УКРАЇНСЬКИЙ БАЙКАР ПЕТРО ХАРИТОНОВИЧ КРАСЮК

УКРАЇНСЬКИЙ БАЙКАР

ПЕТРО ХАРИТОНОВИЧ КРАСЮК

ІЗ ЦИКЛУ «УКРАЇНСЬКИЙ ГУМОР ТА ЙОГО НАЙКРАЩІ ТВОРЦІ»

Наукова бібліотека СНУ ім. В.Даля 2015 р.

«Як би все залежало тільки від мене, а не від моїх батьків – Харитона Івановича і Галини Ничипорівни Красюків – я обрав би не 1 січня 1924 року, що є днем мого народження, а іншу дату – теплий весняний чи літній день, бо не люблю холоду ні в природі, ні у взаєминах між людьми», напише він через сімдесят років у своїй «Автобіографії на замовлення.

Петро Красюк не злукавив – він і справді все життя боровся проти несправедливості, лицемірства, підлості. Таким він назавжди залишився і в творчості, і у нашій пам’яті – щирим, добрим, світлим, безмежно гостинним і надзвичайно мудрим.

Народився Петро Красюк 1 січня 1924р. у селянській родині в с.Трахтемирів Канівського району Черкаської області. Помер він 8 січня 2008 в селі Висоцьк Дубровицького району.

Після закінчення семирічки вчився у Переяслав-Хмельницькому педагогічному училищі, два курси якого встиг закінчити до війни. У 1943р. гітлерівці вивезли юнака на примусові роботи до Німеччини. Після війни завершив навчання і був направлений вчителем на Рівненщину.

Відтоді, з 1946р., почав працювати вчителем Висоцької середньої школи. У 1958р. заочно закінчив українське відділення філологічного факультету Рівненського державного педагогічного інституту. У цій школі працював усе життя.

Вже з перших років вчителювання він почав публікувати свої твори у місцевий і обласній пресі. У 1957 році вийшла його перша книжка «Байки та гуморески».

ЧВАНЛИВИЙ МІШОК В коморі у кутку стояло три Мішки: Два із пшеницею, скромнесенькі такі, А третій вирізнявся повнотою. Що в нім було — в секреті він держав, Та дуже вже гордився сам собою, Бурчав: — Ви проти мене — карлики, пігмеї. Не мати вам солідності моєї!..— Тут він надувся... Раптом трісь! Шви на чванькові розповзлись, І з дір посипалась полова. А що за поза, що за мова!

Згодом побачили світ у різні роки книги: «Яке коріння, таке й насіння» і «Премійований Кіт». За ці збірки, що викликали широкий резонанс серед читачів, у 1965 році Петра Красюка було прийнято у члени Спілки письменників України. За своє активне життя український байкар видав понад два

десятки книжок сатири і гумору. Його нові твори часто з’являлися на сторінках рівненської газети «Червоний прапор» («Вільне слово»), постійним автором якої він був більше 50 років. Друкувався «патріарх сучасного українського гумору і сатири» у багатьох інших періодичних виданнях. В 2003 році твори байкаря були перевидані у двухтомник «Вибрані твори». Окремі твори П. Красюка перекладено російською, білоруською, тувинською, єврейською, польською та болгарською мовами. Лауреат літературних премій, у тому ж премії ім. Миколи Максися (1967), Хмельницької обласної літературної премії ім. Микити Годованця (1987), імені Микити Годованця (1987), лауреат Нобельської премії (2003).

Його творчість має широкий розголос, а його ім'я стоїть в одному ряду з відомими творцями байки і сатирично-гумористичних творів в українській літературі Степаном Олійником, Микитою Годованцем, Іваном Сварником, Олександром Ковінькою, Сергієм Воскрекасенком, Петром Сліпчуком та іншими майстрами дотепного слова. Високо оцінена його творчість у багатьох рецензіях на його збірки, авторами яких, зокрема, є відомі літературознавці, критики і журналісти Петро Лещенко, Григорій Дем'янчук, Іван Пащук, Володимир Грабоус, Василь Попенко, Георгій Сербін тощо. Письменник впевнено продовжував кращі традиції українського гумору, творчо розвивав їх. Про життєвий і творчий шлях письменника йдеться у літературному портреті Георгія Сербіна «Петро Красюк» (2001), де у розділах під промовистими назвами «Полісся - його земля, душа і пісня», «Школа байкарства», «Весела штука - гумор» і «Роки дух не зломили» сказано багато добрих слів про його життєві будні, широку художню палітру його доробку, актуальність і злободенність звучання байок, гуморесок, смішинок.

«Байки та гуморески» (1957),

«Яке коріння, таке й насіння» (1963),

«Премійований Кіт» (1964),

«Виграш — програшем» (1966),

«Поголений Їжак» (1969),

«Сміття і Мітла» (1971),

«Пасивний Бобер» (1973),

«Ворона на естраді» (1976),

«Непідкупний Ведмідь» (1977),

«Обережний Півень» (1983),

«Хід конем» (1989),

«Ретельний терпуг» (1992),

«Самостійний син» (1993),

«Регламент для Зайця» (1997),

«З вогню та в полум'я» (1998),

«Дипломатична розмова» (2001),

«Двоюрідний чоловік» (2002).

ТВОРИ

• http://uk.wikipedia.org/wiki/Красюк_Петро_Харитонович

• http://ukr.sovfarfor.com/lteratura/bajky/423-petro-krasjuk-bajky.html

• http://www.rdobd.com.ua/index.php?catid=50:2011-12-02-10-26-09&id=76:-

doc&Itemid=73&option=com_content&view=article

• http://oblrada.rv.ua/docs/null?ELEMENT_ID=4673&SECTION_ID=88

• http://yanitsky.org/pdf/gazeta/jan2013%20(1)/6.pdf

• http://dubrlibr.rv.ua/index.php?option=com_content&view=article&id=78:krasuk

&catid=51:tvorchi-osobu&Itemid=82