СлоВо до читАчАДоброго дня, дорогі читачі. Автор збірки — не профе-

сійний письменник і не філолог, тому змушений попере-дити, що бажаючі знайти якісь принципово нові літера-турні прийоми, жанрові форми будуть розчаровані. Од-нак доля подарувала мені чимало зустрічей з цікавими особистостями, можливість бачити розвиток характерів у різних життєвих ситуаціях.

Грань — це межа, лінія взаємодії між світами, спіль-нотами, окремими людьми, характерами, надзвичайно тонка лінія, яка, як і грань дорогого каменя чи прозоро-го гірського кришталю, при найменшій зміні кутів, об-ставин та ситуацій дозволяє побачити неозброєним оком у білому, буденному на перший погляд, сонячному світлі весь спектр кольорів та напівтонів, захованих зазвичай за правилами та умовностями нашого світу. Нерідко грань у переносному або й прямому значенні слова стає лінією фронту, та люди продовжують жити, переживати, люби-ти, ненавидіти, приймати рішення і діяти. Тому багато віршів у збірці присвячено мотивам, характерам та умо-вам, які можуть лишатися непоміченими до певного мо-менту, хоч і є зародками майбутніх епохальних змін.

На жаль, збірка виходить в непростий для нашої дер-жави час, тому декілька слів щодо першого розділу. Можу сказати одне: мені пощастило. Знаходячись у спе-цифічних місцях протягом тривалого часу, я побачив і пе-режив, з незалежних від мене причин, значно менше від багатьох моїх товаришів. Коментувати ситуацію в Укра-їні не маю права і не буду. Для того, щоб висловити жаль за полеглими — часто найкращими представниками на-шого народу, співчуття їхнім рідним, — немає ані слів,

6 ВолодимирПатола.ГРАНЬ

ані можливості. Ми ще повернемося до цього, впишемо ім’я кожного з них в історію, якщо самі не приєднаємося до них, але це буде потім. А зараз російсько-українська війна не закінчена, не закінчена антитерористична опе-рація. Обидва ці терміни правильні. Ні для кого не таєм-ниця — присутність кадрових російських військ на тери-торії України. Ні для кого не таємниця, що сьогодні наш супротивник діє методами, яких цураються і які знева-жають представники більшості світових терористичних організацій. Не знаю, як назвати людей, які стріляють з мінометів у школу і знімають відеокамерами тіла дітей для формування чергового пропагандистського випуску російських новин. Не знаю, як назвати тих, хто знищує заради брудної пропаганди своїх же солдатів, що повер-таються з поля бою. Нехай будуть умовно «терориста-ми» (назвати їх росіянами, зважаючи на проукраїнську і чисто людську позицію окремих російських громадян, не повертається язик). Не знаю, як назвати «російських терористів в Україні», але мої побратими добре знають що з ними робити.

Хочеться висловити вдячність бойовим товаришам, завдяки яким ми упевнені, що наші спини прикриті, своїй і їхнім сім’ям, які терпляче чекають чоловіків, батьків і братів, усім, хто підтримує нас зараз, в цей не-легкий час. Підтримує матеріально, теплими речами, навіть зброєю, але перш за все — підтримує морально. Адже кожна зв’язана шкарпетка, кожен дитячий ма-люнок, кожен предмет спорядження, куплений нерід-ко за останні гроші, — свідчення того, що ми — не самі, що захисників України не залишили один на один з про-блемами, які для військових часто бувають не менш не-безпечними, ніж ворог, нагадують про те, що за нашою спиною — українська земля та український народ, віль-ний, гордий, нескорений і непереможний, народ, який можна винищити, але зламати неможливо, про те, що приспаний століттями козацький дух знову пробудив-ся, що знову настав історичний час — не питати, скільки

Словодочитача 7

ворогів, а лише — де вони. Від себе і від побратимів дя-кую всім, завдяки кому відчуття сили та підтримки зні-має питання, за що воюють українські військові, дозво-ляє їм вистояти у найважчі моменти, дозволяє поверта-тися. Слава Україні!

Хочу висловити щиру подяку пану Осипу Зінкевичу, завдяки якому ця збірка вийшла у світ, моєму викладачу, літературному редактору цієї збірки Ользі Башкировій, художнику і волонтеру Беаті Куркуль, яка вже більше двох років живе прикордонною реальністю, за найкращу в світі обкладинку, а також батькам, сестричці, товари-шам — усім, з ким маю честь спілкуватися та дружити і хто, можливо, впізнає себе на сторінках.

Квітень, 2015

летимо туди, де СоНце СходитЬ…

Перед виходом. Красна Талівка, червень 2014

Речі бійців оперативно-бойової прикордонної комендатури (ОБПК) «Могилів-Подільський» після повернення

з передових позицій за Дебальцевим (блокпост «Балу»). З собою брали тільки найцінніше

Летимотуди,десонцесходить… 11

* * *Холодна весна.Чотирнадцятий рік.Яскраво і страшно почате століття.Як відчай без дна,нерішучості пік,нездатність вести і готовність горіти.

Чужої брехнібезперервний потік,отруйної зради брудне розмаїття...Палають вогні,піднімається крик,сусідська пащека зміїна пригріта...

По вістрю клинканеприкрита душа,прив’язаним псом по короткому дроту...Команда дзвінка —І загін вирушавробити важку чоловічу роботу.

05.05.2014

12 ВолодимирПатола.ГРАНЬ

* * *Присвячено кримським подіям

Коли вогненний час питання ставитьВ тумані лицемірства і брехні,Коли людину вирізняють справи,А честь і дух гартують у вогні,

Коли здавався вирок незворотнім,Коли кривавий вождь тріумфував, —Піднялася у бій Небесна Сотня,Залишившись навіки між заграв.

Коли у вічі смерті прикордонникПовторював присягу без вагань,Отримував «наказ на охорону»І виступав на небезпечну грань.

Коли настав момент сказати, хто ти,І зупинити смерть своїм життям, —Четвертий день стоїть морська піхотаБез флангів, без тилів і прикриття.

Коли топтали землю окупантиІ тьмарив розум біль вчорашніх втрат, —Старенький ветеран збирав командуІ мовчки прямував у військкомат.

Коли пілоти рвалися у небо,Рятуючи машини для війни, —Земля батьків сказала: «Хлопці, треба!» —І відповів туман: «Летіть, сини».

Коли живим щитом закрили стіниЧастин військових діти і жінки, —Весь світ збагнув: не вмерла УкраїнаСтараннями «московської руки».

Летимотуди,десонцесходить… 13

Коли настав момент життя чи смерті, —Кремлівського фашиста дикий сказНарвався на святу козацьку впертість,На те, що заповів колись Тарас.

Якщо не раб — бери у руки зброю!Безсмертна слава кличе до вінця.Сьогодні. До останнього набою!Навіки. До останнього бійця!

04.03.2014

Захист Батьківщини — традиція родини Тининики. Орден «За мужність» правнук Віталій отримав за героїзм

під час боїв на блокпосту «Балу» (Дебальцеве). Після поранення просив побратимів лише про одне: забрати

з пробитого бронежилета та зберегти сімейну реліквію і талісман — багнет прадіда. Хлопці не підвели.

У Віталія буде час навчити синів володіти зброєю

Летимотуди,десонцесходить… 15

* * *Куплену кров’ю дідів свободуГублять без опору у ганьбі.Забуті Крути, Базар і Броди,І смерть вчорашня чужа тобі.

Але рабів до раю не пустятьІ нам готують шлях в нікуди.Сибір, ГУЛаг, Соловки забуто.До чорта душу. Честь — до біди.

Досить просити пощади в доліІ проклинати події злі.Кожному ворогові — по кулі.Кожному зраднику — по петлі.

07.04.2014