексу;

3) придбання державою нерухомого майна з метою відчуження або відчуження нерухомого майна на основі положень про оборот нерухомим майном;

4) відшкодування за помилковий вирок, тимчасовий арешт або затримання, 19 Зміни вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 1971 р. № 27, поз. 252, за 1976 р. №

19, поз. 122, за 1982 р. № 11, поз. 81, № 19, поз. 147 i № 30, поз. 210, за 1984 р. № 45, поз. 242, за 1985 р. № 22, поз. 99, за 1989 р. № 3, поз. 11, за 1990 р. № 34, поз. 198, № 55, поз. 321 i № 79, поз. 464, за 1991 р. № 107, поз. 464 i № 115, поз. 496, за 1993 р. № 17, поз. 78, за 1994 р. № 27, поз. 96, № 85, поз. 388 i № 105, поз. 509, за 1995 р. № 83, поз. 417, за 1996 р. № 114, поз. 542, № 139, поз. 646 i № 149, поз. 703, за 1997 р. № 43, поз. 272, № 115, поз. 741, № 117, поз. 751 i № 157, поз. 1040, за 1998 р. № 106, поз. 668 i № 117, поз. 758, за 1999 р. № 52, поз. 532, за 2000 р. № 22, поз. 271, № 74, поз. 855 i 857, № 88, поз. 983 i № 114, поз. 1191, за 2001 р. № 11, поз. 91, № 71, поз. 733, № 130, поз. 1450 i № 145, поз. 1638, за 2002 р. № 113, поз. 984 i № 141, поз. 1176, за 2003 р. № 49, поз. 408, № 60, поз. 535, № 64, поз. 592 i № 124, поз. 1151, за 2004 р. № 91, поз. 870, № 96, поз. 959, № 162, поз. 1692, № 172, поз. 1804 i № 281, поз. 2783, за 2005 р. № 48, поз. 462, № 157, поз. 1316 i № 172, поз. 1438, за 2006 р. № 133, поз. 935 i № 164, поз. 1166, за 2007 р. № 80, поз. 538, № 82, поз. 557 i № 181, поз. 1287, за 2008 р. № 116, поз. 731, № 163, поз. 1012, № 220, поз. 1425 i 1431 i № 228, поз. 1506, за 2009 р. № 42, поз. 341, № 79, поз. 662 i № 131, поз. 1075, за 2010 р. № 40, поз. 222 i № 155, поз. 1037 та за 2011 р. № 80, поз. 432, № 85, поз. 458 i № 230, поз. 1370.

присуджене на основі Закону «Кримінальний кодекс» від 6 червня 1997 р. (Щоденник Законів, № 89, поз. 555, з наступними змінами2011));

5) відшкодування, присудженого на основі норм про визнання недійсними вироків, виданих щодо осіб, репресованих за діяльність на користь незалежності Польської Держави;

6) відшкодування, присудженого рішенням органу урядової адміністрації.2. Положення ч. 1 застосовується також щодо взаємних і безспірних кредитів (за

якими настав час сплати), наданих боржником державним бюджетним установам з огляду на замовлення, виконані ним на основі договорів, укладених згідно із положеннями норм «Про державні замовлення», за умови що списання заборгованості відбувається саме із цього боржника та саме за цим кредитом.

3. Списання на підставах, перелічених у пп. 1 i 2 можна також здійснити автоматично.

4. Списання відбувається у день:1) подання заяви, яка була врахована; 2) видання автоматичної постанови про списання.

5. Відмова у списанні відбувається шляхом прийняття рішення. 6. Списання відбувається шляхом прийняття постанови, яку можна оскаржити. 7. Бюджетна установа, зобов’язання перед якою було списано за кошт сплати

кредиту, отриманого від боржника, зобов’язана сплатити еквівалент списаного зобов’язання до відповідного органу у строк 7 днів, з дати здійснення списання. За несплачений у строк еквівалент списаного зобов’язання нараховуються передбачені законом відсотки за запізнення.

Ст. 63. 1. Право, про яке йдеться у ст. 62 п. 1, боржник може застосувати також щодо гміни, повіту або воєводства на основі:1 придбання гміною, повітом або воєводством нерухомого майна з метою його

відчуження або відчуження нерухомого майна на основі окремих законів; 2 відшкодування, вказаного у рішенні, виданому війтом, бургомістром, президентом

міста, старостою або маршалом воєводства. 2. Положення ст. 62 пп. 2–7 застосовуються відповідно.

Ст. 64. 1. Відповідний орган, за поданням боржника, може надавати вказані у ст. 55 пільги у сплаті заборгованості, про яку йдеться у ст. 60.

2. Відповідний орган, за поданням боржника, який здійснює господарську діяльність, може надавати вказані у ст. 55 пільги у сплаті заборгованості, про яку йдеться у ст. 60 пп. 1–6, які:1) не становлять публічної допомоги; 2) становлять допомогу de minimis – в обсязі та на принципах, визначених у чинних

нормативно-правових актах Європейських Спільнот, що стосуються допомоги у рамках принципу de minimis;

3) становлять публічну допомогу: a) надану з метою виправлення шкоди, завданої стихійними лихами або іншими

20 Зміни вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 1971 р. № 27, поз. 252, за 1976 р. № 19, поз. 122, за 1982 р. № 11, поз. 81, № 19, поз. 147 i № 30, поз. 210, за 1984 р. № 45, поз. 242, за 1985 р. № 22, поз. 99, за 1989 р. № 3, поз. 11, за 1990 р. № 34, поз. 198, № 55, поз. 321 i № 79, поз. 464, за 1991 р. № 107, поз. 464 i № 115, поз. 496, за 1993 р. № 17, поз. 78, за 1994 р. № 27, поз. 96, № 85, поз. 388 i № 105, поз. 509, за 1995 р. № 83, поз. 417, за 1996 р. № 114, поз. 542, № 139, поз. 646 i № 149, поз. 703, за 1997 р. № 43, поз. 272, № 115, поз. 741, № 117, поз. 751 i № 157, поз. 1040, за 1998 р. № 106, поз. 668 i № 117, поз. 758, за 1999 р. № 52, поз. 532, за 2000 р. № 22, поз. 271, № 74, поз. 855 i 857, № 88, поз. 983 i № 114, поз. 1191, за 2001 р. № 11, поз. 91, № 71, поз. 733, № 130, поз. 1450 i № 145, поз. 1638, за 2002 р. № 113, поз. 984 i № 141, поз. 1176, за 2003 р. № 49, поз. 408, № 60, поз. 535, № 64, поз. 592 i № 124, поз. 1151, за 2004 р. № 91, поз. 870, № 96, поз. 959, № 162, поз. 1692, № 172, поз. 1804 i № 281, поз. 2783, за 2005 р. № 48, поз. 462, № 157, поз. 1316 i № 172, поз. 1438, за 2006 р. № 133, поз. 935 i № 164, поз. 1166, за 2007 р. № 80, поз. 538, № 82, поз. 557 i № 181, поз. 1287, за 2008 р. № 116, поз. 731, № 163, поз. 1012, № 220, поз. 1425 i 1431 i № 228, поз. 1506, за 2009 р. № 42, поз. 341, № 79, поз. 662 i № 131, поз. 1075, за 2010 р. № 40, поз. 222 i № 155, поз. 1037 та за 2011 р. № 80, поз. 432, № 85, поз. 458 i № 230, поз. 1370.

надзвичайними подіями;b) надану з метою запобігання серйозним проблемам в економіці, які мають

міжсекторний характер, або з метою їх ліквідації; c) надану з метою підтримки національних підприємців, котрі діють у рамках

економічного заходу, що виконується у загальноєвропейському інтересі; d) надану з метою популяризації та розвитку культури і національної спадщини,

науки та освіти;e) яка є компенсацією за надання послуг, що служать загальному економічному

інтересу, і були доручені до виконання на основі окремих норм; f) на навчання; g) на зайнятість; h) на розвиток малих і середніх підприємств;i) на реструктуризацію;j) на охорону навколишнього середовища;k) на дослідницько-розвиваючі роботи; l) регіональну. 3.Пільги при сплаті заборгованості, визначені у ст. 55, у випадку, вказаному у ч. 2

пункт 3 літера a), можуть бути надані у вигляді індивідуальної допомоги або в рамках програм допомоги, визначених в окремих нормах.

4.Пільги при сплаті заборгованості, визначені у ст. 55, у випадку, вказаному у ч. 2 пункт 3 літери b–e, літера j та літера k, можуть бути надані у вигляді індивідуальної допомоги, що узгоджується із урядовими або самоврядними програмами, або в рамках програм допомоги, визначених в окремих нормах.

Ст. 65. Щодо солідарної відповідальності за заборгованістю, про яку йдеться уст. 60 пп. 1–6, застосовуються положення Цивільного Кодексу.

Ст. 66. До стягнення заборгованості, про яку йдеться у ст. 60 пп. 1–6, застосовуються положення про виконавче провадження в адміністрації.

Ст. 67. Щодо справ, які стосуються заборгованості, про яку йдеться у ст. 60, неврегульованих цим законом, застосовуються положення Закону «Адміністративно-процесуальний кодекс» від 14 червня 1960 р. – (Щоденник Законів за 2013 р., позиція 267) та відповідно положення розділу III Закону «Податковий кодекс» від 29 серпня 1997 р. – (Щоденник Законів за 2012 р., позиція 749, з наступними змінами21).

Розділ 6

Управлінський контроль та координація управлінського контролю в установах сектора публічних фінансів

Ст. 68. 1. Управлінський контроль в установах сектора публічних фінансів – це сукупність заходів, які вживаються для забезпечення досягнення цілей та виконання завдань у спосіб, який відповідає законодавству, а також ефективно, ощадливо та вчасно.

2. Метою управлінського контролю є забезпечення зокрема:1) відповідності діяльності положенням законодавства та внутрішнім процедурам; 2) результативності та ефективності діяльності; 3) достовірності звітів; 4) охорони ресурсів; 5) дотримання та популяризації принципів етичної поведінки;21 Зміни тексту вказаного закону були оголошені у Щоденнику Законів за 2012 р., позиція 1101, 1342 i 1529 та за 2013 р., позиція 35.

6) результативності та ефективності обміну інформацією;7) управління ризиком.

Ст. 69. 1. Забезпечення функціонування адекватного, результативного та ефективного управлінського контролю належить до обов’язків:1) міністра – у керованих ним сферах урядової адміністрації, далі в тексті – «міністр,

який керує сферою», за винятком ч. 2; 2) війта, бургомістра, президента міста, голови правління органу місцевого

самоврядування;3) керівника установи.

2. Міністр юстиції забезпечує функціонування адекватного, результативного та ефективного управлінського контролю у керованій ним сфері урядової адміністрації, у тих справах, які окремими нормами не віднесені до компетенції інших державних органів та з урахуванням принципу незалежності суддів.

3. Міністр фінансів визначає у формі повідомлення та оголошує в Офіційному Щоденнику Міністра фінансів стандарти управлінського контролю для сектора публічних фінансів – згідно із міжнародними стандартами.

4. Міністр фінансів може визначити у формі повідомлення та оголосити в Офіційному Щоденнику Міністра фінансів особливі директиви щодо управлінського контролю для сектора публічних фінансів – згідно із міжнародними стандартами.

5. Міністр, який керує сферою урядової адміністрації, може визначити у формі повідомлення та оголосити в офіційному щоденнику міністра особливі директиви щодо управлінського контролю для сфер урядової адміністрації, якими він керує.

Ст. 70. 1. Міністр, який керує сферою урядової адміністрації, до кінця листопада кожного року визначає план діяльності на наступний рік для сфер урядової адміністрації, якими він керує.

2.План діяльності містить зокрема визначення цілей у рамках окремих бюджетних завдань разом із переліком підзавдань, які служать досягненню цілей, а також мірила, які визначають ступінь досягнення цілі та їх заплановану вартість.

3.Міністр, який керує сферою урядової адміністрації, готує до кінця квітня кожного року звіт про виконання плану діяльності, а також подає декларацію про стан управлінського контролю за попередній рік у рамках сфер урядової адміністрації, якими він керує.

4.Міністр, який керує сферою урядової адміністрації, може зобов’язати керівника установи у цій сфері підготувати план діяльності на наступний рік для цієї установи, а також підготувати звіт про виконання плану діяльності та подати декларацію про стан управлінського контролю за попередній рік у рамках установи, якою він керує.

5.План діяльності, звіт про виконання плану діяльності та декларація про стан управлінського контролю підлягають публікації у Бюлетені публічної інформації.

6.Міністр фінансів визначає шляхом розпорядження зразок декларації про стан управлінського контролю, враховуючи цілі управлінського контролю та обсяг відповідальності за його функціонування.

7.Міністр фінансів визначає шляхом розпорядження спосіб підготовки та елементи плану діяльності і звіту про виконання плану діяльності, враховуючи потребу забезпечити прозорість інформації, яка міститься у цих документах.

Ст. 71. До завдань міністра фінансів у сфері координації управлінського контролю в установах сектора публічних фінансів належить зокрема:1) поширення стандартів, про які йдеться у ст. 69 ч. 3; 2) видача директив; 3) співпраця із національними та закордонними організаціями;4) співпраця із комітетами аудиту, про які йдеться у ст. 288.

ГЛАВА II

Державний публічний борг

Розділ 1Загальні положення

Ст. 72. 1. Державний публічний борг включає зобов’язання сектора публічних фінансів за наступними елементами:

1) емітовані цінні папери, що були випущені під надання грошових кредитів; 2) взяті кредити і позики; 3) прийняті депозити;4) дійсні зобов’язання:

a) які випливають із окремих законів або правомочних вироків судів або з остаточних адміністративних рішень;

b) визнаних безспірними відповідною установою сектора публічних фінансів, яка виступає боржником.

2. Міністр фінансів шляхом розпорядження визначає детальний спосіб класифікації видів заборгованості, яка зараховуються до державного публічного боргу, у тому числі види зобов’язань, які зараховуються до заборгованості, враховуючи основні категорії суб’єктів та об’єктів заборгованості, а також строки сплати.

Ст. 73. 1. Державний публічний борг розраховується як номінальна вартість заборгованості установ сектора публічних фінансів після вирахування взаємних зобов’язань між установами цього сектора.

2. Під номінальною вартістю заборгованості розуміється номінальна вартість:1) емітованих цінних паперів;2) взятої позики, кредиту або іншого зобов’язання, тобто сума основної позики, яку

потрібно заплатити у день повернення позики. 3. Номінальна вартість індексованої або капіталізованої заборгованості відповідає

початковій номінальній вартості з урахуванням приросту капіталу, що випливає з індексації або капіталізації, нарахованого на кінець звітного періоду.

4. Положення пп. 1–3 застосовуються для розрахунку сум зобов’язань, строк виплат яких ще не настав і які виникли внаслідок надання порук і гарантій, що не зараховуються до державного публічного боргу, а також відповідно до розрахунку заборгованості держави та сум зобов’язань, строк виплат яких ще не настав і які виникли внаслідок надання порук і гарантій, що не зараховуються до державного боргу.

5. Міністр фінансів визначає шляхом розпорядження детальний спосіб визначення: 1) вартості зобов’язань, які зараховуються до:

a) державного публічного боргу;b) державного боргу;

2) вартості зобов’язань на основі порук та гарантій – враховуючи класифікацію видів боргових зобов’язань, які зараховуються до державного публічного боргу, а також необхідність правильного розрахунку співвідношення державного публічного боргу та валового внутрішнього продукту.

Ст. 74. 1. Міністр фінансів здійснює контроль над сектором публічних фінансів щодо дотримання принципу, який передбачає, що державний публічний борг не може перевищувати 60% значення показника річного валового внутрішнього продукту.

2.Міністр фінансів здійснює контроль над станом державного боргу з метою забезпечення дотримання принципу, про який ідеться у ч. 1.

3.Міністр фінансів здійснює контроль, про який ідеться у ч. 1 i 2, зокрема шляхом перевірки співвідношення обов’язків, які випливають із ст. 86.

4.Міністр фінансів у зв’язку із проведенням контролю, про який ідеться у ч. 1 i 2, має право вимагати від установ сектора публічних фінансів надання додаткової інформації про поточну та прогнозовану заборгованість цих установ, а також про структуру заборгованості.

5.У випадку виявлення неправильного виконання обов’язків, які випливають зі ст. 86 міністр фінансів інформує про порушення орган нагляду за діяльністю установ сектора публічних фінансів.

Ст. 75. 1. Міністр фінансів розробляє чотирирічну стратегію управління державним боргом та впливу на державний публічний борг, враховуючи зокрема:

1) умови управління боргом, пов’язані із макроекономічною стабільністю економіки;2) аналіз рівня державного публічного боргу;3) прогнози рівня державного публічного боргу та державного боргу;4) прогнози вартості обслуговування державного боргу;5) формування структури заборгованості; 6) прогнози та аналізи зобов’язань, строк виплати яких ще не настав і які виникли

внаслідок надання порук і гарантій держави.3. Документ, про який ідеться у ч. 1, міністр фінансів подає на затвердження Ради

Міністрів. 4. Ради Міністрів після затвердження документа, про який ідеться у ч. 1, подає

його Сеймові разом із обґрунтуванням проекту Закону «Про державний бюджет».

Розділ 2Фінансування потреб у позиках для державного бюджету

Ст. 76. Під потребами у позиках для державного бюджету розуміють потреби у фінансових засобах, необхідних для фінансування:

1) дефіциту: a) державного бюджету; b) бюджету європейських коштів;

2) видатків державного бюджету.

Ст. 77. Міністр фінансів з метою фінансування потреб у позиках для державного бюджету, а також у зв’язку із управлінням державним боргом, має повноваження:

1) брати фінансові зобов’язання від імені держави, зокрема шляхом емісії цінних паперів та взяття позик і кредитів на внутрішньому і закордонному ринках;

2) сплачувати взяті зобов’язання, про які йдеться у п. 1;3) проводити інші фінансові операції, пов’язані із управлінням боргом, у тому числі

операції, пов’язані із похідними фінансовими інструментами; 4) управляти профіцитом бюджету європейських коштів.

Ст. 78. 1. Міністр фінансів виконує завдання, які випливають із управління державним боргом, зокрема шляхом:

1) здійснення юридичних і фактичних дій, пов’язаних із: a) залученням поворотних коштів на фінансування потреб у позиках для

державного бюджету; b) обслуговуванням зобов’язань держави з огляду на емітовані цінні папери та

взяті кредити і позики; 2) управління вільними коштами державного бюджету, а також управління

фінансовими пасивами та фінансовими активами держави, у тому числі публічними коштами, відокремленими у зв’язку із управлінням державним боргом. 2. Управління вільними коштами, про які йдеться у ч. 1 пункт 2, включає зокрема

їх розміщення на фінансовому ринку.3. Управління фінансовими пасивами та фінансовими активами, про які йдеться у

ч. 1 пункт 2, включає зокрема виконання операцій та дій на фінансових ринках, які впливають на зміну структури заборгованості держави, з метою:

1) підвищення фінансової безпеки потреб у позиках для державного бюджету; 2) зменшення ризику або витрат на обслуговування державного боргу;

3) виконання інших завдань, пов’язаних із управлінням державним боргом, визначених у документі, про який ідеться у ст. 75 ч. 1.

Ст. 78a. Міністр фінансів, діючи від імені держави, з метою фінансування потреб у позиках для державного бюджету, а також у зв’язку із управлінням державним боргом уповноважений приймати вільні кошти на депозит.

Ст. 78b. У випадку, про який ідеться у ст. 48 ч. 1 пункт 4:1) міністр фінансів приймає вільні кошти на депозит на умовах, визначених у

договорі;2) прийняття вільних коштів на депозит на строк до 3 днів може відбутися виключно,

якщо банківське обслуговування установи сектора публічних фінансів здійснює Банк Державного Господарства.

Ст. 78c. У випадку, про який іде мова у ст. 48 ч. 2, вільні кошти приймаються міністром фінансів на депозит на визначений час і підлягають поверненню згідно із дисципліною даної установи сектора публічних фінансів.

Ст. 78d. 1. Міністр фінансів у рамках управлінням державним боргом, у тому числі фінансовими активами, про які йдеться у ст. 78 ч. 1 пункт 2, а також з метою фінансування потреб у позиках для державного бюджету, уповноважений брати в управління вільні кошти державних цільових фондів, про які йдеться у ст. 9 п 7.

2. Розпорядники державних цільових фондів, про які йдеться у ст. 9 п 7, передають вільні кошти у розпорядження міністрові фінансів, за винятком коштів, які походять із дотації з бюджету. Положення ст. 48 пп. 3 i 4 та ст. 78c застосовуються відповідно.

Ст. 78e. 1. На вільні кошти, які були прийняті на депозит або в управління:1) на строк до 3 днів нараховуються відсотки у розмірі не меншому, ніж депозитна

ставка Національного Банку Польщі; 2) на строк від 3 до 6 днів нараховуються відсотки за ставкою, яка випливає із

рівняння прямої, визначеної депозитною ставкою Національного Банку Польщі для депозиту на строк 3 днів та ставкою, що дорівнює добутку множника, який не може бути нижчий ніж 0,9, та відсоткової ставки на депозити на варшавському міжбанківському ринку, яка фіксується інформаційним агентством (WIBID), для 1 тижня;

3) на строк від 7 днів нараховуються відсотки у розмірі добутку ставки WIBID (відповідної для даного строку розміщення) на коефіцієнт, про який ідеться у п 2.2. Розмір коефіцієнта, про який ідеться у ч. 1 пункт 2, визначає міністр фінансів і

оголошує його у формі повідомлення на Інтернет-сторінках органу, який обслуговує міністра фінансів.

3. У випадку дострокового розірвання депозиту або дострокового повернення коштів, переданих в управління, відсотки не нараховуються.

Ст. 78f. Міністр фінансів може, шляхом укладення договору, за винагороду доручити Банку Державного Господарства здійснювати всі юридичні та фактичні дії, пов’язані із прийняттям вільних коштів на депозит або в управління, а також із їх поверненням.

Ст. 78g. 1. Міністр фінансів у випадках, про які йдеться у ст. 48 ч. 2 i ст. 78d, визначає шляхом розпорядження:

1) детальні умови передачі та прийому вільних коштів на депозит або в управління міністра фінансів, зокрема терміни передачі коштів та терміни їх повернення;

2) розмір та спосіб розрахунку відсоткової ставки на кошти, прийняті на депозит або передані в управління;

3) детальні умови дострокового розірвання депозитів або дострокового повернення коштів, переданих в управління;

4) спосіб подання та зразок заяви на передачу коштів на депозит або в управління міністра фінансів та їх повернення, а також заяви на дострокове розірвання депозиту або дострокове повернення коштів, переданих в управління.2. Міністр фінансів, видаючи розпорядження, про яке йдеться у ч. 1, керується

потребою гарантування безпеки публічних коштів та вчасної реалізації фінансових завдань за ці кошти установами сектора публічних фінансів, а також підвищення ефективності управління публічними коштами та турботою про публічні фінанси, а щодо розміру відсоткової ставки – також строками, на які кошти передаються на депозит або в управління, натомість щодо подання заяви – також потребою уодноманітнення документів, які подаються, та можливостями використання телеінформаційних систем.

Ст. 78h. З метою виконання завдань, пов’язаних із управлінням державним боргом, державні цінні папери, про які йдеться у ст. 79 ч. 2 та ст. 102 ч. 3, можуть бути предметом позики або інших фінансових операцій, які здійснює міністр фінансів.

Ст. 79. 1. З моменту викупу державні цінні папери підлягають погашенню.2. Не підлягають погашенню державні цінні папери, придбані державою з метою

управління державним боргом.

Ст. 80. 1. Держава може брати кредити і позики виключно на фінансування потреб у позиках для державного бюджету, за винятком ст. 81.

2.Від імені держави позики і кредити може брати, за винятком ч. 3, виключно міністр фінансів.

3.У випадку залучення позики або кредиту на основі договору, у тому числі міжнародного договору, згідно із яким вимагається, щоби органом, який діє від імені позичальника (отримувача кредиту) була Рада Міністрів, вона уповноважує міністра фінансів до підписання договору та визначає умови його виконання.

Ст. 81. 1. За поданням Ради Грошової Політики держава може залучати середньострокові позики та кредити від Європейської Спільноти та її держав-членів з метою підтримки платіжного балансу.

2. За поданням Ради Європейського Союзу держава може брати участь у наданні позики на підтримку платіжного балансу іншої держави-члена ЄС, на принципах, визначених у законі «Про державний бюджет».

Ст. 82. Сума залучених позик і кредитів, про які йдеться у ст. 80 ч. 1 i ст. 81 ч. 1, не може перевищувати лімітів, визначених у законі «Про державний бюджет».

Ст. 83. 1. Міністр фінансів може відкривати депозитні рахунки у злотих та в іноземних валютах, а також здійснювати інші фінансові операції у Національному Банку Польщі або іншому банку.

2.У випадку здійснення трансакцій на похідних інструментах, для яких укладено гарантійний договір, міністр фінансів може відкрити у Національному Банку Польщі або іншому банку окремий банківський рахунок для забезпечення грошової гарантії. Міністр фінансів повертає грошове забезпечення, разом із відсотками, у розмірі та в строк, які випливають із гарантійного договору.

3.Кошти, які знаходяться на рахунку, про який ідеться у ч. 2, міністр фінансів може розміщувати у Національному Банку Польщі або іншому банку.

Ст. 83a. 1. Міністр фінансів відкриває у Банку Державного Господарства банківські рахунки у злотих та в іноземних валютах, на яких зберігаються гроші, прийняті у заставу (на судовий депозит) або передані на ці рахунки на основі окремих положень (депозитні рахунки міністра фінансів).

2. Міністр фінансів уповноважений тимчасово управляти (з метою фінансування потреб у позиках для державного бюджету, а також у зв’язку із управлінням державним боргом) грошовими коштами, накопиченими на депозитних рахунках міністра фінансів із обов’язком їх повернути разом із нарахованими відсотками.

3. На кошти, що зберігаються на депозитних рахунках міністра фінансів, нараховуються відсотки у розмірі:

1) депозитної ставки Національного Банку Польщі – у випадку коштів, які зберігаються у злотих;

2) відсоткової ставки на вклади, які виплачуються у даній валюті на кожну вимогу Банком Державного Господарства, – у випадку коштів, накопичених в іноземних валютах. 4. Банк Державного Господарства, розміщуючи депозитні рахунки міністра

фінансів, забезпечує зокрема:1) аналітичний облік коштів для окремих депозитів (мікрорахунків) у рамках кожного

депозитного рахунку міністра фінансів; 2) щоденне нарахування відсотків та періодичну капіталізацію відсотків на кошти,

накопичені на кожному мікрорахунку;3) можливість обміну інформацією із центральною інформаційною системою, яка

забезпечує обслуговування системи фінансів судів щодо стану кожного мікрорахунку (тіла та відсотків), внесків на кожний мікрорахунок і виплат з кожного мікрорахунку.

Ст. 84. До залучення позик і кредитів державою, емісії державних цінних паперів та інших операцій, безпосередньо пов’язаних із управлінням публічним боргом, не застосовуються положення ст. 35 та ст. 49, а також положення про державні закупівлі.

Ст. 85. Національний Банк Польщі надає міністрові фінансів дані, w у тому числі індивідуальні дані, а також порівняння та оцінки, про які йдеться у ст. 23 Закону «Про Національний Банк Польщі» від 29 серпня 1997 р. (Щоденник Законів за 2005 р. № 1, поз. 2, з наступними змінами22), необхідні з метою виконання завдань, про які йдеться у ст. 77 i ст. 78.

Розділ 3Запобіжні та санаційні процедури

Ст. 86. 1. У випадку, якщо показник співвідношення суми державного публічного боргу до валового внутрішнього продукту, про який ідеться у ст. 38 ч. 1 літера a, оголошений згідно зі ст. 38:

1) (скасовано); 2) більший ніж 55%, але менший ніж 60%, то:

a)на черговий рік Рада Міністрів приймає проект закону «Про державний бюджет», у якому: – не передбачається дефіциту державного бюджету або приймається такий

рівень різниці доходів і витрат державного бюджету, який забезпечує, що співвідношення державного боргу до валового внутрішнього продукту, яке передбачається на кінець того бюджетного року, котрого стосується проект закону, буде нижчий, ніж показник співвідношення, про який ідеться у ст. 38 ч. 1 літера b, оголошений згідно зі ст. 38;

– не передбачається зростання заробітної платні працівників державної бюджетної сфери, у тому числі працівників установ, про які йдеться у ст. 139 ч. 2;

– валоризація соціальних виплат та пенсій не може перевищувати рівень, який

22 Зміни тексту даного Закону були оголошені у Щоденнику Законів за 2005 р. № 167, поз. 1398, за 2006 р. № 157, поз. 1119, за 2007 р. № 25, поз. 162 i № 61, поз. 410, за 2008 р. № 209, поз. 1315 i 1317, за 2009 р. № 69, поз. 589 i № 143, поз. 1164, за 2010 р. № 109, поз. 709 i № 257, поз. 1724, за 2011 р. № 75, поз. 398 i № 117, поз. 676, z 2012 р., позиції 855, 908 i 1166 та за 2013 р., позиція 613.

відповідає зростанню споживчих цін на товари і послуги, оголошений Головним статистичним управлінням за попередній бюджетний рік,

– запроваджується заборона на надання кредитів і позик із державного бюджету за винятком виплати частин тіла кредитів і позик, надання яких відбулося у попередні роки;

– не передбачається зростання видатків в установах, про які йдеться у ст. 139 ч. 2, на рівні вищому, ніж в органах урядової адміністрації;

b)Рада Міністрів здійснює перегляд видатків державного бюджету, які фінансуються за кошти, що походять з іноземних кредитів та перегляду багаторічних програм,

c)Рада Міністрів подає Сейму санаційну програму, яка має на меті зменшення показника співвідношення, про який ідеться у ст. 38 п. 1 літера a;

d)видатки бюджету органу місцевого самоврядування, визначені у рішенні про прийняття бюджету на черговий рік, можуть бути вищі, ніж доходи цього бюджету, збільшені на бюджетний профіцит за попередні роки та вільні кошти, тільки на суму, пов’язану із реалізацією завдань за кошти, про які йдеться у ст. 5 ч. 3;

e)Рада Міністрів здійснює перегляд чинних норм з метою подання пропозиції юридичних рішень, які мають вплив на рівень доходів державного бюджету, у тому числі тих, які стосуються ставок податків на товари і послуги;

f) Державний фонд реабілітації неповносправних осіб отримує цільову дотацію із державного бюджету на виконання завдання, про яке йдеться у ст. 26a Закону «Про професійну і соціальну реабілітацію та зайнятість неповносправних осіб» від 27 серпня 1997 р. (Щоденник Законів за 2011 р., № 127, поз. 721, з наступними змінами23 ), у розмірі до 30% кошів, запланованих на виконання цього завдання на даний рік;

g) органи урядової адміністрації можуть брати нові зобов’язання для підготовки інвестиційних проектів, якщо вони мають забезпечене фінансування за участю публічних коштів, про які йдеться у ст. 5 ч. 1 пункти 2 i 3, на максимально допустимому рівні, визначеному у нормах або процедурах, які стосуються даного виду інвестиційних проектів, однак не менше ніж 50% усіх витрат, при цьому такі обмеження не стосуються:– відновлення або перебудови доріг державного значення з метою усунення

загрози щодо порушення безпеки для автомобільного руху;– інвестиційних проектів, про які йдеться у ст. 37 ч. 1 Закону «Про особливі

рішення, пов’язані із усуненням наслідків повені 2010 р.» від 24 червня 2010 р. (Щоденник Законів, № 123, поз. 835 i № 148, поз. 993);

– підготовки, запровадження, будівництва або експлуатації систем електронного здійснення оплати, про які йдеться у ст. 13i Закону «Про публічні дороги» від 21 березня 1985 р. (Щоденник Законів за 2013 р., позиції 260 i 843);

– зобов’язання, що виникли з огляду на відшкодування за нерухоме майно, відчужене на основі Закону «Про особливі принципи підготовки та реалізації інвестиційних проектів у сфері публічних доріг» від 10 квітня 2003 р. (Щоденник Законів за 2013 р., позиція 687);

3) дорівнює або більший ніж 60%, то: a) застосовується відповідно положення п. 2 літери a, b та e–g; b)Рада Міністрів найпізніше через місяць з дати оголошення показника

співвідношення, про який ідеться у ст. 38 п. 1 літера a, подає Сейму програму санації, яка має на меті обмеження цього показника до рівня нижчого за 60%;

c)видатки бюджету органу місцевого самоврядування, визначені у рішенні про прийняття бюджету на черговий рік, можуть бути вищі, ніж доходи цього бюджету;

23Зміни тексту даного Закону були оголошені у Щоденнику Законів за 2011 р. № 171, поз. 1016, № 209, поз. 1243 i 1244 i № 291, поз. 1707, за 2012 р., позиції 986 i 1456 та за 2013 р., позиції 73, 675 i 791.

d)починаючи із сьомого дня після дати оголошення показника співвідношення, про який ідеться у ст. 38 п. 1 літера a, установи сектора публічних фінансів не можуть надавати нові поруки та гарантії.

2.У випадку, визначеному у ч. 1 пункти 2 i 3, Рада Міністрів, шляхом прийняття рішення, може виразити згоду на реалізацію інвестиційних проектів, які передбачається профінансувати за кошти, про які йдеться у ст. 5 ч. 1 пункти 2 i 3, що не відповідають вимогам, визначеним у ч. 1 пункт 2 літера g.

3.У випадку, визначеному у ч. 1 пункт 2, процедури, про які йдеться у цьому положенні, не застосовуються, якщо показник співвідношення, про який ідеться у ст. 38a ч. 4, не перевищує 55%.

Ст. 86a. Положення ст. 86 ч. 1 пункт 1 не застосовується у 2013 році.

Ст. 87. Програма санації включає:1) вказання причин формування співвідношення державного публічного боргу, про

який ідеться у ст. 38 п. 1 літера a; 2) програму заходів, які мають на меті призвести до зменшення співвідношення, про

яке йдеться у ст. 38 п. 1 літера a. Ця програма має враховувати, зокрема, пропозиції юридичних рішень, що мають вплив на рівень видатків та витрат у секторі публічних фінансів;

3) трирічний прогноз щодо співвідношення державного публічного боргу до валового внутрішнього продукту, включно із розвитком макроекономічної ситуації у країні.

Ст. 88. Положення ст. 86 i ст. 87 не застосовуються у випадку введення:1) воєнного стану; 2) надзвичайного стану на всій території Республіки Польща; 3) стану стихійного лиха на всій території Республіки Польща.

Розділ 4Загальні принципи взяття зобов’язань іншими, ніж держава (державна скарбниця)

установами сектора публічних фінансів

Ст. 89. 1. Органи місцевого самоврядування можуть брати кредити та позики, а також емітувати цінні папери для:

1) покриття тимчасового бюджетного дефіциту, який може з’явитися впродовж бюджетного року;

2) фінансування запланованого бюджетного дефіциту органу місцевого самоврядування;

3) сплати раніше взятих зобов’язань, що виникли через емісію цінних паперів та взяття позик і кредитів;

4) випереджуючого фінансування заходів, які фінансуються за кошти, що походять із Європейського Союзу. 2. Взяті кредити і позики, а також емітовані цінні папери, які призначаються на

ціль, про яку йдеться у ч. 1 пункт 1, підлягають сплаті або викупу у той самий рік, коли вини були взяті або емітовані.

Ст. 90. На фінансування видатків на інвестиційні проекти та інвестиційні закупки у рамках заходів, про які йдеться у ст. 226 ч. 3, органи місцевого самоврядування можуть брати позики у державних цільових фондах, якщо так випливає із закону, яким регулюється діяльність такого фонду.

Ст. 91. 1. Сума взятих кредитів і позик, а також зобов’язань, що випливають із емітованих цінних паперів, про які йдеться у ст. 89 ч. 1 i ст. 90, не може перевищувати суму, визначену у рішенні про прийняття бюджету органу місцевого самоврядування.

2. У випадку звернення органу місцевого самоврядування по кредит або позику на

ціль, про яку йдеться у ст. 89 ч. 1 пункти 2–4 i ст. 90, а також у випадку наміру емісії органом місцевого самоврядування цінних паперів на ціль, про яку йдеться у ст. 89 ч. 1 пункти 2–4 i ст. 90, правління цього органу самоврядування зобов’язане отримати висновок регіональної рахункової палати щодо можливості сплати кредиту або позики, або щодо викупу цінних паперів.

Ст. 91a. 1. З метою забезпечити кошти, необхідні на покриття дефіциту або витрат бюджету органу місцевого самоврядування, орган місцевого самоврядування може приймати на депозит вільні кошти від самостійних публічних закладів охорони здоров’я, для яких суб’єктом-засновником є орган місцевого самоврядування, самоврядних закладів культури та самоврядних юридичних осіб, про яких ідеться у ст. 9 ч. 14, за винятком воєводських фондів охорони навколишнього середовища і водного господарства.

2. Прийняття вільних коштів на депозит відбувається на підставі рішення (яке подає правління) представницького органу в органі місцевого самоврядування, що виражає згоду на прийняття вільних коштів на депозит, та договору. Окрім того, дане рішення може визначати:

1) умови прийняття вільних коштів на депозит органом місцевого самоврядування; 2) розмір або спосіб розрахунку відсоткової ставки за користування коштами,

прийнятими на депозит органом місцевого самоврядування.

Ст. 92. 1. Органи місцевого самоврядування можуть брати на себе тільки такі фінансові зобов’язання, із призначенням на ціль, про яку йдеться у ст. 89 ч. 1 пункти 2–4 та ст. 90, витрати на обслуговування яких здійснюються як мінімум раз на рік, при чому:

1) дисконт (премія) для емітованих органами місцевого самоврядування цінних паперів не може перевищувати 5% номінальної вартості;

2) капіталізація відсотків не допускається. 2. Обмеження, про яке йдеться у ч. 1, застосовується відповідно до установ сектора

публічних фінансів інших, ніж держава.

Ст. 93. 1. Установи сектора публічних фінансів, за винятком держави, не можуть брати позики або кредити, емітувати цінні папери та надавати поруки і гарантії, номінальна вартість яких, що її потрібно буде сплатити у день оплати (виражена у злотих), не була визначена у день укладення договору.

2. Рада Міністрів, шляхом розпорядження, визначає випадки, у яких не застосовуються обмеження, про які йдеться у ч. 1, враховуючи зокрема специфіку кредитів та позик з міжнародних установ або від урядових кредиторів, а також враховуючи можливість виконати взяті зобов’язання та обмеження зростання рівня державного публічного боргу.

Ст. 94. 1. Органи місцевого самоврядування можуть надавати поруки і гарантії із врахування положень цього закону. Загальна сума порук і гарантій визначається у рішенні про прийняття бюджету.

2. Поруки і гарантії, про які йдеться у ч. 1, є строковими і надаються до певної суми.

Розділ 5Принципи і спосіб емісії державних цінних паперів

Ст. 95. 1. Державний цінний папір – це цінний папір, у якому держава стверджує, що є боржником власника такого паперу та зобов’язується надати йому певну винагороду, що може мати грошовий або негрошовий характер.

2.Державні цінні папери можуть бути емітовані або випущені у рамках лімітів,

визначених у законі «Про державний бюджет».3.Державні цінні папери, які передбачають грошову винагороду, можуть бути

емітовані або випущені виключно міністром фінансів.4.Державні цінні папери, які передбачають негрошову винагороду, емітує міністр,

відповідальний за державне майно, у порозумінні із міністром фінансів. 5.Державні цінні папери, які передбачають грошову винагороду і дають право на

певну негрошову винагороду в обмін на такі цінні папери, емітує міністр фінансів у порозумінні із міністром, відповідальним за державне майно.

6.Держава відповідає усім своїм майном за зобов’язаннями, які випливають із емітованих або випущених державних цінних паперів.

Ст. 96. Державні цінні папери можуть бути емітовані або випущені як цінні папери із правом першого викупу:

1) не довшим ніж рік, до яких зараховуються зокрема казначейські бони (короткострокові державні цінні папери);

2) довшим ніж рік, до яких зараховуються зокрема державні облігації.

Ст. 97. 1. Міністр фінансів визначає, шляхом розпорядження, умови емісії даного виду державних цінних паперів, а зокрема:

1) номінальну вартість одиниці; 2) валюту, в якій відбувається емісія, або спосіб визначення валюти емісії;3) принципи і спосіб продажу, у тому числі строк або спосіб визначення ціни

продажу емітованих цінних паперів на первинному ринку; 4) суб’єктів, котрим пропонується придбати на первинному ринку державні цінні

папери даної емісії; 5) обмеження щодо обороту державними цінними паперами на первинному і

вторинному ринках; 6) спосіб надання винагороди за державні цінні папери,

– керуючись необхідністю оптимального задоволення потреб у позиках для державного бюджету та ефективного управління державним боргом.

2. Міністр фінансів у порозумінні із міністром, відповідальним за державне майно, визначає, шляхом розпорядження, умови емісії державних цінних паперів, про які йдеться у ст. 95 ч. 5, а зокрема:

1) валюту, в якій може відбуватися емісія;2) принципи і спосіб продажу державних цінних паперів;3) вид негрошової винагороди, яка надається в обмін на державні цінні папери;4) суб’єктів, котрим пропонується придбати на первинному ринку державні цінні

папери даної емісії; 5) обмеження щодо обороту державними цінними паперами на первинному і

вторинному ринках; – керуючись необхідністю забезпечення ефективного управління державним боргом

та державними активами.

Ст. 98. 1. Міністр фінансів, шляхом видання проспекту емісії, визначає детальні умови емісії державних цінних паперів, які стосуються змісту винагороди, що випливає із державного цінного паперу, та спосіб її виконання.

2. Міністр фінансів у порозумінні із міністром, відповідальним за державне майно, шляхом видання проспекту емісії, визначає детальні умови емісії державних цінних паперів, про які йдеться у ст. 95 ч. 5, які стосуються змісту винагороди, що випливає із цього паперу, та спосіб її виконання Положення ч. 4 і 5 застосовуються відповідно.

3. Міністр фінансів може уповноважити іншого суб’єкта видати проспект емісії, який стосується державних цінних паперів, призначених на фінансові ринки.

4. Проспект емісії містить зокрема:1) дату емісії;2) наведення юридичної підстави емісії;3) ціну продажу або спосіб її визначення;

4) відсоткову ставку або спосіб її розрахунку;5) визначення способу та строків виплати головної заборгованості та побічних

заборгованостей; 6) дату, з якої нараховується відсотки на державні цінні папери цієї емісії;7) термін викупу та особливості, що стосуються можливості дострокового викупу.

5. Міністр фінансів оприлюднює детальні умови даної емісії Оприлюднення проспекту емісії становить умову для здійснення емісії.

Ст. 99. Казначейський бон – це короткостроковий цінний папір, який пропонується на продаж на внутрішньому первинному ринку з дисконтом і викуповується за номінальною вартістю після закінчення строку, на який він був емітований.

Ст. 100. 1. Державна облігація – це цінний папір, який пропонується на продаж всередині країни або за кордоном, із нарахуванням доходу в вигляді дисконту або відсотків.

2. Державна облігація продається на первинному ринку: 1) з дисконтом; 2) за номінальною вартістю; 3) вище номінальної вартості

– і викуповується після закінчення строку, на який вона була емітована.

Ст. 101. 1. Державний ощадний папір (депозитний сертифікат) – це державний цінний папір, який пропонується на продаж:

1) фізичним особам; 2) асоціаціям, іншим громадським та професійний організаціям, а також фондам,

зареєстрованим у судовому реєстрі, а у випадку нерезидентів – також зареєстрованим в іншому офіційному реєстрі, якщо це передбачають умови емісії.2. Державний ощадний папір (депозитний сертифікат) може бути вилучений з

обороту на вторинному ринку або може бути предметом обороту тільки між суб’єктами, про яких ідеться у ч. 1, якщо це передбачають умови емісії.

Ст. 102. 1. Державні цінні папери збуваються на первинному ринку за оплату.2.Емісія розпочинається у день розрахунку запропонованих до придбання

державних цінних паперів, а також у сумі, яка дорівнює номінальній вартості збутих цінних паперів.

3.Для цілей, пов’язаних із управлінням державним боргом, міністр фінансів може емітувати державні цінні папери у сумі вищій, ніж номінальна вартість збутих цінних паперів.

4.Державні цінні папери, про які йдеться у ч. 3 та в ст. 79 ч. 2, зареєстровані на рахунку міністра фінансів.

ЧАСТИНА III

Багаторічний фінансовий план держави та закон «Про державний бюджет»

Розділ 1Багаторічний фінансовий план держави

Ст. 103. Багаторічний фінансовий план держави готується на даний бюджетний рік і три наступні роки.

Ст. 103a. (скасовано).

Ст. 104. 1. Багаторічний фінансовий план держави:1) містить Програму Конвергенції, розроблену згідно із розпорядженням Ради (ЄС)

№ 1466/97/WE від 7 липня 1997 р. щодо посилення нагляду за бюджетними позиціями та нагляду і координації економічних політик (Офіційний щоденник ЄС L 209 за 02.08.1997, с. 1, з наступними змінами; Офіційний щоденник ЄС Спеціальне польське видання, розділ 10, т. 1, с. 84, з наступними змінами);

2) визначає цілі та мірила ступеню їх досягнення, за системою, яка охоплює головні функції держави. 2. Багаторічний фінансовий план держави у частині, яка містить Програму

Конвергенції, визначає додатково: 1) основні цілі соціальної та економічної політики;2) заплановані заходи та їх вплив на рівень доходів і витрат сектора урядових та

самоврядних установ, про які йдеться у розпорядженні Європейського Парламенту і Ради (UE) № 594/2013 від 21 травня 2013 р. Щодо європейської системи національних та регіональних рахунків у Європейському Союзі (Офіційний щоденник ЄС L 174 за 26.06.2013, с. 1), у тому числі на довгострокову стабільність публічних фінансів;

3) заплановану початкову суму видатків, розраховану згідно зі ст. 112aa ч. 1;4) зміни у сфері заходів, які вживаються, та цілей – у порівнянні із попередньою

Програмою Конвергенції; 5) початковий прогноз базових макроекономічних величин, включно із вихідними

даними, які послужили підставою для їх розробки.

Ст. 105. 1. Багаторічний фінансовий план держави становить основу для підготовки проекту закону «Про державний бюджет» на черговий бюджетний рік.

2. (скасовано). 3. (скасовано).

Ст. 106. 1. Міністр фінансів представляє Раді Міністрів проект Багаторічного фінансового плану держави.

2. Рада Міністрів приймає Багаторічний фінансовий план держави у строк до 30 квітня і оголошує його в Офіційному Щоденнику Республіки Польща «Польський монітор», а також у Бюлетені публічної інформації.

Ст. 107. (скасовано).

Ст. 108. Міністри у строк до15 квітня подають міністру фінансів інформацію про виконання Багаторічного фінансового плану держави в обсязі, визначеному у ст. 104 ч. 1 пункт 2.

Розділ 2Закон «Про державний бюджет»

Ст. 109. 1. Закон «Про державний бюджет» становить основу системи фінансів держави на даний бюджетний рік.

2. Закон «Про державний бюджет» складається з: 1) державного бюджету; 2) додатків; 3) постанов, обов’язок включення яких до закону «Про державний бюджет» випливає

із цього закону або з інших законів. 3. Закон «Про державний бюджет» приймається на період бюджетного року.4. Бюджетним роком є календарний рік. 5. Закон «Про державний бюджет» не може містити положень, які змінюють інші

закони.

Ст. 110. Державний бюджет визначає:1) загальну суму прогнозованих податкових і неподаткових надходжень до

державного бюджету; 2) загальну суму запланованих видатків державного бюджету; 2a) суму запланованих видатків, розраховану згідно зі ст.112aa ч. 1, та суму

запланованого ліміту видатків, про який ідеться у ст. 112aa ч. 3;3) суму запланованого дефіциту державного бюджету, а також джерела його

покриття;4) загальну суму прогнозованих доходів бюджету європейських коштів;5) загальну суму запланованих видатків бюджету європейських коштів;6) результат бюджету європейських коштів; 7) загальну суму запланованих надходжень державного бюджету; 8) загальну суму запланованих витрат державного бюджету; 9) заплановане сальдо надходжень і витрат державного бюджету;10) ліміт зобов’язань з огляду на взяті кредити і позики, а також на емітовані цінні

папери.

Ст. 111. До податкових і неподаткових надходжень до державного бюджету належать:

1) податки та збори, в частині, яка згідно з окремими законами не становить доходів органів місцевого самоврядування, надходжень до державних цільових фондів та інших установ сектора публічних фінансів;

2) мито; 3) надходження від прибутку державних підприємств і одноосібних держаних

товариств, а також державних банків;4) надходження від дивідендів;5) надходження від прибутку Національного Банку Польщі;6) надходження профіциту фінансових коштів виконавчих агентств;7) доходи, які збираються державними бюджетними установами, якщо окремі закони

не передбачають інакшого; 8) доходи від оренди та від інших договорів подібного характеру, які стосуються

складових державного майна, якщо окремі закони не передбачають інакшого;9) відсотки від коштів, накопичених на банківських рахунках державних бюджетних

установ або органів публічної влади, якщо окремі закони не передбачають інакшого;

10) відсотки за строковими депозитами, розміщені за кошти, які накопичені на центральному поточному рахунку державного бюджету;

11) відсотки від наданих з державного бюджету внутрішніх та закордонних позик; 12) штрафи та інші грошові покарання, якщо окремі закони не передбачають

інакшого;13) спадщина, подарунки та пожертви у грошовій формі на користь держави;14) доходи від продажу майна, речей та прав, які не становлять надходжень у

розумінні ст. 5 ч. 1 п. 4 літери a i b, якщо окремі закони не передбачають інакшого; 15) інші доходи, визначені в окремих законах або міжнародних договорах;

16) європейські кошти та кошти, про які йдеться у ст. 5 ч. 3 п. 5 літери a i b, не реалізацію проектів технічної допомоги та кошти, про які йдеться у ст. 5 ч. 3 п. 5 літери c i d i п. 6, а також у ст. 4 ч. 2 розпорядження Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1306/2013 від 17 грудня 2013 р. щодо фінансування Спільної Аграрної Політики, управління нею та моніторингу її, яким скасовується розпорядження Ради (ЄЕС) № 352/78, (WE) № 165/94, (WE) № 2799/98, (WE) № 814/2000, (WE) № 1290/2005 i (WE) № 485/2008 (Офіційний Вісник ЄС L 347 за 20.12.2013, с. 549), далі у тексті «розпорядження № 1306/2013», після їх зарахування на рахунок доходів державного бюджету;

17) відсотки, які викуповуються набувачами державних облігацій, або профіцит, який випливає із різниці між ціною емісії та номінальною вартістю державних облігацій, які збуваються.

Ст. 112. 1. Видатки державного бюджету призначаються зокрема на:1) функціонування органів публічної влади, у тому числі органів урядової

адміністрації, органів контролю та захисту правопорядку, а також судів і трибуналів;

2) завдання, які виконуються урядовою адміністрацією;3) загальні субвенції для органів місцевого самоврядування; 4) дотації для органів місцевого самоврядування; 5) внески до бюджету Європейського Союзу, далі у тексті «власні кошти

Європейського Союзу»; 6) субвенції для політичних партій; 7) дотації на завдання, визначені окремими законами;8) обслуговування державного боргу;9) національний внесок у програми, які фінансуються за участю європейських коштів

або коштів, про які йдеться у ст. 5 ч. 3 п. 3, 5 i 6. 2. З державного бюджету фінансуються завдання, визначені в окремих законах та

міжнародних договорах.

Ст. 112a. (скасовано).

Ст. 112aa. 1. Сума видатків на даний рік органів і установ, про які йдеться у ст. 9 п. 1–3, п. 8, за винятком Закладу Соціального Страхування, і у п. 9 та Фонду Праці, Банківського Гарантійного Фонду, а також фондів, створених, доручених в управління або переданих Банкові Державного Господарства на підставі окремих законів, розраховується за формулою:

при чому:

у якій окремі символи означають:

n – рік, на який розраховується сума видатків,n-1 – рік, який передує року n,n-2 – рік, який передує року n на два роки,n-8 – рік, який передує року n на вісім років,

WYDn – сума видатків, визначена у поданому Сеймові проекті Закону «Про державний бюджет» на рік n,

WYDn-1 – сума видатків, визначена у поданому Сеймові проекті Закону «Про державний бюджет» на рік n–1,

En-1(CСPI) – показник середньої за період інфляційної цілі, визначеної на рік n–1 Радою Грошової Політики у планах грошової політики, про які йдеться у ст. 227 ч. 6 Конституції Республіки Польща від 2 квітня 1997 р. (Щоденник Законів № 78, поз. 483, з наступними змінами24), опублікованих в Офіційному Віснику Республіки Польща «Польський Монітор»,

WPKBn – показник середньої за період динаміки показника валового внутрішнього продукту у сталих цінах, визначений у поданому Сеймові проекті Закону «Про державний бюджет» на рік n із точністю до сотої долі відсотка,

Kn – розмір корегування суми видатків, визначеної у поданому Сеймові проекті Закону «Про державний бюджет» на рік n,

PKBn-2/PKBn-8 – оголошена Головою Головного Статистичного Управління, згідно зі ст. 38b п. 2, загальна динаміка показника валового внутрішнього продукту,

En(PKBn-1/PKBn-2) – прогнозована у поданому Сеймові проекті Закону «Про державний бюджет» на рік n річна динаміка показника валового внутрішнього продукту у сталих цінах в році n–1,

En(PKBn/PKBn-1) – прогнозована у поданому Сеймові проекті Закону «Про державний бюджет» на рік n річна динаміка показника валового внутрішнього продукту у сталих цінах в році n,

En(∆DDn) – прогнозована загальна вартість дискреційних дій, про які йдеться у розпорядженні, вказаному у ст. 104 ч. 1 п. 1, у рамках податків та внесків соціального страхування, про які йдеться у розпорядженні Європейського Парламенту і Ради (ЄС) №549/2013 від 21 травня 2013 р. щодо європейської системи національних і регіональних рахунків у Європейському Союзі (Офіційний Щоденник ЄС L 174 за 26.06.2013, с. 1, з наступними змінами), запланованих на рік n, якщо значення кожного із них перевищує 0,03% показника валового внутрішнього продукту, прогнозованого у поданому Сеймові проекті Закону «Про державний бюджет» на рік n; у випадку запланованої у році n відмови від дискреційних дій, здійснених у попередні роки, у прогнозованому загальному показнику дискреційних дій у році n враховується вплив на суму WYDn здійснених дискреційних дій, які могли б бути, якби не відмова від цих дій у році n.

2. У сумі видатків, про яку йдеться у ч. 1, і в сумі, на яку зменшується ця сума згідно з ч. 3, не враховуються видатки бюджету європейських коштів та видатки, що фінансуються за кошти, про які йдеться у ст. 5 ч. 1 п. 2. У сумі видатків, про яку йдеться у ч. 1, не враховуються також фінансові потоки між органами і установами, про які йдеться у ч. 1, що є результатом дотацій та субвенцій, а також фінансових потоків між фондами, якими управляє Заклад Соціального Страхування.

3. Сума видатків, про яку йдеться у ч. 1, зменшена на суму:1) прогнозованих у поданому Сеймові проекті Закону «Про державний бюджет»

видатків установ, про які йдеться у ст. 9 п. 2, та самоврядних бюджетних установ, що враховують макроекономічні прогнози, про які йдеться у ст. 142 п. 2 літери a i b, а також багаторічні фінансові прогнози цих установ та розмір видатків, здійснених у попередні роки, після відмінусування сум, що відповідають розмірам запланованим до отримання сум дотацій і субвенцій від інших органів та установ, про які йдеться у ч. 1;

2) запланованих видатків органів та установ, про які йдеться у ст. 139 ч. 2;

24 Зміни у вказаному законі були опубліковані у Щоденнику Законів за 2001 р., № 28, поз. 319, за 2006 р. № 200, поз. 1471 та за 2009 р. № 114, поз. 946.

3) запланованих витрат Національного Фонду Охорони Здоров’я, визначених у фінансовому плані Фонду, після відмінусування сум, що відповідають розмірам запланованим до отримання сум дотацій від органів та установ, про які йдеться у ч. 1;

4) запланованих видатків Банківського Гарантійного Фонду, визначених у фінансовому плані Фонду

– становить максимальний ліміт видатків органів і установ, про які йдеться у ст. 9 п. 1, і державних бюджетних установ за винятком органів та установ, про які йдеться у ст. 139 ч. 2, у п. 8 за винятком Закладу Соціального Страхування і Фонду Праці, а також фондів, створених, доручених в управління або переданих Банкові Державного Господарства на підставі окремих законів.

4. Розмір коригування суми видатків, про яку йдеться у ч. 1, становить: 1) мінус два відсотки – якщо показник співвідношення номінального результату,

збільшеного на витрати пенсійної реформи, опубліковані згідно зі ст. 38c, до валового внутрішнього продукту у році n–2, про який ідеться у ч. 1, менший ніж –3%, або якщо показник співвідношення, про яке йдеться у ст. 38a п. 4, у році n–2 більший ніж 48% або

2) мінус півтора відсотки – якщо:a) значення показника співвідношення номінального результату, збільшеного на

витрати пенсійної реформи, опубліковані згідно зі ст. 38c, до валового внутрішнього продукту у році n–2, про який ідеться у ч. 1, становить не менше ніж –3%, та розмір співвідношення, про яке йдеться у ст. 38a п. 4, становить у році n–2 більше ніж 43%, але не більше ніж 48%, а також прогнозована у поданому Сеймові проекті Закону «Про державний бюджет» на рік n динаміка показника валового внутрішнього продукту у сталих цінах в році n не є меншою на понад два відсотки від показника середньої за період динаміки значення валового внутрішнього продукту, про який ідеться у ч. 1, або

b) значення показника співвідношення номінального результату, збільшеного на витрати пенсійної реформи, опубліковані згідно зі ст. 38c, до валового внутрішнього продукту у році n–2, про який ідеться у ч. 1, становить не менше ніж –3%, та розмір співвідношення, про яке йдеться у ст. 38a п. 4, становить у році n–2 не більше ніж 43% та сума, розрахована згідно з ч. 5, становить у році n–2 менше ніж –6%, а також прогнозована у поданому Сеймові проекті Закону «Про державний бюджет» на рік n динаміка показника валового внутрішнього продукту у сталих цінах в році n не є меншою на понад два відсотки від показника середньої за період динаміки значення валового внутрішнього продукту, про який ідеться у ч. 1, або

3) плюс півтора відсотка – якщо значення показника співвідношення номінального результату, збільшеного на витрати пенсійної реформи, опубліковані згідно зі ст. 38c, до валового внутрішнього продукту у році n–2, про який ідеться у ч. 1, становить не менше ніж –3% та розмір співвідношення, про яке йдеться у ст. 38a п.4, становить у році n–2 не більше ніж 43%, та сума, розрахована згідно з ч. 5, становить у році n–2 більше ніж 6%, а також прогнозована у поданому Сеймові проекті Закону «Про державний бюджет» на рік n динаміка показника валового внутрішнього продукту у сталих цінах в році n не є більшою на понад два відсотки від показника середньої за період динаміки значення валового внутрішнього продукту, про який ідеться у ч. 1, або

4) нуль відсотка – у решті випадків. 5. Міністр фінансів розраховує суму різниць між значенням показника співвідношення номінального результату до валового внутрішнього продукту та рівнем середньої за період бюджетної цілі, визначеної у Програмі Конвергенції, підготованій згідно із розпорядженням, про яке йдеться у ст. 104 ч. 1 п. 1, актуалізуючи суму різниць з урахуванням ревізії даних, оголошених Головою Головного Статистичного Управління. Щорічна різниця заокруглюється із точністю до сотої долі відсотка.

Ст. 112b. (скасовано).

Ст. 112c. (скасовано).

Ст. 112d. 1. Положення ст. 112aa не застосовуються у випадку введення:1)воєнного стану;2)надзвичайного стану на всій території Республіки Польща;3)стану стихійного лиха на всій території Республіки Польща.

2. У випадках, про які йдеться у ч. 1, міністр фінансів розраховує суму видатків i розмір середньої за період динаміки показника валового внутрішнього продукту у сталих цінах, про які йдеться у ст. 112aa ч. 1, а також суму, про яку йдеться у ст. 112aa ч. 5.

Ст. 112e. Положення ст. 112a i ст. 112b не застосовуються у 2013 році.

Ст. 113. 1. Різниця між доходами і видатками державного бюджету становить профіцит державного бюджету або дефіцит державного бюджету, із застереженням ст. 118 ч. 2.

2. Дефіцит державного бюджету та інші потреби у позиках для державного бюджету можуть бути профінансовані за кошт надходжень від:

1) продажу державних цінних паперів на внутрішньому і закордонному ринках; 2) кредитів, взятих у внутрішніх та іноземних банках; 3) позик; 4) приватизації державного майна;5) сум, які походять від сплати наданих кредитів та позик;6) профіциту державного бюджету за попередні роки; 7) профіциту бюджету європейських коштів, із застереженням ст. 118 ч. 4;8) інших фінансових операцій.

Ст. 114. 1. Державний бюджет складається із частин, які відповідають органам публічної влади, державного контролю, судам, трибуналам та іншим органам урядової адміністрації, переліченим у ст. 139 ч. 2, при чому для окремих відділів урядової адміністрації та для установ, піднаглядних Голові Ради Міністрів, встановлюються відповідно окремі частини бюджету.

2. В окремих частинах державного бюджету розміщуються:1) загальні субвенції для органів місцевого самоврядування; 2) загальний резерв; 3) цільові резерви; 4) обслуговування державного боргу; 5) власні кошти Європейського Союзу;6) надходження і витрати, пов’язані із фінансуванням потреб у позиках для

державного бюджету; 7) доходи, про які йдеться у ст. 111 п. 16.

3. В обґрунтованих випадках, за поданням відповідного міністра, у бюджеті можуть створюватися окремі частини для:

1) центральних установ, піднаглядних міністрові;2) державних організаційних структур, які не є органами влади або урядової

адміністрації;3) загальних завдань, якщо виокремлення частини обґрунтовується необхідністю

забезпечення поточного контролю доходів або видатків. 4. Частинами державного бюджету розпоряджаються розпорядники бюджетних

частин (коштів), якщо окремі закони не передбачають іншого.5. Доходи i видатки та надходження і витрати державного бюджету

класифікуються за принципами, визначеними у ст. 39, а також за бюджетними частинами, про які йдеться у ч. 1–4.

6. Міністр фінансів шляхом видачі розпорядження встановлює класифікацію бюджетних частин та розпорядників бюджетних частин (коштів), про яких ідеться у ч. 1–3, маючи на меті забезпечення прозорості господарювання коштами державного бюджету.

Ст. 115. 1. З державного бюджету в обсязі, встановленому у Законі «Про державний бюджет», можуть надаватися:

1) позики та кредити, що випливають із міжнародних договорів; 2) позики, що випливають з інших законів, ніж Закон «Про державний бюджет».

2. На позики та кредити, що надаються з державного бюджету, нараховуються відсотки, якщо окремі закони не передбачають іншого. Розмір відсоткової ставки визначається договором.

Ст. 116. 1. Податкові та неподаткові доходи державного бюджету вказуються у додатку до Закону «Про державний бюджет» із розподілом на:

1) джерела доходів;2) частини і розділи бюджетної класифікації.

2. Видатки державного бюджету вказуються у додатку до Закону «Про державний бюджет» у розподілі на частини, глави і розділи бюджетної класифікації видатків, а також на групи видатків, із виділенням видатків, призначених на:

1) реалізацію проектів технічної допомоги, що фінансуються за участю європейських коштів і коштів, про які йдеться у ст. 5 ч. 3 п. 5;

2) співфінансування реалізації програм, що фінансуються за участю європейських коштів і внесків до спільних бюджетів технічної допомоги програм, що фінансуються за участю коштів, про які йдеться у ст. 5 ч. 3 п. 5;

3) реалізацію програм, про які йдеться у ст. 5 ч. 3 п. 5 літери c i d.

Ст. 117. 1. Бюджет європейських коштів – це план доходів і видатків, що підлягають поверненню і призначені на реалізацію програм, які фінансуються за участю європейських коштів, за винятком коштів, призначених на реалізацію проектів технічної допомоги, та коштів, про які йдеться у ст. 4 ч. 2 розпорядження №1306/2013.

2. У бюджет європейських коштів включаються:1) доходи від реалізації програм, що фінансуються за участю європейських коштів; 2) видатки на реалізацію програм, що фінансуються за участю європейських коштів,

у частині, яка підлягає поверненню.

Ст. 118. 1. Різниця між доходами і видатками бюджету європейських коштів становить відповідно профіцит бюджету європейських коштів або дефіцит бюджету європейських коштів.

2. Дефіцит бюджету європейських коштів або профіцит європейських коштів не зараховуються відповідно до дефіциту або профіциту державного бюджету.

3.Дефіцит бюджету європейських коштів покривається у рамках потреб у позиках для державного бюджету.

4.Профіцит бюджету європейських коштів є джерелом сплати зобов’язань державного бюджету, взятих на покриття дефіциту бюджету європейських коштів.

Ст. 119. 1. Доходи бюджету європейських коштів вносяться до Закону «Про державний бюджет» за:

1) частинами бюджетної класифікації; 2) програмами, що фінансуються за участю європейських коштів.

2. Видатки бюджету європейських коштів вносяться до Закону «Про державний бюджет» у розподілі на:

1) частини і розділи класифікації видатків;2) програми, які фінансуються за участю європейських коштів у рамках частин і

розділів класифікації видатків.

Ст. 120. У бюджеті європейських коштів виділяється цільовий резерв на видатки, пов’язані із реалізацією програм, які фінансуються за участю європейських коштів, про який ідеться у ст. 140 ч. 2 п. 3, в обсязі, у якому ці видатки підлягають поверненню.

Ст. 121. 1. Програми, які фінансуються за участю європейських коштів, розписуються у додатку до Закону «Про державний бюджет».

2. Для кожної програми у додатку, про який ідеться у ч. 1, визначається:1) управляюча установа; 2) (скасовано); 3) (скасовано); 4) заплановані у бюджетному році та в двох наступних роках доходи державного

бюджету від надходження європейських коштів;5) заплановані у бюджетному році та в двох наступних роках видатки державного

бюджету i бюджету європейських коштів на реалізацію програм;6) план видатків державного бюджету у бюджетному році на фінансування програм.

Ст. 122. 1. У додатку до Закону «Про державний бюджет» вказуються також:1) фінансові плани:

a) виконавчих агентств, b) бюджетних установ,c) державних цільових фондів,d) державних юридичних осіб, про яких ідеться у ст. 9 п. 14;

2) перелік: a) установ, які отримують предметні та цільові дотації, за винятком цільових

дотацій на фінансування і співфінансування програм і проектів, які фінансуються за участю коштів, про які йдеться у ст. 5 ч. 1 п. 2, а також суми дотацій;

b) програм, які фінансуються за участю коштів, про які йдеться у ст. 5 ч. 1 п. 2 i 3, разом із лімітами видатків державного бюджету, призначеними на фінансування цих програм;

c) багаторічних лімітів зобов’язань у наступні роки реалізації програм, які фінансуються за участю європейських коштів, разом із переліком багаторічних лімітів видатків, які здійснюються у їх рамках;

3) план видатків державного бюджету у бюджетному році на: a) реалізацію проектів технічної допомоги програм, які фінансуються за участю

європейських коштів і коштів, про які йдеться у ст. 5 ч. 3 п. 5, b) реалізацію програм, які співфінансуються за участю європейських коштів і

внесків до спільних бюджетів технічної допомоги програм, які фінансуються за участю коштів, про які йдеться у ст. 5 ч. 3 п. 5,

c) реалізацію програм, про які йдеться у ст. 5 ч. 3 п.5 літери c i d– із детальністю бюджетної класифікації: частина, глава, розділ;

4) перелік багаторічних програм за програмно-цільовим методом; 5) перелік завдань зі сфери урядової адміністрації та інших завдань, делегованих

органам місцевого самоврядування на підставі окремих законів; 6) сферу та суми дотацій на об’єкти та на суб’єктів; 7) план надходжень і витрат державного бюджету.

2. Перелік, про який ідеться у ч. 1 п. 4, містить: 1) назву програми та юридичну підставу її утворення;2) організаційний підрозділ, який реалізує програму або координує її виконання;3) мету програми; 4) завдання програми; 5) період реалізації програми; 6) загальні витрати, у тому числі із державного бюджету, на реалізацію програми;7) розмір видатків у бюджетному році та в наступних роках на реалізацію програми; 8) мірила, які визначають ступінь досягнення цілі.

3. У випадку, якщо з визначених в окремих законах правил і способу надання дотацій випливає, що неможливо включити установу у перелік, про який ідеться у ч. 1 п. 2 літера a, то перелік може містити групи установ і загальну суму дотації.

4. У випадку, про який ідеться у ч. 3, розпорядник бюджетної частини, у якій були заплановані дотації, шляхом публікації повідомлення доводить до відома громадськості перелік установ разом із сумами дотацій, виділених кожній установі зокрема.

Ст. 123. 1. Фінансові плани виконавчих агентств розписуються окремо для кожного агентства, із виділенням:

1) надходжень, у тому числі дотацій з державного бюджету;2) витрат у розподілі на витрати:

a) функціонування виконавчого агентства; b) виконання статутних завдань

– у тому числі на оплату праці та похідні від неї нарахування;3) фінансового результату. 2. Фінансові плани державних цільових фондів розписуються окремо для кожного

фонду, із виділенням:1) початкового та кінцевого стану грошових коштів, заборгованості та зобов’язань; 2) власних надходжень;3) дотації із державного бюджету та інших установ сектора публічних фінансів; 4) витрат на виконання завдань, у тому числі витрат на оплату праці та похідних від

неї нарахувань;5) завдань, які фінансуються за кошти фонду.

3. Фінансові плани бюджетних установ та державних юридичних осіб, про які йдеться у ст. 9 п. 14, розписуються окремо для кожної установи, із виділенням початкового та кінцевого стану оборотних коштів та стану грошових коштів, заборгованості та зобов’язань, власних надходжень, дотацій із державного бюджету та витрат на реалізацію завдань.

Розділ 3Призначення видатків державного бюджету

Ст. 124. 1. Видатки державного бюджету поділяються на наступні групи видатків:1) дотації та субвенції; 2) виплати фізичним особам;3) поточні видатки бюджетних установ;4) майнові видатки;5) видатки на обслуговування державного боргу;6) видатки на реалізацію програм, які фінансуються за участю коштів, про які

йдеться у ст. 5 ч. 1 п. 2, у тому числі видатки бюджету європейських коштів; 7) власні кошти Європейського Союзу.

2. Виплати фізичним особам включають видатки державного бюджету, які на основі окремих положень спрямовуються напряму або опосередковано фізичним особам, та не становлять винагороди за виконану роботу.

3. Поточні видатки установ включають:1) оплату праці та інше забезпечення осіб, зайнятих у державних бюджетних

установах, а також відрахування від заробітної платні та іншого забезпечення; 2) закупівлю товарів та послуг;3) витрати на утримання та інші видатки, пов’язані із функціонуванням бюджетних

установ і реалізації їх статутних завдань; 4) витрати на завдання, делеговані до виконання установам, які зараховують і не

зараховують до сектора публічних фінансів, за винятком неурядових організацій.4. Майнові видатки включають:

1) видатки на викуп та придбання акцій, а також на сплату внесків до товариств, що діють на основі торгового права;

2) інвестиційні видатки державних бюджетних установ та цільові дотації на фінансування або співфінансування витрат на інвестиційні проекти, які реалізуються іншими установами. 5. Видатки на обслуговування державного боргу включають зокрема видатки

державного бюджету з огляду на відсотки і дисконт від державних цінних паперів, відсотки за взятими кредитами і позиками, виплати, пов’язані із наданими державою поруками та гарантіями, а також витрати, пов’язані з емісією державних цінних паперів.

Ст. 125. 1. Власні кошти Європейського Союзу розписуються у Законі «Про державний бюджет» у розмірі, встановленому в процесі бюджетної процедури Європейського Союзу.

2. До власних коштів Європейського Союзу зараховуються:1) частка у надходженнях від сплати мита, сільськогосподарських та цукрових

зборів;2) кошти, розраховані на підставі податку на товари і послуги, згідно із

методологією, що випливає із норм Європейського Союзу;3) кошти, розраховані на підставі показника річного валового національного доходу.

3. До власних коштів Європейського Союзу зараховуються також відсотки і штрафи за несвоєчасно або неправильно нараховані платежі.

Ст. 126. Дотації – це кошти з державного бюджету, бюджету органів місцевого самоврядування та з державних цільових фондів, які підлягають особливим принципам звітування про використання і на підставі цього закону, окремих законів або міжнародних договорів призначаються на фінансування або співфінансування виконання публічних завдань.

Ст. 127. 1. Цільові дотації – це кошти призначені на:1) фінансування або співфінансування:

a) завдань зі сфери урядової адміністрації та інших завдань, делегованих органам місцевого самоврядування на основі законів;

b) законодавчо визначених завдань, у тому числі завдань зі сфери опіки (меценатства) держави над культурою, які виконують установи, інші ніж органи місцевого самоврядування;

c) поточних власних завдань органів місцевого самоврядування;d) завдань виконавчих агентств, про які йдеться у ст. 21 ч. 1 п. 3 літера b;e) завдань, делегованих до виконання неурядовим організаціям; f) витрат на реалізацію інвестиційних проектів;

2) доплати до відсотків за банківськими кредитами в обсязі, визначеному окремими законами.2. Цільовими дотаціями є також кошти, призначені на:

1) реалізацію програм, які фінансуються за участю коштів, про які йдеться у ст. 5 ч. 1 п. 3 i ч. 3 п. 6, що витрачаються суб’єктами, котрі реалізують ці програми і не належать до державних бюджетних установ;

2) реалізацію проектів технічної допомоги, які фінансуються за участю європейських коштів і коштів, про які йдеться у ст. 5 ч. 3 п. 5 літери a i b;

3) фінансування або співфінансування завдань, які виконують органи місцевого самоврядування та інші суб’єкти за кошти, переказані установами, про які йдеться у ст. 9 п. 5, 7 i 14;

4) реалізацію програм, які фінансуються за участю коштів, про які йдеться у ст. 5 ч. 3 п. 5;

5) співфінансування реалізації програм, які фінансуються за участю європейських коштів;

6) авансове фінансування Спільної Аграрної Політики, про яке йдеться в окремих нормах, у частині, що підлягає поверненню за кошти Європейського Союзу.

Ст. 128. 1. Надання цільових дотацій для органів місцевого самоврядування визначається окремими законами.

2. Сума дотації на співфінансування власних поточних та інвестиційних завдань не може перевищувати 80% вартості виконання завдання, хіба що з окремих законів випливає інакше.

Ст. 129. Суми цільових дотацій на завдання зі сфери урядової адміністрації та інші завдання, делеговані органам місцевого самоврядування на основі окремих законів, визначаються розпорядниками бюджетних частин (коштів) згідно із принципами, прийнятими у державному бюджеті для визначення видатків подібного виду, якщо з окремих законів не випливає інакше.

Ст. 130. 1. Предметні дотації – це кошти, призначені на доплату до певних виробів або послуг, які калькулюються за ставками за одиницю.

2. Предметні дотації можуть надаватися на підставі окремих законів або норм Європейського Союзу:

1) для підприємців, які виготовляють певні види виробів або надають певні види послуг;

2) для суб’єктів, котрі виконують завдання для сільського господарства – з урахуванням їхньої рівноправності.

3. Закон «Про державний бюджет» визначає суми та предмет дотацій, про які йдеться у ч. 2.

4. Міністр фінансів шляхом видачі розпорядження визначає ставки предметних дотацій, про які йдеться у ч. 2 п. 1, а також визначає детальний спосіб та форму надання і звітування про використання цих дотацій, із врахуванням ч. 6 i 7, у тому числі форму подання заявок, інформування про їх прийняття або відхилення, умови переказу та звітування про використання дотацій, строк повернення дотацій, враховуючи загальні суми дотацій на окремі цілі, визначені у Законі «Про державний бюджет», та маючи на меті забезпечення явності і прозорості господарювання коштами державного бюджету.

5. Міністр, відповідальний за питання сільського господарства, та міністр, відповідальний за питання розвитку села, за погодженням із міністром фінансів шляхом видачі розпорядження визначають ставки дотацій, про які йдеться у ч. 2 п. 2, за одиницю послуг або продукту, а також детальний спосіб і форму надання дотацій і звітування про використання цих дотацій, з урахуванням рівноправності суб’єктів, у тому числі форму подання заявок, інформування про їх прийняття або відхилення, умови переказу та звітування про використання дотацій, строк повернення дотацій, враховуючи загальні суми дотацій на окремі цілі, визначені у Законі «Про державний бюджет», та маючи на меті забезпечення явності і прозорості господарювання коштами державного бюджету.

6. У випадку, якщо Закон «Про державний бюджет» встановлює предметні дотації на шкільні підручники, міністр, відповідальний за питання освіти і виховання (за погодженням із міністром фінансів) шляхом видачі розпорядження встановлює ставки і визначає спосіб і форму надання і звітування про використання дотації, у тому числі форму подання заявок, інформування про їх прийняття або відхилення, умови переказу та звітування про використання дотацій, строк повернення дотацій, враховуючи загальні суми дотацій на окремі цілі, визначені у Законі «Про державний бюджет», та маючи на меті забезпечення явності і прозорості господарювання коштами державного бюджету.

7. У випадку, якщо Закон «Про державний бюджет» встановлює предметні дотації на страви, які продаються у «молочних барах», міністр фінансів шляхом видачі розпорядження встановлює ставки і визначає детальний спосіб і форму надання і звітування про використання дотації, у тому числі форму подання заявок, інформування про їх прийняття або відхилення, умови переказу та звітування про використання дотацій, строк повернення дотацій, враховуючи загальні суми дотацій на окремі цілі, визначені у Законі «Про державний бюджет», та маючи на меті

забезпечення явності і прозорості господарювання коштами державного бюджету.

Ст. 131. Предметні дотації включають кошти для суб’єкта, вказаного в окремому законі або у міжнародному договорі, виключно на співфінансування поточної діяльності в обсязі, визначеному окремим законом або міжнародним договором.

Ст. 132. 1. З державного бюджету фінансуються інвестиційні проекти державних бюджетних установ.

2. З державного бюджету можуть надаватися цільові дотації на фінансування або співфінансування витрат на реалізацію інвестиційних проектів:

1) виконавчих агентств; 2) бюджетних установ;3) інших державних юридичних осіб, для яких принципи фінансової діяльності

визначають окремі закони; 4) установ, які не зараховують до сектора публічних фінансів, на основі окремого

закону;5) у сфері завдань, делегованих до виконання неурядовим організаціям;6) реалізованих органами місцевого самоврядування як завдання:

a) власні, b) зі сфери урядової адміністрації;

7) пов’язаних із науковими дослідженнями або роботами щодо розвитку.3. Цільові дотації з державного бюджету на фінансування або співфінансування

витрат на реалізацію інвестиційних проектів:1) підприємців – надаються з урахуванням норм про поводження у справах, які

стосуються публічної допомоги; 2) пов’язаних із науковими дослідженнями або роботами з розвитку – надаються з

урахуванням критеріїв та способу, визначних в окремих законах; 3) у рамках договорів про державно-приватне партнерство – надаються з

урахуванням норм про державно-приватне партнерство.4. Щодо реалізації інвестиційних проектів, які фінансуються за участю коштів, про

які йдеться у ст. 5 ч. 1 п.2 i 3, застосовуються окремі положення.

Ст. 133. Загальна сума дотацій, наданих у чергові роки на співфінансування інвестиційного проекту, який реалізується установою, що не належить до сектора публічних фінансів, про яку йдеться у ст. 132 ч. 2 п.4, за кошти, що не походять із бюджету Європейського Союзу, не може перевищувати 50% запланованої кошторисної вартості інвестиційного проекту, хіба що з окремих законів випливає інакше.

Ст. 133a. Інвестиційні проекти, які фінансуються або співфінансуються з державного бюджету на загальну суму як мінімум 50% кошторисної вартості, за винятком інвестиційних проектів, які співфінансуються за кошти, про які йдеться у ст. 5 ч. 3 п. 1, підлягають обов’язкові проведення щорічної оцінки ступеня досягнення запланованих цілей, з метою управлінського контролю в установах сектора публічних фінансів.

Ст. 134. Рада Міністрів шляхом видачі розпорядження визначає детальний спосіб і форму фінансування інвестиційних проектів з державного бюджету, у тому числі визначення розміру сум дотацій у наступні роки реалізації інвестиційних проектів, а зокрема:

1) умови фінансування інвестиційних проектів за кошти державного бюджету та оцінку ефективності їх використання;

2) спосіб переказу коштів державного бюджету, передбачених на фінансування інвестиційних проектів;

3) спосіб фінансового звітування про реалізацію інвестиційних проектів, які фінансуються за кошти державного бюджету

- із урахуванням принципу, що загальна сума коштів із державного бюджету не може перевищувати кошторисну вартість інвестиційного проекту, визначену на початок його реалізації, яка включає витрати на підготовку до реалізації, вартість будівельних робіт, витрати на нагляд за виконанням будівельних робіт і витрати на перше облаштування, а також із урахуванням умов здійснення видатків державними бюджетними установами та принципів надання дотацій на реалізацію інвестиційних проектів іншим установам.

Ст. 135. 1. Придбання або будівництво нерухомості для потреб органів урядової адміністрації вимагає згоди міністра, відповідального за державне майно.

2. Планування видатків на будівельні інвестиційні проекти державних бюджетних установ та дотацій, про які йдеться у ст. 132 ч. 2, кошторисна вартість яких перевищує 300 000 тисяч злотих вимагає отримання висновку міністра, відповідального за питання регіонального розвитку, щодо узгодження передбаченого інвестиційного проекту із відповідними стратегіями розвитку, про які йдеться у Законі «Про принципи ведення політики розвитку», із застереженням ч. 3.

3. Планування видатків на будівельні інвестиційні проекти та цільових дотацій на фінансування або співфінансування витрат на реалізацію інвестиційних проектів, що фінансуються за кошти, про які йдеться у ст. 5 ч. 1 п. 2, не вимагає отримання висновку, про який ідеться у ч. 2.

4. Міністр, відповідальний за питання регіонального розвитку, шляхом видачі розпорядження визначає детальні умови, спосіб, форму, критерії і строки проведення оцінки, про яку йдеться у ч. 2, враховуючи необхідність забезпечення відповідності запланованих інвестиційних проектів прийнятим стратегіям розвитку, а також необхідність правильного господарювання публічними коштами.

Ст. 136. 1. Закон «Про державний бюджет» може визначати, у рамках лімітів видатків на бюджетний рік, ліміти видатків на багаторічні програми.

2. Багаторічні програми приймаються Радою Міністрів з метою реалізації стратегій, прийнятих Радою Міністрів, у тому числі у сфері оборони та безпеки держави. Рада Міністрів, приймаючи програму, вказує її виконавця.

3. Реалізація багаторічних програм може бути поділена на етапи. 4. Установи, які реалізують багаторічну програму, можуть брати на себе

зобов’язання з метою фінансування в окремі роки реалізації цієї програми до розміру загальної суми видатків, визначених для всієї програми. У випадку спільної реалізації багаторічної програми двома або більше суб’єктами, зобов’язання, які беруться кожним із суб’єктів, не можуть перевищувати суму, заплановану для цього суб’єкта.

Ст. 137. 1. Рада Міністрів шляхом видачі розпорядження визначає спосіб фінансування завдань, які реалізуються у рамках міжнародної співпраці у сфері внутрішньої та зовнішньої безпеки держави та випливають із договорів та угод.

2. Рада Міністрів, видаючи розпорядження, про яке ідеться у ч. 1, визначає зокрема вид виконуваних завдань, джерела та форму їх фінансування, а також використання надходжень, отриманих в результаті виконаних завдань у випадку їх перехідного фінансування, враховуючи положення договорів та угод, вказаних у ч. 1.

Розділ 4Порядок розгляду та прийняття державного бюджету

Ст. 138. 1. Міністр фінансів подає Раді Міністрів плани проекту державного бюджету на наступний рік, враховуючи постулати та напрямки заходів, що містяться у Багаторічному Фінансовому Плані Держави.

2. Матеріали до проекту Закону «Про державний бюджет» готують та подають міністрові фінансів розпорядники бюджетних частин (коштів), із застереженням ч. 3 i 4.

3. Матеріали до проекту закону «Про державний бюджет» у сфері програм, які фінансуються за участю європейських коштів і коштів, про які йдеться у ст. 5 ч. 3 п.5, готує і подає міністрові фінансів міністр, відповідальний за питання регіонального розвитку, з урахуванням багаторічних лімітів видатків, про які йдеться у ст. 122 ч. 1 п. 2 літера c, із застереженням ч. 4.

4. Матеріали до проекту закону «Про державний бюджет» у рамках коштів, що походять із Європейського рибальського фонду і Європейського рибальського і морського фонду, та коштів, про які йдеться у ст. 5 ч. 3 п. 4, готує і подає міністрові фінансів відповідно міністр, відповідальний за питання рибальства, або міністр, відповідальний за питання розвитку села, а у сфері коштів, про які йдеться у ст. 5 ч. 3 п. 5b – міністр, відповідальний за питання соціального захисту.

5. Відповідні органи та керівники установ готують та подають проекти фінансових планів відповідним міністрам у строки, визначені у розпорядженні, виданому на підставі ч. 6.

6. Міністр фінансів шляхом видачі розпорядження визначає детальний спосіб, порядок та строки підготовки матеріалів, про які йдеться у ч. 2–5, у тому числі: 1) матеріальних планів завдань, які реалізуються за бюджетні кошти;2) проектів планів доходів i видатків окремих бюджетних частин на бюджетний рік;3) перелік багаторічних програм; 4) перелік видатків, пов’язаних із реалізацією Спільної Аграрної Політики та інших

програм, проектів і завдань, що фінансуються за участі коштів, про які йдеться у ст. 5 ч. 1 п. 2,

5) зразки формулярів; 6) проектів річних фінансових планів установ, про які йдеться у ст. 9 п. 14, для яких

установчим або наглядовим органом виступає орган урядової адміністрації;7) матеріалів для підготовки переліку і плану, про які йдеться у ст. 142 п. 10 i 11; 8) матеріалів для підготовки Багаторічного Фінансового Плану Держави та

інформації про його реалізацію в обсязі, визначеному у ст. 104 ч. 1 п. 2– керуючись необхідністю врахування класифікації бюджетних доходів i видатків, підготовки бюджету за програмно-цільовим методом, а також сферою справ (із зазначенням суб’єктів та об’єктів), які вимагають внесення до проекту Закону «Про державний бюджет» .

Ст. 139. 1. Міністр фінансів подає Раді Міністрів проект Закону «Про державний бюджет» на наступний рік разом із обґрунтуванням.

2. Міністр фінансів включає до проекту Закону «Про державний бюджет» доходи i видатки Канцелярії Сейму, Канцелярії Сенату, Канцелярії Президента Республіки Польща, Конституційного Трибуналу, Верховної Палати Контролю, Верховного Суду, Вищого Адміністративного Суду разом із воєводськими адміністративними судами, Національної Ради Судочинства, судочинства загальної юрисдикції, Уповноваженого з громадянських прав, Уповноваженого з прав дитини, Національної Ради Радіомовлення та Телебачення, Генерального інспектора захисту персональних даних, Інституту національної пам’яті – Комісії з переслідування за злочини проти польського народу, Національного Виборчого Бюро і Державної Інспекції Праці.

Ст. 140. 1. У державному бюджеті створюється загальний резерв не більше 0,2% витрат бюджету.

2. У державному бюджеті можуть створюватися цільові резерви:1) на видатки, детальний розподіл яких на позиції бюджетної класифікації

неможливо здійснити в період розробки проекту Закону «Про державний бюджет»;

2) на видатки, реалізація яких обумовлена взяттям кредиту в міжнародній фінансовій установі або одержанням коштів з інших джерел;

3) на видатки, пов’язані з реалізацією програм, які співфінансуються за участю коштів, про які йдеться в ст. 5 ч. 1 п. 2;

4) якщо це випливає з окремих законів.

3. Сума цільових резервів, про які йдеться в ч. 2 п. 1 i 4, не може перевищувати 5% бюджетних видатків.

4. У частині державного бюджету, розпорядниками яких є окремі воєводи, може створюватися резерв у розмірі до 1% запланованих видатків, за винятком дотацій для органів місцевого самоврядування.

Ст. 141. Рада Міністрів ухвалює проект Закону «Про державний бюджет» і разом з обґрунтуванням надає його Сейму до 30 вересня року, який передує бюджетному року.

Ст. 142. До проекту Закону «Про державний бюджет» додається обґрунтування, яке містить:

1) основні цілі соціальної й економічної політики, які відповідають Багаторічному фінансовому плану держави;

2) макроекономічні передумови на бюджетний рік і три наступні роки, що стосуються прогнозу:a) валового внутрішнього продукту і його складових, у тому числі:

– розміру чистого експорту;– національного попиту, в тому числі приватного і колективного

споживання;– валових витрат, пов’язаних з основними засобами;

b) рівня цін на споживчі товари і послуги;c) курсу валют;d) розміру середньої заробітної плати (з податками і зборами) у національній

економіці;e) рівня працевлаштування і безробіття;f) сальдо поточних оборотів;

3) напрямки фіскальної політики, які містять, зокрема, прогнози середньострокової бюджетної цілі та заходи у сфері фіскальної й економічної політики, що мають на меті досягнення цієї цілі;

4) передбачене виконання державного бюджету за бюджетний рік, що передує бюджетному року, якого стосується проект Закону «Про державний бюджет»;

5) аналіз запроектованих:a) бюджетних надходжень і витрат та доходів і видатків;b) надходжень і витрат державних цільових фондів;c) надходжень і витрат виконавчих агентств;d) переліків, наведених у ст. 122 ч. 1 п. 2 b) i c);

6) аналіз передбачених доходів і видатків, профіциту або дефіциту і боргу сектора публічних фінансів;

6a) аналіз суми запланованих витрат, розрахованої на підставі ст. 112aa ч. 1, і суми запланованого ліміту витрат, про який йдеться у ст. 112aa ч. 3;

6b) дані про суму, розраховану на підставі ст. 112aa ч. 5, розмір показника середньострокової динаміки вартості національного валового продукту і на кожен дискреційний дохід, який перевищує 0,03% вартості національного валового продукту, про які йдеться у ст. 112aa ч. 1;

7) аналіз розміру власних коштів Європейського Союзу і коштів, наведених у бюджеті європейських коштів;

8) дані про надані державою суми гарантій і порук згідно з передбаченим виконанням на кінець бюджетного року, що передує бюджетному року, якого стосується проект Закону «Про державний бюджет»;

9) напрямки приватизації державного майна;10) перелік пріоритетних завдань і цілей на даний бюджетний рік;11) зведений план витрат на фінансовий рік і два наступні роки державних

бюджетних установ, державних цільових фондів, виконавчих агентств, бюджетних установ і державних юридичних осіб, про які йдеться у ст. 9 ч. 14, що оформляється за програмно-цільовим методом, визначеним ст. 2 ч. 3, разом з

цілями і показниками ступеня реалізації мети.

Ст. 143. 1. Розпорядники бюджетних коштів у строк до 25 жовтня надають інформацію про суми, прийняті Радою Міністрів у проекті Закону «Про державний бюджет»:1) доходів і видатків, у тому числі на оплату праці – підпорядкованим установам;2) дотацій на завдання зі сфери урядової адміністрації, завдання інспекцій і охорон,

дотацій на виконання власних завдань і суми доходів, пов’язані з виконанням завдань зі сфери урядової адміністрації – органам місцевого самоврядування;

3) коштів на виконання програм, що фінансуються за участю європейських коштів, для яких правління воєводств є управляючою установою або установою-посередником – правлінням воєводств.2. До 1 грудня установи, про які йдеться в ч. 1 п. 1, розробляють і передають

відповідним розпорядникам бюджетних коштів проекти фінансових планів на наступний бюджетний рік згідно із проектом Закону «Про державний бюджет».

3. Положення ч. 1 не застосовується до сум доходів від податків і мита, що стягуються установами, підпорядкованими міністру фінансів.

Ст. 144. 1. У випадку, якщо Рада Міністрів подає Сейму проект Закону «Про тимчасовий бюджет» положення ст. 141 застосовується відповідно.

2. До проекту Закону «Про тимчасовий бюджет» застосовуються положення, які стосуються проекту Закону «Про державний бюджет», крім ст. 142 ч. 10 i 11.

3. У разі подання Сейму проекту Закону «Про тимчасовий бюджет», Рада Міністрів подає Сейму проект Закону «Про державний бюджет» не пізніше, ніж за 3 місяці до закінчення строку дії Закону «Про тимчасовий бюджет».

Ст. 145. 1. Якщо Закон «Про державний бюджет» або Закон «Про тимчасовий бюджет» не будуть опубліковані до 1 січня, то до моменту публікації відповідного закону:

1) підставою фінансової діяльності є наданий Сейму відповідний проект закону, про який йдеться у ст. 141 або ст. 144;

2) діють ставки платежів до бюджету та внесків до державних цільових фондів у розмірі, встановленому для року, який передує бюджетному року.2. Положення ч. 1 застосовується відповідно, якщо підставою фінансової

діяльності держави є Закон або проект Закону «Про тимчасовий бюджет», а до закінчення терміну дії Закону «Про тимчасовий бюджет» не опубліковано Закон «Про державний бюджет».

Розділ 5Виконання Закону «Про державний бюджет»

Ст. 146. 1. Розпорядники бюджетних коштів протягом 10 робочих днів з моменту публікації Закону «Про державний бюджет» передають підпорядкованим установам дані про суми доходів і видатків, у тому числі на оплату праці.

2. Установи, про які йдеться в ч. 1, готують фінансові плани, щоби забезпечити їх відповідність Закону «Про державний бюджет».

3. Положення ч. 1 не застосовується до сум доходів від податків і мита, що стягуються органами, підпорядкованими міністру фінансів.

Ст. 147. 1. Міністр фінансів за погодженням з розпорядниками бюджетних коштів розробляє графік виконання державного бюджету.

2. Графік, про який йдеться в ч. 1, включає:1) прогноз доходів державного бюджету в окремі місяці бюджетного року;2) розмір видатків, запланованих для фінансування в окремі місяці бюджетного

року.

3. Графік реалізації видатків підлягає оновленню на вимогу розпорядника бюджетних коштів або міністра фінансів.

4. Розпорядник бюджетних коштів може повідомити підпорядковані і піднаглядні установи про графік, про який йдеться у ч. 1.

Ст. 148. Протягом 21 дня з моменту публікації Закону «Про державний бюджет» розпорядники бюджетних коштів передають:

1) органам місцевого самоврядування – дані про суми цільових дотацій, дотацій на завдання зі сфери урядової адміністрації, завдання інспекцій і охорон, дотацій на виконання власних завдань і про суми доходів, пов’язані з виконанням завдань зі сфери урядової адміністрації та інших завдань, делегованих органам місцевого самоврядування на основі окремих законів, передбачені Законом «Про державний бюджет»;

2) органам самоврядування воєводств – дані про кошти на виконання програм, що фінансуються за участю європейських коштів, для яких правління воєводств є управляючою установою або установою-посередником, передбачені Законом «Про державний бюджет».

Ст. 149. 1. Цільові дотації на виконання завдань зі сфери урядової адміністрації та інших завдань, делегованих на основі законів, перераховуються органам місцевого самоврядування воєводою в строк, який уможливлює повне і своєчасне виконання завдань.

2. Цільові дотації на виконання завдань зі сфери урядової адміністрації та інших завдань, делегованих на основі законів, можуть також перераховуватися у строк, визначений окремими положеннями:1) керівником Національного виборчого бюро або уповноваженими ним

директорами відділів і делегатур Національного виборчого бюро – на фінансування завдань, пов’язаних з веденням реєстру виборців та організацією і проведенням виборів і референдумів;

2) директорами управлінь статистики – на фінансування завдань, пов’язаних із організацією загальнодержавних переписів населення та сільськогосподарських переписів.

Ст. 150. Розпорядник бюджетних коштів або розпорядник коштів, про які йдеться у ст. 127 ч. 2, видаючи цільові дотації, в тому числі установі сектора публічних фінансів, якщо окремі положення або міжнародний договір не визначають порядку і принципів надання або звітування про використання цих дотацій, укладає договір, що передбачає зокрема:

1) детальний опис завдання, в тому числі мету, для якої призначається дотація, і термін його виконання;

2) розмір наданої дотації;3) термін використання дотації, однак, не пізніше 31 грудня даного бюджетного

року;4) термін і спосіб звітування про використання наданої дотації;5) термін повернення невикористаної частини дотації, але не довше ніж 15 днів від

передбаченої договором дати виконання завдання, а у випадку закордонного завдання – 30 днів від передбаченої договором дати його виконання;

6) порядок контролю за виконанням завдання; в договорі можна передбачити, що контроль буде проводитися на принципах і в порядку, визначеними положеннями про контроль органів урядової адміністрації.

Ст. 151. 1. Розпорядник бюджетних коштів може делегувати неурядовій організації виконання своїх завдань на підставі укладеного з цією організацією договору, призначаючи водночас цільову дотацію на виконання цих завдань.

2. Договір, про який йдеться в ч. 1, повинен містити:

1) детальний опис завдання, в тому числі мету, для якої признається дотація, і термін його виконання;

2) розмір наданої дотації та порядок оплати;3) термін використання дотації, однак, не пізніше ніж до 31 грудня даного

бюджетного року;4) порядок контролю за виконанням завдання;5) термін і спосіб звітування про використання наданої дотації;6) термін повернення невикористаної частини дотації, але не довше 15 днів від

передбаченої договором дати виконання завдання, а у випадку закордонного завдання – 30 днів від передбаченої договором дати його виконання.

Ст. 152. 1. Органи, яким видана дотація, про яку йдеться у ст. 150 i ст. 151 ч. 1, зобов’язані вести окремий бухгалтерський облік коштів, отриманих з дотації та видатків за ці кошти.

2. Затвердження розпорядником бюджетних коштів або розпорядником коштів, про які йдеться у ст. 127 ч. 2, матеріально-фінансового звіту про використання дотації, поданого зобов’язаною до цього установою, повинно відбутися протягом 30 днів з моменту його подання, а у випадку дотації на виконання завдання за кордоном – 60 днів з моменту його подання.

3. У випадку виявлення на підставі звіту, про який йдеться в ч. 2, що дотація частково або повністю була використана не за призначенням або отримана в надмірному розмірі, розпорядник бюджетних коштів або розпорядник коштів, про які йдеться у ст. 127 ч. 2, на підставі рішення визначає розмір суми, яка підлягає поверненню в державний бюджет.

Ст. 153. 1. Міністр фінансів за заявою розпорядника бюджетних коштів може надати гарантію фінансування або співфінансування з державного бюджету в даному бюджетному році (якщо кошти для цієї мети були передбачені в цільовому резерві) і у наступні роки:

1) проектів, які фінансуються за участю коштів, про які йдеться в ст. 5 ч. 1 п. 2;2) поточних або інвестиційних витрат;3) багаторічних програм.

2. Міністр фінансів шляхом видачі розпорядження може визначити детальний порядок подання заяв, про які йдеться у ч. 1, зразок заяви і необхідні документи, враховуючи особливості суб'єктів, які виконують завдання, предметний обсяг цих завдань та ефективність використання коштів державного бюджету.

Ст. 154. 1. Розподіл цільових резервів проводиться (із застереженням ч. 3-6) міністром фінансів за погодженням з відповідними міністрами або іншими розпорядниками бюджетних коштів не пізніше 15 жовтня, за винятком резервів, про які йдеться у ст.140 ч. 2 п. 2 і 3, і резервів, призначених на фінансування державних зобов’язань та на протидію зі стихійним лихам і усунення їх наслідків.

2. Відповідні міністри або інші розпорядники бюджетних коштів звертаються до міністра фінансів до 30 вересня з питанням про розподіл цільових резервів, у результаті якого відбувається збільшення видатків у частині державного бюджету, розпорядниками якої є воєводи.

3. Міністр фінансів повинен розподілити цільовий резерв на фінансування завдань, для яких видані гарантії фінансування або співфінансування з державного бюджету, не пізніше 20 грудня.

4. Поділ цільового резерву на підвищення заробітної плати у зв’язку з організаційними змінами і новими завданнями в державних бюджетних установах проводиться Радою міністрів з урахуванням показників працевлаштування неповносправних осіб у цих установах.

5. Розподіл цільового резерву, призначеного на реалізацію програм, що фінансуються за участю європейських коштів і коштів, про які йдеться у ст. 5 ч. 3 п. 5, проводиться міністром фінансів за поданням відповідного міністра з питань

регіонального розвитку, з застереженням ч. 6.6. Розподіл цільового резерву, призначеного на реалізацію програм, що

фінансуються за участю коштів, які походять з Європейського рибальського фонду і Європейського рибальського і морського фонду і на Спільну Аграрну Політику, здійснюється міністром фінансів за поданням відповідних міністрів з питань: рибальства, розвитку села і аграрних ринків, а розподіл цільових резервів, призначених на реалізацію програми, що фінансується за участю коштів, які походять з Європейського фонду допомоги найбільш потребуючим, здійснює міністр фінансів за поданням відповідного міністра з питань соціального захисту.

7. Цільові резерви можуть призначатися (із застереженням ч. 9) виключно на цілі, для яких вони створені, і використовуватися згідно з класифікацією витрат.

8. Змінювати класифікацію витрат, про яку йдеться в ч. 7, має право міністр фінансів за погодженням з відповідним міністром або іншим розпорядником бюджетних коштів не пізніше 15 листопада. У випадку цільових резервів, про які йдеться в ч. 3, змінити класифікацію витрат можна до 20 грудня, а у випадку цільових резервів, про які йдеться в ч. 5 і 6, – до кінця бюджетного року.

9. Міністр фінансів після одержання позитивного висновку комісії Сейму з питань бюджету може змінити призначення цільового резерву.

Ст. 155. 1. Загальним резервом розпоряджається Рада Міністрів.2. Рада Міністрів шляхом видачі розпорядження може уповноважити Голову Ради

Міністрів і міністра фінансів розпоряджатися загальним резервом до розміру визначених сум, враховуючи диференціацію цих сум.

3. Загальний резерв не може призначатися на збільшення видатків, які були зменшені під час реалізації бюджету внаслідок перенесень, здійснених на підставі ст. 171.

Ст. 156. Про розподіл резерву, про який йдеться в ст. 140 ч. 4, воєводи повідомляють міністра фінансів.

Ст. 157. До резерву, про який йдеться у ст. 140 ч. 4, не входять кошти, неподілені воєводами і призначені для виконання завдань зі сфери урядової адміністрації та інших завдань, делегованих органам місцевого самоврядування на підставі законів.

Ст. 158. Обмеження, про які йдеться у ст. 154 ч. 3, 6–8 і ст. 155 ч. 3, не застосовуються у випадку виконання завдань, які випливають з положень про запровадження надзвичайного стану на території держави або на її частині.

Ст. 159. Рада Міністрів керує виконанням державного бюджету.

Ст. 160. 1. З метою детального і економного виконання державного бюджету Рада Міністрів шляхом видачі розпорядження визначити:

1) органи урядової адміністрації, уповноважені здійснювати певні види видатків;2) директиви щодо:

a) детального способу витрачання коштів, про які йдеться у пункті 1;b) детального способу і термінів оформлення звітів про витрачання коштів, про

які йдеться у пункті 1, і органи, які зобов’язані їх оформляти;c) умов взяття зобов’язань у рамках видатків, запланованих у Багаторічному

фінансовому плані держави.2. Рада Міністрів, видаючи розпорядження, про яку йдеться в ч. 1, враховує обсяг

і вид визначених витрат і необхідність дотримання принципу прозорості публічних фінансів при поданні звітів про їх витрачання та про умови взяття зобов’язань.

Ст. 161. 1. Зобов’язання строком довше ніж на один бюджетний рік у рамках співпраці у сфері розвитку на території, яка визнана зоною військових дій, можуть братися, якщо витрати, необхідні для обслуговування зобов’язання, включені у Закон

«Про державний бюджет»2. Кошти, не використані в рамках взятого багаторічного зобов’язання,

підлягають поверненню до 31 грудня даного бюджетного року і вважаються безстроковими коштами, що підлягають поверненню не пізніше 30 червня наступного року.

3. Рада Міністрів шляхом видачі розпорядження може видавати директиви щодо принципів взяття зобов’язань на строк понад один бюджетний рік у рамках співпраці у сфері розвитку на території, що вважається зоною військових дій, визначаючи:

1) суб'єктів, уповноважених здійснювати певні види видатків;2) детальний спосіб витрачання коштів, про які йдеться у ч. 1;3) детальний спосіб і терміни подання звітів про витрачання коштів, про які йдеться

в ч. 1, і органи, що зобов’язані їх подавати.4. Рада Міністрів при видачі розпорядження, про яке йдеться в ч. 3, враховує

особливості суб'єктів, які виконують завдання, і обсяг цих завдань.

Ст. 162. Протягом виконання державного бюджету діють такі принципи фінансової діяльності:

1) встановлення, взяття і витрачання доходів державного бюджету відбувається на засадах і в строки згідно з положеннями чинного законодавства;

2) повне виконання завдань, відбувається в строки, визначені положеннями і графіком, про який йдеться у ст. 147 ч. 1;

3) витрачання коштів відбувається в межах сум, визначених фінансовим планом, з урахуванням правильно здійснених перенесень і згідно з запланованим призначенням, доцільним і ощадливим способом, дотримуючись принципу одержання найкращих результатів від даних витрат;

4) делегування завдань має відбуватись за принципом вибору найвигіднішої пропозиції, враховуючи положення про державні закупівлі (публічні замовлення), щодо неурядових організацій – із відповідним застосуванням положень ст. 43 i ст. 151.

Ст. 163. 1. Державні бюджетні установи, що знаходяться поза межами Республіки Польща і перебувають під наглядом міністра, відповідального за закордонні справи, можуть накопичувати на виділеному банківському рахунку доходи, одержані від:1) відшкодувань і внесків за втрачене або пошкоджене майно, яке знаходиться в

управлінні або у користуванні бюджетної установи;2) надходжень від оренди або продажу майнових елементів;3) відсотків від коштів, накопичених на рахунку.

2. Доходи, про які йдеться в ч. 1, призначаються на фінансування поточних та інвестиційних витрат, пов’язаних із ремонтами і відновленням майна державних бюджетних установ, що знаходяться поза межами Республіки Польщі.

3. Кошти можуть витрачатися до розміру сум накопичених доходів у рамках фінансового плану, який включає поточні доходи і залишок коштів з попередніх періодів.

4. Грошові кошти, накопичені на виділеному банківському рахунку, про який йдеться в ч. 1, залежно від потреб, вказаних міністром, відповідальним за закордонні справи, можуть перераховуватися на виділений банківський рахунок іншої бюджетної установи, що знаходиться поза межами Республіки Польщі і підпорядковується цьому міністру.

Ст. 164. 1. Непередбачені витрати, які підлягають обов’язковій сплаті у зв’язку з виконавчими провадженнями, судовими вироками або договорами, можуть призначатися без огляду на рівень фінансових коштів, запланованих для цих цілей. Відповідні зміни запланованих витрат повинні відбуватися шляхом перенесення витрат з інших видів витрат або з цільових резервів.

2. До перенесення, про яке йдеться в ч. 1, не застосовуються обмеження, які випливають зі ст. 171 ч. 1–5.

Ст. 165. 1. Видатки на обслуговування державного боргу здійснюються в першу чергу, порівняно з іншими видатками державного бюджету.

2. Міністр фінансів може переносити видатки, заплановані на обслуговування державного боргу, між частинами державного бюджету, які включають обслуговування зовнішнього і внутрішнього державного боргів.

Ст. 166. 1. Фінансові кошти, одержані міністром фінансів в результаті фінансових транзакцій з похідними інструментами, які полягають у обміні відсотковими платежами, зменшують витрати, пов’язані з обслуговуванням державного боргу.

2. Фінансові кошти, одержані міністром фінансів в результаті фінансових транзакцій з похідними інструментами, які полягають у обміні платежами тіла капіталу, зменшують витрати.

Ст. 167.1. Внесення власних коштів Європейського Союзу до його бюджету здійснюється у строки і в розмірі, що випливають із міжнародного договору, із застереженням ч. 2.

2. У випадку, якщо протягом бюджетного року – внаслідок змін, запроваджених у загальному бюджеті Європейського Союзу – внесення власних коштів, про які йдеться в ч. 1, буде збільшено і не буде можливості покрити збільшені платежі з цільових резервів, Рада Міністрів, подає відповідній комісії Сейму з питань бюджету пропозицію профінансувати збільшені витрати.

3. У першу чергу для цілей, про які йдеться в ч. 2, призначаються:1) витрати, заблоковані на підставі ст. 177;2) нерозподілені цільові резерви.

4. Позитивний висновок відповідної комісії Сейму з питань бюджету на пропозицію профінансувати збільшені внески власних коштів Європейського Союзу означає:1) повноваження для міністра фінансів переносити витрати між частинами і

заходами у випадку, про який йдеться в ч. 3 п. 1;2) згоду на зміну призначення цільових резервів без застосування порядку,

визначеного ст. 154 ч. 9, у випадку, про який йдеться в ч. 3 п. 2;3) повноваження для Ради Міністрів переносити заплановані витрати між частинами

і розділами державного бюджету – у випадку інших витрат.

Ст. 168. 1. Дотації з державного бюджету, які не були використані до кінця бюджетного року або в строк, визначений розпорядженням, виданим на підставі ст. 181 ч. 3, підлягають поверненню до державного бюджету відповідно до 31 січня наступного року або протягом 21 дня з дня, передбаченого цим розпорядженням, із застереженням ст. 151 ч. 2 п. 6.

2. Дотації з державного бюджету на здійснення діяльності за кордоном, які не були використані до кінця бюджетного року, підлягають поверненню до державного бюджету до 28 лютого наступного року.

3. На суми дотацій, повернені після терміну, визначеного ч. 1 або 2, нараховуються відсотки в розмірі, передбаченому як для податкової заборгованості, починаючи з наступного дня після дати закінчення терміну повернення дотації.

4. Використання дотації відбувається шляхом оплати за виконані завдання, на які вона видавалася. Переказ коштів на рахунок бенефіціара не означає використання дотації.

5. У випадку, якщо окремі положення визначають спосіб надання та звітування про використання дотації, використання відбувається шляхом реалізації цілей, вказаних у цих положеннях.

6. Якщо цільові дотації, надані органам місцевого самоврядування для виконання завдань зі сфери урядової адміністрації та інших завдань, делегованих на основі законів, не були використані в даному році, вони підлягають поверненню до державного бюджету в тій частині, в якій завдання не було виконане, у строк,

передбачений ч. 1.

Ст. 169. 1. Дотації з державного бюджету:1) використані не за призначенням,2) виділені неналежним способом або в надмірному розмірі

- підлягають поверненню до державного бюджету разом з відсотками в розмірі, встановленому як для податкової заборгованості, протягом 15 днів з моменту виявлення обставин, про які йдеться в ч. 1 або ч. 2.2. Дотації в надмірному розмірі – це дотації, одержані з державного бюджету в

розмірі вищому ніж передбачено законодавством, договором або ніж потрібно для співфінансування чи фінансування завдання, на яке вони виділяються.

3. Неналежні дотації – це дотації, видані без законодавчої підстави.4. Поверненню до державного бюджету підлягає та частина дотацій, яка була

використана не за призначенням, видана неналежним чином або взята в надмірному розмірі.

5. Відсотки від дотації, яка підлягає поверненню до державного бюджету, нараховуються, починаючи від:

1) передачі з державного бюджету дотацій, використаних не за призначенням,2) виявлення неправильного нарахування або неналежного взяття дотацій

– із застереженням, якщо дотація є публічною допомогою в розумінні ст. 87 ч. 1 Договору про заснування Європейської Спільноти, відсотки нараховуються з дня передачі дотації бенефіціару.

6. Якщо дотація не буде повернена в строк, про який йдеться у ст. 1 і ст. 150 ч. 5, ст. 151 ч. 2 п. 6, ст. 168 ч. 1 i 2, орган або інший розпорядник бюджетних коштів, що видав дотацію, видає рішення з визначенням суми повернення і терміну, від якого нараховуються відсотки.

Ст. 170. 1. Змінювати суми цільових дотацій на завдання, делеговані органам місцевого самоврядування, можна до 15 листопада бюджетного року, а змінювати суми дотацій на співфінансування власних завдань органів місцевого самоврядування – до 30 листопада бюджетного року.

2. Терміни, передбачені ч. 1, не застосовуються у випадку:1) співфінансування завдань органів місцевого самоврядування, реалізованих у

зв’язку з випадковою подією або фінансуванням державних зобов’язань;2) попередньо надання гарантії на фінансування або співфінансування з державного

бюджету.

Ст. 171. 1. Розпорядники бюджетних коштів можуть переносити видатки між розділами і параграфами класифікації витрат, із застереженням ч. 5, у рамках даної частини і розділу державного бюджету.

2. Для перенесення, що полягає у зменшенні або збільшенні видатків, призначених для виконання програм, фінансованих за участю європейських коштів, вимагається згода відповідного міністра з питань регіонального розвитку, із застереженням ст. 194 ч. 5 і 6.

2a. Про надання згоди на перенесення, про яке йдеться в ч. 2, відповідний міністр з питань регіонального розвитку повинен негайно повідомити міністра фінансів.

3. Для перенесення, що полягає у зменшенні або збільшенні майнових видатків одноразово на суму понад 100 тис. злотих, вимагається згода міністра фінансів, із застереженням ч. 4. Про перенесення майнових видатків на меншу суму розпорядники бюджетних коштів повинні негайно повідомити міністра фінансів.

4. У випадку видатків на будівельні інвестиційні проекти для будь-якого перенесення, що полягає у зменшенні або збільшенні цих видатків, вимагається згода міністра фінансів.

5. Розпорядники бюджетних коштів можуть уповноважити керівників підпорядкованих установ зробити перенесення видатків у межах одного розділу.

6. Повноваження, про яке йдеться в ч. 5, не включає перенесення видатків, для

реалізації яких вимагається згода відповідного міністра з питань регіонального розвитку або міністра фінансів.

7. Перенесення видатків, про які йдеться в ч. 1 і 5, не можуть збільшувати запланованих видатків на оплату праці, якщо інше не передбачено окремими законами.

8. Положення ч. 1-7 не застосовуються до розподілу резерву державного бюджету.

9. Міністри, які є розпорядниками більше ніж однієї частини бюджетних коштів, можуть робити перенесення видатків між частинами в рамках одного розділу і підрозділу державного бюджету. Про прийняті рішення міністри повинні негайно повідомити Раду Міністрів. Рада Міністрів може відмінити рішення міністра.

Ст. 172. 1. У разі ліквідації або реорганізації міністерства, Голова Ради Міністрів шляхом видачі розпорядження переносити заплановані бюджетні доходи і видатки між частинами державного бюджету, зберігаючи призначення публічних коштів, яке випливає із Закону «Про державний бюджет».

2. Голова Ради Міністрів у розпорядженні, про яке йдеться у ч. 1, може визначити для новоствореного або реорганізованого міністерства суми на оплату праці, у розподілі на частини і розділи державного бюджету.

3. Положення ч. 1 і 2 застосовуються також у випадку ліквідації або реорганізації органів, управлінь і організаційних підрозділів, які є розпорядниками бюджетних коштів і підпорядковуються Голові Ради Міністрів або міністру, або знаходяться під їхнім наглядом.

Ст. 173. 1. Кошти з державного бюджету, призначені на фінансування багаторічних програм, не можуть використовуватися на інші цілі, із застереженням ч. 2.

2. Невикористані кошти на фінансування багаторічних програм Рада Міністрів може призначити на фінансування інших багаторічних програм або державних зобов’язань.

Ст. 174. Міністр фінансів здійснює загальний контроль:1) виконання доходів і видатків та надходжень і витрат державного бюджету;2) ефективності й результативності виконання бюджету за програмно-цільовим

методом;3) використання коштів, про які йдеться в ст. 5 ч. 1 п. 2;4) рівня дефіциту сектора публічних фінансів.

Ст. 175. 1. Розпорядники бюджетних коштів здійснюють нагляд і контроль:1) за всією фінансовою діяльністю підлеглих організаційних підрозділів, у тому

числі за проведенням цими підрозділами попередньої оцінки доцільності понесених витрат і виконанням відповідних процедур;

2) використання дотацій, наданих з державного бюджету;3) виконання завдань, які фінансуються з державного бюджету;4) ефективності й результативності виконання планів за програмно-цільовим

методом на підставі показників ступеня реалізації цілей.2. Предметом нагляду і контролю, про які йдеться в ч. 1, є зокрема:

1) правильність і своєчасність одержання доходів;2) відповідність витрат запланованому призначенню;3) правильність використання фінансованих коштів, у тому числі обсяг реалізованих

завдань;4) розмір і терміни переказу дотацій;5) правильність використання дотацій, виданих з державного бюджету, з точки зору

відповідності призначенню, розміру використаної дотації і ступеню реалізації завдань, передбачених для фінансування цією дотацією з державного бюджету.3. Розпорядники бюджетних коштів встановлюють, у тому числі щодо

підпорядкованих організаційних підрозділів, спосіб здійснення витрат з

використанням службових платіжних карток, зокрема:1) функції, посади і обсяг службових обов’язків, що надають право користуватися

службовою платіжною карткою;2) порядок і умови видачі службової платіжної картки та встановлення розміру

щомісячних лімітів витрат;3) види товарів і послуг, за які можна розраховуватися з допомогою службової

платіжної картки;4) випадки виплати готівки з допомогою службової платіжної картки;5) спосіб ведення обліку виданих службових платіжних карток;6) спосіб і терміни звітування про платежі, здійснені з використанням службової

платіжної картки.

Ст. 176. 1. Міністр фінансів має право оцінювати планування і управління публічними коштами в установах сектора публічних фінансів, крім установ, про які йдеться у ст. 139 ч. 2, і органів місцевого самоврядування.

2. Оцінку, про яку йдеться в ч. 1, проводять особи, уповноважені міністром фінансів.

3. Під час проведення оцінки планування і управління публічними коштами особи, уповноважені міністром фінансів, дотримуються вказівок, що містяться в стандартах внутрішнього аудиту, про які йдеться у ст. 273 ч. 1.

4. Особи, уповноважені міністром фінансів, мають право доступу до приміщень установи і будь-яких документів, даних та інших матеріалів, пов’язаних з функціонуванням установи, інших матеріалів, у тому числі до тих, які містяться на електронних носіях, а також можуть робити з них ксерокопії, копії, витяги, порівняння або роздруковувати, дотримуючись положень про таємницю, що охороняється законом.

5. Працівники установи, в якій проводиться оцінка, зобов’язані надавати дані та пояснення, а також засвідчувати ксерокопії, копії, витяги або порівняння, про які йдеться в ч. 4.

Ст. 177. 1. У випадку виявлення:1) безгосподарності у визначених установах;2) запізнення у виконанні завдань;3) надлишкових коштів;4) порушення принципів фінансової діяльності, про які йдеться у ст. 162,

– може бути прийняте рішення про блокування запланованих бюджетних витрат.2. Блокуванням запланованих бюджетних витрат означає строкову або чинну до

кінця року заборону розпоряджатися частиною або всіма запланованими витратами.3. Рішення про блокування запланованих бюджетних витрат у випадках,

передбачених ч. 1, приймають:1) міністр фінансів – щодо всього державного бюджету, за винятком установ, про які

йдеться у ст. 139 ч. 2;2) розпорядники бюджетних коштів – щодо їхньої частини державного бюджету.

4. Про рішення, про які йдеться в ч. 3 п. 2, розпорядники бюджетних коштів негайно повідомляють міністра фінансів.

5. У рішеннях, про які йдеться в ч. 3, може міститися перелік дозволених витрат.6. Міністр фінансів після одержання позитивного висновку комісії Сейму з

питань бюджету може створити новий цільовий резерв і перенести в цей резерв суми витрат, заблоковані на підставі ч. 1 п. 2 і 3.

7. Резерв, про який йдеться в ч. 6, призначається на фінансування державних зобов’язань або на цілі, окремо вказані в Законі «Про державний бюджет».

8. Міністр фінансів негайно повідомляє Раду Міністрів про причини прийняття рішення, про які йдеться в ч. 3 п. 1. Рада Міністрів може відмінити рішення міністра фінансів протягом 30 днів з дня повідомлення про його прийняття.

Ст. 178. 1. У разі виявлення обставин, про які йдеться у ст. 177 ч. 1, що стосуються витрачання коштів, призначених на програми, фінансовані за участю європейських коштів (крім програм, фінансованих за участю коштів Європейського рибальського фонду і Європейського рибальського і морського фонду, і коштів, про які йдеться у ст. 5 ч. 3 п. 4), міністр фінансів за поданням відповідного міністра з питань регіонального розвитку або відповідного міністра з питань соціального захисту може створити новий цільовий резерв і перенести в цей резерв суми заблокованих витрат, після повідомлення про це комісії Сейму з питань бюджету.

2. Резерв, про який йдеться в ч. 1, призначається на ті програми, у виконанні яких немає запізнення.

Ст. 179. 1. У випадку виникнення загрози виконанню Закону «Про державний бюджет» заплановані видатки державного бюджету можуть бути заблоковані на визначений період.

2. Блокування запланованих видатків державного бюджету, про яке йдеться в ч. 1, передбачає призупинення переказу коштів на виконання завдань, фінансованих з державного бюджету, або строкову чи чинну до кінця року заборону розпоряджатися частиною або всіма запланованими видатками.

3. Блокування, про яке йдеться в ч. 2, не може стосуватися загальної субвенції для органів місцевого самоврядування.

4. Рада Міністрів після одержання позитивного висновку комісії Сейму з питань бюджету шляхом видачі розпорядження приймає рішення про блокування видатків.

5. У розпорядженні, про яке йдеться в ч. 4, Рада Міністрів визначає:1) частину державного бюджету,

2) загальну суму видатків, яка підлягає блокуванню– враховуючи ступінь загрози виконанню окремих завдань, а також ступінь

загрози виконанню Закону «Про державний бюджет».6. Детальну класифікацію видатків, які підлягають блокуванню, визначає

розпорядник бюджетної частини (розділу).

Ст. 180. У випадку запровадження надзвичайного стану на території держави або на її частині Рада Міністрів, шляхом видачі розпорядження, може здійснювати перенесення запланованих бюджетних видатків між частинами і розділами державного бюджету з метою виконання завдань, що випливають із положень, які стосуються запровадження цього стану.

Ст. 181. 1. Невикористані суми видатків державного бюджету втрачають можливість їх освоєння, за винятком ч. 2 i 9, із закінченням бюджетного року.

2. Не пізніше, ніж до 15 грудня бюджетного року Рада Міністрів, шляхом видачі розпорядження і після отримання висновку щодо цієї справи від комітету Сейму, відповідального за питання бюджету, може встановити перелік та фінансовий план видатків, щодо яких не застосовуються положення ч. 1, зокрема визначених у ст. 116 ч. 2, та остаточний строк їх здійснення, однак не пізніше ніж до 31 березня наступного бюджетного року.

3. Видаючи розпорядження, про яке йде мова у ч. 2, Рада Міністрів враховує строки закінчення процедур, які випливають із норм про державні закупівлі, ступінь реалізації багаторічних програм, а у випадку інвестиційних видатків – виконаний обсяг фактичних (речових) завдань даного інвестиційного проекту, на які ще не виставлено рахунків.

4. У переліку, про який іде мова у ч. 2, не можуть міститися видатки, які під час виконання бюджету були збільшені на підставі ст. 171 ч. 3 та ст. 173 ч. 2.

5. Фінансові засоби на видатки, про які йде мова у ч. 2, міністр фінансів до 31 грудня бюджетного року перераховує на окремий рахунок видатків центрального поточного рахунку державного бюджету.

6. Рада Міністрів шляхом видачі розпорядження, про яке йде мова у ч. 2, може:1) вказати фінансові засоби, призначені на:

a) соціальну інтеграцію; b) покращення якості навчання; c) розвиток адаптаційного потенціалу працівників та підприємств– у рамках реалізації програм, які співфінансуються за участю Європейського

Соціального Фонду, щодо яких не застосовуються положення ч. 5, враховуючи види бенефіціарів, види проектів та процедури, які застосовуються при їх реалізації;

2) в особливо обґрунтованих випадках, вказати фінансові засоби, призначені на реалізацію програм, які співфінансуються за участю європейських коштів інших, ніж перелічені у пункті 1, щодо яких не застосовуються положення ч. 5, враховуючи види бенефіціарів, котрі реалізують проекти, види проектів та процедури, які застосовуються при їх реалізації – маючи на увазі ефективне функціонування програми, проекту або завдання.7. Фінансові засоби, про які йде мова у ч. 6, залишаються на рахунках

бенефіціарів, котрі реалізують проекти або завдання за участю європейських коштів і можуть витрачатися у строки, визначені у розпорядженні, про яке йде мова у ч. 2.

8. Фінансові засоби, які не були використані у строк, визначений Радою Міністрів, підлягають поверненню у дохідну частину державного бюджету на окремий рахунок доходів центрального поточного рахунку державного бюджету впродовж 21 днів від дати, визначеної у розпорядженні, виданому на підставі ч. 2.

9. Міністр фінансів, за поданням розпорядника бюджетної частини, може висловити згоду на врегулювання зобов’язань, за якими настав строк оплати станом на 31 грудня попереднього року, коштом плану видатків цього ж року у строк до 9 робочих днів наступного року.

Ст. 182. 1. Контроль за виконанням Закону «Про державний бюджет» здійснює Сейм.

2. Рада Міністрів надає Сейму та Верховній палаті контролю, у строк до 31 травня наступного року, річний звіт про виконання Закону «Про державний бюджет», а також:

1) звіт про доходи та видатки, пов’язані із завданнями зі сфери урядової адміністрації, які виконують органи місцевого самоврядування, та іншими завданнями, делегованими органам місцевого самоврядування на підставі окремих законів;

2) збірну інформацію про виконання бюджетів органів місцевого самоврядування; 3) оцінку виконання макроекономічних прогнозів;4) оцінку ходу приватизації державного майна; 5) інформацію про виконання видатків у розподілі на завдання.

3. Звіт про виконання Закону «Про державний бюджет» повинен містити:1) доходи, видатки та профіцит або дефіцит сектора публічних фінансів; 2) доходи і видатки, які випливають із закриття рахунків державного бюджету,

підготовані згідно із деталізацією та за системою Закону «Про державний бюджет»;

3) доходи і видатки державних цільових фондів; 4) доходи і видатки виконавчих агентств; 5) доходи і видатки бюджетних установ;6) доходи і видатки установ, про які йде мова у ст. 9 ч. 14.

4. До звіту додається:1) аналіз виконання державного бюджету, із врахуванням різниці між затвердженими

та фактично виконаними величинами;2) інформація про виконання видатків, які не призупинилися із закінченням

бюджетного року; 3) аналіз розміру власних коштів Європейського Союзу, із врахуванням різниці між

затвердженими та фактично виконаними величинами;4) інформація, яка стосується отриманих та витрачених коштів, про які йде мова у ст.

5 ч. 1 пункти 2 i 3; 5) (скасовано);

6) інформація про виконання суми видатків, розрахованої згідно зі ст. 112aa ч. 1, та ліміту видатків, про який іде мова у ст. 112aa ч. 3;

7) інформацію про суму, розраховану згідно зі ст. 112aa ч. 5.5. Збірна інформація про виконання бюджетів органів місцевого самоврядування

повинна містити, окремо для кожного рівня органів місцевого самоврядування: 1) перелік доходів за найважливішими джерелами;2) перелік видатків за розділами;3) перелік видатків за найважливішими видами видатків; 4) перелік надходжень і витрат самоврядних бюджетних закладів;5) аналіз виконання бюджетів органів місцевого самоврядування; 6) суму профіциту або дефіциту органів місцевого самоврядування.

6. Інформація про виконання видатків у розподілі на завдання, із виділенням видатків на багаторічні програми, повинна містити:

1) аналіз виконання Багаторічної фінансової програми держави в обсязі, визначеному в ст. 104 ч. 1 пункт 2;

2) аналіз та перелік запланованих і здійснених видатків, а також запланованих та досягнутих показників мірил ступеня досягнення цілей, підготовані за системою бюджетних завдань, визначених у ст. 2 ч. 3.7. До звіту, про який іде мова у ч. 2, Рада Міністрів додає:

1) звіт щодо дотримання принципу, який визначає, що сума державного публічного боргу не може перевищувати 60% розміру валового внутрішнього продукту в даному бюджетному році;

2) інформацію про борг, поруки і гарантії сектора публічних фінансів, про які йде мова у ст. 38.

Ст. 183. Міністр фінансів надає комітету Сейму, відповідальному за питання бюджету, та Верховній палаті контролю звіт про хід виконання Закону «Про державний бюджет» за перше півріччя у строк до 10 вересня поточного року.

Розділ 6Виконання бюджету європейських коштів

Ст. 184. 1. Видатки, пов’язані із реалізацією проектів та програм, що фінансуються за кошти, про які йде мова у ст. 5 ч. 1 пункти 2 i 3, здійснюються згідно із процедурами, визначеними у міжнародному договорі або згідно з іншими процедурами, чинними при їх використанні.

2. При видаткуванні коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 1 пункт 3 та ч. 3 пункт 5 літери c i d, а також коштів, призначених на реалізацію програм, які фінансуються за ці кошти, застосовуються відповідно принципи розрахунку, визначені для дотацій із державного бюджету.

Ст. 185. У ході виконання бюджету європейських коштів видатки, які здійснюються у рамках оплат, класифікуються у розподілі на частини, глави, розділи і параграфи класифікації видатків.

Ст. 186. Видатки на реалізацію проектів та програм, які фінансуються за участю коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 1 пункти 2 i 3, можуть призначатися на:1) реалізацію проектів бюджетними установами; 2) платежі в рамках програм, які фінансуються за участю європейських коштів; 3) цільові дотації для бенефіціарів; 4) реалізацію проектів, які фінансуються у рамках програми «Перехідні кошти»; 5) реалізацію Спільної Аграрної Політики згідно із окремими законами.

Ст. 187. За обслуговування платежів у рамках програм, які фінансуються за участю європейських коштів (далі в тексті – «платежі»), відповідає міністр фінансів.

Ст. 188. 1. Підставою для здійснення платежу на користь бенефіціара є платіжне доручення, видане установою, із якою бенефіціар уклав договір на співфінансування проекту, а також письмова згода розпорядника бюджетної частини на здійснення платежу, із застереженням, що у випадку, коли проект реалізує управляюча установа або установа-посередник, якою виступає правління воєводства або яка має уповноваження від правління воєводства, платіжне доручення видає правління воєводства.

1a. Установа, про яку йде мова у ч. 1, за згодою розпорядника бюджетної частини, може у письмовій формі уповноважити інший суб’єкт, який є державною бюджетною установою, що реалізує проект, який фінансується за європейські кошти, видавати платіжні доручення.

2.Розпорядник бюджетної частини (розділу) може у письмовій формі уповноважити установу, про яку йде мова у ч. 1, або суб’єкт, про який іде мова у ч. 1a, видавати згоду на здійснення платежу.

3.Положення ч. 1 застосовується відповідно до рішення, про яке йде мова у ст. 5 ч. 9 Закону «Про принципи здійснення політики розвитку» або у ст. 9 ч. 4 літера a Закону «Про підтримку збалансованого розвитку рибальського сектора за участю Європейського рибальського фонду» від 3 квітня 2009 р., або в ст. 9 ч. 2 пункт 3 Закону «Про принципи реалізації програм».

4. Установа, про яку йде мова у ч. 1, інформує відповідного розпорядника бюджетної частини про платіжні доручення, які передаються у Банк Державного Господарства, а у випадку програм, які фінансуються за участю європейських коштів, для котрих управляючою установою або установою-виконавцем виступає правління воєводства, також правління воєводства.

5. Платежі можуть перераховуватися на рахунок бенефіціара, суб’єкта, уповноваженого бенефіціаром, або підрядника (виконавця).

6. Міністр фінансів у порозумінні із міністром, відповідальним за питання регіонального розвитку, міністром, відповідальним за питання соціального захисту, та міністром, відповідальним за питання рибальства, визначає шляхом видачі розпорядження:

1) зразок платіжного доручення;2) обсяг, строки і спосіб передачі Банком Державного Господарства інформації, яка

стосується платежів;3) зразки, обсяг, строки і спосіб передачі інформації установою, про яку йде мова у

ч. 1, розпорядникові бюджетної частини або правлінню воєводства – враховуючи справність виконання платежів, вимоги щодо ведення розпорядниками бюджетної частини бухгалтерського обліку видатків у рамках програм та забезпечення ефективного контролю за коштами, перерахованими у Банк Державного Господарства.

Ст. 189. 1. Платіжне доручення може стосуватися суми кваліфікованих витрат згідно із критеріями, визначеними на основі Закону «Про принципи здійснення політики розвитку» або Закону «Про соціальну допомогу» або розпорядження Європейського Парламенту і Ради (ЄС) № 1316/2013 від 11 грудня 2013 р. щодо започаткування інструменту «Об’єднуючи Європу», яким було змінено розпорядження (ЄС) № 913/2010 та скасовано розпорядження (ЄС) № 680/2007 і (ЄС) № 67/2010, а у випадку програми, яка фінансується за участю коштів Європейського морського і рибальського фонду або Європейського рибальського фонду, – відповідно на підставі Закону «Про підтримку збалансованого розвитку рибальського сектора за участю Європейського морського і рибальського фонду» від 10 липня 2015 р. або Закону «Про підтримку збалансованого розвитку рибальського сектора за участю Європейського рибальського фонду» від 3 квітня 2009 р., що випливає із заявки на платіж, перевіреної із позитивним результатом установою, про яку йде мова у ст. 188 ч. 1.

2. Установа, про яку йде мова у ст. 188 ч. 1, може видати доручення виконання авансового платежу для бенефіціара.

3. У випадку неподання заяви на платіж або у строк, про які йде мова у положеннях, виданих на підставі ч. 4, на кошти, за які залишилося прозвітуватися і які

були перераховані у рамках авансу, нараховуються відсотки аналогічні як для податкової заборгованості, нарахування починається від дати перерахунку коштів до дати подання заяви на платіж.

3a. У випадку виявлення обставин, про які йде мова у ч. 3, установа, яка підписала договір із бенефіціаром, звертається до нього і вимогою (закликає його):

1) сплатити відсотки або

2) виразити згоду на зменшення чергових платежів – у строк до 14 днів з дати вручення звернення (заклику).

3b. Після безрезультатного закінчення строку, про який іде мова у ч. 3a, орган, що виконує функцію управляючої установи, установи-посередника або установи-виконавця у розумінні Закону «Про принципи здійснення політики розвитку» або Закону «Про принципи реалізації програм», або орган, що виконує функцію управляючої установи або установи-посередника у розумінні Закону «Про підтримку збалансованого розвитку рибальського сектора за участю Європейського морського і рибальського фонду» від 10 липня 2015 р. або Закону «Про підтримку збалансованого розвитку рибальського сектора за участю Європейського рибальського фонду» від 3 квітня 2009 р. приймає рішення про сплату відсотків, яким визначає:

1) суму коштів, на яку нараховуються відсотки;2) термін, з якого нараховуються відсотки, а також спосіб їх сплати. Положення

ст. 207 ч. 2 застосовується відповідно. 3c. Рішення, про яке йде мова у ч. 3b, не видається, якщо перед його видачею було

здійснено сплату відсотків і про використання коштів, на які ці відсотки були нараховані, бенефіціар прозвітував у спосіб, визначений у положеннях, виданих на підставі ч. 4.

3d. Управляюча установа або установа-посередник, на основі порозуміння або договору, про які йде мова у ст. 27 i ст. 32 Закону «Про принципи здійснення політики розвитку», можуть уповноважити установу-виконавця, котра є установою сектора публічних фінансів, видавити рішення, про яке йде мова у ч. 3b.

3e. Рішення, про яке йде мова у ч. 3b, видане установою-посередником або установою-виконавцем, про яку йде мова у ч. 3d, можна оскаржити у відповідній управляючій установі або (якщо розгляд скарг на рішення установи-виконавця було доручене установі-посереднику) в установі-посереднику. У випадку видачі рішення у першій інстанції управляючою установою можна подати клопотання до цієї ж установи про повторний розгляд справи.

4. Міністр, відповідальний за питання регіонального розвитку, у порозумінні із міністром фінансів (а у випадку європейських коштів, призначених на реалізацію програм, які фінансуються за участю коштів Європейського рибальського фонду, – також у порозумінні із міністром, відповідальним за питання рибальства) шляхом видачі розпорядження визначає умови і спосіб надання авансу та звітування про використання авансу, а також строки подання заявок на здійснення платежів та їх обсяг, враховуючи види бенефіціарів та спосіб реалізації заходів у рамках програми, яка фінансується за участю європейських коштів.

4a. Міністр, відповідальним за питання рибальства, у порозумінні із міністром фінансів шляхом видачі розпорядження визначає умови і спосіб надання авансу та звітування про використання авансу, а також строки подання заявок на здійснення платежів та їх обсяг у рамках програми, яка фінансується за участю коштів Європейського морського і рибальського фонду, враховуючи види бенефіціарів та спосіб реалізації заходів у рамках програми, яка фінансується за участю коштів Європейського морського і рибальського фонду.

5. У випадку програм, які реалізуються за участю коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункт 2, надання, виплата та звітування про використання авансу відбувається у строки та на умовах, визначених у договорі про співфінансування, із урахуванням директив держав-донорів або договорів, укладених із цими державами.

6. Положення ч. 1–4 застосовуються відповідно до проектів, які реалізуються за участю коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункт 2.

Ст. 190. У випадку, коли бенефіціаром проекту, який фінансується за європейські кошти, є установа сектора публічних фінансів, кожна кваліфікована витрата повинна бути включена до заявки на здійснення платежу, яка передається відповідній установі у строк до 3 місяців з дати фактичного здійснення такої витрати.

Ст. 191. 1. Установа, про яку йде мова у ст. 188 ч. 1, надає розпорядникові бюджетної частини або правлінню воєводства у строк до 5 числа кожного місяця збірні графіки видатків, що випливають із підписаних договорів, про які йде мова у ст. 5 ч. 9 Закону «Про принципи здійснення політики розвитку» або у ст. 134a пункт 7 i ст. 134b ч. 2 пункт 2 Закону «Про соціальну допомогу», або у ст. 17 ч. 1 і в ст. 19 ч. 1 пункт 3 Закону «Про підтримку збалансованого розвитку рибальського сектора за участю Європейського морського і рибальського фонду» від 10 липня 2015 р. або в ст. 9 пункт 4 літера b Закону «Про підтримку збалансованого розвитку рибальського сектора за участю Європейського рибальського фонду» від 3 квітня 2009 р., або у ст. 9 ч. 2 пункт 3 Закону «Про принципи реалізації програм».

2. Положення ч. 1 застосовуються відповідно до збірних графіків видатків, що випливають із рішень, про які йде мова у ст. 5 пункт 9 Закону «Про принципи здійснення політики розвитку» або у ст. 9 пункт 4 літера a Закону «Про підтримку збалансованого розвитку рибальського сектора за участю Європейського рибальського фонду» від 3 квітня 2009 р., або у ст. 9 ч. 2 пункт 3 Закону «Про принципи реалізації програм».

3. Положення ч. 1 застосовуються відповідно до збірних графіків видатків, що випливають із договорів про співфінансування проектів, які фінансуються за кошти, що походять з інструменту «Об’єднуючи Європу».

Ст. 192. 1. Міністр фінансів перераховує на рахунки у Банку Державного Господарства кошти на здійснення платежів на користь бенефіціарів, а у випадку Спільної Аграрної Політики – на користь платіжних агентств, про які йде мова в окремих законах.

2. Сума коштів, про які йде мова у п.1, не може перевищувати загального ліміту видатків для програм, які фінансуються за участю європейських коштів, визначеного у бюджеті європейських коштів.

3. Банк Державного Господарства може здійснювати обслуговування виплат на співфінансування реалізації програм і проектів, які фінансуються за участю європейських коштів, у рамках договору, укладеного із відповідним розпорядником бюджетної частини.

4. Відповідний розпорядник бюджетної частини (розділу) може доручити Банку Державного Господарства здійснювати виплати, про які йде мова у ч. 3, і перераховувати кошти на рахунок, який обслуговується у цьому Банку.

5. Міністр, відповідальний за питання регіонального розвитку, надає міністрові фінансів квартальні прогнози платежів у рамках програм, які фінансуються за участю європейських коштів у строк до 15 числа місяця, який передує цьому кварталу. У випадку програм, які фінансуються за кошти Європейського морського і рибальського фонду або Європейського рибальського фонду прогнози надає міністр, відповідальний за питання рибальства, у випадку коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункт 4 – міністр, відповідальний за питання розвитку села, та міністр, відповідальний за питання аграрних ринків, а у випадку коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункт 5b, – міністр, відповідальний за питання соціального захисту.

6. Міністр фінансів інформує міністра, відповідального за питання регіонального розвитку, міністра, відповідального за питання рибальства, та міністра, відповідального за питання соціального захисту, про суму коштів, виплачених Банком Державного Господарства бенефіціарам у рамках програм, які фінансуються за участю європейських коштів, за винятком коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункт 4, у строк до 15 числа місяця, наступного за тим місяцем, у якому було здійснено платіж.

7. Міністр фінансів негайно інформує міністра, відповідального за питання

регіонального розвитку, міністра, відповідального за питання розвитку села, та міністра, відповідального за питання рибальства, про суму коштів, перераховану Європейською Комісією у зв’язку із реалізацією програм, які фінансуються за участю європейських коштів, а також про відсотки, нараховані на ці кошти у рамках окремих програм.

Ст. 193. 1. Установи, які реалізують програму, що фінансується за участю європейських коштів, можуть брати зобов’язання, які розуміються як сума лімітів видатків, що випливають із рішення про співфінансування або з договорів із бенефіціарами програм, які фінансуються за участю європейських коштів, до розміру загальної суми видатків, визначених для всієї програми, із врахуванням багаторічних лімітів видатків, про які йде мова у ст. 122 ч. 1 пункт 2 літера c.

2. Міністр, відповідальний за питання регіонального розвитку, представляє Раді Міністрів у строк до кінця місяця, наступного після закінчення кварталу, інформацію про розмір зобов’язань, які випливають із укладених з бенефіціарами договорів у рамках окремих програм, розмір коштів, перерахованих бенефіціарам, та які заплановано перерахувати до кінця бюджетного року.

3. Рада Міністрів, за поданням міністра фінансів (із висновком міністра, відповідального за питання регіонального розвитку), може прийняти рішення про призупинення можливості брати зобов’язання у рамках даної програми – у випадку загрози виконанню плану доходів бюджету з огляду на реалізацію програм, які фінансуються за європейські кошти, визначених у Законі «Про державний бюджет».

4. За поданням управляючої установи міністр, відповідальний за питання регіонального розвитку, за погодженням із міністром фінансів, може надати згоду на взяття зобов’язань, які перевищують загальну суму видатків програми, про яку йде мова у ч. 1. Про надання згоди міністр, відповідальний за питання регіонального розвитку, повідомляє Раду Міністрів.

5. Максимальна частка державного бюджету у фінансуванні видатків у рамках операційної програми не може перевищити багаторічного ліміту зобов’язань державного бюджету, визначеного у додатку до Закону «Про державний бюджет», про який іде мова у ст. 122.

Ст. 194. 1. Міністр фінансів, за поданням міністра, відповідального за питання регіонального розвитку (із висновком відповідного розпорядника бюджетної частини), здійснює перенесення між частинами і розділами державного бюджету видатків, призначених на реалізацію програм, які фінансуються за участю європейських коштів, за винятком Європейського морського і рибальського фонду, Європейського рибальського фонду та коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункт 4.

2. Міністр, відповідальний за питання регіонального розвитку, може звернутися із заявкою, про яку йде мова у ч. 1, також за поданням відповідного розпорядника бюджетної частини.

3. Міністр, відповідальний за питання регіонального розвитку, негайно повідомляє Раду Міністрів про причини звернення із заявкою, про яку іде мова у ч. 1, у випадку негативного висновку відповідного розпорядника бюджетної частини. Рада Міністрів може відмінити рішення міністра фінансів про перенесення, про яке йде мова у ч. 1, у строк 30 днів з дати повідомлення про прийняття рішення.

4. Відповідний розпорядник бюджетної частини (розділу) може здійснювати перенесення між програмами, які фінансуються за участю європейських коштів, у рамках частин і розділів класифікації бюджетних видатків. Перенесення вимагає згоди міністра, відповідального за питання регіонального розвитку, за винятком коштів Європейського морського і рибальського фонду, Європейського рибальського фонду та коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункт 4.

4a. Про виражену згоду міністр, відповідальний за питання регіонального розвитку, негайно повідомляє міністра фінансів.

5. Міністр фінансів за поданням міністра, відповідального за питання розвитку села, або міністра, відповідального за питання аграрних ринків, здійснює перенесення

між частинами і розділами у рамках видатків за участю коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункт 4; а у рамках видатків, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункт 5b, перенесення між розділами міністр фінансів здійснює за поданням міністра, відповідального за питання соціального захисту.

6. Відповідний розпорядник бюджетної частини (розділу) може здійснювати перенесення у рамках частин і розділів класифікації бюджетних видатків за участю коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункт 4.

Ст. 195. 1. Міністр, відповідальний за питання регіонального розвитку, здійснює нагляд і контроль за реалізацією програм, які фінансуються за участю європейських коштів, за винятком коштів Європейського морського і рибальського фонду, Європейського рибальського фонду та коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункти 4 i 5b.

2. Міністр, відповідальний за питання розвитку села, міністр, відповідальний за питання аграрних ринків, та міністр, відповідальний за питання рибальства, здійснюють нагляд і контроль за реалізацією програм, які фінансуються за участю коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункт 4, коштів Європейського морського і рибальського фонду та Європейського рибальського фонду відповідно.

3. Міністр, відповідальний за питання соціального захисту, здійснює нагляд і контроль за реалізацією програм, які фінансуються за участю коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункт 5b.

Розділ 7

Банківське обслуговування державного бюджету та деяких установ сектора публічних фінансів

Ст. 196. 1. Для обслуговування державного бюджету у рамках внутрішніх фінансових засобів відкриваються наступні банківські рахунки:

1) центральний поточний рахунок державного бюджету, із розподілом на рахунки доходів і витрат державного бюджету та рахунки коштів для фінансування потреб державного бюджету у позиках;

2) поточні рахунки державних бюджетних установ, із розподілом на рахунки доходів і витрат;

3) поточні рахунки установ, які обслуговують податкові органи, для накопичення доходів державного бюджету, із виділенням рахунків для деяких видів доходів;

4) поточні рахунки державних цільових фондів, якщо інше не випливає із окремих законів;

5) допоміжні рахунки; 6) поточні рахунки державних бюджетних установ, які розташовані поза кордонами

Республіки Польща. 2. Банківське обслуговування державного бюджету у сфері банківських рахунків,

перелічених у ч. 1 пункти 1–3 i 5, а також державних цільових фондів, про які йде мова у ст. 9 пункт 8, здійснює Національний Банк Польщі або Банк Державного Господарства, із застереженням ч. 3, 6 i 7.

2a. Банківське обслуговування рахунків бюджету європейських коштів здійснює Національний Банк Польщі або Банк Державного Господарства.

3. Вибір суб’єкта, який здійснюватиме обслуговування рахунків, про які йде мова у ч. 1 пункти 1–3, та рахунків, про які йде мова у ч. 1 пункт 4, що відкриваються для державних цільових фондів, якими управляє Заклад Соціального Страхування або Голова Каси Аграрного Соціального Страхування, здійснює міністр фінансів, враховуючи необхідні технічні та організаційні умови, яким повинен відповідати такий суб’єкт, а також вплив на стан публічних фінансів у зв’язку із відкриттям і здійсненням обслуговування цих рахунків.

4. Банк Державного Господарства може приступити до обслуговування рахунків, про які йде мова у ч. 1 пункти 1–3, не раніше, ніж у день переходу Республіки Польща

на валюту євро.5. Банківське обслуговування рахунків установ сектора публічних фінансів, про які

йде мова у ст. 9 пункти 5–7, 9 i 12, самостійних публічних закладів охорони здоров’я, для яких суб’єктом-засновником виступає міністр, центральний орган урядової адміністрації, воєвода або вищий медичний навчальний заклад, державних культурних установ, державних юридичних осіб, про яких йде мова у ст. 9 пункт 14, воєводських фондів охорони навколишнього середовища і водного господарства здійснює Банк Державного Господарства.

6. Міністр фінансів може вибрати суб’єкт, який здійснюватиме обслуговування банківських рахунків, перелічених у ч. 1 пункт 5, для деяких видів допоміжних рахунків.

7. Обслуговування банківських рахунків, перелічених у ч. 1 пункт 5 на потреби фінансування операційних та тактичних груп, а також частин і підрозділів Збройних Сил Республіки Польща, які використовуються і перебувають поза кордонами держави, може здійснювати інший банк, ніж Національний Банк Польщі або Банк Державного Господарства.

Ст. 197. 1. Доходи державного бюджету накопичуються на рахунках відповідних установ, які обслуговують податкові органи, для накопичення доходів або на поточних рахунках для доходів державних бюджетних установ і перераховуються на центральний поточний рахунок державного бюджету, розпорядником якого є міністр фінансів.

2. Видатки державного бюджету здійснюються розпорядниками бюджетних коштів з їхніх поточних видаткових рахунків за кошти, отримані напряму або опосередковано з поточного видаткового рахунку головного розпорядника із центрального поточного рахунку державного бюджету.

3. Невикористані розпорядниками бюджетних коштів кошти, про які йде мова у ч. 2, перераховуються напряму або за посередництвом поточного видаткового рахунку головного розпорядника на центральний поточний рахунок державного бюджету.

4. Операції на підставі надходжень і витрат державного бюджету здійснюються на центральному поточному рахунку державного бюджету або на допоміжних рахунках міністра фінансів.

Ст. 198. Міністр фінансів, виходячи із того, що він відповідальний за здійснення загального контролю за виконанням доходів і видатків державного бюджету, шляхом видачі розпорядження визначає детальний спосіб виконання державного бюджету, у тому числі:1) спосіб та умови визначення розпорядниками бюджетних частин розпорядників

другого та третього ступеню; 2) спосіб і строки перерахунку:

a) на центральний поточний рахунок державного бюджету доходів, зібраних установами, які обслуговують податкові органи та державні бюджетні установи з рахунків, про які йде мова у ст. 196 ч. 1 пункти 2 i 3;

b) з центрального поточного рахунку державного бюджету коштів на рахунки, про які йде мова у ст. 196 ч. 1 пункти 2 i 3, з огляду на переплату доходів, визначених в окремих положеннях, які здійснювалися з цих рахунків;

c) з центрального поточного рахунку державного бюджету коштів на рахунки, про які йде мова у ст. 196 ч. 1 пункт 2, з метою здійснення видатків цими установами;

d) на центральний поточний рахунок державного бюджету невикористаних коштів, про які йде мова у ст. 197 ч. 3;

e) на центральний поточний рахунок державного бюджету коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 1 пункт 2;

f) коштів, які залишилися після врегулювання зобов’язань, про які йде мова у ст. 181 ч. 9.

Ст. 199. 1. Банківське обслуговування рахунків державного бюджету здійснюється у рамках договору банківського рахунку.

2. У рамках банківського обслуговування державного бюджету суб’єкт, який здійснює обслуговування, надає:

1) міністрові фінансів та Верховній Палаті Контролю інформацію про стан коштів на рахунках, про які йде мова у ст. 196 ч. 1;

2) відповідним розпорядникам інформацію про стан коштів у підлеглих їм установах, на поточних рахунках, про які йде мова у ст. 196 ч. 1 пункти 2 i 3– в обсязі і в строки, визначені у розпорядженні, виданому на підставі ч. 3.3.Міністр фінансів, маючи на меті уніфікацію принципів обслуговування рахунків

державного бюджету та керуючись необхідністю забезпечення ефективного обміну інформацією, шляхом видачі розпорядження визначає види і спосіб здійснення операцій на рахунках, про які йде мова у ст. 196 ч. 1, а також обсяг і строки надання інформації, про які йде мова у ч. 2, у рамках здійснення банківського обслуговування державного бюджету, із застереженням ч. 4.

4.Якщо суб’єктом, який здійснює обслуговування центрального поточного рахунку державного бюджету, є Національний Банк Польщі, то міністр фінансів, видаючи розпорядження, про яке іде мова у ч. 3, звертається по висновок Голови Національного Банку Польщі.

Ст. 199a. У рамках банківського обслуговування рахунків установ сектора публічних фінансів, про які йде мова у ст. 9 пункти 5–7, 9 i 12, самостійних публічних закладів охорони здоров’я, для яких суб’єктом-засновником виступає міністр, центральний орган урядової адміністрації, воєвода або вищий медичний навчальний заклад, державних культурних установ, державних юридичних осіб, про яких іде мова у ст. 9 пункт 14, а також воєводських фондів охорони навколишнього середовища і водного господарства Банк Державного Господарства надає міністру фінансів та Верховній Палаті Контролю інформацію про стан коштів на окремих рахунках.

Ст. 200. 1. Банківське обслуговування платежів здійснює Банк Державного Господарства у рамках договору банківського рахунку, укладеного із міністром фінансів.

2. Міністр фінансів подає для надання висновку міністрові, відповідальному за питання регіонального розвитку, та міністрові, відповідальному за питання рибальства, проект договору, про яку йде мова у ч. 1.

Ст. 201. Договір банківського рахунку, про який іде мова у ст. 200 ч. 1, визначає зокрема:1) кількість і види відкритих банківських рахунків;2) розмір відсоткової ставки для банківських рахунків;3) види звітів про виконання завдань Банком Державного Господарства i строки їх

подання;4) спосіб здійснення контролю за виконанням завдань Банком Державного

Господарства; 5) винагороду для Банку Державного Господарства за виконання завдань;6) обсяг відповідальності Банку Державного Господарства, у тому числі зокрема за

невчасне виконання завдань.

ЧАСТИНА IV

Європейські кошти та інші кошти, які походять із закордонних джерел та не підлягають поверненню

Ст. 202. 1. Кошти, які походять із бюджету Європейського Союзу, та кошти, що не підлягають поверненню і надані в рамках допомоги від держав-членів Європейської

Асоціації Вільної Торгівлі, накопичуються на окремих банківських рахунках.2.Банківське обслуговування рахунків, про які йде мова у ч. 1, здійснює

Національний Банк Польщі або Банк Державного Господарства на підставі договорів банківського рахунку.

3.У рамках обслуговування, про яке йде мова у ч. 2, Національний Банк Польщі або Банк Державного Господарства здійснюють виплати на підставі доручення міністра фінансів або його уповноважених, а у випадку коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункт 5 літери a i b, на підставі доручення міністра, відповідального за питання регіонального розвитку.

Ст. 203. Кошти, про які йде мова у ст. 5 ч. 1 пункт 3 i ч. 3 пункт 6, становлять доходи для органів місцевого самоврядування, надходження для інших установ сектора публічних фінансів або установ з-поза цього сектора, якщо установи отримали ці кошти безпосередньо від надавача (донора) коштів, хіба що можливість отримання цих коштів випливає із міжнародного договору або договору між органом урядової адміністрації та надавачем (донором) коштів.

Ст. 204. Кошти, про які йде мова у ст. 5 ч. 1 пункти 2 i 3, призначаються виключно на цілі, визначені у міжнародному договорі, окремих положеннях або у декларації донора.

Ст. 205. Міністр фінансів надає у центральну базу даних Європейської Комісії, про яку йде мова у ст. 95 ч. 1 розпорядження Ради (ЄС, ЄВРОАТОМ) № 1605/2002 від 25 червня 2002 р. щодо фінансового розпорядження, яке стосується загального бюджету Європейських Спільнот (Офіційний Щоденник ЄС L248 за 16.09.2002, с. 1; Офіційний Щоденник ЄС Спеціальне польське видання, розд. 1, т. 4, с. 74, з наступними змінами), інформацію, яка стосується суб’єктів, перелічених у ст. 93 ч. 1 літера e цього розпорядження.

Ст. 206. 1. Детальні умови співфінансування проекту визначаються у договорі про співфінансування проекту, про який іде мова у ст. 5 пункт 9 Закону «Про принципи здійснення політики розвитку», у ст. 17 ч. 1 та у ст. 19 ч. 1 пункт 3 Закону «Про підтримку збалансованого розвитку рибальського сектора за участю Європейського морського і рибальського фонду» від 10 липня 2015 р. або у ст. 9 пункт 4 літера b Закону «Про підтримку збалансованого розвитку рибальського сектора за участю Європейського рибальського фонду» від 3 квітня 2009 р., або у ст. 9 ч. 2 пункт 3 Закону «Про принципи реалізації програм» – за винятком програм у рамках Цілі «Європейська територіальна співпраця»; а для проекту в рамках Європейського Фонду Допомоги Найбільш Потребуючим визначають договори, про які йде мова у ст. 134a пункт 7 i ст. 134b ч. 2 пункт 2 Закону «Про соціальну допомогу», або договір про співфінансування проекту, який фінансується за кошти, що походять з інструменту «Об’єднуючи Європу».

2. Договір, про який іде мова у ч. 1, повинен визначати зокрема:1) опис проекту або завдання, у тому числі ціль, на яку було надано кошти, та строк

її реалізації; 2) графік здійснення видатків, що включає період як мінімум одного кварталу; 3) розмір виділених коштів; 4) зобов’язання пройти контроль та визначення способу контролю за реалізацією

проекту або завдання; 4a) зобов’язання застосовувати директиви, про які йде мова у ст. 2 пункт 32 Закону

«Про принципи реалізації програм»; а для програми, яка фінансується за участю коштів, що походять із Європейського Фонду Допомоги Найбільш Потребуючим, – зобов’язання застосовувати директиви, про які йде мова у ст. 134a пункт 6 Закону «Про соціальну допомогу»;

5) термін та спосіб фінансового звітування про проект та використання можливих авансових платежів;

6) форми забезпечення належного виконання зобов’язань, які випливають із договору;

7) умови розірвання договору з огляду на помилки, що з’явилися у ході реалізації проекту;

8) умови та строки повернення коштів, які були неправильно використані або отримані у надмірному обсязі чи неналежним способом.3. Актуалізація графіку, про який іде мова у ч. 2 пункт 2, не вимагає зміни

договору, про який іде мова у ч. 1. 4. Положення ч. 2 пункт 6 не застосовується щодо бенефіціара програми, що

фінансується за участю європейських коштів, який є установою сектора публічних фінансів або фондом, єдиним засновником якого є держава, а також щодо Банку Державного Господарства; а для програми, яка фінансується за участю коштів, що походять із Європейського Фонду Допомоги Найбільш Потребуючим, – щодо умов, про які йде мова у ст. 134a пункт 7 та ст. 134b ч. 2 пункт 2 Закону «Про соціальну допомогу».

5. У випадку, якщо бенефіціаром є державна бюджетна установа, умови, про які йде мова у ч. 1, будуть визначені у договорі. Положення ч. 2 застосовуються відповідно, за винятком пунктів 6 i 8.

Ст. 207. 1. У випадку, якщо кошти, призначені на реалізацію програм, що фінансується за участю європейських коштів, будуть:

1) використані не відповідно до призначення; 2) використані із порушенням процедур, про які йде мова у ст. 184; 3) отримані у неналежний спосіб або у надмірному розмірі– вони підлягають поверненню разом із відсотками у розмірі, визначеному

аналогічно як для податкової заборгованості, які нараховуються з дати перерахування коштів, у строк до 14 днів з дати вручення остаточного рішення, про яке йде мова у ч. 9, на вказаний у цьому рішенні банківський рахунок.

2. Повернення коштів може відбутися шляхом зменшення чергового платежу на користь бенефіціара на суму, яка підлягає поверненню. Установа, про яку йде мова у ст. 188 ч. 1, враховує цю суму у платіжному дорученні, надісланому до Банку Державного Господарства. У такому випадку положення ч. 4 пункт 3 не застосовується.

2a. Відсотки, про які йде мова у ч. 1, нараховуються до дати повернення коштів або до дати надходження у відповідну установу письмової згоди на зменшення чергових платежів, про яку йде мова у ч. 8, якщо таку згоду було надано.

3. Положення ч. 2 застосовується відповідно до відсотків, про які йде мова у ч. 1. 4. У випадку, про який іде мова у ч. 1, бенефіціар позбавляється можливості

отримання коштів, про які йде мова у ч. 1, якщо: 1) отримав платіж на підставі наданих як автентичні підроблених або перероблених

документів, або документів, які стверджують неправду, або2) (скасовано) 3) не повернув коштів у строк, про який іде мова у п.1, або 4) обставини, про які йде мова у ч. 1, з’явилися внаслідок вчинення злочину

бенефіціаром, партнером, суб’єктом, уповноваженим здійснювати видатки; а у випадку, якщо ці суб’єкти не є фізичними особами – особою, уповноваженою здійснювати дії у рамках проекту від імені бенефіціара, при чому факт вчинення злочину переліченими вище суб’єктами було підтверджено правомочним вироком суду. 5. Період виключення, про який іде мова у ч. 4, розпочинається з дати, коли

рішення, про яке йде мова у ч. 9, стало остаточним, а закінчується через три роки з дати повернення цих коштів. Якщо обставини, про які йде мова у ч. 4 пункти 1 i 4, були виявлені після дати, коли рішення, про яке йде мова у ч. 9, стало остаточним, період виключення розпочинається з дати підтвердження цих обставин, із застереженням ч. 6.

6. Якщо повернення коштів бенефіціаром, про яке йде мова у ч. 4 пункти 1 i 4, було здійснено у спосіб, визначений у ч. 8 або перед видачею рішення, про яке йде мова у ч. 9, період виключення, про який іде мова у ч. 4, розпочинається з дати

підтвердження обставин, про які йде мова у ч. 4 пункти 1 i 4, а закінчується через три роки з дати повернення коштів бенефіціаром.

7. Положення ч. 4 не застосовується щодо суб’єктів, котрі на підставі окремих положень виконують завдання публічного інтересу, якщо це зумовить неможливість виконувати заходи у рамках програми або її значної частини, щодо органів місцевого самоврядування та самоврядних юридичних осіб, дослідних інститутів, які займаються лікувальною діяльністю, медичних суб’єктів, створених органами урядової адміністрації, та медичних суб’єктів, створених або утримуваних вищими медичними навчальними закладами, а також щодо берефіціарів, про яких іде мова у ст. 134b ч. 2 пункт 2 Закону «Про соціальну допомогу».

8. У випадку підтвердження обставин, про які йде мова у ч. 1, установа, яка визначена відповідно у ч. 9 або ч. 11, звертається із вимогою:

1) повернути кошти або2) надати згоду на зменшення чергових платежів, про які йде мова у ч. 2,

у строк до 14 днів з дати вручення звернення.9. Після безрезультатного закінчення строку, про який іде мова у ч. 8, орган:

1) який виконує функцію управляючої установи або установи-посередника у розумінні Закону «Про принципи здійснення політики розвитку» або Закону «Про підтримку збалансованого розвитку рибальського сектора за участю Європейського рибальського фонду» від 3 квітня 2009 р., або Закону «Про підтримку збалансованого розвитку рибальського сектора за участю Європейського морського і рибальського фонду» від 10 липня 2015 р., або Закону «Про принципи реалізації програм», або

2) який виконує функцію установи-посередника для Європейського Фонду Допомоги Найбільш Потребуючим, або

3) який виконує функцію відповідно Національного Контактного Пункту або Національної Координуючої Установи для програм, що фінансуються за кошти, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункт 2, або

4) відповідальний за запровадження інструменту «Об’єднуючи Європу»– видає рішення, у якому визначає суму, що підлягає поверненню, та строк, з якого

нараховуються відсотки, а також спосіб повернення коштів, із врахуванням ч. 2.10. Рішення, про яке йде мова у ч. 9, не видається, якщо було здійснено

повернення коштів до його видачі.11. Управляюча установа або установа-посередник на підставі договору, про

який йде мова у ст. 27 i ст. 32 Закону «Про принципи здійснення політики розвитку» або у ст. 10 ч. 1 i 2 Закону «Про принципи реалізації програм», орган, відповідальний за запровадження інструменту «Об’єднуючи Європу», або орган, який виконує функцію відповідно Національного Контактного Пункту або Національної Координуючої Установи для програм, які фінансуються за кошти, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункт 2, на підставі договору, можуть уповноважити установу-виконавця, а у випадку програм, які фінансуються за кошти, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункт 2, – оператора програми або установу-посередника, яка є установою сектора публічних фінансів, видавати рішення, про яке йде мова у ч. 9.

11a. У випадку, якщо оператор програми або установа-посередник для програм, що фінансуються за кошти, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункт 2, на основі договору доручає виконання частини своїх завдань іншому суб’єктові, що є установою сектора публічних фінансів, то договір може також містити довіреність видавати рішення, про яке йде мова у ч. 9, якщо оператор програми або установа-посередник були уповноважені видавати такі рішення на підставі ч. 11.

12. Рішення, про яке йде мова у ч. 9, видане: 1) оператором програми або 2) установою-посередником або установою-виконавцем, про яких іде мова у ч. 11,

або 3) суб’єктом, уповноваженим видавати такі рішення на підставі ч. 11a

– можна оскаржити у відповідній управляючій установі або в органі, який виконує функцію відповідно Національного Контактного Пункту або Національної

Координуючої Установи для програм, які фінансуються за кошти, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункт 2, а якщо розгляд скарг (апеляцій) на рішення установи-виконавця було доручене установі-посереднику – то в установі-посереднику.

12a. У випадку видачі рішення у першій інстанції:1) управляючою установою або2) органом, відповідальним за запровадження інструменту «Об’єднуючи Європу»,

або3) органом, який виконує функцію відповідно Національного Контактного Пункту

або Національної Координуючої Установи для програм, які фінансуються за кошти, про які йде мова у ст. 5 ч. 3 пункт 2– можна подати заяву до цієї ж установи або органу із клопотанням про повторний

розгляд справи. 13. Положення ч. 1–9 не застосовуються щодо державних бюджетних установ.

Ст. 208. 1. Положення ст. 187–191, ст. 193 та ст. 205–207 не стосуються Спільної Аграрної Політики, яка фінансується згідно з окремими законами.

2.Та частина європейських коштів, яка стосується Спільної Аграрної Політики, перераховується платіжним агентствам через Банк Державного Господарства на підставі договору, укладеного із міністром фінансів.

3.Банківське обслуговування рахунків платіжних агентств у межах коштів, про які йде мова у ч. 2, а також коштів, призначених на співфінансування реалізації завдань, які фінансуються за участю цих коштів, здійснює Національний Банк Польщі або Банк Державного Господарства на підставі договору банківського рахунку.

4.Європейські кошти у тій частині, яка стосується авансового фінансування у рамках Спільної Аграрної Політики, про яке йде мова в окремих положенням, за винятком завдань зі сфери технічної допомоги, перераховуються відповідним розпорядникам через Банк Державного Господарства на підставі доручення міністра фінансів.

Ст. 209. 1. Заборгованість та кредити перед платіжними агентствами у рамках Спільної Аграрної Політики, в особливо обґрунтованих випадках, можуть бути списані повністю або частково, а їх сплата може бути відтермінована або розтермінована.

1a. Заборгованість та кредити перед управляючою установою або установою-посередником, у рамках коштів, які походять з Європейського морського і рибальського фонду, в особливо обґрунтованих випадках, можуть бути списані повністю або частково, а їх сплата може бути відтермінована або розтермінована.

2. Рада Міністрів шляхом видачі розпорядження визначає особливі умови та спосіб списання повністю або частково, відтермінування або розтермінування сплати заборгованості, про яку йде мова у ч. 1 i 1a, а також вказує уповноважені до цього органи, враховуючи:

1) передумови, які обґрунтовують списання повністю або частково, відтермінування або розтермінування оплати цієї заборгованості;

2) вид та обсяг наданих пільг у сплаті заборгованості;3) юрисдикцію органів (залежно від розміру наданої пільги), уповноважених

списувати повністю або частково, відтерміновувати або розтерміновувати сплату заборгованості.

Ст. 210. 1. Міністр фінансів веде реєстр суб’єктів, виключених на підставі ст. 207, а також надає інформацію, що в ньому міститься, управляючим установам, установам-посередникам, установам-виконавцям та установі, яка здійснює сертифікацію, а також бенефіціарам у межах їх власного статусу.

2. Міністр фінансів шляхом видачі розпорядження визначає:1) спосіб і форму внесення виключених суб’єктів до реєстру, про який іде мова у ч. 1; 2) зразок формуляра заяви суб’єкта, який підлягає внесенню до реєстру; 3) предметний зміст інформації, яка міститиметься у реєстрі; 4) спосіб і форму отримання інформації з реєстру;

5) спосіб передачі інформації, яка міститься у реєстрі; 6) спосіб і форму внесення змін до реєстру

– забезпечуючи захист інформації, яка міститься у реєстрі, від доступу до неї не уповноважених осіб та суб’єктів.

ЧАСТИНА V

Бюджет, багаторічний фінансовий прогноз і рішення про місцевий бюджет органів місцевого самоврядування

Розділ 1Характеристика бюджету органів місцевого самоврядування

Ст. 211. 1. Бюджет органу місцевого самоврядування – це річний план доходів та видатків, а також надходжень і витрат даного органу.

2. Бюджет органу місцевого самоврядування приймається на бюджетний рік. 3. Бюджетним роком є календарний рік. 4. Підставою для фінансової діяльності органу місцевого самоврядування у

даному бюджетному році служить рішення про місцевий бюджет.5. Рішення про місцевий бюджет складається з:

1) бюджету органу місцевого самоврядування;2) додатків.

Ст. 212. 1. Рішення про місцевий бюджет визначає:1) загальну суму запланованих доходів бюджету органу місцевого самоврядування, із

розподілом на поточні та майнові доходи;2) загальну суму запланованих видатків бюджету органу місцевого самоврядування,

із розподілом на поточні та майнові видатки;3) суму запланованого дефіциту або запланованого профіциту бюджету органу

місцевого самоврядування, а також джерела покриття дефіциту або призначення профіциту бюджету органу місцевого самоврядування;

4) загальну суму запланованих надходжень бюджету органу місцевого самоврядування;

5) загальну суму запланованих витрат бюджету органу місцевого самоврядування; 6) ліміт зобов’язань за взятими кредитами та позиками, а також за емітованими

цінними паперами, про які йде мова у ст. 89 ч. 1 i ст. 90; 7) суму видатків, які потрібно буде заплатити у даному бюджетному році, згідно із

укладеним договором, з огляду на поруки і гарантії, надані органом місцевого самоврядування;

8) особливі умови виконання бюджету органу місцевого самоврядування у бюджетному році, які випливають із окремих законів;

9) повноваження допоміжного органу здійснювати фінансову діяльність у рамках бюджету гміни;

10)інші положення, обов’язок розміщувати які у рішенні про місцевий бюджет випливає із постанов представницького органу в органі місцевого самоврядування. 2. У рішенні про місцевий бюджет представницький орган місцевого

самоврядування може уповноважити правління:1) брати кредити і позики та емітувати цінні папери, про які йде мова у ст. 89 ч. 1 i

ст. 90; 2) здійснювати зміни у бюджеті в обсязі, визначеному у ст. 258.

Ст. 213. У рішенні про місцевий бюджет не розміщуються положення, які не пов’язані із виконанням бюджету органу місцевого самоврядування.

Ст. 214. У додатках до рішення про місцевий бюджет розміщується:

1) перелік запланованих сум дотацій, які надаються з бюджету органу місцевого самоврядування;

2) план доходів рахунку доходів органів, про які йде мова у ст. 223 ч. 1, а також видатків, які фінансуються коштом цих доходів;

3) плани надходжень і витрат самоврядних бюджетних закладів.

Ст. 215. 1. Перелік, про який іде мова у ст. 214 пункт 1, готується у розподілі на дотації для установ сектора публічних фінансів та дотації для установ з-поза сектора публічних фінансів.

2. У переліку, про який іде мова у ст. 214 пункт 1, виділяють дотації для об’єктів, для суб’єктів та цільові дотації, пов’язані із виконанням завдань органом місцевого самоврядування.

Ст. 216. 1. Джерела доходів органів місцевого самоврядування визначені в окремому законі.

2. Видатки бюджету органу місцевого самоврядування призначаються на виконання завдань, визначених в окремих положеннях, а зокрема на:

1) власні завдання органів місцевого самоврядування; 2) завдання зі сфери урядової адміністрації та інші завдання, делеговані на основі

законів органам місцевого самоврядування; 3) завдання, взяті до виконання органами місцевого самоврядування на основі

договору чи угоди; 4) завдання, які виконуються спільно з іншими органами місцевого самоврядування; 5) речова або фінансова допомога для інших органів місцевого самоврядування, що

визначається окремим рішенням представницького органу в органі місцевого самоврядування;

6) фінансові програми за участю коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 1 пункти 2 і 3.

Ст. 217. 1. Різниця між доходами та видатками бюджету органу місцевого самоврядування становить відповідно профіцит бюджету органу місцевого самоврядування або дефіцит бюджету органу місцевого самоврядування.

2. Дефіцит бюджету органу місцевого самоврядування може бути профінансований коштом надходжень, які походять з:

1) продажу цінних паперів, емітованих органом місцевого самоврядування;2) кредитів; 3) позик; 4) приватизації майна органу місцевого самоврядування; 5) профіциту бюджету органу місцевого самоврядування за попередні роки; 6) вільних коштів як профіциту грошових коштів на поточному бюджетному рахунку

органу місцевого самоврядування, що випливають із розрахунків за емітовані цінні папери, кредити і позики за попередні роки.

Ст. 218. З бюджету органу місцевого самоврядування можуть надаватися предметні дотації, якщо так випливає із окремих законів.

Ст. 219. 1. З бюджету органу місцевого самоврядування можуть надаватися предметні дотації для самоврядних бюджетних закладів, які розраховуються за ставками на одиницю.

2.З бюджету органу місцевого самоврядування можуть надаватися предметні дотації також іншим суб’єктам, ніж перелічені у ч. 1, якщо так випливає із окремих законів.

3.Суми та обсяг дотацій, про які йде мова у ч. 1 i 2, визначаються у рішенні про місцевий бюджет.

4.Ставки предметних дотацій встановлює представницький орган місцевого самоврядування.

Ст. 220. 1. З бюджету органу місцевого самоврядування може надаватися фінансова допомога іншим органам місцевого самоврядування у вигляді цільової дотації або речової допомоги.

2.Підставою для надання допомоги, про яку йде мова у ч. 1, є договір.3.Спори щодо повернення дотацій розглядаються у судах загальної юрисдикції.

Ст. 221. 1. Суб’єкти, яких не зараховують до сектора публічних фінансів і які не діють з метою отримання прибутку, можуть отримати з бюджету органу місцевого самоврядування цільові дотації на публічні цілі, пов’язані із виконанням завдань даного органу, а також на співфінансування інвестиційних проектів, пов’язаних із виконанням цих завдань.

2. Делегування виконати завдання та надання дотації відбувається згідно із положеннями Закону «Про суспільно-корисну діяльність та волонтерство» від 24 квітня 2003 р., а якщо воно стосується інших завдань, ніж визначені у цьому законі, то на підставі договору органу місцевого самоврядування із суб’єктом, про якого йде мова у ч. 1.

3. Договір, про який іде мова у ч. 2, повинен визначати:1) детальний опис завдання, у тому числі ціль, на яку була надана дотація, та строк

його виконання; 2) розмір дотації, наданої суб’єктові, який виконує завдання, і спосіб платежу; 3) строк використання дотації, не довший, ніж до 31 грудня даного бюджетного року; 4) спосіб контролю за виконанням завдання; 5) строк і спосіб звітування про використання наданої дотації; 6) строк повернення невикористаної частини дотації, однак не довший, ніж строки

повернення дотації, визначені у цьому розділі. 4. Спосіб звернення про надання дотації на інші завдання, ніж визначені у законі,

про який іде мова у ч. 2, спосіб звітування про її використання та спосіб контролю за виконанням делегованого завдання визначається шляхом прийняття рішення представницького органу в органі місцевого самоврядування, маючи на меті забезпечення явності процесів звернення по надання дотації та звітування про її використання.

Ст. 222. 1. У бюджеті органу місцевого самоврядування створюється загальний резерв, у розмірі не менше ніж 0,1% і не більше ніж 1% видатків бюджету.

2. У бюджеті органу місцевого самоврядування можуть створюватися цільові резерви:

1) на видатки, детальний поділ яких на позиції бюджетної класифікації не може бути здійснений у період підготовки бюджету органу місцевого самоврядування;

2) на видатки, пов’язані із реалізацією програм, які фінансуються за участю коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 1 пункт 2;

3) якщо це випливає з окремих законів.3. Сума цільових резервів, про які йде мова у ч. 2 пункти 1 i 3, не може

перевищувати 5% видатків бюджету органу місцевого самоврядування.4. Правління органу місцевого самоврядування здійснює поділ резервів, про які

йде мова у ч. 1 i 2.

Ст. 223. 1. Самоврядні бюджетні установи, які здійснюють діяльність, визначену в Законі «Про систему освіти» від 7 вересня 1991 р., накопичують на окремому рахунку доходи, визначені у рішенні представницького органу місцевого самоврядування, які походять зокрема:

1) зі спадщини та подарунків у грошовій формі на користь бюджетної установи; 2) з відшкодування і надходжень за втрачене або пошкоджене майно, яке перебуває в

управлінні або у використанні бюджетної установи.2. Представницький орган місцевого самоврядування визначає зокрема:

1) бюджетні установи, які накопичують доходи; 2) джерела, з яких доходи накопичуються на рахунку;

3) призначення доходів, при цьому доходи разом з відсотками не можуть призначатися на фінансування оплати праці персоналу;

4) спосіб і форму підготовки фінансового плану доходів і видатків, які ними фінансуються, внесення змін до цього плану та їх затвердження. 3. Видатки з рахунку, про який іде мова у ч. 1, можуть здійснюватися до розміру

суми накопичених доходів, у рамках фінансового плану.4. Фінансові засоби, які залишаються на рахунку, про який іде мова у ч. 1, на дату

31 грудня бюджетного року підлягають перерахуванню на рахунок бюджету органу місцевого самоврядування у строк до 5 січня наступного року.

Ст. 224. 1. Органу місцевого самоврядування може бути надана позика з державного бюджету, якщо:

1) орган місцевого самоврядування реалізує процедуру виправлення або приступає до її реалізації або

2) з аналізу програми процедури виправлення випливає, що дуже вірогідно: a) відбудеться покращення фінансової ситуації цього органу та ефективності у

виконанні ним завдань, передбачених законодавством;b) будуть дотримані принципи, визначені у ст. 242–244, на кінець того року, в

якому закінчується термін сплати позики;c) буде забезпечена сплата позики разом із відсотками. 2.Позика та відсотки не підлягають списанню.3.Заяву про надання позики орган місцевого самоврядування подає міністрові

фінансів, а у випадку, якщо міністр фінансів доручив Банкові Державного Господарства виконання дій, про які йде мова у ст. 225 ч. 1, заяву подає у Банк Державного Господарства. До заяви про надання позики орган місцевого самоврядування додає програму процедури виправлення, документи, що містять дані, які дають можливість здійснювати поточну та прогнозовану оцінку фінансової ситуації цього органу, а також пропозиції щодо забезпечення сплати позики.

4. У випадку несплати позики у строк, визначений у договорі позики, міністр фінансів може сягнути несплачену суму позики разом із відсотками із належної загальної субвенції, встановленої для даного органу місцевого самоврядування.

5. Положення ч. 1–4 застосовуються відповідно щодо позики, наданої органу місцевого самоврядування, який виконує програму запобіжної процедури або приступає до її реалізації, якщо загроза виконанню публічних завдань виникла з причин, незалежних від даного органу.

6. Міністр фінансів шляхом видачі розпорядження визначає:1) детальний перелік даних, які містяться у заяві про надання позики; 2) перелік документів, доданих до заяви; 3) види і обсяг забезпечень, які приймаються– враховуючи вид процедури, яку реалізує орган місцевого самоврядування, обсяг

інформації, необхідної для здійснення оцінки, про яку йде мова у ст. 3, а також забезпечення справності розгляду заяв.

Ст. 225. 1. Міністр фінансів шляхом видачі розпорядження може доручити Банку Державного Господарства здійснювати заходи, пов’язані із наданням органу місцевого самоврядування позики, а також із прийняттям звіту про її використання, що полягає зокрема у наступному:1) прийнятті від органу місцевого самоврядування заяви про надання позики та

перевірки, чи заява відповідає вимогам, визначеним у положеннях, виданих на підставі ст. 224 ч. 6;

2) здійсненні оцінок та аналізів програми запобіжної процедури або процедури виправлення;

3) підготовці та укладенні, від імені міністра фінансів, договору позики із органом місцевого самоврядування;

4) контролі за сплатою позики та оцінці фінансової ситуації органу місцевого самоврядування у період сплати;

5) здійсненні заходів, що мають на меті повернути суму несплаченої позики або відсотків за цією позикою і належних оплат, у тому числі судових та виконавчих витрат.2. Договором визначається розмір винагороди за дії, які здійснює Банк

Державного Господарства, а також перелік дій, що доручені Банкові до виконання. 3. У випадку доручення Банкові Державного Господарства здійснювати заходи,

пов’язані із наданням органам місцевого самоврядування позик та прийомом від них звітності і стягненням заборгованості за цими позиками, міністр фінансів може відкрити у Банку Державного Господарства банківський рахунок для обслуговування позик, на який будуть перераховуватися кошти, передбачені на цю мету в Законі «Про державний бюджет».

4. На кошти на банківському рахунку, про який іде мова у ч. 3, нараховуються відсотки. Відсоткова ставка для рахунку встановлюється у договорі, про який іде мова у ч. 1.

5. При здійсненні заходів, про які йде мова у ч. 1 пункт 5, Банк Державного Господарства має право виставити банківський виконавчий лист, відповідно до ст. 96–98 Закону «Банківське право» від 29 серпня 1997 р. (Щоденник Законів за 2012 р., позиція 1376, з наступними змінами25 15)).

Розділ 2

Багаторічний фінансовий прогноз органу місцевого самоврядування

Ст. 226. 1. Багаторічний фінансовий прогноз повинен бути реалістичний та визначати для кожного року, охопленого прогнозом, як мінімум:

1) поточні доходи та поточні видатки бюджету органу місцевого самоврядування, у тому числі на обслуговування боргу, гарантії та поруки;

2) майнові доходи, у тому числі доходи від продажу майна, а також майнові видатки бюджету органу місцевого самоврядування;

3) результат бюджету органу місцевого самоврядування; 4) призначення профіциту або спосіб покриття дефіциту; 5) надходження і витрати бюджету органу місцевого самоврядування, з урахуванням

взятої заборгованості та тієї, яку планують взяти; 6) суму боргу органу місцевого самоврядування та спосіб фінансування його сплати;6a)співвідношення, про які йде мова у ст. 242–244, у тому числі інформацію про

ступінь недотримання цих співвідношень у випадках, про які йде мова у ст. 240a ч. 4 i 8 та у ст. 240b;

7) (скасовано); 8) суми поточних і майнових видатків, які випливають із лімітів видатків на

заплановані та реалізовані заходи, про які йде мова у ч. 3. 2. (скасовано).2a. До багаторічного фінансового прогнозу додаються пояснення прийнятих

показників. У поясненнях може міститися також інформація, яка деталізує дані, про які йде мова у ч. 1.

3. У додатках до рішення про прийняття багаторічного фінансового прогнозу визначається окремо для кожного заходу:

1) назва і ціль;2) організаційний підрозділ, який відповідає за реалізацію або координує виконання

заходу;3) період реалізації та сумарні фінансові затрати; 4) ліміти видатків в окремі роки; 5) ліміт зобов’язань.

4. Під заходами, про які йде мова у ч. 3, слід розуміти багаторічні програми, проекти або завдання, у тому числі пов’язані із: 25 Зміни тексту вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 2012 р., позиції 1385 і 1529

та за 2013 р., позиція 777.

1) програмами, які фінансуються за участю коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 1 пункти 2 i 3;

2) договорами про державно-приватне партнерство.

Ст. 227. 1. Багаторічний фінансовий прогноз охоплює період бюджетного року та, як мінімум, трьох чергових бюджетних років.

2. Прогноз суми боргу, яка становить частину багаторічного фінансового прогнозу, готується на період, на який уже взято та заплановано взяти зобов’язання.

Ст. 228. 1. Рішення про прийняття багаторічного фінансового прогнозу може містити уповноваження для правління органу місцевого самоврядування брати зобов’язання:

1) пов’язані із реалізацією включених до прогнозу заходів; 2) з огляду на договори, реалізація яких у бюджетному році та в наступних роках є

необхідною для забезпечення безперервності роботи органу, а платежі, які випливають із цих заходів, виходять за рамки бюджетного року. 2. Представницький орган місцевого самоврядування може уповноважити

правління передати керівникам організаційних підрозділів органу місцевого самоврядування повноваження брати зобов’язання, про які йде мова у ч. 1.

Ст. 229. Показники, прийняті у багаторічному фінансовому прогнозі та бюджеті органу місцевого самоврядування, повинні узгоджуватися, як мінімум, у питанні результату бюджету і пов’язаних із ним сум надходжень і витрат, а також боргу органу місцевого самоврядування.

Ст. 230. 1. Ініціатива щодо підготовки проекту рішення про прийняття багаторічного фінансового прогнозу та його зміни належить виключно правлінню органу місцевого самоврядування.

2. Проект рішення про прийняття багаторічного фінансового прогнозу або його зміни правління органу місцевого самоврядування надає разом із проектом рішення про місцевий бюджет:

1) регіональній рахунковій палаті – з метою надання висновку; 2) представницькому органу місцевого самоврядування.

3. Висновок щодо проекту рішення про прийняття багаторічного фінансового прогнозу або його зміни, наданого разом із проектом рішення про місцевий бюджет, регіональна рахункова палата видає із особливим урахуванням забезпечення дотримання положень закону, які стосуються прийняття та виконання бюджетів у наступних роках, на які вже взято або планується взяти зобов’язання. Положення ст. 246 ч. 2 застосовується відповідно.

4. Регіональна рахункова палата для прийнятого органом місцевого самоврядування багаторічного фінансового прогнозу та рішення про місцевий бюджет надає висновок щодо правильності запланованої суми боргу органу місцевого самоврядування, що випливає із запланованих та взятих зобов’язань, про що йде мова у ст. 226 ч. 1 пункт 6. Положення ст. 246 ч. 2 застосовується відповідно.

5.У випадку негативного висновку регіональної рахункової палати у питаннях, про які йде мова у ч. 4, орган місцевого самоврядування здійснює такі зміни рішень, щоби було дотримане співвідношення, визначене у ст. 243.

6.Рішення, про яке йде мова у ч. 2, представницький орган місцевого самоврядування приймає не пізніше, ніж рішення про місцевий бюджет.

7.Представницький орган місцевого самоврядування не може відмінити чинного рішення про прийняття багаторічного фінансового прогнозу, не прийнявши одночасно нового рішення у цій справі.

8.Орган місцевого самоврядування надає регіональній рахунковій палаті рішення та розпорядження, які стосуються багаторічного фінансового прогнозу.

9.Проект рішення про прийняття багаторічного фінансового прогнозу або про його зміну, про який іде мова у ч. 2, а також рішення та розпорядження, які стосуються

багаторічного фінансового прогнозу, надаються регіональній рахунковій палаті у формі електронного документу.

Ст. 230a. Регіональна рахункова палата надає міністрові фінансів у формі електронного документу:

1) проекти багаторічних фінансових прогнозів, про які йде мова у ст. 230 ч. 2, разом із результатами висновків;

2) багаторічні фінансові прогнози разом із результатами наглядових рішень.

Ст. 230b. Міністр фінансів шляхом видачі розпорядження визначає:1) зразок багаторічного фінансового прогнозу органу місцевого самоврядування та

додатка, про які йде мова у ст. 226 ч. 1 i 3,2) спосіб надання органом місцевого самоврядування регіональній рахунковій

палаті: a) проектів рішень, про які йде мова у ст. 230 ч. 2; b) рішень та розпоряджень, які стосуються багаторічного фінансового

прогнозу,3) спосіб і строки надання регіональними рахунковими палатами міністрові

фінансів: a) проектів багаторічних фінансових прогнозів, про які йде мова у ст. 230 ч.

2, разом із результатами висновків; b) багаторічних фінансових прогнозів разом із результатами наглядових рішень

– маючи на меті забезпечити явність та прозорість публічних фінансів, підготувати реальні фінансові прогнози органів місцевого самоврядування, а також надати міністру фінансів інформацію, яка уможливить виконання завдань, про які йде мова у ст. 74 i ст. 174 пункт 4.

Ст. 231. 1. Зміна сум видатків на реалізацію заходів може відбутися у результаті прийняття рішення представницьким органом органу місцевого самоврядування, яким змінюється обсяг виконання або призупиняється виконання заходу.

2.Рішення про місцевий бюджет визначає видатки на реалізацію заходів у розмірі, який дозволяє їх закінчення у строк.

3.Якщо представницький орган місцевого самоврядування не прийме рішення при відміну реалізації, про тимчасове призупинення реалізації або обмеження фактичного (речового) обсягу реалізації заходу, а видатки, заплановані у проекті бюджету правлінням органу місцевого самоврядування, не відрізняються від видатків, передбачених на реалізацію заходу, представницький орган місцевого самоврядування не може, без згоди правління органу місцевого самоврядування, зменшити видатки на реалізацію заходу, заплановані у рішенні про місцевий бюджет.

Ст. 232. Зміни у багаторічному фінансовому прогнозі, за винятком змін лімітів зобов’язань та сум видатків на заходи, здійснює правління органу місцевого самоврядування.

Розділ 3Рішення про місцевий бюджет

Ст. 233. Ініціатива щодо підготовки проекту рішення:1) про місцевий бюджет; 2) про тимчасовий розпис доходів і видатків;3) про зміну рішення про місцевий бюджет – належить виключно правлінню органу місцевого самоврядування.

Ст. 234. Рішення представницького органу місцевого самоврядування у справах щодо способу роботи над проектом рішення про місцевий бюджет визначає зокрема:

1) деталізацію, яка вимагається від проекту бюджету органу місцевого

самоврядування; 2) строки, яких необхідно дотримуватися, у процесі роботи над проектом рішення

про місцевий бюджет органу місцевого самоврядування; 3) вимоги щодо обґрунтування та інформаційні матеріали, які правління повинно

надати представницькому органу місцевого самоврядування разом із проектом рішення про місцевий бюджет.

Ст. 235. 1. У плані доходів бюджету органу місцевого самоврядування виділяють (за системою розділів бюджетної класифікації), заплановані суми поточних доходів та майнових доходів за їх джерелами, у тому числі зокрема з огляду на надходження від дотацій та коштів на фінансування видатків на реалізацію завдань, що фінансуються за участю коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 1 пункти 2 i 3.

2. Під поточними доходами бюджету органу місцевого самоврядування розуміють бюджетні доходи, які не є майновими доходами.

3. До майнових доходів зараховуються:1) дотації та кошти, призначені на інвестиційні проекти; 2) доходи від продажу майна;3) доходи від зміни права на безстрокове (довічне) використання на право власності.

Представницький орган місцевого самоврядування може встановити більшу деталізацію плану доходів бюджету.

Ст. 236. 1. У плані видатків бюджету органу місцевого самоврядування виділяють (за системою розділів і частин бюджетної класифікації) заплановані суми поточних видатків та майнових видатків.

2. Під поточними видатками бюджету органу місцевого самоврядування розуміють бюджетні видатки, які не є майновими видатками.

3. У плані поточних видатків виділяють (за системою розділів і частин) заплановані суми поточних видатків, зокрема на:

1) видатки бюджетних установ, у тому числі на: a) оплату праці та похідні від неї нарахування; b) видатки та виконання їх статутних завдань;

2) дотації на поточні завдання;3) виплати фізичним особам;4) видатки на програми, що фінансуються за участю коштів, про які йде мова у ст. 5п. 1 пункти 2 i 3, у частині, що пов’язана із виконанням завдань органу місцевого

самоврядування; 5) виплати з огляду на поруки та гарантії, надані органом місцевого

самоврядування, сплата яких припадає у даному бюджетному році;6) обслуговування боргу органу місцевого самоврядування.

4. У плані майнових видатків виділяють (за системою розділів і частин) заплановані суми майнових видатків, до яких зараховують видатки на:

1) інвестиційні проекти та інвестиційні закупівлі, у тому числі на програми, які фінансуються за участю коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 1 пункти 2 i 3, у частині, що пов’язана із виконанням завдань органу місцевого самоврядування;

2) купівлю та набуття у власність акцій і часток;3) внесення вкладів до товариств, які діють на основі торгового права.

5. Представницький орган місцевого самоврядування може встановити більшу деталізацію плану видатків бюджету.

Ст. 237. 1. У плані доходів і видатків бюджету органу місцевого самоврядування визначають також доходи і видатки, які фінансуються коштом цих доходів, що пов’язані із особливими умовами виконання бюджету органу, які випливають із окремих законів.

2. У плані доходів і видатків бюджету органу місцевого самоврядування виділяють доходи і видатки, пов’язані із виконанням:

1) завдань зі сфери урядової адміністрації та інших завдань, делегованих органу

місцевого самоврядування на основі окремих законів; 2) завдань, які виконуються на підставі договору із органами урядової адміністрації; 3) завдань, які виконуються на підставі договорів або угод між органами місцевого

самоврядування.

Ст. 238. 1. Правління органу місцевого самоврядування готує та подає проект рішення про місцевий бюджет:

1) представницькому органу місцевого самоврядування; 2) регіональній рахунковій палаті – з метою надання висновку – до 15 листопада року, який передує бюджетному року.

2. Разом із проектом рішення про місцевий бюджет правління органу місцевого самоврядування подає представницькому органу місцевого самоврядування та регіональній рахунковій палаті:

1) обґрунтування до проекту рішення про місцевий бюджет;2) інші матеріали, визначені у рішенні, про яке йде мова у ст. 234.

3. Висновок регіональної рахункової палати щодо проекту рішення про місцевий бюджет правління органу місцевого самоврядування зобов’язане надати, до прийняття бюджету, представницькому органу місцевого самоврядування.

Ст. 239. Рішення про місцевий бюджет представницький орган місцевого самоврядування приймає до початку бюджетного року, а в особливо обґрунтованих випадках – не пізніше, ніж до 31 січня бюджетного року.

Ст. 240. 1. До часу прийняття рішення про місцевий бюджет, однак не довше, ніж до 31 січня бюджетного року, підставою для фінансової діяльності є проект рішення про місцевий бюджет, про який іде мова у ст. 238 ч. 1, поданий представницькому органу місцевого самоврядування,

2.Без згоди правління органу місцевого самоврядування представницький орган місцевого самоврядування не може вносити у проект рішення про місцевий бюджет органу місцевого самоврядування зміни, які зумовлюють зменшення доходів або збільшення видатків і одночасно підвищення бюджетного дефіциту органу місцевого самоврядування.

3.У випадку неприйняття рішення про місцевий бюджет у строк, про який іде мова у ч. 1, регіональна рахункова палата (у строк до кінця лютого бюджетного року) встановлює бюджет органу місцевого самоврядування у межах власних завдань та делегованих повноважень. До дня встановлення бюджету регіональною рахунковою палатою підставою для здійснення фінансової діяльності служить проект рішення, про яке йде мова у ч. 1.

Ст. 240a. 1. У випадку відсутності можливості прийняття багаторічного фінансового прогнозу або бюджету органу місцевого самоврядування, згідно із принципами, визначеними у ст. 242–244, а також у випадку загрози виконанню публічних завдань органом місцевого самоврядування, колегія регіональної рахункової палати звертається до органу місцевого самоврядування із вимогою підготувати та прийняти програму процедури виправлення, а також надати цю програму регіональній рахунковій палаті з метою надання висновку щодо неї, у строк до 45 днів від дати отримання звернення.

2. Представницький орган місцевого самоврядування приймає програму процедури виправлення на строк, який не перевищує 3 чергових бюджетних років.

3. Програма процедури виправлення містить зокрема:1) аналіз стану фінансів органу місцевого самоврядування, у тому числі визначення

причин загрози виконанню публічних завдань; 2) план заходів для виправлення (разом із графіком їх запровадження), що мають на

меті усунути загрози, про які йде мова у ч. 1, а також забезпечити дотримання співвідношення, визначеного у ст. 242–244;

3) передбачувані фінансові ефекти окремих заходів для виправлення, разом із

визначенням способу їх розрахунку. 4. Представницький орган місцевого самоврядування може прийняти

багаторічний фінансовий прогноз та бюджет органів, які не дотримуються співвідношення, визначеного у ст. 242–244, у період виконання програми процедури виправлення, яка отримала позитивний висновок регіональної рахункової палати, при цьому недотримання співвідношення може стосуватися виключно сплати зобов’язань, що існують на день прийняття програми процедури виправлення.

5. У період виконання процедури виправлення орган місцевого самоврядування: 1) не може розпочинати нових інвестиційних проектів, що фінансуються коштом

кредиту, позики або емісії цінних паперів;2) не може надавати фінансову допомогу іншим органам місцевого самоврядування; 3) не може надавати поруки, гарантії та позики;4) не може здійснювати видатки на популяризацію органу; 5) не може створювати солецький фонд;6) обмежує виконання завдань, інших ніж обов’язкові, котрі фінансуються за власні

кошти. 6. Починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому була прийнята програма

процедури виправлення, до дня закінчення процедури виправлення розмір видатків: 1) на відшкодування часу депутатів; 2) на оплату праці правління органу місцевого самоврядування

– не може перевищувати розміру видатків на ці статті за той рік, що передував року, в якому було прийнято рішення щодо програми процедури виправлення.

7.Програма процедури виправлення може містити інші обмеження, ніж визначені у ч. 5 i 6.

8.У випадку, якщо орган місцевого самоврядування не підготував програму процедури виправлення або відсутня позитивна оцінка такої програми від регіональної рахункової палати, то бюджет органу встановлює регіональна рахункова палата. Бюджет може бути встановлений без дотримання співвідношення, визначеного у ст. 242–244. Положення ст. 240 ч. 3 застосовується відповідно.

9. Зміна бюджету органу місцевого самоврядування, встановленого згідно з ч. 8 (без дотримання співвідношення, визначеного у ст. 242–244), не може зумовлювати підвищення рівня порушення співвідношення, що випливає із чинного бюджету.

10. До встановлення бюджету органу місцевого самоврядування згідно з ч. 8, а також до його зміни положення ч. 5 i 6 застосовуються відповідно.

Ст. 240b. 1. У випадку відсутності можливості прийняття багаторічного фінансового прогнозу або бюджету органу місцевого самоврядування, згідно із принципами, визначеними у ст. 242–244, бюджет органу місцевого самоврядування встановлює регіональна рахункова палата. Бюджет може бути встановлений без дотримання співвідношення, визначеного у ст. 242–244. Положення ст. 240 ч. 3 застосовується відповідно.

2. Щодо зміни бюджету органу місцевого самоврядування, встановленого згідно з ч. 1, (без дотримання співвідношення, визначеного у ст. 242–244), положення ст. 240a ч. 9 застосовується відповідно.

Ст. 241. У випадку, якщо Рада Міністрів прийме проект Закону «Про тимчасовий розпис доходів і видатків», представницький орган місцевого самоврядування, за поданням правління, може прийняти рішення «Про тимчасовий розпис доходів і видатків органу місцевого самоврядування» на період, охоплений державним «тимчасовим розписом доходів і видатків».

Ст. 242. 1. Представницький орган місцевого самоврядування не може прийняти бюджет, у якому заплановані поточні видатки перевищують суму запланованих поточних доходів, бюджетного профіциту за попередні роки та вільних коштів, про які йде мова у ст. 217 ч. 2 пункт 6.

2.На кінець бюджетного року виконані поточні видатки не можуть бути вищі, ніж

сума виконаних поточних доходів, бюджетного профіциту за попередні роки та вільних коштів, за винятком ч. 3.

3.Виконані поточні видатки можуть бути вищі, ніж сума виконаних поточних доходів, бюджетного профіциту за попередні роки та вільних коштів виключно на суму, пов’язану із виконанням поточних видатків за участю коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 3, у випадку, якщо ці кошти не були перераховані у даному бюджетному році.

Ст. 243. 1. Представницький орган місцевого самоврядування не може прийняти бюджет, виконання якого зумовить, що у бюджетному році та в кожному наступному році після бюджетного року співвідношення загальної суми належних у даному бюджетному році:

1) виплат тіла кредитів та позик, про які йде мова у ст. 89 ч. 1 пункти 2–4 та ст. 90, разом із належними у даному бюджетному році відсотками на кредити і позики, про які йде мова у ст. 89 ч. 1 i ст. 90;

2) викупів цінних паперів, емітованих на цілі, визначені у ст. 89 ч. 1 пункти 2–4 та ст. 90 разом із належними відсотками та дисконтом за ці цінні папери, емітовані на цілі, визначені у ст. 89 ч. 1 i ст. 90;

3) потенційних виплат сум, які випливають із наданих порук та гарантій до запланованих сумарних доходів бюджету перевищить середнє арифметичне

значення, розраховане для останніх трьох років співвідношення суми поточних доходів, збільшене на суму доходів від продажу майна і зменшене на поточні видатки, до сумарних доходів бюджету, розраховане за зразком:

3n

3n3n3n

2n

2n2n2n

1n

1n1n1n

n DWbSmDb

DWbSmDb

DWbSmDb

31

DOR

де окремі символи означають:

R – запланована на бюджетний рік загальна сума на сплату тіла кредитів і позик, про які йде мова у ст. 89 ч. 1 пункти 2–4 та ст. 90, а також на викуп цінних паперів, емітованих на цілі, визначені у ст. 89 ч. 1 пункти 2–4 та ст. 90,

O – заплановані на бюджетний рік відсотки за кредитами і позиками, про які йде мова у ст. 89 ч. 1 i ст. 90, відсотки та дисконт від цінних паперів, емітованих на цілі, визначені у ст. 89 ч. 1 i ст. 90, та сплата сум, які випливають із наданих порук і гарантій,

D – сумарні доходи бюджету у даному бюджетному році,Db – поточні доходи,Sm – доходи від продажу майна,Wb – поточні видатки,n – бюджетний рік, на який встановлюється співвідношення,n-1 – рік, що передує бюджетному року, на який встановлюється співвідношення,n-2 – рік, що передує бюджетному року на два роки,n-3 – рік, що передує бюджетному року на три роки.

2. При розрахунку співвідношення, про яке йде мова у ч. 1, для року, який передує бюджетному року, приймаються заплановані показники, показані у звіті за три квартали про виконання бюджету органу місцевого самоврядування. Для розрахунку співвідношення для двох попередніх років приймаються виконані показники, які випливають із річних звітів.

3. Обмеження, визначене у ч. 1, не застосовується до: 1) сплати тіла кредитів і позик, взятих у зв’язку із договором, укладеним на

реалізацію програми, проекту або завдання, що фінансуються за участю коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 1 пункт 2, разом із нарахованими відсотками;

1a) викупу цінних паперів, емітованих у зв’язку із договором, укладеним на реалізацію програми, проекту або завдання, що фінансуються за участю коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 1 пункт 2, разом із нарахованими відсотками та дисконтом;

2) порук і гарантій, наданих самоврядним юридичним особам, які виконують завдання органу місцевого самоврядування у рамках програм, що фінансуються за кошти, про які йде мова у ст. 5 ч. 1 пункт 2

– впродовж строку, що не перевищує 90 днів від закінчення програми, проекту або завдання та отримання повернення цих коштів; цей строк не застосовується до відсотків та дисконта від зобов’язань, про які йде мова у ч. 1 i 1a, взятих на забезпечення національного вкладу.

3a. Визначене у ч. 1 обмеження не застосовується також до викупу цінних паперів, сплати тіла кредитів та позик разом із нарахованими відсотками та дисконтом, емітованих або взятих відповідно у зв’язку із договором, укладеним на реалізацію програми, проекту або завдання, що як мінімум на 60% фінансуються за участю коштів, про які йде мова у ст. 5 ч. 1 пункт 2, у частині, що відповідає видаткам на національний вклад, які фінансуються коштом цих зобов’язань. У випадку програми, проекту або завдання, які приносять дохід, рівень фінансування за кошти, про які йде мова у ст. 5 ч. 1 пункт 2, встановлюється після віднімання дисконтованого доходу, розрахованого згідно з нормами Європейського Союзу, які стосуються такої програми, проекту або завдання, а сума видатків на національний вклад встановлюється у розмірі, що відповідає ситуації, коли рівень фінансування за кошти, про які йде мова у ст. 5 ч. 1 пункт 2, розраховується без урахування дисконтованого доходу.

4. У випадку невиконання умов, про які йде мова у ч. 3 або 3a, або якщо визначені у договорі про співфінансування кошти, про які йде мова у ст. 5 ч. 1 пункт 2, не були перераховані або після їх перерахунку було прийнято рішення про їх повернення, орган місцевого самоврядування не може емітувати цінні папери, брати кредити, позики чи надавати поруки і гарантії до часу досягнення співвідношення, про яке йде мова у ч. 1, враховуючи у цьому співвідношенні суму зобов’язань, пов’язану із:

1) неперерахованими коштами, або коштами, щодо яких було прийняте рішення про їх повернення;

2) невиконанням умов, про які йде мова у ч. 3 або 3a.

Ст. 243a. Видатки, про які йде мова у ст. 26 ч. 2 Закону «Про облігації» від 15 січня 2015 р. (Щоденник Законів, позиція 238), в також виплати емітента тримачу облігацій (на підставі дохідних облігацій) не враховуються при визначенні обмежень заборгованості органів місцевого самоврядування, про які йде мова у ст. 243.

Ст. 244. 1. До загальної суми виплат та викупу (про які йде мова у ст. 243 ч. 1), які припадають у даному бюджетному році, додаються суми зобов’язань (виплата яких припадає у тому самому бюджетному році) союзу, співзасновником якого виступає даний орган місцевого самоврядування:1) у розмірі, пропорційному до його участі у спільному інвестиційному проекті, який

співфінансується за кошт кредиту, позики або емісії облігацій, що погашаються або викуповуються у даному бюджетному році;

2) у решті випадків – у розмірі, пропорційному до його участі у внесках, що сплачуються на користь союзу, членом якого цей орган виступає. 2. Загальна сума виплат і викупів органу місцевого самоврядування, про яку йде

мова у ст. 243, не включає тих зобов’язань союзу (співзасновником якого є даний орган), на які орган надав гарантії і поруки.

Ст. 245. Правління союзу органів місцевого самоврядування повідомляє правління органів місцевого самоврядування, які утворюють цей союз, та відповідну регіональну рахункову палату про суми зобов’язань союзу, у строк до 15 днів від дати взяття цих зобов’язань.

Ст. 246. 1. Регіональна рахункова палата на підставі проекту рішення про місцевий бюджет надає висновок щодо можливості профінансувати дефіцит, представлений органом місцевого самоврядування.

2.Висновок, про який іде мова у ч. l, публікується органом місцевого

самоврядування у строк до 7 днів з дати отримання від регіональної рахункової палати, на засадах, визначених у Законі «Про доступ до публічної інформації» від 6 вересня 2001 р. (Щоденник Законів, № 112, позиція 1198, з наступними змінами26).

3.Положення ч. 1 i 2 застосовуються відповідно до рішення про місцевий бюджет.

РОЗДІЛ IVВиконання бюджету органу місцевого самоврядування

Ст. 247. 1. Бюджет органу місцевого самоврядування виконується його правлінням. 2. Правління органу місцевого самоврядування здійснює нагляд за виконанням доходів та видатків, надходжень та витрат бюджету органу місцевого самоврядування, визначених рішенням про місцевий бюджет.

3. Правління органу місцевого самоврядування з метою гарантування правильності розпорядження видатками визначає окремі принципи, спосіб і порядок видачі та користування службовими платіжними картками при здійсненні видатків з бюджету органу місцевого самоврядування та інших самоврядних організаційних підрозділів і юридичних осіб, а також встановлює правила здійснення оплати з використанням платіжних карток.

Ст. 248. 1. У строк 7 днів з дня надання представницькому органу місцевого самоврядування проекту рішення про місцевий бюджет правління органу місцевого самоврядування надає підлеглим установам необхідну інформацію для опрацювання проектів їх фінансових планів.

2. Установи, про які йдеться у ч. 1, опрацьовують проекти фінансових планів впродовж 30 днів від дня отримання згаданої у ч. 1 інформації, але не пізніше, ніж до 22 грудня.

Ст. 249. 1. Правління органу місцевого самоврядування у строк 21 день від дня прийняття рішення про місцевий бюджет:

1) інформує підлеглі установи про остаточні суми доходів та видатків цих установ та про розміри дотацій та надходжень до бюджету;

2) опрацьовує фінансовий план завдань зі сфери урядової адміністрації та інших завдань, делегованих органу місцевого самоврядування на основі окремих законів, приймаючи за основу цього плану суму призначеної на це в бюджетному році дотації, а також розмір доходів, що підлягають перерахуванню у державний бюджет, пов’язаних із виконанням тих завдань.

2. Організаційні підрозділи органу місцевого самоврядування приводять у відповідність проекти планів до рішення про місцевий бюджет.

3. Фінансовий план адміністрації органу місцевого самоврядування включає усі бюджетні видатки, не включені у фінансові плани інших бюджетних установ, у тому числі видатки, пов’язані з функціонуванням представницького органу місцевого самоврядування і правління органу місцевого самоврядування.

4. У плані, згаданому у ч. 3, передбачаються також:1) дотації для самоврядних бюджетних організацій;2) дотації та засоби, що перераховуються на користь інших органів місцевого

самоврядування та асоціацій органів місцевого самоврядування;3) інші дотації;4) внески до державного бюджету з призначенням на збільшення частини

загальної субвенції, передбачені окремими законами;5) платежі та внески, які вносяться на користь національних та іноземних установ.

26 Зміни вказаного закону були опубліковані у Щоденнику Законів за 2002 р., № 153, позиція 1271, за 2004 р. № 240, поз. 2407, за 2005 р. № 64, поз. 565 i № 132, поз. 1110, за 2010 р. № 182, поз.1228, за 2011 р. № 204, поз.1195 та за 2012 р. поз. 473 i 908.

5. У фінансовому плані воєводської бюджетної установи, відмінної від Маршалківського управління, можуть включатись дотації, пов’язані із виконанням операційних програм.

6. Правління органу місцевого самоврядування може опрацювати графік виконання бюджету місцевого самоврядування і повідомити про нього підлеглим структурним підрозділам та тим, за якими воно здійснює нагляд.

Ст. 250. Правління органу місцевого самоврядування, надаючи цільову дотацію, у тому числі дотацію установі сектора державних фінансів, якщо спосіб та порядок її надання не регулюється окремими нормами чи не передбачено міжнародним договором, укладає з нею договір, у якому визначаються зокрема:

1) розмір дотації, ціль або опис матеріального обсягу завдання, на реалізацію якого скеровуються засоби дотації;

2) термін використання дотації, не довший, ніж до 31 грудня даного бюджетного року;

3) термін та спосіб розрахунку передбаченої дотації і термін повернення частини невикористаної цільової дотації, при цьому цей термін не може перевищувати терміни повернення, визначені у даному розділі.

Ст. 251. 1. Невикористана до кінця бюджетного року частина дотації, передбаченої бюджетом органу місцевого самоврядування, підлягає поверненню до бюджету цього органу у строк до 31 січня наступного року.

2. У випадку прийняття рішення, вказаного у ст. 263 ч. 2, невикористана частина дотації підлягає поверненню до бюджету органу місцевого самоврядування у строк 15 днів від дати, визначеної цим рішенням.

3. У випадку, якщо термін використання дотації, про що згадано у ч. 1, коротший від бюджетного року, невикористана частина дотації підлягає поверненню у строк 15 днів після спливу часу використання дотації.

4. Використання дотації відбувається шляхом оплати за виконання завдання, на які була призначена дотація, або у випадку, коли окремі правила регулюють спосіб призначення та оплати дотації, її використання відбувається шляхом реалізації цілей, згаданих у нормативних документах.

5. На суму дотацій, які повернуто після строків, вказаних у ч. 1-3, починаючи від дати, наступної за днем терміну, визначеного у ч. 1-3, нараховуються відсотки у розмірі, як для податкової заборгованості.

Ст. 252. 1. Дотації, призначені бюджетом органу місцевого самоврядування, які:1) використовуються не за цільовим призначенням;2) отримано у неналежний спосіб або у надмірному розмірі, підлягають поверненню до бюджету разом з відсотками у розмірі, як для

податкової заборгованості, впродовж 15 днів від дня виявлення фактів, згаданих у ч. 1 або ч. 2.

2. У випадку, якщо термін використання дотацій, про які згадано у ч. 1, є коротшим від бюджетного року, вони підлягають поверненню впродовж 15 днів після спливу терміну використання дотацій.

3. Дотаціями, отриманими у надмірному розмірі, є дотації, отримані з бюджету структурної одиниці органу місцевого самоврядування у розмірі, який перевищує визначений окремими положеннями, угодою або вищі, ніж необхідно на фінансування чи співфінансування дотаційного завдання.

4. Дотаціями, що отримано у неналежний спосіб, є дотації, призначені без законної на це підстави.

5. Та частина дотації, що була використана не відповідно до цільового призначення, отримана неналежним чином або у надмірному розмірі, підлягає поверненню до бюджету органу місцевого самоврядування.

6. На суму дотацій, яка підлягає поверненню до бюджету органу місцевого самоврядування, нараховуються відсотки, починаючи від дня:

1) перерахунку з бюджету органу місцевого самоврядування дотацій, використаних не за цільовим призначенням;

2) наступного за днем закінчення термінів повернення, згаданих у ч. 1 і ч. 2, що стосується дотації, яка була отримана неналежно чи у надмірному розмірі.

Ст. 253. Положення ст. ст. 251-252 не застосовуються, якщо правила та спосіб повернення дотацій визначено окремими законами.

Ст. 254. У процесі виконання бюджету органу місцевого самоврядування діють наступні правила фінансової діяльності:

1) фіксування, стягнення та перерахування доходів бюджету органу місцевого самоврядування здійснюється на засадах і в терміни, визначені чинними положеннями;

2) виконання завдань повністю здійснюється у терміни, визначені положеннями та графіком, про який згадано у ст. 249 ч. 6, якщо такий було складено;

3) здійснення витрат відбувається у цільовий та економний спосіб з дотриманням принципу отримання найкращого ефекту від даних витрат та у розмірах сум, визначених у фінансовому плані, із врахуванням правильно здійснених переміщень і відповідно до планованого призначення.

4) замовлення завдань має відбуватись на засадах вибору найвигіднішої пропозиції із врахуванням положень про державні закупівлі (публічні замовлення), а щодо неурядових організацій – відповідно до положень ст. 43 і ст. 221.

Ст. 255. 1. Правління органу місцевого самоврядування перераховує отримані бюджетні доходи (пов’язані з виконанням завдань зі сфери урядової адміністрації та інших завдань, делегованих органу місцевого самоврядування на основі окремих законів), зменшені на суму визначених в окремих законах бюджетних доходів, що належать органу місцевого самоврядування з огляду на виконання згаданих завдань, – на поточний рахунок доходів розпорядника бюджетної частини, який перераховує цільову дотацію, згідно стану коштів, визначеного на період:

1) 10 день місяця – у строк до 15 дня даного місяця;2) 20 день місяця – у строк до 25 дня даного місяця.2. Бюджетні доходи, пов’язані з виконанням завдань зі сфери урядової

адміністрації та інших завдань, делегованих органу місцевого самоврядування на основі окремих законів, що стягнені до 31 грудня та не перераховані у строки, вказані в ч. 1, відповідно перераховуються правлінням органу місцевого самоврядування на поточний рахунок доходів розпорядника бюджетної частини, який перераховує цільову дотацію, у строк до 8 січня року, наступного за бюджетним, а у випадку, якщо цей день є вихідним, - до першого робочого дня після цієї дати.

3. Доходи, про які йдеться в ч. 1 і 2, перераховуються разом із відповідними відсотками:

1) отриманими від боржників на підставі невчасно погашеної заборгованості, що становить дохід державного бюджету;

2) нарахованими у розмірі, як для податкових зобов’язань, у випадку не перерахованих доходів у бюджет правлінням органу місцевого самоврядування у строки, згадані у ч. 1 та ч. 2.

5. До бюджетних доходів, не перерахованих органом місцевого самоврядування у бюджет держави, застосовуються відповідні положення щодо повернення дотації.

Ст. 256. Непередбачені видатки, обов’язок здійснення оплати яких випливає із виконавчого провадження, на підставі судових рішень чи угод, можуть виконуватись без врахування рівня фінансових засобів, запланованих для цього. Відповідна зміна плану видатків має відбутися шляхом перенесення видатків з інших статей або з цільових резервів.

Ст. 257. У ході виконання бюджету правління може вносити зміни у план доходів та видатків бюджету органу місцевого самоврядування, які полягають у змінах:

1) плану доходів та видатків, пов’язаних зі зміною сум або отриманням дотацій з державного бюджету, з бюджетів інших органів місцевого самоврядування та інших установ сектора державних фінансів;

2) плану доходів органу місцевого самоврядування, що виникають зі зміни сум субвенції внаслідок поділу резервів загальної субвенції;

3) плану видатків органу місцевого самоврядування, у рамках відділу в обсязі поточних витрат за винятком змін плану видатків на оклади та винагороди за виконану роботу, якщо окремі положення не передбачають інше;

4) доходів та видатків органу місцевого самоврядування, пов’язаних з поверненням дотацій, отриманих з державного бюджету чи бюджету інших органів місцевого самоврядування.

Ст. 258. 1. Представницький орган місцевого самоврядування може уповноважити правління до:

1) внесення інших, ніж згадано у ст. 257, змін у план видатків, за винятком перенесення видатків між розділами;

2) делегування окремих повноважень щодо виконання перенесень планованих видатків іншим організаційним підрозділам органу місцевого самоврядування;

3) делегування окремих повноважень іншим організаційним підрозділам органу місцевого самоврядування щодо взяття зобов’язань на підставі угод, виконання яких у бюджетному році та у наступних роках є необхідним для гарантування безперервності функціонування органу та платіжні зобов’язання за якими перевищують період бюджетного року. 2. Керівники організаційних підрозділів, які виконують перенесення видатків на підставі повноважень, про що згадується у п.1, ч.2, вносять відповідні зміни у фінансові плани та інформують правління про здійснені перенесення.

Ст. 259. 1. Цільові резерви можуть призначатись виключно на ціль, задля якої були створені, та використовуватись відповідно до бюджетної класифікації видатків.

2. Правління органу місцевого самоврядування може вносити зміни щодо призначення цільового резерву, отримавши для цього позитивний висновок відповідної комісії у справах бюджету від представницького органу місцевого самоврядування.

3. Видатки, що переносяться із загального резерву, не можуть збільшувати видатків, планованих на оклади та винагороду за виконання роботи, якщо інше не передбачено окремими положеннями.

Ст. 260. 1. Правління органу місцевого самоврядування може прийняти рішення про блокування планованих видатків з бюджету у видках виявлення:

1) безгосподарності у визначених установах;2) запізнень у виконанні завдань;3) надміру наявних засобів;4) порушення засад фінансової діяльності, про що йдеться у ст. 254.

2. Правління органу місцевого самоврядування повідомляє про прийняте рішення представницький орган місцевого самоврядування.

3. Правління органу місцевого самоврядування може, отримавши на це позитивний висновок відповідної комісії у справах бюджету від представницького органу місцевого самоврядування, створити новий цільовий резерв на фінансування його зобов’язань, переносячи до цього резерву заблоковані суми видатків.

4. Цільовий резерв, про що згадується у ч. 3, не може бути призначено на фінансування окладів та винагород.

Ст. 261. Керівник самоврядної бюджетної установи з метою виконання завдань може брати на себе грошові зобов’язання у розмірі сум видатків, визначених у затвердженому фінансовому плані установи.

Ст. 262. 1. Правочини, що полягають у взятті кредитів та позик та наданні позик, порук і гарантій, а також в емісії цінних паперів, здійснюють двоє членів правління, зазначених у його рішенні, та з дотриманням ч. 2. Для дійсності таких правочинів необхідною умовою є підпис скарбника органу місцевого самоврядування.

2. Правочини, згадані у п.1, у гміні здійснює війт, бургомістр, міський голова.3. Скарбник, котрий відмовить у підписі, надає його відповідно до письмового

наказу голови правління органу місцевого самоврядування за винятком випадку, якщо виконання такого наказу містило б склад злочину або було б правопорушенням. У такому випадку скарбник повідомляє про це представницький орган місцевого самоврядування та регіональну рахункову палату.

Ст. 263. 1. Невикористані суми видатків бюджету органу місцевого самоврядування втрачають законну силу після закінчення бюджетного року, із врахуванням положень ч. 2 і ч. 4.

2. Представницький орган місцевого самоврядування шляхом прийняття рішення може встановити перелік видатків, на які не поширюється дія положень п.1, а також визначити остаточний термін здійснення кожного видатку, охопленого цим переліком, у наступному бюджетному році.

3. У перелік, що згадується у ч. 2, включаються видатки, пов’язані з виконанням договорів:

1) у справі публічного замовлення;2) тих, що буде укладено внаслідок закінчення процесу щодо надання публічного

замовлення, у якому здійснено вибір виконавця.4. Кінцевий термін здійснення видатків, які не втрачають законну силу після

закінчення бюджетного року, спливає 30 червня наступного року.5. Разом з переліком видатків, які не втрачають законну силу після закінчення

бюджетного року, представницький орган місцевого самоврядування, приймає фінансовий план таких видатків у розрізі відділів та розділів класифікації витрат, з виокремленням майнових видатків.

6. Фінансові засоби, не внесені до переліку, про які згадується у ч. 2, накопичуються на окремому субрахунку основного банківського рахунку органу місцевого самоврядування.

7. Фінансові засоби, не використані у визначений представницьким органом місцевого самоврядування термін, підлягають перерахуванню до доходів бюджету впродовж 7 днів від дати, визначеної представницьким органом місцевого самоврядування.

Ст. 264. 1. Банківське обслуговування органу місцевого самоврядування здійснює банк, вибраний на засадах, визначених положеннями про публічні замовлення.

2. Принципи банківського обслуговування визначаються у договорі, укладеному між правлінням органу місцевого самоврядування та банком.

3. Представницький орган місцевого самоврядування може уповноважити правління органу місцевого самоврядування розміщувати вільні бюджетні кошти на рахунках в інших банках або у формі депозиту у міністра фінансів.

4. Правління органу місцевого самоврядування може в межах повноважень, передбачених у рішенні про місцевий бюджет, брати кредити у вибраних самостійно банках у порядку та в спосіб, визначений положеннями про публічні замовлення.

5. Не допускається з метою забезпечення кредиту або позики видавати повноваження розпоряджатися банківським рахунком органу місцевого самоврядування.

РОЗДІЛ VПорядок затвердження виконання бюджету органу місцевого

самоврядування

Ст. 265. Установи, про які згадано у ст. 9 ч. 10, 13 і 14, засновником яких є орган місцевого самоврядування, надають відповідному правлінню органу місцевого самоврядування у строк до:

1) 31 липня – інформацію про хід виконання фінансового плану за перше півріччя, яка містить в собі дані про заборгованість та про зобов’язання, у тому ті, строк виплати за якими настав;

2) 28 лютого наступного року за бюджетним – річний звіт про виконання фінансового плану установи із деталізацією не меншою, ніж у фінансовому плані.

Ст. 266. 1 Правління органу місцевого самоврядування у строк до 31 серпня надає представницькому органу місцевого самоврядування і регіональній рахунковій палаті:

1) інформацію про хід виконання бюджету органу місцевого самоврядування за перше півріччя;

2) інформацію про формування багаторічного фінансового прогнозу, у тому числі про хід заходів, про які згадується у ст.226 ч. 3;

3) інформацію, про яку згадано у ст.265 ч. 1.2. Обсяг та форму інформації, про які згадується у ст.1, визначає представницький

орган місцевого самоврядування.

Ст. 267. 1. Правління органу місцевого самоврядування у строк до 31 березня наступного за бюджетним року надає представницькому органу місцевого самоврядування:

1) річний звіт про виконання бюджету цього органу, який містить зведення доходів та видатків, що виникають на підставі закриття рахунків бюджету органу місцевого самоврядування, із деталізацією не меншою, ніж у рішенні про місцевий бюджет;

2) звіти, про які згадано у ст. 265 ч. 2;3) інформацію про стан майна органу місцевого самоврядування, що містить,

зокрема:a) дані щодо прав власності органу місцевого самоврядування;b) дані щодо: - володіння іншими, ніж майнові, правами, зокрема, про обмежені речові права,

право на безстрокове користування, зобов’язання, частки у товариствах, в акціях, - власності.

с) дані про зміни у стані комунального майна від дня подачі попередньої інформації, в обсязі, визначеному у пунктах під літерами а) і b);

d) дані про отримані доходи від права власності та інших майнових прав, чи від права володіння;

e) інші дані та інформація про настання обставин, що мають вплив на стан майна органу місцевого самоврядування.

2. Звіт, про який згадано у ст. 1 ч. 1, містить інформацію також про перелік бюджетних установ, про які згадується у ст. 223.

3. Звіт, про який згадано у ст. 1 ч. 1, правління надає регіональній рахунковій палаті у строк до 31 березня року наступного за бюджетним.

Ст.268. Річний фінансовий звіт органу місцевого самоврядування, кількість мешканців якого перевищує 150 тисяч за даними Головного Статистичного Управління станом на 31 грудня року, що передує року, охопленого звітом, підлягає аналізу експерта-аудитора.

Ст. 269. Звіт про виконання бюджету органу місцевого самоврядування

складається на підставі даних бухгалтерського обліку щодо бюджету. Звіт повинен містити, зокрема:

1) доходи та видатки бюджету органу місцевого самоврядування із деталізацією не меншою, ніж у рішенні про місцевий бюджет;

2) зміни, які настали у ході бюджетного року у плані видатків на виконання програм, що фінансуються з використанням коштів, про які згадується у ст. 5 ч. 1 пп. 2 і 3;

3) рівень просунення у реалізації багаторічних програм.

Ст. 270. 1. Правління органу місцевого самоврядування надає представницькому органу місцевого самоврядування фінансовий звіт у строк до 31 травня року, що наступає за бюджетним.

2. Ревізійна комісія представницького органу місцевого самоврядування розглядає фінансовий звіт, звіт про виконання бюджету разом із висновком про цей звіт від регіональної рахункової палати та інформацією, про яку згадується у ст. 267 ч. 1 п.3. У випадку, якщо орган місцевого самоврядування зобов’язаний провести ревізійний аналіз фінансового звіту, про що згадується у ст. 268, предметом розгляду комісії є також і ревізійний висновок.

3. Ревізійна комісія надає представницькому органу місцевого самоврядування у строк до 15 червня року, що наступає за бюджетним, висновок щодо затвердження звіту про виконання бюджету правлінням.

4. Представницький орган місцевого самоврядування розглядає і затверджує фінансовий звіт органу місцевого самоврядування разом зі звітом про виконання бюджету у строк до 30 червня року, що наступає за бюджетним.

Ст. 271. 1. Не пізніше, ніж до 30 червня року, що наступає за бюджетним, представницький орган місцевого самоврядування приймає рішення щодо затвердження звіту про виконання бюджету правлінням після ознайомлення з:

1) звітом про виконання бюджету органу місцевого самоврядування;2) фінансовим звітом;3) висновком щодо аналізу фінансового звіту, про що згадується у ст. 268;4) висновком регіональної рахункової палати, про що згадується у ст. 270 ч. 2;5) інформацією про стан майна органу місцевого самоврядування;6) рішенням ревізійної комісії.2. Представницький орган місцевого самоврядування може вимагати надання

правлінням органу місцевого самоврядування додаткових пояснень по документах, що згадуються у ст. 1 ч. 1 і ч. 2.

РОЗДІЛ VIВнутрішній аудит та координація внутрішнього аудиту в органах сектора

публічних фінансів

Ст. 272. 1. Внутрішній аудит – незалежна і об’єктивна діяльність, метою якої є підтримка галузевого міністра або керівника органу у реалізації цілей та завдань шляхом систематичної оцінки управлінського контролю та консалтингової діяльності.

2. Оцінка, про яку згадується в ч. 1, стосується, зокрема, адекватності, результативності та ефективності управлінського контролю у сфері урядової адміністрації чи органі.

Ст. 273. 1. Міністр фінансів визначає та повідомляє у формі офіційного повідомлення в Офіційному Щоденнику Міністра Фінансів стандарти внутрішнього аудиту для органів сектора публічних фінансів, що відповідають загальноприйнятим стандартам внутрішнього аудиту. 2. Внутрішній аудитор, здійснюючи внутрішній аудит, керується рекомендаціями, поданими у стандартах внутрішнього аудиту, про які згадується у ч. 1.

Ст. 274. 1. Внутрішній аудит здійснюється у:1) канцелярії Голови Ради Міністрів;2) міністерствах;3) адміністраціях воєводств;4) митних палатах;5) податкових палатах;6) Закладі соціального страхування, у тому числі у керованих ним структурах;7) Касі сільськогосподарського соціального страхування, у тому числі у фондах,

керованих Головою Каси сільськогосподарського соціального страхування;8) Національному Фонді Охорони Здоров’я.

2. Внутрішній аудит здійснюється також у:1) державних бюджетних установах, якщо сума включених у фінансовий план

бюджетної установи або сума видатків перевищила 40 000 тис. злотих;2) публічних навчальних закладах, якщо сума включених у матеріально-

фінансовий план органу надходжень або сума видатків перевищила 40 000 тис. злотих;3) самостійних публічних закладах охорони здоров’я, які не були створені

органами місцевого самоврядування, якщо сума включених у фінансовий план закладу надходжень або сума видатків перевищила 40 000 тис. злотих;

4) виконавчих агентствах, якщо сума включених у фінансовий план агентства надходжень або сума видатків перевищила 40 000 тис. злотих;

5) державних цільових фондах, якщо сума включених у фінансовий план фонду надходжень або сума видатків перевищила 40 000 тис. злотих.

3. Внутрішній аудит здійснюється в органах місцевого самоврядування, якщо сума включених у рішення про місцевий бюджет цього органу доходів і надходжень або сума видатків і витрат перевищила 40 000 тис. злотих;

4. Внутрішній аудит здійснюється також в тих установах сектора публічних фінансів, керівники яких приймуть рішення щодо проведення внутрішнього аудиту.

5. Внутрішній аудит здійснюється також в тих установах, які визначив галузевий міністр, що керує даною галуззю. Вказуючи відповідну установу, міністр призначає термін початку проведення внутрішнього аудиту.

6. Положення п.5 поширюються також на ті установи, що перебувають у підпорядкуванні Голови Ради Міністрів або за якими він здійснює нагляд, а також на ті установи, що обслуговують апарат Голови Ради Міністрів або за якими він здійснює нагляд.

7. Керівники установ, які згадуються у ч. 2-6, у письмовій формі інформують міністра фінансів шляхом про початок здійснення внутрішнього аудиту.

Ст. 275. Внутрішній аудит здійснюється:1) внутрішнім аудитором, працевлаштованим в органі або2) виконавцем послуг, що не перебуває у трудових відносинах з органом,

іменований далі як «виконавець послуг».

Ст. 276. В органі місцевого самоврядування завдання, що пов’язані зі здійсненням внутрішнього аудиту і покладені на керівника органу, здійснюють відповідно: війт, бургомістр, президент міста, голова правління органу місцевого самоврядування.

Ст. 277. 1. В установах, які згадуються у ст. 274 ч. 1-6, створюються одноособові або багатоособові відділи внутрішнього аудиту із врахуванням положень ч. 2 та ст. 278. У випадку органів місцевого самоврядування, відділ внутрішнього аудиту створюється в адміністраціях таких органів.

2. У випадку державних цільових фондів, відділи внутрішнього аудиту створюються в бюджетних установах, які обслуговують ці фонди.

3. Діяльність багатоособового відділу внутрішнього аудиту керує внутрішній аудитор, що далі іменується «керівник відділу внутрішнього аудиту».

4. Положення закону, які стосуються керівника відділу внутрішнього аудиту відповідно поширюються на внутрішнього аудитора, працевлаштованого в одноособовому відділі внутрішнього аудиту.

Ст. 278. 1. В установах, про які згадується у ст. 274 ч. 2, внутрішній аудит може здійснюватися «виконавцем послуг» із врахуванням положень ч. 2., якщо:

1) жодна із сум, про які згадується у ст. 274 ч. 2 пп.1-5, не перевищила 100 000 тис. злотих, або

2) в установі працевлаштовані менше, ніж 200 працівників.2. В установах галузі внутрішній аудит може здійснюватися «виконавцем

послуг» за згодою відповідного галузевого міністра, в підпорядкуванні якого перебуває ця установа.

3. В органах місцевого самоврядування внутрішній аудит може здійснюватися «виконавцем послуг» у випадку, якщо включена до рішення про місцевий бюджет органу місцевого самоврядування сума доходів і надходжень та сума видатків і витрат менша ніж 100 000 тис. злотих.

4. Положення ч. 2 поширюються відповідно на підлеглі та підконтрольні установи, а також на установи, які обслуговують установи, що підлягають Голові Ради Міністрів та за якими він здійснює нагляд.

Ст. 279. 1. «Виконавцем послуг», що згадується у ст. 275 ч. 2, може бути:1) фізична особа, що відповідає положенням ст. 286;2) фізична особа, що здійснює господарську діяльність та відповідає

положенням ст. 286;3) цивільне товариство, явне товариство, партнерське товариство, командитне

товариство, командитно-акціонерне товариство або юридична особа, у якій для здійснення внутрішнього аудиту працевлаштовані особи, котрі відповідають положенням ст. 286.

2. У договорі, укладеному між установою сектора публічних фінансів та «виконавцем послуг», мають передбачатись положення, якими гарантується здійснення внутрішнього аудиту згідно з положеннями цього закону. У договорі необхідно також визначити спосіб поводження з документами (у тому числі з документами в електронному вигляді), створеними з метою здійснення внутрішнього аудиту, таким чином, щоби забезпечити їх доступність, захист від несанкціонованого поширення, пошкодження чи знищення.

3. Договір між «виконавцем послуг» та установою сектора публічних фінансів, про яку згадується у ч. 2, укладається як мінімум на річний період.

Ст. 280. Керівник відділу внутрішнього аудиту підпорядковується безпосередньо керівнику установи, а в установі урядової адміністрації, де створюється посада генерального директора адміністрації – генеральному директорові в межах, передбачених окремими законодавчими положеннями.

Ст. 281. Розірвання трудових відносин та зміна умов оплати праці керівника відділу внутрішнього аудиту в міністерстві, а також у галузевій установі не може відбуватись без згоди на це від відповідного комітету аудиту.

Ст. 282. 1. Керівник установи (а в установі урядової адміністрації, де створюється посада генерального директора адміністрації – генеральний директор) забезпечує умови, необхідні для здійснення незалежного, об’єктивного та ефективного внутрішнього аудиту, у тому числі забезпечує організаційне відокремлення відділу внутрішнього аудиту та безперервність здійснення внутрішнього аудиту в установі.

2. Внутрішній аудитор має право вільного доступу до приміщень установи та до користування документами, право вільного доступу до інших матеріалів, пов’язаних із функціонуванням установи, у тому числі до тих, які містяться на електронних носіях, а також має право вільно копіювати, переписувати, робити виписки та витяги, зіставлення, роздруковувати, із дотриманням положень про захист таємної інформації.

3. Працівники установи зобов’язані надавати інформацію та пояснення, а також робити та посвідчувати копії, виписки та витяги, зіставлення, про які йдеться у ч. 2.

Ст. 283. 1. Відповідно до положень ч. 2 внутрішній аудит здійснюється на підставі річного плану внутрішнього аудиту, далі іменованого «планом аудиту».

2. В обґрунтованих випадках внутрішній аудит здійснюється поза планом аудиту.

3. До кінця року керівник відділу внутрішнього аудиту за погодженням із керівником установи на основі аналізу ризиків складає план аудиту на наступний рік.

4. Керівник відділу внутрішнього аудиту, здійснюючи аналіз ризиків, бере до уваги, зокрема, завдання, що випливають із плану діяльності, а також рекомендації міністра фінансів, про які йдеться у ст. 69 ч. 4.

5. До кінця січня кожного року керівник відділу внутрішнього аудиту складає звіт про виконання плану аудиту за попередній рік.

Ст. 284. 1. План аудиту та звіт про виконання плану аудиту за попередній рік є публічною інформацією та надається на запит, у розумінні положень закону «Про доступ до публічної інформації» від 6 вересня 2001 р.

2. (втратила чинність) 27

Ст. 285. Міністр фінансів шляхом видачі розпорядження із дотриманням загальноприйнятих стандартів внутрішнього аудиту визначає окремий спосіб та порядок проведення внутрішнього аудиту і передачі інформації про роботу та результати внутрішнього аудиту, зокрема:

1) спосіб складання та елементи плану аудиту;2) спосіб документації ходу та результатів внутрішнього аудиту;3) спосіб складання та елементи результатів внутрішнього аудиту;4) спосіб складання та елементи звіту про виконання плану аудиту;5) порядок проведення рекомендованого внутрішнього аудиту, що

передбачається ст. 292 ч. 1 п. 1 та ст.293;6) порядок здійснення оцінки проведення рекомендованого внутрішнього

аудиту, що передбачається ст. 292 ч. 1 п. 2 та ст.29.

Ст. 286. 1. Внутрішнім аудитором може бути особа, яка:1) має громадянство держави-члена Європейського Союзу або іншої

держави, громадяни якої мають право на працевлаштування на території Республіки Польща, на підставі міжнародних договорів або положень права Європейських Спільнот;

2) особа, що є правоздатною та має усі громадянські права;3) особа, що не має судимості за скоєння навмисного злочину чи навмисного

податкового злочину;4) має вищу освіту;5) має кваліфікацію для проведення внутрішнього аудиту, яку зазначено

нижче:а) один із сертифікатів: Certified Internal Auditor (CIA), Certified Government Auditing Professional (CGAP), Certified Information Systems Auditor (CISA), Association of Chartered Certified Accountants (ACCA), Certified Fraud Examiner (CFE), Certification in Control Self Assessment (CCSA), Certified Financial Services Auditor (CFSA) або Chartered Financial Analyst (CFA), абоb) у 2003-2006 роках склала із позитивним результатом екзамен на внутрішнього аудитора перед екзаменаційною комісією, призначеною міністром фінансів, абоc) має ліцензію експерта-аудитора, абоd) має дворічну практику у сфері здійснення внутрішнього аудиту та має диплом про здобуття післядипломної освіти у сфері внутрішнього аудиту, виданий організаційною структурою, яка на день видачі диплому (згідно із

27 З 16 квітня 2015р. на підставі Рішення Конституційного Суду від 9 квітня 2015 р., код. Актів K 14/13 (Щоденник Законів, поз. 532).

законодавством) була уповноважена присвоювати науковий ступінь кандидата економічних або юридичних наук.

2. Практикою у сфері здійснення внутрішнього аудиту, про яку йдеться у ч. 1 п.5 літера d), вважається задокументоване керівником установи виконання діяльності (із навантаженням не менше ніж ½ ставки), пов’язане з:

1) проведенням внутрішнього аудиту під наглядом внутрішнього аудитора;2) виконання інспекторами податкового контролю дій щодо сертифікації та видачі

декларацій про закриття фінансової допомоги за кошти, що походять з Європейського Союзу, про які йдеться у Законі «Про податковий контроль» від 28 вересня 1991 року (Щоденник Законів, 2011 р., № 41, поз. 214, з наступними змінами28);

3) наглядом або виконанням контрольних функцій, передбачених положеннями закону «Про Верховну Контрольну Палату» від 23 грудня 1994 р. (Щоденник Законів, 2012 р., поз. 82, 1529 і 1544).

Ст. 287. 1. Для проведення внутрішнього аудиту в органі місцевого самоврядування, у тому числі у його організаційних підрозділах, внутрішнього аудитора, працевлаштованого в адміністрації органу місцевого самоврядування відповідно уповноважують: війт, бургомістр, президент міста, голова правління органу місцевого самоврядування.

2. У випадку, якщо для проведення внутрішнього аудиту необхідно здійснити дії в інших галузевих установах, профільний міністр може уповноважити до проведення таких дій внутрішнього аудитора зі штату міністерства.

3. У випадку, якщо для проведення внутрішнього аудиту необхідно здійснити певні дії у підлеглій або піднаглядній установі, керівник головної або наглядової установи може уповноважити внутрішнього аудитора з цієї установи до проведення таких дій.

4. У випадку, якщо для проведення внутрішнього аудиту необхідно здійснити певні дії в організаційних підрозділах, які становлять допоміжний апарат керівників об’єднаних воєводських служб, інспекцій та охорон, то воєвода може уповноважити до проведення таких дій внутрішнього аудитора зі штату адміністрації воєводства.

5. Положення ст. 282 ч. 2 і 3 застосовуються відповідно.

Ст. 288. 1. Галузевий міністр шляхом видачі розпорядження створює комітет аудиту.

2. Положення ч. 1 не поширюються на галузі урядової адміністрації, в яких немає структурних підрозділів.

3. Для галузей урядової адміністрації, якими керує один міністр, можна створити спільний комітет аудиту.

4. Метою комітет аудиту є консультування міністра, який керує галуззю, щодо забезпечення функціонування адекватного, успішного та ефективного управлінського контролю та здійснення результативного внутрішнього аудиту.

Ст. 289. 1. До завдань комітету аудиту належать, зокрема:1) сигналізування про істотні ризики;2) сигналізування про істотні слабкості управлінського контролю та пропозиції

щодо їх виправлення;3) визначення пріоритетів для річних і стратегічних планів внутрішнього аудиту;4) перегляд суттєвих результатів внутрішнього аудиту та моніторинг їх

впровадження в дію;5) перегляд звітності щодо виконання плану внутрішнього аудиту, а також

здійснення оцінки управлінського контролю;6) моніторинг ефективності роботи внутрішнього аудиту, у тому числі розгляд

висновків внутрішніх та зовнішніх оцінок роботи внутрішнього аудиту;28 Зміни до повного тексту згаданого закону було опубліковано у Щоденнику Законів за 2011 р., №53, поз. 273 i № 230, поз. 1371, за 2012 р. поз. 362 i 1544 та за 2013 р. поз. 628.

7) надання згоди на звільнення та зміну умов роботи та оплати праці керівників відділів внутрішнього аудиту.

2. До кінця лютого кожного року, комітет аудиту складає галузевому міністру та міністру фінансів звіт про реалізацію завдань у минулого року, у тому числі завдань, передбачених у ч. 1. Звіт про виконання завдань підлягає публікації у Бюлетені публічної інформації.

Ст. 290. 1. До складу комітет аудиту входить не менше 3 осіб, у тому числі:1) голова комітету – делегована міністром особа у ранзі державного секретаря

або заступника державного секретаря;2) мінімум 2 особи, які не є працівниками міністерства або установ з даної

галузі, далі іменовані як «незалежні члени». 2. «Незалежні члени» виконують свої завдання за оплату. 3. Організацію та порядок роботи комітет аудиту визначає регламент, виданий

міністром за поданням голови комітету.4. Міністр фінансів шляхом видачі розпорядження визначає:1) необхідну кваліфікацію незалежних членів;2) спосіб визначення оплати праці незалежних членів;3) вимоги, яким повинен відповідати регламент комітету аудиту— маючи на меті забезпечення достовірної ідентифікації та оцінки ризиків, роботи

внутрішнього аудиту у галузях урядової адміністрації та справне функціонування комітету аудиту.

Ст. 291. 1. Відділ внутрішнього аудиту, створений у міністерстві:1) зберігає плани аудиту, звіти про виконання планів та іншу необхідну для

комітету аудиту інформацію з установ галузі;2) готує збірну інформацію про суттєві ризики та слабкості управлінського

контролю, а також про запропоновані вдосконалення управлінського контролю;3) забезпечує організаційне обслуговування комітету аудиту;4) виконує інші дії, що мають на меті підтримку комітету аудиту.2. Керівники відділів внутрішнього аудиту в інших установах у галузі надають, за

поданням керівника відділу внутрішнього аудиту, створеного у міністерстві, документи та інформацію, необхідні для виконання завдань, про які йдеться у ч. 1.

Ст. 292. 1. До завдань міністра фінансів у сфері координації внутрішнього аудиту в установах сектора публічних фінансів належить зокрема:

1) доручення проводити внутрішній аудит, за винятком установ, про які йдеться у ст. 139 ч. 2, та органів місцевого самоврядування;

2) оцінка внутрішнього аудиту, за винятком установ, про які йдеться у ст. 139 ч. 2, та органів місцевого самоврядування;

3) поширення стандартів, про які йдеться у ст. 273 ч. 1;4) видача директив;5) співпраця із національними та закордонними організаціями;6) співпраця із комітетами аудиту.2. З метою виконання завдань, про які йдеться у ч. 1 п. 1 i 2:1) міністр фінансів може вимагати від керівника установи надання усіх

матеріалів та документів, із дотримання норм законодавства про захист таємної інформації, а також надання інформації та пояснень;

2) керівник установи та керівник відділу внутрішнього аудиту зобов’язані співпрацювати із міністром фінансів у сфері визначення способу проведення дій у даній установі.

Ст. 293. 1. Генеральний Інспектор Податкового Контролю може доручити проведення внутрішнього аудиту у рамках коштів, про які йдеться у ст. 5 ч. 1 п. 2, в установах, про які йдеться у ст. 274 ч. 1-4, за винятком установ, про які йдеться у ст. 139 ч. 2. Положення ст. 292 ч. 2 застосовуються відповідно.

2. Внутрішній аудит за дорученням, про який ідеться у ст. 292 ч. 1 п. 1, може бути проведений також за вказівкою Голови Ради Міністрів.

Ст. 294. 1. Генеральний Інспектор Податкового Контролю може провести оцінку внутрішнього аудиту у рамках коштів, про які йдеться у ст. 5 ч. 1 п. 2, в установах, про які йдеться у ст. 274 ч. 1-4, за винятком установ, про які йдеться у ст. 139 ч. 2. Положення ст. 292 ч. 2 застосовуються відповідно.

2. Оцінка, про яку йдеться у ч. 1 i ст. 292 ч. 1 п. 2, може бути проведена в приміщенні установи працівниками міністерства фінансів на підставі письмового доручення міністра фінансів або Генерального Інспектора Податкового Контролю.

Ст. 295. 1. Керівник установи, про яку йдеться у ст. 274 ч. 1, 2 i 4-6, за винятком органів місцевого самоврядування, до кінця січня кожного року подає міністрові фінансів інформацію про виконання завдань зі сфери внутрішнього аудиту у попередньому році.

2. Керівник установи, про яку йдеться у ст. 274 ч. 1, 2 i 4-6, за винятком органів місцевого самоврядування та установ, про які йдеться у ст. 139 ч. 2, надає міністрові фінансів, на його звернення, у будь-який час інформацію, пов’язану із функціонуванням управлінського контролю.

3. Міністр фінансів може визначити, у формі повідомлення, та опублікувати в Офіційному Щоденнику Міністра Фінансів зразки інформації, про яку йдеться у ч. 1 i 2.

Ст. 296. Керівник відділу внутрішнього аудиту установи сектора публічних фінансів, яка зобов’язана проводити внутрішній аудит, за винятком органів місцевого самоврядування та установ, про які йдеться у ст. 139 ч. 2, надає міністрові фінансів, на його звернення, у будь-який час інформацію і документи, пов’язані із проведенням внутрішнього аудиту.

Розділ VIIКінцеве положення

Ст. 297. Закон набуває чинності у строк та на засадах, визначених у Законі «Положення, якими запроваджується Закон «Про публічні фінанси»» від 27 серпня 2009 р. (Щоденник Законів, № 157, поз. 1241, з наступними змінами29).

29 Зміни у вказаному законі були опубліковані у Щоденнику Законів за 2009 р., № 219, поз. 1706, за 2010 р. № 96, поз. 620, № 108, поз. 685, № 152, поз. 1020, № 161, поз. 1078, № 226, поз. 1475 i № 238, поз.1578, за 2011 р. № 171, поз. 1016, № 178, поз. 1061 i № 197, поз. 1170 та за 2012 р. поз. 986, 1456 i 1548.