віртуальна екскурсія
TRANSCRIPT
![Page 1: віртуальна екскурсія](https://reader036.vdocuments.mx/reader036/viewer/2022062503/5882e6cf1a28ab33258b73a9/html5/thumbnails/1.jpg)
Рідне місто Слов’янськ у віршах М.Петренка (віртуальна екскурсія)
![Page 2: віртуальна екскурсія](https://reader036.vdocuments.mx/reader036/viewer/2022062503/5882e6cf1a28ab33258b73a9/html5/thumbnails/2.jpg)
М.Петренко гаряче любив рідну землю, місто свого дитинства Слов’янськ , людей,
що в ньому жили, пісні, що там лунали.
![Page 3: віртуальна екскурсія](https://reader036.vdocuments.mx/reader036/viewer/2022062503/5882e6cf1a28ab33258b73a9/html5/thumbnails/3.jpg)
Коли ж, коли ж, великий Боже,Мене пошлеш на рідний край,
Де мав я радість, мав я рай.В цих поетичних рядках поет не раз згадує дороге йому місто свого дитинства і юності.
![Page 4: віртуальна екскурсія](https://reader036.vdocuments.mx/reader036/viewer/2022062503/5882e6cf1a28ab33258b73a9/html5/thumbnails/4.jpg)
Всі помисли, надії і мрії поета пов’язані з рідною землею, де вперше він бачив сонячні ранки, ходив по росяних лугах, чув звуки рідної природи:А думка вже туди летить,Де вперше чув я дзвін вечірній,Де вперше так я полюбивПоля привільні та діброви,Де вперше світ і радість взрів.
![Page 5: віртуальна екскурсія](https://reader036.vdocuments.mx/reader036/viewer/2022062503/5882e6cf1a28ab33258b73a9/html5/thumbnails/5.jpg)
Краса рідної землі наповнила поета, і не було там місця для чужини, якою б красивою вона б не була: Чужа, далека сторона Мені давно вже опостила. По всякий час привітлива душа Зове туди, де милая родина, Уся в садках та пишная така, Мов квіт в невідомій долині.
![Page 6: віртуальна екскурсія](https://reader036.vdocuments.mx/reader036/viewer/2022062503/5882e6cf1a28ab33258b73a9/html5/thumbnails/6.jpg)
А як билось серце поета, коли він після довгої розлуки наближався до рідного Слов’янська. І сьогодні цей вірш хвилює кожного слов’янця.
Ось-ось Слов’янськ!Моя родина,Забилось серденько в грудях, Пригнулись до землі коліна,А очі плавають в сльозах.
![Page 7: віртуальна екскурсія](https://reader036.vdocuments.mx/reader036/viewer/2022062503/5882e6cf1a28ab33258b73a9/html5/thumbnails/7.jpg)
Милується поет краєвидами рідного міста, його очі жадібно п’ють цю красу, серце переповнюється блаженством. Зворушливе і прекрасне побачення!
Слов’янськ, Слов’янськ!Як гарно тиПо річці Тору, по рівниніРозкинув пишнії садки,Квіти пахучі по долиніІ так красуєшся собі!
![Page 8: віртуальна екскурсія](https://reader036.vdocuments.mx/reader036/viewer/2022062503/5882e6cf1a28ab33258b73a9/html5/thumbnails/8.jpg)
Для поета земляки- слов’янці - найрідніші на землі люди. М.Петренко думає, що вони щасливі, бо можуть милуватися красою квітучої землі, чути “в сумерки вечірній дзвін”, що пливе над долиною Тору.
![Page 9: віртуальна екскурсія](https://reader036.vdocuments.mx/reader036/viewer/2022062503/5882e6cf1a28ab33258b73a9/html5/thumbnails/9.jpg)
Кохався поет і в піснях свого краю. Вони були для нього душею рідної землі, “ці пісні козацькїі і думи дідівськії”. Пісні “чарують Слов’янськ весь од краю і до краю”.
Я розболівся весьВід муки, від кручини,Від радості й не знаю від чого,Почувши вас, пісні святії.
![Page 10: віртуальна екскурсія](https://reader036.vdocuments.mx/reader036/viewer/2022062503/5882e6cf1a28ab33258b73a9/html5/thumbnails/10.jpg)
Мабуть, не знайдеться в місті Слов’янську жодної людини, яка б не була зворушена глибокими почуттями поета, його любов’ю до рідного міста, до пісень, до краси рідної природи.
![Page 11: віртуальна екскурсія](https://reader036.vdocuments.mx/reader036/viewer/2022062503/5882e6cf1a28ab33258b73a9/html5/thumbnails/11.jpg)
«Дуже приємно, що у Слов’янську живе пам’ять про славного земляка М.Петренка. Уже одне те, що він написав «Дивлюсь я на небо…», яку знають мільйони людей, робить його ім’я знаменитим і дорогим серцю кожного, хто думає, живе і бореться за краще майбутнє і робить добро людям». (А.Солов’яненко)
![Page 12: віртуальна екскурсія](https://reader036.vdocuments.mx/reader036/viewer/2022062503/5882e6cf1a28ab33258b73a9/html5/thumbnails/12.jpg)
ШанаДивлюся я на набоТа й думку гадаю-Це пісня про тебе,Мій сонячний краю.Є радість, є віраДля творчого злету.І хочеться щироСказати поету:Коли відірвусяВід цеху, від поля,-Навіки лишуся Щасливої долі. Поет, як той сокіл,Поет, як лелека,-Злітає високо,Літає далеко.Не скарби коштовні,А пісню шукає.За це і шанованийВ нашому краї. І.Приходько
Пам’ятний знак М.Петренку в м.Слов’янську