L/O/G/O

Концепція української

національної системи освіти і національного

виховання у творах Софії Русової

та її актуальність

у сучасній школі

Заступник директора Сокальської ЗШ І – ІІІ ст №5

Практика С.В. 2015 -2016 н. р.

Актуальність Вже тоді, на початку ХХ століття, С. Русова вірила в те, що для

України настав час мати власну національну школу і систему освіти, які б забезпечували учням високий рівень розумового, фізичного, естетичного, морального розвитку, працелюбства, усвідомлення національної гідності, прав і обов’язків громадянина своєї держави. Вчена мріяла про школу, в якій лунає пісня народна, красуються усякі вироби народні і все це утворює таку атмосферу в школі, яка дає психологічне задоволення учням, сприяє вільному розвиткові їх духовних сил; все своє свідоме життя присвятивши творенню такої школи.

Погляди С. Русової залишаються актуальними і сьогодні, оскільки вони становлять підґрунтя сучасної концепції національної школи.

На сучасному етапі розвитку України, коли існує пряма загроза денаціоналізації, втрати державної незалежності та потрапляння у сферу впливу іншої держави, виникає нагальна необхідність переосмислення зробленого і здійснення системних заходів, спрямованих на посилення патріотичного виховання дітей та молоді – формування нового українця, що діє на основі національних та європейських цінностей.

Софія Федорівна Русова

С.Ф.Русова — видатний педагог, історик,

письменниця, видавець, громадський і політичний

діяч України, яка присвятила усе своє

життя проблемі розбудови української національної школи.

Спілкувалася з визначними діячами української культури: М. Старицьким, М. Лисенком, П. Чубинським, M. Драгомановим, В. Антоновичем, О.Русовим та ін.

Народилася Софія Русова (дівоче прізвище Ліндфорс) у 1856 р. у с. Олешня на Чернігівщині в аристократичній сім'ї, її батьки були іноземного походження: батько, Федір Ліндфорс, шведського, а мати, Ганна Жерве, французького. Софія, зростаючи в українському середовищі, серцем і душею прийняла біль України і віддала всі свої сили на визволення її народу з темряви.

Педагогічну діяльність Софія розпочала у 1871 р. П'ятнадцятирічною дівчиною разом із сестрою Марією організувала перший у Києві український дитячий садок. З цього часу і аж до смерті (померла 1940 p. y Празі) вона невтомно і незрадливо працювала на ниві української педагогіки (була вихователем, вчителем, викладачем, професором).

С.Ф. Русова все своє життя присвятила пошукам шляхів створення і розбудови української національної школи.

Педагог створила український буквар, читанку, посібники з географії Європи, географії позаєвропейських країн.

Діяльність С.Ф. Русової в часи переслідувань

У 20-30-тих роках тоталітарний режим обірвав процес відродження української національної системи освіти та виховання, що мав місце в У HP, та в період "українізації" в У PCP. "Марш мільйонів на шляху до української школи" було зупинено. Розпочався шалений наступ на здобутки української культури, освіти, науки.

Школа була перетворена на засіб геноциду проти українців, головним завданням якого стала русифікація корінного населення, спотворення його національного світогляду, свідомості, характеру, відлучення від традицій, звичаїв, культури свого народу.

С.Русова зазнала переслідувань та принижень, її праці довгі роки заборонялися. Сміливу жінку не раз заарештовували,

вона двічі сиділа у Лук'янівській в'язниці.

В умовах нашої гіркої історії тавро «буржуазної націоналістки» позбавило культуру і педагогіку імені та праць Софії Федорівни Русової на довгі десятиліття.

С.Ф. Русова про національну систему освіти та виховання

Її невтомна педагогічна, наукова та громадська діяльність була спрямована на розробку концепції національної освіти і виховання. Українська національна школа, на думку С.Ф. Русової, має на меті виховати українськими засобами розумну, працьовиту дитину, не відірвану від свого рідного народу, а навпаки — пов'язану з ним пошаною до всього свого, знаннями того, серед чого вона виростає.

Національна система освіти і виховання має формувати національно свідомих громадян української держави. Ці переконання С.Ф. Русової стали нормою її життя, науковою позицією, мірилом справжньої духовної цінності.

В праці "Нова школа" розкрито основні засади і принципи побудови початкової ланки національної школи, що має гуманістичне, загальнокультурне і патріотичне спрямування.

Ідея національного виховання — головна й визначальна в педагогічній

концепції С.Русової та у сучасній школі

У центрі педагогічної концепції вченої перебуває дитина з її природженими задатками, здібностями, можливостями, талантами.

Головне завдання національного виховання — забезпечення розвитку національної самосвідомості,загальнолюдської моралі; формування соціально зрілої, працелюбної, творчої особистості, здатної до свідомого суспільного вибору і збагачення інтелектуального, духовного, економічного, соціально-політичного і культурного потенціалу свого народу.

Концепція національної освіти і виховання С.Русової

Концепція національно-патріотичного виховання

дітей і молоді (наказ Міністерства освіти і науки України від

16. 06. 2015 р. № 641 )

Головні завдання:-повага до національних символів (Герба, Прапора, Гімну України);-участь у громадсько-політичному житті країни;-повага до прав людини;-толерантне ставлення до цінностей і переконань представників іншої культури, а також до регіональних та національно-мовних особливостей;-рівність всіх перед законом;-готовність захищати суверенітет і територіальну цілісність України

"Нація народжується коло дитячої колиски, лише на рідному ґрунті, серед рідного слова,

пісні здатна вирости національно свідома дитина". С.РусоваС.Ф. Русова наполягала, щоб

виховання розпочиналося з народження дитини. Засобами колискової, забавлянок, народних

казок, ігор, пісень, лічилок, загадок мають

здійснюватися прилучення дітей до

національної культури.

У системі національної освіти і виховання С. Русова приділяла увагу дошкільному

вихованню, яке є мостом, що перекидається між школою і родиною.

“Школа – найдорожчий скарб кожного народу” С.Русова

Із праці «Нова школа»: «Народові, який немає школи і не дбає про неї, призначені економічні злидні й культурна смерть. Ось через що сучасним гаслом усякого свідомого українця мусить бути завдання: рідна школа на Вкраїні!" [8,20].

«Мета всякої школи – привчити до життя, розуміти його, найти в ньому своє місце» [8,19]

Важливо "не вчити дитину, не давати їй готове знання, а збудити в дитині її духовні сили, розворушити цікавість, виховати її почуття, – щоб очі дитини вміли бачити, вуха дослухалися до всього, рученята вміли заходжуватися й коло олівців, і коло ножиць, і коло глини, й коло паперу" (С.Русова)

З Концепції: “40 відсотків від загального обсягу виховних впливів на особистість дитини здійснює освітнє середовище, в якому вона перебуває»

«Серед джерел впливу на дитину школа посідає домінантні позиції, тож і відповідальності на неї покладається більше, і можливостей перед нею відкривається більше»

Національно-патріотичне виховання учнів у школі здійснюється комплексно: через навчальний процес, позакласну виховну роботу, функціонування органів учнівського самоврядування, співпрацю з громадськими організаціями. 

Шляхи реалізації національного виховання

"Підвалинами націоналізації школи бувають завше два начала: безпосередня націоналізація педагогічних засобів виховання і навчання, цебто – рідна мова викладу і зміна програми з тенденцією внести ті науки, які дають найбільше громадської національної свідомості , – історія і географія рідного краю і народне мистецтво –

музика, співи; друга підвалина національної школи – це

єднання з людом…" [3,201].

Концепція національної освіти і виховання

С.Русової

Концепція національно-патріотичного виховання дітей і молоді

“Здійснювати виховання в учнів громадянської позиції; вивчення та популяризацію історії українського козацтва, збереження і пропаганду історико-культурної спадщини українського народу; поліпшення військово-патріотичного виховання молоді, формування готовності до захисту Вітчизни»

Любов до Батьківщини і народу «…навчаючись любити і

свідомо ставитися до свого народу, до свого краю, ми навчаємося шанувати і других людей, що живуть поруч з нами»

«…замість зненависті та страшного національного егоїзму треба виплекати в собі таку людяність, виробити такі дружні взаємні відносини одного народу до другого,

при яких війна стала би неможливим пережитком (С.Русова)

(“Націоналізація школи”)

Напрацювання С.Русової дають можливість створити навчальні заклади, в яких дитина росте з почуттям власної національної гідності, любові до Батьківщини і водночас поваги до інших народів, готовності до взаємного розуміння, взаємин спільної праці, спільних моральних обов’язків.

З Концепції:«Найважливішим пріоритетом національно-патріотичного виховання є формування ціннісного ставлення особистості до українського народу, Батьківщини, держави, нації»

«Важливим є повсякденне виховання поваги до Конституції держави, законодавства, державних символів - Герба, Прапора, Гімну»

Усе багатство нації в людях

В статті "Ідейні підвалини школи" С.Русова зазначає, що національне виховання має «ввібрати в себе всі поступальні погляди закордонних реформаторів, але водночас будувати свою нову форму на національному ґрунті, зважаючи на національні потреби краю».

Орієнтири ж слід шукати у Т.Г. Шевченка«І чужому научайтесь, й свого не цурайтесь!»

«Виховуючи, не можна вбивати в дитині особистість, бо усе багатство нації в людях, в особах, усе життя її у вільному розвиткові усіх здібностей її громадян» С.РусоваГоловне – «…допомогти дітям у процесі самовизначення, маючи дві мети: розвивати усі природні скарби, щоб стати людиною в найкращому розумінні і знати, яку користь принести власним життям другим людям» [15:48] («Нова школа»

З Концепції: “Виховувати в учнівської молоді національну самосвідомість, налаштованість на осмислення моральних та культурних цінностей, історії, систему вчинків, які мотивуються любов'ю, вірою, волею, усвідомленням відповідальності»

«Формувати моральні якості особистості, культуру поведінки, виховувати бережливе ставлення до природи, розвивати мотивацію до праці»

“Формувати нового українця

на основі національних та

європейських цінностей”

Рідна мова в рідній школі

Найдієвішим засобом національного

виховання С.Русова визнає рідне слово. Саме через слово дитина сприймає

духовні цінності народу, його світобачення та

світосприймання, здійснюється її

художньо-образне мислення,

засвоюються нею мораль, історичний

досвід народу.

Важливе місце в системі національного виховання С.Русова відводила навчанню рідним словом, відсутність якого вважала однією з найбільших перепон для

розумового розвитку дитини.

«Рідна мова у вихованні й освіті – то є найкращий

інтимний провідник думок, почувань, вражень»

(«Націоналізація школи»)

«Які ж засоби потрібно використовувати, щоб захопити розум і душу української дитини, коли вона, маленька, прийде у перший клас? Звісно і перш за все – заговорити до неї рідною мовою! Заспівати з нею рідну пісню» С.Русова

З Концепції: «Важливим аспектом формування національно самосвідомої особистості є виховання поваги та любові до державної мови. Володіння українською мовою та послуговування  нею повинно стати пріоритетними у виховній роботі з дітьми.

«Здійснювати розвиток мовлення не тільки на уроках української мови і літератури, а й під час вивчення всіх інших предметів»

«Мовне середовище повинно впливати на формування учня-

громадянина, патріота України»

З Концепції:«У навчально-виховний процес  мають впроваджуватися форми і методи виховної роботи, що лежать в основі козацької педагогіки»

Заняття з народознавства С.Русова писала,

що заняття з народознавства мають на меті виховати у дитини почуття національної гідності, викликати інтерес до національної культури, прищепити дітям любов та повагу до українських державних і народних символів, оберегів, звичаїв, традицій.

У школі створено кабінет-музей народознавства, в якому проводяться екскурсії, зустрічі, тематичні уроки.

Педагоги організовують з

учнями позакласні заходи відповідно до народних та релігійних свят.

Школа – пройнята духом народу “Школа повинна бути національна по духу, не тільки по мові. Україна, якщо хоче стати

поруч інших народів, повинна мати свідомих, активних, творчих громадян з широким поглядом на світ… Українська школа, національна по духу, повинна не тільки навчати, але, перш за все, виховувати»

“Школа існує для конкретного народу, коли він бачить у ній щось своє , рідне – чує свою мову, бачить свій орнамент, свої свята, чує свою пісню, бачить у школі свою працю. Все це мусить відбиватися у шкільному житті. Кожна школа, щоб бути близькою своєму народові, повинна бути пройнята його духом»

«Учні мають виховуватися, вчитися на елементах національної творчості, повинні ознайомитись зі світоглядом нації, що виявляється в її народній творчості, в давніх громадських звичаях та установах. Учні повинні добре знати природу рідного краю, історію та літературу рідного народу і завжди, свідомо ставитися до своїх національних обов’язків" [8,18].

(«Нова школа»)

Діти – найдорожчий скарб "Найдорожчий скарб у кожного народу – його діти, його молодь, і чим

свідоміше громадянство, тим з більшою увагою ставиться воно до виховання дітей, забезпечення їм найкращих умов життя". С.Русова

“Апостоли Правди і Науки” Софія Русова мріяла, що в новій

національній школі працюватиме вчитель, який в педагогіці буде

постійно шукати чогось мистецького, творчого, відмінного

від усякої традиційності і формалізму. Вона надавала великого значення підготовці

здібних педагогів.

«Тільки великим зусиллям таких апостолів Україна матиме чесних діячів-патріотів, вмілих практичних робітників і соціально об’єднаних, інтелектуально розвинену народну масу» [15:26]

"Друзі, ми мусимо свідомо носити ім'я українців. Знати всі скарби, що заховані в українській землі. В цій праці нова школа мусить об’єднати учнів і учителів. Потроху, цеглину за цеглиною, збудуємо ми таку школу, котра б справді вся була пройнята національним свідомим натхненням…" – писала Софія Русова [10, 16].

Педагогічний колектив постійно веде пошук нових педагогічних

технологій, що сприяють формуванню

середовища, яке розвиває, навчає та

виховує дітей.

Висновки• Над концепцією національного виховання С. Русова працювала багато років, це була

основна ідея і тема, що поєднувала в собі більшість її досліджень.• Софія Русова вживає народне як національне, і розглядає навчально-виховний процес

як суто національний феномен, що має виходити з потреб та інтересів народу, базується на досягненнях культури, традиціях народу й останніх світових досягнень науки.

• З творів С. Русової випливає, що психологічна вимога для людини і нації одна, проста й органічна: щоб усе виховання, навчання ґрунтувалося на пошані особи – як індивідуальної, так і особи національної.

• Софія Русова доклала всіх зусиль, щоб в Україні утверджувалися висока національна свідомість, пошана до духовних цінностей свого народу.

• Пріоритетним напрямком педагогічної діяльності є індивідуальний підхід у вихованні особистості учнів, стимулювання їхніх внутрішніх сил до саморозвитку і самовиховання, що знайшло своє відображення в планах навчально-виховної роботи всіх структурних підрозділів школи.

• Значна увага педагогічним колективом приділяється виконанню завдань Концепції національно-патріотичного виховання дітей і молоді, розвитку життєво-активної позиції громадянина України, максимального задоволення потреб учнів в інтелектуальному, культурному і моральному розвитку.

• Реалізовуючи Концепцію національно-патріотичного виховання, педагогічний колектив постійно веде пошук нових педагогічних технологій, що сприяють формуванню середовища, яке розвиває, навчає та виховує гідних свідомих українців.