ПРЯМА мОВАГолова Державної інспекції навчальних закладівмихайло гончаренко:На адресу ДІНЗ надійшло набагато менше звернень, скарг від абітурієнтів та їх батьків щодо порушень під час організації та проведення вступної кампанії, ніж торік. Крім того, ми спостерігали зменшення черг до приймальних комісій ВНЗ 2013 року, адже вступники акти вніше використовували електронну форму подачі заяв

WWW.PEDPRESA.COM.UA ПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС: 40123

О Ф І Ц І Й Н Е В И Д А Н Н Я М І Н І СТ Е Р СТ В А О С В І Т И І Н АУ К И У К РА Ї Н И

# 22 (1341) 3 червня 2013 року

О Ф І Ц І Й Н Е В И Д А Н Н Я М І Н І СТ Е Р СТ В А О С В І Т И І Н АУ К И У К РА Ї Н И

# 32 (1351) 12 серпня 2013 року

ЩАСЛИВА РОДИНАУ НАУКУ Я Б ПІШОВ ГРИП УЛІТКУ

стор.

8

Що спонукає молодь писати кандидатські та яка користь від здобуття наукового ступеня? Чи не шкодують молоді науковці про свій вибір і як застосовують знання? З цими запитаннями «Освіта України» звернулася до корифеїв української науки і до новачків, які щойно стали на цей шлях

Розпал літніх канікул, а в дитини – грип. Що провокує застудні захворювання в теплу пору, як формується дитячий імунітет і що робити батькам, яких хвороба їхнього малюка заскочила зненацька – читайте роз’яснення і поради фахівців

Цього року в українських навчальних закладах вводиться факультатив «Сімейні цінності». Він готуватиме старшокласників до сімейного життя, навчатиме традиційних родинних звичаїв і взаємин між подружжям. Як він допоможе підліткам у майбутньому – читайте на сторінці6 12

10

Із 11 серпня вищі навчальні заклади

оприлюднили прізвища абітурієнтів, зарахованих

на бюджетну форму навчання. Які ВНЗ

стали найпопулярнішими серед вступників та як

загалом минула основна освітянська подія літа –

з’ясовувала «Освіта України»

ВстУПНА КАмПАНІЯ – НАйКРАЩИй РейтИНГ

ПОПУЛЯРНОстІ

стор.

5

2 «Освіта України»

за матеріалами порталу pedpresa.com, прес-служби мОн, урядового порталу

Головнеза тиЖдЕнь

зно – 2014

тестУВАННЯ МОВАМИ НАЦМЕНШИН

законотворчіСтЬ

оСвітні реФорми

розкЛад занятЬ

стРУКтУРА 2013 – 2014 НАВЧАЛЬНОГО РОКУ

ФінанСування

вСеукраїнСЬкі оЛімПіади

щоб складати ЗНО мовою нацменшини, наступного року потрібно буде довес­

ти: в школі випускник навчався саме нею. Про таке нововведення заявив міністр осві­ти і науки Дмитро Табачник. Він пояснив, що перекладати всі завдання – дуже до­рого. Цього не розуміють абітурієнти і без потреби – часто просто з цікавості – за­мовляють тести мовами нацменшин.

– Був випадок, коли випускник замо­вив текст кримськотатарською мовою, дру­гий – угорською, третій – польською. При цьому вони відповіли, що поступати не зби­раються, а лише хочуть визначити рівень знань цих мов. А житель Києва зареєстру­вався на ЗНО й обрав кримськотатарську мову для проходження тестів з математики, фізики і хімії. Цим він хотів морально підтримати кримськотатарське суспільство, – розповів Дмитро Володимирович.

Саме через такі випадки, за словами міністра, МОН ініціюватиме законодавче врегу­лювання дозволу на складання тестів регіональними мовами. Цей дозвіл матимуть усі, хто підтвердив, що в школі навчався не державною мовою.

цього тижня розроб­ники законопроекту

«Про професійну осві­ту» представлять свої ро­боти в письмовому ви­гляді. Так вирішили на нараді минулого четвер­га, яку провів перший заступник міністра осві­ти і науки Євген Суліма. Учасники зустрічі опри­

люднили свої напрацювання щодо проекту закону. Зокрема, директор Київського про­фесійно­педагогічного коледжу ім. А. Макаренка Ольга Щербак розповіла про деякі по­ложення законопроекту, що потребують окремого вивчення, уточнення й роз’яснення. Також було обговорено найбільш спірні питання, пов’язані з окремими нормами законо­проекту: освітні рівні навчальних закладів, кваліфікація випускників професійно­технічної освіти, фінансова складова діяльності професійно­технічних навчальних закладів, атеста­ція та ліцензування навчальних закладів профтехосвіти, система управління закладами.

національний план дій Президен­та України на 2013 рік щодо

впровадження економічних ре­форм на 2010 – 2014 роки «За­можне суспільство, конкуренто­спроможна економіка, ефективна держава» продовжує активно вті­люватися в життя, зокрема і за напрямом «Реформа освіти та розвиток науково­технічної сфери» піднапряму «Ре­форма системи освіти».

Минулого тижня в МОН відбулася на­рада щодо виконання завдань плану. В за­сіданні під головуванням першого заступ­ника міністра Євгена Суліми взяли участь заступник міністра – керівник апарату Олексій Дніпров, координатор Координа­

ційного центру з упровадження економіч­них реформ при Адміністрації Президента України Олександр Саєнко.

Керівники департаментів МОН доповіли про стан виконання заходів, передбачених Національним планом. Євген Суліма наго­лосив, що необхідно сконцентруватися на ще недовиконаних завданнях і працювати з випередженням, навіть у сезон відпусток.

новий навчальний рік розпочнеться

1 вересня святом – Днем знань – і за­кінчиться не пізніше 1 липня. Це передбаче­но статтею 16 Закону України «Про загальну середню освіту».

Діятиме семестро­ва система: І се­местр – з 2 вересня до 27 (28 – для шкіл із шестиденним робочим тижнем) грудня, ІІ – з 13 січня до 30 (31) травня.

Закінчується навчальний рік екскурсіями в перших – четвертих класах (2 – 5 черв­ня), екскурсіями та практикою в 5 – 8 і 10

класах (2 червня – 13 червня) і державною підсумковою атестаці­єю випускників почат­кової (13 – 22 травня), основної (2 – 16 черв­ня) і старшої (23 – 29 травня) школи.

Вручення докумен­тів про освіту реко­мендуємо провести для випускників 9­х класів – 18 – 19 черв­

ня, 11­х класів – 31 травня – 1 червня.Щодо канікул, орієнтовно осінні будуть

з 28 жовтня до 3 листопада, зимові – з 30 грудня до 12 січня, весняні – з 24 до 30 березня.

згідно з помісячним розписом асигнувань Державного бюджету України за січень –

липень 2013 року здійснено фінансування на 100 відсотків навчальних закладів та установ і організацій, підпорядкованих міністерству,

що становить 10 573 169,77 тисячі гривень. Окрім того, станом на 05.08.2013 року згід­но з помісячним розписом асигнувань Дер­жавного бюджету України за серпень 2013 року здійснено стовідсоткове фінансування за соціально захищеними статтями видат­ків – тобто 853 212,276 тисячі гривень.

визначено строки Все­українських учнів ських

олімпіад і турнірів з навчаль­них предметів у 2013 – 2014 навчальному році. На офі­ційному сайті МОН роз­міщено відповідний наказ № 1079.

Всеукраїнські учнів ські олімпіади відбудуться з української мови і літера­тури, російської мо ви та

літератури, англійської, іс­панської, фран цузької, ні­мецької мов, історії, пра­вознавства, математики, фізики, астрономії, хі­мії, біології, екології, гео­графії, інформатики, ін­формаційних технологій, економіки, трудового на­вчання, педагогіки і пси­хології, фізичної культури і спорту.

Олімпіади й турніри складатимуться з трьох ета­пів: І – у жовтні 2013 року, ІІ – у листопаді – грудні 2013 року, ІІІ – у січні – лютому 2014 року. Окрім того, органам управління освітою необхідно подати до Інституту інноваційних технологій і змісту освіти МОН пропозиції щодо пер­сонального складу журі всіх етапів олімпіад і турнірів у визначені в наказі строки.

деРжБюджет У ЦИФРАХ

ВІд жОВтНЯ ДО ЛЮТОГО

наЙкраЩі мовознавЦі

стИПеНдІї ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ 14 переможців ХІІІ Міжнародного конкурсу з укра­

їнської мови імені Петра Яцика 2013 року отри­мають стипендії Президента України. Це передбаче­но Наказом Міністерства освіти і науки № 1060 від 1 серпня 2013 року.

Переможці конкурсу – учень 3­го класу Терно­пільської спеціалізованої школи № 3 Андрій Марцун, учениця 4­го класу Херсонської школи № 4 Марина

Регушенко, учениця 5­го класу Уманської міської гімназії Владлена Бортніченко, шести­класниця Сімферопольської школи № 33 Анастасія Голумбйовська, учениця 7­го класу Бобринецької гімназії № 1 Анна Сорочан, учень 8­го класу Снігурівської районної гім­назії Олександр Чабан, дев’ятикласниця Білоцерківської школи­гімназії Аліна Заболотна, учениця 10­го класу Тернопільської Української гімназії імені Івана Франка Оксана Ко­гут, одинадцятикласниця Херсонського Академічного ліцею імені О. В. Мішукова Ольга Клоц, другокурсниця Ковельського професійного ліцею Ірина Парасевич, студентка 2­го курсу Дубенського коледжу культури і мистецтв Алла Стефанко, третьокурсниця Націо­нального педагогічного університету ім. М. П. Драгоманова Анастасія Поліщук, студентка 3­го курсу Сарненського педагогічного коледжу Катерина Дячок і третьокурсниця Націо­нального університету «Львівська політехніка» Тетяна Стадник.

Вітаємо переможців!

ГромадСЬке оБГоворення

міЖнародні Проекти

ПРОФТЕХОСВІТА: єВРОПейсьКИй ВИмІР

концепцію профільної школи обгово­рювали під час завершального ета­

пу громадських діалогів «Українська шко­ла – реалії та перспективи», що відбувся в Національному університеті «Острозька академія». Заступник міністра освіти і нау­ки Борис Жебровський повідомив, що най­ближчим часом робоча група з розробки Концепції профільної освіти у ЗНЗ узагальнить про­позиції громадськості. Оновле­ний проект Концепції 10 серп­ня буде розміщено на веб­сайті МОН, а 27 серпня – винесено на розгляд Колегії.

Учасники громадського діа­логу визначили, що українська школа, попри всі фінансові й матеріальні негаразди і кадро­ві проблеми, здатна здійснити кардинальні сучасні реформи, а

проект Концепції профільної освіти логіч­но завершує каркас конструкції нової се­редньої школи.

Крім того, як зазначив ректор НУ «Острозька академія» Ігор Пасічник, з’являються нові можливості співпраці школи і ВНЗ, адже українські універси­тети мають узяти активну участь у про­філізації старшої школи.

ОстРОЗьКІ ДІАЛОГИ

РОБОтА НАД ЗАКОНОПРОЕКТОМ

ЗА НАцІОНАЛьНИм ПЛАНОМ

учасники наглядової ради проекту Twinning «Мо­

дернізація законодавчих стандартів і принципів осві­ти та навчання відповідно до політики Європейсько­го союзу щодо навчання впродовж життя» проана­лізували діяльність за дру­гий квартал цього року, а також затвердили план ро­боти на наступний. Проект фінансується ЄС і передба­чає оновлення законодав­ства та принципів освіти згідно з політикою Євро­пейського союзу щодо на­вчання протягом життя.

У другому кварталі роз­почалася робота над проек­том нового Закону України «Про професійне навчан­ня». Планується, що він ураховуватиме і європей­ський досвід. Експерти проекту Twinning постій­но беруть участь у цьому процесі. Розроблено й інші важливі для галузі докумен­ти, наприклад, Положення про стажування майстрів виробничого навчання. І тут експерти не залиши­лись осторонь. У рамках проекту Україну протягом звітного періоду відвідали

численні зарубіжні фахівці, які вивчали наше законо­давство, були в навчаль­них закладах, зустрічалися з профтехосвітянами, пре­зентували європейський досвід.

Програма на наступний квартал не менш насиче­на. У вересні заплановано навчальний візит україн­ської делегації до дансько­го Копенгагена для вивчен­ня міжнародної практики управління професійною освітою, фінансування га­лузі, співпраці з робото­давцями.

3№ 32, 12 серпня 2013 року Головнеза тиЖдЕнь

за інформацією облдержадміністрацій, навчальних закладів

НОВИНИ З ОБЛАстей воЛинЬ – івано-ФранківЩина

УЧНІ Не хОдИтИмУть ПІШКИкрим

КНИжКОВИй БУКЕТ

херСонЩина

ХУДОЖНЬОМУ КОЛЕДЖУ – БУтИ

ЛуГанЩина

еКЗАмеН НА МУЖНІСТЬ

івано-ФранківЩина

ПОДОРОЖ дО ПОЛьЩІ

київ

ШКІЛЬНІ ЯРмАРКИ

черкаЩина

черніГівЩина

202 сПОРтИВНИх мАйдАНчИКИ ДЛЯ МАЛЕЧІ

ЛЬвівЩина

«ЗОЛОтО» ЮНІОРСЬКОГО ЄВРО – 2013

десять новеньких автобусів отри­мали сільські школи Волині. Ще

два мають надійти в вересні – жов­тні. Тож із комфортом доїжджати­муть на навчання школярі й педаго­ги Ківерцівського, Любешівського, Ратнівського, Горохівського, Турій­ського, Луцького, Любомльського, Камінь­Каширського і Ковельсько­го районів. Для стовідсоткового за­безпечення шкільними автобусами Волинській області їх ще потрібно близько 60.

Івано­Франківщина отримала від держави 16 автобусів для шкіл 13 районів. По два з них курсуватимуть у Галиць­кому, Коломийському, Косівському районах, по одному – в Рогатинському, Долин­ському, Калуському, Тисменицькому, Городенківському, Надвірнянському, Верховин­ському, Богородчанському, Снятинському й Рожнятівському. Крім того, придбано чотири шкільних автобуси за кошти обласного бюджету. Їх передадуть навчальним закладам на святі Першого дзвінка. Нагадаємо, на Донеччині програма «Шкільний автобус – 2013» виконана на сто відсотків.

із 26 серпня до 1 вересня в Криму триватиме акція «До школи з книжковим букетом!». Участь у ній можуть узя­

ти всі охочі, подарувавши класу, вчителеві, школі чи дитя­чій бібліотеці книжку до Дня знань. Подія відбуватиметься в рамках щорічної акції «Подаруй книгу своїй бібліотеці». Захід організувала Кримська республіканська установа «Ди­тяча бібліотека ім. В.Н. Орлова» за підтримки Міністер­ства освіти і науки, молоді та спорту АР Крим і Міністер­ства культури АРК.

на базі Херсонського навчально­естетичного комплексу «Художня школа» в перспективі

буде створено Художній коледж. Про це йшло­ся під час зустрічі голови ОДА Миколи Костяка з керівництвом закладу. Для здійснення задуму є все необхідне: фотостудія із сучасним обладнан­ням, проектна зала і скульптурна майстерня. А найголовніше багатство комплексу – талановиті педагоги й унікальний досвід.

нову універсальну професію «охоро­нець, водій, електромонтер охорон­

но­пожежної сигналізації» другий рік опановують студенти Стаханівського про­фесійного ліцею № 62. Це дві навчаль­ні групи з посиленою військово­фізич­ною підготовкою на базі дев’яти класів. Ліцеїсти­козаки – гордість навчального закладу. Нещодавно свої знання, вмін­ня і навички вони продемонстрували на комплексному іспиті зі спецпідготовки. Тут перевіряли знання з будови охорон­ної та пожежної сигналізації, відеоспосте­реження, навички експедитора і кур’єра з доставки спецвантажів і секретної по­шти, рівень стрілецької підготовки.

А справжнім тестом на зрілість і муж­ність був залік із парашутної підготов­ки. Десятеро найкращих ліцеїстів, серед яких одна дівчина – Наталя Єфанова, – вперше у своєму житті стрибнули з май­же кілометрової висоти. Після цього всі отримали почесні значки парашутистів.

уже вдруге діти Калуського району від­почиватимуть у Польщі. Між района­

ми двох країн укладено угоду про спів­працю, що передбачає обмін делегаціями

освітян та учнів шкіл, колек­тивами художньої самодіяль­ності, партнерство шкіл, про­ведення спільних спортивних змагань. В Олькуському пові­ті польські друзі організують для юних українців екскур­сії старовинними замками, до

аквапарку, подорожі та зустрічі з одно­літками. Поїздка відбувається на вико­нання соціальних ініціатив Президента України.

із 17 серпня до 8 ве­ресня у столиці трива­

тимуть шкільні ярмарки. Відповідне розпоряджен­ня підписав голова Київ­ської міської державної адміністрації Олександр Попов. Зокрема, 17 і 18 серпня на Хрещатику відбудеться загальноміський шкільний ярмарок, де буде широкий асортимент това­рів для учнів: шкільна форма, взуття, ранці, канцелярське приладдя і багато іншого. Ціни на товари для школярів, обіцяють у КМДА, будуть нижчими, ніж у роздріб­ній мережі. Адже продавцям і представникам виробників торговельні місця надава­тимуться безкоштовно.

на базі Черкаського районного будинку дитячої та юнацької творчості незабаром має відкритися Мала академія наук України. Така подія, наголошує начальник

районного відділу освіти Анатолій Шовкопляс, стане важливим кроком у роботі з обдарованими дітьми. А також дасть змогу залучити учнів до науково­дослідниць­кої, експериментальної, конструкторської й винахідницької роботи в різних галузях науки, техніки, культури і мистецтва, сприятиме виявленню, розвиткові й підтримці обдарованої молоді, створенню умов для її творчої реалізації і розширення науко­вого світогляду, організації змістовного дозвілля. Проект розроблено на виконання соціальних ініціатив Президента України: «Діти – майбутнє України» й Програми розвитку позашкільної освіти в Черкаському районі на 2011 – 2014 роки.

для залучення дітей до активного і здо­рового способу життя в 2013 – 2014

роках у Чернігівській області плануєть­

ся облаштування 148 дитячих та 54 спор­тивних майданчиків. На нараді з участю в. о. заступника голови облдержадмі­

ністрації Юрія Музики з’ясовували, в яких населених пунктах області є нагальна потреба для створення та­ких місць відпочинку й активного

дозвілля. Так Чернігівщи­на виконує нові соціаль­ні ініціативи П р е з и д е н ­та України: «Кожній ди­тині – все­бічний роз­виток».

учень 11­го класу Львівського учили­ща фізичної культури і спорту Ігор

Кізима виборов чотири найвищі нагоро­ди на чемпіонаті та юніорській першості Європи зі стендової стрільби та стріль­би по рухомій мішені в німецькому міс­ті Зуль. Дві медалі Ігор здобув у індиві­дуальних змаганнях. Ще дві – у складі команди разом із дніпропетровцем Ста­ніславом Лосем і кримчанином Владисла­вом Щепоткіним. У «дорослих» змаганнях «срібло» в командній першості завоюва­ли киянин Андрій Гільченко, Єгор Чирва з Дніпропетровська і кримчанин Влади­слав Прянішніков, які поступилися лише росіянам. А в командному турнірі збірна

України у складі Ігоря Кізими, Станісла­ва Лося й Владислава Щепоткіна – поза конкуренцією. Українці на чотири пу нкти випередили фінів. На третьому місці – французи.

МАН дЛЯ ОБдАРОВАНИх

4 «Освіта України»

директора Дніпродзержинського енергетичного технікуму, Дні-пропетровського індустріально-педагогічного технікуму, Держав-ного вищого навчального закладу «Дніпропетровський транспорт-но-економічний коледж», Українського політехнічного технікуму, Державного вищого навчального закладу «Донецький держав-ний коледж харчових технологій і торгівлі», Донецького держав-ного технікуму економіки і хімічних технологій, Маріупольського електромеханічного технікуму, Торезького гірничого технікуму іме-ні О. Ф. Засядька, Дніпрорудненського індустріального технікуму.У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно володіють українською мовою, мають повну вищу освіту, відпо-відну підготовку та стаж педагогічної роботи у вищих навчаль-них закладах відповідного профілю не менш як п’ять років.

строк подання заяв – місяць з дня опублікування оголошення.

Особи, які бажають узяти участь у конкурсі, подають такі документи: заяву, особовий листок з обліку кадрів з фо-тографією, автобіографію, згоду на збір та обробку персо-нальних даних, копію паспорта та трудової книжки, копії документів про вищу освіту, наукові ступені і вчені зван-ня, список друкованих праць і винаходів, завірених у вста-новленому порядку.

документи надсилати на адресу: 01135, м. Київ–135, проспект Перемоги, 10,

міністерство освіти і науки України. телефони для довідок: 481-47-92, 481-32-35.

ректора харківського національного університету будівництва та архітектури.У конкурсі можуть брати участь громадяни України, які вільно володіють українською мо-вою, мають учене звання професора, науковий ступінь доктора або кандидата наук і стаж науково-педагогічної діяльності не менш ніж десять років.Особи, які бажають узяти участь у конкурсі, мають подати до міністерства такі докумен-ти: заяву, особовий листок з обліку кадрів з фотографією, автобіографію, згоду на збір та обробку персональних даних, копії документів про вищу освіту, наукові ступені і вче-ні звання, паспорта та трудової книжки, завірені у встановленому порядку, список друкова-них праць і винаходів. строк подання документів – один місяць з дня опублікування оголошення.

документи надсилати на адресу: 01135, місто Київ-135, проспект Перемоги, 10, міністерство освіти і науки України.

телефони для довідок: 481-47-92, 481-32-35.

міністерство освіти і науки україни оголошує конкурс на зайнЯттЯ Посади: міністерство освіти і науки україни оголошує конкурс на зайнЯттЯ Посади:

Ціл

ком

оф

іцій

но

Ціл

ком

оф

іцій

но

ПроДовженнЯтЕми

у статті обговорюється доціль­ність і можливість об’єд нан­ня вищих навчальних за­

кладів і взагалі, і в конкретному випадку: Одеського державного аграрного університету й Одесь­кої національної академії харчо­вих технологій.

лукавство чи гірке ПередчуттЯДумка автора статті про необхід­ність підстав для таких дій абсо­лютно слушна. Але такі підстави вже давно обговорені і на рівні фахівців у галузі освіти, і в су­спільстві в цілому. І необхідність створення потужних регіональних університетів заради підвищення якості вищої освіти вже ні в кого не викликає сумнівів. Закріплена ця думка і на найвищому рівні – указами Президента України.

Йдеться як про створення по­тужних профільних вищих на­вчальних закладів, так і багатопро­фільних, що дасть змогу не лише охопити галузеві, регіональні або загальнодержавні потреби в фа­хівцях багатьох напрямів і спе­ціальностей, а й оперативно ре­агувати на виклики ринку праці.

Є міжнародний досвід, що ви­щий навчальний заклад на 30 – 50 тисяч студентів, а то і більше – звичайна практика. А в Україні ніхто ніколи не прагнув до просто­го об’єднання чи скорочення кіль­кості вищих навчальних закладів, а кількості викладачів заради еко­номії коштів – і поготів. Щодо скорочення викладачів – це лу­кавство, а не «гірке передчуття»

зі слів ректора Одеського дер­жавного аграрного університету, якого цитує автор статті. Навіть викладачеві­початківцеві універ­ситету відомо, що кількість викла­дачів залежить від числа студен­тів. Частково робота викладачів оплачується за кошти державно­го бюджету, а почасти – за ко­шти контрактників. Тому значною мірою кількість викладачів зале­жить від професійності головно­го менеджера – ректора при ви­значенні необхідних ліцензованих обсягів підготовки фахівців пев­ного спрямування.

З іншого боку, якщо в універси­теті є кафедра ветеринарії, що на­вчає, наприклад, 130 студентів, хто може її скоротити? Тому говори­ти, як це робить ректор згадано­го університету, що кількість ви­кладачів скоротиться в результаті об’єднання вдвічі, – ну, знаєте!

двоХ ректорів бути не можеЗрозуміло, що управлінський апа­рат може скоротитися, бо двох ректорів, головних бухгалтерів чи подвійної кількості проректорів бути не може. То це і є основною кадровою проблемою для ректора?

На запитання: «Хто кого вез­тиме?», відповідь проста – ні­хто. Бо йдеться не про віз, а про об’єднання зусиль двох потужних університетів. При цьому рейтин­ги навчальних закладів, що обу­рюють очільника Одеського дер­жавного аграрного університету, складаються за показниками, що їх подає сам навчальний заклад і

які підписані ректором. Комп’ютер лише шикує їх за певною програ­мою, побудованою, між іншим, з використанням міжнародних Бер­лінських принципів рейтингуван­ня. Отож дратуватися можна лише від результатів діяльності універ­ситету або від недбалості виконав­ців, які готують ректору дані для

рейтингу. І тут, як казав бай­кар, «…неча на зеркало пе­

нять…».Не дуже узгоджуються з

масштабною справою об’єднання вищих навчальних за­кладів побоюван­ня студентів Одесько­

го державного аграрного університету, наведені у

статті щодо питання, хто зі студентів в якій їдальні буде

їсти або хто в якому гуртожитку спати. А тим більше недоречно на цій підставі робити висновки, кого до кого треба приєднувати. Хоча б тому, що в нашому випадку один із навчальних закладів таки має ста­тус національного, а інший – ні.

Про ветеринарів і Правників Припущення ректора Одеського державного аграрного університе­ту щодо, як можливого варіанту, об’єднання з Одеським національ­ним університетом імені І. І. Меч­никова навряд чи можна вважа­

ти вдалим, якщо ознайомитись із переліком напрямів цього вищого навчального закладу. Неважко по­мітити, що із 43 напрямів підготов­ки 40 навіть недотичні до аграрно­го сектора.

Так само невдалою є думка про відсутність зв’язків з Одеською національною академією харчо­вих технологій за наявності в са­мому аграрному університеті фа­культету технології виробництва і переробки продукції тваринни­цтва. До того ж, як відомо, ще 2009 року Міністерство аграрної

політики визначило саме Одеську національну академію харчових технологій провідним профіль­ним вищим навчальним закладом України з підготовки фахівців для харчової та зернопереробної промисловості, а також провід­ним науковим центром з дослі­дження проблем зберігання і пе­реробки зерна.

Щодо ветеринарії, згідно з По­ложенням про державну вете­ринарну і фітосанітарну служ­бу вона, зокрема, здійснює державний ветеринарно­санітар­ний контроль і нагляд за хар­човими продуктами, виробни­цтвом і готовою продукцією на м'ясопереробних, рибодобувних, рибопереробних і молокопере­робних підприємствах, видає екс­плуатаційні дозволи операторам об'єктів, які займаються виробни­цтвом харчових продуктів, а також здійснює державний контроль на підприємствах гуртового зберіган­ня харчових продуктів. Отже, тут спільних справ з аграріями дуже багато.

А навчатись у харчовій акаде­мії на ветеринара не смішно, як вважає один із цитованих у стат­ті студентів Одеського державно­го аграрного університету. При­наймні, не більше, ніж навчатися в Національному університеті біо­

ресурсів та природокористування України або Білоцерківському на­ціональному аграрному універси­теті на філолога чи в Національ­ному університеті біоресурсів та природокористування України на соціального педагога (і це не жарт, бо можна проглянути на сайті цих навчальних закладів їх перелік на­прямів підготовки).

Не хочеться сміятися від того, що Національний університет біо­ресурсів та природокористуван­ня України, Білоцерківський на­ціональний аграрний університет,

Вінницький національний аграр­ний університет, Львівський на­ціональний університет ветери­нарної медицини та біотехнологій імені С.З. Гжицького, Сумський національний аграрний універси­тет готують… правознавців. При цьому з цілком пристойним об­сягом державного замовлення. Не смішно і коли в самому Одеському державному аграрному універси­теті готують фахівців з бухгалтер­ського обліку або менеджмен­ту – і це за наявності в Одесі національного економічного уні­верситету, що міг би легко вико­нати таке завдання.

Хто каламутить воду? Немає нічого «болючого», як за­значається у статті, і в переда­чі вищих навчальних закладів зі сфери управління одного мініс­терства до іншого. В Міністер­стві освіти і науки таких випад­ків протягом останніх трьох років було 25 по вищих навчальних за­кладах ІІІ – ІV рівнів акредитації і 40 – по І – ІІ рівнях. І понині всі живі й здорові. Хоча серед пере­даних в управління Міністерства освіти і науки є не менш специ­фічні, ніж аграрні, вищі навчальні заклади, наприклад, залізничного транспорту, лісової галузі. А щодо міжнародного досвіду підпорядку­вання аграрних навчальних закла­дів профільному міністерству, то, фактично, тільки Францією і мож­на обмежитись.

Не мають ніяких підстав і по­боювання професури аграрного університету щодо пенсійного за­безпечення, оскільки згідно із за­конодавством переведення на ро­боту з одного навчального закладу до іншого в результаті процесів ре­організації на статус працівника в питаннях пенсійного забезпечення аж ніяк не впливає.

А ось закиди ректора Одеського державного аграрного університе­ту, що їх цитують у статті стосовно майна університету, на яке хтось «накинув оком», «створить кала­мутну воду», хоче «вловити части­ну престижного вишівського май­на», – непогано було б уточнити інформацію щодо персоналій оцих «хтось», а не користуватися термі­нологією Сорочинського ярмарку. Тоді, може, ми гуртом звернулися б до правоохоронних структур з відповідним позовом і там погово­рили про майно, способи його ви­користання та захисту від можли­вих зазіхань.

юрій коровайченко, директор Департаменту вищої освіти

міністерства освіти і науки України

ОБ’ЄДНАННЯ УНІВЕРСИТЕТІВ: ОдесьКИй ВИмІР

Стаття під назвою «Кому з ким бути в парі: одеський варіант», надрукована 2 серпня в «Урядовому кур’єрі», відразу трохи здивувала самою назвою. Наче йдеться про шлюбний контракт, а не про роботу двох освітніх установ, власником яких є держава.

навчатись у Харчовій академії на ветеринара не смішно. принаймні, не більШе, ніж навчатися в наЦіОнальнОмУ Університеті біОресУрсів та прирОДОкОристУвання УкраЇни абО білОЦерківськОмУ наЦіОнальнОмУ аграрнОмУ Університеті на філОлОга

5№ 32, 12 серпня 2013 рокумова

ПрЯма

– Михайле Федоровичу, як Ви оці-нюєте перебіг цьогорічної вступ-ної кампанії порівняно з мину-лою?

– Вступна кампанія – чи не найбільш відповідальний момент діяльності вищого навчального за­кладу, до якого прикута увага гро­мадськості, засобів масової інфор­мації, батьків, абітурієнтів. Наше спільне завдання – забезпечити належний рівень її організації, не допустити порушень і недоліків, які можуть заплямувати результат значної підготовчої роботи.

Вступна кампанія 2013 року порівняно з минулою – спокій­ніша, організованіша. На адресу ДІНЗ надійшло набагато менше звернень, скарг від абітурієнтів і їх батьків щодо порушень під час її організації та проведення. Крім того, цього року зменшили­ся черги до приймальних комі­сій, адже вступники більш актив­но використовували електронну форму подачі заяв. Більше того, є лише поодинокі випадки звер­нень абітурієнтів про те, що вони не знаходили себе в рейтингово­му списку. Тобто можна ствер­джувати, що цьогоріч правильна організація та поінформованість вступників відіграє позитивну роль під час вступної кампанії. Основна заслуга у високому рів­ні її організації цього року нале­жить Міністерству освіти і нау­ки України.

зверненнЯ встуПників – Підстава длЯ Перевірки– Розкажіть, будь ласка, як орга-нізовано роботу інспекції під час вступної кампанії.

– З метою моніторингу пере­бігу вступної кампанії, оператив­ного реагування на звернення громадян, крім фахівців, які забез­печують щоденну роботу гарячої лінії, організовано постійне чергу­вання відповідальних працівників Управління контролю за діяльніс­тю вищих навчальних закладів на­шої інспекції, щоб кожен міг за­лишити своє звернення чи скаргу або отримати фахову компетентну відповідь та консультацію з питань, які його турбують.

Чергували і по вихідних, а 10 та 11 серпня, коли формувалися на­кази про зарахування до вищих навчальних закладів для навчання за рахунок коштів державного бю­джету, крім відповідальних праців­ників, було організоване чергуван­ня і керівництва інспекції.

– Скільки ВНЗ уже відвідала ін-спекція? За яким принципом оби-рається навчальний заклад для ін-спектування?

– Уже вивчено і перевірено роботу приймальних комісій 33­х вищих навчальних закладів у 13 регіонах України, а також здій­снено 14 позапланових переві­рок з ви їздом на місце. Зокрема, підставою для перевірок є звер­

нення вступників або їх батьків, які дзвонили на гарячу телефон­ну лінію ДІНЗ, МОН, звернення народних депутатів, громадських організацій, а також публікації в засобах масової інформації. Але, як я вже сказав, порівняно з ми­нулим роком таких звернень було набагато менше. Здебільшого – щодо роз’яснень чи Умов прийо­му, чи інформації про наявність лі­цензії на надання освітніх послуг ВНЗ, чи прав абітурієнтів пільго­вих категорій.

Персональна відПовідальність – на керівникові– Які ж порушення в організації та проведенні вступної кампанії виявила ДІНЗ?

– Це, зокрема, недостатнє ін­формаційне забезпечення абіту­рієнтів та їх батьків в окремих навчальних закладах: немає ін­формації щодо категорій громадян, які мають пільги при вступі, гра­фіка прийому громадян головою і відповідальним секретарем при­ймальної комісії, неоприлюдне­ні рейтингові списки вступників. Надзвичайно відповідальна робо­та пов’язана з веденням і оформ­ленням документації приймальної комісії, що є документацією суво­рої звітності.

В окремих навчальних закладах форми документації приймальної комісії не відповідають затвердже­ним МОН вимогам, не були закри­ті журнали реєстрації документів або в них було багато виправлень, не оформлені належним чином особові справи вступників, немає програм вступних фахових випро­бувань. Таку ситуацію зафіксували в Національному університеті «Ки­єво­Могилянська академія», Націо­нальному університеті фізичного виховання і спорту України.

А в Національному технічному університеті України «Київський політехнічний інститут» аналіз формування рейтингових списків виявив, що із числа рекомендова­них для вступу поза конкурсом у першій хвилі було введено лише кількість осіб відповідно до вста­новлених квот прийому. До рей­тингових списків другої хвилі за­рахування внесено недостовірні дані щодо наявності оригіналів документів. Також встановлено, що відповідальний секретар при­ймальної комісії працює на поса­ді 14 років, а нормативні докумен­ти передбачають не більше трьох років поспіль. У Положенні про приймальну комісію університету, яке не затверджене вченою радою, цей пункт вилучено.

У Національному педагогічному університеті імені М. П. Драго­манова на момент перевірки, яка проводилася 2 серпня, не було ін­формації про роботу підготовчо­го відділення та механізми надан­ня додаткових балів абітурієнтам, які у рік вступу закінчили під­

готовчі курси університету. Крім того, було встановлено, що ста­ном на 12­ту годину 01.08.2013 оприлюднення списків осіб, ре­комендованих до зарахування, було виконане не для всіх напря­мів підготовки, що порушує вимо­ги Умов прийому до ВНЗ. Більше того, станом на 2 серпня прото­колу засідання приймальної ко­місії, яким затверджується рей­тинговий список вступників та списки рекомендованих до зарахування і що, відповідно, має передувати оприлюднен­ню списків, до 12 години 1 серпня ще не було.

– Яка ситуація в регіонах?– З 1 по 6 серпня інспекція пе­

ревіряла роботу приймальних ко­місій не лише столичних вищих на­вчальних закладів, а й регіональних, зокрема, Київської, Львівської об­ластей, АР Крим та м. Севастополя.

Наприклад, під час інспектуван­ня Дрогобицького коледжу нафти і газу виявлено, що у книзі реє­страції документів не зафіксова­но наявні пільги вступників. Крім того, замість фахових випробу­вань, передбачених вимогами нор­мативних документів, для вступни­ків проведено іспити з української мови і математики письмово (тес­ти). А на навчання за спеціаль­ностями «Економіка підприєм­ства», «Переробка нафти і газу», «Монтаж, обслуговування засобів і систем автоматизації» на заочну форму за останні три роки не при­йнято жодного студента. На спе­ціальність «Розвідування нафтових та газових родовищ» – за остан­ні чотири роки.

– І це – державні вищі навчаль-ні заклади…

– Державна інспекція здій­снює перевірки ВНЗ незалежно від їх підпорядкування і форми власно сті. Під час інспектуван­ня роботи приймальної комісії в ТОВ «Поліцейська фінансово­пра­вова академія» (м. Бровари Київ­ської області) зафіксовано, що під час перевірки працівників при­ймальної комісії взагалі не було на робочих місцях. А кабінет, де знаходиться приймальна комісія, був зачинений, що не відповідає п. 4.2. Правил прийому до ака­демії, де зазначено розклад ро­боти приймальної комісії. Окрім того, деяких документів узагалі не надано комісії. Не співпрацю­вав навчальний заклад і з Єдиною державною електронною базою з питань освіти.

Державна інспекція навчаль­них закладів України наголошує на посиленні персональної відпо­відальності керівників вищих на­

вчальних закладів за організацію і проведення прийому вступників. А в разі виявлення порушень і не­доліків – застосуванні до керів­ників ВНЗ відповідних дисциплі­нарних стягнень.

благодійність – за Правилами– Михайле Федоровичу, чи є на-звані Вами порушення типовими?

– Деякі з виявлених порушень і недоліків є типовими, але вар­то зауважити, що цього року їх значно менше. І вони не мають си стемного, масового характеру. Адже результати минулорічних перевірок були ретельно проа­налізовані й опрацьовані ДІНЗ і МОН, узагальнені і доведені до вищих навчальних закладів з ме­тою їх попередження. Зокрема, про основні порушення вступної кампанії 2012 року неодноразо­во йшлося на засіданнях колегій і міністерства, й Державної ін­спекції, під час проведення ре­гіональних семінарів­нарад з пи­тань вступу – 2013 з керівниками ВНЗ. Також інформація оприлюд­нювалася на нашому веб­сайті і в ЗМІ.

– Днями деякі ЗМІ поширили інформацію про те, що під час вступу в абітурієнтів вимага-ють сплатити благодійні вне-ски. Чи реагує інспекція на такі заяви, і як?

– Благодійні внески ВНЗ може отримати лише на добровіль­них засадах. Державна інспек­ція обов’язково перевірить ін­формацію про факти вимагання від вступників сплати коштів, яку повідомили мас­медіа. Відповідно буде вжито заходів. Зокрема, фор­муються комісії Держінспекції для

перевірки оприлюдненої інформа­ції. Про результати буде поінфор­мовано додатково.

– Тобто в разі вимоги навчаль-ним закладом здійснити таку бан-ківську операцію потрібно звер-татися до Державної інспекції навчальних закладів України?

– Обов’язково. Я ще раз на­голошую, що відповідною Поста­новою Кабінету Міністрів Украї­ни від 4 серпня 2000 року № 1222 чітко визначений та врегульова­ний порядок отримання благодій­них (добровільних) внесків і по­жертв від юридичних і фізичних осіб бюджетними установами і за­кладами освіти.

не лише Під час встуПної камПанії– Якими будуть наслідки для на-вчальних закладів при виявленні недоліків і порушеннь?

– Згідно з Положенням про Державну інспекцію навчальних закладів та Порядком державно­го інспектування про всі виявле­ні в результаті перевірок (і не лише під час вступної кампанії) порушення ми інформуємо орган управління освітою, якому підпо­рядкований навчальний заклад і Міністерство освіти і науки, а та­кож вживаємо необхідних захо­дів для усунення виявлених по­рушень і недоліків, надаємо свої пропозиції. Тож у разі виявлен­ня недоліків і незначних пору­шень вживатимемо заходів щодо їх усунення в максимально стис­лі строки. Якщо ці порушення будуть значними, стосовно дер­жавних навчальних закладів буде ініційоване питання пе­ред відповідним міністерством про притягнення керівництва до дисциплінарної відповідальності, аж до розірвання контракту. А щодо недержавних – про ану­лювання ліцензії. При підтвер­дженні більш серйозних пору­шень чинного законодавства чи зловживань навчальних закла­дів матеріали можуть передава­тись інспекцією до правоохорон­них органів.

спілкувався дмитро шулікін, «Освіта України»

мИхАйЛО ГОНчАРеНКО: ЦЬОГОРІЧНИЙ ВСТУП – СПОКІЙНИЙ І ОРГАНІЗОВАНИЙ

державна інспекція навчальних закладів перевірила роботу приймальних комісій 33-х ВНЗ

Про те, які порушення найчастіше виявляють інспектори, які проблеми були в абітурієнтів цього року, а також, як оцінюють в інспекції перебіг вступу – 2013, ми поспілкувалися з головою ДІНЗ Михайлом ГОНЧАРЕНКОМ.

на адресу дінз надійшло набагато менше звернень, скарг віД абітУрієнтів та Їх батьків щОДО пОрУШень піД час ОрганізаЦіЇ та прОвеДення встУпнОЇ кампаніЇ

Фот

о Ан

дрія

ШМ

АТО

ВА

6 «Освіта України»Інтелектнації

Як вирватись із «зачарованого кола» недостатнього фінан­сування й самому заробити

кошти? Яка мотивація написан­ня кандидатської та користь від здобуття наукового ступеня? І, основне, чи не шкодують молоді науковці про свій вибір і як за­стосовують знання? З цими за­питаннями «Освіта України» звер­нулася і до корифеїв української науки, і до новачків, які щойно по­чали (чи планують почати) науко­ву кар’єру.

Під лежачий камінь вода не течеОтримання вченого ступеня прак­тичної користі не дає, – надбав­ки до зарплати невеликі, а навча­тися треба роками. Але основна мотивація молоді аж ніяк не в надбавках! Так вважає віце­пре­зидент Національної академії наук України Антон Наумовець.

– У науку йдуть люди, які справді нею цікавляться, – відпо­відає на запитання «Освіти Укра­їни» Антон Григорович. – Це абсолютно захоплююче заняття. Проблем багато – і з житлом, і з устаткуванням. Звісно, без су­часного обладнання експеримен­таторові – ніяк. Тому НАНУ розробила партнерські програми з Францією, Росією. Наприклад, маємо спільну з росіянами про­граму з нанофізики та наноелек­троніки. Вона забезпечує нашим ученим доступ до найсучаснішого устаткування. Той, хто хоче пра­цювати – працюватиме.

Завідувач кафедри фінансово­го аналізу і контролю Київського національного торговельно­еконо­мічного університету, засновник української наукової школи еко­номічного аналізу Євген Мних та­кож вважає, що під лежачий ка­мінь вода не тече.

– Науково­дослідницька ді­яльність (зокрема, й універ­ситетська) – це створення товару, – переконаний Євген Во­лодимирович. – Його треба про­дати! Чи розробляємо ми справ­ді потрібний товар? Чи шукаємо замовників? Мені можуть запе­речити: мовляв, від українського бізнесу запиту можна й не доче­катися. Але якщо немає замовни­ків, їх потрібно «сформувати». Ви­ставляти інтелектуальні розробки на ринок, розповідати про них, показувати, на що здатні науко­ві школи.

вивчаю розширеннЯ всесвіту!– Мене часто запитують, наві­що мені астрофізика, – сміється магістр Одеського національного університету імені І. І. Мечнико­ва Альвіна Бургазлі. – Відпові­даю: в дитинстві мріяла стати кос­монавтом. По закінченні школи поступила на фізичний факультет університету. Про майбутні заро­бітки «на хліб з маслом» і дум­ки не було. Хотіла вивчати те, що мені подобається. Саме тоді й відкрила для себе космологію й астрофізику.

Разом з друзями зацікавилася прискореним розширенням Все­

світу, і тепер досліджуємо спе­цифічні форми темної енергії. Нашу команду з шести осіб жар­тома називають «космомол» (кос­мічна молодь). Завдяки науковим керівникам маємо штаб­квартиру на території Одеської астрономіч­ної обсерваторії.

Альвіна брала участь у цільо­вій програмі Інституту ядерних досліджень НАН України «Астро­фізичні і космологічні проблеми прихованої маси і темної енер­гії Всесвіту», перемогла в стипен­діальній програмі «Завтра. UA» фонду Віктора Пінчука. Планує поступати до аспірантури, писа­

ти кандидатську, популяризувати знання про космологію.

– Не уявляю себе в жодній галузі, окрім науки, – пояснює свою мотивацію дівчина. – Впев­нена, що в житті потрібно займа­тися тільки тим, що подобається. Україна – космічна держава, і я вважаю, що наші дослідження бу­дуть потрібними.

шукаєш роботу? Придумай її!Словосполучення «українське село» стало ледь не синонімом до слова «занепад». Але аспірант Полтавської державної аграрної академії Інна Перетятько пере­конана, що успішним може бути підприємство навіть у найвіддале­нішому селі.

– Мій науковий керівник, про­фесор Валентина Іванівна Аранчій якось дала мені прочитати статтю Томаса Фрідмана «Шукаєте робо­ту? Придумайте її!», – розпові­дає дівчина. – Я одразу згадала своє село Устивиця… Почала писа­ти наукову роботу, бо хочу зроби­ти щось корисне. Її тема: «Підви­щення економічної ефективності виробництва олійних культур на сільськогосподарських підприєм­ствах Полтавщини». Спілкуюся

з виробниками, оскільки саме їм можуть бути цікавими мої розроб­ки. Як каже моя мама, той, хто хоче щось зробити, шукає можли­вості, а кому ліньки – причини.

кандидатові наук – книжки Поза чергою – Ще на першому курсі Київсько­го національного університету імені Тараса Шевченка зрозумі­ла: хочу бути викладачем, – зізна­ється кандидат історичних наук Леся Гасиджак. – Вступила до аспірантури й вирішила писати кандидатську про етнокультуру Донеччини. Було важко. Потріб­

но було виїжджати в експедиції, робити дослідження з етнології. «На все про все» – одна сти­пендія. В якийсь момент навіть засумнівалася: і навіщо це мені потрібно… Але роботу захистила й нині не шкодую. У мене ж бо на Донеччині – стільки друзів! У селах, музеях. Завдяки науко­вому ступеневі маю можливість працювати науковим співробітни­ком у музеї Павла Тичини. Які ще преференції дає науковий статус? Можу замовити книжки в біблі­отеці Вернадського телефоном і поза чергою.

Хочу заробити гроші длЯ університету – Відповідь на запитання, наві­що це мені потрібно, проста: я дослідник, а кандидатський сту­пінь – це перепустка у світ на­уки, – каже старший викладач кафедри комп’ютерної інженерії Полтавського національного тех­нічного університету імені Юрія Кондратюка Наталія Рвачова. – Захистила кандидатську з теле­комунікаційних систем і мереж. Потрібно було перечитати «гори» наукових статей англійською, тож заодно добре вивчила й мову.

Рік тому Наталії запропонува­ли поїхати за кордон на тримісяч­

не стажування в Глінвордському університеті (за урядовою програ­мою стажування найкращих укра­їнських студентів і викладачів за державний кошт у провідних за­кордонних навчальних закладах).

– У Великій Британії позна­йомилася з науковцями, які та­кож досліджують безпеку ком­п’ю терних мереж, – розповідає Наталія. – Разом з ними підготу­вали кілька публікацій на цю тему, беремо участь у міжнародних кон­ференціях. У виші, на жаль, не вистачає сучасного устаткування для моїх досліджень. Тому планую отримати грант і заробити кошти

на нове обладнання для універ­ситету.

маю мету, вірю в себеМагістерську роботу на тему участі громадян у зовнішній по­літиці держави пише нині сту­дентка Національного авіа­ційного університету Карина Литвинова. Знайомі дивуються: мовляв, ну й тема! Хіба від пе­ресічної людини сьогодні щось залежить? Звичайні люди нічо­го не вирішують і нічого в по­літиці (тим більше, міжнародній) зробити не можуть. «Можуть! – відповідає Карина. – Зміни в суспільстві завжди починаються «знизу» – з громадської ініціа­тиви». Після закінчення «магіс­терки» вона має намір вступа­ти до аспірантури і досліджувати електронну, публічну й народну дипломатію.

– У цих темах є багато не­досліджених аспектів, – розпові­дає Карина. – Бути першовідкри­вачем – дуже хороша мотивація.

Тема міжнародних відносин цікавить і студента Київського націо нального університету імені Тараса Шевченка Віталія Баку. Він уже кілька років вивчає політич­ну систему Чеської Республіки по­чатку 90­х років ХХ століття.

– Особистості та події чеської історії викликають у мене відвер­те захоплення, – пояснює свій вибір Віталій. – Я переконаний, що в майбутньому двосторонні зв’язки між Україною і Чеською республікою розвиватимуться, і фахівці­богемісти будуть потріб­ні. Звісно, для тих, хто хоче все й одразу, науковий шлях не го­диться, – їм краще йти в торгів­лю чи в бізнес. Швидких здобутків не чекаю, але, як жартуємо з дру­зями: «Маю мету, вірю в себе!».

мічені нобелем– Для деяких аспірантів шок – дізнатися, що вистраждана канди­датська дає лише 15 відсотків над­бавки до зарплати, – розповідає старший викладач кафедри бан­ківської справи Київського націо­нального економічного універси­тету імені Вадима Гетьмана Роман Корнилюк. – Але для більшос­ті молодих науковців матеріальні стимули – не основні.

Роман Корнилюк після школи вступив на кредитно­економічний факультет КНЕУ.

– Мені пощастило на вчите­лів, – каже він. – Наші педаго­ги викладають захоплююче. На­віть такий предмет, як банківська справа. Професор Ігор Івасів до­помагав мені з молодших курсів і став науковим керівником роботи «Іноземні банки в банківській си­стемі України». Я навіть не сумні­вався: писати кандидатську чи ні.

Нині Роман Корнилюк не тільки викладає в КНЕУ. Він пише стат­ті на банківську тематику, розпові­дає про видатних економістів світу в рубриці «Мічені Нобелем». Ра­зом з колегами організовує диску­сії для студентів, на які запрошує представників бізнесу й найкра­щих науковців університету.

– Науковець у світовому зна­ченні цього слова завжди зможе використати знання й уміння на практиці, – каже Роман. – Було б бажання! Економісти – затре­бувана спеціальність і в Україні, і за кордоном.

Викладач має ідею­фікс: поєд­нати українську економічну науку й освіту з практичними потребами бізнесової чи громадської сфери.

– Поки що між теоретиками і практиками – серйозна прір­ва, – каже молодий учений. – Вона з’явилася тому, що універ­ситети були надто залежні від фінансування з бюджету, а біз­нес на стадії формування не ці­кавився стандартами соціальної відповідальності. Саме тому на­уковий і освітній продукт часто «одірваний» від реальних потреб ринку. Добре, що нині в освітян­ській сфері розуміють важливість діалогу між наукою і виробни­цтвом. Без науково­фінансового симбіозу не можна стати лідером у жодній сфері. Навіть не сумні­ваюся, що молоді українські еко­номісти мають чудові перспекти­ви. Недаремно ж гасло студентів нашого ВНЗ: «Ми з України! Ми розумні!».

світлана галата, «Освіта України»

«Усе пропало!», – інколи можна прочитати у розділі «Наука» газет і сайтів. Мовляв, фінансування – недостатнє, зарплата – мала, обладнання застаріле. Автори «плачуться», що треба виїжджати з країни, бо тут науковцеві нічого не світить. Сперечатися з ними нецікаво. Цікаво інше – побачити й послухати людей, які досягають успіху, попри всі труднощі.

ДрУзі частО запитУють, навіщО мені астрОфізика. віДпОвіДаю: в дитинстві мріЯла стати космонавтом. нашу команду студентів і асПірантів жартома називають «космомол» – космічна молодь

У НАУКУ Я Б ПІШОВ

«Освіта України» з’ясовувала, що заохочує молодь ставати дослідниками

7№ 32, 12 серпня 2013 року ключдо майбутнього

і до, і після лекції до Нойорі під­ходили молоді науковці. Вчений відповідав на запитання, радив,

підбадьорював. Казав: «Майбутнє не є визначеним. Працюйте в тому середовищі, яке є. Тільки від вас залежить, зміните ви середовище чи воно змінить вас». Розповів, що коли сорок років тому вперше по­трапив до США, Японія була дуже бідною країною. Вчений бачив ба­гато талановитих студентів у Гар­варді, але жоден із тих хлопців не отримав Нобелівської премії. Ці розумні студенти робили те саме, що й інші. Нойорі діяв інакше.

– У науці корисно порушу­вати правила, – усміхається вчений. –Аби вибороти золоту медаль на олімпіаді, треба дотри­муватися суворих правил, бігти разом з усіма однією доріжкою. А щоб отримати Нобелівську пре­мію, потрібно ці правила, образ­но кажучи, порушувати. Треба відрізнятися від інших! Не бігти «однією доріжкою». Багато Нобе­лівських лауреатів є унікальними, а інколи й «божевільними» (смі-ється.  – Авт.). Наукові відкрит­тя роблять не великі гроші, а мо­лоді винахідники.

Нойорі переконаний, що в української молоді багато шансів почати щось нове. А років за трид­цять – також отримати «Нобеля».

одЯг з води й ПовітрЯ – Доброго ранку! – вітається українською (!) зі слухачами лек­ції японський учений.

Виступ має назву «Наука фор­мує наше майбутнє». Японські дослідники давно оцінили важли­вість української науки і сподіва­ються на співробітництво.

– Моя юність була просто жа­люгідною, – починає розповідь про свій шлях до наукових вер­

шин Рьодзі Нойорі. – Наша роди­на жила в місті Кобе. Коли я мав іти до школи, американська авіація розбомбила всю центральну части­ну міста. Але й після закінчення війни країна жила дуже бідно. Я мріяв стати вченим з раннього ди­тинства. Любов до хімії прищепив батько, який був талановитим ди­ректором компанії. Коли мені було тринадцять років, він узяв мене на конференцію, присвячену но­вому (щойно винайденому!) волок­ну – нейлону. Президент компа­нії з гордістю пояснював, що його можна отримати з вугілля, повітря й води. Тонша за павутинку ней­лонова ниточка була дуже міцною. Мене це вразило: я побачив ма­теріал, створений майже з нічого. Тоді й подумав: імовірно, з допомо­гою науки можна зробити й про­дукти, яких не вистачає людям, і допомогти суспільству...

Так я став спеціалістом з ор­ганічної хімії. Життя мого по­коління було дуже складним – ми мали розв’язувати економічні проблеми, долати бідність. Я не хотів би, щоб хтось із вас про­йшов через це, але саме бідність мого покоління зробила мене стій­ким і творчим.

відкриваємо одне, шукаючи інше – Я вірю в щасливі випадко­вості, – продовжує Нойорі. – Вони – наріжний камінь науко­вих досліджень. Великі відкриття неможливо зробити лише з допо­могою логіки. Часто ми відкрива­ємо одне, шукаючи зовсім інше.

Луї Пастер якось сказав, що шанс випадає тільки підготовле­ному розуму. Я повністю із цим згоден. А що винайшов я?

1966 року, коли мені було 27, ми зробили перші відкриття в

асиметричному каталізі. Це допо­могло зрозуміти, що властивості лікарських препаратів залежать не лише від їхньої структури, а й від симетрії. Це знання стало ключем до визначення – як ті чи інші ліки сумісні з людським організмом.

Винаходами вченого зацікави­лися підприємці. Одна з корпора­цій швидко налагодила промисло­ве виробництво ментолу. А з 1983 року випуск становив аж три ти­сячі тонн речовини на рік.

– Як же впливає наука на су­спільство, окрім очевидної еко­номічної вигоди? – каже Нойо­рі. – 1992 року в США ухвалено припис, який рекомендував фар­мацевтичним компаніям налаго­дити виробництво «правих» і «лі­вих» препаратів. Двадцять років тому в світі не було жодного фар­мацевтичного підприємства, яке проводило б асиметричний син­тез. Отримання цієї технології в Японії стало стимулом до поліп­шення рівня медицини в світі.

сПілкуйтесЯ з ПромисловцЯми!Звісно, успіх не прийшов раптово.

– Коли я винайшов асиме­тричний каталіз, від цього не було ніякої користі, – розпові­дає Нойорі. – Я не міг приду­мати, як це застосувати, а потім і взагалі забув про винахід. Але він не пропав! Я працював нау­ковцем у невеликій університет­ській лабораторії, яку відвідува­ло 20 студентів. Важливим було інше. Я мав багато друзів­промис­ловців. Вони часто приходили по­говорити про наукову діяльність. І тому ці розробки швидко зна­ходили промислове застосуван­ня. Тому раджу: спілкуйтеся з ви­робниками. Адже без взаємодії

з виробництвом розвиток і при­кладної, і фундаментальної науки неможливий.

Відкриття в асиметричному ка­талізі знайшли своє втілення і в інших сферах. Наприклад, коле­га вченого синтезував хризанте­мову кислоту, яка знищує маля­рійних комарів.

– В Японії цей винахід запро­вадити не вдалося, – сміється Но­йорі. – Чомусь саме тоді різко знизилася кількість комах. Мій ака­демічний «брат» дуже засмутився.

Але винахід пригодився. Вже за кілька років японські компанії налагодили виробництво антимос­кітної сітки. Нині бідним країнам (наприклад, Танзанії) цю сітку да­ють безкоштовно.

Минуло вже півстоліття, як ми відкрили асиметричний каталіз у Кіото. Хто міг би подумати, що цей винахід матиме таке значення для поліпшення життя в усьому світі?

відкриттЯ цінностей – найважливіший винаХід Утім, гість з Японії не дуже за­глиблювався в деталі своїх науко­вих здобутків. Мовляв, хто хоче,

може прочитати їх в енциклопе­дії. Вченого хвилювало інше: який урок із зустрічі винесуть україн­ські студенти? Адже найважливі­ше – бажати зробити щось для людей.

– Через півстоліття роботи я зрозумів, що відкриття цінностей є важливішим за науковий вина­хід, – ділиться своїми думками Нойорі.

у чому ЯПонська гордість?З 2003 року він очолює Дослід­ницький інститут природничих наук RIKEN. Учені працюють у галузі фізики, хімії, інженер­ної справи, біології й медици­ни. Бюджет інституту – май­же мільярд доларів. Окрім того, установа допомагає науковцям з інших країн. Зокрема, розпочи­нає співпрацю з Фізико­техніч­ним інститутом низьких темпе­ратур НАНУ.

Кілька років тому Японія ви­значила ключові технології для поступу науки й техніки. Зо­крема, це проект SACLA (рент­генівський лазер на вільних електронах), а також так зва­ний Комп’ютер К – надзвичай­но розумна лічильна машина, яку 2011 року визнали основним суперкомп’ютером.

– Ці технології – об’єкти нашої національної гордості, – розповідає вчений. – Значення на уки для суспільства – надваж­ливе. Десять років тому американ­ська Академія інженерних наук

назвала ХХ століття «століттям ін­новацій». Електрифікація, винахід автомобіля, водопостачання, елек­троніка змінили долю людства. Середня тривалість життя збіль­шилася з 45 років до 80 за одне століття!

А ми не змогли б побудувати цивілізовані суспільства без цих інновацій.

людство має бути скромнішим!Нині багато вчених побоюється, що сучасне суспільство може ста­ти початком кінця життя на пла­неті.

– Ми живемо в ХХІ століт­ті, але все ще боремося з про­блемами минулого, – каже Рьо­дзі Нойорі. – Населення зростає, індустріальні технології розвива­ються. Неконтрольована і над­мірна діяльність призводить до коливань погоди, змін у навко­лишньому середовищі, виснажен­ня природних ресурсів. Усе це може спровокувати кризу люд­ства. Я вважаю, що ми повинні бути скромнішими й жити в зла­годі з природою.

Зміни відбуваються дуже швид­ко, й пасивно чекати їх не можна. Тому нинішні студенти мають бути готові стати не тільки дослідника­ми, а й лідерами суспільства.

Минуле століття було століттям суперництва. Сьогодні необхідно співпрацювати для виживання на­шого виду. Саме дружба між дер­жавами і людьми (й особливо се­ред учених!) є наріжним каменем міжнародної безпеки.

Цінності в усіх різні. Але на­ука й технології перебувають «над» економіками і є незамін­ними для виживання людства. Світ один, і всі ми з’єднані. Жод­на з країн не виживе поодинці. Сьогодні вчені мають створити нову цивілізацію, котра поважа­тиме всі культури.

У попередньому столітті інно­вації впроваджували для еконо­мічної вигоди. На жаль, це не­правильне застосування науки. Ми повинні думати не тільки про конкурентоздатність. Най­більшою проблемою Землі є бід­ність. Половина населення живе на два долари в день. Саме на­ука й технології можуть допо­могти забезпечити базові пра­ва на життя для всіх людей. Розв’язання основних світових проблем потребує співробітни­цтва і координації дій. Ключ до майбутнього – не в природі, а в радикальній зміні наших цін­ностей.

світлана галата, «Освіта України»

Лекція Нобелівського лауреата Рьодзі Нойорі стала посланням до української молоді

У Дитинстві я пОбачив матеріал, який бУв ствОрений з вУгілля, вОДи й пОвітря. майже з нічОгО! тОДі й пОДУмав: можливо, за доПомогою науки можна «зробити» й Продукти, ЯкиХ не вистачає людЯм?

ПРАВИЛА КОРИсНО ПОРУШУВАТИВеликі корпорації і надсучасні технології «починаються»

з ініціативи однієї людини. Саме цей меседж був найважливішим для студентів і молодих науковців,

які прийшли послухати Нобелівського лауреата з Японії Рьодзі Нойорі. Нині Нойорі – керівник одного з найвпливовіших у світі науково-дослідницьких центрів RIKEN. Цю карколомну кар’єру японський учений багато

років тому почав у бідній країні, в якій не вистачало всього: продуктів, ліків, одягу.

Цікава хімія

равлики розкажуть Про наукуЗ винаходом Рьодзі Нойорі можна познайомитись на наукових сайтах. Є навіть віртуальна гра, яка допомагає зрозуміти, що таке хіральні молекули. Гра проста й весела. Звичайні равлики показують, як ці молекули можуть бути використані для управління або прискорення хімічних реакцій. Вони не поєднуються зі своїм дзеркальним зображенням. І саме в грі можна поба-чити, які об’єкти хіральні, а які – ні. Про свій винахід Рьодзі Нойорі також розповідає не нудно. Його Нобелів-ська лекція-презентація триває 47 хвилин – і є цікавою навіть для людини зі шкільними знаннями з хімії. «Зірка» японської науки відкритий для спілкування. Молоді вчені можуть розповісти йому про свої ідеї по телефону (він є на сайті вченого). Інсти-тут RIKEN підтримує молодь із різних країн і фінансує наукові дослідження.Рьодзі Нойорі – лауреат Нобелівської премії у галузі хімії спільно з Вільямом Ноулзом і Баррі Шарплессом. Експерти Королівської шведської академії, які входять до складу Нобелівського комітету, мотивували своє рішення так: «На визнання прориву, який став мож-ливим у розумінні механізмів хімічних реакцій. Завдяки цьому були створені кращі версії антибіотиків та інших лікарських засобів. Ла-уреати відкрили нову царину наукових досліджень, що дало можливість синтезувати молекули і матеріали з новими властивостями». Рьодзі Нойорі – також голова Комітету з науки і технологій Міністерства освіти, культури, спорту, науки і технологій Японії. Він нагороджений Великою золотою медаллю імені М. В. Ломоносова за видатний внесок у розвиток органічної хімії і каталітичного асиметричного синтезу.

8 «Освіта України»Приймальнакомісія

–ми – вже студенти фа­культету «Програмна інженерія» Вінницько­

го національного технічного уні­верситету, – розповідає Оксана Копитко, вчитель інформатики Войнашівської ЗОШ І – ІІІ ступе­нів Барського району Вінницької області, мати цьогорічної абітурі­єнтки Наталії. – Нам сподобало­ся, що була можливість самостій­но обрати ВНЗ, якщо пропозицій кілька. Єдина незручність – пе­ревантаження серверів у годи­ни пік. Інформативність вступної

кампанії – 2013 є надзвичайно високою, – наголошує вона й розповідає, як подавали заяви в електронному вигляді.

– Ми цим скористалися і, роз­глядаючи для вступу кілька уні­верситетів, зекономили час на поїздки. Система працює нор­мально. Є лише один недолік – вона не розрізняє атестат з відзна­кою. Тому для внесення до бази даних стосовно медалі треба по­давати документи особисто.

– Протягом усього часу з до­помогою інформаційної системи «Конкурс» ми прогнозували свої шанси щодо вступу на бюджет­ну форму навчання, – розповідає пані Оксана. Важливо, що досить легко можна отримати інформа­цію про будь­який ВНЗ України й кількість бюджетних місць цього року з потрібної спеціальності. Та­кож ми спостерігали і прогнозува­ли власну вступну кампанію з до­помогою ІС «Пошук абітурієнтів».

– Зручно подавати докумен­ти – навіть на три факультети, адже працює «єдине вікно», – ділиться враженнями співрозмов­ниця. – В абітурієнтів інформації було достатньо і ніяких проблем не виникало. Основне – мати гар­ні знання, тоді з’являються впев­неність і рівновага.

стабільність і сПокій Ці дві характеристики, за слова­ми міністра освіти і науки Дмитра Табачника, були основними для цьогорічної вступної кампанії. По­при те, що статистика може стати рекордною: впродовж місяця по­дано понад 2 мільйони 200 тисяч заяв від більш як 707 тисяч абіту­рієнтів. Майже третину докумен­тів прийнято в електронній формі.

До складу студентів першого курсу зараховуються лише ті, які подали оригінали документів про загальну середню освіту.

– Вступна кампанія – це най­кращий рейтинг популярності від абітурієнтів, викладачів, батьків і вчителів, – каже Дмитро Табач­

ник. – Сьогодні при зарахуванні до університету немає найменшої можливості для корупційних дій. Кожна дитина бачить бал свого атестата, одержує результат ЗНО. І кожен вищий навчальний заклад на власному сайті розміщує рей­тинг, подає відповідні дані до за­гальної системи «Конкурс».

Уже минули три хвилі зара­хувань і вступники подали ори­гінали документів. З 11 серпня почалося оприлюднення списків тих, хто навчатиметься за конт­рактною формою. Всі ці переліки з прізвищами є на стендах при­ймальної комісії кожного ВНЗ і на їх офіційних веб­сайтах.

Відбувається зміна структури вступної кампанії щодо кілько­сті заяв і плануються певні зміни щодо обсягу державного замов­лення. Цього року його збільше­но на інженерні й технічні спеці­альності. Абітурієнти, які мають найвищі бали, обирають нанофі­зику, наноматеріали, а також ме­дичну фізику.

Найбільшу кількість заяв для навчання за освітньо­кваліфіка­ційним рівнем «бакалавр» подано на філологію, правознавство, фі­нанси і кредит, менеджмент, еко­номіку підприємств, комп’ютерні науки, туризм, комп’ютерну інже­нерію, облік і аудит, маркетинг.

Найбільш рейтингові спеціаль­ності серед абітурієнтів­магістрів: фінанси і кредит, правознавство, облік і аудит, менеджмент органі­зацій, адміністрування, економіка підприємства, міжнародна еконо­міка, українська мова і літерату­ра, менеджмент зовнішньоеконо­мічної діяльності.

найкраща десЯтка Міністр назвав «найкращу десят­ку» – університети, які майже три роки є лідерами серед ВНЗ.

Цього року абсолютний рекорд популярності встановив Київський національний університет імені Тараса Шевченка. До приймаль­ної комісії надійшло понад 50 ти­

сяч заяв. 45 тисяч заяв подали до Націо нального технічного універ­ситету «КПІ» і Львівського наці­онального університету ім. Івана Франка; більш ніж 40 тисяч – до Національного університету «Львівська політехніка» й Націо­нального авіаційного університету.

Межу понад 30 тисяч заяв від вступників подолали Націо­нальний педагогічний універ­ситет імені М. П. Драгоманова, Дніпропетровський національний університет ім. Олеся Гончара, Харківський національний уні­верситет ім. В. Н. Каразіна. Се­ред лідерів – Київський націо­нальний економічний університет ім. Вадима Гетьмана й Київський національний торговельно­еконо­мічний університет.

Фактично, за словами міністра, на всі місця навчання за держав­ним замовленням цих закладів претендують абітурієнти з бала­ми близько 800.

секрети рекордсмена Понад 90 осіб на одне з десяти місць за держзамовленням – кон­курс на спеціальність «Туризм» у Київському національному універ­ситеті імені Тараса Шевченка. Ко­трий рік поспіль б’є рекорди Ін­ститут журналістики: величезним є конкурс на спеціальності «Ре­клама» та «Зв’язки з громадськіс­тю» – 58 конкурсних заяв, «Видав­нича справа та редагування» – 44 заяви на одне місце. Значний кон­курс на філологію – прикладну лінгвістику та іноземну мову – 37 заяв. Про це розповів під час брифінгу ректор КНУ імені Тараса Шевченка Леонід Губерський. Як голова Спілки ректорів ВНЗ Укра­їни він зауважив, що такі самі тен­денції спостерігаються в усіх ви­щих навчальних закладах України.

Особливою тенденцією вступ­ної кампанії – 2013 він називає зростання кількості заяв, пода­них на спеціальності природничо­го циклу: географію, математику, механіку, екологію, охорону нав­

колишнього середовища та зба­лансоване природокористування, комп’ютерну інженерію, приклад­ну математику, інформатику, си­стемний аналіз, програмну інже­нерію, оптотехніку.

– Проведення вступних випро­бувань – там, де вони передбаче­ні правилами прийому, – і зара­хування на навчання відбувалися спокійно, без черг. Адже до прийо­му заяв вдалося залучити необхід­ну кількість працівників універси­тету і студентів­волонтерів. Додали зручності застосування принципу «єдиного вікна» та прозорість про­цедури: всі дані оперативно розмі­щувалися на веб­сторінці універ­ситету та стендах приймальної комісії. Цього року більш як по­ловина вступників скористалася можливістю надіслати електро­нну заяву, – розповідає Леонід Васильович. – Багато хто подає оригінали документів про загаль­ну середню освіту, орієнтуючись на прохідні бали минулого року.

Під час формування першої хви­лі найвищий прохідний бал зафік­сований на спеціальність «Про­грамна інженерія» – 804,1. Далі в рейтингу: міжнародна економіка, англійська мова і література, еконо­мічна кібернетика, економіка під­приємства. Впродовж «хвиль» зара­ховувалися ті, хто приніс оригінали атестатів. Загальний конкурс в уні­верситеті становив 17 осіб на одне місце.

– Дуже велика кількість заяв – на магістратуру. Ми заці­кавлені, щоб до нас поступали ви­пускники бакалаврату інших уні­верситетів. І через це створюємо рівні умови для всіх. Половина вступників до магістратури на бю­

джетну форму навчання – абіту­рієнти інших навчальних закладів.

Цьогоріч план державного за­мовлення на освітньо­кваліфіка­ційний рівень «магістр» універ­ситет виконав у повному обсязі. Загалом зарахований 1781 студент, зокрема 925 осіб – випускники бакалаврату з інших ВНЗ. План державного замовлення для на­вчання за програмами підготовки «спеціаліст» – 594 місця.

рівні можливості Зручні умови вступу позитивно оцінюють і випускники­бака­лаври. Насамперед тому, що на сайті університету можна було ознайомитися з власним рейтин­гом. Наприклад, закінчуючи ба­калаврат з правознавства, мож­на поступати на денну та заочну форми навчання за програмами магістра та спеціаліста. Це чоти­ри окремих конкурси, і кожен абітурієнт має реально оцінюва­ти свої шанси.

В університеті кажуть: автома­тизована система відпрацьована, вже протягом трьох років вона діє досить потужно.

– Цього року ми так само в ре­жимі реального часу відображали все на нашому веб­сайті. Система дає змогу вступникам бачити свій рейтинг за показниками: серед­ній бал диплома, додаткові бали, вступне випробування з іноземної мови, з фаху, – пояснює Володи­мир Бугров, проректор з науко­во­педагогічної роботи Київського національного університету імені Тараса Шевченка.

Шпальти підготувала дарина матат, «Освіта України»

ВстУПНА КАмПАНІЯ – НАЙКРАщИЙ РЕЙТИНГ ПОПУЛЯРНОСТІ

Початок серпня – вирішальний час у роботі приймальних комісій ВНЗ. Списки опубліковані, прізвища зарахованих першокурсників, а також спеціалістів і магістрів – уже відомі. З 11 серпня почнуть оприлюднювати списки зарахованих на контрактну форму навчання.

до речі

Проректор київського національного університету імені тараса шевченка володимир бугров: вимоги мають бути однаковими длЯ всіХ– Після минулорічної критики вступної кампанії на магістратуру юридичного факуль-тету ми впродовж трьох місяців відпрацьовували тести для юристів. Тести були одно-значними, там не було ніяких інших можливих інтерпретацій. Цього року з проханням розглянути результати звернулися 52 особи: двоє подали апеляції, інші – поцікави-лися, щоб позбутись усіх сумнівів. Викладачі були готові вказати на помилки й для підтвердження до кожної з них продемонструвати підручник з точними відповідями на запитання. Ми взяли, по суті, ту методику, що використовується під час ЗНО при вступі на бакалавра. Це пра-вильно: вимоги мають бути однаковими для всіх. У нас немає жодної «провальної» спеціальності в магістратурі. Справді, конкурс на магістратуру заочної форми навчання вищий, ніж на бакалаврат. Мабуть, тому, що значна кількість людей, отримуючи диплом бакалавра, йде працювати, але водно час бажає здобути повну вищу освіту. Вони продовжують навчання на заочному відді-ленні. Так, є спеціальності, на яких конкурс до заочної магістратури вищий, ніж до стаціонару. До таких належить і правознавство.

9№ 32, 12 серпня 2013 року Приймальнакомісія

–до особливостей вступної кампанії – 2013 мож­на віднести її спокійний характер, різке зростан­ня кількості поданих заяв і документів у елек­

тронному вигляді, а також зміцнення тенденції до більш свідомого вибору не тільки майбутньої професії, а й міс­ця навчання. Серед осіб, які подали документи на вступ до нас, кількість тих, хто обрав академію як єдиний ВНЗ, зросла майже вдвічі!

Це свідчить про успіх державної політики в освітній галу­зі і про зростання ефективності профорієнтаційної роботи. Справді, було б більш справедливим, якби за рівних умов перевагу на вступ до ВНЗ отримали саме ті студенти, які обрали його як єдиний для навчання. Боляче спостерігати, як абітурієнт, який не пройшов на бюджет на «Машинобу­дування», забирає документи для подання їх до медичного інституту. В майбутньому від такої ситуації може стати бо­ляче всім нам, і вже не в переносному сенсі…

Стали популярнішими технічні спеціальності, що знову стають затребуваними на ринку праці. Економіка не в змозі далі розвиватися без зростання виробництва товарів і ство­рення послуг. В Україні стрімко будуються, розвиваються нові виробництва, заводи, комплекси.

Сприяв цьому і крок Міністерства освіти і науки України стосовно впровадження паралельного тесту з іноземної мови до хімії або математики. І справді, сьогоднішнім «технарям» знання іноземних мов лише на користь. Кількість абітурієн­тів на технічні спеціальності ОНАХТ 2013 року зросла вдвічі.

Серед абітурієнтів нашої академії приблизно рівна кіль­кість – мешканці міст і сіл, майже 40 відсотків – з Одесь­кої області. З інших регіонів найбільше представлені Вінниць­ка, Кіровоградська, Миколаївська, Хмельницька, Херсонська та інші області. Після входження до складу нашої академії Одеської державної академії холоду серед бажаючих навча­тися зросла частка юнаків.

Майже всіх сучасних абітурієнтів вирізняє бажання ста­ти лідером. Кожен має високий рівень поінформованості, впевненість у своєму майбутньому, конкретніше визначені бажання у виборі майбутньої професії.

досвід відкритого листуваннЯ Користування сучасними засобами комунікацій стало буден­ним. Інтернет, здається, скоро зможе витіснити звичні спо­соби спілкування, обмін інформацією, враженнями. А со­ціальні мережі поряд з істотними перевагами загрожують змінити психологічний портрет сучасної людини.

Дуже важко знайти саме правдиву інформацію, потріб­ну та зрозумілу для тебе. Ось чому я вирішив не вдаватися до занадто модних блогів, чатів тощо. Я все­таки намагаюся берегти найдорогоцінніше – час. Тому вдався до відкриття свого сайту, на якому викладена вся, на мій погляд, необхід­на інформація, аби майбутні абітурієнти та їхні батьки мо­гли ознайомитися з нею і більше зрозуміти мене як спів­розмовника, як викладача, як керівника.

Сайт, і особливо його рубрика «Відкрите листування», ста­ли дуже корисними для мене і моїх колег. Не залишилося жодного звернення без уваги. Такий зворотний зв’язок дає змогу істотно посилити систему управління вищим навчаль­ним закладом, підвищувати якість навчання, вчасно наводи­ти порядок тощо. Вважаю, що це дуже корисна форма, хоча реалізовувати її нелегко. Адже після робочого дня замість відпочинку, сімейного спілкування і телебачення треба, на­самперед, проглянути свій сайт і відповісти всім бажаючим або прийняти інформацію до відома, подальшої перевірки і врахування в діяльності академії.

не ПроПускати жодної лекції, жодного занЯттЯ – Порада від ректора Першокурсникам раджу зважати на своє здоров’я. Адже за короткий термін вони мають перелаштуватися зі шкільної системи навчання на вищу школу.

Зростання інтенсивності навчання, проблеми адаптації час­то викликають проблеми зі здоров’ям. Тому перед навчан­ням треба трохи перепочити, набратися сил. Розпочати но­вий навчальний рік варто з правилом: «Не пропускати жодної лекції, жодного заняття». Звичайно, виникатиме багато за­питань, які не потрібно відкладати до модульного контролю або сесії. Треба бути активним, не соромитися запитувати у викладача про все, що не вдалося зрозуміти. Така напо­легливість не всім під силу, проте саме наполегливі досяга­ють мети. Випадковостей упродовж п’яти років буде неба­гато. Тож краще розраховувати на програмований результат завдяки копіткій праці.

–добрий імідж будь­якого вищого навчального за­кладу створюють, насамперед, його випускники. А вони – в усіх куточках України, далекого і

ближнього зарубіжжя. За різними рейтингами ВНЗ Укра­їни «Львівська політехніка» не опускається нижче п'ятого місця. Зокрема, і в рейтингу «Компас», де вирішальне сло­во – за працедавцями.

Збільшення кількості абітурієнтів і, відповідно, студен­тів можна пояснити і тим, що наш університет, зберігаю­чи свою технічну, природничу сутність, опановує нові на­прями, нові спеціальності, наближаючись до університету класичного. Останніми роками в нас, окрім фінансово­економічних напрямів, з'явилися філологія, правознавство, практична психологія, журналістика, соціологія, докумен­тознавство... Але ці ніби гуманітарні спеціальності мають у нас солідну технічну складову, орієнтовані на потреби різ­них сфер життя. Думаю, що наші журналісти будуть здатні популярно й образно висвітлювати найновіші досягнення науки і техніки. Розширюється географія вступників, по­більшало абітурієнтів з Києва. Певну роль відіграє оплата за навчання на бакалавраті і в магістратурі. В нас вона на 20 – 30 відсотків нижча, ніж у столиці. Але якість освіт­ніх послуг на належному рівні, бо неухильно дотримуємо­ся стандартів освіти.

демократичність і Прозорість Зберігається ажіотажний попит на такі напрями, як пра­вознавство, міжнародні відносини, облік і аудит, та сама журналістика, хоча ринок праці не потребує стільки цих спеціалістів. У нашому регіоні немає такої розвинутої промисловості, як, скажімо, в Харкові, Донецьку, Луган­ську, Дніпропетровську... Там, зрозуміло, більшою по­пулярністю користуються інженерно­технічні спеціаль­ності, ніж у нас... Але ми – оптимісти. І в нас поволі відроджується промислове виробництво. А якщо говори­ти про Львів, то ми посідаємо провідні позиції в підго­товці ІТ­спеціалістів.

Приймальна кампанія 2013 року була особливо демокра­тичною і прозорою. Абітурієнти могли щохвилини відсте­жувати на різних сайтах конкурсну ситуацію. Добре, що не поспішали здати документи в перші дні й не створю­вали величезних черг у приймальних комісіях. Більш чіт­ко працювала Єдина державна електронна база з питань освіти, зросла довіра до електронного подання документів.

Але, на жаль, міністерство не враховує наших пропози­цій обмежити кількість ВНЗ і тих напрямів, на які абіту­рієнти мають право подавати документи. Це нівелює всі зусилля з профорієнтаційної роботи. І справа не тільки в тому, що перед кожним абітурієнтом 15 різних стежок у вищу освіту. Прикро, коли вступник розривається між, скажімо, будівництвом, мистецтвом, геодезією, медици­ною, ветеринарією... Має бути вибір споріднених спеці­альностей. Наприклад, програмна інженерія і комп'ютерні науки, захист інформації і безпека інформаційних техно­логій... Ми радіємо, що до нас надійшло понад 34 тисячі заяв від тих, хто бажає навчатися. Остаточні показники матимемо незабаром. Сьогодні абітурієнти в прямому ро­зумінні цього слова бігають між різними університетами, інститутами та й різними містами, до останнього тягнуть з поданням оригіналів документів. Це завдає нам багато зайвого клопоту...

не важко ПостуПити, а важко навчатисЯ Для нас основне – не кількість абітурієнтів, а якість їхніх знань, умотивованість саме на наш навчальний заклад… За­уважуємо, що рік у рік зростають у наших вступників бали ЗНО, середній бал атестата. У вересні проаналізуємо соці­альний статус нашого поповнення, географію вступників.

Основне для першокурсників – добре відпочити, віді­йти від нервового напруження ЗНО, вступної кампанії... До політехніки неважко вступити. В нас важко навчати­ся, якщо налаштований здобути ґрунтовні знання і знайти своє місце на ринку праці. До речі, для всіх першокурсни­ків новий навчальний рік почнеться не першого вересня. Протягом двох тижнів «підтягуватимемо» їх за шкільною програмою з усіх предметів, аби вони швидше адаптува­лися до вимог вищої школи.

Як оцінюють перебіг вступної кампанії у своїх ВНЗ ректори тих вищих навчальних закладів, котрі стали лідерами уподобань серед українських абітурієнтів – розпитувала «Освіта України»

стАБІЛьНО ЗРОстАють КОНКУРсИ НА ІНжеНеРНІ, Іт І ПРИРОдНИчІ НАПРЯмИ

ОсНОВНе – Не КІЛьКІсть

АБІтУРІєНтІВ, А ЯКІсть їхНІх ЗНАНь,

ВмОтИВОВАНІсть сАме НА НАШ

НАВчАЛьНИй ЗАКЛАд

КІЛьКІсть АБІтУРІєНтІВ НА техНІчНІ

сПецІАЛьНОстІ ЗРОсЛА ВдВІчІ

микола ПОЛЯКОВ, ректор дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара:

юрій БОБАЛО, ректор Національного університету «Львівська політехніка»:

Богдан єГОРОВ, ректор Одеської національної

академії харчових технологій:

–цього року приймальна комісія ДНУ іме­ні Олеся Гончара прийняла 32 597 заяв від вступників, зокрема, більш як 12 ти­

сяч – в електронній формі, що вивело універси­тет у десятку найпопулярніших в Україні.

Зауважимо, що більш ніж 15 тисяч осіб – абі­турієнти з інших регіонів. Це цілком заслужена популярність, зважаючи на те, що наш класич­ний університет пропонує один з найширших в Україні спектрів спеціальностей: 69 напрямів підготовки за ОПП «бакалавр», 89 – за рівня­ми «спеціаліст» і «магістр».

Потрібно відзначити високий рівень органі­зації цьогорічної вступної кампанії. Ініційоване Міністерством освіти і науки України інтенсив­не введення новітніх технологій до освітянської практики і до менеджменту галузі загалом, зокре­ма таких нагальних технологій, як зовнішнє неза­лежне оцінювання і створення Єдиної державної електронної бази освіти, оптимізує й узгоджує всю систему. Це створює умови для прозоро­го й об’єктивного відбору студентів, заважаю­чи декому «ловити рибку в каламутній водичці».

ініціативи в міжнародній сПівПраціСеред особливостей цьогорічної вступної кам­панії в ДНУ відзначимо, що на тлі високих кон­курсів на філологічні, гуманітарні, правознавчі й економічні напрями ми спостерігаємо стабіль­не зростання конкурсів на інженерні, ІТ і при­родничі напрями.

Так, на авіа та ракетобудування на 30 бюджет­них місць ми отримали 239 заяв, на комп’ютерну інженерію на 45 бюджетних місць було 706 ба­жаючих, на системний аналіз – 221 заява на 25 бюджетних місць, на комп’ютерні науки – 585 заяв на 25 бюджетних місць. Зазначу, що це ре­зультат багаторічної цілеспрямованої роботи на­шого університету, адже завдяки співпраці ДНУ з потужними промисловими підприємствами регіо­ну молоді люди мають пропозиції щодо працевла­штування від ДП «ВО «Південмаш ім. О. М. Ма­карова», ДКБ «Південне» ім. М.К. Янгеля, ВАТ «Дніпроважмаш», ВАТ «Інститут Дніпро ВНІПІ енергопром», ПАТ «Мотор Січ» тощо.

Також на всіх факультетах активно реалізу­ються міжнародні угоди, укладені ДНУ з про­відними університетами Європи, Америки, Азії. Тож у студентів і аспірантів є реальна можливість навчатися і стажуватися за кордоном, захищати дипломний проект чи дисертацію під подвійним керівництвом і отримати дипломи Дніпропетров­ського університету й університету­партнера. За­уважу, що саме інженерний фізико­технічний факультет Дніпропетровського національного університету імені Олеся Гончара є лідером іні­ціатив з міжнародної співпраці.

На мій погляд, сучасні молоді люди досить ці­леспрямовані і прагматичні, тому гідно оцінюють можливості, котрі пропонує наш класичний уні­верситет. Нинішнє покоління молоді позбавле­не стереотипів, здатне креативно і нестандарт­но мислити. Переконаний, що за роки навчання в Дніпропетровському національному університе­ті імені Олеся Гончара вони зможуть використа­ти весь потужний науковий потенціал для здо­буття знань і духовного зростання. І вийдуть зі стін свого ВНЗ успішними людьми, конкуренто­спроможними спеціалістами, справжніми патріо­тами своєї держави.

Бажаю абітурієнтам, які невдовзі стануть по­вноправними членами нашої великої і дружної університетської родини, добре відпочити і з но­вими силами поринути в цікаве і насичене сту­дентське життя.

10 «Освіта України»і діти

Батьки

Як свідчать матеріали щорічної дер­жавної доповіді «Становище сімей в Україні», за останні десять років

соціально­економічні умови життя укра­їнської сім’ї значно погіршилися. Низька народжуваність, збільшення випадків на­сильства в родині, велика кількість розлу­чень і неповних сімей – такими є сум­ні реалії сучасної України. На жаль, до спільного життя і батьківства молоді люди часто бувають неготовими. Більше поло­вини опитаних сімейних пар вважають, що не мають необхідних психолого­педа­гогічних знань. А старі методи виховання вже не працюють. Часто батьки не мо­жуть налагодити контакт із власною ди­тиною. Крім того – мало часу приділя­ють її вихованню.

на доПомогу батькамШкола не може стояти осторонь цієї про­блеми. Адже в навчальних закладах да­ють не лише знання з конкретних пред­метів, а й готують дитину до успішного дорослого життя. Нещодавно Інститут ін­новаційних технологій і змісту освіти роз­робив Концепцію сімейного виховання ді­тей і молоді «Щаслива родина». Минулого року вона пройшла громадське обгово­рення і була схвалена вченою радою ін­ституту. В Концепції – основні положен­ня щодо підготовки молоді до щасливого подружнього життя та формування відпо­відального батьківства. Документ також передбачає психолого­педагогічну просві­ту батьків і їх активне залучення до ро­боти з дітьми в школі, створення сімей­них клубів.

Цьогоріч у загальноосвітніх навчальних закладах вводиться факультативний курс «Сімейні цінності», рекомендований Мі­ністерством освіти і науки. Його розро­блено на виконання Постанови Верховної Ради України «Про рекомендації парла­ментських слухань на тему «Інститут сім’ї в Україні: стан, проблеми та шляхи ви­рішення» і відповідно до листа Комітету Верховної Ради України з питань сім’ї, молодіжної політики, спорту і туризму стосовно рекомендацій круглого столу на тему: «Деякі аспекти реалізації державної сімейної політики в Україні».

– Етика сімейного виховання і раніше викладалась у школі, тож нове – це до­бре забуте старе, – розповіла начальник відділу організації виховної роботи ІІТЗО Леся Корецька. – Сьогодні, коли пробле­ма сімейного виховання надзвичайно за­гострилася, впроваджується новий курс. Ми розпочали роботу ще 2011 року: про­водили моніторинг шкіл, а також семі­нари для методистів обласних інститутів післядипломної освіти. Вирішено зібра­ти воєдино та систематизувати все, що стосується сімейного виховання. Підсум­ком стала концепція, над якою працювали представники обласних інститутів після­дипломної освіти, громадськість, батьків­ські комітети, науковці.

сім’Я: від історії до мотивів створеннЯІІТЗО спільно з Інститутом проблем вихо­вання НАПН розробив навчальні програ­ми й посібники для курсу «Сімейні цін­

ності» для 8 – 9 класів. Розраховані вони на 9, 35 і 70 навчальних годин залежно від типу закладу. Програма на 70 годин – по дві години на тиждень – призначена для вихованців шкіл­інтернатів. У ній деталь­ніше розкриваються теоретичні питання, передбачено час для практичної та індиві­дуальної роботи, є розділи з питань сімей­ної економіки й сімейного господарювання.

Курс «Сімейні цінності» дає уявлення про історію української родини, про такі поняття, як щастя, дружба, любов, шлюб і сім’я, ефективний розвиток у парі, сі­мейні ролі чоловіка й жінки, психологія родини, мотиви і принципи її побудови. «Любов є базовим, фундаментальним по­няттям створення сім’ї. Коли в родині все будується на любові, тоді там панують радість і щастя», – впевнені автори по­сібника до програми. Серед завдань кур­су – популяризація ідеї про щасливу ро­дину, розвінчання стереотипів, заборон і норм, що ускладнюють стосунки людей. Одна з основних умов власного щасли­вого життя – пошана і любов до мате­рі й батька. Тому в програмі значну ува­гу приділено вмінню будувати гармонійні стосунки з батьками й родичами, дослі­дженню родоводу, традицій.

Разом із теоретичним матеріалом у по­сібнику подано практичні вправи: диску­

сії, написання творів, створення проек­тів і презентацій. Викладатимуть предмет «Сімейні цінності», окрім класних ке­рівників, психологи, соціальні педаго­ги, вчителі загальноосвітніх і позашкіль­них навчальних закладів. Посібник стане в пригоді й батькам, які прагнуть сві­домо підійти до виховання своїх дітей. Його можна завантажити для викорис­тання на сайті ІІТЗО (www.iitzo.gov.ua)в розділі «Позашкільна освіта та вихов­на робота».

до уваги вчителівЩоб апробація в школах була якомога успішнішою, з 19 по 23 серпня в Запорізь­кому обласному інституті післядипломної педагогічної освіти відбудеться Всеукра­їнський семінар – практикум «Сімейні цінності». Педагогам і психологам пояс­нюватимуть, як організувати сімейне ви­ховання в загальноосвітніх і позашкіль­них навчальних закладах. По закінченні учасники отримають диплом про кваліфі­кацію. «Нам важливо, щоб цей семінар прослухали методисти з обласних управ­лінь та інститутів післядипломної освіти і змогли навчати своїх педагогів», – під­креслила Леся Корецька.

марія бєлЯєва, «Освіта України»

Жити разом і любити одне одного дитина навчається, передусім, у власній родині. Цього року до сімейного виховання активно долучиться і школа. В навчальних закладах вводиться факультатив «Сімейні цінності». Він готуватиме старшокласників до сімейного життя, навчатиме традиційних для України родинних звичаїв, а також знань, якими мають бути взаємини з батьками і в подружжя.

Ірина Колесник, дитячий і сімейний психо-лог, психологічний центр Аltera: – Першу модель стосунків у родині дитина отримує у власній сім’ї. Це ті ролі, які «грають» батьки. У вихо-ванні дитини мама й тато відповідають за різне. За-вдання батька – навчити дитину будувати відносини з навколишнім світом, людьми: чогось досягати, в чомусь поступатися, домовлятися. А матір демонструє турботу, вміння сприймати себе й виявляти почуття до близь-ких. Якщо дитина виховується в повноцінній родині, їй буде простіше в майбутньому. Та навіть якщо батьки розлучилися, треба створювати дитині можливість повноцінно спілкуватися і проводи-ти час з обома. Адже розлучаються мама й тато, а не батьки і діти. Також варто частіше бувати з друзями, які мають повні родини, де мама й тато живуть разом, аби дитина бачила таку модель стосунків. Буває, що мати залишається одна із сином і намагається вирос-тити з маленького хлопчика собі «чоловіка»: жаліється, що жертвує всім заради нього, не дає йому можливос-ті побудувати власні стосунки. Жінка не повинна забу-вати, що він – її син, а не партнер. І не можна пере-кладати на дитину всі проблеми повсякденного життя.Найпростіший спосіб прищеплювати малюкам сімейні цінності – перевірені часом ігри, наприклад, дочки-ма-тері. Рольові ігри можна використовувати в дитячому садочку чи початковій школі. Наприклад, комусь із ді-тей дати роль дідуся, комусь – онука чи племінни-ка. В цих сімейних ролях маля зможе себе проявити.Дитині важливо говорити, що вона – в родині, є донь-кою чи сином, а ми як батьки турбуємося про неї й допомагаємо вирости. З часом її варто активніше до-лучати до життя сім’ї: запитувати думку щодо спільних справ, довірити відповідальність за щось. Наприклад, доручити купувати їжу для кішки. Так вона привча-ється думати не лише про себе, а й турбуватися про інших, відчуває себе в родині важливою і значущою.

Олена Воробей, керівник дитячого еКО-центру розвитку дітей «Ладушки», дитячий психолог:– Кожна родина має власні сімейні цінності, й дити-на засвоює їх чи не від самого народження. Про явом їх є і стосунки батьків, і загальна атмосфера в роди-ні. Дитина навряд чи зможе сформувати такі ціннос-ті самостійно, без участі мами й тата. Не треба недооцінювати роль гри в житті малюка. Батьки часто вважають ігри просто розвагою, але, спостерігаючи за грою, можна зробити ґрунтовні ви-сновки, а долучаючись до неї – здійснити її корек-цію. Наприклад, організувати ігри, орієнтовані на ро-динні стосунки. Також важливим є й підбір дитячої літератури, фільмів і мультфільмів. «Класикою» вважаються українські й російські народні казки, адже в них є і народна му-дрість, і певні життєві сценарії і для хлопців, і для дівчат. До речі, багато казок орієнтовано на створен-ня сім’ї, бо закінчуються весіллям.У нашому центрі проводимо уроки доброти, життєвих цінностей. Кожне заняття присвячене одній з них – чуйності, співчуттю тощо. Обговорюємо з дітьми, на-водимо приклади, розповідаємо, чому саме така по-ведінка є правильною і корисною для всіх. Серед базових сімейних цінностей вирізняємо любов і дружбу, співчуття і чуйність, відвертість і повагу, осо-бисту свободу і свободу іншої людини, справедливість і вірність. Дошкільнятам цікавіше буде послухати про це у формі казок чи історій про тварин, а увагу школярів, найімовірніше, привернуть історії про їхніх однолітків.

ЩАсЛИВА РОДИНАПро цінності і стосунки в сім’ї розповідатимуть у школі

Практичні Поради

ІГРИ, КАЗКИ І ВЛАсНИй ПРИКЛАдПсихологи радять розпочинати сімейне виховання змалечку

Зрозуміти сутність шлюбу пропонують на безкоштовних курсах з підготов-ки до подружнього життя. Проводять такі заняття в Києві, Львові й До-нецьку. Поради учасникам дають психологи, юристи, медичні й соціальні працівники. Обговорюються і практичні аспекти стосунків у родині. Зокре-ма, як долати конфлікти, побудувати діалог і знайти компроміс, що роби-ти з недоліками другої половинки, як пізнавати і вибачати одне одного. Курси кілька років тому започаткував керівник програми «щаслива сім’я» Адрі-ан Буковинський. – У нашому суспільстві є величезна проблема – криза інституції сім’ї, – наго-лошує він. – За часів незалежності маємо 57 відсотків розлучень. А основна причина – неготовність людей до подружнього життя.Анонімне анкетування, що проводять на курсах, свідчить: майже третина мо-лодих людей, які подали заяви до рагсу, вперше замислюється над змістом подружнього життя тільки на цих заняттях. Зазвичай своє бажання одружити-

ся вони аргументують по-верхово: хочу жити з цією людиною, народити дітей. Однак про те, як будувати міцну сім’ю, знань не мають. – На кожному курсі трапля-ються випадки, коли люди змінюють своє рішення щодо одруження, не беруть шлюб чи переносять дату, – розповідає Адріан Буковинський. – І це – добра тенденція. Курси допома-гають прийняти виважене й осмислене рішення стосовно створення сім’ї, є про-філактикою розлучень.Звісно, не кожна пара має змогу відвідувати такі заняття. А переглянути відео-семінари можна в інтернеті на YouTube.

на замітку

уникнути розлучень доПоможуть… курси

11№ 32, 12 серпня 2013 рокувуст

з ПерШиХ

на думку виховательки з дит­садочка №10 міста Луць­ка, «гра в театр» допомагає

сформувати художній смак, спо­нукає вихованців до творчості й самовираження. А основне – на­вчає адаптуватися до обставин: сьогодні їх пропонує вихователь, а згодом це робитиме суворіше життя.

театралізовані ігри – чарівна Паличка!Тетяна Анатоліївна розповідає історію, яка «стала вирішальною в виборі теми педагогічного досвіду».

– Мабуть, у кожній групі зна­йдеться дитина, схожа на одного мого вихованця: Максим постійно вередував, не хотів сідати разом з

іншими до столу, вигадував безліч причин, аби не мити руки й не вдягатися. Одного разу так розій­шовся, що потрібно було терміно­во «вживати заходів». Я подума­ла: в такому віці діти щиро вірять у те, що іграшки можуть ожи­вати. Взяла першу­ліпшу забав­ку – нею виявився іграшковий зайчик – і кажу малюкові: «Ой, як негарно вухань поводиться – бідолашний, через це з ним ніх­то не хоче товаришувати». Дала іграшку Максимові в руки, і – ось диво! – хлопчика як підміни­ли. Він почав переконувати зайчи­ка швиденько одягатися, щоб бути першим, і забув про своє вере­дування – за кілька хвилин уже був готовий іти на прогулянку. А потім цей зайчик супроводжував

Максима і руки мити, і до столу сідати. Тоді я зро­зуміла, що театралізова­ні ігри – це чарівна па­личка в роботі з дітьми.

– Що потрібно для таких занять?

– У нас у гру­пі є театралізова­ний куточок, де зберігаються атри­

бути різних ви­дів театру. Діти мо­жуть підходити до них і брати будь­які «іграшки» – це не забороне­но. В такому разі вони імпровізу­ють, адже про­блем із фантазією немає жодних! А якщо я планую «серйозну» по­

становку, готуємося заздалегідь. Спочатку читаю їм казку чи опо­відання, потім переказуємо твір, аби краще засвоїли. Потроху ро­зучуємо репліки персонажів – повторивши кілька разів, малюки можуть відтворювати їх. Дістаємо потрібні забавки – і розігруємо спектаклі. Деякі з іграшок навіть робимо самі – наприклад, для пальчикового театру, який діти дуже полюбляють.

– Шиєте з тканини? – Беремо кришечки від

пластикових пляшок або од­різані від рукавичок «пальчи­ки» – прикріплюємо до них ґудзики, намистинки: в персо­нажів з’являються очі, носик…

Діти радіють від того, що на їхніх очах з’являється персонаж. Розі­груємо казки, вже відомі їм, або вигадуємо свої історії, стикаємо­ся з проблемними ситуаціями і шукаємо шляхи розв’язання. На­приклад, герой потрапив у скрут­не становище – як ми можемо йому допомогти?

– Кого виручали останнім ча-сом?

– Узявши іграшки­рукавички у вигляді тварин (нині працюю з молодшою групою – для та­кого віку актуальніші герої­зві­рята), «рятували» ведмедя, якого хтось розбудив зі сплячки. Він, сердега, ходить­бродить, плаче, не може знайти своєї домівки – а лісові мешканці, які взимку не сплять, йому допомагають. Що­правда, ведмідь їх упізнає не од­разу: зайчик змінив сірий кожу­шок на білий, білоччина шубка не така яскрава, як улітку. Звірі підказують йому дорогу, кожен супроводжує від своєї хатки до хатки сусіда. Допомогти Мишко­

ві не відмовляється ніхто – дру­зі виходять зі своїх теплих домі­вок! А кріт наприкінці відгортає сніг над барлогом.

доПомогти маші знайти ведмедЯ– Віддаєте перевагу «класич-ним» персонажам – чи сучас-них також не оминаєте увагою?

– Намагаюся використовува­ти тих, до кого в дітей є жва­вий інтерес: наприклад, до одного заняття з пізнавального розви­тку старших дошкільників ввела персонажів популярного мульти­ка – Машу і Ведмедя. Розпочи­наю заняття з ігрового компонен­та: з козубка чути голосок. Діти мають упізнати, кому він нале­жить, розповісти, з якого муль­тика цей герой, і витягти карт­ку з написом «Маша». Після цього засмучена дівчинка розпо­відає, що не може знайти дру­га, з яким нечемно поводилася. Я пропоную допомогти їй: діти шукають силует ведмедя серед ін­ших. Також прошу їх розповісти про «справжнього» ведмедя – де живе, чим любить поласувати.

Знайти Машиного друга допо­магають вказівники і «сліди на землі»: діти роздивляються їх і визначають, які звірі ці сліди залишили. Знайшовши ведмежі, йдуть за ними до «Рукавички» – пригадуємо і цю казку. Вихо­ванці беруть іграшки­рукавички і ведуть діалоги, наслідуючи го­лоси мешканців «Рукавички». Не знайшовши в цій казці «потріб­ного» ведмедя, вирушають по таких самих слідах до хатинки, де живуть «Три ведмеді» (про­

шу знайти цифру, що відповідає кількості мешканців будиночка). В цій казці нашого ведмедя теж немає. Маша сумує, бо не бачи­ла друга цілу добу. Це підводить нас до гри «Частини доби і ко­лір», вихованці розповідають, що роблять протягом цього відріз­ку часу… Коли дівчинка шепоче, що більше не ображатиме дру­га, ведмідь, нарешті, з’являється. Насамкінець Маша пропонує ді­ткам стати в пари, усміхнутися одне до одного й обнятися.

– Які ще різновиди театру ви-користовуєте?

– Один із найбільш улюбле­них дітьми – з іграшками на прищіпках. Виготовити їх над­звичайно просто: крім прищі­пок, потрібні клей або двосто­ронній скотч і намальовані чи вирізані фігурки. Можемо вико­ристовувати готові декоративні прищіпки, та цікавіше виготов­ляти їх власноруч. Чіпляємо на одяг – і малюки із задоволен­ням перебирають на себе ролі:

можуть ставати і тваринами, і комахами, і квітами.

З допомогою акрилових фарб перетворюємо на дійових осіб спектаклів… пластикові пляш­ки або котушки ниток – і те, й інше годиться для настільного театру. Пляшки розфарбовуємо, можемо підготувати «травичку» (покласти зелену тканину), по­ставити «паркан» із картону. А котушки кольорових ниток мож­на ще й одягати на тоненькі ди­тячі пальчики: різноманітні ґу­дзики та інша швейна фурнітура в наших руках стають очима й носиками. Можемо приклеїти до котушки і намальоване на папе­рі людське обличчя.

колобок із клубка– Виявляється, зробити казко-вих персонажів запросто мож-на з того, що під рукою.

– Навіть із клубочків ниток різного кольору і розміру. До речі, цим діти захоплюються! З меншими вихованцями робимо простіших героїв – Капітошку, Колобка, для яких досить одно­го клубочка. Для вихованців се­редньої і старшої групи завдання ускладнюється: клубочки зшива­ємо нитками або з’єднуємо ли­пучками.

Прикріплювати якісь матері­ли – наприклад, клаптики тка­нини – можемо й на паперо­ві конуси. Маю кілька «чарівних коробочок» різного розміру – адже діти люблять усе «чарів­не» або «казкове», навіть якщо на вигляд воно нічим не виріз­няється від звичайного. В цих коробочках зберігаю блискітки,

намистини, клаптики тканини, пір’їнки тощо. Пір’їнки зазви­чай наклеюємо на готовий си­лует, прикрашаємо намистинка­ми і пайєтками – ось симпатичні об’ємні фігурки птахів. Дітям по­добається процес, а батькам – результати праці, котрі малюки приносять додому.

– Якими напрацюваннями ди-вували журі конкурсу?

– На майстер­класі «Я ро­блю це так» демонструвала ігри з використанням театру мініа­тюр на прищіпках, пальчико­вого театру, театру рукавичок і масок. Мала «чарівний капе­

люх» – з нього вихователі в ролі дітей діставали персонажів знайомих казок, оповідань. За­тискали їх у руках, аби решта не бачила, і розповідали, що лю­бить і чого не любить цей ге­рой або з ким дружить і кого боїться – щоб глядачі здогада­лися, про кого йдеться. Напри­клад, «люблю ласувати комари­ками і почуваюся некомфортно, коли надворі спека» – це про жабку. Або потрібно було по­яснювати з допомогою жестів і характерних рухів. Колеги спо­чатку соромилися, але потім уві­йшли в смак цієї розваги.

знайти Потаємну кноПку– А чим порадували вихован-ців, з якими щойно познайоми-лися на конкурсі?

– На практичному занятті ми з ними повинні були розв’язати проблемну ситуацію. Я показала зелену ворону – маю таку куд­лату іграшку­рукавичку. Ворона соромилася цього свого кольо­ру, в який її випадково пофар­бувала весна, і шукала, де б собі позичити кольору чорного. Діти мали уявити себе певним пред­метом, який може бути чорного кольору, і розписати його при­нади: я – смачний чорний шо­колад, я – чорний камінчик, що стане асфальтом на новій доро­зі, я – міцний чорний чай, який багатьом до смаку. Були в нас і чорниці, якими діти із задово­ленням поласували.

Чорний колір я обрала не випадково: більшість сприймає його як похмурий і непривабли­вий – а ми намагаємося поба­

чити позитивні риси. Так само, коли говоримо про негативних героїв, прагну знайти потаєм­ну «кнопочку» – щоб, натис­нувши на неї, викликати в них жалість і співчуття. Життя має різні сторони, і ми не можемо тримати дитину в «стерильних» умовах: вона повинна побачити добро і зло, любов і ненависть, але в будь­якій ситуації лиша­тися людиною, поводитися при­родно і невимушено. Виконуючи різні ролі, мої вихованці вчаться пристосовуватися до різних жит­тєвих ситуацій.

валентина скалига, «Освіта України»

тетЯНА ЛИННИК: НЕ МОЖЕМО ТРИМАТИ ДИТИНУ В «СТЕРИЛЬНИХ» УМОВАХПереможець відбіркового конкурсу «Вихователь року» заохочує малюків до виконання різних ролей у театралізованих іграх: сподівається, це допоможе їм пристосуватися до життєвих ситуацій

мОє пеДагОгічне креДО – слОва виДатнОгО пеДагОга василя сУхОмлинськОгО: «життЯ Переконує, що виХованець – дзеркало виХователЯ»

№ 32, 12 серпня 2013 року з ПерШиХ

Максима і руки мити, і до столу сідати. Тоді я зро­зуміла, що театралізова­ні ігри – це чарівна па­личка в роботі з дітьми.

– Що потрібно для таких занять?

– У нас у гру­пі є театралізова­ний куточок, де зберігаються атри­

бути різних ви­дів театру. Діти мо­жуть підходити до них і брати будь­які «іграшки» – це не забороне­но. В такому разі вони імпровізу­ють, адже про­блем із фантазією немає жодних! А якщо я планую

тетЯНА ЛИННИК:ДИТИНУ В «СТЕРИЛЬНИХ» УМОВАХПереможець відбіркового конкурсу «Вихователь року» заохочує малюків до виконання різних ролей у театралізованих іграх: сподівається, це допоможе їм пристосуватися до життєвих ситуацій

12 «Освіта України»бо здоровий

розумний,

насправді така сезонність є досить умовною. Років сто – двісті тому, як ствер­

джує педіатр Леся Будз, діти хво­ріли (якщо хворіли!) зовсім по­іншому. Що було два століття тому – цікаво лише суто теоре­тично. А ось чому застуди чіпля­ються до наших дітей у теплу і навіть гарячу пору року – зна­ти хотілося б, аби запобігти їм і ефективно з ними боротися.

дитЯчий імунітет і ПровокаціЯЗастуджуються всі діти. Скіль­ки не випитувала фахівців щодо якоїсь особливої статистики, всі вони одноголосно стверджують: загалом випадки захворювань на ангіну, бронхіт чи грип мало за­лежать від віку дитини. А ось у теплу пору року найчастіше за­студжується дітвора від одного до чотирьох років, каже моя спів­розмовниця. Воно й не дивно. Саме в цьому віці імунна систе­ма малюка розвивається і вдоско­налюється. Тобто в перші чотири роки життя маленький організм ще не вміє самостійно і повноцін­но боротися з інфекційним аген­том. Чи взимку, чи влітку надибав бацилу, підхопив її, захворів – і мусить чекати допомоги від дбай­ливих батьків і медиків.

– Формування імунної си­стеми починається ще на ран­ніх етапах внутрішньоутробно­го розвитку, – розповідає Леся Юріївна. – Захисні клітини май­бутньої дитини інтенсивно роз­множуються в тимусі (вилочко­вій залозі) й активними є вже в тримісячному «віці» плоду. Щоб вони почали працювати – по­трібна своєрідна провокація мі­кроорганізмами.

І вона стається, каже педіатр, одразу після народження, коли крихітка з маминого лона потра­пляє у великий світ. Фактично природа вигадала ідеальний ме­ханізм, аби не напружувати ди­тячий організм: імунна система не працює намарне, якщо в тому немає потреби, а запускається, коли дитя потрапляє в світ бак­терій і вірусів. Тим самим імун­ні сили починають працювати на повну силу.

мама занервувала – малЯ чХаєЧому ж тоді, якщо природа все так продумала, деякі діти в пер­ші роки життя не вилазять із бо­лячок навіть улітку? Лікар каже, що найперша причина – умо­ви, в яких розвивався плід. Якщо мама під час вагітності правиль­но їла, вдосталь спала, не нерву­вала, була фізично активною в корисних дозах і не дивилася в бік алкоголю та цигарки (боронь, Боже!) – імунна система дитини з початку її формування розвива­ється правильно і поступово. А коли їй потрібно запрацювати – цілком готова до цього і збоїв у роботі не дає.

Ми знаємо, в яких умовах жи­вемо – і майбутні мами, виношу­ючи дитину, відчувають на собі, на жаль, вплив усіх шкідливих чинників. А тому з упевненістю

можна сказати, що протиінфек­ційна опірність дитини почина­ється зі здорового способу жит­тя майбутньої мами. Ну, якщо чарки та цигарки ще можна сві­домо уникнути, а спати хоч пів­доби – то сучасні продукти під яскравими обгортками не сприя­ють здоров’ю вагітної й опірно­сті інфекціям її дитини. А тому, тягнучи руку до яскравої упа­ковки, варто добре подумати. А ще – не брати на себе всі жит­

тєві клопоти, бо це – дуже не­рвує, викликає приховані стреси. І в результаті дитя потоваришує з усіма інфекціями.

Право застудитисЯДитина від року до чотирьох має своєрідне право хворіти застуд­ними захворюваннями раз на літо (але не частіше!) – це свід­чить про те, що розвиток імун­ної системи правильний. Учені з’ясували, що в житті дитини є так звані критичні періоди, про­тягом яких імовірність інфекцій­ної хвороби різко зростає. І на який час вони припадають? Пра­вильно, переважно на літній!

Перший такий критичний пе­ріод триває від дня народження до 29­го дня, розповідає лікар. У новонародженого є ще частинка материнського імунітету (в ви­гляді захисних клітин). Але якщо її не вистачає – починаються проблеми. Тоді дитинка чутли­ва не лише до хвороботворних бактерій, а й тих, які, за звич­них умов, в інших дітей не спро­вокують захворювання. На вули­ці лагідне сонце, вдома протяги суворо контролюються, всі хо­дять у масках – а ваша крихіт­ка температурить.

– Другий критичний період припадає на відрізок часу між третім і шостим місяцями жит­тя, – продовжує дитячий лі­кар. – Материнські захисні клітини поступово зникають з дитячого організму, і саме тоді

в малюків проявляється схиль­ність до вірусних захворювань. На такому етапі будьте особли­во уважні й обережні. По суті патогенні організми є в кожної людини – і вони прокидають­ся, якщо їх спровокувати. На­віть якщо злегка війнуло з про­чиненої кватирки.

Третій критичний період спо­стерігається протягом другого року життя маляти, продовжує Леся Будз. Імунна система пере­

будовує свої внутрішні ресур­си, бо саме в цьому віці дити­на починає активно контактувати із зовнішнім світом. А ще в цей час спостерігається дуже велика вразливість слизових оболонок, які більше, ніж в іншому віці, мо­жуть бути проникними для різ­них мікробів.

Четвертий критичний період припадає на четвертий – шос­тий роки життя – через пере­будову імунної системи, що стає такою, як у дорослих. До речі, багато мам мало би зауважити, що шестирічки можуть почати хворіти влітку якраз перед 1 ве­ресня. І пояснюють це тим, що дитина… не хоче йти до школи, от її організм і бунтує. Однак імунна система не має власної свідомості, аби «не хотіти йти до школи». Справа лише в її до­рослішанні.

– Останній, п'ятий, критич­ний період імунної системи (і, як наслідок, нетипові ГРВІ в теплу пору року) збігається з періодом статевого дозрівання. У хлопчи­

ків це 14 – 15 років, у дівча­ток – 12 – 13. Статеві гормони здатні пригнічувати один із різ­новидів імунітету. До речі, саме тому підлітки не лише схильні до застудних хвороб у цей пе­ріод – їх ще й може рясно об­сипати вугрями, – каже Леся Юріївна.

не Хворіти – неможливо Помітивши, що дитятко схильне до застуд у літній період, бать­ки починають інтенсивно паніку­вати. Деякі надміру «просунуті», які багато часу проводять на всі­ляких інтернет­форумах, навіть підозрювали у своєї дитини іму­нодефіцит – тобто ВІЛ.

– Насправді трагедії немає, – заспокоює педіатр. – По­перше,

ви повинні знати про критичні періоди дитячої імунної системи. По­друге, пам’ятайте, що якщо ваш син чи донька схильні до застуд у нетипову пору року – просто бережіть їх більш ретель­но від провокацій. Протяги, не­достатньо прогріте для купання море чи річка, вітер…

Чи можна підвищити імунітет своїй дитині, аби вона не хворіла зовсім? Не можна, та й не вар­то, стверджує Леся Будз. Імунна система розвивається і шліфуєть­ся саме внаслідок періодичного інфікування.

звіробій Проти бацилА тепер більше по суті – що ж робити з літніми ГРВІ, ангінами та грипом? Дитина ні морозиво ж не може з’їсти без ризику за­хворіти, ні залізти в море, темпе­ратура якого нижча від звичної для вашого школяра буквально на градус – два, ні в «маршрутці» спокійно проїхати – там вікна ледь не навстіж розчинені в пе­ріод спеки!

– Іноді батьки розповідають про курйозні випадки, коли їхня дитина не хворіє взим­ку, а потім починає надолужу­вати влітку, – розповідає ди­тячий лікар. – Вони починають панікувати з настанням літнього сезону, навіть коли ще нічого не сталося – і як мама я їх розу­мію. А як лікар хочу заспокоїти: попри те, що влітку є додаткові чинники простудних хвороб (ті самі протяги і похапцем з’їдене морозиво в спеку) – з іншого боку літо подбало, аби вберег­ти наших наймолодших від за­студ. Зокрема, можна полоскати горло відваром трав: ромашки чи звіробою, про потужні ан­тибактеріальні властивості яких знають наші бабусі й прабабусі. Мигдалики є одним з основних осередків лімфоїдної тканини, яка виконує функцію захисту від мікроорганізмів. Тому тре­ба їм допомагати боротися.

Зі слів лікаря, елементарна за­гальна гігієна, як не дивно зву­чить, теж допоможе подолати літні застуди. Мікроби дуже… дружні і підтримують один одно­го в атаках на дитячий організм. Одне слово, бактерії, які можуть викликати гнійничкові захворю­вання забрудненої шкіри, ангіну не спровокують – а допоможуть у цьому цільовим мікробам.

Навіть якщо дитина схиль­на до літніх застуд – не при­пиняйте її загартування, нагадує моя співрозмовниця. Робіть це, звісно, з розумом – не ведіть дитя, яке температурить, під хо­лодний душ, а загартовуйте здо­ровий дитячий організм. Та й душ не обов’язковий – не ігноруй­те звичайних повітряних ванн. Стежте за температурою в ди­тячій кімнаті! Оптимально вона має дорівнювати 20 – 23 граду­сам за Цельсієм.

Згадайте про призабутий, але такий дієвий спосіб підтримати імунітет, як ходіння босоніж.

Стежте за раціоном харчуван­ня дитини. Здорова їжа – один із найважливіших чинників нор­мального імунітету. Харчування має бути збалансованим і місти­ти всі необхідні вітаміни й мікро­елементи.

оксана ковтонюк, «Освіта України»

є П’Ять критичниХ Періодів длЯ імунної системи маленького організму – саме на них припаДає найбільШа частОта літніх ангін, грві і брОнхітів

Застудні захворювання атакують наймолодших і в теплу пору року

Кожній хворобі, як овочеві чи фрукту – свій сезон. Узимку школярики шмаркають, а навесні в них алергійні реакції. І не можемо втямити, чому наші найдорожчі влітку – в, здавалося б, благодатну пору – починають підтягувати носом і температурити, а в деяких навіть розвивається ангіна чи навіть запалення легенів! І батьки дивуються: звідки?

ГРИП УЛІТКУ

до теми

сПосіб життЯ – наше всеЗміна кліматичних умов є дале-ко не основним чинником, що впливає на здоров’я вашої ди-тини. За дослідженнями вчених, воно лише на 15 відсотків зале-жить від стану навколишнього се-редовища. На 70% стан дитячого організму визначається способом життя малюка та життям мами в період вагітності, а ще на 15% – спадковістю.

13№ 32, 12 серпня 2013 рокубо здоровий

розумний,

заборонити дівчинці космети­ку – принизити її жіноче й естетичне «я». Не смійтеся:

це крок до душевної рани і тра­гедії. Тому заборони тут не вря­тують. До того ж майбутню леді треба готувати до дорослого жит­тя, в якому косметиці відводить­ся одна з основних ролей. Ідеть­ся не лише про туші і рум’яна! Це і правильні креми, і гігієнічна помада, і якісний шампунь. Як же отак хитро зробити, щоб, з одного боку, не тиснути на бажання бути красивою, обмежуючи доступ до декоративної косметики, а з ін­шого – правильно і вчасно навчи­ти прийомчиків створення краси?

що і Як обрати?Почнемо з того, чому школяркам усе­таки не варто наносити не те що кілограми, а й грами фарби на юне личко. Чому? Ось в анотаці­ях виробники клянуться, що вся продукція виготовлена з нешкід­ливих компонентів і витримала су­вору перевірку й сертифікацію. І навіть якісь там призи завойовує на конкурсах. То навіщо заборо­няти юнці косметику?

Аби відповісти на це запитан­ня, варто розглянути складові та­ких засобів насправді під лупою.

– Косметика складається з п’я­ти основних інгредієнтів, – роз­повідає Віра Троянець, косметолог із Києва. – Це основа, емульга­тори, консерванти, ароматичні до­бавки і біологічно активні речови­ни. Всі вони мають як корисний, так і негативний вплив на шкі­ру. До речі, коли дорослі клієнт­ки запитують про це – я ніколи не приховую, аби потім не було нарікань. А що вже казати про молодих дівчаток?

Зі слів Віри, натуральні жири і олії, які і є основою косме­тичних засобів, не шкідливі для юного (і не тільки) обличчя. На­впаки, вони підтримують жиро­вий баланс у клітинах, зберіга­ють у них таку важливу вологу і, зрештою, живлять їх. Але якщо нанести їх у надмірній кількос­ті – жири автоматично перетво­рюються на ворога: вони просто перешкоджають диханню шкіри і виділенню продуктів життєді­яльності її клітин.

– Перед тим, як пускати свою донь ку­старшокласницю до кос­метичних магазинів, ви повинні привчити прискіпливо вчитувати­ся в склад продукції, – навчає фа­хівець. – Добре, якщо в їх осно­ві натуральні інгредієнти – масло какао, жири тріскових риб чи ла­нолін. А ось карбопол і хітозан, навіть у малих кількостях – знак, аби дівчинка поставила косметич­ний засіб на полицю. Навіщо їй «хімія» на обличчі?

Власне, зі слів пані Віри, най­менше шкодить молодій шкі­рі основа косметичних засобів. Далі – складніше.

– Косметика містить емуль­гатори, котрі підвищують роз­чинність жирів у воді. Без них компоненти косметичних засо­бів перемішувалися б нерівно­мірно – самі знаєте, який ви­гляд мають губи з грудочками помади. Але емульгатори ма­ють властивість дуже висушу­

вати шкіру, стягувати її. Саме через них вона і старішає за надмірного використання деко­ративної косметики.

Ну, ще передчасного старін­ня вашій дівчинці не вистача­ло! Але може виникнути інший негатив: аромати (речовини, що надають косметичним засобам приємного запаху) здатні ви­кликати алергію. Це й почер­воніння, і сверблячка шкіри, й посилене сльозовиділення, а в деяких випадках – навіть про­блеми з диханням (не хочемо вас лякати, та алергійна реакція може проявлятися навіть яду­хою). Ось іде така собі нафар­бована юнка, а в неї очі – чер­воні. Гадаєте, це новомодні тіні? Аж ніяк – елементарна, хоч, може, і мало виражена реакція. Бо нині вік алергіків!

ХіміЯ на обличчіЩоб виділитися серед конкурен­тів, виробники полюбляють до­давати до косметичних засобів різні біологічно активні речови­ни – вітаміни, настої лікарських трав, ферменти, ензими. Та ще й вихваляються цим: мовляв, наша косметика відіграє не лише деко­ративну роль, а й оздоровчу.

Проте ферменти чи ензими – це біологічні речовини, що в нор­мі є в усіх живих клітинах, аби регулювати в них хімічні реакції. Якщо шкіра молода і здорова, не потрібно нав’язувати їй цього зо­внішнього регулювальника – то ведмежа послуга.

Найбільший побічний ефект хі­мічних сполук (усіх!) – можли­вість викликати онкозахворюван­

ня. «Хімія» в складі косметичних препаратів – не виняток. Не хо­четься згадувати про сумне – але все­таки пам’ятаймо про можли­вість цієї катастрофи! До того ж онкологічні хвороби сьогодні по­молодшали. Під особливою підо­зрою у фахівців хімічні речовини парабени – вони використову­ються як консерванти в милі, шампунях, дезодорантах і навіть дитячих лосьйонах. Читайте дуже уважно на етикетках склад!

туш, Помадаі Фарба длЯ волоссЯ– Яких косметичних засобів тре-ба уникати юнці, а якими мож-на користуватися без особливих застережень?

– З усієї декоративної косме­тики найагресивнішою я визна­чила б туш для вій, – каже Віра Троянець. – Найбільший негатив від неї – алергія. Причина та­ких реакцій на цей косметичний засіб – водовідштовхувальні ін­

гредієнти і барвники. Особливо агресивними є кольорові різнови­ди туші. Як мама в майбутньому я заборонила би своїй підростаю­чій доньці туш і дозволила б ви­користовувати лише в особливих випадках – для якихось важли­вих подій.

Помада, котрою школярки, на щастя, користуються частіше, ніж тушшю (бо наносити її простіше), не така шкідлива для юної шкіри. Але і від неї можна постраждати. Найбільша загроза – барвник ар­мін, що міститься в червоній і ро­жевій помадах. Алергія може про­явитися почервонінням шкіри губ і свербінням.

Вашій дитинці хочеться нафар­бувати губи? Ідіть і тут на компро­міс: хай використовує блиск для губ – він для шкіри та слизових не шкідливий. Або підкажіть ва­ріант гігієнічної помади – її нині випускають з легкими відтінками. Ось і вівці будуть цілими, і вов­ки ситими!

До речі. Деякі наслідки за час­того використання юнкою декора­тивної помади можуть проявити­ся і пізніше, в більш зрілому віці: печінка і нирки особливо швидко накопичують мінеральні масла, мі­крокристалічний віск і кристаліч­ний парафін, котрі є у складі цього засобу краси. А тверді парафіни можуть бути джерелом карієсу – адже їх мікрочастинки прилипа­ють до зубів і сприяють розмно­женню бактерій.

Щодо фарбування волосся в дівчаток – наша косметолог не­вблаганна: ні, ні і ще раз ні!

– До 18 років волосся осо­бливо інтенсивно накопичує все, що на нього потрапляє (за винят­ком бруду). Більше того! Волосся не затримує ці сполуки, а пере­дає далі організмові. А за умо­ви, що майже в усіх фарбах для волосся містяться агресивні спо­луки (як би не заперечували ви­робники), вони прямують одразу до печінки.

Що ж робити? Якщо ваша юна модниця напосілася на вас і го­това впасти в істерику, бо їй так хочеться змінити колір волос­ся – знову компроміс на допо­могу. Відкрийте їй відтінкові шам­пуні – вони майже не шкідливі, барвники в їх складі легко змива­ються, а отже – не діють агре­сивно на молодий організм.

недекоративна красаТепер – найосновніше. Ще з са­мого малечку культивуйте в сво­єї доньки розуміння, що космети­ка – не лише тіні й помада. Це, насамперед, шампунь і зволожу­вальні креми. Ось без них точно не обійтися! Проведіть удома урок здоров’я, визначіть із донькою тип її волосся та шкіри і тоді добе­ріть, яким шампунем і кремом їй треба користуватися. До речі! Ми сьогодні все про дівчаток і про ді­вчаток. Не забувайте, що і хлопчи­кам треба ще змалку прищеплюва­ти звичку до гігієни: мити голову правильним засобом, обрізати, а не обгризати нігті і доглядати за шкірою обличчя.

оксана ковтонюк, «Освіта України»

КОСМЕТОЛОГІЯ дЛЯ юНИх

Не варто забороняти доньці косметику.

треба прищеплювати культ здорової краси

Усе-таки легше живеться тій мамі, в якої син. Купи йому іграшкову залізницю – сидить собі в куточку, бавиться. Підросте – потягнеться до якихось ігор на кшталт «Мафії». З дівчатками все значно складніше: вже в найніжнішому віці вони починають зазирати до маминої косметички й цікавитися різними кремами. А згодом і тихцем наносити все, що там є, собі на щоки, повіки, нігті... Мамі, звісно, не шкода для своєї красунечки. Але ж у голові цілком логічне запитання: а чи не шкідливо?

кУльтивУйте У свОєЇ ДОньки рОзУміння, щО кОсметика – не лиШе тіні і пОмаДа, а й ШампУні і креми. Проведіть удома урок здоров’Я і разом з юною модницею визначітьсЯ, Якими засобами їй треба користуватисЯ

а ви знаЛи?

Правда Про косметикуКористуючись у ніжному віці тушшю, можна по-шкодити не лише вії: в 95 відсотках випадків вона спровокує кон’юнктивіт під час потрапляння на сли-зову оболонку ока й мікротріщини – сягнувши шкі-ри. А також може «вигризти» ранки в ніжних шкірних покривах навколо ока.Ланолін, що міститься в губній помаді, не лише зволо-жує губи – він може призвести до порушень у ро-боті травного тракту. Вазелін, який теж прописався в цьому косметич-ному засобові, здатен викликати алергію. А ще – призвести до пересушування губ, надто чутливих у молодому віці. Кармін, ланолін і вазелін можуть навіть... стати причиною головного болю, дуже не-доречного під час навчального процесу.

до теми

менше Піни – менше ПодразненьПрищеплюючи дитині навички краси і гігієни, навчіться самі розбиратися в косметичних засобах для наймолодших. Наприклад, у шампуні. Відмінність дитячого шампуню від дорослого пов’язана з особливостями будови шкіри

і волосся малюка, тому в ньому можуть бути елементи, що не подразню-ють шкіру і слизову оболонку очей і не викликають алергії. Якщо в дорослої здорової людини є захисна кислотна плівка від мікробів, то

в дітей цей шар ще не сформований. Тому в дитячих шампунях не повинно бути синтетичних інгредієнтів і кондиціонуючих домішок, які руйнуватимуть

цей шар. Найменш подразнюючий шампунь утворює менше піни. М’які миючі субстанції піняться слабше, але очищають волосся не гірше.

Дитячі шампуні поділяються на три групи: до року, від року до трьох і від трьох до чотирнадцяти. Якщо на упаковці немає точ-ної інформації – засіб призначений для дітей від трьох років. До-рослими шампунями можна користуватися з чотирнадцяти років, коли шкіра, нігті й волосся повністю сформовані.

Правда Про косметикуКористуючись у ніжному віці тушшю, можна по-шкодити не лише вії: в 95 відсотках випадків вона спровокує кон’юнктивіт під час потрапляння на сли-зову оболонку ока й мікротріщини – сягнувши шкі-ри. А також може «вигризти» ранки в ніжних шкірних

Ланолін, що міститься в губній помаді, не лише зволо-жує губи – він може призвести до порушень у ро-

Вазелін, який теж прописався в цьому косметич-ному засобові, здатен викликати алергію. А ще – призвести до пересушування губ, надто чутливих у молодому віці. Кармін, ланолін і вазелін можуть навіть... стати причиною головного болю, дуже не-доречного під час навчального процесу.

до теми

менше Піни – менше ПодразненьПрищеплюючи дитині навички краси і гігієни, навчіться самі розбиратися в косметичних засобах для наймолодших. Наприклад, у шампуні. Відмінність дитячого шампуню від дорослого пов’язана з особливостями будови шкіри

і волосся малюка, тому в ньому можуть бути елементи, що не подразню-ють шкіру і слизову оболонку очей і не викликають алергії. Якщо в дорослої здорової людини є захисна кислотна плівка від мікробів, то

в дітей цей шар ще не сформований. Тому в дитячих шампунях не повинно бути синтетичних інгредієнтів і кондиціонуючих домішок, які руйнуватимуть

цей шар. Найменш подразнюючий шампунь утворює менше піни. М’які миючі субстанції піняться слабше, але очищають волосся не гірше.

Дитячі шампуні поділяються на три групи: до року, від року до трьох і від трьох до чотирнадцяти. Якщо на упаковці немає точ-ної інформації – засіб призначений для дітей від трьох років. До-рослими шампунями можна користуватися з чотирнадцяти років, коли шкіра, нігті й волосся повністю сформовані.

14 «Освіта України»Бажаєтезнати?

коли з’явилася теорія Дарвіна, здавалося, все стало зрозумі­ло: ось мавпа, ось – її еволю­

ція. Та з часу прийняття цієї теорії як незаперечної істини багато що змінилося. І головне – відсутня так звана «проміжна ланка». Тоб­то той момент, коли власне мав­па перетворилася на людину, або, як кажуть науковці, стався пере­хід від людини прямоходячої до людини розумної.

боги із зорельотів? І сама дата того перетворення досі невідома. Певний час вважалося, що це – сто тисяч років тому.Потім – півмільйона, потім – чи не півтора мільярда, а потім учені якось перестали уточнювати дату, оскільки нові палеонтологічні зна­хідки суперечать одна одній.

Дійшло до того, що деякі прихильники теорії еволюції з на укових кіл навіть ішли на фаль­сифікацію даних, чим ще більше заплутали суперечку між еволю­ціоністами та їх противниками. І з’явилися такі, котрі стверджу­ють: істина, як і належить, зна­ходиться десь посередині. А пи­тання, звідки взялося людство, й досі є однією з найбільших зага­док. Справа в тім, що до XXI сто­ліття нікому й на думку не спада­ло, що людину можна створити власноруч. А між іншим, усі ре­лігії об’єднує багато спільних по­ложень. Насамперед, це – якась вища істота, що живе на небі й створила людей, давши їм основні поняття, як потрібно жити.

Між тим, геном людини склада­ється із 30 – 35 тисяч генів, які на 99 відсотків збігаються із ге­нами шимпанзе і на 70 – з ге­нами миші. Але є також і гени, що споріднюють людину з безхре­бетними і навіть – із рослинами, грибами, дріжджами і пліснявою. Деякою мірою це доводить спра­ведливість теорії Дарвіна. Але до­слідження також показали, що в сучасної людини 223 гени, яких жодна жива істота не має. Будь­який біолог скаже: для відміннос­ті одного виду від іншого це дуже багато. Якраз вони, ці дві з лиш­ком сотні генів, за твердженням учених, відповідають за мову, ро­зум, тобто за відмінність людини від мавпи.

Якщо говорити про геном лю­дини, треба осмислити, що таке ДНК. Цими буквами зашифрова­на дезоксирибонуклеїнова кис­лота, високополімерна природна сполука, яка міститься в ядрах клітин живих організмів. Насам­перед ДНК – носій генетичної

інформації, окремі частини якої відповідають тим чи іншим ге­нам. До слова, з найдавніших часів були докази присутності на нашій планеті інших цивілізацій. Неймо­вірні знахідки позаземного похо­дження, що пролежали в землі мільйони років, наскельні малюн­ки свідчать про це. А як пояснити походження літаючої тарілки, зна­йденої в кризі Антар ктиди? Або болт, який пролежав у гірській по­роді 200 мільйонів років? Чи не підвердження це того, що на пла­неті побували прибульці?

Може, людина й справді була створена за їх сприяння? Як не дивно, сьогодні наука підійшла впритул до того, щоб це довести. Є такий американський учений – Закарія Сітчин, який взявся за це. Він опублікував статтю «Справа про інопланетні гени Адама», в якій стверджує, що людина ство­рена завдяки генній інженерії. За його версією, на Землю ко­лись прилетіли прибульці з плане­ти Нібіру, яка з’являється поблизу Сонця раз на 4000 років. Сітчин припускає, що корабель нібірійців висадився 300 тисяч років тому на Землю. Вони мали високі техноло­

гії і прилетіли на планету в пошу­ках корисних копалин і створи­ли людей, схрестивши свої гени з генами мавпи. Згодом на Землі почала розвиватися людська циві­лізація. І люди ставилися до іно­планетян як до всемогутніх богів. Шумери, наприклад, називали їх «ті, що з Неба на Землю зійшли». А прибульці всіляко сприяли та­кому їх обожнюванню.

Хвильова генетика й індигоНе так давно вчені, які займа­ються розшифровуванням гено­му людини, сповістили про сен­саційне відкриття. Добре відомо, що на 97 відсотків ДНК не має ге­нів, і через це її називають «сміт­тєвою». Довгий час призначення «некорисної» частини ДНК було загадковим. Відкриття в тому, що вона – не що інше, як генетичний код якоїсь іншої форми життя. У цій «бракованій» структурі є своя імунна система, що ігнорує всі медикаменти, які застосовуються для боротьби з раковими захво­рюваннями. Автор відкриття про­фесор Чанг стверджує: той, хто створив людину, і є іншою фор­

МАВПИ З мАтРИцІ?Продовжуючи тему попередньої публікації, ми перейдемо із космічних просторів на нашу Землю

Тут теж усе не так ясно, як здавалося ще кілька десятиліть тому. І також є безліч теорій на цю тему. Якщо із Всесвітом не все так просто, то що вже казати про наше «домашнє» походження на рідній Землі?

до речі

відПовідь – у нас самиХВідомий австралійський астробіолог П. Девіс заявляє: «Клітини людини, незва-жаючи на умови навколишнього середовища, здатні мало не вічно зберігати, а якщо знадобиться, то й копіювати на інші «носії» будь-яку інформацію. Це і є універсальне послання людству, яке вже мільйони років зберігається в нас са-мих. Судячи з довгостроковості такої програми, цивілізація, що закодувала нас, має випереджати нас у розвиткові на мільйони років». Учений вважає, що в ге-нах зашифровано цілу інопланетну енциклопедію, а також відповідь на питання, хто ми такі. І щоб усю цю інформацію розшифрувати, вченим усіх країн необхід-но об’єднатися і зробити останній ривок.

мою життя, яка запустила «про­граму» створення, щоб вирощу­вати нас, як курей в інкубаторі.

Чому ми живемо так мало, чому страждаємо від такої кіль­кості хвороб? Доктор Чанг упев­нений, що ту програму було за­кладено не на нашій планеті. Щодо генів – самі вони не мо­жуть поясни ти еволюцію. Тут є дещо загадкове. До того ж спога­ди так званих «контактерів» свід­чать: прибульці дуже схожі зовні на нас. Чи не тому, що і ми, й вони – носії одного генетично­го матеріалу?

Доктор біологічних наук, акаде­мік Петро Гаряєв зробив ще одне відкриття. Виявляється, після зни­щення ДНК зберігається її фан­том, що містить усю генетичну інформацію. Академік назвав це явище хвильовою генетикою. І це ще не все. Як з’ясувалося, гене­тичну інформацію можна переда­вати з одного біологічного об’єкта на інший, ще й на велику відстань! Чи не могли «творці» людства ді­яти на відстані на наших пращу­рів? Більше того, вже доведено існування генома індиго, який зу­мовив появу дітей індиго. Вста­новлено, що діапазон електромаг­нітних коливань, що йдуть від тіл таких малят, становить від 3 222 000 до 350 000 Гц – що втричі більше, ніж у звичайної людини. Ще одна ознака таких дітей: де­які з них успадкували СНІД від батьків. Однак за кілька років, а деколи й місяців, лікарі не знахо­дили в цих дітей навіть наймен­ших ознак хвороби. Імунна си­стема сама впоралася з хворобою століття. А в їхній ДНК виявилося на два – чотири відростки кодо­нів більше, ніж у звичайних лю­дей. Учені також заявляють, що такий організм набуває повного імунітету до всіх хвороб.

На думку іншого американ­ського вченого, Алана Елфорда, котрий поділяє погляди Сітчи­на, з Нібіру висадилися на Зем­лю представники високотехноло­гічної цивілізації. Вони й почали створювати новий вид гомо са­пієнс засобами генної інженерії і клонування. Спочатку це був чоловік. Потім створили жінку. І здійснили це перебудовою 23­ї пари хромосом.

Американський генетик Дін Хамер після вивчення двох тисяч зразків ДНК дійшов висновку, що релігійність людини пов’язана з хімічним складом її мозку. Він ви­значив, що глибоко віруючі люди мають в організмі ген, який він по­значив VMAT2. Про це сповіща­лося в тижневику «Вечірній Нью­Йорк» ще в листопаді 2004 року.

Уфолог професор Володимир Львовський вважає, що в прадав­ні часи розумне життя зародилося на Марсі. Але внаслідок якогось космічного катаклізму мешканці

Червоної планети були змушені переселитися на Землю і, прові­вши генну інженерію з нашими пращурами, дали поштовх виник­ненню людства і розвиткові зем­ної цивілізації. Цікаво, що припу­щення про інопланетні цивілізації висловлював ще Костянтин Ціол­ковський. Він також вказував, що зважаючи на ці припущення, тре­ба уважніше ставитися до народ­них казок, древніх переказів, до Тори, Корану й міфології.

Академік АН СРСР єгиптолог Михайло Коростовцев ще в ми­нулому столітті наводив пере­клад стародавнього єгипетського тексту про політ фараона: «Ле­тить літаючий. Він відлітає від вас, люди, бо не належить Зем­лі, він належить небу». Його під­тримував співвітчизник шумеро­лог Володимир Ємельянов, який, незважаючи на жорстку радян­ську цензуру, давав такий пере­клад стародавніх текстів: «Коли царственість спустилася з небес, першими містами, яким вона була дана, стали Ероду, Бад, Тібіра, Ла­рак, Сіпар і Шуруппан. Нехай ан­нунаки, боги­інопланетяни, у сер­цевині твоїй долі визначають. У часи Потопу царственість перебу­вала на небі, відразу після Потопу вони знов зійшли з неба». Між ін­шим, учені з’ясували, що літери і друкарські форми в п’ятому тися­чолітті до нашої ери були в Шу­мері. Набір вдавлювався в глину. Існував ще й циліндричний друк і можна було тиражувати навіть ілюстрації. Звідки взялися в древ­ніх шумерів принципи сучасної технології?

Останні дослідження Марса NASA з допомогою високотехно­логічних космічних апаратів справді виявили на найближчому сусідові щось подібне до залишків терас для землеробства і гігант­ських трубопроводів на кшталт тунелів метро (близько 18 метрів у діаметрі!), що пронизують біль­шу частину планети. Знімки, зро­блені дослідницькою апаратурою, такі якісні, що не залишають сум­нівів у штучному походженні цих об’єктів. Поки що науковці пере­бувають у стані шоку від цього від­криття, а суспільство чекає від них будь­яких розумних пояснень.

І ще. 2004 року в 77 років по­мер один з піонерів американ­ської космонавтики Лерой Купер. В останні дні свого життя він пи­сав: «Багато років я жив із таємни­цею, а тепер готовий повідомити, що в часи, коли я був космонав­том, наш радар щоденно фіксував присутність невідомих об’єктів».

то чи не забагато суПеречностей у теорії дарвіна? Чи не підтверджує це ту теорію, з якої ми почали – про візити при­бульців на Землю, штучного ство­рення ними людської раси і ви­никнення в останньої релігій, де своїх творців люди назвали бога­ми? І все це не дає відповіді на іншу найбільшу загадку Всесвіту: хто ж створив самих інопланетян, звідки взагалі з’явився розум у хо­лодній безодні Космосу?

ольга коваленко, «Освіта України»

чАстИНА дРУГА

а ПитаннЯ, звідки взЯлосЯ людство, й ДОсі є ОДнією з найбільШих загаДОк

розумна країна

ВИНАхІд РОКУ – 2013державна служба інтелектуальної власності України оголоси­

ла Всеукраїнський конкурс «Винахід року – 2013». Заявки на участь почали приймати три дні тому – 5 серпня. А зголоситись для участі можна до 5 листопада.

Кожен, хто винайшов щось корисне і має на це патент, може взяти участь у конкурсі. Комісія приймає винаходи та корисні мо­делі, які мають вагоме значення для розвитку науки і технології, а також для підвищення якості життя та активізації діяльності людини. За звання «Винахід року» можна позмагатись у таких номінаціях: «Кращий винахід року», «Кращий винахід року серед молоді», «Су­часні промислові технології та нова техніка», «Енергоефективність і ресурсозбереження», «Розвиток транспортних систем», «Інформа­ційні та комунікаційні технології», «Раціональне природокористуван­ня й екологічна чистота», «Нові речовини і матеріали», «Технології агропромислового комплексу», «Медицина і фармацевтика», «Здо­рове, безпечне, достойне життя», «Кращий винахід року в області».

15№ 32, 12 серпня 2013 рокулюди

ЦІкавІ

прОблемі вихОвання Діккенс наДавав ОсОбливОгО значення, справеДливО вважаючи, щО від стану шкільної освіти багато в чому залежить долЯ людей

У позаминулому столітті в Європі з’явився цікавий літературний жанр. Фахівці охрестили його «романом виховання». Він швидко завоював мільйони прихильників серед читачів і справив значний вплив на усвідомлення суспільством важливості педагогіки як такої.

ВІН СЕБЕ НАЗИВАВ НеПОВтОРНИм

чарльз діккенс – новатор, який надзвичайно тонко відобразив психологію дитини

серед авторів, які творили в цьому жан­рі, особливо яскравим є суперкласик англійської літератури вікторіанських

часів Чарльз Діккенс. Він став новатором, надзвичайно тонко відобразивши психоло­гію дитини, її трагедію й одночасно ди­наміку становлення характеру в важких життєвих обставинах. І як не сумно визна­вати, проблема самотності дитини в жор­стокому світі актуальна й досі (тому й кла­сик!). Його творчість вплинула на багатьох письменників, яких ми сьогодні теж вва­жаємо класиками, до того ж не лише на британців, а й на представників французь­кої, німецької, російської літератури. Відо­мий письменник Честертон казав про ньо­го: «Діккенс був такий популярний, що ми, сучасні письменники, навіть не можемо уя­вити, якою великою була його слава. Те­пер такої слави немає».

І справді, людина невичерпної енер­гії, улюбленець читачів, постійний об’єкт літературної критики, віртуоз публічних читань, неперевершений романіст і ху­дожник­портретист був живим взірцем персонажів власних творів. «Ефект добре приготованого бекону з прошарками» – так сам романіст називав свою творчу ма­неру, де майстерно з’єднував комічне і тра­гічне, фарс і патетику. То чому ж тема дитинства стала чи не центральною для нього?

із грЯзі – в кнЯзіНародився Чарльз 7 лютого 1812 року в місті Портсмуті. Батько його був дрібним чиновником морського казначейства. Зго­дом родина переїжджає до Лондона, а по­тім до Чатема (де діяла одна з найважливі­ших верфей королівства). Раннє дитинство хлопчика було щасливим. Батьки, які ніжно любили розумного, розвинутого сина, вели безтурботне життя. Але коли тому не ми­нуло й одинадцяти, доля родини різко змі­нюється. Що вже там трапилося у відноси­нах із казначейством – невідомо, але факт, що батько любив азартні ігри й пиятики, і сім’я Діккенсів потрапляє в злидні, пере­їжджає до Лондона. А там кредитори так напосідаються на батьків Чарльза, що вся родина, окрім нього, потрапляє до борго­вої тюрми Маршалсі. Такий тоді був закон.

Хлопчикові довелося рано подоросліша­ти, він змушений був покинути школу. На плечі Чарльза лягло багато турбот. Він опи­нився один у великому місті, його влашту­вали на фабрику, що виготовляла ваксу, і за злиденну зарплатню майбутній кла­сик мав не лише сам виживати, а й допо­магати сім’ї. Він стає головним помічни­ком матері й рано знайомиться із жахами лондонських трущоб. Та Чарльз ніколи не скаржився на страждання, голод і прини­ження. Щаслива пора життя завершилася, однак особливо пригнічувало те, що дове­лося покинути школу, бо дуже хотів учи­тися. І коли згодом помирає бабуся й зали­шає родині невелику спадщину, батька та інших родичів вдається витягти з в’язниці. Проте мати не квапилася забирати сина з тієї осоружної фабрики. Ця обставина запам’яталася на все життя і дуже охоло­дила стосунки з матір’ю. І всю решту жит­тя письменник не любитиме згадувати той важкий період.

Нарешті усе­таки Чарльза забирають з фабрики і віддають до школи. Там він не лише навчається, а й бере активну участь в аматорських спектаклях, пише статті до шкільної газети. А треба сказа­ти, що в бібліо теці батька Діккенса було чимало романів видатних письменників: Дефо, Філдінг, Смоллет, Голдсміт, Сер­вантес, збірники казок. Хлопчик змал­ку долучався до найкращих літератур­них зразків.

Після закінчення школи Чарльз влашту­вався працювати розсильним до суддів­ської контори. А навесні 1832 року отри­мав місце парламентського репортера. Ця

посада передбачала створення стенограм із речей ораторів на засіданнях Палати громад, і давала право публікувати свої ко­респонденції в газетах. Діккенс долучаєть­ся до Товариства лондонських журналістів і там проходить школу літературної май­стерності. Він виявився хорошим учнем, засвоїв чудову манеру писати. А письмен­ником був ну дуже різним: і добрим, і смішним, і саркастичним, і дотепним; іро­нічним, скептичним; зрештою – трагіч­ним і здатним до глибокого психологічного аналізу. Зважаючи на все те, що особис­то пережив, Діккенс надзвичайно трепет­но ставився до дітей і присвятив їм дуже велику частину творчості.

Розповідь про тяжку долю сироти стала першим значним романом, який просла­вив молодого літератора. «Пригоди Оліве­ра Твіста» – хто ж не читав цієї чудової книжки або принаймні не чув про неї? Так починався розвиток нового жанру – ро­ману виховання.

Тут варто зробити невеличкий відступ. Часи, коли жив і творив Діккенс, були епо­хою соціальних протиріч. Правління коро­леви Вікторії історики відносять до мирного

стабільного періоду, підйому економічного, політичного і культурного. Проте суспіль­ство переживало різке розмежування на дуже багатих і дуже бідних. Ті часи істо­риками позначалися як A time of suffering, of conflict, of expansion, of progress – тоб­то «…часи страждань і конфліктів, завою­вань і прогресу…».

На цьому тлі стосунки в родинах роз­вивалися за жорсткими правилами, а су­спільство ще не було громадянським і демо­кратичним. Біднякам судилося за життєвих складнощів іти на будь­які жертви чи про­сто вимирати від недоїдання. Багато йшло з життя рано, а оскільки маленьких сімей тоді майже не було, залишалися сироти. І доля дітей була іноді просто жахливою, адже про нинішні соціальні програми тоді ще й не чули. Тому значна частина твор­чості великого письменника­реаліста при­свячена сиротам, а також проблемам сім’ї і сімейного виховання. В цьому й сенс жанру виховного роману. У кожному творі пись­

менника є образ дитини, яка проходить нелегкі випробування. Автор гостро пере­живає перипетії своїх героїв, маленьких беззахисних істот у жорстокому світі до­рослих. Не всі вони сироти, але часом і в матеріально забезпечених родинах малюки залишаються напризволяще, батьки просто забувають про їхнє існування, захопившись гонитвою за наживою. Діти страждають і гинуть, як маленька Нелл із роману «Лав­ка старожитностей» або Поль з «Домбі і син», нещасні Олівер Твіст і Смайк з «Ні­коласа Ніклбі».

Автор не лише викликає співчуття до ді­тей, а й звертає увагу читача на гострі со­ціальні проблеми.

Якого дідька!Та повернімося до біографії Діккенса. В 17 років він закохується в Марію Біднелл, доньку директора банку. Та простий сте­нографіст не мав жодного шансу на при­хильність дівчини з іншого суспільного про­шарку. Батьки відсилають дочку до школи в Париж, аби завадити зустрічам закоха­них. На все життя Чарльз зберіг почуття безнадійного кохання і соціальної неспра­

ведливості. Коли йому був лише 21 рік, га­зета «Менслі Мегезін» надрукувала пер­ше оповідання, підписане псевдонімом Боз. Можливо, псевдонім можна пояснити тим, що в Діккенса незвичне прізвище. Слово Dickens використовується в англійських ви­гуках на кшталт What the Dickens! як евфе­мізм «чорта, дідька, біса». Фразу What the Dickens! можна перекласти українською як «якого дідька!».

Дуже швидко його публікації стали по­пулярними як «Нариси Боза». А незаба­ром з’являються «Записки Піквікського клубу», «Пригоди Олівера Твіста», «Жит­тя й пригоди Ніколаса Ніклбі». Боз став знаменитістю, Чарльз зміг залишити служ­бу і присвятити себе літературі. («Запис­ки», які вийшли вперше в 400 примір­никах, незабаром були видані накладом 40 000 екземплярів – фантастичний на ті часи попит!).

У 1834 році в Анлії було прийнято закон «про бідних», згідно з яким виникли так

звані робочі будинки, що мали виконува­ти функцію добре облаштованих притулків для робітників похилого віку й дітей­сиріт. На офіційному рівні суспільство переко­нували, що це чудові добродійні устано­ви, де турботливо піклуються про малих і старих. Діккенс у своїх творах розвін­чав цю легенду, показавши, чим насправді були ті богадільні. Незабаром він став го­ловним редактором Daily News і отримав можливість висловлювати свої соціально­політичні погляди.

Він одружився з Кейт Хогарт і оселив­ся неподалік центру Лондона Сіті. Водно­час, не припиняючи писати, регулярно від­відує читальний зал Британського музею, займається самоосвітою. У передмові до одного з романів Чарльз пише, що його головна мета – «привернути увагу сус­пільства до системи виховання». І в тво­рах говорить про стан освіти і про школу життя, яку проходять його герої. Пробле­мі виховання Діккенс надавав особливого значення, справедливо вважаючи, що від шкільної освіти багато в чому залежить доля людей. Зображуючи дитинство своїх героїв, письменник створює чистий образ дитини. Дослідники його творчості зазна­чають, що дитячі образи Діккенса – вели­кий внесок у світову літературу.

1856 року Чарльз уже мав такі гоно­рари, що зміг дозволити собі купити за­мок Ґедз­Гілл­плейс у Кенті. Хлопчиком він мріяв жити в цьому будинку. Тамтеш­ні місця описані ще Шекспіром у «Ген­ріху IV».

А за рік письменник підшукує профе­сійну трупу акторів для постановки сво­єї п’єси «Заморожена глибина» (написав у співавторстві з Вілкі Коллінзом, відомим нам за знаменитою «Жінкою в білому») і захоплюється однією з актрис – Еллен Тернан – так, що наступного, 1858 року роз’їзжджається з дружиною, з якою в ньо­го народилося десятеро дітей!

а длЯ себе – не змігУ 30 Діккенс був справжньою зіркою в те­перішньому розумінні. Його запрошували брати опіку над сирітськими будинками, школами і лікарнями і навіть притулками для повій, які розкаялися. На урочистих ве­черях і зустрічах із читачами його стоячи вітали тисячі людей. Він здійснює поїзд­ку до Америки, де влаштовує публічні чи­тання своїх творів і особисто бере участь у театральних постановах на теми влас­них романів. Подейкують, що ковбої чи­тали їх біля вогнищ. Якось фанати навіть розірвали пальто просто на письменнико­ві, щоб узяти на пам’ять хоч шматочок від свого кумира.

Зате у власному житті Чарльз так і не зміг досягти щастя, як цього не прагнув. Одразу після одруження він закохується в молодшу сестру дружини, яка помирає в нього на руках. А Кетрін до пори тер­піла всі пригоди чоловіка, взявши на себе домашні клопоти. Потім з’являється Еллен, з якою Діккенс теж не знаходить родин­ного затишку і взаєморозуміння, про які так мріяв. Усе це вплинуло на стосунки з дітьми. То був щирим і ніжним до них, розважав і заохочував, то ніби забував про них, хоча й відчував постійну потребу пі­клуватися, щоб вони ніколи не відчули того приниження в житті, яке довелося пережи­ти самому. Й одночасно все це здавалося йому обтяжливим.

Ситуація перед розривом у родині так загострилася, що це відбилося на долі ді­тей. Ніхто з них не успадкував таланту батька. Старша дочка Кейт поквапилася із заміжжям зі значно старшим від неї чоловіком. Батько плакав у її кімнаті в день весілля. Інша, Меймі, взагалі заміж не вийшла.

8 червня 1870 року він подався відвіда­ти Еллен Тернан, для якої купив будинок. Там утратив свідомість, і коханка відвезла Діккенса екіпажем додому. (Дружина вже два роки жила окремо). За добу письмен­ник помер, не приходячи до тями. За хви­лину до смерті по щоці Чарльза скотилася сльоза. Ніхто не знає, що тоді трапилося напередодні в будинку Еллен.

Діккенса поховали у Вестмінстерському абатстві, всупереч його заповіту. Ні дружи­ни, ні коханки не було на похороні. Зате вклонитися своєму улюбленцеві прийшли тисячі англійців.

ольга коваленко, «Освіта України»

16 «Освіта України»

тривоЖна тенденЦія

БудЬте ПиЛЬними!

звідусільновини

Завідуючі відділами –

Дмитро ШУЛІКІН, Оксана КОВТОНЮК,

Ольга КОВАЛЕНКО

Оглядач –

Дарина МАТАТ

Журналісти –

Світлана ГАЛАТА, Марія БЄЛЯЄВА, Валентина СКАЛИГАЛітературні редактори – Оксана ЖОВАНИК, Олена ЄСІПОВАФоторедактор – Андрій ШМАТОВ

Редакція не завжди поділяє позицію авторів публікацій.

Рукописи не повертаємо.

Листування з читачами – тільки на сторінках газети.

При використанні наших публікаційпосилання на газету «Освіта України» обов’язкове.

Відповідальність за достовірність опублікованої інформації несуть автори та рекламодавці.

Адреса редакції: 03680, м. Київ, вул. Довженка, 3.Тел.: (044) 456-3739, 456-3702 (приймальня), факс: (044) 456-3743.e-mail: osvita@pedpresa.com.uawww.pedpresa.com.ua

Газету надруковано в друкарні ТОВ «Фірма «Антологія»м. Київ, вул. Маршала Гречка, 13, тел. (044) 422-57-85Друк офсетний. Зам. № 407-7-13 від 10 серпня 2013 року

Реєстраційне свідоцтво: КВ № 2770 від 27.08.1997 р.

Директор видавництва «Педагогічна преса» – Олексій ОСЬКІНГоловний редактор – Ірина КОРОБКОПерший заступник головного редактора – Марія КОРЮНЕНКОЗаступник головного редактора – Максим КОРОДЕНКОВідповідальний секретар – Світлана КУШПІЙВерстальник – Віталій СІГНАТУЛІН

Газета

Передплатний індекс: 40123

виходить щопонеділка

Наклад у серпні: 31 900 примірників

Засновники:Міністерство освіти і науки України, Національна Академія педагогічних наук України, Профспілка працівників освіти і науки, ДІВП Видавництво «Педагогічна преса»

Видавець:# 32 (1351) 12 серпня 2013 року

О Ф І Ц І Й Н Е В И Д А Н Н Я М І Н І СТ Е Р СТ В А О С В І Т И І Н АУ К И У К РА Ї Н И

Рекламний відділ: тел. (044) 456-3702. e-mail: pedpressa@ukr.net

У нашому журналі: рішення колегії, накази, типові навчальні плани, рекомендації та коментарі з питань вищої, професійної, середньої,

початкової та позашкільної освіти

Єдине офіційне видання МОН України

ПЕРЕДПЛАТА НА МІСЯЦЬ42 ГРН 50 КОП.

ВИХОДИТЬ ТРИЧІ НА МІСЯЦЬ

УВАГА! НОВИЙПЕРЕДПЛАТНИЙ ІНДЕКС 68832

ВИДАЄТЬСЯ З 1920 РОКУ

у мозку людини є особлива моле­

кула, що відповідає за процеси розвитку зане­покоєння, депресії, нега­тивних емоцій. Її нещодав­но виявили вчені у Великій Британії.

«Молекула нещастя» – так на­звали вони речовину, що приско­рює виділення білка CRF1, котрий впливає на емоційний стан лю­дини. Наука давно вже довела, що відросток гіпофіза, викидаю­чи гормони, впливає на стресо­стійкість людини. Однак дослід­ники конкретно зазначили, що з усіх внутрішніх клітин гіпофі­за за негативні емоції відповідає саме CRF1.

Після того, як науковці визна­чили, що саме контролює «моле­кулу нещастя», вони сподіваються

на створення ліків від депресив­ного стану і тривоги.

Фіона Маршалл, яка очолила дослідження, стверджує, що, за даними статистики, в світі кож­на четверта людина страждає від депресії і занепокоєння. Тепер з’явилася можливість створення лікарського препарату, який три­мав би під контролем виділення білка CRF1 і став би антистре­совим.

ГАджетИ ВПЛИВАють НА СЛОВНИКОВИЙ ЗАПАС

сПРеї І КРАПЛІ МОЖУТЬ НАШКОДИТИ

Фахівці Інституту психіатрії Королівського коледжу

дійшли висновку, що сучасні гаджети, пе­ребуваючи в дитячих руках, загрожують чима­ленькими неприємностя­ми. А саме – впрова­дження комп’ютерів і планшетів у навчальний процес неминуче призведе

до зменшення словнико­вого запасу дітей.

Дослідники запро­понували 27 добро­

вольцям узяти участь в експерименті, в ме­

жах якого дітям дали вивчити кілька слів, яких немає в мові,

двома способами – зо­ровим і невербальним.

З’ясувалося, що сучасні школя­рі сприйняту інформацію на слух запам’ятовували краще, ніж по­бачену на електронному носії. Так, підміна «живого» уроку, коли матеріал пояснює вчитель, сучасними гаджетами може стати причиною істотного скорочення словникового запасу дітей.

за матеріалами порталу педпреса

згідно з дослідженням доктора Аллена Мітчела і його колег з Бостона, застосування протинабря­

кових засобів у перші місяці годування дитини може негативно позначитися на стані здоров’я в майбут­ньому. Отже, дитина може підхопити захворюван­ня травного тракту, вух, серця та інших життєво важливих органів.

Учені проаналізували дані дітей із цими захворю­ваннями, які народилися в 1993 – 2010 роках. Ті,

чиї матері одразу після пологів отримали фенілеф­рин, здебільшого страждали на хвороби, пов’язані з серцем. Окрім цього, був значний відсоток захво­рювань вух і шлунка. Рідше спостерігалися пробле­ми з кінцівками.

Науковці застерігають, що не лише протинабря­кові препарати мають негативний вплив. У краплях і спреях для очей містяться імідазоліни, які провоку­ють розвиток хвороб травного тракту, тому фахівці радять утриматися від застосування таких препара­тів у період грудного годування дитини.

Цікава хімія

ЛЮДИНУ НЕщАСНОЮ РОБИТЬ… мОЛеКУЛА

ахівці Інституту психіатрії Королівського коледжу

руках, загрожують чима­ленькими неприємностя­

до зменшення словнико­вого запасу дітей.

двома способами – зо­