Яків Опанасович Щириця

Яків Опанасович Щириця народився 8 жовтня 1887 року в с. Боровиці Чигиринського повіту. Навчався разом із майбутніми холодноярськими отаманами братами Чучупаками в двокласній Головківській учительській школі.

У 1906–1914 роках працював учителем у селах Бужині та Тіньках Чигиринського повіту.

З 1914 року — на військовій службі. 1 червня 1917 року по закінченні Київської військової школи отримує звання прапорщика, і вже як офіцер, бере участь в українізації царської армії, де «ріс з кожним днем все більше самостійницький рух».

Навесні 1918 повертається з фронту додому, де змушений переховуватися від гетьманців, а згодом і від денікінців та чигиринського отамана анархо-комуніста Свирида Коцура.

У 1919-20 очолює загони «самооборони» ряду сіл дніпровського побережжя Чигиринського повіту — Білоярський полк. Військове формування під його рукою бере участь у боях з денікінцями, червоними, силами Коцура.

У кінці 1920 року Яків Щириця перебирається на Катеринославшину. Працює вчителем, одночасно вчиться, у 1925 році закінчує інститут. Oстаннє місце роботи — учитель Дніпропетровського землевпорядного технікуму, на цій посаді і був заарештований органами ДПУ.

26 серпня 1928 року уповноважений слідчим відділом Шевченківського відділу ДПУ УРСР розглянув матеріали «злочинної діяльності громадянина Щириці Якова Опанасовича» — організація в 1919-20 роках повстанського руху проти Радянської влади на території колишнього Чигиринського повіту”.

19 квітня 1929 року відбулося закрите судове засідання Шевченківського окрсуду, звинувачувалися Щириця Яків Опанасович та ще шість людей. Суд виніс вирок: «Щирицю Якова Опанасовича, 42 років за санкцією 542 арт КК до вищого заходу самооборони — розстріляти; від конфіскату майна як не імущого звільнити».

27 квітня 1929 року у м. Черкаси вирок стосовно Я.Щириці приведено у виконання.