Перша повна Біблія у старослов’янській мові....

48

Upload: trinhhanh

Post on 08-Dec-2016

244 views

Category:

Documents


3 download

TRANSCRIPT

Page 1: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями
Page 2: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

2

ББК 86.37 Б 59

Українське Біблійне Товариство 03190, м. Київ ― 190, вул. Баумана 18

Благодійний Фонд „КНИГА”

79000, м. Львів, пл. Св. Юра, 5 тел.: (0322) 72-80-12

Віддруковано з готових діапозитивів ТзОВ „Мастіг”

79039, м. Львів, вул. Луцького, 28 тел./факс: (0322) 233-62-74

КНИГИ ПРИПОВІДОК, ЕКЛЕЗИЯСТА, ПІСНІ ПІСЕНЬ, МУДРОСТІ TA СИРАХА

Зі серії Острозька Біблія, яку опрацював та приготовив до друку єрмнx.

архимандрит др. Рафаїл (Роман Торконяк)

В цьому томі подано Книги Приповідок, Еклезияста, Пісні Пісень, Мудрості та Сираха, двадцятьчетверту, двадцятьп’яту, двадцятьшосту, двадцятьсьому та двадцятьвосьму Книги Старого Завіту. Це перевидання Тексту п’ятьох Книг Ос-трозької Біблії з 1581 р.б. Текст друковано такими самими черенками, що й оригі-нальний текст, тільки додано пробіли між словами та критичний апарат, в якому вказано старогрецькі чи єврейські тексти, вживані при перекладі Біблії. Паралельно подано також український переклад.

ISBN 966-7136-50-7 © єрмнх. Рафаїл (Роман Турконяк)

Page 3: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

3

ВСТУП В першу чергу бажаю подякувати всім, що мені в будь якій мірі помогли, щоби цю працю видати, і щоб вона побачила денне світло. Особливу подяку складаю Слузі Божому Патріярхові Йосифові Сліпому за його довіря до мене, бо з його бажання і на його доручення я за це діло взявся 1975 р.б.. Бажанням Слуги Божого Патріярха Йосифа було, щоб наша Церква мала повний український переклад Святого Письма з церковнослов’янської мови. Спершу до цього використовувалося текст Синодального видання Св. Письма, а опісля, коли придбано з Оксфорду текст Острозької Біблії на фотографічній плівці, рішено виконати повний переклад з Острозького тексту. Оскільки при порівнанні тексту Острозької Біблії з текстом грецької Септуаґінти виявилося, що є не малі розбіжності, вважалося за доцільне провести порівнання обох текстів, і відтак подати читачеві текст Острозької Біблії з замітками та з українським перекладом. Працю значно улегшило факсимільне видання Острозької Біблії, яке появилося з нагоди Ювілею Тисячоліття Християнства України заходами Братства св. Апостола Андрея в Канаді, а відтак доступ до оригінального видання Острозької Біблії в Центральному Архіві міста Львова. Бажаю тут також подякувати бувшому Директорові Центрального Архіву бл. п. Мацюку Оресту Ярославовичу, теперішньому директорові Центрального Архіву Пельц Діані Іванівній та бібліотекарям за можливість безперешкодно пра-цювати в Архіві над остаточною коректурою церковнослов’янського тексту. Читачеві даємо оригінальний текст Острозької Біблії і його український переклад в надії, що він хоч в дечому спричиниться до духовної обнови на Землях України і на поселеннях.

єрмнх. Рафаїл

Page 4: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

4

Page 5: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

5

Принципи праці та

Джерела

Основний принцип – це якнайточніше передати оригінальний церковносло-в’янський текст Острозької Біблії.

Для цього відтворено букви і шрифт Острозької Біблії з деякими відмінностями. Для кожної букви відтворено ту, яка найбільше вживана в тексті: коли буква має більше, ніж одну форму. Всі скорочення тексту і подання букв в тексті збережено такими, якими вони є в оригіналі. Церковнослов’янський текст передано докладно, без винятків, але слова поділено за сучасними правилами. Між окремими словами дано пробіл, а коли частину слова переноситься до наступного рядка подано риску за сучасними правилами правопису. В оригіналі слова дуже часто не відокремлені пробілом, або пробіл дано посеред слова, і вкінці рядка частини слова перенесені до наступного рядка без відміток.

Поділи на глави передано за оригінальним текстом Острозької Біблії також у випадках коли він відмінний від того, що є в грецьких виданнях. Поділу на стишки в тексті не подано, бо такого поділу немає в оригіналі, одначе в українському перекладі такий поділ дано, щоб улегшити читачеві пошук відповідного місця в інших Бібліях. Оскільки є різні поділи на глави і стишки, то тут використувується поділ критичного видання.

Відмінності між церковнословянським текстом і грецьким виданням Книги Приповідок Septuaginta, Id est Vetus Testamentum graecae iuxta LXX interpretes, edidit Alfred Rahlfs, Duo volumina in uno, Stuttgart, Deutsche Bibelgesellschaft, 1979, зазначено в тексті круглими () та квадратними [] дужками.

Круглі () дужки вказують на те, що текст не має відповідника в грецькому виданні. Якщо в круглих дужках використано риску (-), це означає, що в церковнослов’янському тексті бракує тексту, який знаходиться в грецькому виданні. Коли після круглих дужок подано число, напр. ()5 (-)8 – відмінності грецького тексту подано у відсилці під тим числом, в кінці тієї ж сторінки. При складанні тексту вжито всіх заходів, щоб відсилки ніколи не переносилися до наступної сторінки, бо вважалося, що це значно читачеві ускладнить пошук за відповідною відсилкою.

Квадратні [] дужки вказують на те, що є відповідник в грецькому тексті. Оскільки після квадратних дужок слідує число, напр. []5 – у відповідній відсилці можна знайти перелік грецьких текстів, які мають текст тотожний з церковнослов’янським. Якщо в квадратних дужках поміщено риску [-] – це вказує, що є грецькі тексти, в яких також не поміщено той же текст, якого немає в церковнослов’янському тексті. Коли читач піде до відповідної відсилки, знайде подано грецький текст, якого немає в церковнослов’янському, і також перелік грецьких джерел, в яких немає того ж тексту.

Основним джерелом для ціеї порівняльної праці це вище цитоване видання грецького тексту видане в місті Stuttgart. Всі відсилки до джерел взято з цього тексту а також збережено форму та порядок відсилок, щоб зацікавлений читач міг

Page 6: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

6

легко віднайти відповідне місце і перелік джерел у виданні, з якого вони запозичені. Тут подано лише відсилки до джерел, перелік джерел та пояснення скорочень, які були потрібні для цієї праці, а повний перелік всіх джерел, відсилок та скорочень для септуаґінти слід шукати в повище цитованому виданні грецького тексту.

У випадках де подано паралельно два тексти В і А, відклики без виключення зроблено до грецького тексту А.

Вважаю доцільним підкреслити, що ця праця являє собою перевидання церковнослов’янського тексту Біблії, яка появилася в Острозі 1581 р., яку доповнено пояснення з грецького видання у відсилках, однак оригінальний текст не змінено і не пристосовано його до критичного грецького тексту. Всі розбіжності вказано в тексті при допомозі круглих та квадратних дужок, а дальші тлумачення поміщено в відсилках. До тексту додано лише пробіли між словами та рискою вказано перенесення частини слова в наступний рядок, згідно з сучасними правилами правопису.

Український переклад, який поміщено поруч з церковнослов’янським текстом, – це переклад церковнослов’янського тексту, до якого додано поділ на стишки, хоча його в церковнослов’янському тексті немає.

Вважаю за доцільне попередити читача, що поданий переклад не є літературно та мовно досконалий. Його подано з метою полегшення при читанні зрозуміння старослов’янського тексту, а також і чисел, які в українськім тексті подано т. зв. арабським цифрами.

Перелік джерел, знаків та скорочень.

Septuaginta, Id est Vetus Testamentum graecae iuxta LXX interpretes,

edidit Alfred Rahlfs, Duo volumina in uno, Stuttgart, Deutsche Bibelgesellschaft, 1979 A = Александрійський кодекс, V в., Бритійський Музей, Лондон. B = Ватиканський кодекс, IV в., gr. 1209, Рим. S = Синайський кодекс, IV- V вв. раніше СПетербурґ, сьогодні Лондон. V = Venetus, V в., Венеція, Рим. mu. = численні списки. rel. = осталі списки. pl. = численні списки. M = Вказує на Мазоретський текст. O = recensio Origenis. compl. = видання Complutensis

* = Первинний текст списка. ÷ = Obelus, значить позначка в тексті. = Тект підтверджений цитованими списками та одним списком маюскулів.

( ) = Як , хоч і є більше списків з подібним текстом. c = Вказує на пізніші поправки внесені до первинного тексту s = Вказує на добавку слів, яких не було, або були втрачені в первинному тексті.

Page 7: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

7

(ЗАЧА @ЛО ПР@ИТЬЧАМЬ СОЛО @МОНИМЬ)1

Початок Соломонових

приповідок

П Гл vа, а~”ри 'тча [соло 'моня]2 сн~а двв Dа иже цр sтвова въ (іил~ьтњх #)3” разђмњти прм Dрость и ^ на-каза 'нїе. разђмњти же словеса ` мђ'дрос-тїи” Прїа 'ти же и ^зви'тїе словесъ, (и ^ раз-реше 'нїе гада 'нїи)” Разђмњти же пра 'вдђ

Глава 1

1 Приповідки Соломона, Давидо-вого сина, який царював між ізраїль-тянами. 2 Пізнати мудрість і повчан-ня, зрозуміти ж слова мудрості, 3 прийняти ж вислови слів і розв’язан-ня загадок, зрозуміти справедливість

(и и'стиннђ)4, и сђдъ исправля 'ти” да да'стъ не-зло'бивымъ хђдож #ство” ѓ%трокђ же ю'нђ, чю'в #ствїе, и ^ прм Dрость” сего (-)5 послђшавъ мђ'дрыи, премђд-рње бђ'детъ” А $ разђ'мныи, строи'телство стя '-житъ” разђмњ 'етъ же при 'тча и ^ те 'мно сло 'во. гл~анїа же прем Dрыхъ и ^ гада'нїа” Нача'ло прм Dрости страхъ [гн ~ь]6” ра 'зђм # же, бл ~гъ всњмъ творя 'щиM ю &” Бл ~говњ'рїе же на б ~а, (и ^) нача'ла чю'в #ствїа” прм Dрость же и ^ наказа 'нїе, нечести 'вїи ёничижа 'ютъ” Слы'ши сн ~ђ наказа 'нїе эTц ~а твоего, и не эTри 'ни наказа'нїа мт~ре твоея” Вњне 'цъ бо (блгDти)7 прїимеши на твоем # връсњ, и ^ гри'внђ зла'тђ ѓ своей выи” Сн~е да не (прельстя 'тъ тебе)8 мђжи нечестивїи, не въсхощи (же) а %ще ёмолятъ тя гл ~ющи. поиди ` с на'ми причасти 'ся крови, покры'емъ же в земли ` мђжа пра 'ве Dна без# пра 'вды. по 'жрем # же е^го, ја %ко а 'дъ жива” и ^ во'змемъ (па 'мять е^го)9 эT земля `, стяжа 'нїе е^го мно'го прїимемъ. испо 'лнимъ (-)10

домы наша коры'стїю, жре'бїи же тво 'и положи ` с на'ми. ѓ'бще же влагалище стя 'жемъ вси `, и ^ вре '-тище еді'но да бђ'детъ (всњмъ) намъ” Не ходи в пђть с ними, ёклони же но'гђ твою эT стезъ ихъ” Но'гы бо и'хъ, на зло ри 'щђтъ, и ^ ско 'ры (сђть) на проли 'тїе крове” Не (бес пра 'вды бо)11

пропина'ются мрежа пернатымъ, тїи бо ё ^бїе 'нїю ѓбща'ются, събира 'юT себњ злаа” разрђше 'нїе же мђ-же 'и законопрестђп #никъ зла” Се (сђть пђтїе)12

вс Xњ творя 'щихъ безако 'нїе, нечестїем # бо, (дш ~ю свою)13 эTе'млютъ” прм Dрость въ и ^схо'дищихъ по-е^тся. в пђтехъ же дръзнове 'нїе в#во 'дитъ” На връсњх # же стњ 'нъ забра 'лныхъ проповњ'дђе 'тся, въ вра 'тњхъ же силныхъ присњди 'тъ, (и ^) въ вра '-тњхъ (-)14 гра'да дерза 'ющи гл~етъ” е^ли 'ко ёб ^о лњтъ незло 'бивїи дръжа Tся пра 'вды не постыдя 'тся. а

і правду і правильно судити суд, 4 щоб Він дав хитрість незлобним, а молодому слузі сприйняття і премуд-рість. 5 Послухавши це, мудрий стане мудрішим, а розумний придбає нас-тановлення, 6 пізнає ж притчу і темне слово, вислови ж мудрих і загадки. 7 Початок премудрості – страх господ-ній, а добре розуміння – всім, що йо-го чинять. Побожність же до Бога – і початок сприймання, а безбожні по-горджують мудрістю і нагадуванням. 8 Послухай, сину, нагадування твого батька і не відкидай нагадування тво-єї матері. 9 Бо одержиш вінець ласки для твого верху і золотий ланцюжок для своєї шиї. 10 Сину, хай тебе не обманять безбожні чоловіки, ані не бажай, коли проситимуть тебе, кажу-чи: 11 Ходи з нами, стань учасником крові, неправедно ж скриємо в землі праведного чоловіка, 12 пожеремо ж його живим, так як ад, і заберемо па-м’ять його з землі, 13 заберемо його великий маєток, наповнимо наші до-ми здобиччю. 14 Кинь же з нами твій жереб, а всі придбаємо спільний га-манець, і хай нам всім буде один мі-шок. 15 Не ходи в дорогу з ними, зверни ж твою ногу з їхніх стежок, 16 бо їхні ноги біжать до зла і є швидкі на пролиття крові. 17 Адже не без причини натягнуті є сітки для птахів, 18 бо вони учащають у вбивстві, зби-рають собі зло, а знищення законопе-реступних чоловіків погане. 19 Це є дороги всіх, що чинять беззаконня, бо безбожністю гублять свою душу. 20 Мудрість оспівується на дорогах, а на шляхах провадить сміливість, 21 на верхах оборонних стін проголошу-ється, а при брамах, при сильних, во-на сидить і при брамах міста сміливо говорить. 22 Отже, скільки років нез-лобні держаться праведності – не за-соромляться. А безумні, ставши без-

1(PAROIMIAI) 2[A] 3(Israhl) 4(alhqh) 5(-gar) 6[A] 7(caritwn) 8(2,1) 9(2,1) 10(-de) 11(3,1,2) 12(2,1) 13(2,1) 14(-de)

Page 8: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

8

1,22 Приповідки 2,13 божними, є любителями гордощів, вони зненавиділи пізнання 23 і стали вартими картання. Ось вам представ-ляю вислови мого духа, навчу ж вас мого слова. 24 Оскільки я закликала і ви мене не почули, видавала слова і ви не сприймали, 25 але відкидали мої поради і не сприйняли мої кар-тання. 26 Тому і я висмію вашу по-гибель, зрадію ж завжди, коли на вас прийде знищення, 27 або як надійде на вас замішання, знищення нагло надійде, подібно до бурі, або коли на вас прийде скорбота і облога міста. 28 Бо буде, що коли покличете до ме-не, я ж не вислухаю вас. Мене шука-тимуть злі і не знайдуть, 29 бо знена-виділи мудрість і не вибрали господ-ній страх, 30 бо не побажали послу-хатися моїх порад, кпили ж з моїх картань. 31 Тому, отже, їстимуть пло-ди своїх доріг і наситяться своєю без-божністю. 32 Бо томущо образили малят, будуть вбиті, випробування вигублює безбожних. 33 Хто ж мене слухає, поселиться в надії. Він спо-чине від всякого зла без страху.

безђ'мнїи, досаже 'нїю сђть по 'хотницы, нечести 'вїи бы 'вше” Възненавидњша чю'в#ствїе, и ^ пови 'нни бы-шя ѓбличе'нїемъ” Се ^ пре Dлага 'ю вамъ, мое ^го дх ~а гл~а-нїе. наёчю же ва s мое ^мђ словеси” Поне 'же зва X и ^ не послђшасте (мене), (-)1 простира'хъ словеса ` и не внима'стњ. но эTмњта 'сте моя ` совњти, (и) мо-и 'хъ (-)2 ѓбличе'нїи [не внима'сте]3” Тњм #же и а 'зъ вашеи поги 'бели посмњю 'ся, пора 'дђю же ся всегда `, а %ще прїидетъ вамъ погы'бель. (или ја %ко млъва на вы внезаа ^пђ)4 разоре 'нїе (-)5 подобно бђ'рїи прїи-де T, [и ^ли]6 е^гда ` (вамъ прїидетъ)7 печа 'ль и гра'дђ ѓбъстоя 'нїе (-)8” Бђдетъ бо е^гда ` призове 'те мя, а %з # же не послђшаю ваs. взы 'щђтъ мене злїи и не ѓбря 'щTђ” Възненавидњшя бо прм Dрость” (и) страха (-)9 гн~я, не и ^зво'лишя” Не хотя 'хђ (бо) (внима'ти моихъ совњтъ)10, подража'хђ бо моя ѓблече 'нїа. тњм #же ё ^бо снњ'дятъ своиX пђтїи плоды`, и свое 'я не 'чести насы'тятся. зане ` бо ѓби'дяхђ мла-дыя ёбїе 'ни бђдTђ, (-)11 испыта 'нїе нечестивыя, гђ'бит#” Слђшаай же мене ` всели 'тся на ёпова 'нїе, (иже)12 без #млъстви T без# стра 'ха, эT всякого зла”

Глава 2

1 Сину, якщо прийнявши мої сло-ва і заповіді, в собі заховаєш, 2 твоє вухо послухає мудрість і приставиш твоє серце до сприймання – дали й на повчання твоєму синові. 3 Бо якщо прикличеш мудрість і даси твій голос

С Гл vа, в ~”

н ~е, а %ще прїимъ гл~ы моя (и) за'повњди (в себњ с#кры 'еши)13” Послђшаетъ премђ'-дрости твое ё 'хо. и ^ приложи 'ши срDце свое ра 'зђмђ” (Приложи 'ша и)14 в наказа'-нїе сн~ђ твоемђ. а %ще бо премђ'дрость

розумінню, шукатимеш же пізнаня великим голосом, 4 і якщо шукати-меш її, як срібло, як скарби її шу-катимеш, 5 тоді пізнаєш господній страх і знайдеш боже пізнання. 6 Бо Господь дає мудрість, і від його лиця пізнання і розуміння, 7 і збирає спа-сіння, як скарб, тим, що випрямлю-ються, охороняє ж їхній хід, 8 збе-реже дорогу оправдань і збереже до-рогу тих, що його хвалять. 9 Тоді зрозумієш праведність і суд і ви-прямиш все твоє добро. 10 Бо якщо мудрість прийде до твого розуму, а сприймання вважатиметься добрим для твоєї душі, 11 добра рада тебе обереже. Преподобне ж розуміння тебе берегтиме, 12 щоб спасти тебе від дороги зла і від людини, що не говорить нічого вірного. 13 А ті, що

призове'ши и ^ ра'зђмђ даси ` глаs твои. чю'в #ства же в #зы 'щеши, (гла'сомъ великымъ)15” И $ а 'ще взы 'щеши ея `, ја %ко сребра (-)16 ја %ко сокровища пои'щеши еа” тогда разђмњеши боја ^знь гн~ю и ра'зђмъ бж ~їи ѓ-бря'щеши” ја %ко г ~ь дае T премђ'дрость, и ^ эT лица е^го позна'нїе, и ра 'зђмъ” и ^ щади'тъ и ^справля 'ющимъ сп~снїе. защища 'етъ [же]17 ше'ствїа ихъ, (съхра-нитъ)18 [пђть]19 ѓправда 'нїи. и пђть хва'ля-щимъ его съхранитъ” Тогда разђмњ 'еши правдђ и ^ сђдъ, и ^ ісправиши вся (твоя)20 бл ~гая” А /ще бо прїидетъ премђ'дрость в # твое помышле 'нїе, а чю'в #ство дш ~и твоеи добро быти изво 'лится” Со-вњтъ до 'бръ съхранитъ тя, смышле 'нїе же пре-подобно съблюде'тъ тя. да изба'витъ тя э T пђти ` зла, и ^ эT чл ~ка гл ~юща, ничто 'же вњрно” (А$)21

1(-kai) 2(-de) 3[rel.] 4(kai w" an afikhtai umin afnw qorubo") 5(-de) 6[A] 7(2,1) 8(-h otan erchtai umin oleqro") 9(-de) 10(2,1,3) 11(-kai) 12(kai) 13(3,1,2) 14(parabalei" de authn) 15(2,1) 16(-kai) 17[Sc] 18(tou fulaxai) 19[A] 20(axona") 21(w)

Page 9: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

9

2,13 Приповідки 3,15 ѓста 'вльшеи пђти ` пра 'выя ходи 'ти пђтемъ (не-пра 'вымъ)1, (и) веселя'щихся ѓ злы X и ра 'дђющеся ѓ сверше 'нїи зла. и'хже пђти стропо 'тни, (-)2

скривлена колеса ` и ^хъ дале 'че тя (створя'тъ)3 эT пђти ` пра 'ва. и чю'жда эT пра 'ве Dныя мы 'сли” Сн~е да не (пости 'гнетъ тя)4 золъ сов Tњ ѓставля'а ё ^-че 'нїе ю%ности, и ^ (забывыи завњтъ бж ~їи)5. поло-жи 'лъ бо е%сть при смерти домъ свои, и въ а 'дъ съ (безђ'мными)6 колеса ` своя” Вси ходя'щеи по немъ не възвратя 'тся, ниже пости 'гнђтъ сте 'зъ пра '-ве Dных#” ни бо пости 'гнетъ и X лњта живота” А /ще бо бышя ходили в пђти ` бл ~гы, ѓбрњ 'ли ёбо бы-шя стезя пра 'ве Dных# гла'дкы” Бла 'зи бђдђтъ жи'-тели на земли `, незло 'бивїи же ѓста 'нђтъ на не'и” ја %ко пра 'вїи насе'лятъ зе Mлю, (-)7 прпDбнїи ѓста '-нђтъ на не 'и” Пђтїе нечести 'выхъ эT земля по-гы 'бнђт #, законопрестђ 'пницы же, изри 'нђт#ся эT нея `”

покинули праведні дороги, щоб хо-дити неправедними дорогами, 14 і що веселяться злом і радіють довершен-ням зла, 15 яких дороги погані, їхні колеса викривлені, 16 далеко тебе відставлять від дороги праведності і чужим зроблять від праведної думки. 17 Сину, хай тебе не захопить погана порада, покидаючи навчання моло-дості і забувши божий завіт. 18 Бо він поклав свій дім при смерті і свої ко-леса в аді з безумними. 19 Бо всі, що ходять за ним, не повернуться ані не осягнуть стежок праведних, ані не о-біймуть їх роки життя. 20 Бо якщо б ходили добрими дорогами, отже, знайшли б гладкі стежки праведних. 21 Добрими будуть жителі на землі, незлобні ж залишаться на ній. Бо праведні заселять землю, преподобні на ній залишаться. 22 Дороги безбож-них пропадуть з землі, законоперес-тупники ж викинуті будуть з неї.

С Гл vа, г~”н ~е мои гл~ы зако 'на не забыва'й. гл~ы же моя, да съблюде 'тъ твое ср Dце” длъго-тђ бо житїя `, и ^ лњта жи 'зни и ми'ра приложитъ ти” Мл sтыня и вњ 'ра, да не ѓста 'нђтъ тебе, приложи ' же я & на

Глава 3

1 Мій сину, не забувай слова за-повідей. Твоє ж серце хай зберігає мої слова, 2 бо додадасть тобі довжи-ну життя, і роки життя, і мир. 3 Ми-лостиня і віра хай не забракнуть в тебе, причіпи ж їх на своїй шиї і на-

своей вы 'и. [(и) напиши я& на скрижа 'ли срDца твое-го]8 и ѓбря 'щеши бл~годать. И$ помышля 'и до'брое пре D (бм ~ъ)9 и ^ чл ~ки. бђ'ди (же) ё ^пова'я всњмъ ср D-цемъ на б~а” А $ своею премђ'дростїю не велича 'ися. въ вс Xњ пђте 'хъ твои X зна'и ея ` да и ^спра 'витъ пђ-ти твоя `” [-]10 Не бђ'ди мђдръ ѓ себњ, бо'и же ся б~а и ^ ё ^клони 'ся эT вся 'кого зла” Тогда ` и ^сцњле '-нїе бђдет# тњ 'лђ твоемђ, и ^ прилежа 'нїе ко 'сте M твоимъ” Чти ` г~а эT пра 'ве Dных# твоихъ трђдо 'въ, и ^ нача'ткы да 'и е^мђ эT (пра 'ве Dныхъ твоихъ плодъ)11. да и ^спо 'лнятся жи 'тниця твоя мно'-жествомъ пшени'ця, вино' же точила твоя да и ^стача'ютъ” Сн~е не пренемага 'и (в зако 'нњ)12 гн~и, ни ѓслабњ'и эT него ѓблича'емъ” Є$го 'же бо лю'битъ г ~ь, (того и ^) нака 'зђе ^тъ, (и ^) бїе 'тъ (-)13 вся 'кого сн ~а (эTц~ъ) е^го'же прїе 'млетъ” Блаженъ чл~къ и ^же ѓбрњте прм Dрость. и смертенъ и ^же ёвњдњ прм D-рость” Лђ'че бо тђ кђпова 'ти, не'жели зла'та и сре-бра сокро 'вища. дража'иши (-)14 е^сть ка 'менїа много-

пиши їх на таблиці твого серця, і знайдеш ласку. 4 І думай про добре перед Богом і людьми, 5 будь же той, що всім серцем надіється на Бога. А своєю мудрістю не величайся, 6 знай її на всіх твоїх дорогах, щоб випря-мила твої дороги. 7 Не будь мудрий самим собою, бійся ж Бога і зверни від всякого зла, 8 тоді буде оздоров-лення твоєму тілові і дбання за твої кості. 9 Почитай Господа від твоїх праведних трудів, і дай йому перво-плоди від твоїх праведних плодів, 10 щоб твої стодоли наповнилися мно-жеством пшениці, а твої токи хай проливають вино. 11 Сину, не піду-падай на силах в господньому законі ані не слабни Ним караний. 12 Бо кого Господь любить, того й картає, і батько бичує кожного сина, якого приймає. 13 Блаженна людина, яка знайшла мудрість, і смертний, який пізнав мудрість. 14 Бо краще її купу-вати, чим скарби золота і срібла. 15 Дорожча є від дорогоцінного камін-ня, проти неї не поставиться нічого

1(skotou") 2(-kai) 3(poihsai) 4(2,1) 5(2,3,1) 6(ghgenwn) 7(-kai) 8[pl.(in O sub÷)] 9(kuriou) 10[-o de pou" sou ou mh proskopth BS*A, in O sub÷] 11(swn karpwn dikaiosunh") 12(paideia") 13(-de) 14(-de)

Page 10: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

10

3,15 Приповідки 4,3 лукавого. Вона добре знана всім, що наближаються до неї. Все ж є її не-гідне, 16 бо довжина життя і роки життя в її правиці, і в її лівиці ба-гатство і слава. 16 З її уст виходить справедливість, закон же і милосердя носить на язику. 17 Її дороги – добрі дороги, і всі її стежки мирні. 18 Вона – дерево життя для всіх, що її дотри-муються, і тим, що на неї впевнено покладаються, наче на Господа. 19 Бог мудрістю заснував землю, підго-тував же мудрістю небеса. 20 Його ж розумністю безодні були розбиті, хмари ж пролили роси. 21 Сину, не відійди, бережи ж мою пораду і дум-ку, 22 щоб твоя душа жила і ласка була при твоїй шиї. 22 Буде ж оздо-ровлення твоєму тілові і додаток до твоїх костей, 23 щоб ти ходив впев-нено в мирі по всякій твоїй дорозі, а твоя нога не спіткнулася. 24 Бо якщо сидиш, – будеш без страху, якщо ж спиш, – солодкий твій сон. 25 І не злякаєшся страху, що приходить на тебе, ані нападу безбожних, що нахо-дить. 26 Бо Господь буде на всіх тво-їх дорогах і скріпить твою ногу, щоб ти не спіткнувся. 27 Не припиняй добро чинити потребуючому, коли твоя рука спроможна помагати. 28 Не говори: Пішовши повернуся і завтра дам, коли ти є спроможний робити добро, бо не знаєш, що принесе над-ходячий день. 29 Не куй зла на твого друга, що є приходьком і поклав на тебе надію. 30 Не ворогуй нерозумно проти людини, щоб часом не вчинила зло проти тебе. 31 Не придбай погор-ди злих мужів ані не ревнуй їхнім дорога. 32 Бо нечистий перед Гос-подом всякий законопереступник, до праведних же не причисляється. 33 Господня клятва в домах безбожних, двори ж праведних благословляться. 34 Господь протиставиться гордим, покірним же дає ласку. 35 Мудрі успадкують славу, безбожні ж під-німають безчестя.

цњ 'ннаго” Не проти 'вится е'и ничтоже лђкаво, зна'ч-на есть всњмъ приближа 'ющимся е'и” Вся 'ко же(-)1, недосто 'йно е'и е^сть. долгота ` б ^о житїя ` и ^ лњта живота `, в# десници ея `. (и) в шђ'ици (-)2

е^я `, богаTство и сла 'ва” эT ё%стъ е^я ` и ^схо'дит# пра 'вда, зако 'нъ же и мл sть на ја %зы 'цњ но 'ситъ” Пђтїе е^я `, пђтїе добри. и вся стезя ея ` ми'рны” дрњво живо'тное е^сть, всњмъ дръжа 'щимся е^я `. и въскланя'ющеся на ню, ја %ко на ' г~а, тве 'рда” б ~ъ прм Dростїю (зе 'млю ѓснова)3, ё ^гото 'ва же нб~са мђ'д-ростїю. ра 'зђмомъ (же) [е^го]4, бе'здны съкрђши 'шя-ся, ѓ%блацы же поточи'ша ро'сы” Сн~е не эTпади `, съблюди ' же мои совTњ и ^ помышле'нїе” да пожи-ве 'тъ дш ~а твоя, и блгDть бђдетъ при (вы'и твое'й)5” Бђ'деT же исцњле 'нїе пло'темъ твои ^мъ, и приложе 'нїе [ко 'стемъ твоимъ]6” да хо 'диши надњ-яся в ми 'ре, въ все 'мъ пђти ` твоемъ. а ^ нога твоа не по'ткнется” А/ще бо сњди 'ши, беZ боја %зни бђ'деши. а %ще ли спи 'ши, (сладокъ со 'нъ твои)7” и не ёбои'шися страха наше Dша (на тя)” ниже ёс-трњмле 'нїа эT нечести 'выхъ нашеDша. г~ь бо бђ-детъ на всњхъ пђте 'хъ твои ^хъ, и ётведи 'тъ но'гђ твою да не по 'ткнешися” Не эTи ^ми бл ~го-твори'ти требђ'ющемђ, е^гда ` и %мать рђка твоя ` помага'ти. не рци эTше 'дъ (възвращђ'ся)8 и ^ ё'-трње да 'м #” Си'лнђ ти сђщђ бл~готвори 'ти, не вњ-си бо что творитъ находя'и” Не кђ'и на ' (дрђга свое ^го)9 зла, прише'лца сђща и ё ^пова'юща на тя” Не враждђ'и на чл~ка безђма `, да нњ'что на тя съдње 'тъ зло” Не стяжи злыхъ мђ'жїи поноше '-нїе, ни възревнђи пђтемъ ихъ” Нечи'стъ бо преD гм~ъ вся 'къ законопрестђ'пникъ” с пра 'ве Dными же не счетава 'ется” Кля 'тва (гн~я)10 в домњхъ нечес-ти 'выхъ” двори' же праве Dныхъ блsвя 'тся” г ~ь го'р-дымъ проти 'вится” смире'нымъ же даетъ блгDть” Сла'вђ прм Dрїи наслњ'дя T” нечести 'вїи же (възно'ся T)11

досаже 'нїе”

Глава 4

1 Послухайте, діти, батьківське напоумлення і сприйміть пізнати ро-зумність. 2 Даю вам добрий дар, не покидайте мого слова. 3 Бо і я був батькові послушним сином і улюбле-

О - Глvа, д ~” услы 'шите дњти наказа'нїе эTч ~е. и вне '-млњте разђмњва 'ти помышле'нїе” даръ бл~гъ даю вамъ, (сло'ва)12 моего не ѓс-тавля'ите” Сн~ъ бо быхъ и а 'зъ (пос-

1(-timion) 2(-de) 3(2,1) 4[Sc(in O sub÷)] 5(2,1) 6[ASc] 7(hdew" upnwsei") 8(epanhke) 9(2,1) 10(qeou) 11(uywsan) 12(nomon)

Page 11: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

11

4,3 Приповідки 4,27 лђшливъ эTц ~ђ)1, и възлю 'бленъ сыи преD лице'мъ матере. ја %же гл ~аста и ^ ё ^чяста мя” да ё ^твер-жа 'ется наше слово в# твоеM ср Dци. съхраня 'и запо-вњди (и) не забыва'и” [стяжи разђм #]2, не ё ^клони-ся эT гл ~ъ [ё ^стъ моиX]3” (ниже пре'зри гл ~анїе мои X ё %стъ), не ѓста 'ви его и име 'тся тебе. похощи е^мђ и ^ съблюде 'т# тя” (Нача'токъ прем Dрости стя-жа 'ти премђдрость, и ^ въ вся 'комъ стяжа 'нїи тво-емъ, стяжи ` разђмђ”) взы 'щи е^го и възнесе 'тъ тя. почти ` е^я да тя ѓбыи ^метъ, да да 'стъ главњ твоеи, вњне 'ць блsвнъ” вњнце'м# же пи 'щномъ защи'титъ тя” Слы 'ши сн~е и ^ прїи ^ми моа слове-са `, и ^ ё ^мно'жатся лњта живота ` твоего. да ти бђ'дђтъ мно'зи пђти животђ `” пђте 'мъ бо прм D-рости ё ^чю тя, наставля 'ю же тебе на тече'нїа правая” а'ще бо хо'диши, не за 'пнђтся (стопы твоя)4” а %ще ли тече 'ши, не трђди 'шися” И $ми'ся по мое наказа'нїе, не эTпђсти 'ся” (-)5 съхрани (я&)6

себњ в животъ твои” на пђть нечести 'вых# не на-иди” не възревнђ 'и пђте M законопрестђ'пникъ” на не 'м #же мњ'стњ а %ще во'я берђтъ, не наиди на то `, ё ^клони 'ся (-)7 эT нихъ и ^ ра 'зньстви” не ё ^снђтъ бо а'ще зл ^а не сотворя 'тъ, эTи 'мется со 'нъ эT ни X и ^ не спят#” ти ` б ^о пита 'ются пищею нечести '-вою, вино'м # же нечести 'вомъ ёпиваюTся” пђти же пра 'ве Dныхъ ја %ко (ѓ%гнь)8 свњтящеся прехо 'дятъ и ^ просвњща'ютъ до 'ндеже напра 'вится дн ~ь” а ^ пђтїе нечести 'выхъ те 'мни, не вњ'дятъ (бо) ѓ что ` пре-тыка 'ются” Сн~е, мои X гл~ъ внима 'и, к мои 'мъ же словесем # прилагаи (ё%хо твое)9. да не ѓскђдњютъ и ^сто 'чницы твои” храни ` я & въ твоемъ ср Dци жи-вотъ бо сђть, ѓбрњтающимъ я &, и ^ все 'й плоти (твоеи бђдетъ) и ^сцњле 'нїе” всњмъ храненїеM блюди твое срDце, эT си 'хъ бо (сђть) и ^схо'дища животђ” эTи ^ми эT себе ` стропти 'ва ё ^ста, и ^ ѓби 'дливы ё ^стны, ја %ко далече эT тебе сотвори” ѓ'чи твои, пра 'во да зри 'та” (и) вњ 'цњ (-)10 твои да помаваета пра 'ве Dнаа, пра 'ва тече'нїа твори твои'ма нога'ма” И $ пђти твоя ` исправля 'и” не ё ^клони 'ся ни на' десно ни на шђ'е” Възрати ' же (но'гђ твою)11 эT пђти ` зл ^а” пђти ` бо десны'е, вњ'сть (г ~ь)12. раз#враще'ни же сђть, и ^же ѓшђ'юю” Ты ' же права сотвори тече'нїа твоя” хожде 'нїа твоя `, в ми'рњ вари 'тъ”

ний перед лицем матері, 4 які гово-рили і мене повчали: Хай закріпиться наше слово у твоєму серці. 5 Бережи заповіді і не забувай, придбай розу-міння, не відхилися від слів моїх уст ані не нехтуй сказаним моїми устами. 6 Не покинь його – і пристане до те-бе. Полюби його – і берегтиме тебе. Початок мудрості – придбати муд-рість. І в усякому твоєму придбанні придбай розуміння. 8 Шукай її – і піднесе тебе вгору. Пошануй її, щоб тебе огорнула, 9 щоб дала благосло-венний вінець твоїй голові, вінцем же їжі тебе оборонить. 10 Послухай, си-ну, і прийми мої слова – і помно-жаться роки твого життя, щоб тобі були численні дороги життя. 11 Бо навчаю тебе доріг мудрості, настав-ляю ж тебе на правильні біжні. 12 Бо якщо ходиш, не спотикнуться твої стопи, якщо ж бігтимеш, не трудити-мешся. 13 Прийми моє напоумлення, не відкинь, бережи їх собі для твого життя. 14 Не іди на дорогу безбож-них, не ревнуй доріг законопереступ-ників. 15 На якому лиш місці схоп-люють вояки, не іди до нього, від-хилися від них і будь іншим. 16 Бо не заснуть, якщо не вчинять зла, заб-раним буде від них сон і не сплять. 17 Бо ті годуються безбожною їжею, впиваються ж вином беззаконним. 18 Дороги ж праведних, як вогонь, що блистить, ідуть попереду і світять, доки не настане день. 19 А дороги безбожних темні, бо не знають об що спотикнуться. 20 Сину, сприйми мої слова, приклади ж твоє вухо до моїх слів, 21 щоб не вичерпалися твої дже-рела. Бережи їх у твоєму серці, 22 бо життя є тим, що знаходять їх, і всьо-му твоєму тілі буде оздоровлення. 23 Бережи твоє серце під всякою охо-роною, бо з них є дороги життя. 24 Забери від себе зіпсуті уста, і крив-дячі губи зроби, наче далекими від тебе. 25 Хай твої очі правильно див-ляться і твої повіки хай моргають праведне. 26 Правильні забіги роби твоїми ногами і випрями твої дороги. 27 Не відхилися ані вправо ані вліво, поверни ж твою ногу з дороги зла. 27 Бо Господь знає дороги, що справа, викривленими ж є ті, що зліва. 27 Ти ж правильними зроби твої забіги, Він в мирі випередить твої ходіння.

1(2,1) 2[Ss( )=kthsai sofian kai sunesin] 3[O] 4(2,1) 5(-alla) 6(authn) 7(-de) 8(fwti) 9(2,1) 10(-de) 11(2,1) 12(qeo")

Page 12: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

12

5,1 Приповідки 5,23

Глава 5 1 Мій сину, сприйми мудрість,

приклади ж твоє вухо до моїх слів, 2 щоб ти беріг добрий розум. Сприй-мання ж моїх уст тобі заповідаю. 3 Не сприймай злої жінки, бо мед капає з губ розпусної жінки. Вона ж на час

С Гл vа, е~”

н ~е (мои прм Dрость)1 внима'и, к мои'мъ же словесемъ прилага'и твое ёхо. да съхрани 'ши мы 'сль бл ~гђ” Чю'в #ствїе же моею ё ^стнђ заповњдаю тебњ” Не вни-ма 'и злњ женњ меD бо ка 'плетъ эT ё ^с-

засолоджує твоє горло, 4 пізніше ж, отже, знайдеш її гіркішою від жовчі, вигостренішою більше від двосічного меча. 5 Бо ноги безумності зводять смертю до аду тих, що до неї при-стають, її ж стопи не закріплюються, 6 бо не приходить на дороги життя, її ж забіги блудні і нерозумні. 7 Нині ж, сину, послухай мене і не відкинь моїх слів. 8 Далеко від неї зроби ти твою дорогу і не наближайся до дверей її дому, 9 щоб ти не передав іншим твоє життя і твоє життя не-милосердним; 10 щоб інші не наси-тилися твоєю силою, а труди ж твої не ввійшли до чужих домів. 11 І роз-каєшся в твоєму кінці, коли, отже, будуть знищені частини твого тіла, 12 і скажеш: Як я зненавидів напоум-лення, і моє серце відхилилося від картання, 13 і я не послухав голосу, що мене картає, і до того, що мене повчає, я не прикладав моє вухо. 14 Мало що не був я злим для кожного серед церкви і зібрання. 15 Сину, пий воду зі своїх посудин і зі своїх кри-ниць і джерел. 16 Хай тобі не пере-ливаються води з твого джерела і на твої дороги хай ідуть твої води. 17 Хай будуть тобі одним, і хай ніхто чужий не має участі з тобою, 18 і джерело твоєї води хай буде твоїм власним. І веселися з жінкою, що з твоєї молодості. 19 Олень любові і жереб’я твоїх ласк хай говорить з тобою, твоя хай іде за тобою і хай буде з тобою в усякому часі. Пере-бувай в усій любові – і будеш роз-множений. 20 Не будь численним до чужої, ані не давай обнятися руками не твоєї. 21 Бо дороги чоловіка є пе-ред очима божими, на всі ж його за-біги Він споглядає. 22 Адже пере-ступи закону ловлять чоловіка, а кожний в’яжеться шнурами своїх грі-хів. 23 Цей вмирає з ненавченими, він буде відкинутий від множества свого життя, і він гине через бе-зумність.

те 'нъ жены любодњ 'ици” ЈА /же въ врњмя наслажда '-етъ твой горта 'нь послњ 'ди же ё ^бо го'рчїе жо 'лчи ѓбря 'щеши” (-)2 И$зоѓстре 'нъ па 'че меча ѓбоюдђ ѓс-тра” Безђмїа бо но'ѕњ низво 'дятъ прилњпля 'юща-я ^ся е'й смертїю въ а 'дъ” стопы ` же е^я ` не ё ^т-вержа 'ются” На пђти бо живо'тны не нахо'дитъ, блђ'дна же тече'нїя е^я ` и не бл ~горазђ'мна” Ны 'нњ же сн~е послђш 'аи мене, и не эTвръзи моя словеса `” дале 'че (эT нея сътвори ' ти)3 (пђть твои)4, (и ^) не приближи 'ся къ две 'ремъ до 'мђ е^я `” да не предаси и %нњмъ живота ` твоего, и твоего живота ` неми 'лос-тивомъ” да не насытя Tся и%нїи твоеа крњ 'пости, а ^ трђ'ды же твои въ домы тђ'ждая внидђтъ” И$ раска 'ешися напослњдокъ [твои]5, внегда ` ё ^бо и ^стрђтся пло 'ти тњ 'ла твоего, и рече 'ши ка 'ко възненавидњ 'хъ наказа 'нїе. и эT ѓбличе'нїи ё ^клони '-ся срDце мое, (и) не послђш 'а X гла 'са наказа 'ющаго м ^я, и ^ къ ё ^ча 'щемђ м ^я не прилагаX ё %ха мое ^го” Въ ма 'лњ бы X (ѕолъ всякомђ)6, посредњ цр ~кве и ^ со'н-мища” (Сн~е) пїи во'ды эT свои ^хъ съсђ'дъ, и ^ э T своихъ стђде 'нецъ (і) и ^сто 'чникъ, да [-]7 прелива '-ются тебњ во'ды эT твоего исто 'чника. (и ^) въ (-)8 твоя пђти ` да прохо'дя T твоя во 'ды, да бђ'-дђтъ тебњ еді'номђ сђщђ, и ^ да никтоже тђж Dь причастится тебњ, (і) и ^сто 'чникъ твоея воды да бђ'детъ тебњ свои” И $ весели 'ся съ жено'ю ја %же эT ю'ности твоея, е^лень любви и ^ жре'бя твоиX блгDтїи да бесњдђетъ тебњ. твояy да послњдђ-етъ тебњ, и ^ да е^сть с тобо'ю въ вся 'ко вре'мя” Въ (все 'и любви съпребыва 'яи, и)9 ё ^мно'женъ бђ'де-ши. не мно 'гъ бђ'ди тђ'ждїи, не 'же ѓбя 'тъ бђди рђка 'ма не твоеа. пре D ѓчи 'ма бо сђть бж ~їима пђ-тїе мђж 'ђ, вся же тече'нїя его съзира 'етъ” зако '-нопрестђпле 'нїя (бо) мђ'жа ё ^лавля 'ютъ, плњни 'ца-ми же (грњ'хъ своихъ)10 ко 'ждо затяза'ется” Сеи скон-чава'ется съ ненаказа 'нными, эT мно'жества же свое ^го жи 'тїя извръжется. и ^ погиба'етъ за безђ'мїе”

1(emh sofia) 2(-kai) 3(3,4,1,2) 4(2,1) 5[Sc] 6(2,1) 7[-mh ASc] 8(-de) 9(en gar th tauth" filia sumperiferomeno") 10(2,1)

Page 13: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

13

6,1 Приповідки 6,21

С Глvа, ѕ ~”н ~е аще порђча 'еши за свое ^го дрђ'га, преда-си свою рђ'кђ вра 'гђ” Сњть бо крњ 'пка мђжђ свои ё ^стнњ, и ^ ё ^вязаеT ё ^стна 'ми своихъ ё%стъ” Твори ` сн ~е ја %же а ^зъ (запо-вњ 'даю ти)1 и сп~сешися, и ^деши б ^о въ

Глава 6

1 Сину, якщо даси запоруку за свого друга, передаси ворогові твою руку. 2 Бо власні уста – сильна сіть для чолова, і він ловиться губами своїх уст. 3 Сину, чини те, що я тобі заповідаю, і спасешся. Бо підеш в

рђ'цњ злы 'хъ за свои дрђ'гъ, бђди не ѓслабњя” Прогнњ'ваи же (-)2 дрђ'га своего е^гоже спорђчи, не да 'ждь сна своима ѓчи 'ма, ни въздрњмли (вњкома своима)3” да сп~сешися а ^ки серна ` эT тенета `, и ^ а-ки пти 'ца эT склепцы `” И$ди ` къ мравїи ЭO лњ 'нос-тиве и ^ възревнђ'и ви 'дњвъ пђти е^я `, и ^ бђ'ди тоя ` мђдрњ 'и, ѓна бо тяжа 'нїю не сђщђ, ни нђ-дя 'щаго имђщи ни по D вла'стїю сђщи, гото 'витъ (с^и) в# жа Tвђ пи 'щђ, (и) мно'го же въ лњто тво 'рит # ё ^гото 'ванїе” И$ли иди къ б #челњ, и ^ ё ^вњжDъ ја %ко тяжа 'телница есть, тяжа 'нїе же ја %ко пречи 'сто тво 'риT, е^я 'же ё ^си 'лїе цр~и и про 'стїи къ зр Dа 'вїю при-лага'ютъ, (и) люби 'ма же е^сть всњми и сла 'вима. поне ` сђщи си 'лою не'мощна, (но) прм Dростїю почте 'на пре Dвидњся” доко 'лњ ЭO лњ 'ностиве възлежи 'ши, ко'-гда же эT сна въста 'неши” Ма'ло ё ^бо спи'ши, мало же сњди 'ши, ма 'ло (-)4 дрњ 'млеши, ма 'ло же ѓбїе 'м-леши рђка 'ма (свои ^ма) пр'ьси” Пото 'м же на 'идетъ тебе а ^ки зо'лъ спђтникъ ё ^бо'жество, и ^ нищета а ^ки бл~гъ ходе'цъ (теча `)” А$ще ли нелњни 'въ бђде-ши, прїидетъ ја %ко и ^сто 'чникъ жа 'тва твоя, (и ^) нищета ` (-)5 ја %ко зо 'лъ ходецъ (эT тебе) эTи %детъ” Мђжъ безђ'менъ, и зако 'нопрестђпенъ по 'идетъ въ пђти не бл~ги” То 'и е^сть намиза 'яи ѓ%комъ, (и) кле 'плетъ ного'ю, (и ^) ё ^чи 'т# же (помаа'нїа пе 'рс-томъ)6” Развраще'но же срDце кђетъ ѕл ^о на вся 'ко время, тако 'въ (и ^) мяте 'жь съставляе T гра 'дђ” Се-го ра'ди (прихо'дитъ внезаа'пђ)7 поги'бель емђ, раз #-сњче 'нїе и съкрђше 'нїе неисцњ 'лно” ЈА /ко ра 'дђется ѓ ^ вс Xњ и%х #же ненави 'дитъ [б~ъ]8, съкрђшае T же ся за не ѓцњще'нїе дш ~и” ѓко досади 'телевњ ја ^зы 'къ не-пра 'веденъ, рђцњ (же) пролива'ющи кро'вь пра 'ве Dнаго. (-)9 ср Dце кђ'ющее мы 'сли ѕлы, и ^ но'ѕњ подвиза 'ющи-ся ѕло твори'ти (и ^скореня 'тся)” Раждиза 'етъ л #жа свњдњтель непра 'веденъ, и ^ насыла 'етъ сђды посре-дњ бра'тїя” Сн~е храни зако 'ны эTц ~а твоего, и не эTвръзи наказа 'нїя мт~ре свое ^я. навяжи же я & на

руки злих через свого друга, будь, не піддавайся. Розгніви ж твого друга, за якого ти став запорукою, 4 не дай сну своїм очам ані не задрімай своїми повіками. 5 Щоб ти спасся, наче сар-на з засідки і наче птах із сильця, 6 іди до мурашки, о лінюху, і заревнуй, бачачи її дороги, і наберися мудрості від неї. 7 Бо хоч вона не має про-мислу ані не має наглядача, ані не є під володарем, 8 підготовляє собі їжу в жнива і влітку ж робить велику за-готовку. 8 Або йди до бджоли і нав-чися, якою роботящою є, а як чесно виконує роботу, 8 якої труди царі і прості прикладають на здоров’я; і вона ж є улюблена і прославлена всі-ма. 8 Хоча вона силою немічна, але важається вшанованою мудрістю. 9 Доки, о лінюху, лежатимеш? Коли ж із сну встанеш? 10 Отже, трохи спиш, трохи ж сидиш, трохи дрімаєш, трохи ж складаєш свої руки на грудях. 11 Потім же приходить на тебе біднота, наче поганий супутник, і нужда біжу-чи, так як добрий бігун. 11 Якщо ж будеш нелінивим, твої жнива прий-дуть, наче джерело, і біднота відійде від тебе, наче поганий бігун. 12 Бе-зумний і законоперступний муж іде недобрими дорогами, 13 він моргає оком і тупає ногою, і повчає ж ки-ванням пальців. 14 Зіпсуте ж серце кує зло в кожному часі. Такий і наво-дить місту заворушення. 15 Через це нагло на нього приходить погибель, вирубування і невиліковне знищення. 16 Бо він радіє всіма, яких Бог нена-видить, вигублюється ж через нечис-тоту душі. 17 Око гордого, неправед-ний язик, руки ж, що проливають кров праведного, 18 серце, що вига-дує погані помисли, і ноги, що спі-шать чинити зло, будуть викорінені. 19 Неправедний свідок розпалює бре-хню і насилає суди поміж братів. 20 Сину, бережи закони твого батька і не відкидай напоумлення своєї мате-рі, 21 прив’яжи ж їх до твоєї душі назавжди і повіш їх на твоїй шиї.

1(2,1) 2(-kai) 3(2,1) 4(-de) 5(-de) 6(enneumasin daktulwn) 7(2,1) 8[B ] 9(-kai)

Page 14: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

14

6,22 Приповідки 7,11 22 Коли ходитимеш, води її, і хай буде з тобою, коли ж спиш, хай тебе береже, і як встаєш, хай говорить з тобою. 23 Бо світильником є законна заповідь, і світло, і дорога життя, ос-карження, і напоумлення, 24 щоб тебе оберегти від замужньої жінки і від оскаржень чужого язика. 25 Сину, хай тобою не заволодіє похоть чужої краси, ані не будь впольований тво-їми очима, ані не будь схоплений її повіками. 26 Бо ціна розпусниці, як одного хліба, адже жінка ловить душі шани гідних чоловіків. 27 Чи, хто вкладає вогонь у подолок, своєї оде-жі і не спалить? 28 Або чи хтось хо-дитиме на жевріючому вугіллі, а не попалить свої ноги? 29 Так той, хто ввійшовши до жінки замужньої, не буде без кари ані той, хто її дотор-кається. 30 Не дивно, якщо хтось зло-виться, як краде, бо краде, щоб наси-тити свою душу, яка голодує, 31 як-що ж буде впійманий, дасть викуп за себе всемеро; і давши все майно, виз-волить себе. 32 А перелюбник через брак ума наносить згубу своїй душі, 33 болі ж і досаду терпить. Тоді його ганьба не пропаде навіки, 34 бо її чо-ловік, повний гнівних ревнощів, не пощадить в дні суду, 35 не змінить ніяким викупом ворожнечу ані не бу-де вгамований численними дарами.

свою дш ~ђ прsно, и ^ ѓбяжи (я&) ѓ свое 'и вы 'и” Внегда хо'диши води ю& и ^ с тобо'ю да бђдетъ, е^гда же спи 'ши да храни 'тъ тя, (и ^)1 въста 'ющђ ти гл~етъ с тобо'ю” Зане ` свњти'л #никъ за'повњдь за-ко 'нна и свњтъ, и ^ пђть живо 'тныи ѓбличе'нїе и наказа'нїе. е^же съхрани 'ти тя эT жены ` мђжа 'ты, и ^ эT наважде 'нїя јазы 'ка тђж 'даго” (Сн~е) да не ѓ-долњ 'ет# ти (по'хоть тђж 'дея доброты)2, ни ёлов-ленъ бђ'ди твоима ѓчи 'ма” Ниже да въсхити 'ши-ся эT вњ 'и е^я `, цњна б ^о любодњ 'ицњ ја%ко (-)3 еді'-наго хлњ'ба, зане жена мђжемъ ч sтнымъ дш ~а ё-лавля'етъ” Ввя'жетъ ли кто ѓ%гнь в на'дра ри 'зъ (-)4 (свои X) не вож#же T л ^и, и ^ли настђ'пи T кто на ё %-глїя ѓ%гнена но'гђ же (свое ^ю) не ѓжже 'тъ л ^и. та 'ко и ^же вшедъ къ женњ ` мђжа 'тњ, не без мђ'ки бђ'деT ниже (-)5 прикаса 'яся е'и” Не ди 'вно аще [кто впа-де 'тъ]6 крады'и, кра 'детъ б ^о да насы 'титъ дш ~ђ (свою) а%лчющђ” А /ще же впаде 'тъ и ^скђпится се D-ми'цею, и ^ вс ^е имњ 'нїе (-)7 да'въ изба 'витъ себе `” А$ прелюбодњ 'и за скђ'дость ё ^ма ` поги'бель дш~и свое'и съдњва 'етъ” Болњзни же и ^ досажде'нїе тръпи 'тъ, (тогда)8 поноше'нїе е^го (въ вњ 'къ не потреби 'тся)9” И$спо 'лнь бо рве 'нїя ја%ростнаго мђжђ е^я `, не поща-ди 'тъ въ дн ~ь сђ'да. не и ^змњни 'тъ (же) ни е^ді'ною м #здо'ю вра 'жды, ниже разрњши 'тся мно'гими дарми”

Глава 7

1 Сину, зберігай мої слова, захо-вай у собі мої заповіді. 1а Сину, по-читай Господа, і скріпишся, а не бій-ся іншого, за винятком Нього. 2 Збе-рігай мої заповіді, і житимеш. І слова ж мої, наче зінниці очей, 3 обложи

С Гл vа, з~”

н ~е храни моя словеса `, мояy за'повњди съкры 'и въ себњ” Сн ~е чти г ~а и ё ^крњ-пи 'шися ра'звњ же е^го не бо'ися и%ного. храни моя за'повњди и поживе 'ши, (и) словеса ` же моя ја%ко ѕњни 'цы ѓ%чїю. ѓб-

ними свої пальці, напиши ж їх на таб-лиці свого серця. 4 Назви ж мудрість своєю сестрою, а розумність зроби собі знайомою. 5 Щоб тебе берегла від чужої і лукавої жінки, коли тебе почне намовляти ласкавими словами. 6 Бо дивлячись крізь вікно з її дому при дорозі, 7 кого лиш побачить з бе-зумних дітей, молодого, якому бра-кує розуму, 8 що проходить мимо ку-та її дому на роздоріжжі 9 і говорить в темному вечорі, коли є нічний і темний спокій. 10 Жінка ж його зу-стрічає, маючи розпусний вид, який чинить так, що ширяють серця моло-дих. 11 Вона ж є окрилена і ненасит-

ложи ' [-]10 ею своя персты, напиши' же (я &) на скри-жа 'ли ср Dца свое ^го. нарци (же) прм Dрость (сестрђ се-бњ)11, а мђдрость зна 'емђ сотвори себњ. да тя соблюде T эT жены ` тђждея и ^ лђка 'вы, а ^ще тя сло-весы ` бл ~ги ѓгл ~ати начнеT ѓко 'нцемъ бо из до 'мђ е^я на пђти ` прини 'чђщи, е^гоже а ^ще ё %зритъ безђм-ныхъ ча'дїи, ю%нотђ скђдоё %мна проходя'щаго ми'-мо ё%глъ распђтїя до 'мђ е^я” и ^ гл~ющи в те 'м-ныи ве'черъ, внегда ё ^покое 'нїе (бђдетъ) но 'щное и мра 'чное” Жена же сря'ще T е^го зра'къ и ^мђщи прелюбо-дњ 'иничь, ја %же творитъ ю%ныхъ парити ср Dца. въ-скры 'лена же е^сть и ^ несы 'тна, в домђ же безъ ё ^-

1(ina) 2(kallou" epiqumia) 3(-kai) 4(-de) 5(-pa") 6[A ] 7(-autou) 8(to de) 9(3,4,1,2) 10[-de A] 11(shn adelfhn einai)

Page 15: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

15

7,11 Приповідки 8,10 молче'нїя но 'ѕњ е^я. вре 'мя (-)1 нњ 'кое вн ^њ глђ'мит-ся, вре'мя же на раз #пђтїи ^хъ на вся'комъ ё %глњ ло'витъ” Пото 'мъ прїи Mши ло'бжетъ е^го, бестђд-ным # же лицеM прорече 'тъ к немђ. жрътва ми'рна ми е^сть, дн sе въздаю мл ~твы моя” Сего ра 'ди и-зыидо'хъ въ стрњте 'нїе тебњ, любя'щи лице твое ѓбрњто 'хъ тя” Претыка 'нїемъ е^смь попя 'ла ѓ%дръ мои, ковра 'ми же сђгђ'быми постла X ја %же эT е^-гљ=пта” (Желтяни 'цею посы 'пала е^смъ клњть свою)2, (и) до'мъ (-)3 мои кори 'цею” Прїиди да наслади 'веся любви до ё %тра, гряди да наслади Mся любо'вїю по'-хоти. нњ'сть б ^о мђжа моего в домђ, изы 'иде (-)4

на пђть да 'лече” дово'лно сребра взя ` (съ собою)5, (и) за (мно'ги дн ~и)6 възврати 'тся въ до 'мъ свои” (И $) прельсти же и & мно'гою бесњдою, тенета 'ми (-)7 ё ^с-тнђ е^я ` въ блђдъ въведе и &” ѓ%н же (а%бїе) послњ-дђя е'и (-)8 ја %коже во 'лъ на заколе 'нїе веде'тся, и ^ ја %ко пе 'съ на ё %зы” и ^л ^и ја ^ко е^лень (врежде n стрњлою)9

въ (ја %тра)10. (и) поспњша 'ет# же ся ја %ко пти 'ца въ сњть, не вњдыи ја %ко ѓ дш~и течеT” Нн~њ (же)11

сн ~е послђш 'аи мене `, и внимаи гл ~ы ё%стъ моихъ, да не ё ^кло 'нится в пђти ` е^я ` срDце твое. [и да не прелсти 'шися въ ѓмњнахъ ея `]12” Мно'ги бо ё ^ја ^зви'вши низведе, и ^ бесчисле'ни сђть и %х #же ё ^би'ла е^сть” Пђтїе а %дови домъ е^я `, низводя'щи въ скро 'вища смрътная”

на, а в домі не спочивають ноги її: 12 якийсь час вона крутиться назовні, а якийсь час ловить на роздоріжжі при кожному куті. 13 Пізніше, захопив-ши, поцілує його, безсоромним же лицем до нього заговорить: 14 В мене є мирна жертва, сьогодні віддаю мої обіти. 15 Задля цього я вийшла тобі назустріч, любуючись лицем твоїм, я тебе знайшла. 16 Завісами я обвісила моє ліжко, постелила ж подвійними килимами, що з Єгипту, 17 я посипа-ла свою кімнату сафроном і мій дім корицею. 18 Ходи, насолодимося лю-бов’ю до ранку, ходи, насолодимся любов’ю похоті. 19 Адже мого чоло-віка немає в домі, пішов у дорогу далеко, 20 він з собою взяв досить срібла і за багато днів повернеться до свого дому. 21 І вона ж його звела довгою бесідою, пастками її губ його привела до розпусти. 22 Він же зразу ідучи за нею, проваджений, наче віл на заріз і наче собака на припоні, 23 або наче олень, зранений стрілою в нирки, і спішить же, наче птах до сильця, не знаючи, що біжить за ду-шу. 24 Нині ж, сину, послухай мене і будь уважний до слів моїх уст. 25 Хай твоє серце не зверне на її дороги, і не будь обманутий в її перемінах. 26 Бо, зранивши численних, скинула, і безчисленні є ті, яких вона вбила. 27 Її дім – адові дороги, що зводить до покоїв смерті.

(Т Глvа, и~”њ 'мже) ты прм Dрость проповњждь, да мђдрость тебе послђш 'ае T. (и ^) на высо 'ки X бо краи X е^сть, посредњ же сте 'ѕь стоя 'ше, (и) при вра 'тњхъ (-)13си 'лныхъ присњди'тъ. въ вхо'дXњ же

Глава 8

1 Тому ти проголоси мудрість, щоб тебе послухала розумність. 2 Бо і є на високих вершках, стояла ж по-серед стежок, 3 і чекає при брамах сильних. А у входах співається: 4 Вас, о люди, прошу, і видаю мій го-

пое 'тся” Васъ ЭO чл ~ци молю, и въдаю мои гласъ сн ~омъ чл~чески M. разђмњ 'ите незло 'биви кова'рство, (и) ненаказа 'нїи (-)14 приложите срDце. послђш 'аите мене ` прч sтна бо рекђ, (-)15 изнесђ эT ё ^сте n (моиX) пра 'ваа. ја ^ко и %стиннњ поёчи Tся горта'нь мои, мрьз#ски же предо мно 'ю ё ^стны льсти 'выя” Съ пра 'вдою вс ^и гл~и ё %стъ моихъ, ничесо 'же в ни'хъ стропо 'тна, ни развраще'на” Вся преди разђмњва 'ющиM, и ^ пра 'ва ѓб-рњта 'ющимъ ра 'зђмъ” Прїимњте наказа 'нїе (а)16 не сребро `, и ра 'зђмъ па 'че зла 'та и ^скђшена, и ^стязђи '-

лос людським синам. 5 Безлобні ро-зумійте злобу, і ненапоумлені при-кладіть серце. 6 Вислухайте мене, бо кажу шляхетне, з моїх уст видам пра-ведне. 7 Бо моє горло повчиться пра-вди, переді мною ж огидні обманливі губи. 8 З праведністю всі слова моїх уст, в них немає нічого викривленого ані покрученого. 9 Все явне тим, що розуміють, і праведне тим, що знахо-дять пізнання. 10 Прийміть напоум-лення, а не срібло, і знання, понад щире золото, випробовуйте ж розу-______

1(-gar) 2(2-5,1) 3(-de) 4(-de) 5(en ceiri autou) 6(2,1) 7(-te) 8(-kepfwqei") 9(2,1) 10(hpar) 11(oun) 12[ASs (in O sub÷)] 13(-gar) 14(-de) 15(-kai) 16(kai)

Page 16: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

16

8,11 Приповідки 8,36 міння більше, ніж щире срібло. 11 Бо мудрість краща від дорогоцінного ка-міння, все ж дорогоцінне не є її гідне. 12 Я, мудрість, вселила пораду і знання, і я прикликала розуміння. 13 Господній страх ненавидить неправедність, гор-дість же й зарозумілість і дороги по-ганих, я ж зненавиділа звихнені дороги злих. 14 Моєю є порада і впевненість. Моя мудрість – моя ж і сила. 15 Мною царі царюють і сильні пишуть спра-ведливість. 16 Мною вельможі вели-чаються, і тирани мною володіють зем-лею. 17 І я люблю тих, що мене люб-лять, а ті, що мене шукають, знайдуть ласку. 18 Багатство і слава є моя, і надбання багатьох, і праведність. 19 Кращими є ті плоди, ніж золото і до-рогоцінний камінь, мої ж плоди кращі щирого срібла. 20 Ходжу по дорозі пра-ведних і я живу посеред стежок правди, 21 щоб розділити тим, що люблять ме-не, маєток, і їхні скарби наповню доб-рами. 21 Якщо вам сповіщу те, що ста-ється кожного дня, згадаю те, що від-віку почислити. 22 Господь мене ство-рив на початку своїх доріг на свої діла, 23 заснував мене перед віками: 24 рані-ше, ніж створив землю, і раніше, ніж створив безодні, раніше від витоків джерел водних, 25 раніше, ніж були засновані гори, скоріше від всіх верш-ків Він мене родить. 26 Господь ство-рив країни і незаселені місця, і кінці поселеної, що під небом. 27 Коли ж Він приготовляв небо, я була з ним, коли ж відлучав свій престіл на вітрах, 28 коли сильними робив горішні хмари і як впевненими клав джерела піднебесної, коли ж клав морю його припис – і води не перейдуть його берегів – 29 і робив сильними основи землі, 30 була я по-дібна до Нього. Я була та, якою Він радів кожного ж дня. Я раділа перед його лицем в усякому часі, 31 коли він веселився, закінчивши вселенну, і весе-лився людськими синами. 32 Нині ж, отже, діти, послухайте мене! І блаженні ті, що збережуть мої дороги. Послу-хайте мудрість – і станьте мудрими, і не переступіть. 34 Бо блаженний чоловік, який мене послухається, і людина, яка зберігає мої дороги, і той, що постійно чуває при моїх дверях, сторожачи при одвірках моїх входів. 35 Бо мої виходи – виходи життя, і приготовляється бажання від Господа. 36 А ті, що проти _______

те же вњденїе паче сребра ` чи'ста” Лђчше бо прм D-рость ка 'менїа мно'гоцњнна, всяко же драго 'е не-досто 'ино ея ` есть” А $зъ прм Dрость всели 'хъ совTњ и ^ ра 'зђмъ и ^ смы 'слъ, а ^зъ призва 'хъ” Стра 'хъ гн ~ь ненави 'дитъ непра 'вды, досажде 'нїя же и горды '-ню и ^ пђтїи лђка 'выхъ, възненавидњхъ же а ^зъ (пђти развраще 'нныя)1 злы 'хъ” Мои еs совњтъ и ё ^тверж Dенїе, моя мђ'дрость моя же (и) крњ '-пость” Мно 'ю цр~їе цр sтвђютъ, и си'лнїи пи '-шђтъ пра 'вдђ” Мно 'ю велмо'жи велича'юTся, и ^ мђ-чи'теле мно'ю дръжа 'тъ зе Mлю” (И) а'зъ любя 'щая м ^я люблю, и ^щђщеи же мене ` ѓбря 'щђтъ [бл-г Dть]2” Бога'тьство и сла 'ва моя е^сть, и ^ стяжа '-нїе мно'гихъ и ^ пра 'вда. лђче (е^сть плоди тїи)3

паче зла 'та, и ^ ка 'менїа дра 'га, мои' же пло 'ди лђ'-че сребра ` и ^збра'нна” Въ пђти ` пра 'ве Dныхъ хождђ, и ^ посредњ сте 'ѕь и%стинны живђ, да раздњлю лю-бя'щиM м ^я и ^мњ'нїа, и ^ сокро 'вища иX и ^спо 'лню бл~гихъ” А$ще възвњщђ вамъ быва 'ющая на вся 'къ дн ~ь, помянђ ја %же эT вњка и ^счести, г~ь създа м ^я в нача'токъ пђтїи своихъ. в дњ 'ла е^го пре 'жде вњ 'къ ѓснова мя [-]4, пре 'жде сътво-ре 'нїя земли `, и ^ пре 'жде сътворе 'нїя бе 'здны” Пре 'ж-де потече 'нїя исто 'чникъ во 'дныхъ. пре'жде да 'же не ётверди 'шася го'ры, пре 'жDе вс Xњ хо'лмъ ра-жDа 'етъ м ^я. г~ь сътвори страны и не вселе nныа, и ^ ко'нца вселе 'н#ныя по Dнбsною. внегда (же) готовя'-ше нб~о с ни'мъ бњхъ. (-)5 егда (же) разлђча 'ше пр sтлъ свои на вњтрехъ. вънегдаже крњ 'пки творя 'ше вы 'шняя ѓ%блаки, и ја %ко тве 'рды по-лага'ше исто 'чники по Dнбsнњи” [Є$гда же полага'ше мо'рю ё ^стро 'и его, и ^ во 'ды не пре'идђтъ бреговъ е^го]6. и крњ 'пки творяше ѓснова'нїя земли `, бњ 'хъ к немђ подо 'бна. азъ бњ'хъ ра'довашеся на вся 'къ же дн ~ь, веселя'хся пре D лицемъ его въ вся 'ко вре'мя. е^гда веселя 'шеся вселе 'ннђю скончаv, и ^ веселя'шеся ѓ сн~охъ чл~ческихъ” нн~њ (же) ёбо (ча'да послђшаите)7 мене, [и ^ бл ~жены и ^же пђти ` моя съхраня T. слы 'шите [прм Dрость]8 и ^ ё ^прм Dри-теся, и ^ не престђпи 'те]9” Бл ~аженъ (бо) мђ'жъи ^же послђш 'аетъ мене, и ^ чл~къ и ^же пђти ` моя храни'тъ, (и) бдя'и при моихъ дверехъ прsно стрегїи по Dбо'я моихъ вхо'дъ. и ^схо'ди б ^о мои ис-

1(2,1) 2[ASc] 3(eme karpizesqai) 4[-en arch A ] 5(-kai) 6[ASs (in O sub÷)] 7(uie akoue) 8[A] 9[rel. (in O sub÷)]

Page 17: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

17

8,36 Приповідки 9,18 хо'ди живота, и ^ готовается хотњнїе эT г ~а” А $ согрњша 'ющеи ` въ мя, нечsтвђ'етъ въ свою дш~ю. и ^ ненавидя 'щеи мене `, лю'бятъ смерть”

мене безбожно грішать, чинять проти своєї душі, і ті, що мене ненавидять, люблять смерть.

П Гл vа, џ~”ремђдрость созда ` себњ хра M, и ^ ё ^тверди ` сто 'лпъ се 'дмь. закла ` своя жрътве 'н-ная, (и) чрьпа ` в ча'ши свое'и вино, и ё ^гото 'ва свою трапе 'зђ” Посла ` своя рабы ` созыва'ющи съ высо 'кимъ проповњда 'нї-

Глава 9

1 Мудрість збудувала собі дім і поставила сім стовпів, 2 зарізала свої жертви, і начерпала до своєї чаші ви-но, і приготувала свою трапезу. 3 По-слала своїх слуг, скликаючи з висо-ким проголошенням на чашу, кажу-

емъ на чашђ гл~ющи, и ^же е^сть безђменъ да ё-клони 'тся къ мнњ `” И$ хотя 'щимъ ёма ` рече, прї-идњте ја ^ди 'те мои хлњбъ, и ^ пїите вино е^же чръпа 'хъ вамъ. ѓста 'вите безђмїе и ^ жи 'ви бђ-дете, [(и ^)1 въ вњки въцр ~итеся]2” И$ възы 'щете пре-мђ'дрости (и ^)3 поживете, і и ^спра 'вите во свњдњнїи ра 'з Mђ” Кажа 'и ѕлы 'я, прїемлетъ себњ досажде'нїе. ѓблича'яи же нечести 'ва, поро 'чна сътвори 'тъ себе” (ѓбличе'нїяy нечести 'вымъ мозо'лїе и ^мъ,) не ѓбли-ча 'и нечести 'выхъ да не възненави 'дят# тебе” ѓб-лича'и премђ'дра, и ^ възлюби'тъ тя. да'и мђ'дрђ винђ, и ^ прем Dђрњи бђде T. сказа 'аи [же]4 пра 'ведномђ, и ^ приложи T прїимати” Зача 'ло премђ'дрости стра X гн~ь, и совњтъ ст~ыхъ ра'зђмъ” А $ е'же разђмњти зако 'нъ, помышле'нїя еs бл ~га. си 'мъ бо ѓ%бразомъ мно'го поживе 'ши лTњ, и ^ приложа T ти ся лњта жи-вотђ [-]5” Сн~е а ^ще премрDъ бђдеши себњ прм Dръ бђдеши і и ^скрени M (свои M), а ^ще ли ѕо 'лъ бђдеши е^-ді'нъ почръпеши ѕла'а. (сн ~ъ наказа 'нъ прем Dђръ бђ-детъ, бђ'емђ же ра 'бъство бђдеT. і) и ^же ё ^твержа '-ется на лжа 'хъ, сеи пасе 'тъ вњтры, то 'же и%сто поженетъ пти 'ца паря 'ща, ѓста 'ви ёбо пђти ` сво-е^го виногра 'да. ше 'ствїя же свое ^го тяжа'нїя пре-лесть, (и) прехо 'дит же сквоѕњ (пђсты 'ню без #во'д-нђю)6, и ^ зе 'млю распросте 'ртђ въ жа 'ждахъ съби-ра 'етъ (-)7 рђка 'ма непложде 'нїе” Жена без Mђна и ^ без-очи'ва, лише 'на хлњба бђдетъ. и ^же не вssњ стђда, сњде при две 'реX до 'мђ свое ^го на столци, ја %вњ на пђтехъ призыва 'ющи ми'моходя 'щая. (пђть)8

и ^справля'ющихъ въ пђти ` своя `, и ^же е'сть эT ва 'съ безђмнњи да ё ^клони 'тся къ мнњ” Лише 'ным же премђдрости повелњваа гл ~ющи, хлњб# та 'иныхъ въ сла 'сть коснњтся, и ^ во'ды татебны сла 'дки (пїете). се 'и же не вњсть ја %ко бывыи ` ё ^ не 'я по-

чи: 4 Хто безумний, хай зверне до мене! І тим, що потребують розуму, сказала: 5 Ходіть, їжте мій хліб і пийте вино, яке я вам начерпала, 6 Облиште безумність – і живими бу-дете, і зацарюєте навіки. І шукайте мудрості – і житимете, і випрямите в пізнанні сприйняття. 7 Хто злих на-поумлює, одержить собі досаду, хто ж картає безбожного, опоганить себе. Картання безбожних – мозолі для них, 8 не картай безбожних, щоб не зненавиділи тебе, картай мудрого – і полюбить тебе. 9 Дай мудрому при-чину і буде мудрішим. Хто ж гово-рить праведному – і додасть сприй-мати. 10 Початок мудрості – господ-ній страх, і рада святих – сприйняття. 10а А знати закон розуму – властиве доброго. 11 Адже цим способом жи-тимеш багато літ, і додадуться тобі роки життя. 12 Сину, якщо собі ста-неш мудрим, мудрий будеш і своїм близьким, якщо ж станеш поганим, сам зачерпнеш зла. Напоумлений син буде мудрим, дурному ж буде раб-ство. 12 І хто себе скріплює брехня-ми, цей пасе вітри, те саме, що ганя-тися за птахами, що літають. 12 Тому що він покинув дороги свого вино-градника, манрування ж його посі-лості – омана. 12 І проходить через безводну пустиню і розлогу землю в спразі, збирає руками неплідність. 13 Безумна і зарозуміла жінка буде поз-бавлена хліба, вона не знає встиду, 14 сіла при дверях свого дому на стільці – явно на дорогах – 15 прикликуючи прохожих ,що дорогою прямують по своїх дорогах: 16 Хто з вас є безум-ним, хай зверне до мене. Позбавле-ним же мудрості закликала, кажучи: 17 Доторкніться в насолоду таємних хлібів, і пийте води солодкої крадіж-ки. 18 Він же не знає, що ті, хто були у неї, згинуть, і знаходяться на до-

1(ina) 2[BS*A ] 3(ina) 4[A] 5[-sou A] 6(2,1) 7(-de) 8(kai)

Page 18: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

18

9,18 Приповідки 10,21 лівці аду. 18а Але відійди, не заба-рися на її місці ані не спрямуй до неї свого ока, 18b бо так пройдеш, наче чужу воду, і перейдеш чужі ріки. 18c Віддаляйся ж від чужої води і не пий з чужого джерела, 18d щоб ти був живим багато літ, і тобі додалися ро-ки життя.

ги'бнђтъ, и ^ во днњ а %да ѓбрњта 'ются” Но эTско '-чи не замедли ` на мњстњ [ея]1, ни напра 'ви своегоѓ'ка къ не 'и. та 'ко б ^о проидеши (ја ^ко) во 'дђ тђж '-дђ, и ^ преиди ` рњки тђждїи. эT воды ' же тђж-дая ѓша 'ися, и эT и ^сто 'чника чю'ждаго не пїи, да мно'г A (лњтъ жи 'въ бђдеши)2, (и ^) прило 'жатъ (-)3 ти ся лњта животђ `”

Глава 10

1 Мудрий син веселить батька, а безумний син – біль матері. 2 Адже безбожним немає користі від багат-ства, праведність визволить від смер-ті. 3 Господь не заморить голодом душі праведних, життя ж безбожних

С Глvа, і ~”

н ~ъ премђдръ весели T эTц ~а, сн~ъ же безђ-менъ печа'ль ма'тери. нњсть (бо) по 'лѕы эT бога'тества безако 'ннико M, пра 'вда y из-ба'ви T эT смр~ти. не гла 'домъ замори'тъ г ~ь дш~а пра 'ведныхъ, живо'тъ же нечес-

знищить. 4 Біднота упокорює чолові-ка, руки ж мужніх збагачуються. 4a Напоумлений син буде мудрим, бе-зумного же слугу він собі бере. 5 Спасеться від спеки розумний син, а законопереступний син буває знище-ним вітром в жнива. 6 Господнє бла-гословення на голові праведного, ус-та ж безбожного покриє невчасний плач. 7 Пам’ять праведних буває з похвалами, ім’я безбожних загине. 8 Мудрий серцем прийме заповіді, а нечистий, звихнений губами, заш-портається. 9 Хто ходить невинно, ходить впевнено, хто ж викривлює свої дороги – не втаїться. 10 Хто моргає оком з обманою, збирає сму-ток мужам, а хто ж явно оскаржує, робить мир. 11 Джерело життя в руці праведного, уста ж безбожного по-криє вигублення. 12 Ненависть вису-ває перемогу, всіх же, що навпаки го-ворять, покриває любов. 13 Хто з губ виносить мудрість, палицею ж б’є безсердечного чоловіка. 14 Мудрі скриють почуття, уста ж необереж-ного наближаються до знищення. 15 Маєток багатих – сильне місто, зни-щення ж безбожних – біднота. 16 Діла праведних роблять життя, плід же безбожних – гріхи. 17 Напоумлен-ня стережуть дороги життя, неоскар-жене ж напоумлення обманює. 18 Гу-би праведних покривають ворожнечі, ті, що виносять наклепи, є дуже бе-зумні. 19 Від багатомовності не уник-неш гріха, хто ж ощадний в розмові, буде розумним. 20 Язик праведного –розпечене срібло, серце ж безбожних зникне. 21 Губи праведних знають ______

ти 'выхъ разорит#. нищета ` мђжа смиряе T, рђки же в #ста 'нивыхъ ѓбогащаю Tся. сн~ъ наказа 'нъ премђдръ бђдетъ, безђмнаго же слђгђ прїемле T себњ” Сп~-сется эT зно'я сн~ъ разђмивъ, вњтротлњ 'ненъ же быва'етъ на жа 'твњ сн ~ъ законопрестђпенъ” Бл sве-нїе гн~е на главњ пра 'веднаго, ё ^ста ' же (нечести '-ваго)4 покры 'етъ пла 'чь безго'денъ. па 'мять пра '-ведныхъ с похва'лами (быва'етъ), и %мяy нечести '-выхъ поги'бнетъ. прем Dръ ср Dцемъ прїиметъ за 'по-вњди, а ^ ѓскверне n ё ^стна'ма ѓстроптева 'я запнет-ся. иже хо 'дитъ про 'сто хо'дитъ надњяся, раз-враща'я же пђти ` своя (не ётаи'тся)5. намиза 'а ѓ%комъ со ле 'стїю събира 'етъ мђжем # ско 'рбь, а ^ ѓб-лича'я же не ѓбинђ'яся ми 'ръ тво 'ритъ. и ^сто 'ч-никъ живо'тенъ в рђцњ пра 'веднаго, ёста ' же не-чести 'ваго покры 'етъ па 'гђба” Възненавидњнїе въз-дви 'жетъ побњдђ, вся ' же въпре 'ки гл ~ющая по-кры 'етъ любы `. и ^же эT ё ^стенъ и ^зно'ситъ премђд-рость, жеѕло M (же) біе T мђжа безъсръдечна” Премђ-дрїи съкры'ютъ чю'вствїя, ёста ' же не ѓпаси 'ваго приближа 'ются съкрђше 'нїю. стяжа 'нїе бога 'тыхъ гра'дъ тве 'рдъ, съкрђше 'нїе же нечести 'вы X нище-та `. дњла пра 'ведныхъ живоT тво'рятъ, пло'д же нечести 'выхъ грњси `. пђти ` живо 'тныя храня'тъ наказа 'нїе, наказа'нїе же неизбраnна прельща 'етъ” По-крива 'юT (вра 'жды)6 ё ^стны пра 'ведныхъ, и ^знося'щеиy клеветы ` безђмнњиши сђть. и ^зъ мно'гъ словесъ не ё ^бњжи 'ши грњха, щадя'и же гл~ы разђменъ бђ-детъ. сребро ` раждеже 'но јазы 'къ пра 'ве Dнаго, срDце же нечести 'выхъ ище 'знетъ. ё ^стны пра 'ведныхъ ё-

1[Sc] 2(2,3,1) 3(-de) 4(asebwn) 5(gnwsqhsetai) 6(ecqran)

Page 19: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

19

10,21 Приповідки 11,12 мњ 'ютъ высо 'кая, (а) безђмнїи же в нищетњ ` ско n-чава'ются” Бл sвенїе гн~е на главњ пра 'веднаго, сїе ѓ-богаща'етъ и ^ не и %мать приложи 'тися е^мђ печа 'ль въ ср Dцы. смњхъ безђмныхъ твориT зла'я, премђд-рость же мђжеви ражда 'етъ мђдрость. поги'бель (нечести 'выхъ прено 'сится)1, жела 'нїе (-)2 пра'веднаго прїятно. приходя'щиy бђри (нечести 'выи и ^щеза '-етъ)3, праведныи же ё ^клони 'вся поживе 'тъ въ вњ-ки. ја %коже гро'здїе зеле 'ное (па'ко s зђбо 'мъ)4 и ды'мъ ѓчи 'ма, та 'ко зако 'нопрестђпле 'нїе творя'щимъ е&” Страхъ гн ~ь прилага 'етъ дн ~и, дњла ' же нечести '-выхъ ё ^маля'ются. прибли'жится (пра 'ведныхъ)5

весе 'лїе, ё ^пова 'нїе же нечести 'выхъ погибаеT. ё ^твер-жде 'нїе прпDбномђ бо'язнь гн~я, съкрђше 'нїе (-)6

творя 'щиM ѕла'я. пра 'ведникъ въ вњки не ѓслабњ'-етъ. нечести 'вїи же не населя 'тъ земли `, ё ^ста ` пра 'веднаго ка 'плютъ премђдрость, ја ^зы 'къ же не-пра 'ве Dнаго погі'бнетъ. ё ^ста ` (-)7 пра 'ведныхъ ка 'плю T блгDть, ё ^ста же нечести 'выхъ эTвраща'ются”

високе, а безумні ж в бідноті викін-чуються. 22 Господнє благословення на голові праведного, воно збагачує, і не пристане до нього смуток у серці. 23 Сміх безумних чинить погане, му-дрість же чоловікові родить розум-ність. 24 Згуба безбожних перено-ситься, бажання праведного сприйня-те. 25 Як проходить буря, безбожний пропадає, праведний же, відхилив-шись, житиме навіки. 26 Так, як зе-лений виноград, клопіт для зубів і дим для очей, так переступання за-кону тим, що це чинять. 27 Господній страх додає дні, діла ж безбожних зменшують. 28 Веселість праведних наблизиться, надія ж безбожних гине. 29 Твердиня преподобного – господ-ній страх, знищення тим, що чинять зло. 30 Праведник навіки не знеможе, безбожні ж не заселять землю. 31 Уста праведного капають мудрість, язик же неправедного згине. 32 Уста праведних капають ласку, уста ж без-божних відвертаються.

М Гл vа, а ~і”њ 'рила ле'стна мръзость пре D гм ~ъ, мњ '-рило же пра 'ведно прїатно е^мђ (еs). и-дњже аще вни'детъ досажде'нїе, т ^ђ и ^ ё ^коре 'нїе, ё ^ста ' же смире 'нныхъ по-ё ^чаTся премђдрости. ё ^мира'ющи пра '-

Глава 11

1 Обманливі мірила – огида перед Господом, мірило ж праведне прий-нятне Йому є. 2 Куди лиш ввійде гор-дість, там і приниження, уста ж по-кірних навчаться мудрості. 3 Пра-ведник, вмираючи, залишає смуток,

ведникъ ѓставляе T попече 'нїе, преDворђче 'на же бђ-детъ и ^ назнаменова ` нечести 'вы X погибель. [кончи 'на пра 'выхъ наста 'вит# и ^хъ, и препина'нїе зако 'нопре-стђпникъ плени 'тъ я &. не ё ^спњетъ и ^мњнїе въ дн ~ь ја %рости, (-)8 пра'вда (же) изба 'вит# эT смр ~ти]9. пра 'вда [непоро 'чнаго]10 и ^спра 'витъ пђти `, (и ^) безчес-тїе (-)11 ѓбы 'иде T непра 'вдђ. пра 'вда мђжїи пра '-выхъ изба'витъ ихъ, [без#совњтїемъ]12 [-]13 же ё-ловля'ются зако 'нопрестђпнїи. скон #ча'вшђся мђжђ пра 'веднђ не погибнетъ наде'жда, а ^ похва'ла нечес-ти 'выхъ погибнетъ. пра 'ведныи з ло'вища изон-ре 'тъ, в негоже мњсто предае 'тся нечести 'выи, (за-ко 'н же нечести 'въ потреби 'тся). въ ё ^стXњ законо-престђпны X сњть граж DаноM, чю'в #ствїе же правед-ныхъ спњшно. въ бл~ги X (же) праведныхъ испра '-вится гра'дъ, [(-)14 в поги'бели нечести 'выхъ ра '-дость. въ бл sвенїи пра 'ве Dныхъ възнесе 'тся граD]15,

швидкою ж і зазначеною буде по-гибель безбожних. Кінець праведних настановить їх, і перешкоди законо-переступників полонять їх. 4 Не по-може маєток в день люті, а правед-ність спасе від смерті. 5 Праведність випрямить дороги непорочного, і без-божність оточить неправедність. 6 Праведність праведних мужів спасе їх, а законопереступні охоплені без-порадністю. 7 Як помер праведний муж, надія не гине, а хвальба без-божних загине. 8 Праведний вирветь-ся з лову, замість нього виданим буде безбожний, а безбожний закон буде знищений. 9 В устах законопереступ-них засідка для громадян, співчуття ж праведних помічне. 10 Добрами праведних місто підніметься, в поги-белі безбожних – радість. В благо-словенні праведних підніметься міс-то, 11 устами ж безбожних буде зни-щеним. 12 В кого брак розуму, той

1(asebh" periferetai) 2(-de) 3(2,1) 4(2,1) 5(dikaioi") 6(-de) 7(-andrwn) 8(-kai) 9[rel. (in O sub÷)] 10[SA] 11(-de) 12[A] 13[-autwn A ] 14(-kai) 15[rel. (in O sub÷)]

Page 20: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

20

11,12 Приповідки 12,3 кпить з громадян, чоловік же розум-ний мовчанку веде. 13 Чоловік дво-язичний відкриває ради на зборах, вірний же духом скриває діла. 14 Ті, в яких немає ради, впадуть, наче лис-тя, спасіння ж є в численній раді. 15 Поганий чинить зло, коли пристає до праведних, ненавидячи же впевнено-го голосу. 16 Добра жінка підносить славу чоловікові, престіл же безчестя та, що ненавидить праведне. Ліниві бувають позбавлені багатства, під-приємливі ж підкріплюють багат-ством свої душі. 17 Милосердний чо-ловік робить добро, а немилосердний вигублює тіло своє. 18 Безбожний чинить неправедні діла, насіння пра-ведних – винагорода за правду. 19 Праведний син народжується на жит-тя, переслідування ж безбожних на смерть. 20 Гидоти Господеві – звих-нені дороги, сприйнятні ж йому всі непорочні у своїх дорогах. 21 Хто вкладає неправедно руку в руки, не буде без поганих мук, хто ж сіє на-сіння, одержить вірну винагороду. 22 Так, як золота прикраса в ніздрях свиней, так і злоумній жінці краса. 23 Бажання праведних – все добре, надія ж безбожних загине. 24 Є ті, що сіють своє, що більше роблять, є і ті, що збирають чуже, що мають мало. 25 Всяка благословенна душа проста, чоловік же злосливий нешляхетний. 26 Хто затримує пшеницю, прокля-тий людьми, благословення ж госпо-днє на голові того, що дає. 27 Хто чинить добро, шукає добрі ласки, то-го ж, хто зло шукає, зло його захо-пить. 28 Хто надіється на своє багат-ство, упаде, і хто заступається за пра-ведне, цей засяє. 29 Хто не дбає за свій дім, успадкує вітри, а безумний послужить розумному. 30 З овочу праведності виростає дерево життя, а передчасно забираються душі зако-нопереступників. 31 Якщо праведний ледве спасеться, безбожний же і грішний де з’явиться?

ё ^сты ' же нечести 'выхъ раскопа 'ется. подража 'етъ гража'ны скђдныи мђдростію, м Qђ же мђдръ без-мо'лвїе въ 'дитъ. м Qђ дв ^оја ^зыченъ эTкры 'етъ совњ-ты въ со 'ньмищихъ, вњрныи же дх ~омъ таи 'тъ вещи. имже нњсть совњта ' па 'дђтся а ^ки ли'ст-вїе, сп~сенїе же е^сть въ мно'ѕњ совњтњ. лђка 'выи пронырђ 'етъ е^гDа съчета 'ется с пра 'веднымъ, нена-ви'дит же гла'са ё ^твержде 'на. жена блгDтна възно'-ситъ мђжђ сла 'вы, пр sтлъ же досажде 'нїя (-)1

ненави 'дящи пра 'вды. бога Tства лњни 'вїи скђдни быва'ютъ, въстан #ни 'вїи же ё ^тверьж Dа 'ют# богаTс-твомъ дш ~а своя. блгDть тво 'ри T мђ'жъ мл sтивъ, раздрђша 'етъ же (тњло свое)2 немлsтивыи. нечес-ти 'выи тво'ритъ дњла непрїа 'знена, сњмя (-)3

пра 'ведныхъ м #зда ` и%стин #ны. сн~ъ пра 'веденъ раж Dа '-ется въ жи 'знь, гоне'нїе же нечести 'выхъ въ смр ~ть. ме 'рзостны гв ~и ра Zвраще 'нны пђтїе, прїят-ни же имъ вси ` непоро 'чнїи въ пђте 'хъ своихъ. в рђкђ рђцњ вложь непра 'ведне не (бђдетъ без мђкъ ѕлы 'хъ)4, сњявыи же (сњмя)5 прїимет # м #здђ вњр-нђ. ја %коже ё ^серя 'зь [злаT]6 в но'здрехъ свинїи, та '-коже (и ^) женњ ` ѕлоё'мнњ лњпота `. жела 'нїе пра '-ведныхъ все бл~го, наде 'жда же нечестивыхъ поги'б-нетъ” Сђть и ^же своя ` сњющеи мно'жае тво'рятъ, сђть и ^ събира 'ющеи [тђждя]7 скђдни. (вся 'ка дш ~а блsвена)8 про'ста, мђж # же ја %ръ не бл~гоѓ%бразенъ. съ-дръжа 'и пшени'цђ (прокля'тъ людми `)9, блsвенїе же (гн~е) на главњ ` подаю'щемђ” Творя 'и бл~гая и %щет# блгDти до 'бры, взы 'щђщего же ѕла (ѕло) пости 'гнет # е^го. надњя 'ися на бога 'т#ство (свое)10 ёпаде'тъ, (и ^) застђпа 'яи (-)11 (пра'вдђ)12 то 'и въс #сїя 'етъ. не сма-тря 'яи свое h до 'мђ наслњ 'дитъ (вњтры)13, порабо'-тае ^т же безђменъ мђдрђ. эT пло 'дA пра 'вдњ прозя-ба'етъ древо живота `, эTе'млют же ся безгода ` дш~и зако 'нопрестђпникъ. а ^ще пра 'ведныи е^два сп~сется, нечестивыи (же) и грњшныи гдњ ` ја ^ви'тся”

Глава 12

1 Хто любить напоумлення – лю-бить сприймання, а хто ненавидить картання – безумний. 2 Кращий той, хто знайшов ласку в Господа, а без-законний чоловік буде забутим. 3 Не випрямиться чоловік з законопере-

Л - Гл vа, в~і” Любя 'и наказа 'нїе лю'битъ чю'в #ствїе, а ^ ненавидя 'и ѓбличе'нїя безђме n. лђче ѓб-рњты 'и блгDть эT г ~а, мђжъ же зако 'но-престђпе n забвенъ бђдетъ” Не испра '-вится чл~къ эT зако 'нопрестђ 'пникъ, ко '-

1(-gunh) 2(2,1) 3(-de) 4(2-4,1) 5(dikaiosunhn) 6[rel. (in O sub÷)] 7[Sc mu.] 8(2,3,1) 9(upolipoito auton toi" eqnesin) 10(outo") 11(-de) 12(dikaiwn) 13(anemon)

Page 21: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

21

12,3 Приповідки 12,26 ренїя же пра 'ведныхъ не эTи 'мђтся. жена ` разђми'-ва вњне'ць мђжђ свое ^мђ, ја %коже (че 'рвь въ дре 'вњ)1, та 'ко y (погђбитъ мђжа)2 жена любодњ 'ица. (мы 'сль)3пра 'ведныхъ сђдъ, совњты же нечести 'вы X льсти '-вы. словеса ` нечести 'выхъ льсти 'вы, ё ^ста ' же пра 'ва (изба'вятся)4. идњже ѓбрати 'тся нечести 'выи ис-че 'знетъ, хра 'ми же пра 'ведныхъ пребыва 'юT. ё ^ста ` разђмнаго хвали'ма быва 'юT эT мђжа, слабосе 'рдъ же порђга 'нъ бђдетъ. добрњи мђжъ безъ че 'сти (се-бњ слђжа `)5, ниже иже че 'сть себњ ѓблага'етъ, и ^ лише 'нъ бђдетъ хлњба. пра 'ведникъ ми 'лђетъ дш~а ско 'тъ свои ^хъ, ё ^тро 'ба же нечести 'выхъ безъми'лос-тивна. дњлаяй свою зе 'млю насы 'тятся хлњба, гоня 'щеи сђ'етнаа скђдны ё ^мо'мъ. и ^же е^стьсла 'щь въ винњ пребыва 'ти, въ своихъ тве 'рдехъ ѓста 'ви T досажде'нїе. жела 'нїя нечести 'выхъ ѕла `, а ^ ко 'ренїя бл~гихъ въ тве 'рде X” за грњхъ ёстнђ в #па-детъ в сњти грњшникъ, и ^збњжит же эT нихъ пра 'ведникъ. гляда'яи гла'дко поми'лованъ бђ-детъ, а ^ срњта 'яи въ вра'тњхъ ѓскорби 'тъ дш ~а. эT пло 'дA ё ^стнђ дш ~а мђжђ напо 'лнится бл~гихъ, възданїе же ё %стъ е^го да'сться емђ, пђти ` бђ-зђмныхъ пра 'ви предъ ни'ми. послђшаетъ (-)6 (со-вњта)7 мђдрыи, безђмныи (же) въ прь 'выи дн ~ь и ^с-повњсть гнњвъ свои, (досажде 'нїе же свое таи'тъ)8

мђдрыи, (и ^) јавле 'нђ вњрђ и ^сповњда'етъ пра 'вед-ныи, а свидњтель непра 'ведныхъ льсти'въ. сђть гл~ющїи, ја %звы тво 'рятъ ја %ко ме 'чи, (јазы 'к)9 же премђдрыхъ исцеля 'ютъ. ё ^стны и %стинны и ^спра-вля'ютъ свњдњтельство, свњдњтель же ско 'ръ ја ^-зы 'къ (непра 'веденъ е^сть)10 въ срDци кђ'ющемђ ѕла 'а, хотя'щеи же мирђ възвеселя Tся. не годњ е^сть пра 'ведномђ ничтоy непра 'ведно, нечести 'вїи же и ^с-по 'лняTся зо 'лъ. мръзость гв ~и ё ^стны льсти 'выя, творя 'и же вњрно прїятенъ е^мђ” Мђжъ разђ-ми'въ пр sтлъ чю'въствїю, ср Dце же безђмныхъ ё-т#кнется въ клятва XX. рђка и ^збра'нныхъ ё ^дръ-жи 'тъ ёдо b льсти'вїи же бђдђтъ въ плњне'нїе. стра 'шно слово срDце (мђжђ пра 'веднђ смђща'ет#)11, вњсть же бл ~га весели T и &. разђми 'въ пра 'ведникъ себњ дрђгъ бђдетъ, во 'ля же нечести 'выхъ бе Z смотре 'нїя.

(съгрњша 'ющей)12 пости 'гнђтъ зла 'я, пђть же не-чести 'вы XX прельсти 'тъ я &. не ё ^лђчитъ льсти 'выи

ступників, коріння ж праведних не будуть забрані. 4 Розумна жінка – ві-нець своєму чоловікові. Так як хро-бак в дереві, також перелюбна жінка губить чоловіка. 5 Думка праведних – суд, ради ж безбожних обманливі. 6 Слова безбожних обманливі, а праве-дні уста спасуться. 7 Куди не повер-неться безбожний – пропаде, доми ж праведних зостаються. 8 Уста розум-ного хвалені бувають мужами, а по-вільний серцем буде висміяним. 9 Кращий чоловік без честі, що собі служить, ніж той, що шаною себе об-кладає, і буде позбавлений хліба. 10 Праведник милосердиться над душа-ми свого скота, лоно ж безбожних не-милосердне. 11 Хто обробляє свою землю, насититься хлібом, ті, що же-нуться за марнотами, позбавлені ро-зуму. 11 Хто має насолоду перебува-ти у вині, у своїх твердинях залишить безчестя. 12 Пожадання безбожних погані, а коріння праведних у тверди-нях. 13 Через гріх уст грішник впаде в засідки, а праведник з них втече. 13 Хто дивиться на гладке, буде поми-луваний, а хто зустрічається в бра-мах, засмутить душі. 14 Від плодів уст душа чоловіка наповниться доб-ром, віддача ж його губ буде йому дана. 15 Дороги безумних правильні перед ними, мудрий вислуховує по-ради. 16 Безумний же в першому дні визнає свій гнів, а розумний скриває своє безчестя. 17 І явну віру сповіщає праведний, а свідок неправедних об-манливий. 18 Є ті, що говорять, що ранять, наче мечами, язики ж мудрих оздоровлюють. 19 Уста праведні ви-прямлюють свідчення, а швидким свідком є язик 20 неправедний в сер-ці того, що кує зло. А ті, що бажають мир, зрадіють. 21 Не догодить пра-ведному нічого неправедного, без-божні ж наповняться зла. 22 Обман-ливі губи – гидота Господеві, хто ж чинить вірне – сприйнятний в Нього. 23 Розумний муж – престіл сприйнят-тя, серце ж безумних погрузне в клятвах. 24 Рука вибраних легко дер-жатиме, обманливі же будуть на за-хоплення в полон. 25 Страшне слово тривожить серце праведного чолові-ка, а добра вістка радує його. 26 Ро-зумний праведник собі буде другом, а задуми безбожних нерозумні. Тих, що грішать, переслідуватиме зло, до-

1(2,3,1) 2(2,1) 3(logismoi) 4(rusetai autou") 5(2,1) 6(-de) 7(sumbolia") 8(4,2,3,1) 9(glwssai) 10(ecei adikon. dolo") 11(3,1,2) 12(amartanonta")

Page 22: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

22

12,26 Приповідки 13,20 рога ж безбожних їх зведе. 27 Не зло-вить обманливий лов, шляхетне ж майно – чистий чоловік. 28 В правед-них дорогах – життя, дороги ж воро-гуючих – на смерть.

лови 'твы, стяжа 'нїе же добро мђжъ бл ~гъ” В пђ-те 'хъ пра 'ведны X живо'тъ, пђтїе же враждђ'ющихъ въ смр ~ть”

Глава 13

1 Розумний син послушний бать-кові, а непослушний син на погибель. 2 З плодів праведного їстиме добрий син, душі ж законопереступників не-вчасно гинуть. 3 Хто береже свої ус-та, береже свою душу, а необереж-

С Гл vа, г ~і”

н ~ъ хђдо 'женъ послђшли 'въ эTц ~ђ, сн ~ъ же ѓслђшли 'въ поги 'бель. эT пло D пра 'ве Dнаго снњсть (сн~ъ) бл~гъ, дш ~а же зако 'но-престђпникъ гибн Tђ безъ го'да. и ^же хра-ниT своя ё ^ста ` блюде'тъ свою дш ~ђ, а ^

ний губами себе настрашить. 4 В по-жаданнях є кожний нероба, руки ж мужніх в дбанні. 5 Праведник нена-видить неправедне слово, безбожний же встидається і немає сміливості. 6 Праведність береже незлобних, без-божного поганим робить гріх. 7 Є ті, що збагачують себе, немаючи нічого, і є ті, що впокоряють себе великим багатством. 8 Визволення чоловіка –власне багатство душі, бідний же не встоїть в погрозі. 9 Світло праведни-кам постійно є, світло ж безбожних загасне. 9 Душі ж обманливих блука-ють в гріхах, а праведні щедрять і милосердяться. 10 Поганий же з гор-дощами чинить зло, а ті, що себе ро-зуміють, є мудрі. 11 Поспішне майно з беззаконням стає меншим, хто ж собі збирає з побожністю, розбагатіє. Праведний щедрить і дає. 12 Краще є піднімати серце, повертаючись і на-водячи на надію, бо добрі бажання є деревом життя. 13 Хто не зважає на діло, не зважатимуть на нього, а хто боїться заповіді, цей є здоровим. 13 Лукавому синові немає нічого добро-го, а мудрому рабові щаститимуть ді-ла на добро, і йому випрямляться йо-го дороги. 14 Заповіді для мудрого – джерело життя, нерозумний же в пастці помре. 15 Добрий розум дає ласку, знати ж закон належить до доброго розуму, дороги ж нерозум-них на погибель. 16 Розумний раб чи-нить розумно, безумний же випро-сить собі муку. 17 Сміливий цар впа-де у зло, рада ж мудрих його спасе. 18 Біднота і безчестя відбирає напо-умлення. Хто ж береже нагадування , прославиться. 19 Бажання побожних насолоджують душу, діла ж безбож-них далекі від розуму. 20 Хто ж хо-дить з мудрим, буде мудрий, а хто ж ходить з безумними, впізнається.

не ѓпаси 'выи ё ^стна 'ма ё ^страши'тъ себе `. въ по 'хо-техъ е^сть всякъ нетя 'гъ, рђки же въстанъли-вы X въ прилежа'нїи. словесе непра 'ве Dна ненави 'дитъ пра 'ве Dникъ, нечьсти 'выи же стыди Tся и не и 'мать дръзнове'нїя. пра 'вда съхрани 'тъ бе Zзлоби 'выя, не-чьсти 'ваy бляди'ва тво'ритъ грњхъ” Сђть бога-тя 'ще себе ` ничесоже и ^мђще, (и) сђть смиря'ю-щеся въ мно'ѕњ богаTствњ” И$збавле 'нїе мђ'жђ дш ~и свое е^го бога 'тьство, ни'щїи же не постои T въ за-прњще 'нїи. свњтъ пра 'ве Dнико M пр sно, свњтъ же не-чьсти 'выхъ ё ^гаснетъ” дш ~а (же) льсти 'выхъ блђ '-дя T въ грњсњхъ, пра 'веднїи же щедрђ'ют# и ми'-лђютъ. ѕлы 'и (же) съ досажде'нїе M тво 'ритъ ѕла'я, себњ же разђмњ 'ющїи премђ'дрїи (сђть)” И$мњнїе поспњшно съ безаконїемъ ё ^мале'нно быва'етъ, со-бира 'яи же себњ съ бл ~гочестїемъ изобилитъ” Пра '-ве Dныи щедри 'тъ и ^ да 'етъ, лђче есть (подвиѕа'ти ср Dце ѓбраща 'ющеся)1, и ^ на ёпова 'нїе ведђщ 'е, дре'во б ^о животно (е^сть) жела 'нія до 'бра. и ^же не послђша '-етъ ве 'щи (и ве 'щь) не послђш 'аетъ е^го, а боя'ися за 'повњди се 'и здраvствђетъ” Сн ~ђ лђка 'вомђ ничтоy е^сть бл ~го, рабђ же мђдрђ поспњю Tся дњ 'ла въ бл~гое, і и ^справя 'тся (е^мђ) (пђтїе)2 е^го. (за'повњ-ди)3 мђдрђ источ #никъ живота `, несмысляи же эT сњти ё%мретъ. разђмъ бл~гъ да 'етъ блгDть, ра-зђмњти же зако 'нъ мы 'сли е^сть бл ~ги, пђтїе же низъмђдрђ 'ющихъ въ погибели. (ра'бъ)4 хђдо h дњ '-етъ с ра 'зђмомъ, безђмныи же и ^сходатаитъ се-бњ (мђ'кђ)5” Цр~ь дръзъ въпадетъ въ ѕло, совњт же мђдрыхъ изба 'витъ е^го. нищета и безъчестїе эTе'млетъ наказанїе, храня'и же ѓбличенїе просла '-виTся” Жела 'нїя бл~говњрныхъ наслаждаю T дш ~ђ, дњ '-ла же нечьсти 'выхъ дале 'че эT ра 'зђма” Ходя 'и же

1(enarcomeno" bohqwn kardia tou epaggellomenou) 2(h odo") 3(nomo") 4(pa") 5(kakian)

Page 23: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

23

13,21 Приповідки 14,19 съ (премђдры M)1 премђ'дръ бђдетъ, а ^ ходя'и же съ безђмными позна'нъ бђдетъ. съгрњша 'ющая пос-ти 'гнеT ѕл ^о, (а ^) пра 'ве Dныя же пости 'гнђтъ бл ~гая” Бл ~гъ мђжъ наслњ'дитъ сн ~ы сн ~овъ, щади'т же ся праве Dнымъ богатество нечьсти 'вы X” Праве Dнїи скон-чают# въ бога'тьствњ лњта мно'га, нечести 'вїи же поги 'бнђтъ въско 'рњ” И$же щадиT же 'ѕлъ (свои) ненави 'ди T сн ~а своего, а ^ любя (и&) прилQњно наказђе T” Праве Dныи јады 'и насыщаеT дш ~ђ свою `, дш ~а же нечес-ти 'вы X ненасыще 'ни”

21 Тих, що грішать, переслідуватиме зло, а праведних охопить добро. 22 Добрий чоловік успадкує синів синів, а для праведних збирається багатство безбожних. 23 Праведні завершать в багатстві численні роки, неправедні ж швидко згинуть. 24 Хто щадить свою палицю, ненавидить свого сина, а хто його любить ревно, напоумлює. 25 Коли праведний їсть, насичує свою душу, душі ж безбожних – не-наситні.

П Гл vа, д~і”ремђ'дрыя же 'ны созда'ша хра'мы, а ^ бе-зђмныя раскопа 'ша рђка 'ма своима” Хо-дя 'и пра 'во бои'тся г ~а, а ѓстроптева-яи пђти ` своя ёкоре'нъ бђ'детъ” И $зъ ё ^стъ безђмныхъ же 'ѕлъ досажде'нїя,

Глава 14

1 Мудрі жінки збудували хати, а нерозумні знищили своїми руками. 2 Хто правильно ходить, боїться Гос-пода, а хто викривлює свої дороги, буде в непошані. 3 З уст безумних – палиця погорди, уста ж праведних се-

ё ^стны же праве Dныхъ храняT себе `” И$дњже нњсть воловъ ја%сли празDны, а ^ идњже жи 'та мно'га ја%вњ волђ крњпость” Свњдњтель вњренъ не лжеT, ражди-ѕа'етъ же л #жа свњдњтель неправеденъ. възы'ще-ши премђдрости въ злы 'хъ и не ѓбря'щеши (ея `), чю'вство же эT мђдрыхъ ёдо 'бно” Вся проти'вна (сђть) мђже `ви безђмнђ, ѓрђ'жїе же чю'в #ствїю ё ^-стны премђдрыхъ” Премђ'дрость хђдо 'гихъ разђ-мњетъ пђти и ^хъ, ненаказа 'нїе же нечьсти 'выхъ лестно” домо'ве безако 'нныхъ длъжнђ'ютъ ѓцњще-нїя, домове же праве Dныхъ прїя 'тни” СрDце мђж 'ђ чю'вствено ѓслабля 'ет# дш ~ђ е^го, е^гда ' же весели Tся не примњша 'ется (печа 'ль досажде'нїя)2” домо'ве (же) нечьсти 'выхъ изчезнђтъ, скровища же исправля 'ю-щиX пребыва 'ютъ” Є/сть пђть и ^же мни'тся [чл ~-комъ пра 'въ быти]3, посл Dњнњя же е^го прїидTђ во дно а%дђ. къ весе 'лїемъ не прилагаеTся печа 'ль, кон-чи'на же ра 'дости въ пла 'чь прихо'дитъ” Пђтїи своихъ насы 'ти Tся дръзосердъ, эT замышленїя же свое h мђж 'ъ бл~гъ” Незлоби 'въ вњ 'рђ и ^метъ вся 'комђ словеси `, кова 'рен же прихо'дитъ в покаа 'нїе” Пре-мђдръ ё ^боа'вся ё ^кло 'ниTся эT зла, а ^ безђмныи (надњя 'вся себњ)4 смњша'ется съ безако 'нными” На'глодђшенъ (мђ'жъ) (безъ совњта тво 'ритъ)5, м Qђ же мђдръ длъготръпитъ” Раздњля 'ютъ бе-зђмнїи ѕло'бђ, ковар#ни же ёдръжа 'тъ чю'в #ствїе” Въсполъзнђтся ѕлїи пр Dе бл ~гими и нечестивїи по-

бе бережуть. 4 Де немає волів, ясла порожні, а де багато жита – явна сила вола. 5 Вірний свідок не говорить не-правди, а неправедний свідок розпа-лює неправди. 6 Шукатимеш муд-рість у поганих і не знайдеш її, сприйнятливість же у розумних лег-ка. 7 Все є противне безумному чоло-вікові, зброя ж сприйманню – мудрі уста. 8 Мудрість розумних пізнає їхні дороги, а безумність нерозумних – обмана. 9 Доми беззаконних потре-бують очищення, доми ж праведних сприйнятні. 10 Серце чоловіка сприй-нятливе, його душа вболіває, коли ж веселиться, не замішається біль гор-дості. 11 Хати ж безбожних зникнуть, сховки ж тих, що випрямлюються, зостаються. 12 Є дорога, яка вважа-ється людьми правильною, кінець же її приходить на дно аду, 13 до весе-лості не додається біль, кінцева ж ра-дість переходить на плач. 14 Своїми дорогами насититься сміливий сер-цем, а від свого помислу добрий чо-ловік. 15 Незлобний вірить всякому слову, розумний же приходить до по-каяння. 16 Мудрий, злякавшись, від-хилиться від зла, а безумний, поклав-ши надію на себе, змішається з без-законними. 17 Наглий чоловік чинить без поради, чоловік же розумний ба-гато переносить. 18 Безумні розділя-ють злобу, розумні ж дотримувати-муться сприймання. 19 Посковзнуть-ся погані перед добрими, і безбожні послужать при дверях праведних.

1(sofoi") 2(ubrei) 3[BS ] 4(2,1) 5(3,1,2)

Page 24: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

24

14,20 Приповідки 15,7 20 Друзі зненавидять бідних друзів, в багатих же численні друзі. 21 Хто бідному дошкуляє, згрішить, хто ж милосердиться над бідним, блажен-ний. 22 Ті неправедні, що блукають, кують зло, милосердя ж і правду чи-нять добрі. Не знають милосердя і правди ті, що роблять зло, милосердя ж і віра перетворюють на добро. 23 В того, що про все старається, одне є добре, хто ж м’який й нечутливий, буде в нужді. 24 Вінець мудрих – їх-нє багатство, життя ж безумних пога-не. 25 Вірний свідок спасе душу від зла, обманливий свідок запалює не-правду. 26 В господньому страсі – надія сили, дітям же своїм залишить закріплення миру. 27 Страх господ-ній – джерело життя, хто ж чинить, відхиляється від смертельної засідки. 28 В численнім народі – слава царя, в браку ж народу – знищення сильного. 29 Терпеливий чоловік – великий в розумі, а сильний малодушний – бе-зумний. 30 Сильний духом чоловік – лікар серця, а черв’як для костей – сприйнятливе серце. 31 Хто обмовляє бідного, дражнить Того, хто його створив, а хто шанує і милосердиться над бідним, вшановує Того, хто його створив. 32 Безбожний буде відкину-тий в його злобі, хто ж надіється на Господа, праведний своєю преподоб-ністю. 33 В доброму серці чоловіка спочиває мудрість, в серці ж безум-ному не буде впізнана. 34 Правед-ність підносить народ, а народ змен-шується через гріхи. 35 Сприйнятний цареві розумний слуга, своїм же доб-рим поступанням знімає безчестя. 15,1 Гнів нищить і розумних, а по-кірна відповідь відвертає гнів.

слђжатъ при две 'рахъ пра 'ве Dны X” дрђѕи възненави '-дятъ дрђги ни'щїа, дрђѕи же бога'тымъ мно'ѕи” Оукоря 'яи ё ^богаго съгрњшиT, милђяи же ни'щаго бл~женъ” (Блђдя 'ще непра 'ве Dнїи)1 дњ 'лаю T ѕлая, мл sть же і и'стиннђ дњ 'лаю T бла'ѕїи” Не свњдя 'тъ мл sти і и 'стинны дњ 'лателе ѕло'мъ, мл sтыни же и ^ вњра (претворя 'ютъ)2 бл ~гимъ ѓ всемъ пекђщися е^ді'но е^сть бл ~го, (и) слащїи (-)3 и безъ печа 'ли въ ѓскђ-де'нїи бђ'дет#” Вњнецъ премђ'дрыхъ бога'тьствїе (ихъ), жи 'тїе же безђмныхъ ѕло” Изба 'витъ ѕлђ ` дш ~ђ свњдњтель вњренъ, раж Dиѕае T (-)4 л#жа (свњдњ-тель) льсти 'въ” Въ стра 'сњ гн~и ё ^пова'нїе крњпос-ти, ча'домъ же своимъ ѓста 'ви T (ё ^твръженїе ми'-рђ)5” Стра X гн ~ь исто 'чникъ животен #, тво 'ри T же ё ^-кланя'тися эT сњти смр~тныя” Въ мно'ѕњ ја ^зы '-цњ сла'ва цр ~ю, въ ѓскђдњнїи же люDстњ съкрђше '-нїе си'л #номђ” Тръпели 'въ мђж 'ъ мно'гъ въ мђдрос-ти, а ма 'лодђшенъ крњпок# безђма `” Крњпкодђ-шенъ мQђ ср Dцђ вра 'чь, червъ же ко 'стемъ ср Dце чюв-ствено” ѓклевета 'яи ё ^бога h раздража 'етъ сътво 'р-шаго и&, а и'же чтетъ (и)6 ми'лђетъ ни'щаго (чте 'тъ сътво 'ршаго и &)” Зло 'бою свое 'ю эTринется нечести 'выи, надњя'и же ся (въ г~а) своимъ прпD-бїемъ пра 'веденъ” Въ ср Dцы бла 'ѕњ мђж 'ђ (почива '-етъ) премђдрость, въ ср Dци же безђмнњ не позна'-ется” Пра 'вда възно'ситъ племя `, ё ^маля'ют же ся (лю'дїе)7 грњхи `. прїя 'тъ (быва 'етъ) цр ~емъ слђ-га разђменъ, своим же бл~гоѓбраще'нїемъ эTи ^метъ досажденїе. гнњв# гђби 'тъ и ^ мђдрыя, эTвњт же смиренъ эTи 'метъ ја %рость”

Глава 15

Жорстке слово піднімає гнів. 2 Я-зик же мудрих доброумний, уста ж безумних розповідатимуть зло. 3 Гос-подні очі на кожному місці, глядять же вони на злих і добрих. 4 Оздоров-лення язика – дерево життя, зберігає

С Гл vа, е~і”

ло'во [-]8 же'стоко въздви 'жетъ гнњвъ. ја ^зы 'къ (же мђ'дры X доброё%менъ)9, ё ^ста ' же нечести 'выхъ повњ'дя T ѕло” На всяко M мњстњ ѓ%чи гн~и блюдета `, ѕлыя ' же и ^ бл~гыя” И$сцњленїе јазы 'ка дре 'во живот-

той, хто наповниться духом. 5 Безум-ний глузує з напоумлення свого бать-ка, хто ж зберігає заповіді, є розум-ним. 6 У многій праведності велика сила, а безбожні пропадуть з землі. В дворах праведних велика сила, плоди ж безбожних пропадуть. 7 Уста муд-рих зв’язують почуття, серце ж бе-

но, съблюда 'яи же (-)10 испо 'лниTся дх~а” Без Mђныи порђга 'ется наказа 'нїю эTц~а (свое ^го), храня'и же за '-повњди хђдо 'женъ (еs)” Въ мно'ѕњи пра 'вдњ крњ '-пость мно'га, (а) нечести 'вїи же эT земля поги'б-н Tђ” въ дворXњ пра 'ве Dны X крњпость мно'га, пло 'ди же нечести 'вы X погибаюT” ё ^ста премђ 'дрыX связђ 'ютъ

1(planwmenoi) 2(para tektosin) 3(-de) 4(-de) 5(ereisma) 6(auton) 7(fula") 8[-de] 9(kala epistatai) 10(-authn)

Page 25: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

25

15,7 Приповідки 15,30 чю'въствїя, срDце же безђмны X не тве 'рдо” Жертвы безђмныхъ мръ 'зость гв ~и, моли 'твы же и ^справ-ля'ющихъ прїяты (и M)1. мръз 'ость гв ~и пђтїе нечести 'вы X, гоня'щая же правдђ лю'биT” Наказанїе неѕлоби 'ваго позна'вае Tся эT ми 'моходя 'щиX, а ^ нена-видя 'щїи ѓбличенїа сконча'ются сра 'мно” А/дъ и ^ пагђба ја%вњ эT г~а, ка 'ко не (-)2 срDца ли чл ~ческа” Не възлю'битъ (бо) ненаказа 'н #ныи ѓблича'ющи X е-го, съ премђ'дрыми же не побе'сњдђетъ” Ср Dцђ ве-селя 'щђся лице цвите 'тъ, въ скорби y сђще дря 'хло есть” Ср Dце пра 'во и%ще T чю'въствїя, ё ^ста же ненаказа 'ныX разђмњю T въ ѕло” Вс ^я лњта ѓ%чи ѕлы 'хъ ча'ютъ ѕла `, до 'брїи же безъмолъствђю T при 'сно” Лђче ма 'ла ча'сть съ бо 'язнїю гн~ею, не 'же-ли бога'тьствїя ве'лїя безъ бо'язни” Лђчше ё-чреж Dенїе ѕе 'лїемъ с любо'вїю и ^ блг Dтїю, неже пре D-ставле 'нїе (те 'лц A)3 съ вра 'ждою” Мђж 'ъ ја %ръ при-тваряе T сва'ры, терпеливыи же и грядђщая ё-кроти T. тръпели 'въ мQђ ё ^кроти T (сђдъ)4, нечести '-выи же възъдвиѕаеT па 'че” Пђтїе лњни 'вы X пост-ла 'ни тер #нїе M, а ^ борзыX глаDцы” Сн~ъ премђдръ весе-лиT эTц ~а, сн ~ъ же безђме n подража 'етъ мт~рь свою `” Несмы 'сленои стеѕи ` скђ'дость ё ^ма, мђж 'ъ же мђ'дръ и ^справля 'а хо'ди T” Прилага 'етъ (б ^о) помыш-ленїа не чтђщимъ соньмищ #, въ ср Dцихъ же со-вњтныхъ пребываетъ совњтъ” Не и 'мать по-слђша 'ти ѕлыи его, ниже речетъ съвершена ни-чесоже (до 'бра и ^ ѓбъщенїя)5” Пђтїе живота ` ра Z-мышленїя разђмнаго, да ё ^клони 'вся эT а 'да сп~-сется” до 'мы досадитель разоряе T г ~ь, ё ^твержае T же предњлы вдовиw” Мръзость гв~и мы 'сль непра '-ве Dна, бескверныхъ (-)6 реченїя пречи 'ста” Гђбит (же) себе м#здои%мецъ, не любяy м#зды ` и%мать спs-тися” Мл sтыня и вњра ѓчища'ютъ грњси `, бо'-язнїюy гн~ею ё ^кланя'ется вся 'къ эT ѕла `. срDца праве Dныхъ поё ^ча'ются вњрњ, ё ^ста ' же нечести '-въхъ эTвњща'ютъ ѕл ^о” Прїя 'ти гм~ъ пђтїе праве Dны X мђж 'ъ, тњмже и ^ сихъ ради вра 'ѕи дрђ-ѕи быва'ютъ” далече эTстои T б ~ъ эT нечести '-выхъ, моли 'твъ же праве Dныхъ послђшае T” Лђче ма 'ло прїятїе съ пра 'вдою, нежели мно'га жи 'та с непра 'вдою” Ср Dце мђж 'ђ мы 'слитъ праведная, да эT бг ~а и ^спра 'вя Tся стопы е^го” Зря 'и ѓчи 'ма

зумних невпевнене. 8 Жертви безумних – гидота господеві, молитви тих, що ви-правляються, Йому сприйнятні. 9 Гидо-та Господеві – дороги безбожних, тих же, що женуться за правдою, Він лю-бить. 10 Напоумлення незлобного піз-нається тими, що проходять, а ті, що ненавидять нагадування, закінчать зі соромом. 11 Ад і згуба явно від Госпо-да, не як серця людей. 12 Адже ненапо-умлений не полюбить тих, що його кар-тають, з мудрими ж не говоритиме. 13 Квітне лице серця, що радіє, в смутку є те, що є підупалим. 14 Праведне серце шукає сприйняття, уста ж ненапоумле-них спрямовані на зло. 15 Ввесь час очі поганих очікують зло, праведні ж пос-тійно мовчать. 16 Краще мала частка з господнім страхом, ніж великі скарби без страху. 17 Краще прийняття з зіл-лям з любов’ю і ласкою, ніж трапеза теляти з ворожнечею. 18 Гнівливий чо-ловік приготовляє бійки, а довготерпе-ливий і ті, що наступають, втихомирює. 18a Терпеливий чоловік злагіднить суд, а безбожний більше підносить. 19 До-роги лінивих вистелені терням, а робо-тящих вигладжені. 20 Мудрий син ра-дує батька, а безумний син глузує зі своєї матері. 21 Стежки нерозумного позбавлені розуму, а розумний чоловік ходить випрямлюючись. 22 Додають вигадки ті, що не шанують ради, в сер-цях же тих, що радять, зостається рада. 23 Поганий її не послухається ані не скаже нічого досконалого, гарного і спілкування. 24 Роздуми розумного – дороги життя, щоб він, обминувши ад, спасся. 25 Господь нищить доми гор-дих, Він же скріплює границі вдовиць. 26 Гидота Господеві – неправедний по-мисл, мова неосквернених – свята. 27 Хабарник себе губить, а хто не любить хабарництво, спасеться. 27 Милостині і віра очищають гріхи, господнім стра-хом ухиляється кожний від зла. 28 Сер-ця праведних повчаються віри, уста ж безбожних відповідають злом. 28 Сприйнятні у Господа дороги правед-них людей, і через це вороги стають друзями. 29 Далеко відходить Бог від безбожних, молитви ж праведних вис-луховує. 29 Краще одержати мало з праведністю, ніж багато плодів з без-божністю. 29 Серце чоловіка хай думає праведне, щоб від Бога виправилися йо-го кроки. 30 Хто глядить очима на доб-ро, веселить серце, добра ж слава чи-_____

1(par autw) 2(-kai) 3(moscwn) 4(krisei") 5(kai kalon tw koinw) 6(-de)

Page 26: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

26

15,30 Приповідки 16,20 нить кості блаженними. 32 Хто слу-хає напоумлення, життя поселяється серед мудрих, хто не приймає на-поумлення, себе ненавидить. Хто ж зберігає картання, любить свою душу. 33 Господній страх – напо-умлення і мудрість. І початок слави їй відповість, а покірним прийде сла-ва.

пра 'вњ весели T срDце, вњсть же бл ~га бл~житъ ко 'сти” (Послђша 'яи ѓбличенїи живота, посредњ премђ'дрых # въдворя'ется), иже не прїемлетъ наказа'нїя нена-ви'дитъ себе `. съблюда 'яи же ѓбличе'нїе лю'битъ (свою дш ~ђ)1. бо'язнь гн~я наказа 'нїе и премђд-рость, и ^ нача'ло сла'вы эTвњщае T е'и. [преDи %детъ же смиреныM сла 'ва]2”

Глава 16

1 Людським є вигадувати думки, і господнім є керувати народами. Всі людські дороги є відомі перед Його очима. Бог міряє духів. Відкрий Гос-подеві твої діла, і випрямляться твої думки. 2 Всі діла покірного явні пе-

[ Ч Гл vа, ѕ~і”

л ~чьско е^сть мысль ё ^готови'ти, и ^ гн~е еs ја ^зы 'ки стро 'ити” Вс ^и пђтїе чл ~честїи знаеми сђть пр Dе ѓчїма е^-го, мњрите l еs дх~о M б~ъ” эTкры'и гв~и дњ 'ла твоя `, і испра 'вятся помыш-

ред Господом, безбожні ж згинуть у поганому дні. 5 Мерзенний перед Господом кожний гордий серцем, хто ж руку до руки вкладає, неправед-ний, не буде виправданим. 7 Початок доброї дороги – чинити праведне, і сприйнятне ж у Бога більше, ніж приношення жертви. 8 Хто шукає Господа, знайде пізнання з правед-ністю. І ті, що правильно шукають Його, знайдуть мир. 9 Всі господні діла з праведністю, зберігається ж чо-ловік безбожний на поганий день. 10 Ворожіння – на губах царя, в суді ж не схиблять його уста. 11 Як попе-речка мірила, такою і праведність у Бога, його діла – праведні важки. 12 Гидота цареві той, хто чинить погане, бо з праведністю підговлюється прес-тіл володіння. 13 Сприйнятні цареві уста праведних, слова ж праведних любить Господь. 14 Царський гнів – вісник смерті, а мудрий чоловік спа-сеться від нього. 15 Син царя у світлі життя, сприйнятні ж йому, наче ве-чірня хмара. 16 Гнізда мудрості біль-шe бажані, ніж золото, поселення ж мудрості дрожчі від срібла. 17 Стеж-ки життя ухиляються від зла, бо дов-жина життя – праведні дороги. Хто сприймає напоумлення, буде в доб-рах, хто ж береже картання, стане мудрим. Хто береже свої дороги, збе-реже свою душу, хто ж любить своє життя, щадить свої уста 18 перед зни-щенням. Попереду йде гордість, пе-ред упадком злодумності. 19 Краще лагідний духом з впокоренням, ніж той, хто розділяє здобич з гордими. 20 Розумний в ділах знаходить добра, хто ж надіється на Бога – блаженний.

ле 'нїя твоя `]3” Вс ^я дњ 'ла смире'ннаго ја%вњ преD (гм~ъ)4, нечsсти 'вїи же въ дн ~ь ѕо 'лъ поги 'бнђтъ” Ме 'рзо 'къ пре D (гм ~ъ)5 вся'къ высо 'косе 'рдыи, в # рђкђ же рђ'цњ вло'жь (непра 'ве Dныи)6 не и ^звине'тся” Нача'токъ пђ-ти ` бл~гомђ твори'ти пра 'ве Dное, (и ^) прїя'та же эT б ~а паче же 'ртвы жре 'нїа” И$щаи г ~а ѓбря'щетъ ра '-зђмъ съ правдою, (и) пра 'во (-)7 и%щђщеи его ѓбря '-щђтъ миръ” Вс ^я дњ 'ла гн~я съ правдою, храни'т # же ся (мђж 'ъ) неч sти 'въ въ дн ~ь ѕолъ” Вряженїя въ ё ^стна 'хъ цр ~евахъ, в сђдищи же не прелстя Tся ё ^ста е^го” (ЈА /ко) превњса мњ'рила (тако и) правда ё ^ (б~а)8, дњла его мњрила праведна” Мръзость цр ~е-ви творя'и ѕла'я, съ пра 'вдою бо готовается прsтлъ нача 'ла” Прїя'ты цр ~емъ ёстны пра 'ве Dныхъ, словеса же пра 'выхъ лю'витъ (г~ь)” ЈА /рость цр ~ева по-со 'лъ смрътенъ, мђж 'ъ же прм Dръ и ^зба'вится эT него” Въ свњтњ живо 'тнњ сн ~ъ цр ~евъ, прїя 'тїи же е^го ја %ко ѓ%блакъ по 'зденъ” Оу ^гнњжде'нїя прм Dрости и ^зволенънњ 'иши паче злата, вселе 'нїя же мђ'дрости дра 'жаиши сребра `” Пђтїе живо'тнїи ёкланя'ются эT ѕла `, долгота б ^о жи 'тїя пђтїе пра 'ве Dни” Прїем-ля'и накаѕа 'нїе въ бл ~гихъ бђдетъ, храня 'и же ѓбли(ч)е'нїя ё ^мђдри 'тся” И$же храниT своя ` пђти ` съблюде'тъ свою дш~ђ, любя 'и же живо'тъ свои щади 'тъ (своя ё ^ста `)9 пре 'жDе съкрђше 'нїя” Варя'-етъ досаж Dе'нїе, пре'жDе паде'нїя ѕл ^омышле'нїя” Лђ'че кротъкодш ~енъ съ смире 'нїемъ, нежели иже раздњ-ляе T коры'сть съ досади 'тели” Разђми 'въ въ ве 'щехъ ѓбрњта 'тель бл~гимъ, надњяи же ся на [г~а]10

бл~же n” Разђмныя и прм Dрыа ѕлы наричюT, бл~года'тни

1(2,1) 2[ASs mu.] 3[OV mu.] 4(qew) 5(qew) 6(adikw") 7(-de) 8(kuriw) 9(2,1) 10[A]

Page 27: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

27

16,21 Приповідки 17,9 же въ словесњхъ па 'че послђш 'ани бђ'дђтъ” Исто 'ч-никъ живо'тенъ мысль стяжавшїи, наказа 'нїе (-)1

безђм 'ныхъ ѕло” СрDце прм Dраго разђмњ 'етъ ја %же ѓ ^ своихъ е^мђ ё %стъ, въ ё ^стна 'хъ же носи T ра 'зђмъ” Сотове медовии словеса ` до'бра, сла 'сть же и X исцњле '-нїе дш~и” Сђть пђтїе мни 'ми (пра 'ви сђще)2 мђ-жђ, послњ 'дняя же е^го зря 'тъ во дно а %дђ” Мђ'жъ (же) въ трђ'дњхъ трђжа 'етъ себе, (-)3 изнђжа 'етъ себњ поги'бель” (-)4 Стропти 'выи въ ё ^стна X своихъ но'ситъ (себњ) поги 'бель, м Qђ (же) безђ'менъ копа '-етъ себњ ѕло, (и ^) въ ё ^стнђ свою събираеT (себњ) ѓ%гнь” Мђжъ (же) стропти 'въ распаляе T ѕло, и ^ за'рю лестнђ възгнњща 'етъ (имъ)5 и ^ разлђча'етъ дрђ'-ги” Мђж 'ъ (же) зако 'нопрестђ'пенъ и ^скђшае T дрђ'ги и ^ наво 'дитъ ихъ пђти ` не бл~ги” ё ^твержа 'яи ѓ%чи свои мы'слитъ развраще 'нная, емля'и же ся за ёс-тнђ свою (нарица'етъ) вся ѕла'а, се 'и пе 'щь е^сть зло'бњ” вњне 'цъ хваленъ ста 'рости, въ пђте X же пра 'ведны X ѓбрњта 'ется” Лђ'чи мђж 'ъ долготерпе '-ливъ паче крњ 'пкаго, [(-)6 мђ'жъ мђдрость и ^мњяи паче дњлателя вели'каго]7, а держа 'и гнњ'въ паче ниZвзя 'того гра 'да” В нњдра вхо 'дятъ вс ^я (сїя) [пра 'ве Dны M]8, эT г ~а же вс ^я пра 'ве Dна”

21 Мудрих і розумних кличуть пога-ними, благодатні ж в словах радше будуть вислухані. 22 Розум – джере-ло життя тим, що його придбали, на-поумлення безумних погане. 23 Сер-це мудрого розуміє те, що з його власних уст, на губах же він носить зрозуміння. 24 Добрі слова – вощини меду, їхня же солодкість – оздоров-лення душі. 25 Є дороги, що вва-жаються правильними для чоловіка, а його кінець бачать на дні аду. 26 Чо-ловік в трудах себе трудить, виборює собі згубу вивихнений на своїх устах, носить собі згубу. 27 Безумний чоло-вік викопує собі зло, а на своїх губах збирає собі вогонь. 28 Викривлений чоловік розпалює зло, і ним запалює полумінь обмани, і розлучає друзів. 29 Законопереступний чоловік ви-пробовує друзів і спроваджує їх на недобрі дороги. 30 Хто скріплює свої очі, роздумує про згубне, хто ж хапа-ється за свої уста, вимовляє всяке зло, цей є піччю зла. 31 Старість – ві-нець хвали, знаходиться ж на дорогах праведності. 32 Довготерпеливий чо-ловік кращий від сильного, чоловік, що має мудрість, кращий, ніж вели-кий діяч, а хто стримує гнів, кращий від захопленого міста. 33 До лона праведних надходить це все, все ж праведне від Господа.

Л Глvа, з ~і”ђ'че хлњбъ съ сла 'стїю въ ми 'рњ, нежели до M и ^спо 'лнен # (бл~гимъ мно'гимъ)9, и ^ непра '-ведномъ заколе 'нїемъ со сва'ромъ. ра 'бъ смы 'сленъ ё ^дръжи 'тъ господина несмы 'с-лена, въ бра 'тїю же раздњли 'тъ (и ^мњнїе)

Глава 17

1 Краще хліб з приємністю в ми-рі, ніж дім повний численних дібр і неправедних заколень зі сваркою. 2 Розумний раб володітиме над немуд-рим паном, між братами ж розділить майно на частки. 3 Так як у вогні ви-

на ча'сти” ЈА /коже искђша'ется въ (ѓгни)10 сребро ` и ^ зла'то, та 'ко и ^збра'н #ныхъ ср Dца эT г ~а. ѕлы 'и послђ-шаеT ја ^зыка законопрестђпна, пра 'ведныи же не вни-маетъ ё ^сте 'нъ л#жи 'выхъ. рђга'яся ёбо'гомђ, раз-дражаетъ сътво 'ршаго и&. (и) ра 'дђя же ся ги'б-нђщемђ не и ^звине'тся, ми 'лђяи же поми 'лованъ бђдетъ” Вњне 'ць ста 'рости сн ~ы сн ~овъ, похвала y дњ-темъ эTц ~ы и ^хъ” Вњрномђ весь ми'ръ бога'тествъ, невњрномђ же ниже е^ді'нъ пњ 'няѕь. не сподоби 'те-ся безђмномђ ё ^стнњ ` въ вњ 'рђ, ни пра 'веднаго ё ^стнњ ` въ лжђ. м #зда ` (блгDть е^сть ё ^ча 'щимъ)11, и ^дњже аще ѓбратя 'тся поспњ 'ется (им #)” И $же таи 'т# ѓби 'ды и %щетъ любве `, (і) и ^же ненави 'дитъ

пробовується срібло і золото, так ви-браних серця у Господа. 4 Поганий слухається законопереступного язи-ка, а праведний не сприймає обман-ливих губ. 5 Хто насміхається з бід-ного, дражнить Того, що його ство-рив, і хто радіє ж тим, що гине, не буде невинним. Хто ж милосердить-ся, буде помилуваний. 6 Вінець ста-рості – сини синів, похвала дітей – їхні батьки. 6 Вірному ввесь світ маєтків, невірному ж ані один мідяк. 7 Не до вподоби будуть безумному вірні уста, ані уста праведного не пі-дуть на брехню. 8 Винагорода є лас-кою для тих, що навчають, куди лиш повернуться, їм повезе. 9 Хто скриває ______

1(-de) 2(2,1) 3(-kai) 4(-mentoi) 5(kakoi") 6(-kai) 7[ASs] 8[S*] 9(2,1) 10(kaminw) 11(caritwn h paideia toi" crwmenoi")

Page 28: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

28

17,9 Приповідки 17,28 образи, шукає любов, і хто ненави-дить скривати, нищить дружби і до-ми. 10 Погроза розбиває серце муд-рого, а безумний і коли б’ють не чує побоїв. 11 Сварки піднімає кожний поганий, Господь же йому пошле не-милосердного ангела. 12 Розумний чоловік впадає у смуток, безумні ж задумують зло. 13 Як хто віддає зло за добро, не вступиться зло з його до-му. 14 Владу дають словом – початок праведності, а випереджує біднота, і повстання, і бійка. 15 Хто судить не-праведне праведним, неправедного ж праведним, нечистий і огидний в Господа. 16 Чому є маєток у безум-ного? Безсердечний не може придба-ти мудрість. 16 Хто вивищує свій дім, шукає знищення, а хто викручу-ється, впаде в погані навчання. 17 На всякий час май друзів, брати ж в бі-дах будьте помічними, бо задля цього бувають ласки. 18 Адже безумний чоловік заплескає, радіючи собою, так той, хто заручає себе, виручить свого друга, він же збирає вогонь на його губи. 19 Гріхолюб радіє сварка-ми, 20 а твердосердий не зустріне добрих. Чоловік же змінний язиком впадає в зло, 21 серце ж безумного біль тому, що його придбав. Батько не веселиться ненапоумленим сином, а розумний син веселить свою матір. 22 Веселе ж серце робить добрий настрій, а у сумного чоловіка засох-нуть кості. 23 Тому, хто неправедно бере взятки до лона, не будуть успіш-ними дороги на праведність, безбож-ні ж ухиляються від праведної доро-ги. 24 Лице мудрого чоловіка розум-не, очі ж безумних на кінцях землі. 25 Гнів батькові – безумний син і біль тій, що його породила. 26 Не-добре праведному чоловікові чинити марноти, ані не є праведно могутнім робити змову проти праведних. 27 Хто щадить слово, видасть жорстку розумність, а терпеливий чоловік ро-зумний, більше ніж той, що має на-уки. 28 Чи нерозумному, що попро-сить мудрості, це вважатиметься йо-му за мудрість? Адже як хто зробить себе подиву гідним, вважатиметься за розумного.

съкрыва 'ти разъдрђша 'етъ дрђжбы и ^ домы” Съ-крђша 'етъ преще'нїе срDце мђдраго, безђмныи же (и) бїе'мъ не чю'етъ ра'нъ. прекосло 'вїя въздви '-жетъ вся 'къ ѕлы 'и, г~ь же а %гг~ла неми'лостивна по 'слетъ на 'нь” Въпада 'етъ въ печа 'ль мђжђ смы '-сленђ, безђмнїи же размышля 'ютъ ѕла 'я” И $же въздае 'тъ ѕло'е въз до 'брое, не подви 'жется ѕло и ^з до 'мђ е^го. вла'сть даю'тъ сло 'вомъ нача'ло пра 'вды, преди же повњда 'етъ ё ^бо'жество (и) тя 'жесть и ^ сва 'ръ. иже (сђдитъ непра 'ведне пра 'веднаго)1, непра '-веднаго же пра 'ведне, нечи'стъ и ^ мръзокъ эT (г~а)2. въскђ'ю бя 'ше имњнїе безђмномђ, стяжа 'ти (-)3

премђдрости безъсръдыи не мо'жетъ. и ^же възно'-ситъ до 'мъ свои, и%щетъ съкрђше 'нїа, а ѓстроп-тева 'яися въ наёче 'нїе в #пада 'етъ въ ѕла 'я” Въ вся 'ко время (да и%маши дрђги)4, бра 'тїя же въ бњда X пособи 'ви (быва'ите)5” сего бо ра'ди блгDти бы-ва 'ютъ. м Qђ (же) безђменъ въспле 'щетъ (ра 'дђя-ся)6 себњ, ја %коже (-)7 порђча 'яися изрђчитъ дрђга свое ^го, (се'и же въ е^го ёстнђ ѓ%гнь събира'етъ). грњхолю'бецъ ра 'дђется сва 'ром#, а ^ жестосръдыи не ё ^срњще T бл~гих#. мђж # (же) премњн #ныи јазы 'ко M в #па-даетъ въ ѕло, ср Dце же безђмна h бо'лњзнь стяжа 'в-шомђ е&. не весели Tся эTц ~ъ ѓ сн ~њ ненаказа nнњ, сн~ъ же мђдръ весели T мт~рь свою. срDце (же) весе 'ло бл~гъ нра'въ тво 'ри T, мђжђ же скърбли 'вђ засы 'шђтъ ко 'с-ти. прие%млющђ м #здђ (бес пра 'вды в ня 'дра)8, не поспњю 'тся пђтїе (въ пра'вдђ). (нечести 'вїи же ё ^клоня'ютъ)9 пђти ` пра 'выя, лице` разђмно мђжа премђдра, ѓ%чи же бизђмныхъ на коnциX земли. гнњвъ эTц ~ђ сн ~ъ безђменъ, и бо'лњзнь ро'ж#шеи его. т#щеты ` твори'ти мђжђ пра 'веднђ не добро, ниже прпDбно кова 'ти ко 'ва могђте M ѓ пра 'ведныхъ. и ^же щади'тъ гл ~ъ и ^спђститъ же 'стокъ ра 'зђмъ, тръпели 'въ же мђжъ мђдръ (лђчши и %щђщаго наё'ки). несмы 'сленнђ въпро 'шьшђ ѓ премђдрости, премђдрость въмњни'т ли ся (е^мђ). ди 'вна бо кто ` себе сътво 'рь непщева 'нїемъ мђдръ бы 'ти”

1(dikaion krinei ton adikon) 2(qew) 3(-gar) 4(filo" uparcetw soi) 5(estwsan) 6(kai epicairei) 7(-kai) 8(3,4,1,2) 9(asebh" de ekklinei)

Page 29: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

29

18,1 Приповідки 19,3

В Глvа, и~і”ины и %щетъ мђжъ хотя эTлђчитися эT (дрђга)1, на вся'ко же вре 'мя поно-си 'мъ быва'етъ. не требђетъ премђдрос-ти (мђжъ) скђдоё 'менъ, зане ` па 'че во '-дится безђмїемъ. е^гда ` прїидетъ не-

Глава 18

1 Причини шукає чоловік, що ба-жає відлучитися від друга, в усякому ж часі є погордженим. 2 Не потребує мудрості чоловік з браком розуму, бо радше керується безумністю. 3 Коли безбожний прийде в глибину зла, не

чести 'выи въ глђбинђ ` ѕо 'лъ неради'тъ, нахо'дит # же е^мђ досажде'нїе и поноше'нїе. вода глђбо'ка сло 'во въ ср Dци мђжђ, вода y въска 'чђщїя (-)2 исто 'чникъ живо'тен #. чюди 'тися лицђ нечести 'вомђ не добро, ниже прпDбно ё ^кланя'ти пра 'веднаго на сђдњ” Оу ^с-тны ` безђмнаго приво 'дятъ е^го на ѕло, ёста ' же е^го дръ 'зость сме 'рти призыва 'етъ” Оу ^стнњ ` безђм-наго съкрђша 'ютъ е^го, ёстны' же е^го сњть дш ~и (-)3” Лњни'ва низлага 'етъ стра 'хъ, дш ~и же мђжїи жена 'мъ подобнымъ, възъа 'лчетъ” Не и ^сцњля'яи себе ѓ (своихъ дњлехъ)4, (дрђгъ)5 е^сть ѓглажда 'ю-щемђ себе” И$з вели 'чества крњпости и %мя гн~е, къ немђ же притњка 'юще пра 'ведницы (сп~саются)6” И$мњнїе бога'тђ мђжђ градъ тве 'рдъ, сла 'ва же е^го (весе'лїе повњда 'етъ)7” Прежде сокрђше 'нїя възно'-сится ср Dце мђжђ, и ^ пре 'жде сла 'вы смиря 'ется” И$-же эTвњща 'етъ сло 'во прежде слы 'шнїя стђдъ е^мђ быва'етъ и ^ поноше'нїе” Гнњвъ мђжа ё ^кроти T ра 'бъ мђдръ, малодш~на же чл~ка кто ёкро 'тит#” СрDце мђ'драго стяжетъ чюв #ствїе, ё %ши же прм Dрыхъ и %щета гада 'нїи” (дњланїе)8 чл~ка пространи 'тъ и &, и ^ съ си'лнымъ (посаж Dа 'ютъ)9 е^го” Пра'ве Dныи (хђ-ли'мъ е^сть эT ѕлы 'хъ)10 въ правословїи, ја%коже е^г-да ` ѓбрящетъ сђпоста T ѓбличае ^тся. (пречистыя гл~ы)11 ё ^ставляетъ молчали 'выи, си 'лныя же (на-рица'етъ непослђшливыя)12” Бра T эT бра 'та застђ-пае M е^сть, ја %ко граD тве 'рдъ и ^ высо 'къ, ё ^крњпляет # же ся ја %ко ѓсно 'вано цр sтво” эT пло'да ё ^сте 'нъ (сво-и ^хъ) мђж'ъ насыща'етъ чре'во свое, эT плода же ё ^стнђ е^го (насытятся)13” Смр~ть и живоT в рђ'кђ ја ^зы 'ка, дръжа 'щеи же е^го снњдятъ пло 'дъ е^го” И$-же ѓбрящетъ женђ до 'брђ, ѓбрњте блг Dть, прї-ялъ же е^сть эT [г ~а]14 (кро 'тость)15” И$же и ^зго'нитъ женђ до 'брђ, и ^зго'нитъ бл~гая” дръжа 'и же любо-дњ 'ицђ, безђ'менъ и ^ нечи'стъ” (Безђ'мїе мђж 'а и ^с-тлњва 'етъ пђти е^го, и ^ б ~а вини 'тъ въ ср Dцы свое M”

дбає, находить же на нього погорда і зневага. 4 Глибока вода – слово в сер-ці чоловіка, ріка, що википає, – дже-рело життя. 5 Чудуватися лицю без-божного не добре, і неправедно від-хиляти праведного на суді. 6 Губи бе-зумного приводять його до зла, його ж уста накликають смертельну сміли-вість. 7 Уста безумного нищать його, його ж губи – засідка душі. 8 Ліни-вого страх скидає вниз, душі ж мужів подібних до жінок голодуватимуть. 9 Хто себе не оздоровляє у своїх ділах другом є тих, що себе розтирають. 10 Господнє ім’я від величності сили, прибігаючи ж до Нього праведні спа-саються. 11 Маєток багатого чоловіка – сильне місто, його ж слава розпові-дає про радість. 12 Перед знищенням серце чоловіка піднімається вгору, і перед славою впокоряється. 13 Хто відповідає слово скоріше, ніж вислу-хає, сором йому і погорда. 14 Гнів чо-ловіка утихомирить розумний раб, малодушну ж людину хто злагід-нить? 15 Серце розумного придбає сприймання, вуха ж мудрих шукають зрозуміння. 16 Діяння людини її по-ширить, і з могутніми її садять. 17 Праведного хулять злі за правильні слова, оскаржують так, наче знайдуть ворога. 18 Мовчазний спиняє пречис-ті слова, сильними ж називає непо-слушних. 19 Коли брат заступається за брата, наче сильне і високе місто, кріпиться ж, наче основане царство. 20 З плодів своїх уст чоловік насичує свій живіт, з плодів же його губ на-ситяться. 21 Смерть і життя в руці я-зика. Хто ж над ним панує, їстиме йо-го плоди. 22 Хто знайде добру жінку, знайшов ласку, одержав же від Бога лагідність. 22 Хто виганяє добру жін-ку, виганяє добро. Хто ж утримує розпусну, безумний і нечистий. 19,3 Безумність чоловіка нищить його до-роги, і він Бога винуватить у своєму серці. Бідний говорить з благаннями,

1(filwn) 2(-kai) 3(-autou) 4(2,1) 5(adelfo") 6(uyountai) 7(mega episkiazei) 8(doma) 9(kaqizanei) 10(eautou kathgoro") 11(antilogia") 12(orizei) 13(emplhsqhsetai) 14[rel.] 15(ilarothta)

Page 30: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

30

19,3 Приповідки 19,21 а багатий обезчестить на сміх. Чо-ловік, що любить дружбу, буде кращим другом, ніж брат.

Съ моле 'нїи гл~етъ ё ^бо'гїи, и бога'тыи ѓбе Zсла'ви T смњшнњ” Мђж 'ъ любо'венъ къ дрђж #бњ, паче дрђ'гъ бђдеTтъ неже бра'тъ)”

Глава 19

1 Кращим є бідний, що ходить у своїй простоті, ніж багатий, що карає свої уста. 2 Де є навчання душі, не-має добра, і хто є швидкий ногами, спотикнеться. 3 Нерозум чоловіка гу-бить його дорогу, він же серцем Бога

[ Л

Глvа, џ~і”ђче е^сть ё ^бо'гъ ходя 'и въ просто-тњ ` свое 'и, неже бога 'тъ ё ^мђча 'я ё ^стнњ ` свои `” И $дњже нњ 'сть ёче 'нїа дш ~и, нњсть добро, і иже скоръ е^сть нога'ми потъкне 'тся”]1 Неразђ '-

робить винним. 4 Багатство додає чи-сленних друзів, біднота ж усуває і від того, що є другом. 5 Фальшивий сві-док не буде без муки, хто ж непра-ведно оскаржує, не втече від неї. 6 Численні ж служать перед лицем ца-рів, а кожний поганий є в погорду людині. 7 Кожний, хто ненавидить бідного брата, буде далеко від запо-віді. Добрі задуми наближаються до тих, що її знають, і розумний чоловік її знайде. Хто чинить багато зла, знайде зло, а хто словами доводить до гніву, не спасеться. 8 Хто збирає розумність, себе любить, а хто бере-же мудрість, знайде добро. 9 Фаль-шивий свідок не буде без муки, а хто, отже, розпалює злобу, пропаде від неї. 10 Не на користь є безумному їжа, якщо раб почне з гордістю на-сильно панувати. 11 Милосердний чоловік довготерпеливий душею, йо-го ж похвала обминає законопере-ступних. 12 Царська погроза подібна до ричання лева, наче роса на траву, так тихому незлобність. 13 Ненапо-умлений син – сором батькові, і мо-литви від уст блудника – нечисті. 14 Батьки ділять синам дім і майно, від Господа злучується жінка з чолові-ком. 15 Малий страх держить жінка – душі ж лінивих голодуватимуть. 16 Хто береже заповіді, зберігає свою душу, а хто не зважає на свої дороги, згине. 17 Хто милосердиться над бід-ним, позичає Богові, за його ж даром Він йому віддасть. 18 Напоумляй свого сина, так він буде надіятися на добро, в гордості же хай не підніма-ється своєю душею. 19 Злоумний чо-ловік буде багато покараний, якщо ж є губителем, додасть свою душу. 20 Слухай, сину, напоумлення свого батька, щоб ти був мудрим на твій кінець. 21 Численні задуми в серці

мїе мђж 'а гђ'битъ пђть е^го, б ~а же вино'вна тво'-ритъ ср Dцемъ (-)2” бога'тьство прилагаеT дрђги мно'-ги, (нищета)3 же и эT сђщаго дрђг 'а ёлишаетъ” Свњдњтель ло'жъ без мђки не бђ'детъ, ѓклеве-та 'яи же без # пра 'вды не ё ^бњжи T (е^я `)” Мно'зи [же]4

ё ^гажда'ютъ преD лице'мъ цр ~емъ, вся 'къ же ѕо'лъ быва'етъ в # поноше'нїе мђж 'еви” Вся 'къ и ^же ё ^бо'гаго бра'та ненави 'дитъ, (эT заповњди)5 дале'че бђ'-детъ” Помышле'нїя бл~га (приближа 'ются вњ'дђ-щимъ ея)6, (и) мђж 'ъ же мђ'дръ ѓбрящеT ю&” Мно'го творя 'и ѕла ѓбря'щетъ ѕло'бђ, а ^ иже раз-дражае T словеса ` не сп~сется” Събира'яи мђ'дрость лю'битъ себе `, а ^ и ^же съхраня 'етъ прм Dрость ѓбря '-щетъ бл ~гая” Свњдњтель ложъ не без мђ'ки бђ-детъ, а ^ и ^же ё ^бо раZжDиза'етъ ѕло 'бђ поги'бнетъ эT нея” Не по 'лза е^сть безђ'мномђ пи 'ща, (-)7 аще рабъ начнетъ съ досажде 'нїемъ наси 'льствовати” Млs-тивъ мђж 'ъ (долготерпе 'ливъ дш ~ею)8, похва'ла же е^го ми'мохо 'диT зако 'нопрестђпныя” Цр~во преще'нїе, подо 'бно рыка 'нїю льво'вђ. ја %коже роса на сњ'но, та'-коже (тихомђ незло 'бїе)9” СтDђ (е^сть) эTц ~ђ сн ~ъ не-наказа 'нъ, и ^ нечи'сты мл ~твы эT (ё %стъ блђдни-ка)10” до 'мъ (-)11 имњ 'нїе раздњля 'ютъ эTц ~ы сн ~омъ, эT [г ~а]12 съчета 'ется жена мђ'жеви. стра 'хъ съ-дръжи 'тъ ма'лъ жена, дш ~а же (лњни 'выхъ въ-зъа 'лчюT)13” И$же храни T (за 'повњди)14 съблюда 'етъ свою дш ~ђ, а ^ нерадя 'и ѓ своихъ пђтеX поги 'бнеT” (Ми'лђ-яи ни'ща взаимъ даетъ бв ~и)15, по дая 'нїю же е^го възда'сть е^мђ” наказа 'и сн~а своего та 'ко (-)16

бђдетъ въ бл ~го ёпова 'я, в # досаж Dенїи же не възноси Tся дш ~ею своею” ѕл ^оёменъ мђ'жъ мно 'го эT-щети 'тся, аще ли гђби 'тель есть (-)17 дш ~ђ свою приложитъ” Слђшаи сн ~е (эTц~а своего наказа 'нїе)18,

1[M] 2(-autou) 3(ptwco") 4[S* ] 5(kai filia") 6(2,3,1) 7(-kai) 8(makroqumei) 9(to ilaron autou) 10(misqwmato" etaira") 11(-kai) 12[rel.] 13(aergou peinasei) 14(entolhn) 15(3-5,1,2) 16(-gar) 17(-kai) 18(3,1,2)

Page 31: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

31

19,21 Приповідки 20,11 да мђдръ бђдеши на послњдокъ свои” Мно'ги мы'-сли въ срDцы мђж 'ђ, совTњ же гн~ь въ вњ'ки пребы-ва 'етъ” Пло 'дъ мђжеви млsтыни, лђче же ни'щь пра 'веденъ, не'же бога 'тъ ло'жъ” Стра X гн ~ь живо T мђж 'еви, а ^ бестра 'шныи въдвори'тся на мњ 'стехъ” И$деже не блюде 'тся ра 'зђмъ, съкрываяи в нњд-рехъ (рђ'цњ свои)1 непра 'ве Dно, ни въ ё ^ста (своя) до-несе е^я `” Гђби'телю раны прїе'млющђ, безђм 'ныи ко-варнњи бђдетъ” А $ще же ѓблича'еши мђж 'а мђдра, разђмњетъ чю'в #ствїе” Без #чествђяи эTц ~а и эTрњ-я 'и мт~рь свою, срамотђ прїиме T и ^ поноше'нїе” Сн~ъ не послђшая наказа'нїя эTц ~а (своего), поё ^ча 'ется словесе 'мъ ѕло'мъ” Вырђча 'я ѓ%трока несмы'слена, до-сажда 'етъ ѓправда 'нїю” Оу ^ста же нечьсти 'выхъ пожрђтъ сђды, готоваются не трђжа 'ющимся ра 'ны, и мђче 'нїя подо'бно неразђмњва 'ющимъ”

чоловіка, рада ж господня остається навіки. 22 Плід чоловікові – милосер-дя, краще ж бідний праведний, ніж багатий брехливий. 23 Страх господ-ній – життя чоловікові, а хто не бо-їться, замешкає на місцях, де не збе-рігають розумність. 24 Хто неправед-но ховає до лона свої руки, ані до своїх уст їх не донесе. 25 Як згубний одержує побої, безумний стане ро-зумнішим. Якщо ж картаєш розумно-го чоловіка, він зрозуміє пізнавання. 26 Хто не шанує батька і відкидає свою матір, набирається сорому і зне-ваги. 27 Син, що не слухається на-поумлення свого батька, навчається злих слів. 28 Хто виручає безумну дитину, зневажає оправдання, уста ж безбожних пожирамуть суди. 29 По-бої приготовляються тим, що не тру-дяться, і подібно муки тим, що не ро-зуміють.

Н Глvа, к ~”еви 'нно вино`, и ^ прокля'то (еs) пїянъство” (И$) вся'къ (ходя'и бђ'е)2, не бђдетъ пре-мђдръ. недале 'че е^сть преще 'нїе цр ~ево ја%-рости льво'вы, раздража 'яи же его (и при-мњша'яися е^мь) съгрњша'етъ въ свою

Глава 20

1 Невинне вино і проклятим є п’янство. І кожний, що ходить по-дурному, не буде мудрий. 2 Погроза царя недалеко від гніву лева, хто ж його роздражнює і пристає до нього, грішить проти своєї душі. 3 Слава чо-

дш ~ђ. сла 'ва мђжђ эTвраща'тися эT клеветы `, (и ^) вся 'къ (-)3 безђменъ с таковым # сплета 'ется. по-носи 'мъ быва 'етъ лњни 'выи не ёсрамляеTся, тако-же и зае ^мля'и пшени 'цђ в жа'твђ” Вода ` глђбо'ка совњтъ въ ср Dци мђжђ, мђж # же премђдръ и ^зче 'р-плетъ ю&. вели'къ (е^сть) чл ~къ и ^ дра 'гъ мђжъ творя 'и млsть, мђжа же вњрна дњло ѓбрњсти `. и-же (бес поро 'ка живе 'тъ)4 въ пра 'вдђ, бл ~жены (и) дњти (ѓста 'витъ своя)5” Є$гда ` цр ~ь пра 'веденъ (на пр sтлњ ся 'детъ)6, не ста 'нетъ проти 'вђ ѓ%чїю е^го ничто'же лђка 'во” Кто (же) ся похва 'литъ чи'сто и ^-мњти ср Dце, ил ^и кто дръзнетъ чи'стъ быти эT грњхъ. (ѕлословя 'щихъ)7 эTц ~а ил ^и мт~рь, ё ^гаша'-етъ свњти 'лникъ (свои). ѕњни 'цама же ѓ%чїю свое 'ю ё 'зритъ т#мђ ча 'сть поспњш #ша въ прьвыхъ, (и) на послњдокъ не бл sвится. не рцы м #сти 'ти вра'га (своего), но пожди г ~а да ти помо'же T. мњри 'ло ма'ло и ^ вели'ко, и ^ мњра бњдно ра'вна, нечи'ста е^сть пре D гм~ъ (-)8 ѓбоя, и творя 'и иX та 'ко в животњ ` сво-е^мъ прет#кне 'тся” ю%нота съ прпDбнымъ (и ^спра '-витъ пђти `)9 своя, ё 'хо слы'шитъ и ѓ'ко ви '-

ловікові – відвертатися від наклепів, а кожний безумний сплітається з та-кими. 4 Коли лінивий буває погор-дженим, він не соромиться, так само і хто позичає пшеницю в жнива. 5 Рада в серці чоловіка – глибока вода, а ро-зумний чоловік її вичерпає. 6 Вели-кою є людина і догорогоцінним чоло-вік, що чинить милосердя, вірного ж чоловіка штука знайти. 7 Хто непо-рочний, живе в праведності, він і своїх дітей оставить блаженними. 8 Коли праведний цар сяде на престолі, напроти його очей не стане нічого лукавого. 9 Хто ж похвалиться, що має чисте серце, або хто насмілиться бути чистим від гріхів? 9 Хто злосло-вить батька чи матір, гасить свій сві-тильник, зінницями ж своїх очей по-бачать темряву. 9a Спершу поспішно забрана частка і на пізніше не буде поблаголовлена. 9b Не кажи, що мститимешся проти свого ворога, але почекай Господа, щоб тобі допоміг. 10 Мале і велике мірило і погана міра – рівні, оба нечисті перед Господом. 11 І хто їх робить, так спотикнеться у своєму житті. Молодий з преподоб-

1(2,1) 2(de o summeignumeno" auth) 3(-de) 4(3,1,2) 5(2,1) 6(3,1,2) 7(kakologounto") 8(-kai) 9(kai euqeia h odo")

Page 32: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

32

20,11 Приповідки 21,15 ним випрямить свої дороги. 12 Вухо чує і око бачить, Господь той, що творить оба. 13 Не люби наклепів, щоб ти не відпав, відкрий свої очі і наситься хлібом. 23 Гидота Господеві – подвійна міра, і неправильне міри-ло не є ним сприйняте. 24 Від Госпо-да ж випрямляються кроки чоловіка. Хто ж грішить, отже, як зрозуміє йо-го дороги? 25 Засідка чоловікові – швидко щось з своїх посвятити, бо по молитві буває покаяння. 26 Мудрий цар є пересіювачем безбожних і на-кладе на них колесо. 27 Господнє світло освітлює душі людей і думки того, хто шукає ситості для свого че-рева. 28 Праведна милостиня – це о-беріг цареві, і оточить його престіл у праведності. 29 Почуття мудрості є прикрасою молодих, сивина ж – сла-ва старцям. 30 Побиття і докори ко-лять злих, рани ж у сховках лона.

дитъ г ~ь дњла 'яи (-)1 ѓбоя” Не люби клевета 'нїя да не эTпаде'ши, эTврьзи ѓ%чи свои и ^ насыща'ися хлњба. мръ'зость гв~и сђгђба мњра, и мњри 'ло льсти 'вно нњсть (эT него прїятно)2. эT г ~а (же) и ^справля'ются стопы ` мђжеви, (съгрњша 'яи)3 же како ё ^бо разђмњ 'етъ пђти ` е^го. сњть мђжеви ско 'ра своа ѓсвяща'ти, по моли 'твњ б ^о покаја %нїе быва'етъ. вњятель нечести 'вымъ (е^сть) цр ~ь мђдръ, и ^ нало 'жиT на ' ня ко'ло” Св Tњ гн~ь (ѓзаряеT дш ~а)4 чл~ко M (і помышленїа), іже и %щеT (насыщенїа чре 'вђ свое ^мђ)5. мл sтыни (-)6 и%стїн #на съхране'нїе цр ~ю, и ѓбы 'идетъ (пр sтлъ е^го въ пра'вдђ)7. лњпо е^сть ю%нота 'м # премђдрости чю'в #ство, сла 'ва же ста 'рцемъ сњди 'ны. съкрђше 'нїя и досажде'нїя ё ^тыка 'ются ѕлы 'х#, ја %звы же въ сокро 'вищехъ чре 'ва”

Глава 21

1 Так як напад води, так і серце царя в руці Бога. І куди лиш побажає повернути, туди його схилить. 2 Кожний чоловік являється перед со-бою праведним, Господь же дослі джує серця. 3 Чинити праведне і

ЈА Глvа, к~а”

коже ё ^стремле 'нїе во'дное, та 'ко (и) срDце цр ~ево в рђцњ ` бж ~їи” (И $) а 'може а ^ще въсхо'ще T ѓбрати 'ти, та'мо ё-клонитъ е&” Вся 'къ м Qђ ја ^вляется пре D собо 'ю пра 'веденъ, и ^спыта 'ет же

говорити правду вгодне у Бога, рад-ше ніж жертва крові. 4 Величавий чо-ловік сміливий на докору. Світило ж безбожних – гріхи, і всі задуми язика рубаються і не є успішні, тільке все на знищення. 6 Хто чинить скарби брехливим язиком, переслідує марне в сітях смерті. 7 І згуба накидається на безбожних, бо не бажають чинити праведне. 8 Звихненим Бог посилає звихнені дороги, бо його діла пречис-ті і праведні. 9 Краще жити в куті на відкритому, ніж в побілених і у зви-чайному домі з безбожністю. 10 Ду-ша безбожних не буде помилувана ніякою людиною, 11 як страту прий-має згубний, розумний буде незлоб-ний. Мудрий, що розуміє, одержить знання. 12 Праведний розуміє серця безбожних і дає безбожним догану за зло. 13 Хто затикає свої вуха, щоб не почути немічного, і він закличе, і не буде того, хто його вислухає. 14 Та-ємний дар відводить гнів, хто ж ща-дить дари, піднімає сильний гнів. 15 Веселість праведних чинить суд, і преподобний нечистий в тих, що чи-_____

срDца г~ь. твори'ти пра 'вдђ і и 'стин #нђ гл~ати изволе-но эT б ~а, па 'че нежели ` жрътвђ кро 'вьнђю. велича'въ (мђжъ), на досажде'нїе дрьзосръ'дъ” Свњти 'ло же нечести 'вых# грњси `, [и вся ` помышле 'нїя и ^збыTкђ съсњца 'ются, и ^ не споспњша 'ются то 'кмо вся'ко въ лише 'нїе]8. дњлаяи сокро 'вища јазы 'комъ лжи'-вымъ, сђетна го'нитъ на сњти сме 'ртны. (и) всегђби'тельство на нечести 'выа ё ^стремля 'ется, не хотя'тъ б 'о дњяти пра 'ведная. къ стропо 'т-ны M стропо 'тная пђти ` посыла 'етъ б ~ъ, прч sта б ^о и ^ пра 'ва дњла е^го. лђ'че жи 'ти въ ё ^глњ ` на я 'снњ, нежели ` въ пова 'пленнњ с непра'вдою, и ^ въ хра 'минњ про 'стњ. дш ~а нечести 'выхъ не поми'лђется ни эT е^ді'наго чл~ка, тщетђ прїемлюще гђби 'телю м Dръ бђдетъ незлоби 'выи. разђмњ 'яи y премђдрыи прїи-метъ ра 'зђмъ, разђмњва 'етъ пра 'ведныи ср Dца не-чести 'выхъ, и ^ досаж Dа'етъ нечести 'вы M ѓ ѕлњ `. и ^же затыка 'етъ ё 'ши (свои) не послђшати не'мощнаго, и ^ то'и призоветъ и не бђдетъ послђшаяи (его). дая 'нїе та'ино эTвращае T гнњвы, (щадя'и же дары въздви'же T ја %рость)9 крњпкђ. весе 'лїе пра 'ведныхъ тво-

1(-kai) 2(3,1,2) 3(qnhto") 4(pnoh) 5(tameina koilia") 6(-kai) 7(3,4,1,2) 8[M] 9(3,2,1,5,4)

Page 33: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

33

21,15 Приповідки 22,9 ри T сђды, (и ^) прпDбны же нечистъ эT злодњющихъ. мђж # (же) блђдя эT пђти ` пра 'ведна, в сонмищи и ^споли 'нъ почїетъ. (и) мђжъ скђденъ любитъ ве-селїе, любя 'и (же) вино и еле 'и, (не ѓбогати Tся)1, ѓтребїе же праведникђ безаконникъ. лђче жи 'ти въ земли` пђсте, неже (жи 'ти) со женою сварли 'вою и ^ я-зы 'чною и гнњвливою. съкро 'вище въжделњнно почї-етъ въ ё ^ста X премђдрђ, безђмнїи же мђжи по-жира 'юT е^го. пђть пра 'вды и ^ млsтыня, ѓбря'щетъ животъ и сла 'вђ” Гра D (ё ^твержа 'етъ мђжъ)2 пре-мђдръ, и ^ раздрђша 'ется ё ^тверже 'нїе на не y надњ-я 'шася нечести 'вїи” И$же хранитъ своя ё ^ста ` и ^ язы 'къ, соблюдаетъ эT печа 'ли дш ~ђ свою. дръзыи и ѓплазивъ и ^ яростивъ гђби'тельство нарица 'ет-ся, и ^же непра 'вдђ мы 'слиT законопрестђпникъ (е^сть). По 'хоти лњни 'ваго ёбива'ютъ, не волите б ^о рђцњ е^го творити ничто y. нечестивъ жела 'етъ весь дн~ь по 'хоти злы `, пра 'ведныи же ми'лђетъ и щедрђетъ неща'дне. жрътвы нечестивыхъ мръзость гв~и, и-бо безако 'нно прино'сятъ я &. свњдњтель (б ^о) ло'жъ поги'бнеT, мђжъ (-)3 послђшли 'въ съхраня 'яи ре-четъ. нечести 'въ мђжъ безъчестно стоитъ лицеM, пра 'выи же самъ разђмњ 'етъ пђти ` своя. нњсть премђдрость, нњсть мђжество, (и) нњсть со-вњтъ къ нечести 'вомђ. ко 'нь готоваеTся въ дн ~ь бра'ни, (а) эT г ~а же по 'мощь”

нять зло. 16 Чоловік, що заблукає з дороги праведності, спочине в зборі велетнів. 17 І нужденний чоловік лю-бить веселість, а хто любить вино і олію, не збагатиться, 18 а беззакон-ник є покидьком для праведного. 19 Краще жити в пустинній землі, ніж жити з сварливою і язикатою та гнів-ливою жінкою. 20 Бажаний скарб спочине на устах мудрого, безумні ж чоловіки його пожирають. 21 Дорога праведності й милосердя знайде жит-тя і славу. 22 Мудрий чоловік скріп-ляє місто, і нищиться укріплення, на яке безбожні поклали надію. 23 Хто береже свої уста і язик, оберігає від смутку свою душу. 24 Смільчак та впертюх і лютуючий називається згу-бою, хто задумує неправедне, є зако-нопереступником. 25 Пожадання вби-вають лінивого, бо його руки не хо-чуть нічого чинити. 26 Безбожний цілий день бажає погані пожадання, а праведний милосердиться і буває щедрим не щадячи себе. 27 Жертви безбожних – гидота Господеві, бо й беззаконно їх приносять. 28 Адже фальшивий свідок згине, послушний чоловік говорить обережно. 29 Без-божний чоловік безлико стоїть перед лицем, а праведний сам розуміє свої дороги. 30 Немає мудрості, немає мужності і немає ради на безбожного. 31 Кінь підготовляється на день вій-ни, а поміч від Господа.

И Гл vа, к~в”зволенњ'иши (же) е^сть и ^мя добро, неже бога'тъство мно'го, (и) лђче (-)4 сребра и ^ злата блгDть бл ~га. бога'тъ и ^ ниu срњ-то 'ста дрђгъ дрђга, ѓ%ба же е^сть г ~ь сътворилъ. хђдо'гъ ви'дњвъ лђка 'ваго

Глава 22

1 Кращим же є добре ім’я, ніж ве-лике багатство, і добра ласка краща від срібла і золота. 2 Багатий і бідний зустріли друг друга, обох же створив Господь. 3 Розумний, побачивши лу-кавого в муках, сам сильно напоум-

въ мђкахъ крњпко самъ наказђется, безђмнїи же мимоше Dше ѓт#щети 'шася” ро 'дъ премђдрости бо'язнь гн~я, и ^ бога'т#ствїе и ^ сла 'ва (-)5 живо'тъ. влъчецъ и сњть на пђтехъ стропо 'тныхъ, хра-ня'и же свою дш ~ђ избњжи 'тъ эT нихъ. бога'тїиё ^богими ѓблада'ютъ, и раби (-)6 гм~ъ длъгъ эT-даю'тъ сњ 'явыи злое пожнетъ злое, ранђ же дњлы свои'ми съвръшитъ. мђ'жа ти 'ха (-)7 да'теля лю'-биT (г ~ь)8, сђ'етныX же дњлъ е^го (не въспомянеT)9. ми'лђяй (же) ни'щаго са 'м ся препита 'етъ, свои бо хлњбъ пода 'сть ё ^бо'гомђ” Побњжденїе и ^ честь пре-

люється, безумні ж, пройшовши, бу-ли відкинені. 4 Рід мудрості – господ-ній страх, і багатство, і слава життя. 5 Колючки і засідки на поганих доро-гах – хто ж стереже свою душу, втече від них. 7 Багаті володіють бідними, і раби віддають довг панам. 8 Хто сіє погане, пожне зло, рану ж довершить своїми ділами. 8 Спокійного чолові-ка, який дає, любить Господь, марних же його діл Він не згадає. 9 Хто ж милує бідного, сам буде прогодова-ний, бо дав бідному свій хліб. 9 Пе-ремогу і почесті міняє той, хто дає дари, душу ж вигублює задля прид-

1(ei" plouton) 2(ocura" epebh) 3(-de) 4(-de) 5(-kai) 6(-idioi") 7(-kai) 8(qeo") 9(suntelesei)

Page 34: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

34

22,9 Приповідки 22,29 баних. 10 Викинь зі збору губителя, вийде з ним сварка, бо коли сяде в зборі, всім дошкуляє. 11 Любить Гос-подь преподобних серцем, сприйнят-ні же Йому всі непорочні у своїх дорогах. Устами цар пасе свій народ, 12 очі ж господні зберігають сприй-мання. Законопереступний накида-ється словом, 13 лінивий шукає при-чини і говорить: На стежках лев, а на дорогах розбійники. 14 Уста законо-переступних – глибока яма, знена-виджений же Господом до неї впаде. 14 Є дороги, що злі перед чоловіком, і не він не бажає від них відвер-нутися, належиться ж відвернутися зі скривленої дороги зла. 15 Незнанням запалає серце молодого, палиця і на-поумлення від нього далеко. 16 Хто ж кривдить бідного, зробить собі ба-гато зла, і дає багатому на зменшен-ня. 17 Приклади своє вухо до мудрих слів і послухай мої слова, постав же до них своє серце, щоб ти пізнав, що вони добрі. 18 І якщо вкладеш їх до твого серця, звеселять тебе з твоїми губами. 19 Будь тим, що надіється на Господа, і Він тебе навчить своїх доріг. 20 Ти ж напиши їх собі на дороговказ, на раду і почуття та знання, на широту твого серця. 21 Бо навчу тебе праведного слова і слу-хати правдиве пізнання, на відповіді правдивих слів тим, що тебе пи-тають. 22 Не зневажай бідного, тому що він бідний, і не дошкуляй не-мічному в брамах, 23 бо Господь су-дить йому судом, спаси свою не ті-лесну душу. 24 Не будь другом гнів-ливому чоловікові, і не приставай до жорстокосердного товариша, 25 щоб часом ти не навчився його доріг, не взяв сіть своїй душі. 26 Не дай себе в запоруку зі встиду перед лицем, 27 бо якщо не матимеш звідки, чим ви-купитися, заберуть і постіль, що під твоїми ребрами. 28 Не пересувай вічні границі, які поклали твої бать-ки, 29 чоловік передбачливий і кміт-ливий у своїх ділах повинен стояти перед царями, а не стояти перед не-мічним чоловіком.

страя 'етъ (даяи да 'ры)1, дш ~ђ же погђбля'етъ притяжа 'ныхъ ради. и ^ждени эT сонмища гђби'-теля, (-)2 и ^зы 'идетъ с нимъ побњжденїе, е^гда б ^о ся'деT в сонмищи всњмъ досажда 'етъ” Лю'битъ г ~ь прпDбныхъ ср Dца, приемлеми же е^мђ вси непороч-нїи (въ пђтехъ свои X). ёстна 'ма пасе T цр~ь (лю'ди своя), ѓ%чи же гн~и соблюда 'ютъ чю'вствїе. досажа '-етъ (сло'вомъ)3 законопрестђпныи вины и%щетъ и гл~етъ лњнивыи, ле'въ на стезя'хъ, на пђтех же разбо'иницы. ја ^ма глђбо 'ка ёста ` (законопрестђп-ныхъ)4, възненавидњныи же эT г ~а въпадется в ню. сђть пђтїе злїи преD мђжемъ, и ^ не лю'биT възврати 'тися эT ни'хъ. възвратити же ся по-доба'етъ эT пђти ` стропо 'тна (-)5 зла” Невњждес-твомъ възгори 'тся ср Dце ю'наго, жезлъ (-)6 и ^ нака-за 'нїе далече эT него. ѓбидя'и (же) ё ^бога мно'го (се-бњ [ѕла]7 сътвори 'т#)8, (и) дае 'тъ (-)9 бога'томђ на ни'щемъ. ко словесемъ мђдрыхъ прилага 'и свое ё'хо и ^ ёслы 'ши (моа словеса `)10, свое же срDце поста 'ви (к нимъ) да разђмњеши ја%ко добра сђть. и ^ а 'ще вложиши я & въ срDце твое, възвеселятъ тебе съ твоима ёстнама. бђды ты на г~а ёпова 'я, и наё ^читъ тя пђтемъ своимъ. (-)11 ты ' же на-пиши я& себњ (на ёстрое 'нїе)12, на совњтъ (и ^ чю'в-ство) и ра 'зђмъ, на широтђ срDца твоего. наёчю бо тя и%стинномђ словеси, и разђма [и%стиннаго]13

послђшати, на эTвњты словесемъ и%стиннымъ, въпрашающимъ тя. не ёкаря 'и ни'ща зане ё ^-богъ есть, и ^ не досаждаи не'мощномђ въ вра '-тњхъ. г~ь бо сђдитъ е^мђ сђдомъ, (-)14 изба'ви свою невещественђю дш ~ђ” Не быва 'и дрђгъ мђжђ гнњвли 'вђ, (и) со дрђгомъ (-)15 жестосръдны M не съ-чета 'ися. егда когда наёчишися пђте M е^го, (-)16

прїимеши тенето свое 'и дш ~и. не вдаися въ по-рђче 'нїе стыдяся лица е^да б ^о не бђдеши и ^мњти чиM и ^скђпи 'тися, (и ^) во'зм Tђ посте 'лю ја %же по D ребры твоими. не прелага 'и предњлъ вњчныхъ, ја ^же по-ложи 'ша эTц ~ы твои. прозрива чл ~ка и ^ снажя въ дњле свое M, цр ~еви подоба 'етъ пре Dстоя 'ти, и ^ не сто-я 'ти пре D мђжемъ немощнымъ”

1(2,1) 2(-kai) 3(de logou") 4(paranomou) 5(-kai) 6(-de) 7[rel.] 8(3,1,2) 9(-de) 10(emon logon) 11(-kai) 12(trissw") 13[A ] 14(-kai) 15(-de) 16(-kai)

Page 35: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

35

23,1 Приповідки 23,26

А Глvа, к ~г”ще ся 'деши вече 'ряти на трапезњ [си 'л-наго]1, разђмњва 'я разђмњва 'и предъста-вле 'нная ти. и наложи ` рђкђ твою вњ-дыи ја %же что си'цево, подоба'етъ бо те-бњ ё ^краша 'ти себе. а ^ще ли насыщнњ 'и-

Глава 23

1 Якщо сядеш вечеряти при столі сильного, розуміючи зрозумій поста-влене перед тобою 2 і наклади на уста твою руку, знаючи, що це таке, бо тобі треба себе підготувати. 3 Як-що ж ти є насиченим, не пожадай йо-

шїи еси не хощи слаждъшиM е^го, сицева 'а бо и %мать животъ лжи'выхъ. не належи ёбо'гъ сы 'и съ бога'тымъ, эT свое ^го (-)2 помышле 'нїя въстя-за 'ися. аще (бо) ёстреми 'ши (на него ѓ%ко свое)3

никогдаже ја ^виTся, съдњланњ бо е^ста е^мђ кри 'лњ ја ^ко ѓрлђ, и ^ ѓбращаеTся (-)4 пристђпа 'ющемђ к не-мђ. не вечеряи съ мђжемъ ревни'вомъ, ни похощи пи 'щамъ его. и'мже б ^о ѓ%бразомъ аще кто погло-ти 'тъ кла 'сы, сице (ја %сти и ^ пити с нимъ)5, ни-же къ себњ въведе'ши е^го, ниже снњси хлњбъ свои с нимъ изблюетъ б ^о и&. и ^ ѓсквернитъ словеса ` твоя добрая. въ ёшїю безђмнаго ничтоже гл ~и, да не когда ` подража'ти начнетъ разђмная слове-са ` твоя. Не прелага 'и предњлъ вњчныхъ, въ стя-жа 'нїе (-)6 сирота'мъ не вниди. избавля'я бо и ^хъ г ~ь крњпокъ е^сть, и ^ разъсђди T сђдъ и ^хъ с тобою. да 'ждь въ наказа'нїе ср Dце твое, ё %ши же свои ё ^го-товаи словесемъ чю'въственымъ. не эTрњи младен-ца нака 'зовати, аще бо (жезломъ бїеши е^го)7 (и) не ё'мретъ (эT него). ты ' же ё ^бо бїяй е^го жез-ломъ, дш ~ђ же е^го (и ^збавиши эT (злы `) см ~рти)8” Сн~е а ^ще премђдро бђдетъ (ср Dце твое)9, възвесели-ши и мое ср Dце. и въ поё ^че 'нїе словесъ твои ё ^с-тнњ ` к мои ^ма ёстна 'ма, аще пра 'ва бђдета” да не ревнђетъ ср Dце твое грњшникомъ, но въ бо'яз-ни гн~и бђди весь дн~ь. аще бо съблюдеши я& бђ-дђтъ ти внђци, (и) ёпова 'нїе (-)10 твое не эT-стђпитъ” Слђшаи сн ~е и премђдръ быва 'и, і и ^с-правля 'и мы 'сль (ср Dца твоего)11” Не бђди винопїи 'ца, ниже прилага 'ися (-)12 мя 'съ кђпова 'нїю. вся 'къ б ^о пїяница и любодњи ѓбнища'ютъ, и ^ ѓблечетася в растерза 'нная, и съкръпленая (и) вся сонная” Слђшаи сн~е (-)13 рождъшаго тя, и ^ не неради е^г-да состарњ 'ется твоя мати. [и %сти nнђ стяжи `, и ^ не эTрини мђдрости и ё ^че 'нїя и ра 'зђма]14. доб-рњ въспитње T эTц ~ъ пра 'веденъ, ѓ сн ~њ же премђ-

го насолод, бо це має неправдиве життя. 4 Не рівняйся з багатим буду-чи бідним, допитайся твоїм розумом. 5 Бо якщо покладеш на нього твоє око, більше не з’явиться, бо йому приготовані крила наче орла, і повер-тається до того, що приступає до ньо-го. 6 Не вечеряй з ревнивим чолові-ком ані не пожадай його страв, 7 бо так, наче хтось ковтнув колоски, так з ним їсти і пити. 8 Ані до себе його не введеш, ані з ним не з’їси свій хліб, бо виблює його і опоганить твої доб-рі слова. 9 До вух безумного не го-вори нічого, щоб часом не почав кпи-ти з твоїх розумних слів. 10 Не пере-ставляй вічні границі, не іди на посі-лість сиріт, 11 бо сильний Господь є Той, хто їх визволяє, і судитиме їхній суд з тобою. 12 Дай твоє серце в на-поумлення, підготуй же свої вуха для сприймання слів. 13 Не відмовляйся напоумляти дітей, бо якщо битимеш його палицею, і не помре від неї. 14 Ти ж, отже, б’ючи його палицею, спа-сеш його душу від поганої смерті. 15 Сину, якщо твоє серце стане мудрим, звеселиш і моє серце, 16 і якщо твої уста будуть правильні до слів моїх губ на повчання, 17 хай твоє серце не ревнує грішникам, але будь в господ-ньому страсі ввесь день. 18 Бо якщо їх збережеш, будуть тобі внуки, а твоя надія не відійде. 19 Слухай, си-ну, і ставай мудрим, і випрямлюй роздум твого серця. 20 Не будь вино-пійцем, ані не вдавайся на купівлю м’яса, 21 бо кожний п’яниця і роз-пусник збідніють і зодягнуться в подерте і розшарпане, і всі заспані. 22 Слухай, сину, того, що тебе поро-див, і не обурюйся, коли постаріється твоя матір. Придбай правду і не від-кинь мудрості, і повчання, і розумін-ня. 24 Праведний батько добре вихо-ває, а мудрим сином радіє його душа. 25 Хай тобою розвеселиться батько і матір і хай радіє та, що тебе поро-дила. 26 Дай мені, сину, твоє серце,

1[A] 2(-de) 3(4,3,1,2) 4(-ei" ton oikon) 5(esqiei kai pinei) 6(-de) 7(2,3,1) 8(2,4,1) 9(2,1) 10(-de) 11(2,1) 12(-sumbolai") 13(-patro") 14[M]

Page 36: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

36

23,26 Приповідки 24,13 твої ж очі хай бережуть мої дороги. 27 Чужий дім – глибока яма, і чужа криниця вузька. 28 Бо так він швидко згине, і всякий законопереступник буде знищений. 29 Кому горе, кому клопіт, кому суди, кому туга і зне-вага, кому даром побиття. В кого сині очі, 30 хіба не в тих, що пе-ребувають на вині і підглядають де, коли бувають бенкети? 31 Не упи-вайтеся вином, але говоріть з пра-ведними людьми і говоріть в про-ходах. Бо якщо звернеш свої очі на чашу і склянку, пізніше ж ходитимеш більш нагим від тернини, 32 вкінці ж, наче вкушений гадиною, простяг-неться і розійдеться отрута, наче від рогатого змія. 33 Коли твої очі по-бачать чужу жінку, і твої уста тоді скажуть звихнене, 34 і розтанеш, на-че в серці моря і наче керманич у ве-ликій бурі. 35 Скажеш же: Мене побили, і я не болів, і з мене покпили, я ж не зрозумів. Коли буде ранок, щоб, прийшовши, я спитав: З якими зійду?

дрњ весели 'тся дш ~а е^го. да весели 'тся эTц ~ъ и ^ мт~и ѓ тебњ, и ^ да радђе ^тся рождъшїя тя. даждь ми сн ~е твое срDце, твои же ѓ%чи моя пђти ` да соблюда 'ета. ја %ма (-)1 глђбо 'ка (-)2 тђждїи домъ, и стђденець тњснъ тђждь. тако бо въс-корњ поги'бнетъ, и вся k законопрестђпни k ѓтя 'тъ бђде T” Комђ лютњ, комђ млъва, комђ сђди, ко-мђ тђга ` и ^ поносъ, комђ сокрђшенїе вът#ще, ко-мђ сини ѓ%чи, не пребыва 'ющимъ л ^и въ винњ `, (и)3

назира 'ющиM гдњ когда пи 'рове быва 'юT. не ё ^пиваите-ся вино 'мъ, н ^о бесњдђите чл ~комъ пра 'веднымъ, и ^ бесњдђите въ проходехъ” А$ще б ^о на (ча'шђ)4 и ^ (стъ-кляни 'цђ)5 даси ѓ%чи свои, послњди (же) походиши нажаи тръна. послњди же ја %ко эT змїя сњченъ прострется, и ^ ја %ко эT кера 'ста разлїется (-)6 ја %дъ. ѓ%чи твои е^гда ё%зрита (женђ) тђждђ, (и ^) ёста ` твоя тогда рекђтъ стропо 'тная. и раста 'еши ја %ко въ ср Dци мо'ря, и ^ ја %ко кръмчїи въ мно'зњ вълне'нїи. речеши же би 'ша мя и ^ не поболњхъ, и порђга 'ша ми ся аз же не разђмњхъ” когда ё %тро бђдетъ да пришедъ и ^спрошђ с ни'ми (же) сни'дђ”

Глава 24

1 Мій сину, не ревнуй поганим чоловікам, не жадай бути з ними, 2 бо неправдами повчається їхнє серце і їхніми губами вони говорять болі. 3 З мудрістю будується дім і з розум-ністю випрямлюється. 4 І зі сприй-

С Гл vа, к ~д”

н ~ђ (мои) не ревнђи ѕлы 'мъ мђжемъ, ни въжделњ 'и бы 'ти с ни'ми. лжа 'мъ бо поё ^ча'ется ср Dце ихъ, и ^ болњзнь ё ^стна-ми ихъ гл~ютъ. съ премђдростїю ѕижD-ется хра 'мъ, и ^ съ разђмомъ исправля '-

манням наповняються скарби всяким шляхетним багатством і добром. 5 Мудрий кращий від сильного, чоло-вік, що має розум, – від великого зем-левласника. 6 З проводом буває вій-на, поміч же серцем, що радить. 7 Мудрість і розумність добра при брамі мудрих, мудрий же не зверне від закону господнього, 8 але причис-ляються до збору. Ненапоумлені зус-трічаються в смерті, 9 вмирає ж бе-зумний у гріхах, нечистота збещещує чоловіка-губителя 10 в поганому дні і в дні смутку, доки не пропаде. 11 Визволяючи ведених на смерть, не шкодуй дати викуп. 12 Якщо ж ска-жеш: Не знаю цього, знай, що Гос-подь знає серця всіх. І Той, хто всім створив подих, Він знає все, Він від-дасть кожному за його ділами. 13 Їж мед, сину, бо крижка добра, щоб осо-______

е^тся. (и ^) съ чю'вствїемъ и ^сполня 'юTся съкровища, эT всего (честна богаTства)7 и ^ добра” Лђчшїи пре-мђдръ крњпкаго, (-)8 мђжъ мђдрость и ^мњяи тя-жа 'теля вели'ка. съ ё ^правле 'нїе M быва 'етъ бра 'нь, по'-мощь же ср Dцемъ съвњтнымъ. прмђдрость и ^ мы 'сль бл~га, въ вра 'тњхъ премђдрыхъ. смысленыи (же) не ё ^клонится эT (зако 'на)9 гн~я, н ^о въмњня 'ются въ собо 'рехъ, ненаказа 'нїи ёстрњта 'ются въ смр ~-ти, ё ^мира'ет же безђмныи въ грњсехъ. нечисто-та ` [-]10 мђжа гђби 'теля ѓскверня'етъ, въ дн ~ь ѕолъ и въ дн ~ь печа 'ли дондеже ѓскђдњетъ. и ^з-бавля 'яи ведо 'мыа на смр ~ть, (-)11 искђпђ прос-трњти не щади. а ^ще ли же речеши не съвњдњ сего, разђмњи ја %ко г ~ь (всњхъ ср Dца)12 съвњ'сть. и ^създа 'выи дыха 'нїе всMњ се 'и вњсть всяческая, иже въздасть комђждо противђ дњломъ е^го. ја %ждь

1(-gar) 2(-estin) 3(ou) 4(fiala") 5(pothria) 6(-autw) 7(2,1) 8(-kai) 9(stomato") 10[-de A] 11(-kai) 12(2,1)

Page 37: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

37

24,13 Приповідки 24,34 медъ сн ~ђ бл~гъ б ^о (есть) сотъ, да наслади 'тся (горта'нь твои)1. сице (бо) разђмњетъ премђд-рость твоя дш~а, а ^ще бо ѓбря'щеши бђдетъ добро ` ёмрътвїе твое, и ё ^пова'нїе (твое) (не ѓс-та 'витъ тебе)2. не приведи нечести 'ваго (въ жи 'ръпра 'веднаго)3, ни прельща'ися бес#сы 'тостїю чрева. седмицею б ^о (па D)4 пра 'ведныи (-)5 въста 'етъ, нечес-ти 'вїи же и ^знемогђтъ въ ѕлы'хъ. аще падетъ вра h твои не ѓбра'дђися е^мђ, въ соблажненїи же е^го не възноси 'ся. ја %ко ё %зритъ г ~ь и не годњ е^мђ бђдетъ, и ^ эTврати 'тъ ја %рость свою эT него. не ра 'дђися ѓ ѕлодњющи X, и ^ не ревнђи (пђтемъ) грњш-ныхъ, не пребђд Tђ б ^о внђци лђка 'вныхъ, свњтило же нечести 'вы X ё ^га'снетъ. бо'ися б~а сн ~ђ и цр~я, и ^ ни еді'номђ же и ^хъ противися. внезапђ б ^о стя-жетъ нечести 'выи, мђче'нїя бо ѓбою кто и ^з-вњсть. слова храня'ися сн~ъ погибельства кромњ бђдетъ, прие ^мляи же прїятъ себе. ничтоже лож-но (-)6 цр~еви да гл~ется, и ни е^ді'на же ложъ э T язы 'ка е^го да изы 'идетъ. мечъ (есть) ја ^зы 'къ цр ~евъ (а)7 неплотянъ, и ^же аще преда 'нъ бђдетъ съкрђши 'тся, аще б ^о раздражиTся ја %рость е^го съ жи 'лами, чл~ки гђби T и ко 'сти чл ~чески пояда 'етъ. и ^ съжиза'етъ ја ^ко пла'мень, јако неядо'моM бы'ти пте 'нцаM ѓ%рлимъ. моиX словесъ сн ~ђ бо 'ися, и прїи M я & пока 'ися” (И$) се y (-)8 ва'мъ смы 'сленныM приразђмњти. срамля'тися лица на сђдњ не добро. рекђщи нечес-ти 'вђ пра 'веде n е^сть, прокля 'тъ (б ^о) эT людїи бђ'-детъ и ^ възненавидњнъ въ јазы 'цехъ. (и) ѓблича '-ющїи же добрњ 'иши X ја ^вя'тся, на ня 'же прїи-детъ бл sвенїе бл~го” (И $) ёстнњ же възлю'бятъ эTвњща 'ющаго словеса бл ~га” Готоваи въ и ^схоD дњ-я 'нїа своя, и ^ ё ^готовися на село. и ходи въ сл Dњ мене и ^ съзи'ждеши хра M (мои)9” Не бђ'ди (свњдњ-тель л#живъ)10 на свое ^го граждани 'на, ни простра-ня'ися свои ^ма ёстна'ма. не рци имже ѓбразо M сътвори м ^и эTда 'мъ е^мђ (и ^) эTмщђ (-)11 имже м ^я преѓби'дњ. ја %ко тяжа 'нїе мђж 'ъ безђ'мны X и ^ ја %ко виногра D, (сице и) чл ~къ хђдоё%мныи. а ^ще ѓс-та 'виши (и ^хъ)12 ѓлядњетъ, и ^ траво 'ю порас-тетъ ве 'сь. и ^ бђ'детъ ѓста 'вленъ, (и) ѓгра 'ди же ка 'менїи его раскопа 'ются. послњ 'ди а Z покая vся, ё ^зрњвъ избрати наказа 'нїе” Мало дрњмлю ма 'ло же

лодилося твоє горло, 14 бо так твоя душа сприйме мудрість. Бо якщо знайдеш, гарною буде твоя смерть, і твоя надія тебе не покине. 15 Не при-веди безбожного на жир праведного ані не обманися насичуванням живо-та. 16 Бо праведний, впавши сім ра-зів, встає, безбожні ж ослабнуть у злі. 17 Якщо твій ворог впаде, не радій ним, в спокусі ж його не підносься. 18 Бо Господь побачить, і не буде Йому вгодне, і відверне від нього гнів свій. 19 Не радій тими, що чи-нять зло, і не ревнуй дорогам гріш-них, 20 бо внуки лукавих не зоста-нуться, світило ж безбожних згасне. 21 Бійся Бога, сину, і царя, і не про-тиставляйся нікому з них, 22 бо без-божний одержить нагло. Хто ж взнає муки обох? 22a Хто береже слово, буде поза сином погибелі, прийма-ючи ж прийняв себе. 22b Хай не буде сказане нічого неправдомовного ца-реві, і нічого ж неправдомовного з його язика хай не вийде. 22c Язик царя є мечем, але не тілесним. Хто ж буде виданий, буде знищений. 22d Бо якщо спалахне його гнів, з жилами нищить людей, 22e і кості пожирає людські, і спалює, наче полумінь, щоб були неїстивні орлиним пташе-нятам. 30,1 Сину, бійся моїх слів, і сприйнявши їх покайся. 24,23 І це вам, мудрим, треба пізнати: недобре соромитися лиця на суді, 24 кажучи безбожному: Праведним є. Бо буде проклятий людьми і зненавиджений в народах. 25 І ті, що картають, вика-жуться кращими, на них прийде доб-ре благословення, 26 і уста ж полюб-лять того, що відповідає добрими словами. 27 Підготуй твої діла на від-хід, і приготуйся на поле, і ходи вслід за мною, і збудуєш мій дім. 28 Не будь фальшивим свідком проти твого громадянина ані не поширюйся твої-ми устами. 29 Не скажи: Віддам йому так, як він мені зробив, і помщу за те, що мене образив. 30 Так як майно бе-зумних людей і так як виноградник, так і чоловік, якому бракує розуму. 31 Якщо його полишиш, запустіє, і ввесь поросте травою, і буде опу-щеним, а його кам’яні огорожі роз-сипляться. 32 Пізніше, покаявшись, я поглянув, щоб вибрати напоумлення. 33 Трохи дрімаю, трохи ж сплю, тро-хи ж обіймаю руками груди… 34 Як-_____

1(2,1) 2(3,1,2) 3(nomh dikaiwn) 4(peseitai) 5(-kai) 6(-apo glwssh") 7(kai) 8(-legw) 9(sou) 10(2,1) 11(-de auton) 12(auton)

Page 38: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

38

24,34 Приповідки 25,20 що ж це робиш, прийде навви-передки твоя біднота і твоя нужда, наче добрий бігун.

25,1 Це недосліджені Соломонові напоумлення, які виписали друзі

Єзекії, юдейського царя.

сплю, ма 'ло же ѓбїемлю рђка 'ма пе 'рьси. а ^ще же с^и твори'ши, прїидетъ преди грядђщи нищета твоя, и скђдота твоя ја%ко бл ~гъ теча”

Си наказа'нїя соло 'моня нерасмотрен #ная. ја %же написа 'ша дрђзи іе^зекїини цр~я іё ^де 'иска”

Глава 25

2 Божа слава – ховати слово, сла-ва ж царська – шанувати його накази. 3 Небо високе, земля ж глибока, сер-це ж царя недослідиме. 4 Куй неви-пробуване срібло, і очиститься, і все буде чисте. 5 Вбивай безбожних пе-

С Гл vа, к ~е”

ла 'ва бж~їя кры'ти сло 'во, сла'ва же цр~ева чти 'ти [повелњнїя]1 (е^го)” Нб~о высоко земля же глђбока, срDце же цр~ево не ѓб-лично. кђи неискђшено сребро и ѓцњс-ти 'тся (и бђде T) ѓцњще 'нїе все. ё ^бива'и

ред царським лицем, і випрямиш в праведності його престіл. 6 Не горди-ся перед царським лицем, і не ставай на місці сильних. 7 Бо краще є тобі, коли він скаже піднятися до себе, ніж щоб бути впокореним перед лицем сильного. Говори те, що побачили твої очі. 8 Не припадай швидко до бійки, щоб ти вкінці не розкаявся. Отже, коли тебе просить твій друг, 9 відходь назад, не горди, 10 щоб, от-же, тебе друг не зневажив. А твоя бійка і твоя ворожнеча не відійде, але буде тобі рівною зі смертю. 10a Лас-ка і любов звільняє, скріпи ж себе в них, щоб ти не став погордженим, а-ле збережи свої дороги добре зміне-ними. 11 Так як золоте яблуко в на-мисті з сардійським каменем, так го-ворити слово тим, що його прикра-шають. 12 І так як вкладається доро-гоцінний камінь в золотий кульчик, так мудре слово для слухняного вуха. 13 Як випадання снігу в жнива ко-рисне проти спеки, так вірний вісник тим, що його послухали, бо душам, тих, що ним послуговуються, прино-сить користь. 14 Так як вітри і хмари і дощі явні, так і ті, що хваляться фальшивим даром. 15 В терпеливості навчання царя добре, м’який же язик розбиває кості. 16 Знайшовши мед, їж досита, щоб часом, наситившись, ти не виблював. 17 Не бери участі в тому, щоб вносити твою ногу до сво-го друга, щоб часом, наситившись то-бою, не зненавидів тебе. 18 Булава і меч і остра стріла не без гріха, так і чоловік, що свідчить проти свого друга фальшивим свідченням. 19 До-роги злого і стопи законопереступно-го загинуть в злому дні. 20 Так як

нечести 'выа преD лицемъ цр ~евомъ, і и ^спра 'виши въ правдђ пр sтлъ е^го. не горди'ся пре D (лицемъ) цр~е-вомъ, и на мњстњ си 'лныX не стани” Лђче б ^о ти е^сть е^гда ` речетъ възыити къ себњ, неже ли сми-ри 'тися преD лицемъ си 'лнаго. ја%же ви 'дњста ѓ%чи твои гл~и, не припа 'даи в# тя 'жђ ско 'ро, да не рас-ка 'ешися послњде. внегда тя (ё ^бо про 'сиT)2 дрђ'гъ твои, въстђпа 'и въспя 'ть, не неради да не поно-ситъ ёбо тебњ дрђгъ” А $ сва'ръ твои и вражDа твоа не эTстђпи T, но бђ'детъ ти ра 'вна съ смр ~-тїю” Блг Dть и ^ любы свобожDае T, в них# же ё ^тверди себе да не в # поноше'нїи бђдеши. н ^о съхрани пђти своя до 'брњ и ^змњне'ны. (ја %коже) ја %блоко зла'то въ ё ^серя 'зи съ сардїискимъ каменемъ, си'це рещи сло'во [приёкраша 'ющимъ е&]3” (И ја %коже) въ ёсеря 'зи зла'томъ (ка 'мень)4 мно'гоцњнныи вя 'жется, (си 'це) сло'во премђ'дро въ бл~го ё%хо послђшно” ЈА/коже и ^схо'-дище снњ 'га въ жа 'твђ зно 'я ползђетъ, та 'ко вњстникъ вњренъ послђшавши X е^го дш ~ъ б ^о хо-тя 'щихъ е^мђ пользђетъ. ја %коже вњтри и ѓ'бла-цы и дождеве ја ^вля'ющїися. та 'ко и хваля 'ющеи-ся ѓ да 'нїю ло 'жноM. въ долготерпе 'нїи бл~го поё ^че-нїе цр~ево, ја ^зы k же мя 'кокъ съкрђша 'етъ ко 'сти” Ме D ѓбр Tњ ја %жDь дово'лно, да не насы 'щься изблю 'еши” не ёчащаи вносити (но'гђ твою)5 къ дрђ'гђ свое ^-мђ, е^да ка 'ко насы 'щся тебе възненави 'ди T тя” дреко 'ль и ме 'чь и стрњла ѓ%стра (не без# грњха), та 'ко и ^ мђж 'ъ свњдњтельствђяи на дрђга своего свњдњтельство лъже. пђти зла 'го и стопы зако-нопрестђпнаго поги'бнTђ въ дн~ь зо'лъ. ја %коже ѓ%-цетъ (неполезно вре 'дови)6, (и ды 'мъ ѓчи'ма), та 'ко

1[ABc] 2(oneidish) 3[O(sub÷)Sc compl.] 4(sardion) 5(2,1) 6(2,1)

Page 39: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

39

25,20 Приповідки 26,13 припа Dши стра 'сть въ тњ 'ло срDце ѓскръбля'етъ. ја %ко (же) мо'леве в ри'зњ и чрьвїе въ дре 'вњ, та 'ко (мђж 'ђ ско 'рбь)1 пакоствђетъ срDце” А $ще алчетъ вра h твои насыщаи, аще ли жа'жDетъ напая'и его. се бо творя ё %глїе ѓ%гньное събира'еши на главђ е^го, г ~ь же възда 'сть тебњ бл~гая” Вњтръ сњверныи въздви'жетъ ѓ%блаки, лице же бестђдно ја ^зы 'къраздража 'етъ” Лђче жи 'ти въ ё %глњ (на ја%снњ)2, не-же (въ храминњ ѓ%бще съ жено'ю клевети 'вою)3” ЈА /коже вода ` стђде 'на дш ~и жа 'ждђщи бл~гопрїя 'т-на, та 'коже в sњ бл ~га эT земля ` дале 'ча. ја %коже ис-то 'чникъ засыша 'емъ (-)4 исхо'дища водњ гђ'битъ, та 'ко не лњпо праве Dникђ па 'сти преD нечести 'вымъ” ЈА /сти ме 'дъ мно'го не добро, хранити же подобаеT словеса (мно'га)5” ЈА /коже (храM)6 стњна'ми разоре'нами (-)7 неѓ ^граж Dенъ, та 'ко мђж 'ъ (что творя беZ со-вњта)8”

оцет не корисний для рани і дим для очей, так пристрасть, припавши до ті-ла, засмучує серце. 20a Так як міль в одежі і хробак в дереві, так смуток чоловікові завдає біль серця. 21 Якщо твій ворог голодний, годуй, якщо ж спраглий, напій його. 22 Бо чинячи це, накопичуєш на його голову вог-ненне вугілля. Господь же віддасть тобі добром. 23 Північний вітер під-німає хмари, безсоромне ж лице дра-жнить язик. 24 Краще жити в куті на відкритому, ніж спільно в хаті зі сварливою жінкою. 25 Так як холод-на вода добра для спраглої душі, так добра вістка з далекої землі. 26 Так як джерело, що сохне, губить вихід води, так негарно праведному впасти перед безбожним. 27 Недобре їсти багато меду, потрібно ж шанувати численні слова. 28 Так як дім з розби-тими стінами неогороджений, так чо-ловік, який щось чинить без поради.

ЈА Глvа, к~ѕ”коже (снњ 'гъ)9 в лњтњ и ^ до 'жDь въ жа 'твђ, та 'ко нњсть безђмномђ чести. ја %ко пти 'ца лњтаю T и ^ вра 'бї-еве, та 'ко кля 'тва тща не на 'идеT ни на еді'наго же” ЈА/коже би'чъ коню

Глава 26

1 Так як сніг влітку і дощ в жни-ва, так немає безумному честі. 2 Так як літають птахи і горобці, так неро-зумна клятва не найде ні на одного. 3 Так як бич для коня і вудила для ос-ла, так патик для законопереступного

и ^ ѓсенъ ѓслђ, та 'ко жезлъ ја ^зы 'кђ законопрестђп-нђ. не эTвњщаи безђмнђ по (ѕло'бњ е^го)10, да не подо 'бенъ (емђ бђ'деши)11. но эTвњщаи безђмномђ къ безђмїю е^го, да не ја ^вляется мђ'дръ ѓ себњ. эT ([пђтїи]12 своихъ)13 поноше 'нїе тво 'ритъ, и ^же посыла 'етъ (сло 'во вњстникомъ безђмнымъ)14. эTи ^-метъ ше 'ствїе (е^го) лестно и [зако 'нопрестђпно]15, и ^з# ё 'стъ безђмныX (не ключи'тся при 'тча)” И$же привяза'етъ ка 'мень въ пра 'щи, подо 'бенъ е^сть дающемђ безђмномђ сла'вђ” Трьнїе прозяба 'етъ в рђ'кђ пїя 'ници, рабо'та же в рђка 'хъ безђмныхъ. мно'го трђж Dа 'ется вся 'ка пло'ть безђмныX, съкрђ-ша'ет# же ся съста 'въ и ^хъ” ЈА /ко пе 'съ и ^же въз-врати 'тся паки на своя блевоти 'ны и мрьзо'къ бђ'детъ, та 'ко безђ'мныи своею ѕло'бою възвра 'щся на (своихъ грњсехъ почїет#)16. е^сть стђ'дъ наво-дяи грXњ, и е^сть стђдъ слава и блгDть” ВидXњ мђж 'а непщева'вша себе м Dђра быти, ё ^пова 'нїе же ё ^бо и%мать паче безђмныхъ себе” Гл ~етъ лњни 'выи

народу. 4 Не відповідай безумному за його злобою, щоб ти не став подіб-ним до нього, 5 але відповіси безум-ному за його безумністю, щоб він не видався мудрим у собі. 6 Від своїх доріг чинить погорду той, хто поси-лає слово безумним посланцем, 7 він обманливо і законопереступно забере його хід, з уст безумних не буде притчі. 8 Хто прив’язує камінь в пра-щі, подібний до того, що дає славу безумному. 9 Терня росте в руці п’я-ниці, рабство ж в руках безумних. 10 Багато трудиться всяке тіло безум-них, розбитим же є їхній склад. 11 Так як собака, що знову повертається на свої блювотини і стає мерзотною, так безумний, що повернувся до своєї злоби, спочине на своїх гріхах. 11a Є сором, що наводить гріх, і є встид, що є славою і ласкою. 12 Я побачив чоловіка, що про себе думав, що він мудрий, отже ж, більше від безумних мав надію на себе. 13 Лінивий, пос-ланий в дорогу, говорить: Лев в до-_____

1(2,1) 2(dwmato) 3(4-6,1-3) 4(-kai) 5(endoxou") 6(poli") 7(-kai) 8(o" meta boulh" ti prassei) 9(droso") 10(2,1) 11(2,1) 12[BSA] 13(2,1) 14(2,3,1) 15[BSA] 16(eautou amartian)

Page 40: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

40

26,13 Приповідки 27,9 розі, розбійники ж на стежках. 14 Так як двері повертаються на завісі, так лінивий на своєму ліжку. 15 Лінивий, сховавши руку у свій подолок, не мо-же її піднести до своїх уст, 16 ліни-вий в насичуванні видається собі му-дрішим від того, що носить вістку. 17 Так як той, що держиться за хвоста пса, так той, що займається чужим судом. 18 Так як випробувані, що пе-редкладають людям слова, – хто ж противиться словами, першим споти-кнется, – 19 так всі, що підкріпляють своїх друзів. Коли ж виявиться, гово-рять що: Граючись, я зробив. 20 Сила вогню в багатьох деревах, а де немає скорого до гніву, сварка затихає. 21 Ришітка з жаром для вугілля, що на ньому горить, і дерево для вогню, а поганий чоловік для замішання і сварки. 22 Слова потішників м’які, вони ж б’ють в схованки нутрощів. 23 Срібло, що дається з обманою, ва-жається за глиняний посуд, гладкі ус-та ховають смутне серце. 24 Губами ж все обіцяє, він плаче перед лицем ворогів, в серці ж кує обману. 25 Як-що тебе просить ворог великим голо-сом, не вір йому, бо є сім злоб у його душі. 26 Хто дає ворожнечу, робить обману, а розумний відкриє свої об-мани на зборах. 27 Хто копає яму своєму ближньому, впаде до неї, хто ж котить камінь, на себе котить. 28 Обманливий язик ненавидить правду, нестійкі уста чинять нелад.

посланъ на пђть, ле 'въ въ пђтехъ [разбо 'иницы же на стогнаX]1. ја ^ко две 'рь ѓбращается на сте '-жаи, та'коже лњни 'выи на ло'жи своемъ” Съкрыва'-етъ лњни 'выи рђ'кђ в на'дра своя, не мо'жетъ (ея `) внести въ ё ^ста (своа). мђдрњи себњ лњни 'выи ја ^вля'ется въ насыщенїи до нося 'щаго вњсть” ЈА /коже дръжа 'и за ѓпашъ ўа, та 'ко застђпа 'я тђждь сђдъ” ЈА /коже и ^скђше 'нїи преDлага 'юще словеса въ чл ~цњхъ, противя 'яи же ся словеси прежде по-т#кнется. та 'ко вс ^и въмђжа 'юще своихъ дрђгъ, е^гда же ја ^вя Tся гл~ютъ ја %ко и ^гра'я съдњя X” въ мно'ѕњхъ дре 'вехъ (си 'ла)2 ѓгневи, а ^ и ^дњже нњсть скоро гнњ'вна премол #ча 'етъ сва 'ръ” ѓсъ жа 'ра горђщи и ^мъ ё%глемъ и дрова ѓгневи, м Qђ же клевети 'въ въ мятежи сва'ръ. словеса ётњша'ющихъ мя'к#-ка, си же бїютъ въ сокро 'вищихъ ётро 'бы” сребро даемо ле 'стїю ја %ко и ^скђде'ль мни Tся, ё ^стны гла Dки ср Dце покры 'ютъ скръбно. ёстна 'ма же вс ^е ѓбещава-етъ, пла 'четъ (на лицы) вра'гъ, въ ср Dцы же съ-дњва 'етъ ле 'сть” А $ще тя мо 'литъ вра 'гъ ве 'лї-имъ гла'сомъ не вњрђи [емђ]3, се Dмь бо есть лђ-кавъствїи въ дш~и е^го. (дая'и)4 вра'ждђ съста-вля'етъ ле 'сти, эTкры 'ет# же своа (ле'сти)5 бл~гора-зђмныи на (со'нмищи)6. изрываяи ја %мђ и ^скренемђ (своемђ) въпаде Tся в ню, валя же камы на' ся валитъ. ја ^зы 'къ лжи 'въ ненави 'диT и %стинны, ё ^ста (-)7 непостоя 'нна тво'рятъ нестрое 'нїе”

Глава 27

1 Не хвалися на завтрішній, бо не знаєш, що надходячий народить. 2 Хай тебе хвалить близький, а не твої уста, чужий, а не твої губи. 3 Камінь тяжкий і пісок тяжкий до ношення, а гнів безумного тяжчий від обох. 4

Н Гл vа, к~з”

е хвалися на ётреняя, не вњси бо что приживетъ находя 'и” да хва 'литъ тя и%скренїи (а)8 не твоя ёста `, тђж-дїи (а)9 не твои ` ё ^стнњ” Тяжко ка '-мень и жестоносно пњсо k, гнњв же бе-

Лють немилосерна і гнів гострий, але ревнощі нічого не поставлять. 5 Від-криті оскарження кращі від скритої любові. 6 Вірогіднішими є рани дру-га, ніж добровільні поцілунки ворога. 7 Душа, що є в ситості, гордить во-щинами меду, голодній же душі і гірке видається добрим. 8 Так як ко-ли птах злетить зі свого гнізда, так чоловікові, що піддав себе рабству, коли відчужується від своїх місць. 9 Миром і вином та ладаном красу-ється серце, душа ж розривається від

зђмна'го тя 'жїи ѓ%боего” безъмилостивна ја%рость и ѓ'стръ гнњвъ, н ^о ничтоже поста 'витъ рвенїе” Лђчше ѓбличенїа эTкровена та'иныя любве. досто-вњрнњ 'иши сђть стрђпи дрђга, нежели во'лнаа лоб-занїя вра'га” дш ~а въ сы 'тости сђщи сотами рђ-га'ется, дш ~и же ни'щетнњи и горкое (бл~го)10 јав-ляе Tся” ЈА/коже когда пти 'ца эTлети T эT (гнњзда свое ^го)11, тако чл ~кђ поработи 'въшђся е^гда ё ^стра-ни'тся эT своихъ мњстъ. мљ=ры и ^ виномъ и ^ ка-дилоM красится срDце, растръза 'ет же ся эT бњды

11[rel.=3,4,2,1] 2(qallei) 3[A] 4(o kruptwn) 5(amartia") 6(sunedrioi") 7(-de) 8(kai) 9(kai) 10(glukeia) 11(2,1)

Page 41: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

41

27,9 Приповідки 28,5 дш ~а. дрђга своего ил ^и дрђг A эTч ~а не ѓставляи, въ дом же бра'та свое ^го не вниди беZ времени. лђч-ше дрђгъ блиZ неже браT да'ле живыи. премђдръ бђди сн~ђ да весели Tся (срDце [твое]1)2, и эTврати эT себе ` поносли 'ва словеса `. хитрыи ѕлы X находя'щего ё-крыва 'ется, безђмнїи же (и) нашеDшђю тщетђ стя 'жђтъ. эTи ^ми ры'зђ е^го прїиде б ^о досажда 'яи, и ^же чђждая погђбля'ет#. и ^же аще блsвиT дрђга ё%-тро ве 'лїемъ гла 'сомъ, кленђщего ничесоже разнь-ствова'ти непщђетъ. ка 'пля и ^згоня'тъ чл ~ка въ дн ~ь зи'менъ ис хра'ма своего, тако y и жена клеве-тива ис# своего до'мђ. сњверъ жесто 'къ вњтръ, и ^менеM же прїя 'тенъ нарица'ется” Желњзо желњза ѓ%стри T, мђжъ же (мђж 'еви лице раздража 'етъ)3. и ^же садитъ смоко'вницђ снњсть эT плода е^я, а ^ и ^же хранитъ г ~а свое ^го честенъ бђдетъ” ЈА /коже сђть не подо'бна лица лицеM, си 'це же и ^ срDца чл ~чи. а %дъ и ^ погибель не насыща 'ются, тако y (-)4 ѓ%чи чл ~чески несы 'тњ. мръзость гв ~и ё ^твержа 'ющеи ѓ%-чи, и ненаказа 'ннїи неё ^дръжани ја ^зы 'ка. и ^скђшенїе сребрђ и ^ зла 'тђ раждеженїе, м Qђ же и ^скђша'ется ё ^сты ` хваля'щих# е^го” Ср Dце безако 'нника възы '-щетъ ѕл ^а, ср Dце же пра 'во възыска 'етъ ра 'зђма. а-ще бїеши безђмнаго по 'средњ сонмища срамля (е-го), не эTи 'меши (ёбо) безђмїя е^го. разђмне ра-зђмњва 'и (дш ~ђ)5 ста 'да свое ^го, и ^ наста'виши срDце свое въ своа ста 'да” ја %ко не въ вњки мђж 'еви дръ-жава и крњпость, ниже предаюT эT рода в роD. при-лежи по'лны X зла'цњхъ, и ^ по'жнеши травђ, и ^ събери (сњмя)6 дђбра 'вное. да и'маши ѓ%вца въ ѓдњнїе, чти по 'ле да бђдђть ти а %гньци” Сн~е эT мене и %маши реченїа крњпка, въ жизнь свою, и ^ въ жизнь твои ^мъ ёгоDникомъ”

біди. 10 Свого друга чи батькового друга не покидай, до хати ж свого брата не ввійди невчасно. Краще бли-зький друг, ніж брат, що живе дале-ко. 11 Будь мудрий, сину, щоб весе-лилося твоє серце, і відверни від себе погордливі слова. 12 Розумний хова-ється від зла, що надходить, безумні ж придбають і ту втрату, що надій-шла. 13 Скинь його плащ, бо прий-шов кепкуючий, який нищить чуже. 14 Хто лиш благословить вранці дру-га великим голосом, здається, що ні-чим не відрізняється від того, що проклинає. 15 Краплі виганяють чо-ловіка в день зимовий зі свого дому, так само і сварлива жінка зі свого до-му. 16 Північний вітер поганий, іме-нем же називається сприйнятний. 17 Залізо гострить залізо, чоловік же ро-з’юшує лице приятеля. 18 Хто наса-джує фіґу, з’їсть з її овочів, а хто сте-реже свого пана, буде в пошані. 19 Так як лиця є неподібні лицям, так же і людські серця. 20 Ад і погибель не насичуються, також людські очі не-наситні. 20 Гидота Господеві, хто скріплює око, і ненапоумлені нестри-мні язиком. 21 Розпікання – випробу-вання сріблу і золоту, чоловік же ви-пробовується устами тих, що його хвалять. 21 Серце беззаконника шу-катиме зло, а правильне серце шукає знання. 22 Якщо б’єш безумного се-ред збору, засоромлюючи його, отже не забереш його безумність. 23 Знаю-чи знай душу свого стада, і спрямуєш своє серце до своїх стад, 24 бо не на-віки чоловікові влада і сила, ані не передають з роду в рід. 25 Подбай за зелень в полі і жатимеш траву, і збе-ри траву дібров, 26 щоб ти мав вівці на одіж, шануй поле, щоб були в тебе ягнята. 27 Сину, від мене маєш силь-ні слова на твоє життя і на життя твоїм слугам.

Б Гл vа, к~и”њгаетъ нечести 'выи н ^и еді'номђ (же) го-ня'щђ, пра 'ведъныи же ја %ко ле 'въ надњ-я 'ся. за грњхи нечести 'выхъ сђ'ди вос-та 'ютъ, мђжъ же хђдо h ёгаситъ я &, (а) дръзыи въ нечестїе ѓклевета 'етъ ни-

Глава 28

1 Безбожний втікає, коли ніхто не переслідує, праведний же, наче лев, поклав надію. 2 Через гріхи безбож-них повстають суди. Розумний же чо-ловік їх погасить, 3 а смільчак в не-чесності обмовляє бідних. Так як на-

щая” ЈА/ко до 'жDь хлябныи (-)7 неполезенъ, та 'ко ѓста 'вивше зако 'нъ (и) хва'ля T нечестїе. любя'щїи же зако 'нъ ѓградя T ѓ себњ стњнђ `” Мђж 'и ѕлїи не

гальний дощ некорисний, 4 так ті, що покинули закон і вихваляють безбож-ність. Ті ж, що люблять закон, кла-дуть довкруги себе стіну. 5 Погані

1[SA] 2(2,1) 3(parozunei proswpon etairou) 4(-kai) 5(yuca") 6(corton) 7(-kai)

Page 42: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

42

28,5 Приповідки 28,28 мужі не розуміють суд, ті ж, що шу-кають Господа, є розумні в усьому. 6 Краще бідний, що ходить в правді, ніж багатий ошуканець. 7 Розумний син бе-реже закон, а хто пасе неситість, дош-куляє своєму батькові. 8 Хто помножує своє багатство лихвами і прибутками, збирає його тому, хто милосердиться над бідними. 9 Хто ухиляє своє вухо, щоб не вислухати закон, і він свою молитву зробив огидною. 10 Хто зводить праведних на погані дороги, сам впаде в зітління. Беззаконні ж пройдуть крізь добро і не ввійдуть до нього. 11 Мудрим є в собі богатий чо-ловік, розумний бідний його не знає. 12 Через поміч праведних є слава велика, в містах же безбожних люди згинуть. 13 Хто покриває свою безбожність, йому не пощастить на добро, хто ж виго-лошує оскарження, буде улюблений. 14 Блаженний чоловік, що боятиметься всього через побожність, а твердий сер-цем впаде в зло. 15 Голодний лев і спраглий вовк – такий той, хто крив-дить бідних і вбогих. 16 Цар бідний на дохід стає великим визискувачем, а хто ненавидить неправедність, житиме дов-голітнім. 17 Хто виручає чоловіка, що в смертному засуді, буде втікачем і не у впевненості. 17a Напоумляй свого сина, і полюбить тебе, і дасть красу твоїй ду-ші; отже, не послухається законоперe-ступного язика. 18 Хто ходить пра-ведно, собі допоможе, хто ж ходить ви-кривленими дорогами – погрузне. 19 Хто обробляє свою землю, насититься хлібом, хто ж женеться за лінивство, насититься біднотою. 20 Вірогідний чо-ловік буде дуже благословенний, по-ганий же не буде непокараним. 21 Хто не соромиться праведного лиця – не-добрий, бо такий за скибку хліба від-дасть чоловіка. 22 Адже спішиться зба-гатитися чоловік заздрісний і не знає, що милосердний над ним запанує. 23 Хто картає дороги чоловіка, матиме ласку більше від гладкого язиком. 24 Хто насильно поводиться з батьком і матір’ю і думає, що не грішить, цей є спільником безбожного чоловіка. 25 Ненаситний чоловік судить неправедно, а хто поклав надію на Господа, буде в дбанні. 26 Хто поклав надію на сміливе серце, і такий є безумний, а хто ходить в мудрості, спасеться. 27 Хто дає убо-гим, не матиме браку, а хто відвертає своє око, буде у великій нужді. 28 На _____

разђмњваю T сђ'да, и ^щђщеи же г~а разђмњва 'ютъ ѓ всемъ. лђче ни 'щъ ходя'и въ и ^стиннњ, неже-ли богатъ ло'жъ” Храни T законъ сн ~ъ разђмныи, а и 'же пасе T несы 'тость досажа'етъ эTц ~ђ [свое ^мђ]1. наполня 'я бога'тьство свое съ лихвами и прибыT-ки, милђющемђ ни'щая събира'ет# е&” Оу ^клонивыи ё %хо свое не послђшати зако 'на, и се 'и мл ~твђ свою възмерьз #ствова. и ^же льстиT пра 'выя въ пђ-ти ѕл ^ы, въ и ^стлњнїе самъ въпадетъ” Без #зако-нїи же минђ'ютъ бл ~гаа, и не въпадTђ в ня. премђдръ (быва'етъ) ѓ себњ мђжъ богатъ, (всякъ)2 разђмивъ ни зна'ет# е^го. за по'мощъ праве Dнымъ мно'га быва 'етъ сла 'ва, въ градеX же нечестивых погибнђтъ чл ~ци. покрыва 'яи нечес-тїе свое не поспње ^тся въ бл~гаа, повњда же ѓбличенїя възлю 'бленъ бђдетъ” Бл ~женъ мђжъ и ^же ёстрашится всего за говњнїе, а жесто-сердъ (-)3 въпадетъ въ ѕла'я” Левъ алченъ и влъкъ жажденъ, тако иже ѓби 'ди T нищая (и ^ ё-бога)4” Цр~ь скђденъ ё ^рокомъ великъ клеве Tникъ быва'етъ, а ^ ненавидя 'и непра'вды долголњтъ по-живетъ. мђжа и ^же въ винњ смр ~тнњ вырђчая (и) бњжа ` бђдетъ, (а ^)5 не ё ^твержденъ” наказаи сн ~а (своего) и ^ възлюби 'т# тя, и ^ дастъ лњпотђ твоеи дш~и, не [послђша'етъ]6 (ё ^бо) јазы 'ка зако-нопрестђпна. ходя'и праве Dно поможетъ себњ, (хо-дя 'и же въ стропотны пђти `)7 ёвязнетъ. дњ-ла 'яи свою зе 'млю насытится хлњба, гоня'и же пра 'зн Dьство насытится нищети” Мђжъ вњре до-сто 'иныи мно'го блsвиTся, ѕлыи же не безъ молъ-ства бђде T” и ^же не срамля'ется лица пра 'ве Dнаго не бл~гъ, ја%ко таковыи за ёкрђхъ хлњба (мђжа эTда s)8. подвиѕа'етъ (бо) ѓбогатитися мђжъ за-ви'дливъ, и ^ не вњсть ја %ко мл sтивыи ѓблада 'етъ и %мъ. ѓбличаи чл~ча пђти ` бл Dгть и %мать па 'че глаDко ја ^зы 'чнаго. иже нђ'дитъ эTц ~а и мт~ерь и мнится не съгрњшая, се'и съпричастникъ еs мђжђ нечести 'вђ” Несытыи мђж # сђдитъ (не-пра 'вдњ)9, а и ^же надње Tся на г~а въ прилежанїи бђдетъ. и ^же надњ'ется на дерзо срDце (и) та-ковыи безђменъ (е^сть), а ^ иже хо 'дитъ въ мђд-рости сп~сется” И$же да 'ет# ё ^богимъ не ѓскђдње T, а и'же эTвраща'етъ ѓ%ко свое въ (скђдотњ бђдет #

1[rel.] 2(penh" de) 3(-thn kardian) 4(wn eqnou" penicrou) 5(kai) 6[A] 7(3,4,2,5,1) 8(2,1) 9(eikh) 10(3,1,2)

Page 43: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

43

28,28 Приповідки 29,21 мно'ѕњ)1. на мњстњхъ нечести 'выхъ ста 'нђтъ пра 'ве Dнїи, въ (поги'бели же ихъ)2 исполня'тъ пра '-ве Dнїи”

безбожних місцях стануть праведні, в їхній же погибелі помножаться праведні.

Л Глvа, к ~џ”ђче мђжъ ѓблича'я мђж 'а жестовыина, въ ма 'лњ б ^о ползђ'ющемђ (-)3 нњсть и ^с-цњленїя” Похваленомъ быва'ющимъ пра'-ве Dнымъ възвеселя 'тся лю'дїе, кня 'ѕем же нечестивымъ (станTђ)4 мђжїе. мђж 'ђ

Глава 29

1 Кращий чоловік, що картає твердошийого чоловіка, бо як нагло посковзнеться, немає оздоровлення. 2 Коли хвалять праведних, – народи звеселяться, як же володарі безбожні, – повстануть чоловіки. 3 Чоловіком,

любящђ премђдрость весели Tся эTц ~ъ е^го, а и 'же пасетъ любодњица погђбитъ бога'тество (свое). цр ~ь пра'веде n ѓгои'тъ зе 'млю, мђжъ же зако 'нопре-стђпникъ раскђта 'етъ. и ^же содњва'етъ на лицы свое ^мђ дрђгђ мре 'жю, ѓблагаеT (-)5 ѓ свое'и (но'ѕњ)6. согрњша'ющемђ мђжђ ве'лїя сњть, пра 'ве Dнїи же въ ра 'дости и ^ въ веселїи бђдђтъ. ё ^мње ^тъ пра '-ве Dныи сђдъ творити ё ^боги 'мъ, а ^ нечестивїи не разђмњютъ ра 'зђма, и ^ ё ^богомђ не быти (ёхо)7

разђмњва 'юще” Мђжи безаконнїи раждиѕа'ютъ гра D, (мђжи) же мђдрїи възвраща'юT гнvњ” Мђжъ мђдръ сђдитъ јазы 'комъ, мђжъ же досади 'тель гнњ'ва-яся посрамля'ется и ^ не ёбоится. мђжи кро'ви сђще причастници възненави 'дятъ прпDбныя, пра 'вїи же възы 'щђтъ дш ~а и ^х#. весь гнњвъ свои и ^зно 'ситъ безђмныи, премђдрыи же съкрыва 'етъ въ ча 'сти” Цр~ю послђша'ющђ словесе непра 'ве Dна, вс ^и по D нимъ зако 'нопрестђпницы. заимодавцђ и длъ-жникђ еді'нъ съ дрђгимъ съшеDшемася, посещенїе тво 'ритъ ѓбњма г~ь. цр ~ю въи%стиннђ сђдя 'щђ ни'щимъ, пр sтлъ е^го въ свњдњтельствњ ё ^стро-и Tся. ја%звы y и ^ ѓблеченїя да'ютъ мђдрость, ѓ%т-рокъ же блђдя 'и срамляетъ роди 'теля своя” Мно'-гомъ (грњшнико M сђщимъ)8 мно'ѕи (грњси бываю T)9, пра 'ве Dнїи же (ѓ немъ пада 'ющемъ)10 ё ^страбля'-ютъ себе” Наказа'и сн ~а (-)11 и покои 'тъ тя, и ^дасть лњпотђ (твое'и дш~и)12” Не бђдетъ въ па '-мять въ ја ^зы 'цњ законопрестђпнњ, а ^ храняи за-конъ блаженъ бђдетъ” (Не накажется словесы)13

рабъ жестокъ, а ^ще б ^о и ^ разђмњеT н ^о не послђшае T” А $ще ли ви'диши мђжа напра'сна въ словесњхъ, (и) разђмњи ја %ко ёпова 'нїе и%мать паче (его безђм-ныи)14” И$же ласкосердъ бђдетъ, эT ѓтрочины по-

що любить мудрість, веселиться його батько, а хто пасе розпусниць, зни-щить своє багатство. 4. Праведний цар загоїть країну, а законопереступ-ний чоловік – розкидає. 5 Хто при-готовляє сіть для лиця свого друга, закидає її своїй нозі. 6 Тому чоло-вікові, що грішить, велика засідка, праведні же в радості і у веселості будуть. 7 Праведний вміє чинити суд бідним, а безбожні не розуміють знання, і для бідного немає вуха, що розуміє. 8 Беззаконні мужі розпалю-ють місто, мудрі ж мужі відвертають гнів. 9 Мудрий чоловік судить наро-ди, а поганий чоловік, гніваючись, посоромлюється і не боїться. 10 Чо-ловіки крові, що є спільниками, зне-навидять преподобних, праведні ж шукатимуть їхню душу. 11 Ввесь свій гнів виносить безумний, мудрий же ховає по частинах. 12 Коли цар слу-хається неправедного слова, всі, що під ним, законопереступні. 13 Як той, хто позичає і боржник, один з одним сходяться, над обома нагляд робить Господь. 14 Коли цар по правді бід-них судить, його престіл буде постав-лений на свідчення. 15 Рани і кар-тання дають мудрість, дитина ж, що блудить, соромить своїх батьків. 16 Коли грішники є численні, стаються численні гріхи, праведні ж, коли він впаде, перестрашені бувають. 17 На-поумляй сина, і дасть тобі спокій, і дасть красу твоїй душі. 18 Не буде пам’яті в народі законопереступному, а хто зберігає закон, буде блаженним. 19 Не напоумиться словами поганий раб, бо якщо й розуміє, то не послу-хається. 20 Якщо ж бачиш чоловіка швидкого в словах, і знай, що бе-зумний має більшу надію від нього. 21 Хто живе розгнуздано, рабом в рабство буде введений, вкінці ж бо-

1(3,2,1) 2(3,2,1) 3(-autou) 4(stenousin) 5(-autw) 6(posin) 7(nou") 8(2,1) 9(2,1) 10(ekeinwn piptontwn) 11(-sou) 12(2,1) 13(3,1,2) 14(2,1)

Page 44: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

44

29,21 Приповідки 30,10 літиме за це. 22 Чоловік, що розгні-вався, піднімає бійку, а жорстоко-сердний чоловік відкриває гріхи. 23 Дошкулювання впокоряє чоловіка, а Господь покірних скріпляє у славі. 24 Хто розділяє добич зі злодієм, нена-видить свою душу. Якщо ж давалася як клятва, чуючи не сповіщають, 25 побоявшись і соромлячись людей, спотикнуться. Хто поклав надію на Господа, розвеселиться. Безчестя чо-ловікові дає упадок, а хто поклав на-дію на володаря, спасеться. 26 Чис-ленні служать перед лицем волода-рів, від Господа ж буває праведне чо-ловікові. 27 Гидота праведникові – неправедний чоловік, гидота ж зако-нопереступному – та дорога, що ви-прямляється. Виправляє свої дороги той, хто має частку зі злодієм, душею своєю слухає того, що заклинає, і не скаже. Хто чоловіка боїться, швидко буде знищений, хто надіється на Гос-пода, підніметься. Численні шукати-муть лице начальника, і одним вихо-дять суди від Господа. Праведні ги-дують безбожним мужем, і безбожні гидують тими, яких дороги є пра-вильні. Син, який зберігає слово сво-го батька, буде поза вигубленням, слова збирає хто – син-блювотник.

работится, послњди же ѓстрастится ѓ се M. мђжъ прогнњвав #ся (побњжденїе въздвиѕа'ет#)1, (и ^) мђжъ (-)2 жестосердъ эTкрыва 'етъ грњхи. досаж-денїе мђжа смиря'етъ, а ^ смиренныя ё ^твержа '-етъ (г ~ь въ сла 'вњ)3” И$же раздњля 'ет# коры'сти съ та 'те M, ненави 'дит# свое 'я дш~а. аще же присяѕе прилегши, слы 'шавше не повњдятъ ё ^боа'вшеся” и постыдњвшеся чл~къ претъкнђтся, надњя 'вся на г~а възвесели Tся. нечестїе мђжђ дае T соблажненїе, ё ^пова'аи же на владђщаго сп~сется. мно 'ѕи ё ^гаж-да 'ютъ пре D лицемъ во'ждеи, эT г ~а же събыва 'ется пра 'вда мђж 'ђ” Мерзость (пра 'ве Dникђ)4 мђжъ непра-веденъ, мерзость же законопрестђпномђ и ^справля '-ющїися пђть. (и ^справля'я пђти своа и ^же съ тате M причаща'ется, дш ~ђ свою заклина 'ющаго слђша 'етъ и ^ не ска 'жетъ” И$же боиTся чл~ка скоро раздрђши Tся, иже ё ^пова 'етъ на г~а въздви'гне Tся. мно'ѕи възы 'щђтъ лица нача'лника и сђ'ди эT г~а и ^схо'дитъ е^ді'нымъ. ме rзятся пра 'ве Dнїи мђжа не-честива, и ^ мерзятся нечестивїи и%хже пра 'ва сђть пђти. сн ~ъ сохраняя слово эTц~а своего внњ погђб-ленїа бђдеT. словеса ` събира 'юща, сн ~ђ и ^зъблева'ющђ)”

Глава 30

1 Це ж говорить чоловік тим, що вірять Богові і не перестають: 2 Най-безумнішим бо є я з усіх людей, і людської мудрості немає у мені. 3 Бог же навчить мене премудрості, і я збагнув розумність святих. 4 Хто

С Гл vа, л~”

їя же гл~етъ мђж # вњ 'рђющи M бв~и. и ^ (не) преста 'ю, безђмнњи бо есмь эT вс Xњ чл ~къ, и ^ мђдрости чл ~ческїя нњсть во мнњ” Бг~ъ (же) наёчи мя премђдрос-ти, и ра 'з Mђ ст~ыX разђм Xњ” кто в #зы 'иде

вийде на небо і зійде? Хто зібрав ві-три в подолок? Хто згорнув воду в о-дежу? Хто схопив увесь кінець зем-лі? Яке його ім’я і яке ім’я його ді-тей? Хай довідаюся. 5 Бо всі божі слова розпечені, Він же сам обороняє тих, що Його бояться. 6 Не додано до його слів, щоб він тебе не оскаржив, і будеш брехливим. 7 Дві речі прошу в тебе: не забери від мене ласки раніше від моєї смерті, 8 марне і фальшиве слово зроби далекими від мене. Ба-гатства і бідноту ж не дай мені, дай же мені потрібне і вистачальне. 9 Хай не стану брехливим наситившись, і скажу: Хто мене бачить? Або, збід-нівши, украду і поклянуся в господнє ім’я. 10 Не видай раба в руки пана, щоб часом він тебе не прокляв, і про-

на' нб ~о и сниде. кто събра вњтры въ надра. кто възврати во'дђ въ ри 'зђ. кто ё ^дръжа (конецъ весь)5 земли. кое и ^мя е^го, и ^ кое и ^мя ча'домъ е^го да (разђмњю)6. вся (бо) словеса бж ~їя ражDеже 'на, за-щищаеT же самъ боја %щаяся е^го” Не приложи 'ся сло-весемъ е^го, да не ѓбличиT тя и ^ ло 'жь бђдеши” двое прошђ ё ^ тебе не эTи ^ми эT мене блгDти пре-жDе ё ^мертвїя моего. сђетно сло 'во и ложно дале 'че мене сътвори” Бога'тьства (-)7 и нищеты не (да'и (же) ми)8, съчета 'и же м ^и потре 'бная и само до-во'лная” да не насыщся ло 'жь бђ'дђ, и ^ рекђ кто м ^я ви'ди T. или ѓбнища'въ ё ^кра 'дђ, и ^ кленђся въ и ^мя (гн~е)9” Не преда 'жDь раба ` в рђ'цњ господина, да не когда прокленетъ тя і и ^з #щезнеши” Ча 'до ѕло

1(2,1) 2(-de) 3(2,3,1) 4(dikaioi") 5(pantwn twn akrwn) 6(gnw") 7(-de) 8(3,1) 9(qeou)

Page 45: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

45

30,10 Приповідки 30,33 (клене 'тъ эTц ~а)1, (и ^) мт~еръ (-)2 не блsвитъ. ча 'до ѕло въ пра 'вдђ себе ѓсђдитъ, и ^схо'да же свое ^го не и ^спра 'ви” Ча 'до ѕл ^о высо 'цњ ѓ%чи и%ма Tть, вњкома же своима възно'сится” Ча 'до ѕло ме'чъ зђ'бы (свои) и%-мать, и члено 'вы (ја%ко) сњчи'во е^же гђби'ти и ^ поја ^-да 'ти смире'нныя эT земли `, и ^ ёбо'гїя иX эT чл~къ” Пїя 'вица (имњ ` четыри дшери)3 любовїю възлю 'бле-ны, и ^ три сїя не насыти 'шася ея `, и ^ четве rтая не ёдовлися рещи доволно ми еs” а %дъ и по 'хоть жены (-)4 и ^ земля ненапое'ная водою, и вода и ѓ'гнь не рекTђ довлње T” ѓ%ко рђгая 'ися эTц~ђ и ^ досаж-да 'я ста 'рости мт~рьни, да и ^звратя T е& вра 'ни эT дебрїя, и да снњдя T е& птенцы ѓрли” трїе (-)5

(м ^и сђть невозможни)6 разђмњти, и четвертаго (же) не свњдњ. слњ 'да ѓ%рля паря 'ща (по воздђхђ), и ^ пђти ѕмїя (ползящA) по ка 'мени, и стеѕя ко-рабля пловђща (по ' морю), и ^ пђти мђжа въ ю%нос-ти (е^го). та 'коже (и ^) пђти жены ` любодњица, егда ` сътворитъ (і) и ^змывшися ничто 'же рече съдњя грњшно. треми трясется земля, четверътого же не мо'жетъ понести. аще рабъ въцр~ится, и ^ безђмныи и ^сполнится пи'щею, и ^ раба аще иждене T свою госпождђ, и ^ мръзка жена ` а ^ще ключи 'тся (добрђ мђжђ)7. четыри же сђть непщђема на земли`, сїя же сђть мђдрњ 'иша мђдрыхъ. мравїи и ^мже нњсть крњпости, и готоваюT въ жа'твђ пи '-щђ” И$ хирогри'ль ја ^зы k не крњпокъ, и ^же сътвори'ша на ка 'мени (домы своя)8. безъцр ~ьни сђть прђзи, и ^ вою'ютъ эT е^ді'наго повелњнїя. добрњлично и ја %-щерица рђка 'ми кренящися, и ё ^добъ ёлавля'е^ма сђща, живетъ въ твердехъ цр ~евахъ. тре'тее же сђть е^же бл~гочестно ходятъ, (-)9 четвертое (же) е^же добрњ преходитъ. скљ'менъ льво'в # крњпкїи скотъ, и ^же не эTвраща'е^тся ни ё ^стра 'шится скотъ. и ^ пњтель ходя в кокошехъ до'брњ ё ^кра-шенъ, и коѕе l води 'тель ста 'дђ, и ^ цр ~ь гл~яи (к на-родђ въ ја ^зы 'цњ)10. а%ще въдаси себе въ весе 'лїе, и ^ простреши рђкђ свою съ сва 'ромъ съкрђшенъ бђ-деши. мльзи млеко, и ^ бђдетъ ма 'сло. а ^ще ли (ноздри чешеши)11, изы 'идетъ кро 'вь. а ^ще ли и ^зно-си 'ши словеса `, изы 'идђтъ сђдїи (-)12 тяжа”

падеш. 11 Погана дитина кляне бать-ка і не благословить матір. 12 Погана дитина по правді себе осудить, вона ж свого виходу не виправила. 13 По-гана дитина має високі очі, підно-ситься ж своїми повіками. 14 Погана дитина має свої зуби за меч, і його ікла – сікач, щоб вигублювати і по-жирати покірних з землі і їхніх бід-них з-поміж людей. 15 П’явка мала чотири дочки, улюблені любов’ю, і три вони її не наситилися, і четверта не мала досить, щоб сказати: Досить мені є. 16 Ад, і похоть жінки, і земля ненапоєна водою, і вода, і вогонь не скажуть: Досить. 17 Око, що висміює батька і не шанує старості матері, хай його виколять круки з долини і хай його пожеруть пташенята орлів. 18 Три речі мені є неможливо зрозуміти, і четверте ж не знаю: 19 сліду орла, що ширяє в повітрі, і дороги зміїв, що повзають по камінню, і стежки ко-рабля, що пливе по морі, і дороги чо-ловіка в його молодості. 20 Також і дорогу чужоложної жінки, яка вчи-нить і, вмившись, каже, що не вчини-ла нічого грішного. 21 Трьома реча-ми трясеться земля, четвертої ж не може знести. 22 Якщо раб стане ца-рем і безумний наповниться їжею, 23 і якщо рабиня прожене свою госпо-диню, і якщо мерзенна жінка буде за доброго чоловіка. 24 Чотири ж речі поважають на землі, це ж є мудріше від мудрих: 25 мурашки, в яких не-має сили, і приготовляють в жнива їжу; 26 і зайці – народ несильний, які зробили на камені свої доми; 27 са-ранча є без царя і впорядковано вою-ють за одним наказом; 28 і ящірка, що спирається на руки і легко ло-виться, мешкає в царських тверди-нях. 29 Три ж є речі, які успішно хо-дять, четверта ж, що гарно прохо-дить: 30 левеня лева сильніше від скотини, що не відвертається ані не боїться скотини; 31 і півень, що хо-дить серед курей гарно прикраше-ним; і козел – провідник стада; і цар, що говорить до людей в народі. 32 Якщо відаси себе на веселість і про-стягнеш свою руку зі сваркою, будеш розбитим. 33 Видій молоко, і буде масло, якщо ж ніздрі почешеш, вийде кров. Якщо ж видаєш слова, вийдуть тяжкі суди.

1(2,1) 2(-de) 3(trei" qugatere" hsan) 4(-kai tartaro") 5(-de) 6(3,1,2) 7(2,1) 8(2,1) 9(-kai) 10(en eqnei) 11(2,1) 12(-kai)

Page 46: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

46

31,1 Приповідки 31,27

Глава 31 1 Мої слова сказані Богом – цар-

ське пророцтво того, якого напоу-мила його матір. 2 Що, дитино, чи зберігаєш слова божі? Первородний, тобі кажу, сину. Що, дитино мого ло-на? Що, дитино моїх молитов? 3 Не

М Гл vа, л~а”

оя словеса гл~ются эT б ~а, цр ~ево прр oчес-тво е^гоже наказа мт~и е^го” Что ча 'до съблюде 'ши (-)1 рече 'нїе бж ~їе, прьворо 'дне тебњ гл~ю сн ~е. что ча'до моего чрњва, что ча 'до моиX мл ~твъ. не да 'ждь же-

дай жінці своє багатство, і твій ум, і життя, і пізніше раду. 4 З радою чини все, з радою пий вино. Сильні є схи-льні до злості, хай не п’ють вино, 5 щоб, напившись, не забули мудрість, і не зможуть правильно судити не-мічним. 6 Дайте солодкий напиток немічним і вино пити тим, що є в болях, 7 щоб забули бідноту, і більше не згадали клопоти. 8 Сину, відкрий свої уста божим словам і суди всіх правильно, 9 відкрий уста твої і суди праведне, і суди бідного і немічного. 10 Як хто знайде чеснотливу жінку, така є цінніша від дорогоцінного ка-міння. 11 На неї надіється серце її чо-ловіка, бо така не буде позбавлена добрих здобичей, 12 адже робить для свого чоловіка все життя добрим: 13 знайшовши вовну і льон, вона зро-била потрібне своїми руками; 14 ста-ла, наче й корабель, що торгує, зда-лека збирає собі багатство; 15 і встає з ночі, і дасть їжу домові і діла ра-биням; 16 оглянувши ж посілість, ку-пила; з плоду її рук посілість заса-дить; 17 підперезавши сильно свої бедра, скріпить свої рамена на діло. 18 І вона скуштувала, що добрим є працювати, і її світильник не загасне цілу ніч. 19 Свої лікті простягає до корисного, свої ж руки кріпить на веретені. 20 І відкриває свої руки бід-ному, плід же простягне бідному. 21 Не побивається за своїм домом її чо-ловік, коли де забариться, бо всі у неї зодягнені. 22 Подвійні одежі зробила своєму чоловікові, з виссону ж і баг-ряниці собі одіж, 23 видним буває в брамах її чоловік, коли ж лиш сяде в зборі зі старцями – мешканцями зем-лі; 24 простирадла зробила і віддала на продаж фіникійцям, пояси ж хана-нейцям; 25 свої ж уста відкрила ро-зумно і законно, і поставила чин язи-ком своїм. 26 Вона зодягнулася в си-лу і красу і зраділа в останніх днях. 27 Тісні стежки її домів, тому що лі-_____

нњ свое ^го богаTства, и ^ твоего ё ^ма и ^ жи 'тїя, (и)2

послњди совњта. съ совњтомъ вс ^е твори, съ со-вњтомъ пїи вино” си 'лнїи гнњвли сђть вина да не пїюT, да не напи 'вшеся забђд Tђ мђдрости, и пра 'во сђдити (не'мощнымъ не възмо'г Tђ)3” да 'ите (слаDкое питїе не 'мощ #ныM)4 и вино пи'ти сђщимъ въ печалеX, да забђдђтъ ё ^божїе, и стр sти не въ-спомянђтъ ктомђ” (Сн~е) эTвръзи (ёста своя)5

(словесе'мъ)6 бж~їи M и сђди всњмъ здра 'во. эTвръзи (ё ^ста ` твоя)7 и сђди пра 'ведне, (и ^) расђжда 'и [-]8

ё ^бо'га и не 'мощна. женђ до 'блю кто ѓбря 'щетъ, дража 'иши (-)9 е^сть ка 'менїя мно'гоцњнна тако-ва 'я, дрьза'етъ на ню срDце мђж 'а е^я `” таковая (бо) до 'брыхъ коры 'стеи не лиши 'тся. дњлаетъ б ^о мђ-ж'ђ (свое ^мђ) (вс ^е бл ~го)10 жи 'тїе, ѓбрњтша во'лнђ и ^ ле 'нъ сътвори бл~гопотре'бно рђка 'ма своима” Бы 'сть ја %ко (и ^) кора 'бль кђплю дњ 'ющъ, и ^здале 'ча събира '-етъ (-)11 себњ бога'тьство. и въста 'етъ и ^з нощи и ^ дасть бра 'шна до'мђ, и дњ 'ла рабы'нямъ” Ви'дњ-вше (же) тяжа 'нїе кђпова 'ше, эT пло 'да рђ'кђ свое ^ю насадиT тяжа 'нїе. препояса'вши крњпко чре'сла своя, ё ^тверди 'тъ мы 'шци свои на дњ 'ло. (и) вкђси ја %ко добро есть дњлати, и не ёгаса 'етъ [свњти 'лни k е^я ` всю но'щь]12” Ла'кти своя простира 'етъ на по-лезная, рђцњ же свои ё ^твержа 'етъ на вретено. (и) рђцњ (-)13 свои эTвръза 'етъ ё ^бо'гђ, пло D же прос-третъ ни 'щђ. не пече'тся ѓ домђ (своемъ) мђ'жъ е^я `, е^гда ` где заме DлиT. вси б ^о ё ^ нея ѓдњни сђть, сђгђ'ба ѓдњя 'нїя сътвори мђж 'ђ свое ^мђ, эT виссо 'на же и ^ порфи 'ры себњ ѓдња 'нїа. в #зо'ренъ (-)14 быва'етъ въ вра 'тњхъ мђж 'ь е^я `, внегда же а ^ще сядетъ въ со 'нмищи съ ста 'рцы жители земля” ѓпо 'ны сътвори и эTда 'сть (въ кђплю) [финикїаномъ]15, ѓпоја ^са 'нїя же хананњаномъ. ё ^с-та (же) своя эTврьзе смы 'сленно и зако 'нно, и чи 'нъ нарекова јазы 'комъ своимъ. крњ 'постїю и ^ лњпото 'ю

1(-ti) 2(ei") 3(2,3,1) 4(meqhn toi" en lupai") 5(2,1) 6(logw) 7(2,1) 8[-de S ] 9(-de) 10(2,1) 11(-de) 12[B] 13(-de) 14(-de) 15[Sc mu.]

Page 47: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

47

31,27 Приповідки 31,31 ѓблече 'ся, и ^ весели 'ся въ дн~и послњднїя” Тњсны стезя (до'мђ)1 е^я, (зане `) бра'шна (-)2 лњностива не снњсть. (и) ёста [своя]3 эTвръзе смы 'слено и за-ко 'нно, млsтыня же е^я въз Dви'гнђ чада е^я ` и ^ ѓбо-гатњша, и ^ мђжъ е^я ` похвали ю&” Мно 'ги дще'ря стяжа 'ша бога'тьство, мно 'ги сътвори'ша си 'лная. ты же преспњя 'и (-)4 превъзнесеся наD всњми. лжа ё ^гожде'нїя и сђетны доброты же 'ньски (н sњ въ тебњ). жена бо разђмна блажена е^сть, боја %знь же гн~ю сїя да хва'литъ. дади'те е'и эT пло'да [ёс-те 'нъ]5 е^я `, и ^ да хва'лится въ вра 'тXњ мђжъ е^я `”

Конецъ при 'тчамъ соло 'монимъ” и %мђть в себњ. гла'въ, л ~а”

нивої їжі не з’їсть. 28 І свої уста вона відкрила мудро і законно, милосердя ж її підняло її дітей, і розбагатіли, і її чоловік похвалив її. 29 Численні доч-ки придбали багатство, численні зро-били сильне, ти ж, перездоганяючи, перевищила всіх. 30 Обманливої при-мани і марної жіночої краси в тобі немає, бо розумна жінка є блажен-ною. Страх же господній хай вона хвалить. 31 Дайте їй з плоду її уст, і хай хвалиться в брамах її чоловік.

Кінець притч Соломонових. Мають у собі глав: 31.

1(oikwn) 2(-de) 3[A] 4(-kai) 5[rel.]

Page 48: Перша повна Біблія у старослов’янській мові. Перекладена з грецької мови і видрукована старннями

48