Ж о в т е н ь 2 0 1 4 77

ДІТЯМ

“Тож пильнуйте і кожного часу моліться” (Лука 21:36).

Коли мені було 8 років, мене з двома двоюрідними братами

послали в сусіднє містечко за про-дуктами. Згадуючи це, я дивуюся тому, наскільки сильно довіряли нам моя бабуся, тітонька й дядечко. Ранкове небо було ясним і світлим, коли ми вирушили нашим малень-ким караваном з трьох коней.

Посеред прерій у нас виникла блискуча ідея спішитися й по-грати в “кульки”. Гра так захопила нас, що ми не помітили, як темні хмари вкрили небо. Коли ми усві-домили, що наближається буря, то не встигли навіть сісти на коней.

Проливний дощ з градом були на-стільки сильними, що все, що ми змогли зробити—це розгнуздати коней і вкритися попонами для сідел. Потім наші коні втекли.

Піші, мокрі й холодні ми почали якомога швидше йти у найближче місто. Уже було пізно, коли ми знайшли якийсь дім і постукали в двері. Сім’я з цього дому допомогла нам обсохнути, нагодувала смач-ними бобовими буррітос, а потім нас положили у ліжко в окремій кімнаті з земляною підлогою.

Я й мої двоюрідні брати про-кинулися вранці, коли яскраво світило сонце, а небо було прекрасним. У двері будинку

постукав чоловік, який шукав трьох хлопців, що загубилися. Я ніколи не забуду те, що ми по-бачили дорогою додому—безліч людей, які шукали нас протягом усієї ночі. Попереду всіх них були мої дорогі бабуся, дядечко й тітонька. Вони обнімали нас і плакали у нестямі від радощів, що знайшли своїх загублених дітей.

Наш люблячий Небесний Батько пам’ятає про нас. Він з нетерпінням чекає на наше по-вернення додому. Скрізь навколо нас формуються ознаки духовних ураганів. Давайте дивитися вгору й готуватися, зміцнюючи своє свідчення щодня. ◼ІЛ

ЮСТ

РОВА

НО Ш

ОНО

Ю Д

Ж. С

. ТЕН

НІ

Старійшина Адріан ОчоаСімдесятник

Дивіться вгору

Зі статті “Дивіться вгору”, Ліягона, лист. 2013, с. 102.