Третій рік в Енергетичному Співтоваристві: досі не...

ТреТій рік в енергеТичному СпівТовариСТві: доСі не СкладаєТьСя

«діксі груп» є українським аналітичним центром, який здійснює дослідження та консультації щодо тем інформаційної політики, енергетики, безпеки та інвестицій. експерти організації задіяні у низці політичних та енергетичних проектів спільно з урядовими структурами, донорськими організація-ми та іноземними інвесторами.

робота «діксі груп» має кілька напрямків, серед яких організація заходів та кампаній з інформуван-ня громадськості, посилення прозорості енергетики, просування енергоефективності та відновлю-ваних джерел. унікальною платформою є інформаційно-аналітичний ресурс «українська енергети-ка» (www.ua-energy.org).

«діксі груп» не займає жодної політичної позиції; відповідно, всі погляди, висловлені в цій публіка-ції, належать виключно авторам.

За додатковими копіями цього дослідження та інформацією, будь ласка, звертайтесь:

02095 київ, вул. Срібнокільська 24, а/с [email protected]

дослідження також доступне на веб-сайті «українська енергетика UA-Energy.org» (розділ «публікації»).

© го «діксі груп», 2014друк — Тов «Сіла»

дане доСлідЖення Було реаліЗоване громадСькоЮ органіЗаЦієЮ «дікСі груп» За ФінанСової підТримки міЖнародного Фонду «відродЖення» в рамках проекТу «моніТоринг виконання україноЮ ЗоБов’яЗань в рамках енергеТичного СпівТовариСТва».

Загальні зауваження

основні висновки

рекомендації

процес імплементації

газ

електроенергія

відновлювані джерела енергії

навколишнє середовище

енергоефективність

нафта

Статистика

конкуренція та інвестиції

Соціальні питання

Список використаних нормативно-правових актів

ЗміСТ

46

810

1230 54

7288

104110

114116

123

4 СТорінка ТреТій рік в енергеТичному СпівТовариСТві: доСі не СкладаєТьСя

1 лютого 2014 року україна відзначає третю річницю свого членства в енергетичному Співтоваристві.

«Енергетичне Cпівтовариство – це ключ до енергетичної безпеки в усій

Європі. Але його особливим значенням є те, що сьогодні це єдина угода, яка

пов’язує ЄС з Україною».депутат Європарламенту

Єжи Бузек, 10.02.2014

Енергетичне Співтовариство – це ре-гіональне об’єднання країн Південно-Східної Європи, створене для соціаль-но-економічної стабільності та безпе-ки постачань серед його Договірних сторін. Воно засноване у 2006 році строком на десять років, але у 2013 році Європарламент рекомендував пролонгувати Договір про заснування Енергетичного Співтовариства після 2016 року.

Енергетичне Співтовариство вимагає від Договірних сторін гармонізації нор-мативно-правової бази зі стандартами ЄС, і має на меті утворити в середньо-строковій перспективі інтегровані енергетичні ринки по всьому регіону. Сьогодні Співтовариство об’єднує регі-ональний ринок чисельністю в 73 млн. людей.

Приєднавшись до Енергетичного Спів-товариства, Україна фактично приєд-налась до європейського енергетич-ного ринку. Участь у Співтоваристві дає можливості для запровадження на вну-трішньому ринку більшої конкуренції, вищих технічних стандартів і правил регулювання, кращого інвестиційного клімату. Це також означає глибшу ін-теграцію українського енергетичного сектору з ринками країн ЄС, посилення власної енергетичної безпеки. Пере-вагою членства в цій організації є і до-даткові можливості для країн-членів у залученні міжнародних кредитів і тех-нічної допомоги. Так, наприклад, серед відповідних проектів Енергетичного Співтовариства є два українських (мо-дернізація ГТС та побудова нафтопро-воду «Броди-Адамово»).

СТорінка 5ТреТій рік в енергеТичному СпівТовариСТві: доСі не СкладаєТьСя

Ставши повноправним членом Енер-гетичного Співтовариства, Україна зобов’язалась імплементувати цілу низку європейських директив та регла-ментів, які б гармонізували її законо-давство в сфері енергетики з європей-ською нормативно-правовою базою. Зміни мали бути запроваджені у сферах газу та електроенергії, навколишнього середовища, відновлюваних джерел енергії, конкуренції тощо. Оцінка ди-наміки цих змін і є метою цього дослі-дження.

Дослідження охоплює моніторинг про-гресу України протягом 2013 року, оцін-ка попередніх років міститься у двох ін-ших дослідженнях «Діксі Груп», які були опубліковані в 2012 і 2013 роках.

Це дослідження розраховане на широ-ку аудиторію: представників державної влади (насамперед, в частині рекомен-дацій з прискорення процесу імпле-ментації європейських правил в Украї-ні), аналітичних центрів, усіх громадян України, яких цікавить ефективність роботи нинішнього уряду, зокрема в сфері енергетики.


ЗАГАЛЬНІ

ЗАУВАЖЕННЯДирективи 2009/28/еС, 2009/119/еС, 2010/31/EU, третІй еНерГетичНий пАкет, СтАтуС реГуЛяторА, СоцІАЛЬНІ питАННя

Директиви 79/409/ееС, 85/337/ееС, 1999/32/еС, 2001/77/ееС, 2001/80/еС, 2003/30/еС, 2003/54/еС, 2003/55/еС, 2004/67/еС, 2005/89/еС, 2006/32/еС, 2008/92/еС, 2010/30/EU, реГЛАмеНт 1228/2003, ЗвІт про беЗпеку поСтАчАНЬ

реГЛАмеНти 1715/2005, 1099/2008


важко аналізувати виконання європейських стандартів, коли за вікном вирує бо-ротьба. Як і будь-який українець, який прагне бачити свою країну європейською, демо-кратичною, з відповідальною владою, ми відкладали в сторону комп’ютери і виходили на Майдан. Наша робота над даним дослідженням просувалась не так швидко, як хотілось, і в результаті його презентацію довелось перенести в часі. Разом із тим, сподіваємось, що цей моніторинг буде вчасним і корисним для нового уряду, оскільки допоможе зрозумі-ти «точку старту» для подальших реформ в енергетиці.

минулого року спостерігалось безпрецедентне закриття публічної інформації від громадськості. Як і в попередні роки, «Діксі Груп», відповідно до Закону «Про доступ до публічної інформації», надсилала інформаційні запити ключовим міністерствам і ві-домствам з проханням надати інформацію про стан імплементації відповідних дирек-тив. Окремі зразки відповідей розміщено у цьому дослідженні. За деякими винятками – зокрема, НКРЕ, Мінекономрозвитку та Держенергоефективності, – відомства надава-ли загальну інформацію. Особливо непублічним виявилось Міністерство енергетики та вугільної промисловості (відповідальне за імплементацію зобов’язань перед Енергетич-ним Співтовариством), яке надало змістовну відповідь лише після третього звернення.

Іншим способом отримання інформації для дослідження став моніторинг та аналіз зако-нодавчих актів та регуляторної бази в 2013 році, що є у відкритому доступі на офіційних сайтах. Такими є розпорядження та постанови Кабінету Міністрів, накази міністерств, по-станови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ), звіти відомств про роботу в 2012-2013 роках. варто зазначити, що в україні зберігається практика не оприлюднювати суспільно важливі, вже прийняті доку-менти або їх проекти. Шість місяців замовчувалась інформація про прийняття у липні 2013 року оновленої редакції Енергетичної стратегії України до 2030 року. Попри опри-люднений у грудні 2013 року наказ Міністерства енергетики про передачу компанії «Укр-трансгаз» повноважень оператора ГТС, не було інформації про реєстрацію цього доку-мента в Міністерстві юстиції, що робило неможливим його вступ у дію.

Зважаючи на те, що єдиного джерела з інтегрованою інформацією про стан імплемен-тації директив немає, міністерства та відомства часто надавали неповну інформацію, а деякі документи можуть бути недоступними, «Діксі Груп» не може стверджувати, що за-значений в цьому дослідженні перелік документів є вичерпним. разом із тим, це най-більш повна збірка рішень органів влади щодо тих зобов’язань, які україна взяла перед енергетичним Співтовариством.

Для верифікації отриманих результатів та максимально об’єктивного їх висвітлення, до участі в проекті було запрошено незалежних експертів. Кожен із них дав власну оцінку імплементації директив в Україні.

Експерти «Діксі Груп» також оцінили основні події та рішення в енергетичному секторі України протягом минулого року на предмет їх відповідності європейським принципам та нормам.

Моніторинг виконання Україною зобов’язань перед Енергетичним Співтовари-ством здійснювався цього року у складних умовах.


членство україни в енергетичному Співтоваристві було під загрозою в 2013 році. Одночасно з виконанням українським урядом зобов’язань перед Енергетичним Співтовариством, низка по-літиків озвучувала незадоволення член-ством України в ньому. Такі заяви звуча-ли на різних офіційних рівнях – від віце-прем’єра Ю.Бойка1 у квітні до Президента В.Януковича2 у листопаді 2013 року. Такі «коливання» не дозволяли країні динаміч-но рухатись вперед у її реформах та ство-рювати стабільний інвестиційний клімат.

1 Україна не отримала належної підтримки від Європейського енергетичного співтовариства – Бойко // Укрінформ, 29.04.2013. – http://www.ukrinform.ua/ukr/news/ukraiina_ne_otrimala_nalegnoii_pidtrimki_vid_e_vropeyskogo_energetichnogo_spivtovaristva___boyko_1822868 2 Янукович думає про вихід України з Енергетичного співтовари-ства // Економічна правда, 27.11.2013. – http://www.epravda.com.ua/news/2013/11/27/405519/

основним «каменем спотикання» між україною та енергетичним Співтова-риством став російський фактор. Ар-гументом В.Януковича про доцільність припинення членства України в Спів-товаристві стало підписання членами Співтовариства та членами ЄС (зокрема Болгарією, Сербією, Угорщиною, Грецією, Словенією, Хорватією та Австрією) угод з Росією про будівництво газопроводу «Пів-денний потік», що є прямою загрозою ін-тересам України. Своє критичне ставлен-ня до членства України в Співтоваристві віце-прем’єр Ю.Бойко пояснював немож-ливістю добитися реверсу газу з країн ЄС до України у випадку встановлення Росі-єю надто високих цін на газ. Правила, які давно працюють в ЄС, гальмувались, коли про їх виконання просила Україна.

ВИСНОВКИоСНовНІ


разом із тим, до кінця 2013 року ЄС ви-конав усі зобов’язання, яких вимагала українська сторона. У грудні 2013 року Міністерство енергетики Росії отримало офіційний лист від Європейської Комі-сії про необхідність перегляду догово-рів, укладених з країнами-транзитерами для будівництва газопроводу «Південний потік»3. Словацька сторона також погоди-лась підписати угоду про використання реверсу для постачання німецького газу на територію України4. Постійний політичний діалог, чітка постановка вимог з україн-ського боку здатна міняти внутрішньополі-тичну ситуацію ЄС і досягати взаємовигід-ного результату.

Натомість українська сторона продо-вжувала затягувати із виконанням взя-тих на себе зобов’язань. Попри більш ди-намічний, ніж у 2012 році, процес прийнят-тя необхідної нормативно-правової бази, український уряд не продемонстрував «прориву» у втіленні реформ на практиці. Енергетичні компанії не публікують інфор-мацію про вільні потужності мереж чи схо-вищ, хоча це вимагається Постановою НКРЕ про доступ до ГТС. Досі не працює Закон «Про альтернативні види палива» щодо 5% частки біоетанолу в сумішевих бензинах, хоча закону про перенесення в часі цих ви-мог не приймалось. На етапі імплементації немає належного моніторингу та контролю якості запровадження реформ.

однією з основних причин такого затя-гування залишається слабка комуніка-ція як всередині уряду, так і між гілками влади. Національні плани дій з відновлю-вальної енергетики та енергоефективнос-ті, які розроблені Держенергоефективнос-ті і подані на розгляд уряду, не затверджу-ються ним із жовтня 2013 року. Парламент досі не прийняв важливі для євроінтеграції в енергетичній сфері законопроекти – про

3 ЄС погрожує Росії перекрити «Південний потік» // BBC Україна, 07.12.2013. – http://www.bbc.co.uk/ukrainian/busi-ness/2013/12/131206_south_stream_eu_russia_ag.shtml 4 Словаччина погодилась на реверс газу в Україну // Еспресо.TV, 04.03.2014. – http://tvi.ua/new/2014/03/04/slovachchyna_pohodyla-sya_na_revers_hazu_v_ukrayinu

засади енергоефективності, про державне регулювання, а законопроект про енерго-ефевність будівель був відхилений у дру-гому читанні. Тісніша комунікація між усі-ма зацікавленими сторонами вже на етапі розробки нормативно-правового акту може суттєво полегшити весь процес його прийняття та імплементації.

уряд відкладає в часі прийняття стра-тегічних рішень на довгу перспективу. Україна досі не назвала терміни імпле-ментації Третього енергетичного пакету, який є обов’язковим. Немає рішення про конкретний графік втілення Директиви щодо обмеження викидів великими спа-лювальними установками, Директиви про стратегічні запаси нафти і нафтопродуктів. Визначення по цих питаннях необхідне як-найшвидше, адже вони є критеріями для виставлення пріоритетів в економіці і ма-ють бути враховані при прийнятті законо-давчих та регуляторних актів.

Імплементація деяких директив вже відбувається з порушеннями. Прийня-тий у жовтні Закон «Про засади функціону-вання ринку електричної енергії» – попри те, що в цілому був необхідним для країни, – містив низку положень, що не відповіда-ли європейським принципам та стандар-там, зокрема зберігав перехресне субси-дування. Зауваження, висловлені Світовим банком і Енергетичним Співтовариством, не були враховані повністю. Законопроект про державне регулювання в енергетиці, який перебуває на розгляді в парламенті, у своєму нинішньому варіанті практично не додає регулятору тих повноважень, яких вимагає ЄС. Це створює ситуацію, коли те-зою про Енергетичне Співтовариство мож-на маніпулювати у своїх інтересах, а вже прийняті документи необхідно пускати на повторне коло з доопрацювання.


«Діксі Груп» наголошує на потребі більш ефективної комунікації між усіма зацікавленими сторонами для імплементації законодавства ЄС. Міністерствам і відомствам доцільно фор-мувати та публікувати як плани з розроб-ки нормативно-правових актів, так і звітів з їх прийняття, що сьогодні робиться дуже фрагментарно. Має бути єдиний ко-ординатор, здатний побудувати швидку комунікацію між урядовими інститутами. Для попередження маніпуляцій чи «ви-холощення» документів, вони мають про-ходити громадську оцінку та експертизу. Повинен діяти єдиний інформаційний ре-сурс, де усі бажаючі зможуть самостійно оцінити швидкість втілення європейських реформ в енергетиці. Робочі групи, які вже зараз формуються в уряді та парламенті для доопрацювання законодавства, не повинні існувати паралельно та дублюва-ти один одного.

Для цього варто створити Багатосто-ронню робочу групу, яка б об’єднала відповідальні відомства, зацікавлені гро-мадські організації та бізнес. Така гру-па могла б допомагати в підготовці та реалізації реформ в енергетиці відповідно до вимог ЄС. Механізм обговорення нор-мативно-правових актів на початковій стадії суттєво знизить напругу та недовіру суб’єктів ринку на етапі їх схвалення, по-кращить якість цих актів, а залучення громадськості до роботи над проекта-ми актів посилить її поінформованість та рівень оцінки реформ. Як результат, весь

процес реформування сектору буде про-ходити більш професійно та узгоджено з усіма зацікавленими сторонами.

Імплементація європейського законо-давства має відбуватись з більш актив-ним залученням експертів енергетич-ного Співтовариства. У лютому 2014 року Україна та Енергоспівтовариство підписали Меморандум про взаєморозуміння, який тепер повинен реалізуватись у конкретні механізми діалогу. Цього року Україна головує в Співтоваристві – це добра нагода запропонувати його членам нові яскраві ініціативи, на власному прикладі показати, як нові інструменти співпраці можуть дати якісний позитивний результат.

план дій з імплементації законодав-ства ЄС має бути оновлений і доопра-цьований. Для того, щоб «звірити годин-ники» і уникнути можливих непорозумінь з Енергоспівтовариством щодо термінів імплементації законодавства, Кабінету Міністрів доцільно опублікувати нову По-станову з новими кінцевими датами для кожної з директив ЄС. Також варто уз-годити із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства та розробити плани ви-конання кожної з директив і визначити т.зв. «маячки» – проміжні цілі та критерії успішності досягнутого прогресу на кожно-му з етапів імплементації.

парламент та уряд мають прийня-ти вже заплановані законопроек-ти, що вимагаються енергетичним

РЕКОМЕНДАЦІЇ


Співтовариством. Зокрема, згідно з планом діяльності Міненерговугілля на 2013 рік, мали бути розроблені і прийняті закони, які регулюють особливості по-гашення боргів за електроенергію, вдо-сконалення механізму фінансування екологічної броні електропостачання. Має бути затверджений Національний план дій з енергоефективності, який розроблений і навіть отримав схваль-ну оцінку Секретаріату Енергетичного Співтовариства. Це ті «борги», які пере-йшли у 2014 рік з попередніх років і ма-ють бути закриті найближчим часом.

уряд повинен прийняти ключові рішення, які визначать стратегічний розвиток енергетичного сектору. Йдеться, в першу чергу, про терміни та умови прийняття Третього енергетич-ного пакету, визначеність щодо планів реформування НАК «Нафтогаз України», щодо умов імплементації директив про обмеження викидів великими спалю-вальними установками та про стратегічні запаси нафти і нафтопродуктів. Цих рішень чекає як громадськість, так і бізнес-спільнота, щоб мати можливість будувати плани співпраці з Україною на довгу перспективу.

разом із прийняттям основного за-конодавства, доцільно передбачати терміни для розробки пов’язаних регуляторних актів. Варто попередити виникнення ситуації, коли прийнятий закон неможливо імплементувати через

відсутність вчасно підготовленого регу-лювання – як це сталось із Законом «Про альтернативні види палива». Для цього потрібно зробити постійною практику визначення строків для розробки вто-ринного законодавства уже на етапі прийняття головного закону.

уряд має скасувати «ручні» рішення в енергетиці та відмовитись від такої практики надалі. Кабінет Міністрів повинен скасувати Меморандум з фе-росплавними заводами, якими до-зволив оплачувати електроенергію за зниженими тарифами. Також має бути скасований мораторій на підвищення цін і тарифів природних монополій (газ, електроенергія, тепло). Звичайно, рішення про їх підвищення також повин-не прийматись після належного аналізу доцільності та «ревізії» нинішніх скла-дових тарифу. Як і вимагає європейське законодавство, доцільно переглянути розмір «місцевої складової» як умови от-римання «зеленого» тарифу (цього року вона складає 50%). НКРЕ повинна мати можливість запровадити вже розробле-ний механізм стимулюючого тарифоут-ворення, застосовувати який були готові біля десяти українських енергетичних компаній.

2013loadingloadingloadingloadingloadingloadingloadingloadingloadingloading

17 СІчНя – НКРЕ затвердила

Правила приєднання електроустановок до

електричних мереж

11 ЛЮтоГо – зареєстровано законо-

проект № 2273 щодо маркування біопалива та бензинів моторних

сумішевих

12 ЛЮтоГо – НКРЕ затвердила Мето-

дику розрахунку плати за приєднання електроус-

тановок до електричних мереж

15 ЛЮтоГо – «Нафтогаз» підписав

угоду з Ernst&Young на розробку програми ре-

формування

14 береЗНя – НКРЕ змінила По-

рядок встановлення, перегляду та при-

пинення дії «зеленого тарифу»

21 береЗНя − відхилено законо-

проект «Про розви-ток виробництва та

споживання біологіч-них палив»

25 береЗНя – подано проект За-

кону «Про внесення змін до деяких за-

конів України щодо реалізації положень

Конвенції про оцінку впливу на навко-

лишнє середовище в транскордонному

контексті»

19 червНя − Розпорядженням

Кабміну № 429-р за-тверджено План за-

ходів з імплементації Директиви 2001/77/

ЕС та Директиви 2003/30/ЕС

26 червНя – Кабмін доручив під-готувати концепцію

створення енерге-тичного хабу

27 червНя – НКРЕ ухвалила По-рядок визначення розміру «місцевої

складової»

9 жовтНя – Секретаріат Енерге-тичного Співтовари-

ства оприлюднив Звіт про впровадження

acquis у 2013 році

10 жовтНя – Верховна Рада

відхилила проект За-кону про енергетичну

ефективність житло-вих та громадських

будівель

15 жовтНя – у Комітеті з питань

паливно-енергетично-го комплексу, ядерної

політики та ядерної безпеки Верховної

Ради пройшли слухан-ня, присвячені стану

виконання зобов’язань України

23 жовтНя – Розпорядженням

Кабміну № 833-р «Про внесення змін до плану

заходів щодо вико-нання зобов’язань в

рамках Договору про заснування Енергетич-

ного Співтовариства» перелік зобов’язань

України було оновлено

24 жовтНя – прийнято Закон «Про засади функціонуван-ня ринку електричної

енергії України»

24 жовтНя − Міністерська Рада

Енергетичного Спів-товариства ухвалила

рішення щодо гнучких інструментів для

Директиви 2001/80/ЕС та запроваджен-

ня частини вимог Директиви 2010/75/ЕС

з 2018 року

24 жовтНя – модернізація газо-проводу «Уренгой-Помари-Ужгород»

та будівництво нафтопроводу «Бро-

ди-Адамово» були обрані серед проек-тів «спільного інтер-есу» Енергетичного

Співтовариства

24 жовтНя – європейська

мережа операторів газотранспортних

систем ENTSOG прийняла рішення про надання «Укр-трансгазу» статусу

спостерігача

7 ЛиСтопАДА – НКРЕ затвердила

зміни до Порядку проведення аукці-онів щодо доступу

до пропускної спроможності

міждержавних електричних

мереж України для експорту електрич-

ної енергії

7 ЛиСтопАДА – представлено про-ект Національного плану з відновлю-ваної енергетики

до 2020 року



ПРОЦЕС ІМПЛЕМЕНТАЦІЇ: ОСНОВНІ ЕТАПИ

2014

19 ЛипНя − суд зобов’язав

Мінприроди вико-нати Національний

план з реалізації Кіотського про-

токолу

24 ЛипНя – Розпорядженням

Кабміну № 1071 схвалено оновлену

редакцію Енер-гетичної стратегії

України на період до 2030 року

24 ЛипНя – Кабмін затвердив

Порядок видачі, використання та

припинення дії гарантії походження електричної енергії

з альтернативних джерел

26 ЛипНя – Україна та INOGATE

підписали мемо-рандум про вза-

єморозуміння, яким затверджено План дій з енергетичної

статистики

16 СерпНя – зареєстровано за-

конопроект № 3095 «Про державне

регулювання у сфері енергетики»

28 СерпНя – Постановою Кабміну

№ 808 затверджено перелік видів ді-

яльності та об’єктів, що становлять під-вищену екологічну

небезпеку

11 вереСНя – зареєстровано зако-

нопроект № 3230 про уточнення суб’єктів

господарювання, на які поширюється норма

обов’язкового додаван-ня біоетанолу в бензини

моторні

20 вереСНя – Наказом Міненергову-

гілля № 682 затверджено Методику визначення

спроможності (наявнос-ті) або відсутності вільної

пропускної потужності Єдиної газотранспортної

системи України

8 ЛиСтопАДА – представлено про-ект Національного

плану дій з енергое-фективності до 2020

року

21 ЛиСтопАДА – НКРЕ затвердила По-рядок фінансування

послуг з приєднання електроустановок до

електричних мереж

28-29 ЛиСтопАДА – на Вільнюському саміті Східного партнерства,

попри очікування, не підписано Угоду про асоціацію між Украї-

ною та ЄС

2 ГруДНя – функції оператора

Єдиної газотранспорт-ної системи України

покладено на ПАТ «Укртрансгаз»

18 ГруДНя – Кабмін продовжив дію Меморандуму

про взаємодію між урядом та феро-

сплавними заводами щодо зниження

тарифів на електро-енергію

19 ГруДНя – НКРЕ фактично замо-розила запроваджен-

ня стимулюючого тарифоутворення в

Україні

20 ГруДНя – Указом № 699/2013 Президент України скоротив повнова-

ження Держенерго-ефективності

30 ГруДНя – постановою Кабі-

нету Міністрів було «рекомендовано» знизити граничні

ціни на газ для бю-джетних організа-

цій, промисловості та підприємств

комунальної енер-гетики

44%44%44%44%44%44%44%44%44%44%

30 СерпНя – зареєстровано за-

конопроекти № 3145 та №3146 щодо уточ-

нення строків до-давання біоетанолу

та скасування закону про виробництво та використання мото-

рних палив з вмістом біокомпонентів

рІк в еНерГетичНому ГАЗ



ДирективА 2003/55/EC

ДирективА 2003/55/EC щоДо ЗАГАЛЬНих ЗАСАД фуНкцІоНувАННя вНутрІш-НЬоГо риНку прироДНоГо ГАЗу

Директива встановлює основні принципи ринкової лібералізації:• Незалежний регулятор. Оскільки регулятори є відповідальними за дотримання принципів

недикримінаційності, прозорості та конкуренції на ринку газу, за розрахунок та встановлен-ня тарифів, а також наділені повноваженнями з вирішення спорів, їх діяльність повинна бути незалежною від учасників ринку та органів влади.

• рівний доступ. Директива закріплює право недискримінаційного доступу третіх сторін до систем транспортування та розподілу газу, а також LNG-терміналів на прозорих комерційних умовах та під контролем регулятора. Таким чином, споживачі вільні обирати своїх постачаль-ників, незалежно від того, де видобувається газ. Доступ до потужностей зі зберігання газу визначається спеціальними умовами, за якими доступ гарантується на основі договору або відповідного законодавчого регулювання.

• Незалежність системних операторів. Компанії-оператори систем передачі, зберігання, збу-ту газу та LNG-терміналів відповідають за управління, підтримку та розвиток даних систем. Вони повинні гарантувати безпеку, надійність, ефективність та взаємопов’язаність потужнос-тей, а також недискримінаційний доступ для всіх користувачів.

• розділення вертикально-інтегрованих компаній. Для уникнення будь-якої дискримінації та уможливлення вільного доступу, діяльність таких компаній з транспортування та розподі-лу має бути юридично та функціонально відокремлена від інших видів діяльності (видобуван-ня та постачання). У т.ч. таке розділення стосується процедур прийняття рішень та бухгалтер-ської звітності, але не права власності.

• Захист споживачів. Директива визначає спільний перелік стандартів із забезпечення висо-кого рівня захисту споживача, зокрема право на зміну постачальника, прозорі умови контр-актів, загальне інформування, механізми вирішення спорів тощо, а також визначає належний рівень захисту особливо вразливих категорій споживачів (напр., з метою уникнення відклю-чень).

• обмін інформацією. Системні оператори зобов’язані надавати іншим операторам інформа-цію, необхідну для безпечного та ефективного функціонування пов’язаних систем транспор-тування/збуту.


Відповідно до Протоколу про приєднання України до Договору про заснування Енерге-тичного Співтовариства, імплементація ди-рективи мала відбутись до 1 січня 2012 року, а з 1 січня 2015 року ринок має бути повністю лібералізованим. Це означає, що усі споживачі повинні бути кваліфікованими, тобто мати можливість вільно обирати постачальників газу.

Нормативна база для роботи суб’єктів га-зового ринку на європейських засадах вже створена. Реформи почалися із прийняття у 2010 році Закону «Про засади функціонування ринку природного газу», який суттєво набли-зив Україну до основних принципів Директиви 2003/55/ЕС1. Протягом 2011-2012 років закон удосконалювався: були внесені суттєві зміни щодо комерційного обліку, платіжної дисци-пліни, приєднання до мереж тощо2. Протягом 2013 року поправок до документу не зафіксо-вано.

Натомість тривала активна робота у питанні вторинного законодавства, яке – за даними Секретаріату Енергетичного Співтовариства – має налічувати не менш ніж 38 нормативно-правових актів. Серед прийнятих документів варто відзначити Постанову Кабінету Міністрів від 25 липня 2012 року № 705 «Про порядок визначення гарантованих постачальників при-родного газу» (яка продовжує бути об’єктом критики за територіальний принцип роботи постачальників3) та Постанову НКРЕ від 29 бе-резня 2012 року № 305 «Про визначення ступе-ня кваліфікації споживачів природного газу».

регулятор продовжує залишатися ключо-вим органом для побудови нового ринку газу. Згідно із Планом НКРЕ з підготовки проек-тів регуляторних актів, у 2013 році було запла-

1 Детальний аналіз див. у публікаціях «Діксі Груп» «Закон про ринок газу в Україні: чи відповідає він європейським правилам» (http://ua-energy.org/post/1662), а також аналітичній записці щодо стану реалізації закону (http://ua-energy.org/post/25120).

2 Закон України від 8.07.2010 № 2467-VI «Про засади функціонуван-ня ринку природного газу» // Законодавство України, 19.02.2014. – http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/2467-17

3 2013 Annual Report on the Implementation of the Acquis under the Treaty Establishing the Energy Community, 9.10.2013 // Energy Coomunity, 19.02.2014. – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/2304177.PDF

новано розробити 111 проектів регулювання4. Зокрема, на виконання Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за приєднання до мереж суб’єктів природних мо-нополій» НКРЕ розроблені та прийняті 7 поста-нов щодо приєднання об’єктів газопостачання до мереж, якими встановлено моделі «стан-дартного» і «нестандартного» приєднання, ви-значено строки і плату таких послуг.

Також, на виконання вимог Закону «Про засади функціонування ринку природного газу», регу-лятор переглянув Процедуру встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортуван-ня, розподілу, постачання, закачування, збері-гання та відбору природного газу. Окрім того, зроблено перші кроки для запровадження сти-мулюючого регулювання у сегменті розподілу газу, зокрема прийнято 2 постанови НКРЕ щодо порядку формування тарифів та визначення регуляторної бази. З цією ж метою, Фонд держ-майна 28 серпня 2013 року затвердив зміни до Методики оцінки активів суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміж-них ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергетики. Не менш важливою є Постанова НКРЕ від 20.06.2013 № 709 «Про підвищення якості обслуговування споживачів природного газу», яка регламентує надання населенню послуг з постачання газу та покращує їх поінформованість.

На етапі погодження перебувають ще 8 про-ектів постанов НКРЕ (нові редакції) щодо ме-тодик розрахунку тарифів, формування інвес-тиційних програм, ліцензійних умов, типових договорів, Алгоритму розподілу коштів для спеціальних рахунків тощо; у розробці – що-найменше 4 проекти. Повний перелік можна переглянути наприкінці цього дослідження.

відбулося обмеження повноважень «Наф-тогазу», викликане неодноразовим зловжи-ванням компанією своєї домінуючої ролі на ринку. За оптимістичними оцінками уряду, прийняте законодавство дозволяє здійснюва-ти операції на газовому ринку на принципах конкуренції, мати вільний доступ до газотран-

4 Лист від 29.01.2014 № 591/15/47-14 «Інформація про здійснен-ня НКРЕ регуляторної діяльності протягом 2013 року» // НКРЕ, 19.02.2014. – http://www.nerc.gov.ua/?id=9419


спортної системи, а монополія НАК «Нафтогаз України» на імпорт і експорт газу ліквідована5. Зокрема, Постановою Кабінету Міністрів від 24 липня 2013 року № 510 «Нафтогаз» як гаранто-ваного постачальника зобов’язали отримати ліцензію на постачання газу за регульованим тарифом. Вказані позиції також поділяє Енер-гетичне Співтовариство, яке у звіті про впрова-дження acquis у 2013 році відзначає демонопо-лізацію імпорту.

Важливим також є Наказ Міненерговугілля від 2 грудня 2013 року № 882, де функції операто-ра Єдиної газотранспортної системи України покладено на ПАТ «Укртрансгаз». Разом з тим, за даними ЗМІ, останній документ станом на лютий 2014 року не набув чинності, оскільки не був опублікований попри реєстрацію в Мі-нюсті6. Саме оператор розробляє прогнозний річний баланс надходження та розподілу при-родного газу в Україні, а також розробляє і затверджує місячні газові баланси. Як відомо, «Нафтогаз» часто зловживав цим статусом: на-приклад, у березні 2013 року через невчасно затверджені обсяги розподілу газу (так звані «ліміти») постраждала компанія «Сумигаз», яка змушена була постачати газ промисловим спо-живачам за регульованим тарифом7.

Інша практика зловживань була пов’язана з використанням видобувними компаніями газу, закачаного ними у підземні сховища. У грудні 2012 року НКРЕ перенаправила скаргу 12 компаній до Міненерговугілля і Антимоно-польного комітету, вказавши на ознаки пору-шення законодавства із захисту економічної конкуренції у діях «Нафтогазу». Наявність про-блем відзначали також готови обласних дер-жадміністрацій8.

5 Стенограма Комітетських слухань на тему: «Стан виконання зобов’язань України, взятих за Протоколом про приєднання Укра-їни до Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Законом України від 15 грудня 2010 року № 2787-VI» // Комітет Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, 30.10.2013 – http://kompek.rada.gov.ua/kompek/control/uk/publish/article?art_id=47328&cat_id=47139

6 Уряд досі не змінив оператора газового ринку // Українська енер-гетика, 25.02.2014. – http://ua-energy.org/post/41664

7 Прядко В. Як в Україні газом торгують // Дзеркало тижня. Украї-на, 6.03.2013. – http://gazeta.dt.ua/energy_market/yak-v-ukrayini-gazom-torguyut-_.html

8 До НКРЕ в грудні 2012 р. звернулися 12 компаній, які повідомили про проблеми з підйомом видобутого палива, – Тітенко // РБК-Україна, 4.03.2013. – http://www.rbc.ua/ukr/newsline/show/v-nkre-v-dekabre-

Не менш скандальною історією стало розпо-рядження Кабінету Міністрів, прийняте на за-сіданні 19 червня 2013 року, яким «Нафтогазу» було доручено у період з 1 липня по 15 жовтня забезпечити закачування в підземні сховища не менше 50% обсягів газу, який видобуваєть-ся в Україні приватними компаніями «з правом його відбору з ПСГ для подальшої реалізації споживачам в осінньо-зимовий період»9. То-дішній міністр енергетики Е.Ставицький спо-дівався додатково накопичити у сховищах близько 1 млрд. кубометрів газу і запевняв, що жодної дискримінації в цьому рішенні немає10. Відповідний документ, втім, не був офіційно опублікований та не пройшов реєстрації в Мін’юсті11, а після численних протестів і публіч-них виступів приватних видобувних компаній був скасований12.

водночас, у питанні юридичного та функці-онального розділення діяльності «Нафтога-зу» не було досягнуто помітного прогресу. У 2012 році було внесено зміни до Закону «Про трубопровідний транспорт», які дозволили Кабінету Міністрів самостійно реформувати, створювати, ліквідовувати та інших чином пе-ретворювати підприємства «Нафтогазу». Також відбулося юридичне відокремлення «Укртран-сгазу» та «Укргазвидобування», які стали пу-блічними акціонерними товариствами.

У Наказі Міненерговугілля № 205 від 23.04.2013, яким визначено виконання Національного пла-ну дій на 2013 рік щодо впровадження Програ-ми економічних реформ на 2010‐2014 роки, очікувалося до 10 жовтня затвердити та почати реалізацію програми реформування НАКу. Вод-ночас, за пісумками року уряд не виконав від-повіді пункти програми реформ, термін вико-нання яких було перенесено на 2014 рік. У від-повіді Міненерговугілля на запит «Діксі Груп»

2012-g-obratilis-12-kompaniy-soobshchivshie-04032013085700

9 Кабмін доручив «Нафтогазу» закачувати 50% газу у приватників // Економічна правда, 20.06.2013. – http://www.epravda.com.ua/news/2013/06/20/381348/

10 Видобувні компанії відмовляються давати 50% газу та готові до суду // Українська енергетика, 12.07.2013. – http://ua-energy.org/post/34197

11 Там само.12 Кабмін відмінив вимогу обов’язового закачування 50% газу при-

ватних компаній в ПСГ // Українська енергетика, 13.11.2013. – http://ua-energy.org/post/38842


зазначено, що у відомстві створено робочу групу з питань реструктуризації «Нафтогазу», яка опрацьовує пропозиції провідних світових компаній, що надають консультативні послуги з юридичних, фінансових, стратегічних питань.

15 лютого 2013 року «Нафтогаз» підписав угоду з консалтинговою компанією Ernst&Young на розробку програми реформування державно-го холдингу13. Попередні пропозиції по рефор-муванню Міністерство енергетики і вугільної промисловості України планувало отримати до кінця квітня 2013 року14, однак їх доля поки не відома. За повідомленнями ЗМІ, які бачили фрагмент звіту Ernst&Young і Rothschild Group під назвою «Розробка рекомендацій щодо реструктуризації Групи Нафтогаз, оптимізації її активів та організаційної структури Групи Нафтогаз»15, пропонується: 1) повний про-даж держпакету акцій продаж «Укрнафти»; 2) частковий продаж міноритарних пакетів ак-цій підприємств, які здійснюють транспорту-вання і зберігання газу («Укртрансгаз»), загалом цей напрямок бізнесу має розвиватися через оренду або концесію; 3) об’єднання видобув-них активів («Укргазвидобування», «Чорномор-нафтогаз»), продаж частини акцій (зокрема, через IPO) після завершення реструктуризації. На думку міжнародних компаній, ці кроки до-зволять максимізувати фінансові надходження «Нафтогазу», скоротити дефіцит компанії.

25 січня 2013 року Президент В.Янукович зая-вив, що «Нафтогаз» розділять на кілька підпри-ємств, на базі яких створять акціонерні товари-ства16. Як йшлося у проспекті емісії суверенних євробондів, підготовленому Міністерством фінансів, до кінця 2014 року Україна повинна завершити реструктуризацію «Нафтогазу», за-провадивши нову модель використання газо-

13 Ernst & Young займется реформированием «Нафтогаза» // Еко-номічна правда, 25.02.2013. – http://www.epravda.com.ua/rus/news/2013/02/25/363050/

14 Україна планує завершити реформування Нафтогазу // YkrNews, 26.04.2013. – http://ykrnews.com/yekonomika/ukra-na-planu-zaver-shiti-reformuvannja-naftogazu.html

15 Ernst&Young і Rothschild Group написали уряду пропозиції з ре-формування «Нафтогазу» // Українська енергетика, 14.02.2014. – http://ua-energy.org/post/41440

16 Янукович надумав розділити Нафтогаз // ВКурсе, 25.01.2013. – http://vkurse.ua/ua/business/nadumal-razdelit-naftogaz.html

розподільних мереж17. В ході слухань, що про-йшли 15 жовтня 2013 року в парламентсько-му Комітеті з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпе-ки, було зафіксовано пропозицію прискорити процес реструктуризації компанії18.

На практиці в питанні управління активами НАК було зроблено мало. Лише наприкінці 2013 року Міненерговугілля прийняло накази, які стосувалися окремих структур «Нафтогазу» – зокрема, ДП «Будівельник» реорганізовано шляхом приєднання до ДП «Нафтогазобслу-говування», ліквідовано ДП «Нафтогазбезпе-ка». Створена Наказом Міненерговугілля від 07.09.2012 № 690 Робоча група з розгляду ма-теріалів інвентаризації майна, що не викорис-товується в основній діяльності» Нафтогазу», провела низку засідань. За їх результатом, НАК отримала перелік завдань щодо відчуження окремого майна (автомобілів, меблів, обчис-лювальної техніки, офісного обладнання тощо).

Як вказує Восьмий спільний звіт Україна-ЄС щодо виконання Меморандуму щодо співро-бітництва в енергетичній галузі, у продовжен-ня роботи Ernst&Young Міненерговугілля було видано Наказ від 13 червня 2013 року № 368 про створення Робочої групи за участі представни-ків міністерства, НАК «Нафтогаз України», трьох міжнародних фінансових організацій (ЄІБ, ЄБРР та Світового банку) і Представництва ЄС щодо реструктуризації «Нафтогазу». Наприкінці року було також затверджено оновлене технічне за-вдання для спеціального Цільового фонду, який проте не розпочав свою роботу.

разом з тим, низка суперечливих кроків – як попереднього, так і нинішнього уря-ду, – свідчать про відсутність стратегічного бачення реформ «Нафтогазу». У квітні 2013 року Кабінет Міністрів вніс до Верховної Ради законопроект № 2937 «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою реформування Національної акціонерної ком-панії «Нафтогаз України», який передбачає

17 Уряд планує реформувати «Нафтогаз» до кінця 2014 року // Економічна правда, 26.04.2013. – http://www.epravda.com.ua/news/2013/04/26/373075/

18 Повідомлення Інформаційного управління // Верховна Рада України, 15.10.2013. (http://rada.gov.ua/news/Novyny/Povidomlennya/83801.html).


можливість для уряду ухвалювати рішення про приватизацію НАК та газотранспортної систе-ми. В пояснювальній записці говориться про вимоги Енергетичного Співтовариства, а тодіш-ній міністр енергетики Е.Ставицький заявив, що метою є створення ліберального газового ринку та побудова центрально-європейсько-го газового хабу19. Водночас нинішній міністр Ю.Продан заявив, що приватизації (зміна фор-ми власності) не висувалося в процесі перего-ворів з Енергетичним Співтовариством20. Кри-тику висловило і Головне науково-експертне управління Верховної Ради. Станом на лютий 2014 року, законопроект знаходиться на роз-гляді, голосувань щодо нього не відбувалося.У грудні 2013 року Міненерговугілля оприлюд-нило Наказ № 936 «Про вжиття заходів до по-силення фінансової дисципліни Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України». До-кумент вимагає від «Нафтогазу» попереднього погодження з міністерством будь-яких фінан-сово-господарських операцій на суму більше 8 млн. грн. Наміри уряду посилити контроль за платежами компанії свідчать про безуспіш-ність попередніх спроб підвищити прозорість її діяльності.

Також, минулого року народними депутата-ми А.Пишним та В.Шкварилюком (фракція ВО «Батьківщина») був зареєстрований зако-нопроект № 2437 «Про порядок постачання природного газу населенню України». Цей до-кумент переважно дублює чинні норми інших законів та регуляторних актів, однак пропонує створення національного постачальника газу, який для забезпечення потреб населення мав би право скуповувати газ у приватних видо-бувників «за справедливими цінами». Станом на лютий 2014 року законопроект не розгля-дався.

При цьому, прихід колишніх опозиціонерів до влади не змінив їх намірів щодо подібного пе-рекроювання ринку. На початку 2014 року Мін-фіном запропоновано розробити і прийняти

19 Зануда А. Уряд хоче отримати право приватизувати Нафтогаз // Українська правда, 13.05.2013. – http://www.pravda.com.ua/inozmi/bbc/2013/05/13/6989727/view_print/

20 Екс-міністр: приватизація ГТС – вибір Кабміну // Еконо-мічна правда, 29.05.2013. – http://www.epravda.com.ua/news/2013/05/29/377292/

проект постанови Кабміну про внесення змін до Постанови від 27.12.2009 № 1729 у частині повернення «Нафтогазу» статусу єдиного поста-чальника газу21. За задумом нового уряду, це має збільшити доходи компанії від продажу газу спо-живачам (передусім, промисловості) та скороти-ти витрати бюджету на покриття її дефіциту.

Невизначеність навколо великих гравців ринку гальмує процеси реорганізації газо-транспортних і газорозподільних підпри-ємств (облгазів). НКРЕ проводиться моніто-ринг наданих ними звітів про заходи, здійсне-них у 2013 році, щодо відокремлення функцій з розподілу і постачання природного газу, а також оцінка планів таких заходів на 2014 рік. У листі від 4 грудня 2013 року № 8721/16/47-13 регулятор попередив облгази про неухиль-не дотримання вимог законодавства при від-окремленні функцій з розподілу і постачання природного газу. Станом на лютий 2014 року, результати моніторингу не оприлюднені.

Відповідно до п. 142.3. Національного плану дій на 2013 рік, облгази мали до 25 березня отри-мати у користування газорозподільні мережі згідно з умовами, затвердженими спільним на-казом Міненерговугілля та Фонду державного майна від 9 листопада 2012 року № 882/3812. Станом на початок 2013 року, відповідні дого-вори були укладені із більшістю суб’єктів, що здійснюють газопостачання та газифікацію.

Своє бачення у питанні врегулювання власнос-ті на газотранспортні мережі запропонували народні депутата П.Симоненко і Є.Мармазов (обидва – КПУ). Внесений у грудні 2013 року законопроект №3715 пропонує закріпити магістральні трубопроводи за державними унітарними підприємствами на правах гос-подарського відання або управління. Усі інші трубопроводи, які називаються «промислови-ми», пропонується передавати державним або комунальним підприємствам на правах госпо-дарського відання. Станом на лютий 2014 року, законопроект не розглядався.

Паралельно ведеться підготовка до запро-вадження стимулюючого регулювання (див.

21 «Шокова терапія» уряду Яценюка // Економічна правда, 11.03.2014. – http://www.epravda.com.ua/publications/2014/03/11/426491/


вище). Водночас, новий уряд планує анулювати постанову про приватизацію акцій газорозпо-дільних та газопостачальних компаній, ухвале-ну в липні 2013 року.

хаотична тарифна політика, що була про-диктована популістськими міркуваннями, зашкодила не лише газовому ринку, а й усій економіці. Вимога підвищення до економічно обґрунтованого рівня цін на газ для населен-ня і теплокомуненерго – не лише передумова отримання коштів МВФ, а й обов’язкова скла-дова пропозицій усіх міжнародних партнерів України, починаючи зі Світового банку і закін-чуючи консалтинговими компаніями. За оцін-ками звіту Енергетичного Співтовариства про впровадження acquis у 2013 році, низький рі-вень тарифів негативно впливає на фінансову життєздатність «Нафтогазу» і дочірніх компа-ній. Зокрема, дефіцит компаній становив 1,5% ВВП у 2011 році та до 2% в 2012 році.

Проте дії уряду, який фактично в ручному ре-жимі керував регулятором, виглядали нело-гічними. 26 червня 2013 року НКРЕ підвищила тарифи ПАТ «Укртрансгаз» на транспортуван-ня газу22, а також, в 4,4 рази – на закачування і відбір природного газу в підземних сховищах (вперше з червня 2006 року)23. Однак, вже у ве-ресні ставки тарифів було повернуто до попе-редніх рівнів24. Подібні маніпуляції відбувалися без належного роз’яснення учасникам ринку.

Більше того, Постановою Кабінету Міністрів від 30 грудня 2013 р. № 951 «Про зниження ціни на природний газ» НКРЕ було «рекомендовано» встановити нові граничні ціни на природний газ для бюджетних організацій, промисловості та підприємств ТКЕ, а НАК «Нафтогаз» отрима-ла право коригувати граничні ціни в разі зміни середньозваженої ціни імпортованого газу. Як говориться в обґрунтуванні документу, зміни

22 Украина в 4 раза повысила тариф на транспортировку газа // ЛІГАБізнесІнформ, 27.06.2013. – http://biz.liga.net/all/tek/novosti/2531830-ukraina-v-4-raza-povysila-tarif-na-transportirovku-gaza.htm

23 НКРЕ в рази підвищила тарифи на закачування і відбір газу з ПСГ // Українська енергетика, 26.06.2013. – http://ua-energy.org/post/33694

24 Тарифи «Укртрансгазу» на закачування і відбір газу з ПСГ повер-нули до рівня 2006 року // Українська енергетика, 5.09.2013. – http://ua-energy.org/post/35872

зумовлені домовленостями між «Нафтогазом» і «Газпромом» відповідно до укладеної 17 січ-ня 2013 року додаткової угоди до контракту на постачання газу, якими суттєво знижується ціна імпортованого газу25. Варто вказати, що рішення було прийнято на тлі глибокої полі-тичної кризи, а відтак його можна вважати по-пулістським, спрямованим на укріплення соці-альної підтримки тодішньої влади. На жаль, ці принципи протирічать ринковим.

висновок

В Україні практично готове базове законодавство про ринок газу, проте сам ринок залишається сегментованим як з боку постачальників, так і з боку споживачів. Постійне затягування у питанні розділення вертикально інтегрованих компаній, поряд зі збереженням практики «ручного регулювання» цін, обмежує конкуренцію. Ініціативи уряду поки не дають стратегічної визначеності щодо моделі розвитку, що поряд із слабкістю економічних стимулів стримує розвиток галузі в європейському напрямку.

25 Проект Постанови Кабінету Міністрів України «Про зниження цін на природний газ для споживачів України» // Міненерговугілля, 26.12.2013. – http://mpe.kmu.gov.ua/minugol/control/uk/publish/article?art_id=244905931&cat_id=35082


ярослав петров, юрист ЮФ «Астерс»

З метою аналізу прогре-су України у виконанні зобов’язань перед Енергетич-ним Співтовариством у 2013 році варто звернутись до Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних ре-форм на 2010-2014 роки «За-можне суспільство, конку-рентоспроможна економіка, ефективна держава», затвер-дженого Указом Президен-та України від 12.03.2013 р. № 128/2013 (надалі – План). Пла-ном передбачалось прийнят-тя низки нормативно-право-вих актів, направлених зокре-ма на виконання зобов’язань перед Енергетичним Співто-вариством. Проаналізувавши План та нормативно-правові акти, прийняті на його вико-нання, можна зробити висно-вок, що більша частина за-планованих кроків Плану все ж таки була виконана в 2013 році.

Стосовно забезпечення рів-ного доступу суб’єктів госпо-дарювання до об’єктів Єдиної газотранспортної системи України та газорозподільних мереж було прийнято декіль-ка нормативно-правових ак-тів, а саме: (1) Постанова НКРЕ «Про внесення змін до поста-нови НКРЕ від 19.04.2012 № 420» від 31.01.2013 № 75, яка була прийнята з метою вне-сення змін до Порядку досту-пу до Єдиної газотранспорт-ної системи України, спрямо-ваних на скасування вимоги щодо наявності суб’єкта рин-

ку природного газу в перелі-ку суб’єктів та об’єктів Єди-ної газотранспортної систе-ми України як обов’язкової умови для надання доступу до мереж газотранспортної системи, (2) Наказ Міненер-говугілля «Про затверджен-ня Порядку розроблення та погодження прогнозного річ-ного балансу надходження та розподілу природного газу в Україні, планового (розра-хункового) балансу надхо-дження та розподілу природ-ного газу та формування і за-твердження планового роз-поділу постачання природ-ного газу споживачам» від 26.11.2012 № 920, а також (3) Наказ Міненерговугілля «Про затвердження Методики ви-значення спроможності (на-явності) або відсутності віль-ної пропускної потужності Єдиної газотранспортної сис-теми України» від 20.09.2013 № 682.

Для цілей забезпечення від-окремлення та незалежнос-ті окремих видів діяльнос-ті на ринку природного газу відповідно до вимог Дирек-тиви 2003/55/ЕС та Закону України «Про засади функці-онування ринку природно-го газу» було прийнято Наказ Міненерговугілля «Про по-кладення функцій оператора Єдиної газотранспортної сис-теми України» від 02.12.2013 № 882, яким функції опера-тора Єдиної газотранспорт-ної системи України покла-дено на ПАТ «Укртрансгаз» з

метою досягнення незалеж-ності діяльності з транспор-тування природного газу від діяльності з постачання при-родного газу.

Додатково, Планом перед-бачалося проведення моні-торингу планів заходів із ре-організації газорозподільних підприємств з метою розмеж-ування функцій з розподілу і постачання природного газу. Результати моніторингу роз-міщено 5 березня 2013 року на сайті НКРЕ. Також Планом було зазначено про прийнят-тя Кабміном рішення про пе-редачу Фонду державно-го майна України для прода-жу пакетів акцій (завершення приватизації) газорозподіль-них підприємств, що перебу-вають у державній власності, з метою розмежування функ-цій з розподілу і постачання природного газу. Незважа-ючи на те, що рішення уря-ду з цього приводу не було оприлюднене, Фонд держав-ного майна України наказом від 28.01.2014 № 387 вніс га-зорозподільні підприємства, що перебувають у державній власності, до плану привати-зації на 2014 рік.

Щодо врегулювання діяль-ності гарантованих поста-чальників природного газу було заплановано внесен-ня змін до Постанови Кабіне-ту Міністрів «Про визначен-ня гарантованих постачаль-ників природного газу» від 25.07.2012 № 705 щодо не-


обхідності отримання всіма гарантованими постачаль-никами природного газу лі-цензії на постачання природ-ного газу за регульованим тарифом, у тому числі гаран-тованими постачальниками, які здійснюють постачання природного газу промисло-вим споживачам, річний об-сяг споживання природного газу яких перевищує 3 млн. кубометрів, та підприєм-ствам, що здійснюють вироб-ництво теплової енергії. На виконання цього пункту Пла-ну такі зміни було внесено По-становою Кабінету Міністрів № 510 від 24.07.2013.

Планом передбачалося упро-вадження методології стиму-люючого тарифоутворення з метою підвищення ефектив-ності діяльності та оновлен-ня основних фондів підпри-ємств газотранспортної інф-раструктури. З цією метою було прийнято (1) Постанову НКРЕ «Про затвердження По-рядку визначення регулятор-ної бази активів суб’єктів, що здійснюють розподіл природ-

ного газу» від 28.11.2013 № 1500, (2) Наказ Фонду держав-ного майна «Про затверджен-ня Змін до Методики оцінки активів суб’єктів природних монополій, суб’єктів госпо-дарювання на суміжних рин-ках у сфері комбінованого ви-робництва електричної та те-плової енергії» від 28.08.2013 № 1955, а також (3) Постано-ву НКРЕ «Про затвердження Порядку формування тарифів на транспортування природ-ного газу розподільними тру-бопроводами на основі бага-торічного стимулюючого ре-гулювання» від 28.11.2013 № 1499.

У сфері забезпечення захисту прав споживачів на виконан-ня Плану була прийнята По-станова НКРЕ «Про підвищен-ня якості обслуговування спо-живачів природного газу» від 20.06.2013 № 709 щодо запро-вадження надання гарантова-ними постачальниками при-родного газу споживачам ін-формації (через платіжні до-кументи та офіційний веб-сайт), зокрема, щодо їх прав,

установлених цін відповід-ним категоріям споживачів на поточний рік, а також надан-ня на запит споживача інфор-мації щодо обсягів спожитого газу в минулому та поточному роках.

Підсумовуючи, в 2013 році було прийнято велику кіль-кість нормативно-правових актів, направлених на вико-нання зобов’язань України перед Енергетичним Співто-вариством, однак не було ре-алізоване основне положен-ня Плану – не було розпочато реалізацію програми рефор-мування ПАТ «НАК «Нафтогаз України», яке є основною ви-могою Директиви 2003/55/ЕС та Директиви 2009/73/ЕС.


реГЛАмеНт 1775/2005

реГЛАмеНт 1775/2005 про умови ДоСтупу До СиСтем трАНСпортувАННя прироДНоГо ГАЗу

Регламент встановлює більш детальні правила доступу до мереж передачі природного газу – та-рифні принципи, послуги з доступу третіх сторін, вимоги до прозорості, правила балансування та штрафи за дисбаланс, принципи розподілу пропускної спроможності і управління перевантажен-нями (в т.ч. на вторинному ринку торгівлі потужностями

• прозорість та ринковість тарифів. Тарифи або методологія, що лежить в основі їх нараху-вання, повинні застосовуватися операторами систем транспортування на недискримінацій-ній основі, повинні затверджуватися регуляторами, бути прозорими та відображати фактич-но здійснені витрати. Тарифи і доступ до мереж повинні заохочувати ефективну торгівлю (в т.ч. транскордонну) та конкуренцію, і не повинні обмежувати ліквідність ринку.

• вільний доступ до мереж третіх сторін. Оператори системи транспортування мають за-безпечити надання послуг з доступу на недискримінаційній основі всім користувачам (в т.ч. третій стороні) на еквівалентних контрактних умовах. Допускається можливість надання до-ступу за умови отримання гарантій від користувача мережі щодо його кредитоспроможності, але вони не повинні представляти собою будь-які бар’єри.

• Справедливий розподіл потужностей. Для учасників ринку має бути доступною макси-мальна потужність у всіх необхідних точках, за умови збереження цілісності та ефективності системи. Споживачі мають право перепродати або здати в оренду власні невикористані по-тужності на вторинному ринку. Недискримінаційні, прозорі механізми управління потужнос-тями закладені у випадку контрактного або фізичного перевантаження.

• прозорість. Оператори систем транспортування зобов’язані публікувати: детальну інформа-цію щодо послуг та відповідних умов їх надання; технічні дані, необхідні користувачам мережі для отримання доступу; достатньо детальну інформацію про тарифи, методи їх нарахування та структуру; інформацію про технічні, законтрактовані та вільні потужності у всіх значимих точках (зокрема точках входу і виходу) на постійній основі. Дані мають надаватися у стандар-тизованому та зручному вигляді.

• Стабілізація роботи. Правила балансування мають відображати реальні потреби системи транспортування. Якщо встановлюється плата за дисбаланс, вона повинна відображати ціно-ву ситуацію та бути стимулом для користувачів мережі з урівноваження відбору і подачі газу. Такі штрафні санкції, які мають бути пропорційними, покликані запобігати перехресному суб-сидуванню між споживачами та не повинні перешкоджати входу на ринок нових гравців. Для цього, оператори систем транспортування зобов’язані в режимі онлайн надавати своєчасну та достовірну інформацію про стан балансування користувачів.


Відповідно до Протоколу, імплементація регла-менту мала відбутись до 1 січня 2012 року.

19 квітня 2012 року була прийнята Постанова НКРЕ № 420 «Про затвердження Порядку до-ступу до Єдиної газотранспортної системи України», яка в цілому відповідала нормам за-конодавства ЄС. Порядок закріпив мінімальні вимоги доступу до мереж транспортування природного газу, зокрема в частині повнова-жень оператора, документального оформлен-ня, управління пропускною спроможністю, ме-ханізмів балансування1.

Водночас, низка принципових положень доку-менту викликала критику щодо потенційного обмеження прав учасників ринку на безпере-шкодний доступ до мереж. Зокрема, Енерге-тичне Співтовариства та МЕА вимагали скасу-вати пріоритетний доступ до мереж або інші преференції, що порушують принцип недис-кримінації.

Постановою НКРЕ від 31.01.2013 № 75 затвер-джено зміни до Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України, які врахували пропозиції Секретаріату Енерге-тичного Співтовариства, а також рекомендації Кабінету Міністрів та Координаційного центру з упровадження економічних реформ при Пре-зидентові України. Наприклад, виключено ви-могу щодо обов’язковості попереднього вклю-чення до переліку суб’єктів та об’єктів ЄГТСУ.

Постановою НКРЕ від 26.12.2013 № 1722 схва-лено подальші зміни до документу, зокрема чіт-кіше розмежовано зовнішнє та внутрішнє по-стачання. Регулятор також врегулював основ ні питання щодо складових ЄГТСУ при постачанні та розподілі газу. Низка постанов затверджує типові договори на господарське відання, ко-ристування та експлуатацію об’єктів мереж.

П 145.3. Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010‐2014 роки передбачав затвер-

1 Детальний аналіз документу на відповідність норм Регламен-ту 1775/2005 див. у публікації «Діксі Груп» «Аналітична записка щодо Порядку доступу до ГТС України» // Українська енергетика, 12.07.2012. – http://ua-energy.org/post/22179

дження методики визначення наявності або відсутності вільної пропускної потужності Єди-ної газотранспортної системи України, а кінце-вим терміном визначав 25 березня. Наприкінці 2012 – на початку 2013 року Міненерговугілля зверталося до Представництва ЄС з проханням про консультації щодо практики розробки та використання подібних методик у країнах ЄС. Робочі зустрічі велися з березня 2013 року, у липні 2013 року проект регуляторного акту оприлюднено на сайті Міненерговугілля. Зре-штою, методику було схвалено Наказом від 20.09.2013 № 682.

Хоча Міненерговугілля вважає умови доступу до Єдиної газотранспортної системи України прозорими2, звіт Енергетичного Співтовари-ства про впровадження acquis у 2013 році вка-зує на такі недоліки як неврегульований доступ до технологічного газу, допоміжних послуг і upstream-мереж, а також критикує документ за непрописані принципи розподілу пропускної здатності, управління перевантаженнями, пра-вила торгів на вторинному ринку. Зрештою, ро-бота «Укртрансгазу» залишається непрозорою: у вільному доступі відсутня інформація про вільні потужності, немає електронного майдан-чику для їх резервування на різний строк.

Ситуацію може виправити зміна статусу ком-панії. Наказом Міненерговугілля від 02.12.2013 № 882 функції оператора Єдиної газотран-спортної системи України покладено на ПАТ «Укртрансгаз». Також, відповідно до Восьмого спільного звіту Україна-ЄС щодо виконання Меморандуму щодо співробітництва в енер-гетичній галузі, 24 жовтня 2013 року європей-ська мережа операторів газотранспортних сис-тем (ENTSOG) прийняла рішення про надання «Укртрансгазу» статусу спостерігача. Ці кроки дозволять компанії як оператору запровадити стандартизовані процедури ЄС і покращити вза-ємодію з операторами європейських країн.

Зрештою, кроком вперед може стати зняття обмежень на експорт. На початку листопада

2 Наказ Міненерговугілля № 277 від 16.05.2013 «Про результати засідання колегії Міненерговугілля від 25 квітня 2013 року» // ЛІГА:ЗАКОН, 19.02.2014 – http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/FIN89888.html


2013 року в першому читанні прийнято зако-нопроект, яким скасовується експортне мито при здійсненні поставок енергопродуктів до країн-членів Енергетичного Співтовариства. Документ розроблено для виконання умов ст. 41 Договору про заснування Енергетичного Співтовариства.

висновок

З огляду на численні зміни, внесені до Порядку доступу до Єдиної газотранспортної системи України, документ поступово набуває вигляду, який дозволяє назвати його умовно виконаним. Водночас, робота з посилення незалежного статусу «Укртрансгазу» як системного оператора дозволяє оптимістично дивитися на його імплементацію та належне вирішення вказаних Енергетичним Співтовариством питань.



ДирективА 2004/67/EC про ЗАхоДи ІЗ ЗАбеЗпечеННя беЗпеки поСтАчАННя прироДНоГо ГАЗу

Документ встановлює заходи щодо забезпечення належного рівня безпеки постачання, з особли-вим акцентом на спільному механізмі ЄС. Директива вимагає визначити загальну, прозору і не-дискримінаційну політику із безпеки постачання, сумісну з вимогами конкурентного ринку, а та-кож визначити ролі та обов’язки учасників ринку для здійснення необхідних процедур.

• внутрішні безпекові стандарти. Держава має визначити ролі та обов’язки різних учасників ринку газу, і прописати мінімальні стандарти безпеки постачання газу, яких повинні дотриму-ватися гравці ринку. Ці стандарти повинні бути опубліковані та запроваджені у недискриміна-ційний і прозорий спосіб.

• Дворівнева система реагування. На першому рівні держава повинна підготувати і за необ-хідності оновлювати план надзвичайних заходів на національному рівні. У Директиві пред-ставлено мінімальний перелік інструментів для безпеки газопостачання, в т.ч. використання сховищ, інтерконнекторів, ринкових механізмів тощо. Якщо заходів, здійснюваних на націо-нальному рівні, недостатньо для подолання наслідків збою у постачанні, на допомогу прихо-дить Європейська Комісія, яка може надати рекомендації щодо подальших заходів або пред-ставити свої пропозиції щодо подальших дій Раді ЄС.

• Система контролю. Країни-члени ЄС мають звітувати про власні дії, наявні потужності схо-вищ, заходи із заохочення інвестицій у розвідку та видобуток, зберігання, транспортування газу та будівництво LNG-терміналів. Єврокомісія займається моніторингом довгострокових контрактів з третіми країнами, рівнями споживання та відбору газу, пов’язаністю національ-них газових систем, відповідністю майбутньої пропозиції газу прогнозованому попиту.

• Інституціоналізація. З метою сприяння співробітництву в питанні безпеки постачань ство-рена Газова координаційна група, яка складається з представників Єврокомісії, держав-чле-нів ЄС, представницьких органів відповідної галузі та споживачів, інших зацікавлених сторін . Група розглядає ситуацію і за необхідності сприяє в координації заходів, що вживаються уря-дами.

• Захист вразливих споживачів. Держава повинна забезпечити належний рівень захисту по-ставок газу для домогосподарств, принаймні у випадку низьких температур і високого попи-ту на газ. Це коло може бути розширене на малий та середній бізнес або інших споживачів, які не можуть перейти з газу на інші джерела енергії.


Відповідно до Протоколу, ця Директива мала бути імплементована до 1 січня 2012 року.

Вимоги документу, відповідно до Плану заходів з адаптації законодавства України до законо-давства ЄС, повинні бути імплементовані через зміни до Закону «Про засади функціонування ринку природного газу», однак поки такого за-конопроекту навіть не розроблено.

Згідно з Планом заходів щодо виконання зобов’язань в рамках Договору про заснуван-ня Енергетичного Співтовариства, розробити заходи із забезпечення безпеки постачання природного газу мали НКРЕ, Міненерговугілля і НАК „Нафтогаз України”. Водночас, як йдеться у відповіді Координаційного центру з упрова-дження економічних реформ при Президенто-ві України на запит «Діксі Груп», уряд не збира-ється здійснювати вказаних заходів.

Зокрема, Міненерговугілля повідомило Кабі-нет Міністрів про недоцільність внесення змін до закону про газовий ринок, оскільки вважає положення щодо забезпечення безпеки газо-постачання достатньо врахованими у зако-нодавстві. Ще 2012 року відомство через МЗС повідомило Секретаріат Енергетичного Співто-вариства про свою позицію.

Серед нормативно-правових актів, які врегу-льовують вказані питання, згадуються Закон від 12 липня 2001 року № 2665-ІІІ «Про нафту і газ», Постанова Кабінету Міністрів від 27 груд-ня 2001 року № 1729 «Про забезпечення спо-живачів природним газом», а також Постанова Кабінету Міністрів від 27 листопада 2012 року № 1062 «Про затвердження Порядку створення страхового запасу природного газу». На думку Міненерговугілля, ними визначено систему мо-ніторингу надійності газопостачань, розробку газових балансів, облік і звітність про обсяги отриманого і реалізованого газу, створення та використання страхового запасу газу. На по-чатку 2013 року окремим наказом введено в дію Порядок розроблення та погодження прог-нозного балансу надходження та постачання природного газу в Україні1.

1 Наказ Міненерговугілля № 920 від 26.11.2012 «Про затвердження Порядку розроблення та погодження прогнозного річного балан-су надходження та розподілу природного газу в Україні, планового

Однак, у звіті про впровадження acquis у 2013 році Енергетичне Співтовариство перелічує невідповідності українського законодавства положенням Директиви 2004/67/EC: недо-сконалі дефініції «довгострокового контракту на постачання газу» і «значних перебоїв у по-стачанні», неврегульовані питання стандартів постачання, захисту споживачів, переліку над-звичайних заходів та інструментів із безпеки постачання газу на національному рівні, а та-кож солідарних механізмів на регіональному рівні. Варто наголосити, що вимоги Енергетич-ного Співтовариства не обмежуються простою відповідністю законодавства стандартам ЄС, а передбачають стратегічний підхід до розбудо-ви енергетичної безпеки (див. розділ «Безпека постачання»).

На жаль, у 2013 році не було досягнуто прак-тичних змін у питанні розвитку ГТС, реаліза-ції супровідних інфраструктурних проектів. Українська сторона вкотре висловила споді-вання на підписання з ЄБРР та Європейським інвестиційним банком кредитних договорів на фінансування модернізації ГТС2. Відповід-ні пункти Національного плану дій на 2013 рік не були виконані, а Міненерговугілля взагалі пропонувало зняти їх з контролю. Водночас, не було озвучено оцінку вартості активів укра-їнської ГТС, яку в 2012 році провела Baker Tilly Ukraine3. По факту модернізація ведеться за ра-хунок бюджету «Укртрансгазу», а тому не може бути масштабною та помітною. Приклад тому – розпорядження Кабінету Міністрів від 26.09.13 № 794-р, яким було затверджено робочий про-ект модернізації і ремонту 10-кілометрового відрізку магістрального газопроводу «Уренгой-Помари-Ужгород».

Стратегічний проект модернізації ГТС залиша-ється у фокусі інвесторів. У травні 2013 року в Брюсселі було організовано круглий стіл ви-сокого рівня, в ході якого зацікавлені сторони наголосили на реальних можливостях України

(розрахункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу поста-чання природного газу споживачам» // Законодавство України, 19.02.2014. – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0196-13

2 Янукович розраховує на участь ЄС у модернізації ГТС // Українська енергетика, 29.11.2014. – http://ua-energy.org/post/39421

3 Українську ГТС оцінить компанія Baker Tilly Ukraine // BBC Україна, 28.03.2012. – http://www.bbc.co.uk/ukrainian/busi-ness/2012/03/120328_pipeline_gas_ukraine_baker_ek.shtml


підвищити енергетичну безпеку, якщо буде роз-роблено ефективну довгострокову стратегію використання об’єктів систем транспортування та зберігання газу, а також «зрозумілу, недис-кримінаційну та стабільну нормативно-правову базу відповідно до зобов’язань у рамках Енер-гетичного Співтовариства»4. За підсумками про-веденої зустрічі було створено консультаційний комітет для підтримки процесу реформування газової галузі та підготовки рекомендацій для Комісара ЄС з питань енергетики і міністра енер-гетики та вугільної промисловості України. Окрім того, варто відзначити місце проекту серед про-ектів «спільного інтересу» ЄС та відповідних проектах Енергетичного Співтовариства5, що збільшує шанси на отримання відповідного фі-нансування.

У вересні 2013 року Україна взяла участь у за-сіданні Координаційної групи ЄС з газових пи-тань, де представила стратегію диверсифікації постачання газу. З боку європейців Україні було запропоновано розглянути можливість приєд-нання до програми прозорості ENTSOG, зокрема до реєстру запасів природного газу (AGSI)6. Такий крок, безумовно, сприяв би посиленню прозо-рості роботи української ГТС, зростання довіри з боку парнерів та інвесторів.

Секретаріат Енергетичного Співтовариства від-значає розширення у 2013 році домовленостей про реверсне постачання газу з ЄС. На додачу до імпорту з Польщі за конрактами з німецькою RWE Supply and Trading GmbH Німеччина, який стартував у листопаді 2012 року, 28 березня 2013 року розпочався імпорт газу з Угорщини за уго-дою між FGSZ і «Укртрансгазом». На жаль, напри-кінці 2013 року постачання були згорнуті через домовленості «Нафтогазу» і «Газпрому» щодо зниженні закупівельної ціни (див. вище). Наразі Україною ведуться активні переговори зі сло-вацькою Eustream щодо організації реверсного постачання газу, причому за безпосередньої участі Єврокомісії.

4 EU-Ukraine Conclusions on the Roundtable Gas Market Developments in Ukraine // European Commission, 3.05.2013. – http://europa.eu/rapid/press-release_MEMO-13-400_en.htm

5 Енергетичне Співтовариство підтримало 2 українських проек-ти // Українська енергетика, 24.10.2013. – http://ua-energy.org/post/38072

6 AGSI // Gas Infrastructure Europe, 19.02.2014. – http://transparency.gie.eu.com/

У період до саміту Східного партнерства у Віль-нюсі, Україна спромоглася проявити немало яскравих ініціатив, які потребують подальшого опрацювання. Так, 25 жовтня 2013 року було парафовано тристоронню декларацію за участі урядів України, Хорватії та Угорщини про реалі-зацію проекту Адріатичного газового коридо-ру. Остання публічна згадка про коридор – на-міри підписати меморандум у листопаді 2013 року7. Проект, який підтримала Єврокомісія, передбачає отримання газу із LNG-терміналу, який планує збудувати Хорватія.

У даному контексті варто також згадати про менш успішний проект з будівництва LNG-терміналу. 13 грудня 2013 року Кабінетом Мі-ністрів зареєстровано законопроект № 3755 «Про внесення змін до деяких законів України щодо регазифікації». Розробка нормативної бази є сигналом про те, що проект ще рано спи-сувати з рахунків.

Більш перпективним проектом виглядає ство-рення в Україні Східноєвропейського газового хабу на базі підземних сховищ газу8. У берез-ні 2013 року Комісар ЄС з питань енергетики Г.Еттінгер сказав, що створення регіонального газового хабу є перспективним, проте скеп-тично оцінив його швидке втілення9. Україн-ська сторона налаштована на отримання мож-ливості здійснювати спотові закупівлі газу та розширення потужності ПСГ із 32 до 55 млрд. кубометрів10. Водночас, факторами успіху про-екту є результативні переговори про реверсні постачання газу, а також про зберігання євро-пейськими компаніями газу в українських ПСГ.

Як повідомляв тодішній міністр Е.Ставицький, використовувати сховища хочуть Польща,

7 Меморандум про створення Адріатичного газового коридору під-пишуть за тиждень // Українська енергетика, 28.10.2013. – http://ua-energy.org/post/38160

8 Україна може стати центрально-європейським газовим хабом, – Ставицький // РБК-Україна, 3.05.2013. – http://www.rbc.ua/ukr/top/show/ukraina-mozhet-stat-tsentralno-evropeyskim-gazovym-habom--03052013161000

9 Создание регионального газового хаба в Украине в ближайшие годы нереалистично, – ЕС // РБК-Україна, 4.03.2013. – http://www.rbc.ua/rus/top/show/sozdanie-regionalnogo-gazovogo-haba-v-ukraine-v-blizhayshie-04032013105500

10 Украина увеличит мощности подземных хранилищ газа на 43 млрд кубометров // УНІАН, 25.06.2013. – http://economics.unian.net/rus/news/171347-ukraina-uvelichit-moschnosti-podzemnyih-hranilisch-gaza-na-43-mlrd-kubometrov.html


Угорщина, Італія і Німеччина11. Тодішній пре-зидент В.Янукович наголошував, що Україна після модернізації газотранспортної системи може запропонувати свої ПСГ як основу для нового біржового ринку газу. За його словами, сховища можуть працювати за принципом га-зової біржі, ставши «своєрідним спотовим рин-ком на сході Європи»12. 26 червня 2013 року прем’єр М.Азаров дору-чив віце-прем’єр-міністрові Ю.Бойку підготу-вати концепцію створення енергетичного хабу до саміту Україна-ЄС у Вільнюсі13. Міненерго також розраховувало почати переговорний процес зі створення енергетичного хабу восе-ни 2013 року, щоб вийти на реальну організа-ційну діяльність в наступному році14. Провал Вільнюського саміту та подальші події в Україні змусили поставити цей багатообіцяючий про-ект «на паузу».

11 Європейські країни зацікавлені в газових сховищах України // Голос Столиці, 17.04.2013. – http://newsradio.com.ua/2013_04_17/vropejsk-kra-ni-zac-kavlen-v-gazovih-shovishhah-Ukra-ni/

12 Європейські та українські компанії обговорять створення газово-енергетичного хаба у вересні – Ставицький // Інтерфакс-Україна, 26.06.2013. – http://ua.interfax.com.ua/news/political/158504.html

13 Азаров доручив Бойку підготувати концепцію енергетичного хабу // УНІАН, 26.06.2013. – http://www.unian.ua/news/579796-azarov-doruchiv-boyku-pidgotuvati-kontseptsiyu-energetichnogo-habu.html

14 Зачем Украине становиться газовым хабом // Delo.ua, 5.07.2013. – http://delo.ua/business/zachem-ukraine-stanovitsja-gazovym-habom-208876/

висновок

Уряд не бачив доцільності приймати документи на виконання вимог Директиви 2004/67/EC, які посилять безпеку постачання газу. Однак, у питанні енергетичної безпеки «достатність регулювання» не може бути виправданням для пасивної позиції. Тим більше, що унікальність ГТС України дозволяє реалізувати з ЄС не лише спільні інфраструктурні проекти, а й більш глибокі форми інтеграції – регіональні торгівельні майданчики поряд зі складним комплексом газових «потоків» і сховищ. У цьому плані критично важливою є активізація зусиль із просування проектів «спільного інтересу» Енергетичного Співтовариства.

ЕЛЕКТРОЕНЕРГІЯ




ДирективА 2003/54/EC про ЗАГАЛЬНІ прАвиЛА фуНкцІоНувАННя вНутрІш-НЬоГо риНку еЛектроеНерГІї

Директива вимагає особливої уваги уряду в трьох сферах: вільного доступу до мережі, чесної та-рифікації та відкритості ринку.

• Незалежний регулятор. Регулятор має бути незалежний від інших учасників ринку, його ді-яльність не має контролюватись міністерствами, відомствами і компаніями галузі.

• рівний та гарантований доступ до мереж. Одна і та сама компанія не може одночасно управляти генерацією електроенергії та її транспортуванням. Має бути прозоре та об’єктивне оцінювання процесу доступу до мереж. Тарифи на доступ до мереж мають бути прозорими, застосовуватись до всіх користувачів на недискримінаційній основі.

• конкуренція у постачанні електроенергії. Повинна існувати конкуренція у постачанні електроенергії кінцевим споживачам, не можна допускати штучної зарегульованості поста-чання.

• моніторинг замість «ручного регулювання». Уряд має фокусуватись більше на спостере-женні – моніторингу та звітуванні – аніж на використанні ручного управління, та запрова-дженні державної допомоги; має здійснюватися контроль балансу між попитом/постачанням та безперебійності постачання електроенергії.

• Зрозуміле та прозоре формування тарифів. Споживачі мають мати можливість отримати інформацію про тарифи, які повинні бути опубліковані до введення їх в дію. Уряд повинен гарантувати постачання електроенергії за прийнятними, легко і чітко порівнюваними, прозо-рими цінами.

• Інформація про джерела електроенергії, виробленої постачальником. Постачальники електроенергії мають у своїх рахунках та рекламних матеріалах надавати споживачам інфор-мацію про частку кожного джерела енергії в загальному складі палива, використаного поста-чальником за попередній рік, а також посилання на джерела, де розміщена інформація про вплив виробництва постачальником електроенергії на навколишнє середовище.

• безпека постачання. Уряд може наділити підприємства, що працюють в сфері електроенер-гетики, зобов’язаннями з надання послуг, що стосуються безпеки. Такі зобов’язання мають бути чітко визначеними, які можна легко перевірити. Про охорону довкілля в кожному регіоні дбає оператор системи розподілу електроенергії.

• публічне звітування. Електроенергетичні підприємства будь-якої юридичної форми і фор-ми власності повинні публікувати свої щорічні звіти, або зберігати їх копії в головному офісі, відкриті для громадськості.

• Захист споживача. Споживачі мають мати право укладати контракт з підприємством з на-дання електроенергетичних послуг. У контракті мають бути вказані назва та адреса поста-чальника, послуги, що надаються, види технічного обслуговування, засоби отримання нової інформації щодо усіх тарифів та плати за технічне обслуговування, термін дії контракту, умови компенсації, якщо рівень якості послуг не відповідає контракту, спосіб врегулювання супер-ечок.


Відповідно до Протоколу про приєднання, імплементація директиви мала відбулись до 1 січня 2012 року. Відповідальні за реалізацію – Міненерговугілля та НКРЕ.

Прийнято основний закон, який має за-провадити нову модель ринку, але по-чаток імплементації вкрай непрозорий

Головною умовою виконання Директиви 2003/54/ЕС було прийняття Закону «Про заса-ди функціонування ринку електричної енергії в Україні». Такий проект під №0916 було вне-сено у грудні 2012 року, однак автором був не Кабінет Міністрів, а два народні депутати – Ігор Глущенко (Партія регіонів) та Микола Марти-ненко (блок «Наша Україна – Народна Само-оборона»).

Протягом 2013 року законопроект активно об-говорювався українськими та іноземними екс-пертами. У липні 2013 року Комітет Верховної Ради з питань паливо-енергетичного комплек-су, ядерної політики та ядерної безпеки звер-нувся до Секретаріату Енергетичного Співто-вариства, Європейської бізнес-асоціації, Між-народного банку реконструкції та розвитку, Американської торгівельної палати в Україні з проханням надати власні коментарі до про-екту.

Секретаріат Енергетичного Співтовариства надіслав свої зауваження у серпні 2013 року, серед таких зауважень – необхідність більш де-тально прописати процедуру доступу до ринку, правила проведення тендерів, привести термі-нологію до вимог acquis, деталізувати часові рамки імплементації закону та необхідність звернути увагу на діяльність Фонду врегулю-вання вартісного дисбалансу. Світовий банк у своєму листі у вересні загалом підтримав до-кумент, вважаючи це можливістю відмовитись від моделі єдиного покупця і розпочати процес лібералізації ринку. Однак у нього також були питання до Фонду врегулювання вартісного дисбалансу – зокрема, на думку Банку, якщо виробники атомної енергії та гідроенергетики повинні наповнювати такий фонд, вони повин-ні отримати можливість заробляти на ринку більше.

15 жовтня 2013 року профільний Комітет схва-лив законопроект, хоча велику частину заува-жень так і не було враховано. Зважаючи на значну кількість запропонованих поправок, було також прийнято рішення створити Ро-бочу групу, яка б займалась доопрацюванням документу. 24 жовтня парламент схвалив від-повідний Закон «Про засади функціонування ринку електричної енергії України»1, його під-тримало 305 депутатів. Планується, що вступ Закону в дію буде поступовим – з 2016 року ринок має запрацювати в пілотному режимі, з 2017 – повноцінно. Разом із тим, політики й експерти визнають, що для практичної ре-алізації ринкових правил потрібно ще багато зробити.

Відповідно до Національного плану дій на 2013 рік, протягом місяця після офіційного опублікування закону Кабінет Міністрів пови-нен видати акт про створення Координацій-ного центру із запровадження нової моделі ринку електричної енергії. Станом на початок 2014 року в публічному доступі знайти такий документ не вдалося. За інформацією ЗМІ, з доповіддю щодо цього питання на засіданні Кабінету Міністрів 19 лютого повинен був ви-ступити в.о. міністра Е.Ставицький2. Відповід-но до плану діяльності Міненерговугілля на 2013 рік, відповідальним за створення цього центру є Департамент електроенергетики. Варто також нагадати, що на засіданні уряду 15 січня тодішній прем’єр М.Азаров заявив, що нові правила функціонування ринку при-зведуть до зростання цін на електроенергію на внутрішньому ринку, і – оскільки невисока ціна на електроенергію є одною з головних індустріальних переваг України – для уряду стоїть задача закріпити цю перевагу протягом якнайдовшого часу3.

Одночасно із втіленням нової моделі ринку електроенергії, очікується реалізація проекту

1 Закон України «Про засади функціонування ринку електричної енергії України» № 663-VII від 24.10.2013 // НКРЕ, 19.02.2014 – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/663-18/page6

2 Кабмін планує створити центр із забезпечення впровадження нової моделі ринку е/е // Реальна економіка, 18.02.2014. – http://real-economy.com.ua/news/index.php4/61413.html

3 Азаров хочет и рынок электроэнергии либерализовать и цены оставить низкие // Фраза, 15.01.2014 – http://fraza.ua/print/15.01.14/185561/azarov_hochet_i_rynok_elektroenergii_liberalizovat_i_tseny_ostavit_nizkie.html


Twinning для надання підтримки НКРЕ у цьому процесі. Як свідчать звіти регулятора, на вико-нання цієї цілі у 2013 році відбувались технічні місії експертів, залучених Представництвом ЄС в Україні.

Відокремлення постачання та переда-чі електроенергії вимагає прийняття чергового закону

У рамках виконання Національного плану дій на 2013 рік щодо запровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. НКРЕ повинна була видати методичні рекомендації для підготовки плану заходів з відокремлення та незалежної діяльності з передачі електрич-ної енергії місцевими мережами. У липні 2013 року НКРЕ прийняла постанову №884 «Про затвердження методичних рекомендацій сто-совно підготовки плану заходів щодо забезпе-чення відокремлення та незалежної діяльності з передачі електричної енергії місцевими (ло-кальними) електричними мережами та з по-стачання електричної енергії за регульованим тарифом»4. У рекомендаціях пропонується врахувати незалежність роботи електророз-подільного підприємства у складі вертикаль-но інтегрованої компанії від іншої діяльності, а службові особи, що керують електророзподіль-ним підприємством, не повинні брати участь у структурах ВІНК, відповідальних за оперативну діяльність з виробництва чи постачання елек-троенергії. При цьому юридичне та організа-ційне відокремлення діяльності з передачі чи розподілу електроенергії не є обов’язковим для електророзподільних підприємств, кіль-кість приєднаних споживачів яких не переви-щує сто тисяч.

Також, відповідно до Національного плану дій на 2013 рік, НКРЕ повинна була почати моні-торинг, наскільки готуються та виконуються плани заходів з відокремлення та незалежної діяльності з передачі електричної енергії міс-цевими (локальними) електричними мере-жами та з постачання електричної енергії за

4 Постанова НКРЕ № 884 від 08.07.2013 «Про затвердження мето-дичних рекомендацій стосовно підготовки плану заходів щодо забезпечення відокремлення та незалежності діяльності з пере-дачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом» // НКРЕ, 19.02.2014 – http://www.nerc.gov.ua/?id=7280

регульованим тарифом. Однак, відповідно до коментаря регулятора у відповідь на публіч-ний запит, такий моніторинг, як і виконання планів, можливий після прийняття окремого законопроекту, який буде регулювати осо-бливості юридичного та організаційного від-окремлення різних видів діяльності. Кабінет Міністрів має розробити та внести такий про-ект протягом шести місяців з дати набрання чинності Закону « Про засади функціонуван-ня ринку електричної енергії України», тобто до 24 квітня 2014 року. За цей же період Каб-мін повинен внести у Верховну Раду проект закону, який регулюватиме особливості по-гашення заборгованості за електричну енер-гію, яка утворилась на ринку. Згідно з планом діяльності Міненерговугілля на 2013 рік, від-повідальним за це є Департамент економіки та фінансів.

Розробка регуляторних нормативно-правових актів триває постійно

В рамках реформи електроенергетичної галу-зі, Національним планом дій на 2013 рік було передбачено затвердження Методики розра-хунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж. Така методика була розроблена і затверджена Постановою НКРЕ №115 від 12.02.20135. Також НКРЕ затвердила Порядок фінансування послуг з приєднання електроустановок до електричних мереж (По-станова №1467 від 21.11.2013)6.

Дуже важливим для ринку електроенергії мо-гла би стати реалізація іншого елементу Наці-онального плану дій – а саме видання норма-тивно-правових актів, які б об’єднали всі різно-види державних перевірок електроустановок споживачів та виробників електричної енергії. Однак таких нормативно-правових актів не вдалося знати у публічному доступі.

5 Постанова НКРЕ № 115 від 12.02.2013 «Про затвердження Мето-дики розрахунку плати за приєднання електроустановок до елек-тричних мереж» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0339-13

6 Постанова НКРЕ № 1467 від 21.11.2013 «Про затвердження По-рядку фінансування послуг з приєднання електроустановок до електричних мереж» // НКРЕ, 19.02.2014 – http://www.nerc.gov.ua/?id=8803


Стимулююче тарифоутворення «за-морожується», натомість політика пільгових тарифів для окремих катего-рів споживачів продовжується

У частині вдосконалення системи ціноутворен-ня в електроенергетиці та запровадження сти-мулюючого тарифоутворення, Фонд держмай-на повинен був затвердити методику оцінки ак-тивів суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміжних ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та те-плової енергії. Така методика була затвердже-на наказом Фонду № 293 від 12.03.2013 року, зі змінами у вересні 2013 року7. Також НКРЕ у 2013 році розробила цілий перелік постанов на впро-вадження стимулюючого тарифоутворення:

• від 11.07.2013 №898 «Про затвердження По-рядку визначення необхідного доходу від здійснення діяльності з постачання електрич-ної енергії за регульованим тарифом у разі застосування стимулюючого регулювання»;

• від 11.07.2013 №899 «Про затвердження По-рядку визначення регуляторної бази активів суб’єктів природних монополій у сфері елек-троенергетики»;

• від 11.07.2013 №900 «Про затвердження По-рядку розрахунку роздрібних тарифів на електричну енергію, тарифів на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, тарифів на поста-чання електричної енергії за регульованим тарифом у разі застосування стимулюючого регулювання»;

• від 23.07.2013 №1009 «Про встановлення па-раметрів регулювання, що мають довгостро-ковий строк дії, для цілей стимулюючого ре-гулювання»;

• від 26.07.2013 №1029 «Про застосування сти-мулюючого регулювання у сфері передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами»;

7 Звіт ФДМУ з виконання Національного плану дій у 2013 році // ФДМУ, 19.02.2014 – http://www.spfu.gov.ua/spfu.admin.com.ua/Documents/prog_ek_ref_27122013.pdf

• від 26.07.2013 №1030 «Про затвердження Процедури встановлення тарифів для лі-цензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та/або з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами у разі застосування стимулюючого регулювання»;

• від 26.07.2013 №1031 «Про затвердження По-рядку розподілу активів, витрат та доходів між видами діяльності ліцензіатів з постачан-ня електричної енергії за регульованим та-рифом та/або з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами»;

• від 26.07.2013 №1032 «Про затвердження По-рядку визначення необхідного доходу від здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електрични-ми мережами у разі застосування стимулюю-чого регулювання»;

• від 15.08.2013 №1110 «Положення про по-рядок подання, визначення та затвердження економічних коефіцієнтів нормативних тех-нологічних витрат електроенергії».

За інформацією ЗМІ, 9 енергопостачальних компаній заявили про бажання перейти на нову систему тарифоутворення: «Львівобле-нерго», ВАТ «Сервіс Інвест», «Дніпроенерго», «Вінницяобленерго», «Кіровоградобленерго», «Крименерго», «Херсонобленерго», «Київобле-нерго», а також «Запоріжжяобленерго»8.

У грудні 2013 року на засіданні НКРЕ було прийнято рішення фактично зупинити за-провадження такого нововведення9. На дум-ку ЗМІ, причиною цього стало протокольне рішення Кабінету Міністрів від 23 листопада, яке зобов’язало «заморозити» зростання цін і тарифів для природних монополій наступно-го року, а також Меморандум між урядом та гірничо-металургійними підприємствами від

8 Рынок электроэнергии ждут перемены: Тарифы и реформы // Inpress, 4.12.2013 – http://inpress.ua/ru/economics/21292-rynok-elektroenergii-zhdut-peremeny-tarify-i-reformy

9 Протокол проведення круглого столу на тему: «Впровадження стимулюючого тарифоутворення з метою підвищення ефектив-ності діяльності та оновлення основних фондів підприємств електроенергетики» // НКРЕ, 19.02.2014 – http://www.nerc.gov.ua/?id=8753


14 червня 2013 року, який фіксує стримування росту тарифів на електроенергію10. Попри пла-ни не підвищувати тарифи на електроенергію, в 2013 році у травні було зафіксовано макси-мальний за всю історію незалежності країни рівень неплатежів за електрику – більше 400 млн. дол11.

18 грудня 2013 року Кабінет Міністрів також продовжив дію Меморандуму про взаємодію між урядом та феросплавними заводами щодо зниження тарифів на електроенергію до 31 грудня 2014 року. Документ передбачає збе-реження для електрометалургійних підпри-ємств пільгових умов закупівлі електроенер-гії, а також приєднання до Меморандуму двох додаткових гравців – Нікопольського заводу феросплавів та Побужського феронікелевого комбінату12. Попри таку політику, яка триває уже кілька років, негативна динаміка вироб-ництва феросплавів в Україні зберігається – за даними ЗМІ, в 2013 році випуск продукції зни-зився більше ніж на 14%, а експорт – на 12%13.

На Міненерговугілля, зокрема Департамент електроенергетики, було покладено завдання оновити перелік споживачів та їх обладнання, для якого має бути встановлена екологічна броня електропостачання (відповідно до пла-ну дій міністерства, це мало було зроблено до 25 квітня 2013 року), а також внести на розгляд Верховної Ради проект закону про вдоскона-лення механізму фінансування екологічної броні електропостачання та запровадження відповідальності за її несвоєчасне фінансуван-ня (до 10 липня 2013 року). Станом на січень 2014 року, у відкритому доступі оновленого списку споживачів немає, відсутні також подіб-ні законопроекти. Також немає проекту закону з аналогічним кінцевим терміном (10 липня)

10 НКРЕ відмовилася від стимулюючого регулювання обленерго з 1 січня із-за стримування тарифів // Інтерфакс-Україна, 19.12.2013 – http://ua.interfax.com.ua/news/general/182970.html

11 Неплатежи за электроэнергию в Украине достигли историческо-го максимума // РБК-Україна, 22.05.2013 – http://www.rbc.ua/rus/top/economic/neplatezhi-za-elektroenergiyu-v-ukraine-dostigli-istoricheskogo-22052013190100

12 Действие меморандума о снижении тарифов для ферросплавных предприятий продлено на 2014 год // УНІАН, 18.12.2013 – http://economics.unian.net/industry/865064-deystvie-memoranduma-o-snijenii-tarifov-dlya-ferrosplavnyih-predpriyatiy-prodleno-na-2014-god.html

13 Зарядка не помогла // Коммерсант-Украина № 13 (1932), 29.01.2014 – http://www.kommersant.ua/doc/2394514

щодо скасування заборони енергопостачаль-ним компаніям на відключення боржників від електропостачання.

Деякі нововведення підвищать якість обслуговування споживачів електро-енергії

Відповідно до вимог Нацплану дій на 2013 рік, енергопостачальні підприємства повинні по-чати надавати споживачам інформацію щодо частки кожного джерела енергії у загальній структурі обсягу електричної енергії. Відпо-відна Постанова НКРЕ №642 була прийнята від 30 травня 2013 року14. Частина регіональних енергопостачальних підприємств (обленерго) уже публікують таку інформацію на своїх сай-тах.

Ще одним позитивним нововведенням стало запровадження кол-центрів при кожному з по-стачальників електроенергії за регульованим тарифом. Ця вимога містилась у Нацплані дій на 2013 рік, і НКРЕ своєю Постановою №980 від 18.07.2013 внесла відповідні зміни до Умов та Правил здійснення підприємницької діяльнос-ті з постачання електричної енергії за регульо-ваним тарифом15.

«Велика приватизація» переноситься на 2014 рік

У частині приватизації, у 2013 році план реалі-зації Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. вимагав внесення на розгляд Верхо-вної Ради проекту закону про корпоратизацію ДП «НЕК «Укренерго». Цей документ було заре-єстровано у парламенті під №3287 18 вересня 2013 року16, однак поки він не розглядався. Щодо приватизації інших важливих об’єктів електроенергетики в 2013 році, то відбулась

14 Постанова НКРЕ № 642 від 30.05.2013 «Про підвищення якості об-слуговування споживачів електричної енергії» // НКРЕ, 19.02.2014 – http://www.nerc.gov.ua/?id=7112

15 Постанова НКРЕ № 15/1 від 13.06.1996 «Про затвердження Умов та Правил здійснення підприємницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/z0433-96

16 Проект Закону України № 3287 від 18.09.2013 «Про особливості корпоратизації державного підприємства «Національна енерге-тична компанія «Укренерго» // Верховна Рада України, 19.02.2014 http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=48341


передача власності 75% «Волиньобленерго» на користь ВАТ «Укрістгаз», що заплатив за акції 462 млн. грн17. Також було продано контроль-ний пакет (60,8%) акцій «Донбасенерго» фірмі «Енергоінвест Холдинг» за 718,920 млн. грн.18 Разом із тим, Фонд держмайна на 2014 рік пла-нує доволі масштабну приватизацію об’єктів енергетики, зокрема пакети акцій семи генеру-ючих компаній, дванадцяти обленерго19.

Оновлена Енергетична Стратегія до 2030 року передбачає структурні зміни в сегментах споживання

Відповідно до плану діяльності Міненергову-гілля на 2013 рік, Департамент стратегічної політики та ядерно-енергетичного комплек-су мав актуалізувати документ до 10 березня 2013 року. Як відомо, у липні з’явилась неофі-ційна інформація про прийняття Енергетичної Стратегії на засіданні Кабінету Міністрів, а вже офіційний доказ цього уряд опублікував лише у лютому 2014 року.

Прийнята Енергостратегія передбачає зрос-тання споживання електроенергії в середньо-му на 2% щороку. Очікується, що найбільшим споживачем залишатиметься промисловість, однак в цій галузі мають бути втілені систем-ні заходи з енергозбереження та підвищення енергоефективності. Основним чинником підвищення рівня побутового споживання енергії розробники стратегії вважають покра-щення добробуту населення. Витрати при пе-редачі та розподілі електроенергії мають бути скорочені з 13% до 9%.

Серед пріоритетів розвитку галузі зазначаєть-ся: модернізація існуючих генеруючих потуж-ностей (ТЕС, ТЕЦ, АЕС, ГЕС), нові будівництва ГЕС і ГАЕС, продовження строків експлуатації діючих АЕС і будівництво двох блоків Хмель-ницької АЕС, розвиток ВДЕ, а також будівництво вугільних станцій для заміщення потужностей.

17 «Волыньоблэнерго» ушла с молотка за 462 млн грн. //Fixygen, 25.12.2013 – http://www.fixygen.ua/news/20131225/volynoblen-ergo.html

18 «Донбассэнерго» продали фирме, созданной два меся-ца назад // Левый берег, 21.08.2013 – http://economics.lb.ua/business/2013/08/21/221194_donbassenergo_prodali_firme.html

19 Ток им в руки // Коммерсант, 22.01.2014 – http://kommersant.ua/doc/2389231

висновок

Попри те, що головна вимога щодо Директиви 2003/54/EC – прийняття Закону про ринок електроенергії – була виконана, багато запитань щодо його імплементації залишаються відкритими і невирішеними. Уряд не рухається у визначених для закону часових рамках, розробка Міністерством енергетики вторинного законодавства також здійснюється дуже повільно. Одним із серйозних «ударів» по процесу наближення українського ринку електроенергії до європейського стало заморожування політики стимулюючого тарифоутворення і продовження субсидування металургії, що не відповідає європейським правилам. Офіційне затвердження Енергетичної Стратегії, яка могла стати кроком на зближення української енергетики з європейською, лише засвідчило необхідність знову розпочинати процес консультацій та оновлення стратегічного документу.


ольга кошАрНА, директор з питань інформації та зв’язків з громадськістю Асоціації «Український ядерний форум»

Приєднання України до Дого-вору про заснування Енерге-тичного Співтовариства мало створити потужний імпульс для прискорення давно назрі-лих реформ в енергетичному секторі нашої держави, кін-цевою метою яких є інтегра-ція з енергетичними ринками Європейського Союзу. Імпле-ментація нормативно-право-вих актів ЄС в національне законодавство мало сприяти підвищенню конкуренції у ві-тчизняній електроенергетиці, прозорості діяльності енерге-тичних компаній, підвищенню їх ефективності, створенню умов для збільшення їх капі-талізації та здатності залучати необхідні обсяги інвестицій для модернізації генерую-чих потужностей та розвитку енергетичної інфраструктури.

Хоча спостерігається деякий прогрес, на жаль, терміни виконання зобов’язань від-повідно до Протоколу про приєднання України до До-говору хронічно не дотриму-ються, що негативно впливає на функціонування електрое-нергетики. З урахуванням си-туації у вітчизняній економіці, у 2013 році спостерігалося наростання й кризових явищ в електроенергетичній галузі: збільшення рівня неплатежів за спожиту електроенергію, відсутність фінансових ре-сурсів у виробників та поста-чальників електроенергії для модернізації потужностей та розвитку інфраструктури,

посилення заангажованості НКРЕ від Кабінету Міністрів та окремих фінансово-промис-лових груп у питаннях тариф-ної політики.

Директива 2003/54/еС про загальні правила функці-онування внутрішнього ринку електроенергії та регламент 1228/2003 сто-совно умов доступу до ме-режі транскордонної пе-редачі електроенергії

Ключовою подією 2013 року стало прийняття Верховною Радою 24 жовтня 2013 року Закону № 663-VII «Про основи функціонування ринку елек-троенергетики України», який набув чинності з 1 січня 2014 року. Протягом останнього року тривали дискусії щодо окремих принципових його положень, які фактично спо-творюють головний принцип функціонування ринку, – до-бросовісну конкуренцію на основі рівності прав суб’єктів ринку. У ст. 3 документу заде-кларовано, що «ринок елек-тричної енергії функціонує на конкурентних засадах з обме-женнями, що встановлюються цим Законом та Законом Укра-їни «Про природні монополії».

Перш за все, такі обмеження стосуються атомної та гідрое-нергетики. Йдеться про Фонд врегулювання вартісного дис-балансу, який буде формува-тися за рахунок двох видів генерацій – гідро- та атомною,

які знаходяться у державній власності. Кошти Фонду бу-дуть спрямовуватися на до-тування «зеленої» енергетики, когенерації, що переважно знаходяться у приватній влас-ності, пільгових категорій спо-живачів (у т.ч. населення) до 2030 року. Існування Фонду призведе до суттєвих обме-жень для НАЕК «Енергоатом» та ПАТ «Укргідроенерго» з боку національного регулято-ра. За відсутності ефективної незалежності національного регулятора в сфері електро-енергетики та норми в законі щодо припинення перехрес-ного субсидування пільгових категорій споживачів, обсяг якого складає дві третини від всього обсягу коштів Фонду, існує велика ймовірність бан-крутства цих компаній ще до 2030 року.

Законопроект «Про державне регулювання у сфері енер-гетики» (реєстраційний № 3095 від 16.08.2013), внесе-ний Кабінетом Міністрів, був схвалений на засіданні пар-ламентського Комітету з пи-тань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки 9 жовтня 2013 року. Незважаючи на те, що у висновках профільного комітету міститься обґрунту-вання необхідності прийнят-тя цього закону в зв’язку із зобов’язаннями за Протоко-лом про приєднання України до Енергетичного Співтовари-ства, запропонований законо-


проект не буде повною мірою сприяти посиленню реальної незалежності регулятора в сфері енергетики за існуючої в Україні системи влади (від-повідно до чинної Конституції України), зокрема в частині гарантування функціональної незалежності регулятора від органів державної влади, дер-жавних чи приватних підпри-ємств, можливості регулятора самостійно та неупереджено координувати діяльність учас-ників енергетичних ринків, як цього вимагає ст. 23 Директи-ви 2003/54/ЕС.

28 листопада 2013 року на-були чинності зміни до По-рядку проведення аукціонів щодо доступу до пропускної спроможності міждержав-них електричних мереж для експорту електроенергії, які схвалені постановою НКРЕ № 1410 від 8 листопа-да 2012 року, та були підго-товлені у зв’язку зі скаргою українських компаній до Секретаріату Енергетично-го Cпівтовариства в рамках порядку врегулювання спо-рів, яка стосувалася дис-кримінації щодо доступу до міждержавних електроме-реж. З метою розширення кола учасників торгів, у По-рядку прийняті норми щодо пом’якшення фінансових умов участі в аукціонах. Так, замість гарантованого вне-ску передбачена банківська гарантія. Також скорочена сума застави в 12 разів. Пе-редбачені послаблення для

порушників порядку прове-дення аукціонів: порушник не допускається до аукціонів протягом трьох місяців за-мість шести.

Разом з тим, через неспри-ятливу цінову кон’юнктуру, що склалася останнім часом на ринку електроенергії в країнах Східної Європи, по-рівняно із середньоринко-вою оптовою ціною в Україні, коло бажаючих брати участь в аукціонах не збільшиться, оскільки тільки вертикально інтегровані компанії, як ДТЕК, можуть собі дозволить екс-портувати електроенергію за таких умов, компенсуючи фінансові втрати при експор-ті за рахунок інших вироб-ництв.

Директива 2005/89/еС про заходи щодо забезпечен-ня безпеки електропоста-чання та інфраструктур-ного інвестування

Протягом 2013 року НКРЕ розробила та затвердила 12 нормативно-правових ак-тів, які регламентують умови переходу на «стимулююче» тарифоутворення (регулю-вання) для постачальників електроенергії. «Стимулю-юче» тарифоутворення – це єдиний відомий на сьогодні механізм, що створює мотива-цію до зниження виробничих витрат, підвищення ефектив-ності роботи та інвестиційної привабливості електропос-тачальників до впроваджен-

ня повномасштабного ринку електроенергії в Україні.

Заяви на участь у пілотній гру-пі подали 9 компаній, для яких були проведені розрахунки тарифів за новою методоло-гією та визначені завдання щодо покращення показників якості постачання електро-енергії, зниження виробни-чих витрат та втрат електро-енергії при транспортуванні. Перехід на тарифи за новою методологією для цих компа-ній було заплановано з 1 січня 2014 року.

Однак, 23 жовтня 2013 року Кабінет Міністрів протоколь-ним рішенням поновив мо-раторій «на підвищення цін і тарифів суб’єктів природних монополій для виробників товарів і послуг у поточному і наступному роках». Керую-чись цим рішенням, НКРЕ ско-ригувала ключові показники для формування тарифів на передачу і постачання елек-троенергії за новою методо-логією, встановивши нульову ставку норми доходу на наяв-ні активи, та збільшила термін амортизації цих активів з 30 до 40 років.

Таке рішення НКРЕ є практич-но відмовою від впроваджен-ня в Україні «стимулюючого» тарифоутворення, оскільки за таких умов неможливо буде залучити інвестиції, необхідні для модернізації застарілих основних фондів. Необхідно акцентувати, що частка поста-


чальників у кінцевому тарифі на електроенергію не переви-щує 20%, тоді як якість поста-чання повністю залежить від їх роботи і технічного стану роз-подільчих мереж. У ситуації відсутності фінансових ресур-сів для оновлення основних фондів електропостачальни-ків, не варто розраховувати на досягнення показників якості енергопостачання в Украї-ні європейських стандартів. Таким чином, енергетичні компанії знову стали заручни-ками популістської політики Уряду, що була спрямована на майбутні вибори Президента України.

Директива 2001/77/еС що-д о створення сприятли-вих умов продажу елек-троенергії, виробленої з відновлюваних джерел, на внутрішньому ринку електричної енергії

Закон № 5485-VI «Про внесен-ня змін до Закону України «Про електроенергетику» щодо стимулювання виробництва електроенергії з альтерна-тивних джерел енергії» набув чинності з 1 квітня 2013 року. Ст. 17-3 Закону стосовно міс-цевої складової при створен-ні об’єкта електроенергетики

викликала дискусію як з боку Секретаріату Енергетичного Співтовариства, який справед-ливо розглядає це положення як штучне обмеження конку-ренції на ринку обладнання, так і з боку українських фахів-ців, зокрема біоенергетиків. В залежності від дати початку будівництва, розмір місцевої складової встановлюється на рівні не менш як 30% та 50%. Для біоенергетики, яка поки що не може покривати власні потреби у виробництві облад-нання, такий розмір надзви-чайно високий та практично недосяжний.

Розпорядженням Кабінету Міністрів від 19 червня 2013 року № 429-р був затвердже-ний План заходів з імпле-ментації Директиви 2001/77/ЕС. На виконання п. 4 цього Плану постановою Кабміну № 771 від 24 липня 2013 року за-тверджений Порядок видачі, використання та припинення дії гарантії походження елек-тричної енергії для суб’єктів господарювання, що виробля-ють електричну енергію з аль-тернативних джерел енергії, що готувався Мінекономроз-витку. Ще три нормативно-правові акти з цього Плану, за розробку яких відповідає

Міненерговугілля, та кінцевий термін підготовки яких визна-чений 30 червня та 31 грудня 2013 року, не затверджені.

У листопаді 2013 року був презентований проект На-ціонального плану дій з від-новлювальної енергетики до 2020 року. В ньому визначена індикативна ціль щодо частки енергії з відновлюваних дже-рел у валовому кінцевому об-сязі споживання енергії у 2020 році розміром 11%. Однак, На-ціональний план дій до цього часу не схвалений Кабінетом Міністрів, оскільки він має бути затверджений – на вимо-гу Держенергоефективності – через місяць після офіційно-го затвердження тексту онов-леної Енергетичної стратегії України до 2030 року.



реГЛАмеНт 1228/2003 СтоСовНо умов ДоСтупу До мережІ трАНСкорДоННої переДАчІ еЛектроеНерГІї З врАхувАННям ЗмІН, вНеСеНих рІшеННям комІ-СІї 2006/770/еС

• компенсація втрат. Операторам систем передачі електроенергії мають бути компенсовані витрати, понесені в результаті здійснення транскордонних потоків електроенергії в своїх ме-режах.

• прозорі тарифи. Тарифи на доступ до мереж мають бути недискримінаційними і прозорими, враховувати платежі та втрати від компенсації операторам систем передачі електроенергії.

• Справедливі рішення. У випадку перевантаження мережі, розподіл транскордонних потуж-ностей має базуватись на недискримінаційних та ринкових рішеннях.

• уніфікація стандартів. Стандарти безпеки, експлуатації та планування, які використовують-ся національними операторами системи передачі, мабуть бути узгоджені між собою.

• публічність. Необхідна публікація останніх даних щодо учасників ринку, для уникнення аси-метрії в поширенні інформації.

• Система покарань. Національні уряди повинні розробити правила щодо санкцій, які будуть застосовані у випадку порушення регулювання.

Відповідно до Протоколу про приєднання, ре-гламент мав бути імплементований до 1 січня 2012 року. Для цього мали бути внесені зміни в Закон «Про електроенергетику», зокрема у статтю 30, яка регулює особливості експорту електроенергії. Зміни мали стосуватись визна-чення керівних принципів роботи мережі під час її з’єднання з мережами інших держав, пра-вил регулювання функціонування нових вуз-лів мережі транскордонної передачі електро-енергії, порядку надання інформації про по-тужності міждержавних електричних мереж, основних принципів управління процесом пе-редачі електроенергії транскордонними ме-режами, а також забезпечення надійного по-стачання електроенергії споживачам та інвес-тування в інфраструктуру. Відповідальним за

розробку документу було визначено Міненер-говугілля.

Згідно з планом діяльності Міненрговугілля на 2013 рік, такий проект закону мав бути розро-блений Департаментом електроенергетики до 10 квітня 2013 року. Відомо, що такий проект закону був розроблений Кабміном та прохо-див узгодження між різними відомствами вліт-ку 2013 року. Однак серед проектів законів, які передбачають зміни у Законі «Про електрое-нергетику» і зареєстровані у парламенті, тако-го документу немає. Поки невідомо, коли уряд затвердить законопроект і передасть його на розгляд до Верховної Ради.Відповідно до Восьмого спільного звіту Україна-ЄС щодо виконання Меморандуму


між Україною та ЄС про порозуміння щодо співробітництва в енергетичній галузі про-тягом 2013 року, 7 жовтня 2013 року між уря-дами України, Молдови та Румунії було під-писано контракт на проведення економічної оцінки доцільності синхронного під’єднання української та молдавської енергетичних сис-тем до Континентальної європейської енер-гетичної системи ENTSO-E у рамках «Спільної операційної програми Румунія-Україна-Рес-публіка Молдова на 2007-2013 роки». Відпо-відно до контракту, протягом 22 місяців пла-нується проаналізувати усі перешкоди для під’єднання України та Молдови до ENTSO-E і розробити план дій та графік щодо усунення цих перешкод.

Разом із тим, НКРЕ затвердила Постанову № 1410 від 7 листопада 2013 року1, якою внесла зміни до Порядку проведення аукціонів щодо доступу до пропускної спроможності міждер-жавних електричних мереж України для екс-порту електричної енергії. Відповідно до звіту НКРЕ, у згаданій постанові було враховано низку пропозицій Секретаріату Енергетичного Співтовариства, зокрема механізм скорочення розподіленої пропускної спроможності у ви-падках «незапланованого дефіциту», розмір фінансової гарантії, термін, на який учасник аукціону може бути визнаний незалежним учасником, тощо.

Разом із тим, проведення аукціону у грудні 2013 року знову засвідчило монопольне ста-новище одного гравця на експорт електро-енергії. За результатами аукціону, ексклюзив-ним продавцем електроенергії в Словаччину, Угорщину, Румунію, Польщу та Білорусію за-лишилась компанія ДТЕК. Іншим переможцем стала компанія «Донбасенерго», яка купила 100 МВт перетину для постачання електро-енергії в Молдову2.

1 Постанова НКРЕ № 1410 від 7.11.2013 «Про затвердження Змін до Порядку проведення аукціонів щодо доступу до пропускної спро-можності міждержавних електричних мереж України для експор-ту електричної енергії» – http://www.nerc.gov.ua/?id=8613

2 ДТЭК останется основным экспортером электроэнергии и в 2014 г. // Fixygen, 12.12.2013 – http://www.fixygen.ua/news/20131212/dtek-ostanetsya.html

висновок

Міжвідомчий діалог і співпраця на імплементацію Регламенту 1228/2003 не вийшли за межі уряду – необхідний законопроект до парламенту так і не потрапив. Попри спроби регулятора зробити правила проведення аукціонів з експорту електроенергії більш прозорими і наближеними до європейських, результат аукціону в 2013 році знову засвідчив їх неефективність в існуючих умовах.


ДирективА 2005/89/еС

ДирективА 2005/89/еС про ЗАхоДи щоДо ЗАбеЗпечеННя беЗпеки еЛектро-поСтАчАННя тА ІНфрАСтруктурНоГо ІНвеСтувАННя

• публічність. Уряди повинні публікувати інформацію про заходи, які вживаються для під-тримки балансу між попитом і пропозицією в сфері виробництва електроенергії.

• Залучення інвестицій. Уряди мають стимулювати інвестиційний клімат, чітко визначити ролі та відповідальність компетентних органів, а також публікувати інформацію про всіх зацікав-лених учасників ринку.

• Справедливість. Усіх заходи уряду, спрямовані на безперебійне постачання, мають бути не-дискримінаційними і враховувати їх можливий вплив на ціну на електроенергію для кінцевих споживачів.

• правила експлуатації мережі. Уряди повинні забезпечити, щоб оператори системи переда-чі встановили мінімальні правила експлуатації та обов’язки щодо надійності роботи мережі; також уряд повинен вимагати від операторів системи передачі підтримувати належний рі-вень експлуатації мереж.

• прозорість звітування. Звіт щодо експлуатації мереж має містити в собі наступні параметри: експлуатаційну надійність мережі, прогнозований баланс попиту і пропозиції на наступні 5 років, перспективи безперебійності постачання електроенергії на період між 5-15 роками, інвестиційні наміри протягом найближчих 5 років.

Відповідно до Плану заходів з виконання про-грами адаптації законодавства України до за-конодавства ЄС, вимоги директиви, разом із вимогами Регламенту 1228/2003, мали бути враховані у змінах до Закону «Про електро-енергетику».

Відповідні зміни були прийняті у липні 2012 року (Закон №5066-VI). Зокрема, ними передба-чається запровадження стандартів операцій-ної безпеки функціонування Об’єднаної енер-гетичної системи України та показників якості послуг з електропостачання. Такі стандарти ма-ють бути затверджені Міненерговугілля за по-годженням з НКРЕ. Також, диспетчер ОЕС Укра-їни повинен розробити стандарти операційної безпеки функціонування енергетичної систе-ми, уніфікувати ці стандарти з енергетичними системами інших держав у процесі інтеграції систем тощо. Також зміни до закону містили ко-роткий опис схеми енергопостачання в умовах надзвичайного стану.

Згідно з інформацією Міністерства енерге-тики та вугільної промисловості, нові Стан-дарти операційної безпеки функціонування Об’єднаної енергетичної системи України були розроблені у 2013 році. У зв’язку з цим,

1 листопада 2013 року міністерство оприлюд-нило для громадського обговорення і подаль-шого затвердження проект наказу про нову редакцію правил взаємовідносин між НАЕК «Укренерго» та суб’єктами (об’єктами) елек-троенергетики в умовах паралельної роботи в складі ОЕС України.

Також, у рамках Проекту з передачі електро-енергії, який впроваджується в Україні за фі-нансової підтримки Світового банку, 5 серпня 2013 року у м. Бар Вінницької області введено в дію нову лінію електропередач у Західній Україні. Реалізація проекту покращила систе-му передачі електроенергії між Дністровською гідроелектростанцію та домогосподарствами у Південно-Західній Україні.

висновок

В Україні сьогодні реалізовується ціла низка проектів з покращення якості електричних мереж та передачі електроенергії. Міністерство енергетики продовжує розробляти механізми взаємодії між гравцями ринку. Можна вважати, що Директива 2005/89/ЕС імплементовується в Україні.

• 3 березня 2011 року в ЄС офіційно вступив у дію т. зв. Третій енергетичний пакет, який по-кликаний створити умови для більшої прозорості енергетичного ринку, справедливого для всіх споживачів, а також більш безпечного, конкурентного та стабільного постачання енергоресурсів до ЄС.

• Складовими пакету є Директива 2009/72/EC та Регламент 714/2009, які ставлять перед краї-нами ЄС більш амбітні цілі з лібералізації ринку електроенергії, а також Директива 2009/73/ЕС та Регламент 715/2009 – які стосуються ринку газу. Новим елементом став Регламент 713/2009 про заснування Агентства зі співробітництва енергетичних регуляторів (Agency for the Cooperation of Energy Regulators, ACER).

• 6 жовтня 2011 року, на зустрічі у Кишиневі (Молдова), Міністерська рада Енергетичного Співтовариства прийняла рішення D/2011/02/MC-EnC, яким юридично зобов’язала До-говірні Сторони впровадити у законодавство більшу частину положень Третього енер-гопакету до 1 січня 2015 року. Тобто, запровадження Третього енергетичного пакету є обов’язковою умовою для кожної країни-члена Енергетичного Співтовариства.

48 СТорінка україна і енергеТичне СпівТовариСТво: два роки в очікуванні

ТРЕТІЙ ЕНЕРГЕТИЧНИЙ ПАКЕТ

україна і енергеТичне СпівТовариСТво: два роки в очікуванні СТорінка 49

Директива 2009/72/EC дає можливість споживачам вільно обирати та змінювати постачальника електроенергії, вимагає посилення контролю за безпекою постачання, вимагає від власників мереж бути їх операторами, виводить операторів з-під контролю генеруючих підприємств та постачальни-ків. Велика увага приділяється незалежності та повноваженням операторів мереж з передачі елек-троенергії, також регулюючих органів. Також покращується регулювання транскордонних з’єднань для більш ефективного перетоку електроенергії.

регламент 714/2009 покликаний створити недискримінаційні умови доступу до мереж, посилити інтеграцію ринків електроенергії. Регламент ініціює створення Європейської мережі системних опе-раторів передачі електроенергії (ENTSO-E), а також встановлює основні принципи, які мають застосо-вуватись при тарифікації та розподілі пропускної спроможності. Країни-члени ЄС повинні встановити правила про санкції, які мають бути застосовані при порушенні положень Регламенту.

Директива 2009/73/еС спрямована на створення повноцінно діючого внутрішнього ринку газу ЄС. Нею передбачено відокремлення вертикально інтегрованих компаній за структурою власності (тобто за май-новими правами). Уряд країни самостійно визначає модель розвитку ринку: або на подальшу лібералі-зацію (створення незалежного системного оператора, або ISO) чи на посилення регуляції (різні компа-нія-власник та компанія-оператор системи транспортування газу, або ITO). Не менш важливі зміни сто-суються подальшого посилення незалежності національних регуляторів, розширення обміну ринковою інформацією та становлення роздрібного ринку.

регламент 715/2009 встановлює єдині механізми правил доступу до газотранспортних систем, LNG-терміналів та сховищ, беручи до уваги спеціальні характеристики національних і регіональних рин-ків. Документ прописує процедуру сертифікації оператора системи транспортування, а також роз-робки, узгодження, імплементації мережевих кодексів (за участі об’єднання операторів ENTSOG).

регламент 713/2009 відводить важливу роль взаємній координації дій регуляторів, зокрема через ACER, що діє як дорадчий орган. Об’єднання здійснює моніторинг ринків та планів розвитку мереж в частині відповідальності регуляторів, а також представляє свої позиції та рекомендації – як регу-ляторам та учасникам ринку (системним операторам), так і органам ЄС. Серед іншого, ACER відіграє ключову роль у роботі на розробкою мережевих кодексів.

50 СТорінка Україна і ЕнЕргЕтичнЕ СпівтовариСтво: два роки в очікУванні

У Протоколі про приєднання України до Дого-вору про заснування Енергетичного Співтова-риства не зазначено чіткої вимоги імплемен-тувати Третій енергетичний пакет до 1 січня 2015 року. Проте стаття 1 визначає, що Україна «виконує всі зобов’язання, покладені на До-говірні Сторони Договором і всіма Рішеннями та Процедурними актами, прийнятими під час застосування Договору із часу набрання ним чинності».

У червні 2011 року Україна підтримала в цілому включення Третього енергетичного пакету, од-нак попросила про додатковий час для чіткого визначення ключових термінів імплементації. Пізніше, українська сторона висунула додатко-ві умови його імплементації, зокрема виконан-ня усіх необхідних внутрішньодержавних про-цедур1, надання з боку ЄС перехідних періодів та фінансової допомоги2.

Станом на січень 2014 року, офіційна позиція уряду України щодо умов імплементації Тре-тього енергопакету залишалась невизначе-ною. Ще у червні 2012 року заступник міністра енергетики В.Макуха надіслав Секретаріату Енергетичного Співтовариства листа, в якому зазначив, що українська сторона не приєдна-лася до рішення Міністерської Ради про імпле-ментацію Третього енергетичного пакету і тому утримується від коментарів щодо схвалення Процедурного акту щодо правил для схвален-ня Керівних принципів та кодексів мереж3, а також голосування стосовно включення Ре-гламенту 838/2010 до acquis Договору про за-снування Енергетичного Співтовариства4. Тим не менш, у висновках 10-ї Міністерської ради Енергетичного Співтовариства, яка відбулася 18 жовтня 2012 року, Україну було закликано пришвидшити прийняття та впровадження Третього енергетичного пакету. У 2013 році

1 Україну попросили почекати із приєднанням до 3-го Енерге-тичного Пакету // УНН, 6.10.2011 – http://www.unn.com.ua/uk/news/489846-ukrayinu-poprosili-pochekati-iz-priednannyam-do-3-go-energetichnogo-paketu

2 Україна готова приєднатися до Третього енергопакету Євросоюзу // УНІАН, 8.09.2011 –http://economics.unian.net/ukr/detail/101532

3 Procedural Act No.2011/01 PHLG-EnG on laying down the rules governing the adoption of Guidelines and Network Codes // Energy Community, 19.02.2014

4 Лист заступника Міністра енергетики В.Макухи до Голови Секре-таріату Енергетичного Співтовариства С.Нейкова №04/18-6564 від 18.06.2012

11-та Міністерська Рада наголосила на важли-вості запровадження Третього енергопакету, зокрема в контексті гарантування безпеки по-стачань та створення сприятливих умов для інвестицій5.

У парафованому тексті Угоди про асоціацію між Україною та ЄС, оприлюдненому Кабмі-ном у серпні 2013 року6, зокрема в пункті про секторні обмеження, міститься формулювання про те, що ЄС може відмовити у сертифікації оператору системи транспортування, який контро люється фізичною або юридичною осо-бою (особами) з третіх країн, якщо той не під-твердив, що така сертифікація не поставить під загрозу енергетичну безпеку держави-члена ЄС або всього ЄС, у відповідно до ст. 11 Дирек-тиви 2009/72/EC та ст. 11 Директиви 2009/73/EC. Таким чином, в майбутньому, після вступу в дію Угоди про асоціацію, українські компанії-оператори систем транспортування газу та пе-редачі електроенергії можуть наштовхнутися на перешкоди, якщо положення відповідних директив не будуть впроваджені у національ-не законодавство.

3 жовтня 2013 року були схвалені рекоменда-ції Національного конвенту України щодо ЄС, зокрема учасники засідання Робочої групи наголосили на повноцінному впровадженні положень Третього енергетичного пакету ЄС, спрямованих на створення конкурентних та недискримінаційних умов на внутрішньому ринку газу та електроенергії. Конкретними діями має стати розробка графіку імплемен-тації відповідних директив та регламентів ЄС із обґрунтуванням часових рамок впрова-дження7.

15 жовтня 2013 року в Комітеті з питань палив-но-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки Верховної Ради пройшли

5 11th Energy Community Ministerial Council. Meeting Conclusions (Belgrade, 24th October 2013) // Energy Community, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/2388178.PDF

6 Проект Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Єв-ропейським Союзом і його державами-членами, з іншої сторон-ни // Урядовий портал, 30.08.2013 – http://www.kmu.gov.ua/kmu/control/uk/publish/article?art_id=246581344&cat_id=223223535

7 Рекомендації засідання Робочої групи на тему: «Україна та Енер-гетичне Співтовариство: невикористані можливості та подальші перспективи» // НІСД, 3.10.2013 – http://www.niss.gov.ua/public/File/2013_table/1003_rekom.pdf

Україна і ЕнЕргЕтичнЕ СпівтовариСтво: два роки в очікУванні СТорінка 51

слухання, присвячені стану виконання зобов’язань України, взятих за Протоколом про приєднання до Енергетичного Співтовариства. Їх учасники конста-тували відсутність чіткої позиції щодо імплементації Третього енергетичного пакету та запропонували Кабінету Міністрів підготувати пропозиції Енерге-тичному Співтовариству стосовно можливостей ре-алізації відповідних положень8.

Варто згадати, що адаптація українського законо-давства до норм Третього енергопакету передба-чена проектом оновленої Енергетичної стратегії України до 2030 року. Питання також буде одним із пріоритетів головування України в Енергетичному Співтоваристві, яке розпочалося 1 січня 2014 року. За даними МЗС, серед завдань – забезпечення ім-плементації низки рішень Міністерської Ради щодо впровадження в національне законодавство кра-їн-членів «Третього енергетичного пакета та низки інших директивних документів ЄС у сфері екології, енергоефективності, відкриття ринків тощо»9.

Секретаріат Енергетичного Співтовариства продов-жує наголошувати на тому, що Третій енергопакет є частиною зобов’язань України, проте визнає вну-трішньополітичний характер рішень щодо нього10. З його боку принциповими питаннями названі роз-ділення вертикально інтергованих компаній (у т.ч. розмежування функцій операторів мереж та інших компаній), посилення незалежності НКРЕ та захис-ту споживачів (визначення категорії «вразливих споживачів»)11.

Політичні ризики в даному питанні залишаються ви-сокими. У грудні 2013 року тодішні опозиціонери

8 Рекомендації Комітетських слухань на тему: «Стан виконання зобов’язань України, взятих за Протоколом про приєднання України до Енергетичного Співтовариства, ратифікованого Законом України від 15 грудня 2010 року № 2787-VI» // Комітет Верховної Ради України з питань паливно-енергетич-ного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки, 7.11.2013 – http://kompek.rada.gov.ua/kompek/control/uk/publish/article?art_id=47360&cat_id=47140

9 У 2014 році Україна головує в Європейській енергетичній спільно-ті // Інтерфакс-Україна, 14.01.2014 – http://ua.interfax.com.ua/news/general/185727.html

10 Янез Копач: Третій енергетичний пакет є частиною міжнародних зобов’язань України // Дзеркало тижня. Україна, 11.10.2013 – http://gazeta.dt.ua/energy_market/yanez-kopach-tretiy-energetichniy-paket-ye-chastinoyu-mizhnarodnih-zobov-yazan-ukrayini-_.html

11 Стенограма Комітетських слухань на тему: «Стан виконання зобов’язань України, взятих за Протоколом про приєднання України до Енергетич-ного Співтовариства, ратифікованого Законом України від 15 грудня 2010 року № 2787-VI» // Комітет Верховної Ради України з питань па-ливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпе-ки, 30.10.2013 – http://kompek.rada.gov.ua/kompek/control/uk/publish/article?art_id=47328&cat_id=47139

стверджували, що Росія готова дати знижку на газ в обмін на вихід України з Третього енергетичного пакета12. На цьому фоні лунали оптимістичні заяви урядовців, що не відповідали дійсності: наприклад 2 грудня 2013 року, в інтерв’ю «5 каналу», тодішній міністр енергетики Е.Ставицький заявив, що Укра-їна «вже інтегрувалася в європейський простір в енергетичних питаннях», а також «прийняли і ра-тифікували Другий енергетичний пакет, і Третій»13. Впливовою продовжує залишатися позиція Росії та компанії «Газпром», які протидіють окремим нормам Третього енергопакету ЄС задля просування влас-них інтере сів на ринках Європи, в т.ч. закріплення геоекономічного впливу в Україні.

висновок

Імплементація Третього енергетичного пакету в Україні тривалий час була питанням політичного вибору керівництва країни. Використовуючи цю тему як «карту» в міжнародних переговорах, уряд так і не сформулював чіткої позиції щодо умов імплементації Третього енергопакету. Разом із тим, ця вимога залишається обов’язковою для України, і європейська сторона очікує визначення з боку нового українського уряду.

12 Росія вимагає виходу України з енергетичного пакета ЄС, – Яценюк // ТВі, 11.12.2013 – http://tvi.ua/new/2013/12/11/rosiya_dast_znyzhku_na_haz_v_obmin_na_vykhid_ukrayiny_z_enerhetychnoho_paketu_yes___yacenyuk

13 Інтерв’ю Міністра енергетики та вугільної промисловості України Едуарда Ставицького для «5 каналу» щодо європейської інтеграції // Міненергову-гілля, 5.11.2013 –http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/publish/article;jsessionid=646469A6E56D91CFF14A13BE26DDBECE.app1?art_id=255784&cat_id=49900&showHidden=1


НЕЗАЛЕЖНИЙ РЕГУЛЯТОРСеред поставлених перед україною завдань особлива роль приділяється неза-лежності регулятора. можливість регулятора самостійно та неупереджено коор-динувати діяльність учасників енергетичного ринку проходить «червоною нит-кою» у ключових Директивах ЄС. так, його повноваження виписано у Директивах 2003/54/EC та 2003/55/EC щодо ринків електроенергії та газу, а також відповідних регламентах 1228/2003 та 1775/2005 (Другий енергетичний пакет). хоча країни-члени ЄС самостійно визначають функції, компетенцію та адміністративні повно-важення регуляторів, положення Другого і третього енергетичних пакетів визна-чають набір мінімальних компетенцій для регуляторів, які мають бути враховані на національному рівні.

СтАтуС реГуЛяторІв, вІДповІДНо До ДруГоГо еНерГетичНоГо пАкету

• Згідно ст. 23 Директиви 2003/54/ЕС та ст. 25 Директиви 2003/55/ЕС, національні регулятори «повинні бути повністю незалежними від інтересів» електроенергетичної та газової промис-ловості.

• Водночас документами передбачено отримання регуляторами формального схвалення дер-жавою окремих рішень. Зокрема, передбачено узгодження з відповідальним органом тари-фів чи принаймні їх методології.

• Регулятори не мають бути предметом контролю ex ante з боку профільних міністерств.

• Серед обов’язків, які можуть бути призначені регулюючим органам: управління та розмі-щення з’єднувальних потужностей; механізми для роботи з перевантаженнями; ремонт, що проводиться операторами мереж; публікація інформації; ефективний розподіл рахунків для уникнення перехресних субсидій; підключення нових виробників; доступ до зберігання, по-тужностей трубопроводів та інших допоміжних послуг; дотримання рівня прозорості та кон-куренції; дотримання директив операторами систем транспортування та розподілу.

• Регулятори зобов’язані: ухвалювати або встановлювати методології розрахунку або встанов-лення термінів та умов для підключення та доступу до національних мереж; ухвалювати або встановлювати методології розрахунку або встановлення термінів та умов для надання по-слуг з балансування; мати повноваження вимагати від операторів систем транспортування та розподілу модифіковані терміни та умови, тарифи, правила, механізми та методології для підключення та доступу до національних мереж та послуг з балансування будь-яких видів діяльності, які підлягають моніторингу з боку регулятора у відповідності до директив; висту-пати арбітром у разі скарг на операторів систем транспортування та розподілу.


СтАтуС реГуЛяторІв, вІДповІДНо До третЬоГо еНерГетичНоГо пАкету

• Передбачено посилення незалежності регулятора, зокрема через надання йому окремого юридичного статусу, гарантування функціональної незалежності від будь-якого державного чи приватного підприємства, окреме виділення бюджетних ресурсів та автономію в їх вико-ристанні для виконання своїх обов’язків.

• Директиви також визначають, що особи, відповідальні за управління регуляторним органом, повинні діяти незалежно від будь-яких комерційних інтересів, і не запитувати чи приймати прямих інструкцій ні від уряду, ні від інших громадських чи приватних структур. Члени регу-лятора або його голова повинні бути обраними на чіткий період повноважень строком від 5 до 7 років з можливістю продовження лише один раз. Звільнення членів регуляторного орга-ну відбувається лише у разі визнання їх винними у порушенні національного законодавства або невиконанні умов, викладених у ст. 39 Директиви 2009/73/ЕС і ст. 35 Директиви 2009/72/ЕС.

• Зросла роль регулятора у формуванні тарифів за користування електроенергетичними та газовими мережами, а також СПГ-терміналами. Як і в директивах Другого енергопакету, за новими правилами регулятор встановлює або ухвалює тарифи на використання мереж транспортування та розподілу, або принаймні методологію їх обчислення, до набуття ними чинності та на прозорій основі. Проте регулятор вже не зобов’язаний узгоджувати їх з відпо-відальним державним органом.

• Третій енергопакет посилює контроль регулятора за незалежністю операторів мереж шля-хом впровадження сертифікації – нової процедури, що повинна гарантувати незалежність операторів систем транспортування. Після сертифікації відповідальність регулятора полягає у моніторингу відповідності компаній-операторів мереж транспортування обраній моделі.

• Регулятор отримав нові та розширив старі повноваження у сфері збору інформації та моніто-рингу ринків, в якій він має співпрацювати з антимонопольними органами та регуляторами фінансового ринку. Регулятор може вимагати від компаній будь-яку інформацію, необхідну для виконання своїх завдань. Він також може накладати штрафи у випадку невиконання обов’язкових правил, встановлених ним або ACER.

На даний момент українське законодавство частково відповідає вимогам Другого енер-гетичного пакету. Законом України «Про за-сади функціонування ринку природного газу» №2467-VI, прийнятим 8 липня 2010 року, ви-значається, що НКРЕ «здійснює державне ре-гулювання діяльності суб’єктів ринку природ-ного газу, суб’єктів природних монополій та суб’єктів господарювання, які діють на суміж-

них ринках», а також здійснює державний наг-ляд у сфері функціонування ринку природного газу, зокрема через додержання ліцензійних умов та тарифів. НКРЕ діє за принципом неза-лежності від органів державної влади, місцево-го самоврядування та інших посадових осіб (ст. 4), перелік повноважень НКРЕ є досить широ-ким, а за їх недотримання передбачено штраф в розмірі від 8,5 тис. до 850 тис. грн. (ст. 23).


7 липня 2011 року був прийнятий Закон України № 3610-VI, який уніфікував принципи управлін-ня п’ятьма державними комісіями, визначивши їх єдиний порядок утворення у складі голови та шести членів. У Законі чітко прописана підконтр-ольність регуляторів Президентові, що було за-кріплено указами Президента України №1057 та 1059 від 23 листопада 2011 року. Відповідно до останнього документу, НКРЕ є «державним коле-гіальним органом, підпорядкованим Президенту України і підзвітним Верховній Раді України».

У Верховній Раді попереднього скликання тривалий час перебував проект Закону про державне регулювання в енергетиці України (реєстраційний №0889 від 23.11.2007). Розпо-рядженням Кабміну від 5 квітня 2012 р. № 184-р «Про затвердження плану першочергових заходів щодо інтеграції України до Європей-ського Союзу на 2012 рік» передбачалося на-віть його супроводження, однак документ було знято з розгляду.

В парламенті нового скликання на розгляді Ко-мітету з питань паливно-енергетичного комп-лексу, ядерної політики та ядерної безпеки пе-ребуває законопроект «Про державне регулю-вання у сфері енергетики», зареєстрований під №3095 16 серпня 2013 року1. Документ було розроблено урядом, за безпосередньої участі НКРЕ, на виконання Національного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. (п. 131). Як йдеться у пояснювальній записці, документ визначає чіткі межі компетенції НКРЕ та повно-важення, необхідні для реалізації покладених на неї завдань, у т.ч. забезпечення ефективно-го впливу держави на діяльність суб’єктів при-родних монополій та суб’єктів господарюван-ня на суміжних ринках.

Поряд з цим, висновок Головного науково-екс-пертного управління Верховної Ради містить цілу низку зауважень2. Зокрема, аналітики

1 Проект Закону про державне регулювання енергетики (реєстр. № 3095 від 16.08.2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 –http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?id=&pf3511=48044

2 Висновок Головного науково-експертного управління на про-ект Закону України «Про державне регулювання у сфері енерге-тики» (реєстр. № 3095 від 16.08.2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc34?id=&pf3511=48044&pf35401=274658

стверджують, що законопроект не вирішує проблеми чіткого структурування повнова-жень суб’єктів державного регулювання у сфе-рі енергетики. Більше того, замість прийняття цього акту вони пропонують внести окремі уточнюючі змін до чинних законів, які регу-люють відповідні відносини. Станом на січень 2014 року, законопроект був рекомендований профільним Комітетом, однак Верховною Ра-дою не розглядався.

висновок

Попри зусилля з боку НКРЕ з приведення свого статусу у відповідність до європейських стандартів, органи виконавчої влади поки не демонструють достатньої політичної волі для прийняття такого рішення. Доопрацювання та ухвалення відповідного законопроекту могло б дати суттєвий імпульс для посилення ролі НКРЕ як реального, а не номінального регулятора. За умови подальшого доопрацювання документу можливе врахування вимог Третього енергопакету, що дозволить вирішити ключові питання посилення незалежності регулятора – невтручання, власний бюджет того.


Ст. 29 Договору про заснування Енергетично-го Співтовариства передбачає, що протягом одного року з дати набрання його чинності для держави має бути затверджено Звіт з без-пеки постачання. Звіти поновлюються кожні два роки та мають описувати, зокрема, бага-томанітність поставок, технологічну безпеку, географічне походження імпортованих енер-гоносіїв.

Згідно з Планом заходів щодо виконання зобов’язань в рамках Договору про заснуван-ня Енергетичного Співтовариства, підготовка звіту про безпеку постачання енергоносіїв була доручена Міненерговугіллю, НКРЕ, НАК «Нафтогаз України», ДП «НЕК «Укренерго», НАК «Енергетична компанія України».

Такий документ було оприлюднено, однак лише на сайті Енергетичного Співтовариства 31 січня 2012 року1, хоча у Звіті Енергетично-го Співтовариства про впровадження acquis у 2012 році згадано, що Україна надіслала його 17 квітня 2012 року.

44-сторінковий звіт містить інформацію про стан, ключові параметри функціонування та плани розвитку ринків газу, електроенергії, на-фти і нафтопродуктів на 2012-2013 рр. Автори зазначають, що розробка звіту відбувалася з урахуванням Інструкцій Секретаріату Енерге-тичного Співтовариства щодо надання допо-моги в підготовці оновлених звітів про безпеку постачань, затвердженого на 19-му засіданні Групи високого рівня, що відбулося 23 березня 2011 року.

З огляду на те, що звіт повинен оновлювати-ся кожні два роки, нова версія документу має бути опублікованою до 31 січня 2014 року. Ста-ном на початок лютого, новий звіт не оприлюд-нено. Разом з тим, представники українського уряду мають бути готові до того, що Секретарі-ат Енергетичного Співтовариства перевіряти-ме успішність виконання заходів, описаних у попередньому Звіті про безпеку постачань.Для прикладу, останнім часом у Секретаріаті Енергетичного Співтовариства вивчають мож-

1 Security of Supply Statement of Ukraine, Ministry of Energy and Coal Industry, 31 January 2012 // Energy Community, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/1676177.PDF

ливість розширення зобов’язань на Регламент 994/2010 щодо безпеки постачання природ-ного газу. Цей документ вводить критерій N-1, який описує здатність газової інфраструктури забезпечити максимальний попит на газ у разі великої кризи (відмова найбільшого об’єкту інфраструктури або зрив поставок з найбіль-шого джерела).

Секретаріат Енергетичного Співтовариства вважає це реалістичним сценарієм для регіону, а тому замовив спеціальне дослідження2. Опуб-ліковане у вересні 2013 року, воно показує, що Україна і Молдова – єдині країни об’єднання, чия інфраструктура задовольняє критерій N-1. Також аналіз показав, що більшість країн Енер-гетичного Співтовариства вже імплементува-ли елементи Регламенту 994/2010, наприклад розробили якусь форму надзвичайного плану.

висновок

Оприлюднення першого Звіту про безпеку постачань відбулося із запізненням, проте відповідно до вимог Енергетичного Співтовариства, і стало кроком до стратегічного планування національної політики з безпеки постачання газу. Разом з тим, наступний звіт має стати кроком вперед у порівнянні з чинним, врахувавши досвід його практичного втілення.

2 Energy Institute Hrvoje Požar, ILF. Study on the Implementation of the Regulation (EU) 994/2010 concerning measures to safeguard security of gas supply in the Energy Community (September 2013) // Energy Community, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/2514180.PDF

БЕЗПЕКА ПОСТАЧАННЯ


рІк в еНерГетичНому

ДЖЕРЕЛА ЕНЕРГІЇвІДНовЛЮвАНІ

СТорінка 57україна і енергеТичне СпівТовариСТво: два роки в очікуванні


ДирективА 2009/28/EC щоДо СтимуЛЮвАННя викориСтАННя еНерГІї З вІД-НовЛЮвАНих ДжереЛ, вНеСеННя ЗмІН тА поДАЛЬшої ЗАмІНи Директив 2001/77/EC тА 2003/30/EC

• Впровадження Директиви вимагає обов’язкових національних індикативних цільових показ-ників відновлюваної енергетики, що базуються на адекватній оцінці стартових можливостях та потенціалу, а також точних статистичних даних.

• При цьому, такі цілі мають до 2020 року забезпечити досягнення 20% частки енергії з віднов-люваних джерел у загальному енергоспоживанні Співтовариства, зокрема досягнення 10% частки цього типу енергії в транспортному секторі для кожної країни-учасниці Договору.

• З цією метою кожна країна Енергетичного Співтовариства має ухвалити національний план дії в галузі відновлюваних джерел енергії із описом заходів співробітництва між місцевими, ре-гіональними та національними органами влади, статистичних трансфертів або спільних про-ектів, національних стратегій, спрямованих на розвиток ресурсів біомаси тощо. Документом також запропоновано низку критеріїв та положень, спрямованих на забезпечення стабільно-го виробництва та використання біоенергетичних ресурсів.

• Директивою передбачається скорочення адміністративних та регуляторних бар’єрів у сфері відновлюваної енергетики. Уряди мають стежити за об’єктивністю, прозорістю, недискримі-наційністю та пропорційністю правил і дозвільних процедур, сертифікації та ліцензування, які застосовуються до генеруючих об’єктів та інфраструктури з транспортування та розподілу електроенергії, виробництва енергії на опалення або охолодження з відновлюваних джерел, а також процесу переробки біомаси для отримання біопалива або інших енергетичних про-дуктів.

18 жовтня 2012 року Міністерська Рада Енер-гетичного Співтовариства продовжила і роз-ширила acquis у сфері відновлюваної енерге-тики шляхом прийняття Директиви 2009/28/ЕС, котрою вносяться зміни та замінюються Директиви 2001/77/ЕС та 2003/30/ЕС. Кінце-вим терміном імплементації до законодав-ства України визначено 1 січня 2014 року.

Імплементацію не розпочато, уряд працює над ухваленням плану заходів з упровадження Директиви

В урядовому Плані заходів щодо виконання у 2013 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законо-давства ЄС1 за Мінекономрозвитку, Держе-

1 Розпорядження Кабмінету Міністрів від 15 березня 2013 р. № 157-р «Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2013 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства

нергоефективності та іншими органами цен-тральної влади було закріплено зобов’язання – до листопада 2013 року розробити проект розпорядження «Про затвердження плану заходів з імплементації Директиви Європей-ського Парламенту та Ради ЄС від 23 квітня 2009 р. № 2009/28/ЄС про заохочення вико-ристання енергії, виробленої з відновлюва-них джерел».

Розпорядженням Кабінету Міністрів від 23 жов-тня 2013 року № 833-р розробку плану заходів з імплементації директиви відстрочено до 1 грудня 2013 року, а відповідальність за реалі-зацію покладена також на Міненерговугілля, НКРЕ та Мін’юст.

України до законодавства Європейського Союзу» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/157-2013-р


Станом на кінець січня 2014 року, Кабінетом Мі-ністрів не було опубліковано нормативних актів на виконання згаданих вимог. Згідно з відповід-дю Мінекономрозвитку на інформаційний запит, проект розпорядження Кабінету Міністрів, що передбачає затвердження плану заходів з імпле-ментації Директиви 2009/28/ЕС, підготовлений і перебуває на стадії опрацювання зацікавленими органами центральної виконавчої влади.

Рішення Міністерської Ради 2012/03/MC-EnC також закріплює зобов’язання України до 30 червня 2013 року подати на розгляд Секре-таріату Енергетичного Співтовариства Націо-нальний план дій з відновлюваної енергетики.

Сформовано проект документу, його представлено із запізненням відносно встановленого терміну, проте урядо-вого затвердження поки немає

Згідно з Розпорядженням Кабінету Міністрів від 13 лютого 2013 р. №73-р «Про затверджен-ня плану першочергових заходів щодо інтегра-ції України до Європейського Союзу», Націо-нальний план дій з відновлюваної енергетики до 2020 року мав бути розроблений до червня 2013 року під відповідальність Мінекономроз-витку, Держенергофективності та інших орга-нів центральної влади.

Розробкою документу займалося Держ енерго-ефек тивності за участі експертів проекту UNIDO/GEF, Інституту відновлюваної енергети-ки НАН України, Біоенергетичної асоціації Укра-їни та Української вітроенергетичної асоціації. План був сприйнятий зі схваленням та отримав низку рекомендацій для вдосконалення від Се-кретаріату Енергетичного Співтовариства в ході зустрічі його керівника Я.Копача з головою Дер-женергоефективності 19 вересня 2013 року2.

Презентація проекту Національного плану з від-новлюваної енергетики на період до 2020 року відбулася у листопаді 2013 року3. За словами Миколи Пашкевича, на момент презентації про-

2 Energy Community Secretariat meets with Chairman of Ukrainian State Agency for Energy Efficiency and Energy Saving //Energy Community, 20.09.2013 – http://www.energy-community.org/portal/page/portal/ENC_HOME/NEWS/News_Details?p_new_id=7781

3 Національний план дій з відновлюваної енергетики презентували з боєм // Українська енергетика, 8.11.2013 – http://ua-energy.org/post/38686

ект перебував на розгляді органів центральної влади4 і не був схвалений Кабінетом Міністрів.

Згідно з відповіддю Мінекономрозвитку на ін-формаційний запит, відомство разом із Держен-ергоефективності підготувало проект відповід-ного урядового розпорядження. На сьогодні план опрацьовується зацікавленими централь-ними органами виконавчої влади, в тому числі на предмет відповідності основним положенням acquis communautaire, оскільки за предметом правового регулювання він належать до пріори-тетних сфер адаптації законодавства України.

Рішенням 10-ї Міністерської Ради за Україною закріплено обов’язкову національну ціль з до-сягнення 11% частки відновлюваних джерел у кінцевому споживанні енергії до 2020 року, а також досягнення 10% частки цього типу енер-гії в транспортному секторі. Такі показники ма-ють бути закладені в Національному плані дій.

Представлений документ закріплює обов’язкові для України показники, од-нак не містить опису заходів співробіт-ництва, інших важливих деталей

Проект Національного плану з відновлюва-ної енергетики на період до 2020 року, пре-зентований Держенергоефективності, дійсно спрямований на досягнення вказаних вище цільових показників. Разом з тим, на момент презентації документу індикативна ціль щодо частки енергії з відновлюваних джерел на рів-ні 11% не співпадала з показником у проекті оновленої Енергетичної стратегії України, який розроблявся Міненерговугілля. Останній пе-редбачав лише 10% частку енергії з нетради-ційних джерел і ВДЕ в структурі встановлених потужностей станом на 2030 рік.

Наприкінці січня 2014 року Міністерство енер-гетики та вугільної промисловості опубліку-вало текст оновленої Енергетичної стратегії України до 2030 року, ухваленого Кабміном ще 24 липня 2013 року. Документом передбаче-но збільшення частки відновлюваних джерел енергії у загальному балансі встановлених по-тужностей до рівня 12,6%, що за базовим сце-нарієм становить приблизно 8 ГВт.4 «Місцеву складову» переведуть на «м’який режим» – Пашкевич //

Українська енергетика, 6.11.2013 – http://ua-energy.org/post/38604


Проектом Національного плану з відновлюва-ної енергетики на період до 2020 року означе-но траєкторії досягнення обов’язкових індика-тивних цілей, встановлено секторальні індика-тивні цілі; перелічено основоположні завдання для втілення.

Документ передбачає досягнення 12,2% част-ки «зеленої» енергії в сфері опалення-охо-лодження або теплової енергетики завдяки використанню твердої біомаси, 10% частки – в сфері траспорту за рахунок широкого за-стосування біоетанолу. Серед завдань до реа-лізації також виокремлено доопрацювання та затвердження критеріїв сталого виробництва біомаси з урахуванням специфіки національ-ного агровиробництва та розробки галузевих стандартів сталого виробництва біомаси та біопалив. Зазначимо, що у звіті Енергетичного Співтовариства про виконання acquis у 2013 році відзначено потребу в посиленій увазі до введення нового режиму сталості для біопали-ва, зважаючи на слабке розуміння необхідної бази для відповідності новим вимогам.

У сфері виробництва електроенергії, документ прогнозує подвоєння потужностей вітрової енергетики на 2020 рік в порівнянні з 2015 ро-ком, дещо слабше зростання сонячної енерге-тики та трикратний ріст біоелектрогенерації, потужностей геотермальних електростанцій. Водночас проект плану не містить опису захо-дів співробітництва між місцевими, регіональ-ними та національними органами влади, ста-тистичних трансфертів або спільних проектів5.

Директива 2009/28/ЕС вимагає від України ско-рочення адміністративних та регуляторних бар’єрів у сфері відновлюваної енергетики, зокрема стосовно правил і процедур надан-ня дозволів, сертифікації та ліцензування для установок з виробництва «зеленої» енергії.

Продовжують діяти адміністративні бар’єри у вигляді «місцевої складової», регулятором ухвалено порядок її визна-чення

5 Проект Національного плану дій з відновлюваної енергетики до 2020 року // Українська енергетика, 19.02.2014 – http://ua-energy.org/upload/files/plan.doc

Згідно із законом №10183 «Про внесення змін до Закону України «Про електроенергетику» (щодо стимулювання виробництва електро-енергії з альтернативних джерел енергії)», розмір «місцевої складової» для сонячних, ві-трових електростанцій та установок на біомасі, будівництво яких стартувало після 2011 року і завершилося в липні 2013 року, встановлено на рівні 30%, а для тих, зведення яких завер-шиться в липні 2014 року – 50%. Розмір «міс-цевої складової» для біогазових станцій при введенні в експлуатацію з 2014 року – 30%, при запуску з 2015 року – 50%.

7 червня 2013 НКРЕ прийняла Постанову №744 «Про затвердження Порядку визначення розмі-ру місцевої складової для об’єктів електроенер-гетики, в тому числі введених в експлуатацію черг будівництва електричних станцій (пускових комплексів), що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім домен-ного та коксівного газів)»6. Нею встановлено, що обов’язкові 30% або 50% «місцевої складової» в об’єкті електроенергетики будуть розраховува-тися шляхом підсумовування фіксованих частин елементів місцевої складової українського похо-дження, використаних при створенні об’єкта.

висновок

Україна поки досить пасивно підходить до імплементації Директиви 2009/28/ЕС, концентруючи увагу на директивах, які вона замінює. Саме тому, замість постійного надолужування, важливо діяти на випередження і ухвалити серію нормативноправових актів на практичну імплементацію Національного плану дій з відновлюваної енергетики. На таку потребу вказують окремі прогалини документу та його очікувано запізніле схвалення.

6 Постанова НКРЕ № 744 від 27.06.2013 «Про затвердження Порядку визначення розміру місцевої складової для об’єктів електроенер-гетики, в тому числі введених в експлуатацію черг будівництва електричних станцій (пускових комплексів), що виробляють елек-тричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів)» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z1179-13


Директива 2009/28/EC щодо стимулю-вання використання енергії з відновлю-ваних джерел

Директива 2009/28/EC є ключовою директи-вою ЄС щодо заохочення використання від-новлюваних джерел енергії. Вона встановлює загальні рамки для розвитку ВДЕ та визначає необхідні заходи для досягнення до 2020 року 20% частки енергії з відновлюваних джерел у валовому кінцевому споживанні енергії (елек-трика, транспорт, опалення та охолодження). Кожна держава ЄС має свої індивідуальні цілі, але спільною метою є 20% енергії з відновлю-ваних джерел у валовому кінцевому споживан-ні енергії Європейського Союзу в 2020 році.

Для Договірних сторін Енергетичного Співто-вариства вона встановлює, що кожна держава-член повинна забезпечити, щоб частка енергії з відновлюваних джерел в 2020 році становила не менше 10% кінцевого споживання енергії в державі. Вона також наголошує на необхідності інтеграції відновлюваних джерел енергії в сек-тор транспорту, будівництва і міського розви-тку.

Договірні сторони Енергетичного Співтовари-ства також повинні забезпечити дотримання вимог ст. 16 Директиви 2009/28/EC. З метою підвищення вкладу електроенергії з відновлю-ваних джерел енергії, вона вимагає реформи електроенергетичної інфраструктури, про-ведення технічного вдосконалення мереж, а також встановлення правил щодо доступу до мереж і розподілу витрат. Прогрес терміново потрібен в таких галузях, як фінансова прозо-рість, послідовність мережевих правил і вирі-шення технічних питань приєднання до елек-тромереж.

Для України показник в 10% до 2020 року ви-магає істотного зростання в усіх секторах від-

новлюваної енергетики. Для його досягнення необхідні узгоджені зусилля з боку уряду, про-мисловості і громадськості. Наразі для України використання значного потенціалу відновлю-ваних джерел енергії має унікальну можли-вість для перебудови застарілого і економічно неефективного енергетичного сектору.

В Україні вже впроваджені певні інституційні основи для стимулювання розвитку віднов-люваних джерел енергії відповідно до вимог Директиви 2001/77/EC. Гарантований до-ступ до мереж, мережевий пріоритет ВДЕ та обов'язкове придбання електроенергії опто-вим постачальником електроенергії було за-безпечено з 2009 року. Але сприятливі умо-ви для продажу електроенергії, виробленої з ВДЕ, на внутрішньому ринку електричної енергії створені лише для великих підпри-ємств, тому розвиток електростанцій серед-ньої та малої потужності відбувається значно меншими темпами. Необхідно звернути на-лежну увагу на питання підключення малих та середніх електростанцій ВДЕ до електричних мереж. Необхідне також впровадження контр-олю походження енергії, виробленої з віднов-люваних джерел.

Для дотримання всіх вимог Договору про за-снування Енергетичного Співтовариства необ-хідне реформування всього енергетичного сектору в бік пріоритетів енергозбереження та ВДЕ. Цільові показники щодо частки ВДЕ, що встановлюються Директивою 2009/28/ЕС, по-винні бути відображені в Енергетичній стратегії та галузевих програмах.

Одним з основних напрямів для моніторингу та звітності по реалізації виконання Директиви 2009/28/EC є визначення енергетичних балан-сів за методологією Євростату. Вимагається, щоби дані по енергетичному сектору склада-лися на основі моніторингу споживання енер-горесурсів. Найбільш актуальними для України

олег САвицЬкий, експерт з енергетичної політики Національного екологічного центру України


є облік споживання біомаси і використання сонячного тепла для опалення (сонячних ко-лекторів), що вимагає адекватної уваги ста-тистичних управлінь і всіх установ, що беруть участь в моніторингу енергоспоживання. Без належного обліку та моніторингу споживання енергоносіїв, Україна не може відстежувати виконання цільових показників щодо частки ВДЕ, тому запровадження методології Євроста-ту для визначення енергетичного балансу має бути першочерговим заходом.В останні два роки в Україні спостерігався ін-тенсивний розвиток відновлюваної енерге-тики. Так виробництво електроенергії з ВДЕ збільшилось майже в 4 рази і наближається до 1% від сукупного виробництва електроенергії в Україні. 2012-2013 стали періодом становлен-ня відновлюваної енергетики в Україні. У 2013 році виробництво "чистої" електричної енергії, порівняно з 2012 роком, збільшилося у 2 рази.

Для підтримки подальшого інтенсивного роз-витку ВДЕ необхідне продовження реформи енергетичного сектору та забезпечення її по-слідовності, чого наразі бракує як в законодав-чому плані, так і в урядових програмах. Відпо-

відно до змін Закону "Про електроенергетику", прийнятих 20 листопада 2012 року, вимага-ється використання місцевих засобів вироб-ництва, сировини та послуг при будівництві об’єктів ВДЕ в якості попередньої умови для отримання "зеленого" тарифу для виробників електроенергії. З 1 січня 2014 року частка міс-цевої складової повинна бути не менше 50%. Підвищення вимог щодо місцевої складової з 30% до 50% вже має негативний на торгівлю в галузі відновлюваних джерел енергії та може мати негативні наслідки для сектору ВДЕ в Україні. У 2013 році Секретаріат Енергетичного Співтовариства отримав скаргу від приватних інвесторів відповідно до правил врегулювання спорів, і в даний час розглядає можливість за-стосування примусових заходів відносно Укра-їни на підставі порушення ст. 41 Договору, якщо вимоги щодо місцевої складової не будуть пе-реглянуті.


Згідно з Протоколом, до 1 липня 2011 року український уряд мав затвердити План заходів з імплементації Директиви. Однак ухвала тако-го документу відбулася лише 19 червня 2013 року, а ініціатором його розробки виступило Мінекономрозвитку.

Враховуючи «досягнення» попередніх років та зобов’язання України до 1 січня 2014 року здійснити імплементацію Директиви 2009/28/ЕС, котрою вносяться зміни та замінюються ди-рективи 2001/77/ЕС та 2003/30/ЕС, виконання усіх положень Директиви 2001/77/ЕС було за-плановане Розпорядженням Кабінету Міністрів №429-р на 2013 рік1.

Першим пунктом урядового плану заходів з імплементації Директиви значиться розробка проекту нормативно-правового акта з питань встановлення на 10 років національних орієн-товних цілей щодо споживання електричної енергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії. Відповідальними призначено Міненер-

1 Розпорядження Кабінету Міністрів від 19 червня 2013 р. № 429-р «Про затвердження планів заходів з імплементації Директиви 2001/77/ЕС і Директиви 2003/30/ЕС» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/429-2013-р

говугілля, Мінекономрозвитку та Держенерго-ефективності.

Індикативних цілей для майбутнього споживання електрики з відновлюваних джерел на наступні 10 років не встанов-лено

Національні орієнтовні цілі щодо споживання електричної енергії, виробленої з відновлю-ваних джерел, викладені у проекті Національ-ного плану дій з відновлюваної енергетики до 2020 року та оновленій Енергетичній стратегії до 2030 року2. Перший документ передбачає досягнення 11% частки у валовому кінцевому обсязі споживання енергії менш ніж за десяти-ліття. У другому йдеться про збільшення частки ВДЕ у загальному балансі встановлених потуж-ностей до рівня 12,6% до 2030 року (з можли-вістю коригування в бік збільшення). Таким чином, у жодному з перелічених документів немає показника, який би відображав цільову частку споживання «зеленої» електроенергії в

2 Оновлена Енергетична стратегія України до 2030 року // Міне-нерговугілля, 19.02.2014 – http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/doccatalog/document?id=260994

ДирективА 2001/77/EеC щоДо СтвореННя СприятЛивих умов проДАжу еЛектроеНерГІї, виробЛеНої З вІДНовЛЮвАНих ДжереЛ, НА вНутрІшНЬому риНку еЛектричНої еНерГІї

• Мають бути сформовані національні індикативні цільові показники споживання електрич-ної енергії, виробленої з відновлюваних джерел; при цьому показники мають враховувати зобов’язання країни в рамках Кіотського протоколу.

• Уряд повинен гарантувати проходження енергії, виробленої з відновлюваних джерел, схеми гарантування не повинні давати вигоду від національних механізмів підтримки.

• Уряд зобов’язаний оцінити законодавчо-нормативні рамки щодо адміністративних проце-дур, які застосовуються до електростанцій з вироблення електроенергії з відновлюваних джерел, з подальшим спрощенням і вдосконаленням взаємодії адміністративних органів та електростанцій.

• Дозволяється пріоритетний доступ до мереж електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел енергії. При цьому оператори систем передавачі та розподілу повинні публікувати правила покриття витрат на технічні рішення, необхідні для інтеграції в мережі виробників енергії з відновлюваних джерел.

ДирективА 2001/77/ееС


2023 році, тобто за 10 років після затвердження урядового плану.

Наступним заходом є розробка проекту нор-мативно-правового акта з питань порядку ви-дачі, використання та припинення дії гарантії походження електричної енергії для суб’єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії. Від-повідальні – Мінекономрозвитку, Міненергову-гілля, Мін’юст та інші.

Створено нормативну базу для гаран-тування походження електроенергії, виробленої з відновлюваних джерел

Постановою Кабінету Міністрів від 24 липня 2013 року №771 затверджено Порядок видачі, використання та припинення дії гарантії по-ходження електричної енергії для суб’єктів господарювання, що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії3.

Гарантією походження електричної енергії вважається електронний документ, виданий безоплатно на запит виробника електричної енергії, який підтверджує, що частка або визна-чена кількість електричної енергії вироблена в Україні з альтернативних джерел енергії. Вона видається Держенергоефективності на об-сяг відпущеної в мережу електричної енергії за операційний період для кожної установки окремо та на кожний вид альтернативного дже-рела енергії, і містить дані про вид альтернатив-ного джерела енергії, з якого була вироблена електроенергія, дату видачі, місце розміщення генеруючої установки та кількість вироб леної електроенергії за операційний період,

Замість оцінки існуючих дозвільних процедур на предмет забезпечення прозорості й недис-кримінаційності правил, урядовий план про-понує обмежитися звітом про застосування механізму державної підтримки виробників електричної енергії з відновлюваних джерел. Відповідні зобов’язання покладені на Держе-

3 Постанова Кабінету Міністрів від 24 липня 2013 р. № 771 «Про затвердження Порядку видачі, використання та припинення дії гарантії походження електричної енергії для суб’єктів господарю-вання, що виробляють електричну енергію з альтернативних дже-рел енергії» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/771-2013-п

нергоефективності, Міндоходів, Мінеконом-розвитку та інші відомства.

Проігноровано оцінку дозвільних процедур

В Україні продовжує діяти правило «місцевої складової», закріплене численними змінами до Закону «Про електроенергетику» щодо стиму-лювання виробництва електроенергії з віднов-люваних джерел. Як засвідчила практика, подіб-на схема стимулювання розвитку місцевого ви-робництва спричинює ризики для інвесторів та загрожує стабільному розвитку ринку ВДЕ.

Продовжуючи роботу в напрямі заохочення місцевого виробництва, 14 березня 2013 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики (НКРЕ) ухва-лила Постанову «Про внесення змін до Поряд-ку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого тарифу» для суб’єктів господарської діяльності»4. Згідно з документом, для об’єктів електроенергетики, будівництво яких розпо-чато після 1 січня 2012 року та введених в екс-плуатацію після 1 липня 2013 року, розгляд питання про встановлення «зеленого тарифу» відбувається після прийняття рішення щодо відповідності рівня «місцевої складової» вимо-гам закону.

У розвиток цього, НКРЕ в червні 2013 року прий няла Постанову №744 «Про затвердження Порядку визначення розміру місцевої складо-вої для об’єктів електроенергетики, в тому чис-лі введених в експлуатацію черг будівництва електричних станцій (пускових комплексів), що виробляють електричну енергію з альтерна-тивних джерел енергії (крім доменного та кок-сівного газів)».

Зрештою, в урядовому плані з імплементації Директиви передбачено розробку проекту нормативно-правового акту з питань забезпе-чення передачі та розподілу енергії, що вироб-ляється з відновлюваних джерел енергії. Від-повідальними за виконання названо Міненер-

4 Постанова НКРЕ № 251 від 14.03.2013 «Про внесення змін до По-рядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого та-рифу» для суб’єктів господарської діяльності» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0537-13


говугілля, Мінекономрозвитку, Мінфін на інші органи влади.

Ухвалено низку документів для гаран-тування передачі та розподілу елек-троенергії з відновлюваних джерел

22 червня 2012 року Верховна Рада ухвалила Закон «Про внесення змін до деяких законів України щодо плати за приєднання до мереж суб’єктів природних монополій», який набрав чинності з 1 січня 2013 року. Метою цього доку-менту є недопущення зловживання суб’єктами господарювання, що надають послуги з приєд-нання електроустановок до електричних ме-реж, своїм монопольним становищем та забез-печення рівноправного становища суб’єктів господарювання, а також для законодавчого врегулювання питання приєднання та відпо-відної плати. Згідно із Законом, змінюється юридична сутність приєднання, яке переведе-но в ранг платної послуги.

Для реалізації положень означеного норма-тивно-правового акта, НКРЕ затвердила Ставки плати за стандартне приєднання електроуста-новок (Постанова від 25 грудня 2012 р. №1695), Правила приєднання електроустановок до електричних мереж (постанова від 17 січня 2013 р. №32) та Методику розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж (постанова від 12 лютого 2013 р. №115).

Затверджені Правила приєднання електроус-тановок до мереж передбачають, що електро-передавальна організація безоплатно готує та видає замовнику підписаний проект договору про приєднання. Безоплатно замовник отри-мує також технічні умови та проектну докумен-тацію для зовнішнього електрозабезпечення. Водночас виконання будівельно-монтажних і пусконалагоджувальних робіт та введення в експлуатацію електроустановок до точки при-єднання замовника фінансуються сторонами порівну5.

В листопаді 2013 року також ухвалено «Поря-док фінансування послуг з приєднання елек-5 Постанова НКРЕ «Про затвердження Правил приєднання електро-

установок до електричних мереж» № 32 від 17.01.2013 // Законо-давство України, 19.02.2014 – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/z0236-13

троустановок до електричних мереж», затвер-джений постановою НКРЕ №1467.

висновок

Ключовою проблемою імплементації залишається відсутність офіційно визначеної цілі для електроенергії з ВДЕ на середньострокову перспективу. Тим не менш, триває розробка супровідної регуляторної бази. Поряд з цим, для реалізації на ринку «зеленої» електроенергії залишається низка перешкод, зокрема чинні вимоги щодо «місцевої складової» та нестандартного приєднання до електричних мереж. Також, в реаліях лібералізації ринку, яка буде розгортатися вже у найближчі роки, уряд має прийняти рішення для збалансування різних видів генерації, скоротивши потребу у (крос)субсидуванні для покриття різниці у тарифах, та створення конкурентних умов.


георгій гелеТуха, голова правління Біоенергетичної асоціації України, директор НТЦ «Біомаса»

Вимоги Директиви 2009/28/EC щодо стимулювання ви-користання енергії з віднов-люваних джерел:

• Ухвалення національного плану дій в галузі відновлюва-них джерел енергії

Проект Національного плану дій з відновлюваної енерге-тики розроблено Держенер-гоефективності із залученням фахівців проекту UNIDO, про-те він не узгоджений між ві-домствами, не затверджений Урядом, і відповідно не по-даний до Секретаріату Енер-гетичного Співтовариства. В цілому проект документу (у версії, поданій на узгодження відомств) розроблено відпо-відно до вигод Енергетичного Співтовариства і він відпо-відає прийнятим Україною зобов’язанням з досягнення 11% вкладу ВДЕ у валове кін-цеве споживання енергії до 2020 року.

Цей показник є суттєво вищим від відповідного показника для ВДЕ в проекті оновленої Енергетичної стратегії України до 2030 року, що розроблявся Міненерговугілля. Очікується протидія узгодженню Націо-нального плану дій з віднов-люваної енергетики з боку Мі-ненерговугілля. Проект нацп-лану отримав схвальні відгуки основних профільних асоціа-

цій і фахівців, що працюють в галузі ВДЕ.

• Спрощення і прискорення адміністративних процедур, надання дозволів, сертифіка-ції та надання ліцензій

Протягом 2013 року адміні-стративні процедури, навпа-ки, ускладнились. На жаль, з вересня 2013 року з’явилися небезпечні тенденції та вимо-ги до об’єктів біоенергетики (котельні та ТЕЦ на біомасі, бі-огазові установки), пов’язані зі спробою віднести дані об’єкти до V категорії складності на рівні з об’єктами атомної енер-гетики та хімічної промисло-вості. Це, в свою чергу, призво-дить до значного ускладнення та подорожчання процедури проектування та будівництва, підвищення вимог до розта-шування відповідних об’єктів, необхідності проведення про-ектних та будівельних робіт лише організаціями, що мають відповідні ліцензії.

Така ситуація виникла внаслі-док листа Міністерства регіо-нального розвитку, будівни-цтва та житлово-комунально-го господарства від 2 вересня 2013 року до Ради міністрів Автономної республіки Крим, обласних, Київської та Севас-топольської міської держав-них адміністрацій. У цьому листі зазначено, що при ви-

значенні категорії складності об’єктів будівництва – відпо-відно до Додатку А ДCTУ-Н Б В.1.2-16:2013 – до об’єктів, що становлять підвищену еко-логічну небезпеку, необхідно відносити устаткування для виробництва пару і гарячої води тепловою потужністю 200 кВт і більше з використан-ням органічного палива.

Біонергетична асоціація Укра-їни не вважає юридичні й екологічні аргументи Мінре-гіону переконливими і пра-вильними. Об’єднання вбачає велику загрозу для сектору біоенергетики в такому розви-тку подій. Віднесення об’єктів біоенергетики до V категорії складності є неправильним та абсурдним рішенням, яке суперечить пріоритетному на-прямку розвитку держави на скорочення споживання при-родного газу і заміщення його місцевими видами палива, в тому числі біомасою.

До надмірних адміністратив-них процедур можна також віднести невиправдано високі вимоги Закону "Про електро-енергетику" до місцевої скла-дової обладнання, матеріалів і послуг об’єктів, що претен-дують на отримання "зелено-го" тарифу: 30% для проектів, що впроваджуються з 1 липня 2013 року, та 50% – почина-ючи з 1 липня 2014 року. Це


пов’язано з тим, що для пере-важної більшості видів облад-нання його виробництво, або хоча б виробництво основних комплектуючих, на сьогодніш-ній день в Україні не освоєно й навряд чи буде освоєно у вка-заний термін, принаймні для біоенергетики.

Так, українські виробники ні-коли не випускали (і навряд чи зможуть випустити протягом найближчих 10 років) таке ви-сокотехнологічне обладнання як парові котли для спалюван-ня біомаси потужністю понад 10 МВтт, парові турбіни потуж-ностями 1-10 МВтел, сучасні когенераційні установки на біогазі потужністю 100-1000 кВтел, ряд іншого спеціалі-зованого допоміжного об-ладнання для біоенергетики. Позиція профільних асоціацій – повна відміна вимог місцевої складової для біоенергетики.

• Дефініція "біомаси"

Закон України "Про електро-енергетику" дає некоректне визначення терміну "біома-

са". У цьому законі біомасою є "невикопна біологічно від-новлювана речовина орга-нічного походження у вигляді відходів лісового та сільського господарства (рослинництва і тваринництва), рибного гос-подарства та технологічно пов'язаних з ними галузей промисловості, що зазнає біо-логічного розкладу, а також складова промислових або побутових відходів, що здатна до біологічного розкладу".

У порівнянні з європейською практикою пропущено слова "продукти та залишки" (після слова "відходи"). Тобто біома-са повинна включати відходи, продукти та залишки лісового та сільського господарства, а не тільки їх відходи. При та-кому визначенні біомаси, як у чинному законі, до неї не будуть віднесені найбільш по-ширені на практиці види біо-маси, зокрема дрова, пелети/гранули, тріска та енергетична верба як паливо для ТЕЦ і ТЕС на біомасі, а також силос ку-курудзи як сировина для біо-газових установок. Всі ці види

біомаси, які є вже товарною продукцією, не зможуть бути кваліфіковані як "відходи". Тільки це некоректне визна-чення може повністю зупини-ти розвиток сектору вироб-ництва електричної енергії з біомаси в Україні.


Згідно з Протоколом, до 1 липня 2011 року український уряд мав затвердити План імпле-ментації Директиви. Ухвалення такого доку-менту відбулося 19 червня 2013 року (Розпо-рядження Кабміну №429-р) з ініціативи Мінеко-номрозвитку. Урядом передбачено виконання переважної більшості положень Директиви до кінця 2013 року.

Розробку проекту нормативно-правового акта з питань визначення національного індика-тивного завдання заплановано виконати до 30 грудня 2013 року. Відповідальні – Держенерго-ефективності, Міненерговугілля, Мінеконом-розвитку.

Національні індикативні показники встановлено законом, однак він не діє; Міненерговугілля ініціює зменшення нормативно визначеної частки вироб-ництва і застосування біопалива та су-мішевого палива моторного

В Україні продовжує діяти прийнятий у червні 2012 року Закон №4970-VI «Про внесення змін до деяких законів України щодо виробництва та використання моторних палив з вмістом біо-компонентів». Документ передбачає поетапне збільшення частки виробництва і застосуван-ня біопалива та сумішевого моторного пали-ва. Вміст біоетанолу в моторних бензинах, що виробляються або реалізуються на території країни, має складати: з 1 січня 2013 року – реко-мендовано не менше 5%; з 1 січня 2014 року –

обов’язковий вміст не менше 5%; з 1 січня 2016 року – обов’язковий вміст не менше 7%.

Після набуття чинності закону, «біоетанольні» новації наштовхнулися на запеклу критику з боку нафтотрейдерів, експертів та науковців. Негативні висновки про програму додавання біоетанолу в бензини дали Мінекономроз-витку, Мінінфраструктури, інститути МАСМА і «ДержавтотрансНДІпроект». Учасники ринку писали до тодішнього віце-прем’єра Ю.Бойка з проханням відстрочити чи скасувати норми, які повинні набрати чинності з 1 січня 2014 року. Водночас МінАПК трималося позиції, за якою скасування або відстрочка обов’язкового додавання біоетанолу в бензини неприпустимі.

Протягом 2013 року у Верховній Раді було за-реєстровано чотири законопроекти із пропо-зиціями щодо зміни положень або скасування закону №4970-VI. Перший документ було за-реєстровано 11 лютого під №22731 та ініційо-вано головою Комітету Верховної Ради з пи-тань промислової та інвестиційної політики Ю.Воропаєвим. Наступні два проекти були по-дані до парламенту 30 серпня 2013 року депу-татами І.Єремєєвим та С.Івахівим (співвласники мережі АЗС WOG) та зареєстровані під номе-

1 Проект Закону про альтернативні види палива (щодо маркування біопалива та бензинів моторних сумішевих) (реєстр. № 2273 від 11.02.2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=46491

ДирективА 2003/30/EC щоДо СприяННя викориСтАННя бІопАЛЬНоГо тА ІН-ших вІДНовЛЮвАНих виДІв пАЛЬНоГо ДЛя трАНСпорту

• Вимагає формування національних індикативних цільових показників споживання біопали-ва. До 2010 року частка біопалива в країнах-членах ЄС мала становити 5,75% загального спо-живання палива для транспортних цілей.

• Зобов’язує уряд моніторити наслідки використання біопалива, враховувати також особли-вості балансу щодо забруднення навколишнього середовища.

• Зобов’язує уряд поширювати інформацію про біопаливо та інші відновлювані види пального.



рами 31452 і 31463 відповідно. Законопроект №32304 від заступника голови Комітету з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки О.Зарубінського був отриманий Верховною Радою 11 вересня.

Нововведення Ю.Воропаєва стосувалися дефі-ніцій та запровадження обов’язкового марку-вання біопалива та бензинів моторних суміше-вих із додаванням позначення «Ек». Докумен-том також передбачалось обов’язкове інфор-мування трейдерами кінцевих покупців щодо належності палива до альтернативних видів. Через юридичні неточності проект рекоменду-вали доопрацювати, однак без пояснення при-чин він був відкликаний 19 вересня 2013 року.

Згідно з пропозиціями І.Єремєєва (законопро-ект №3145), закон №4970-VI мав бути повністю скасований, оскільки в Україні не виробляєть-ся достатня кількість біоетанолу, а будівництво нових потужностей з його випуску вимагає часу. Крім того, як твердить пояснювальна за-писка, на НПЗ і нафтобазах відсутні лабораторії для контролю якості сумішевих палив, не роз-роблена необхідна нормативна документація.

У свою чергу, С.Івахів (законопроект №3146) пропонував Верховній Раді відстрочити пере-хід на обов’язкове додавання 5% біоетанолу на 2016 рік, 7% біоетанолу – на 2018 рік. Ідею де-путата підтримало Міненерговугілля у своєму зверненні до парламентського Комітету з пи-тань паливно-енергетичного комплексу (лист № ВР4-31-4429 від 13 листопада 2013 року). Таку позицію міністерство аргументувало не-достатніми обсягами виробництва для дода-вання 5% в усі бензини (випускається до 56%

2 Проект Закону про визнання таким, що втратив чинність, За-кону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виробництва та використання моторних палив з вмістом біокомпонентів» (реєстр. № 3145 від 30.08.2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=48096

3 Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про альтер-нативні види палива» (щодо уточнення строків рекомендованого та обов’язкового додавання в автомобільні бензини біоетанолу) (реєстр. № 3146 від 30.08.2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=48098

4 Проект Закону про внесення змін до Закону України «Про альтер-нативні види палива» (про уточнення суб’єктів господарювання, на які поширюється норма обов’язкового додавання біоетанолу в бензини моторні) (реєстр. № 3230 від 11.09,2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=48242

від необхідного обсягу), можливістю істотного здорожчання пального через додаткове опо-даткування – з імпортної сировини повинен сплачуватися акцизний податок у розмірі 49,49 грн./літр, тоді як вітчизняний біоетанол звіль-нений від сплати акцизу. Крім того, за даними відомства, процес додавання біоетанолу в бен-зини має класифікуватися як виробництво но-вого продукту, тому одержуваний сумішевий бензин буде обкладатися ще одним акцизним податком.

Законопроект О.Зарубінского мав на меті зву-зити коло суб’єктів господарювання, для яких додавання біоетанолу є обов’язковим – до ви-ключно вітчизняних підприємств нафтопере-робки. Такий крок міг завантажити потенційних виробників сировини і пального, водночас не обмежуючи нафтотредерів, що працюють з ім-портом. Як стверджує автор у пояснювальній записці, введення в Україні обов’язкового до-давання біоетанолу до бензинів відбувається поспішно, без урахування потенційних ризиків, готовності законодавчих, організаційних та ви-робничо-технічних умов. Як наслідок, протягом 2013 року жоден із суб’єктів господарювання об’єктивних причин не зміг запустити вироб-ництво і збут сумішевих бензинів на базі біо-етанолу.

Згідно з регламентом Верховної Ради, профіль-ний Комітет має розглянути законопроект про-тягом місяця з дня внесення. Однак законопро-екти Єремєєва, Івахіва та Зарубінського досі не були винесені керівництвом парламентського Комітету на розгляд. Це підтверджує офіційний сайт Верховної Ради.

Тим часом, 16 січня 2014 року Міністерство енергетики та вугільної промисловості опри-люднило для обговорення текст проекту зако-ну України «Про внесення змін до статті 2 зако-ну України «Про альтернативні види палива»5, яким пропонуєтся змінити графік впроваджен-ня відновлюваного палива на ринку, уможлив-люється додавання не лише біоетанолу, а й біо-компонентів.

5 Проект Закону про внесення змін до статті 2 Закону України «Про альтернативні види палива» // Міненерговугілля, 16.01.2013 – http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/publish/article?art_id=260422&cat_id=167475


Оскільки біоетанол є гідрофільною речовиною, яка абсорбує в себе наявну в резервуарах, цис-тернах та повітрі вологу (воду), розробники вважають за доцільне додавати до бензинів не чистий біоетанол, а біокомпонент на його основі, який включає в себе стабілізуючі добав-ки та антикорозійні присадки. Крім того, зако-нопроект пропонує встановити вміст біоетано-лу та/або біокомпонентів на його основі, виро-блених на митній території України, у моторних бензинах в таких пропорціях: до 1 липня 2014 року – рекомендований вміст не менш як 5% (об’ємних); з 1 липня 2014 року – обов’язковий вміст не менш як 3% та не більше ніж 5% (об’ємних); з 2016 року – обов’язковий вміст не менш як 5% та не більше ніж 10% (об’ємних).

Для виконання даного положення Директиви, Кабінетом Міністрів до 30 грудня заплановано проведення експериментальних досліджень впливу використання понад 5% біопалива (біо-компонента) у складі дизельного палива на екологічні, енергетичні показники і паливну економічність транспортних засобів.

Триває моніторинг наслідків викорис-тання біопалива у моторних сумішах понад 5%, розробляється рецептура двох марок вітчизняної комплексної стабілізуючої добавки

Вченими УкрНДІНП «Масма» і «Державтотран-сНДІпроект» протягом 2013 року здійснюва-лося дослідження особливостей застосуван-ня сумішевих бензинів з вмістом біоетанолу вітчизняного виробництва, у ході яких про-водилися стендові та дорожні випробування на контрольній групі автомобілів автопідпри-ємств Києва.

Зідно з висновками УкрНДІНП «Масма»6, вико-ристання бензинів моторних сумішевих з вміс-том не менш ніж 5% без відповідних додатків чинить корозійний вплив на металеві частини двигуна, що може призвести до виходу його з ладу. На сьогодні фахівці інституту вирішили продовжити науково-дослідні роботи з вивчен-

6 Довідка УкрНДІНП «Масма» щодо обов’язкового введення не менш ніж 5% об. біоетанолу або добавок на його основі в авто-мобільні бензини // Економічна правда, 19.02.2014 – http://eimg.pravda.com.ua/files/2/f/2fa3ecc-masma-bioetanol.pdf

ня фізико-хімічних властивостей спирто-бензи-нових сумішей, а також зайнялися розробкою рецептур двох марок вітчизняної коплексної стабілізуючої добавки для бензинів моторних сумішевих та технології виготовлення добавки та бензинів моторних сумішевих на її основі.

Розрахунками ДП «ДержавтотрансНДІпроект», як стверджує пояснювальна записка до зако-нопроекту Олега Зарубінського, засвідчено непристосованість до використання Е10 (сумі-шеві бензини із вмістом не менш ніж 5% біоета-нолу) двох третин бензинових автомобілів, а та-кож всієї мототехніки – понад 0,5 млн. одиниць в Україні.

Висновки державних науковців підтвердила експертна спільнота. За даними НТЦ «Психея», застосування Е5 та Е10 є неприйнятним як для автомобільних двигунів із системами впор-скування, що мають вузький діапазон регулю-вання паливоповітряної суміші, так і для всіх карбюраторних двигунів. Використання сумі-шевих бензинів для непристосованих до цього палива транспортних засобів призведе до по-гіршення їхніх експлуатаційних властивостей, надійності роботи, а також збільшення викидів забруднюючих речовин з відпрацьованими га-зами двигунів.

Водночас, оновлена Енергостратегія, схвале-на урядом 24 липня 2013 року, стверджує, що сучасний рівень розвитку технологій дозволяє практично будь-яким двигунам споживати бен-зин із 10% вмістом етанолу, а також дизельне паливо із 7% вмістом біодизеля. Відтак, перехід на використання бензину з вмістом 10% ета-нолу до 2020 року і 15% – до 2030 року відбу-деться, і потребуватиме всього 6-8 млрд. грн. інвестицій.

Урядовий план з імплементації Директиви пе-редбачав також проведення громадських слу-хань щодо можливостей використання біопа-лива та інших альтернативних видів палива до 30 грудня 2013 року. Зобов’язання мало бути виконане Держенергоефективності та Міне-нерговугілля.


Інформування громадськості щодо вжитих заходів, національних ресурсів та частки біопалива від загальних про-дажів відбувалося депутатами, експер-тами та учасниками ринку; громадські слухання не проводились

У звіті Енергетичного Співтовариства про ви-конання acquis у 2013 році відзначено потребу в посиленій увазі до введення нового режиму стійкості для біопалива, зважаючи на слабке розуміння необхідної бази для відповідності новим вимогам.

З часу прийняття закону №4970-VI учасники ринку та експерти неодноразово порушували питання, пов’язані з використанням біоетанолу, на галузевих заходах. Йшлося про властивості біоетанолу, необхідність розробки стандартів та інфраструктури для виробництва подібних продуктів тощо. Однак Експертно-аналітична группа при Міненерговугілля вирішила обго-ворити «біоетанольні» новації лише 29 серпня 2013 року. Тоді ж з’ясувалося, що робоча група з вирішення проблем та ризиків, пов’язаних з обов’язковим використанням в Україні бензи-нів моторних з біокомпонентами, припинила роботу і потребує поновлення повноважень.

Починаючи з серпня 2013 року, обговорення проблем із впровадження закону №4970-VI відбувалося здебільшого у Верховній Раді і за допомогою урядової кореспонденції. Вже 18 жовтня Міненерговугілля написало уряду лист, де виклало мотиви відстрочення нововедень і запропонувало допрацювати законопроект №3146. За оцінками міністерства, для підготов-ки нормативно-правової бази Україні необхід-но взяти «біоетанольну» паузу на два роки.

Зрештою, на початку 2014 року відомством було опубліковано проект закону «Про внесення змін до статті 2 закону України «Про альтернативні види палива» із проханням до громадськості ви-словлювати зауваження та пропозиції.

висновок

Встановивши амбітний цільовий показник, уряд не передбачив заходів зі стимулювання розвитку галузі, зокрема виробництва, зберігання і збуту альтернативних видів палива. Лише зараз відповідальні органи почали реагувати на занепокоєння учасників ринку та заклики експертної спільноти, не кажучи про ініціативи народних депутатів. Для повноцінного запровадження Директиви 2003/30/ЕС у вітчизняне законодавство необхідний комплексний підхід до врегулювання проблемних питань щодо додавання біоетанолу в бензини, що включатиме податкові та митні пільги, а й інші формати розвитку ринку. Наприклад, з огляду на фізичні обмеження автопарку України доцільно передбачити паралельний обіг кондиційних (не сумішевих) палив.


богдан СокоЛовСЬкий, керівник міжнародних програм Незалежного аналітичного центру геополітичних досліджень «Борисфен Інтел»

Альтернативна енергетика останні роки розвивається в Україні набагато інтенсивніше, ніж традиційна. Це відповідає загальним світовим тенден-ціям. Однак ще не досягнуло того рівня, який характер-ний, наприклад, для Європи. Зокрема, у грудні 2012 року загальна встановлена потуж-ність сонячних електростан-цій в Україні складала 317,8 МВт (на 130,3 МВт більше у порівнянні з 2011 роком), а ві-трових електростанцій – 262,8 МВт (на 141,5 МВт більше у по-рівнянні з 2011 роком).

Аналіз законодавчої бази свід-чить про те, що вона забезпе-чує законні умови для розви-тку альтернативної енергети-ки, але ще не є зобов’язуючою. Найважливішими переду-мовами для розвитку галузі альтернативної енергетики в Україні є природні фактори і належне законодавче під-ґрунтя («зелений» тариф, по-даткові пільги, гарантії захис-ту іноземних інвестицій).

Основні нормативно-право-ві акти – Закон «Про електро-енергетику» від 16.10.1997 № 575/97-ВР; Закон «Про внесен-ня змін до Закону України «Про електроенергетику» щодо сти-мулювання виробництва елек-троенергії з альтернативних джерел енергії» від 20.11.2012 № 5485-VI; Закон «Про аль-тернативні джерела енергії» від 20.02.2003 № 555-IV; За-кон «Про землі енергетики і правовий режим спеціальних зон енергетичних об’єктів» від 09.07.2010 № 2480- VI; Поста-нова НКРЕ «Про затвердження Порядку встановлення, пере-гляду та припинення дії «зе-

леного» тарифу для суб’єктів господарської діяльності» від 02.11.2012 № 1421; Постано-ва НКРЕ «Про затвердження Порядку визначення розміру місцевої складової для об’єктів електроенергетики, у тому числі введених в експлуатацію черг будівництва електричних станцій (пускових комплексів), що виробляють електрич-ну енергію з альтернативних джерел енергії (крім домен-ного та коксівного газів)» від 27.06.2013 № 744.

За ст. 1 Закону «Про альтерна-тивні джерела енергії» альтер-нативні джерела енергії – це відновлювані джерела енергії, до яких належать: енергія со-нячна, вітрова, геотермальна, енергія хвиль та припливів, гідроенергія, енергія біома-си, газу з органічних відходів, газу каналізаційно-очисних станцій, біогазів; та вторинні енергетичні ресурси, до яких належать доменний та коксів-ний гази, газ метан дегазації вугільних родовищ, перетво-рення скидного енергопотен-ціалу технологічних процесів. Однією з основних засад дер-жавної політики у сфері аль-тернативних джерел енергії є нарощування обсягів вироб-ництва та споживання енергії, виробленої з альтернативних джерел (ст. 3).

По-перше, за ст. 1 Закону «Про електроенергетику» держа-вою встановлюється пільго-вий, так званий «зелений» тариф – спеціальний тариф, за яким закуповується елек-трична енергія, вироблена на об’єктах електроенергетики, у тому числі на введених в екс-плуатацію чергах будівництва

електричних станцій (пуско-вих комплексах), з альтерна-тивних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів, а з використанням гідроенергії – вироблена лише мікро-, міні- та малими гідроелектростанці-ями. Ст. 15 зазначеного Закону встановлює обов’язок оптово-го ринку купувати у суб’єктів господарювання, яким вста-новлено «зелений» тариф, всю електричну енергію, виробле-ну на об’єктах електроенерге-тики з альтернативних джерел енергії (крім доменного та коксівного газів), за «зеленим» тарифом, незалежно від вели-чини встановленої потужності чи обсягів її відпуску. Крім того, така електрична енергія може бути реалізована за договора-ми зі споживачами або за до-говорами з енергопостачаль-никами.

За нормою ст. 17-1 Закону «Про електроенергетику», «зе-лений» тариф до 1 січня 2030 року встановлюється уповно-важеним державним органом – Національною комісією, що здійснює державне регулю-вання у сфері енергетики.

«Зелений» тариф для електро-енергії, виробленої з альтер-нативних джерел енергії на об’єктах електроенергетики, будівництво яких розпочате після 1 січня 2012 року, вста-новлюється за умови дотри-мання розміру місцевої скла-дової. Місцева складова – це частка визначених Законом «Про електроенергетику» скла-дових об’єкта електроенерге-тики українського походження, використаних при його ство-ренні. Українське походження елементів місцевої складової


(крім робіт з будівництва) ви-значається місцем здійснення визначених вказаним Законом операцій щодо елементів міс-цевої складової на території України та підтверджується сертифікатом походження, виданим у встановленому по-рядку Торгово-промисловою палатою України або уповно-важеним органом іноземної держави (щодо товарів, які імпортуються). Українське по-ходження робіт з будівництва визнається таким за умови реєстрації на території Украї-ни місцезнаходження підряд-ників, які виконували роботи, що підтверджується випискою (витягом) з Єдиного державно-го реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

При цьому, вимога щодо до-тримання розміру місцевої складової не поширюється на генеруючі установки приват-них домогосподарств, а також на мікро-, міні- та малі гідро-електростанції.

«Зелений» тариф встановлю-ється для кожного суб’єкта господарювання, який виро-бляє електричну енергію з ви-користанням альтернативних джерел енергії; за кожним ви-дом альтернативної енергії; для кожного об’єкта електро-енергетики (або для кожної черги будівництва електро-станції (пускового комплексу). Коефіцієнт «зеленого» тарифу для електроенергії, виробле-ної з використанням альтер-нативних джерел енергії, вста-новлюється залежно від дати введення відповідного об’єкта енергетики в експлуатацію.

По-друге, варто звернути ува-гу на те, що для суб’єктів гос-подарювання, які виробляють електричну енергію з альтерна-тивних джерел енергії, застосо-вується порядок стимулювання виробництва електроенергії з альтернативних джерел енергії, встановлений на дату введення в експлуатацію об’єктів елек-троенергетики, які виробляють електроенергію з альтернатив-них джерел енергії. У разі вне-

сення змін до відповідного за-конодавства суб’єкти господа-рювання можуть обрати новий порядок стимулювання.

Одним із заходів стимулюван-ня є встановлення чинним законодавством податкових пільг для учасників ринку аль-тернативної енергетики. Зо-крема, Податковим коде ксом України передбачені пільги при оподаткуванні податком на прибуток та пільги при імпорті. При впровадженні платником податку енергое-фективних заходів та енерго-ефективних проектів, такий платник повинен забезпечити окремий облік прибутку/збит-ку, отриманого від здійснення зазначених заходів та реаліза-ції проектів. Пільги щодо по-датку на прибуток діють про-тягом п’яти років з моменту отримання першого прибутку внаслідок підвищення енер-гоефективності виробництва.

Третьою важливою складо-вою належного законодав-чого підґрунтя для розвитку галузі альтернативної енерге-тики є наявність гарантій для іноземних інвесторів щодо захисту інвестицій. Вони вста-новлюються, зокрема, Розді-лом 2 Закону «Про режим іно-земного інвестування».

В разі зміни законодавства України, яке регулює гарантії захисту іноземних інвестицій, протягом 10 років з дня на-брання чинності таким зако-нодавством на вимогу інозем-ного інвестора застосовують-ся державні гарантії захисту іноземних інвестицій, які вста-новлені Законом «Про режим іноземного інвестування». За-значені гарантії не поширю-ються на зміни законодавства, що стосуються питань оборо-ни, національної безпеки, за-безпечення громадського по-рядку, охорони довкілля.

Іноземні інвестиції в Україні не підлягають націоналізації. Дер-жавні органи не мають права реквізувати іноземні інвести-ції, за винятком випадків здій-

снення рятівних заходів у разі стихійного лиха, аварій, епіде-мій, епізоотій. Зазначена рек-візиція може бути проведена виключно на підставі рішень органів, уповноважених на це Кабінетом Міністрів та за умо-ви обов’язкової компенсації.

Іноземні інвестори мають пра-во на відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами Украї-ни чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо іноземного інвестора або підприємства з іноземними інвестиціями, відповідно до законодавства України.

У разі припинення інвести-ційної діяльності, іноземний інвестор має право на повер-нення (не пізніше 6 місяців з дня припинення цієї діяль-ності) своїх інвестицій у на-туральній формі або у валюті інвестування в сумі фактично-го внеску (з урахуванням мож-ливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а та-кож доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вар-тістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законо-давством або міжнародними договорами України.

Іноземним інвесторам після сплати податків, зборів та ін-ших обов’язкових платежів га-рантується безперешкодний і негайний переказ за кордон їх прибутків, доходів та інших коштів в іноземній валюті, одержаних на законних під-ставах внаслідок здійснення іноземних інвестицій.

Таким чином, на сьогоднішній день в Україні є законодав-ство, необхідне для стабіль-ного розвитку альтернативної енергетики. Однак, ще нема бази, яка б зобов’язувала мати певний процент вмісту аль-тернативної енергії.

рІк в еНерГетичНому НАвкоЛишНЄ

СЕРЕДОВИЩЕ



• Країни-члени повинні розробити відповідні програми послідовного зниження сукупного річ-ного обсягу викидів із установок для спалювання палива, номінальна ефективна теплова по-тужність яких дорівнює або перевищує 50 МВт, і дотримуватися граничних значень викидів з урахуванням відповідного зниження у відсотках, встановленого для кожної країни.

• Має бути розроблений та затверджений національний план зниження викидів, який би пе-редбачав зниження сукупного річного обсягу викидів оксиду азоту, діоксиду сірки та пилу з наявних установок до рівня, який був би досягнутий застосуванням цих граничних значень викидів до наявних установок, що перебували в експлуатації 2000 року.

• Уряд повинен забезпечити відповідність усіх ліцензій на будівництво або експлуатацію нових установок належним граничним значенням викидів.

• До порушників відповідних положень національного законодавства урядом встановлюються санкції.

• Має здійснюватись і моніторинг викидів від установок спалювання, який рекомендовано про-водити за рахунок оператора. В свою чергу, оператори зобов’язані здійснювати інформуван-ня компетентних органів у відповідні терміни про виконання вимог та здійснені зміни.

Відповідно до Протоколу, директива має бути імплементована до 1 січня 2018 року.

Відповідно до плану заходів з виконання зобов’язань в рамках Договору про заснуван-ня Енергетичного Співтовариства, необхідно розробити заходи та методологію стосовно встановлення граничного рівня викидів де-яких забруднювачів до атмосфери великими спалювальними установками до 1 січня 2018 року. Відповідальні органи влади – Міненер-говугілля, Мінприроди, Мінекономрозвитку та НАК «Енергетична компанія України».

До 1 січня 2018 року, відповідно до Наказу Міністерства екології та природних ресурсів України «Про затвердження технологічних нормативів допустимих викидів забруднюю-чих речовин із теплосилових установок, но-мінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт» №541 від 22 жовтня 2008 року, підпри-ємства повинні провести модернізацію або капітальний ремонт в терміни, встановлені цим наказом та виконувати поточні, а надалі й перспективні технологічні нормативи. Нові

установки мають відповідати європейським вимогам.

У квітні 2012 року Міненерговугілля предста-вило на розгляд Кабміну розроблений про-ект Розпорядження «Про схвалення проекту Концепції Державної цільової програми обме-ження викидів деяких забруднюючих речовин з великих спалювальних установок електро-енергетичного сектору (ТЕС, ТЕЦ) України». В документі зазначено, що метою програми є сут-тєве скорочення викидів шкідливих речовин від підприємств теплоенергетичного комплек-су з доведенням їх концентрацій до гранично допустимих рівнів, прийнятих в ЄС; виконання міжнародних зобов’язань, а також інтеграція Об’єднаної енергетичної системи України до Європейської енергетичної системи. Фінансу-вання програми, як передбачається проектом концепції, має здійснюватися за рахунок дер-жавного та місцевого бюджетів, інвестиційної складової в тарифах на відпуск електроенергії та тепла, власних коштів ТЕС і ТЕЦ, цільового використання коштів екологічного податку та від продажу квот на викиди парникових газів,

ДирективА 2001/80/еC про обмежеННя викиДІв Деяких ЗАбруДНЮЮчих речовиН у АтмоСферНе повІтря веЛикими СпАЛЮвАЛЬНими уСтАНовкАми1


1 Рішенням Міністерської Ради Енергетичного Співтовариства D/2013/06/MC-EnC застосовуються також Розділ ІІІ, Додаток V, та Ст. 72(3)-(4) Директиви 2010/75/EC.


кредитних коштів вітчизняних та іноземних фі-нансових установ за державної підтримки, між-народної фінансової допомоги тощо.

Навесні 2012 року Міненерговугілля приймало зауваження та пропозиції1 до цього проекту з метою подальшого обговорення, однак роз-порядження й досі залишається незатвердже-ним. Цікаво, що пропозиції щодо впроваджен-ня Директиви 2001/80/ЕС вимагалися Кабмі-ном до лютого 2013, в рамках виконання Плану заходів щодо сприяння діяльності іноземних інвесторів2.

Відповідно до Стратегії державної екологічної політики України на період до 2020 року, роз-робленої Міністерством екології та природних ресурсів, стратегічними завданнями й цілями в напрямку обмеження викидів є визначення цільових показників вмісту небезпечних ре-човин в атмосферному повітрі (зокрема, для важких металів, звислих часток пилу, немета-нових органічних сполук та стійких органічних забруднюючих речовин) з метою їх врахування при встановленні технологічних нормативів викидів забруднюючих речовин стаціонар-ними джерелами забруднення; оптимізація структури енергетичного сектору національ-ної економіки шляхом збільшення обсягу ви-користання енергетичних джерел з низьким рівнем викидів двоокису вуглецю (до 2015 року – на 10%, до 2020 року − на 20%).

У Розпорядженні Кабінету Міністрів №603-р «Про схвалення Концепції Загальнодержав-ної цільової економічної програми розвитку промисловості на період до 2020 року» від 17 липня 2013 року, зокрема, йде мова про необ-хідність упровадження екологічно ефективних методів організації виробництва й принципів корпоративної соціальної відповідальності з метою зменшення обсягів викидів і скидів, за-

1 Повідомлення про обговорення проекту розпорядження Кабінету Міністрів «Про схвалення проекту Концепції Державної цільової програми обмеження викидів деяких забруднюючих речовин в ат-мосферу з великих спалювальних установок електроенергетичного сектору (ТЕС, ТЕЦ) України» // Міненерговугілля, 28.03.2012 – http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/publish/article?art_id=219389&cat_id=200576

2 Розпорядження Кабінету Міністрів від 19 грудня 2012 року № 1074-р «Про затвердження плану заходів щодо сприяння діяльності іно-земних інвесторів»// Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/1074-2012-%D1%80

безпечення розвитку технологій промисло-вого виробництва, що унеможливлюють або зменшують обсяг використання екологічно не-безпечних хімічних речовин та їх сполук. Згід-но з розпорядженням, обсяг фінансових і тру-дових ресурсів, необхідний для виконання цієї Програми, визначатиметься під час розроб-лення планів відповідних заходів.

За повідомленням науковців, у 2013 році Міне-нерговугілля ініціювало розробку Державної цільової програми послідовного зниження сукупного річного обсягу викидів забруднюю-чих речовин в атмосферне повітря із наявних установок спалювання із дотриманням гра-ничних значень викидів відповідно до вимог Директиви 2001/80/ЄС3, яка має регламентува-ти повний цикл заходів із приведення викидів до європейського рівня. Розробка документу триває, жодних його проектів не оприлюдню-валося.

В січні 2013 року у Верховній Раді було зареє-стровано проект закону про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо зарахуван-ня екологічного податку, поданий народним депутатом І.Сех. Документ передбачав зміну перерозподілу екологічного податку на ко-ристь місцевих бюджетів (з 65% до 70%), тим самим скорочуючи видатки на забезпечення цільових проектів екологічної модернізації підприємств із тієї частки, що зараховується до спеціального фонду державного бюджету. З боку уряду до нього було висловлено багато критики, зокрема Мінфін вказував на 1,3 млрд. грн. втрат дохідної частини держбюджету4. Водночас, профільний комітет парламенту ре-комендував законопроект та висловив думку, що основні фінансові затрати мають нести саме підприємства-забруднювачі, а екологічний по-даток має стимулювати їх до модернізації. Тим

3 Інформація про підсумки V Міжнароднoї науково-практичної конференції «Сучасні технології усунення негативного впливу вугільних ТЕС на навколишнє природне середовище у відповід-ності з вимогами Європейського Союзу» (15-18.04.2013, м. Львів) // Сайт проекту «Демонстрація, ознайомлення та застосування в Україні чистих вугільних технологій та технологій уловлювання та складування вуглецю)», 19.02.2014 – http://cetiproject.com/ua/konferenciya_2013_roku__kviten_

4 Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо зараху-вання екологічного податку // Комітет Верховної Ради України з питань бюджету, 18.04.2013 – http://budget.rada.gov.ua/kombjudjet/control/uk/publish/article;jsessionid=161435FB89A28B17BE08E95DDDDD5D41?art_id=49906&cat_id=44731


не менш, в ході розгляду Верховна Рада відхи-лила документ.

У жовтні 2013 року Міністерська Рада Енерге-тичного Співтовариства ухвалила два важливі рішення, спрямовані на подальше обмежен-ня викидів великих спалювальних установок. Перше рішення передбачає, зважаючи на зна-чні обсяги інвестицій, необхідних для модерні-зації існуючих об’єктів, можливість застосуван-ня протягом перехідного періоду гнучких ін-струментів для реалізації Директиви 2001/80/ЕС, які сприятимуть реалізації цілей документу без зниження рівня його амбіцій. Друге рішен-ня стосується реалізації більш амбітних цілей у напрямку зниження викидів в атмосферне по-вітря великими спалювальними установками (Директива 2010/75/ЕС) з 2018 року.

висновок

Подальше зволікання з ухваленням концепції відповідної державної програми є неприйнятним, оскільки загрожує подальшим відкладанням імплементації. Україна також має здійснити ряд кроків, які б сигналізували інвесторам про бажання держави взяти на себе частину сукупного фінансового навантаження, яке оцінюється учасниками ринку в 1315 млрд. дол.5 Ситуація ускладнена тим фактом, що дотепер жоден тепловий блок в Україні не обладнано сучасною системою сірко і азото очистки димових газів. Тільки в липні 2013 року розпочалося будівництво установки сірко очистки димових газів на Трипільській ТЕС, яка має бути введена в експлуатацію влітку 2014 року. Окрім того, в Україні лише одна компанія займається виробництвом установок сіркоо чистки димових газів, що значно сповільнює обладнання теплоелектростанцій відповідно до вимог Директиви. Відтак, ситуація вимагає розробки спільно із Секретаріатом Енергетичного Співтовариства індивідуального плану дій з чіткими часовими термінами та індикаторами виконання.

5 ЄС пропонує Енергоспільноті посилити норми щодо викидів ТЕС, але збільшити терміни їхнього впровадження // Дзеркало тиж-ня. Україна, 16.09.2013 – http://dt.ua/ECONOMICS/yes-proponuye-energospilnoti-posiliti-normi-schodo-vikidiv-tes-ale-zbilshiti-termini-yihnogo-vprovadzhennya-128505_.html


олексій хАбАтЮк, директор Фонду екологічних інвестицій

Однією із цілей діяльності Енергетичного Cпів товариства є запровадження його сторо-нами нормативно-правової бази Європейського Союзу щодо охорони навколишньо-го середовища. Україна, при-єднавшись до Договору про заснування Енергетичного Співтовариства, отримала не лише всі права, надані його сторонам, але й взяла на себе зобов’язання, зокрема, в сфері охорони навколишнього при-родного середовища.

Директива 2001/80/EC

Однією із найбільш проблем-них для імплементації в Укра-їні директив «екологічного блоку» є Директива 2001/80/EC про обмеження викидів де-яких забруднюючих речовин у атмосферне повітря велики-ми спалювальними установ-ками (в офіційному перекладі українською мовою тексту До-говору помилково зазначено «великими сміттєспалюваль-ними заводами»).

Хоча директива стосується всіх установок, які спалюють паливо та мають вхідну те-плову потужність більше 50 МВт, найбільш очевидними та масштабними є проблеми її виконання на українських те плових електростанціях (ТЕС). На даний час в серед-ньому питомі викиди укра-їнських ТЕС перевищують вимоги Директиви 2001/80/EC за сірчистим ангідридом в близько 10 разів, оксидами азоту – в 5 разів, твердими

мікрочастинками (пилом) – у 20 разів.

З одного боку, за оцінками, на виконання цих вимог ТЕС України будуть потребувати більше 10 млрд. євро інвес-тицій. З іншого, невиконан-ня цих вимог призводить до збільшення частоти таких за-хворювань населення в міс-цях розташування ТЕС, як хво-роби верхніх дихальних шля-хів, серцева недостатність, бронхіти, астма, пневмонія, емфізема легень та інші.

Слід зазначити, що формально в нормативно-правову базу України досить давно внесено зміни, які в цілому враховують вимоги Директиви 2001/80/EC. Наказом Мінприроди № 541 від 22.10.2008 затвердже-но перспективні технологічні нормативи допустимих вики-дів забруднюючих речовин, які в цілому відповідають ви-могам зазначеної директиви та мають виконуватись з 1 січня 2016 року. В той же час жодна з 14 найбільших вугіль-них ТЕС України, які є системо-утворюючими генеруючими потужностями ОЕС України та виробляють близько 40% всієї електроенергії в країні, не від-повідає цим перспективним вимогам.

Причина такого стану речей лежить у сформованому вто-ринному відношенні як влади, так і більшої частини суспіль-ства до захисту навколишньо-го середовища на противагу виробничим та економічним

інтересам. Тому, за поточного стану речей можна прогнозу-вати, що жодна із діючих нині вугільних ТЕС не буде вико-нувати всіх вимог ні до 2016 року, коли почнуть діяти пер-спективні вимоги наказу № 541, ні до 2018 року, відповід-но до зобов’язань перед Енер-гетичним Співтовариством.

Окремі вимоги, зокрема щодо викидів пилу, будуть виконан-ні на окремих енергоблоках ТЕС, а потенційно можуть бути виконані на більшості ТЕС в рамках проектів реконструк-ції та/або модернізації. В той же час, зниження викидів сір-чистого ангідриду та оксидів сірки до нормативних вимог в означені терміни може бути та очевидно буде виконано лише на окремих енергобло-ках ТЕС в рамках комплексної їх реконструкції, як наприклад реконструкції енергоблоку № 2 Трипільської ТЕС.

Одним із можливих шляхів виконання вимог Директиви 2001/80/EC було та залиша-ється розроблення та реалі-зація комплексного плану її виконання. Концепція такого плану була розроблена ще в 2012 році, але до цього часу вона не затверджена, а відпо-відний план не розроблено та, відповідно, не реалізується.

Іншим стимулом до екологіч-ної модернізації ТЕС мали б стати екологічні податки, які стягуються за викиди та є фіс-кальним інструментом реалі-зації державної екологічної


політики. Однак зміни, вне-сені до Податкового кодексу України наприкінці 2013 року, знизили рівень екологічних податків для ТЕС на два най-ближчі роки на 25%. З одного боку, це дозволить знизити податкове навантаження на ТЕС приблизно на 700 млн. грн. у цей період. Чи будуть ці кошти спрямовані власника-ми ТЕС на виконання приро-доохоронного законодавства – покаже час. Але без дієвого контролю за виконанням та-ких вимог з боку держави та примусу до цього очікувати на добровільне виконання не варто.

Допоки в України не визна-чились із планом виконанням Директиви 2001/80/EC, на 11-й Міністерській раді Енер-гетичного Співтовариства, яка пройшла 24 жовтня 2013 року в Белграді, було прийня-то рішення про застосування в рамках Енергетичного Співто-вариства Директиви 2010/75/ЕС в частині, що стосується граничного рівня викидів. Ви-моги цієї директиви є більш жорсткими в порівняні із ви-могами Директиви 2001/80/EC та мають виконуватись сторо-нами починаючи з 1 січня 2018 року на нових установках. Рі-шення про обов’язкове засто-сування вимоги цієї директи-ви до існуючих установок (ре-конструйованих або модерні-зованих) має бути прийнято на Міністерській раді Енерге-тичного Співтовариства до 31 грудня 2015 року. Це потребує внесення змін в нормативно-

правову базу України, зокрема до наказу Мінприроди № 54 щодо нормативів допустимих викидів забруднюючих речо-вин.

Директива 85/337/EEC

До середи 2011 року оцінка впливу на навколишнє серед-овище (ОВНС) в Україні наслі-дувала радянську модель, яка характеризується двома осно-вними рисами з точки зору процесу прийняття рішення – двоетапна процедура ОВНС та дозвільний характер про-цедури ОВНС. З набранням в червні 2011 року чинності прикінцевих положень нової редакції Закону «Про регулю-вання містобудівної діяльнос-ті», система ОВНС була зруй-нована.

5 січня 2013 року внесено зміни до Закону «Про регулю-вання містобудівної діяльнос-ті», якими визначено об’єкт оцінки впливу на довкілля та визначено, що є результатом ОВНС. Зокрема, вперше за-коном України впроваджено вимогу щодо ОВНС об’єктів, які можуть мати вплив на до-вкілля у транскордонному контексті.

У 2013 році було затверджено Національний стандарт Украї-ни «Визначення класу наслід-ків (відповідності) та категорії складності об’єктів будівни-цтва» (ДСТУ-Н Б В.1.2-16:2013). Стандартом визначається, що об’єкти, які становлять підви-щену екологічну небезпеку,

слід відносити до V категорії складності, що вимагає про-ведення експертизи згідно За-кону «Про регулювання місто-будівної діяльності».

28 серпня 2013 року була прийнята Постанова Кабіне-ту Міністрів № 808 «Про за-твердження переліку видів діяльності та об’єктів, що ста-новлять підвищену екологіч-ну небезпеку» (оприлюднено 19 листопада 2013 року), яка дуже наближена до так звано-го першого переліку видів ді-яльності, що підлягають ОВНС згідно Директиви 85/337/EEC. В той же час, проігноровано види діяльності із так званого другого переліку, які підляга-ють так званому скрінінгу.



ДирективА 79/409/ееС щоДо охороНи Диких птАхІв

• Застосовується лише стаття 4 (2), яка вимагає вжити заходів щодо збереження звичайних ви-дів перелітних птахів із приділенням особливої уваги захисту водно-болотяних угідь, включа-ючи угіддя міжнародного значення.

Відповідно до Протоколу, Директива має бути імплементована до 1 січня 2015 року.

Згідно з планом заходів з виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетич-ного Співтовариства, потрібно привести нор-мативно-правову базу з питань охорони диких птахів у відповідність із вимогами цієї Директи-ви до 1 січня 2015 року. Відповідальний орган влади – Мінприроди.

Зокрема, мають бути вжиті заходи для збере-ження мігруючих видів птахів, забезпечення їхнього захисту на ділянках морів та суші в міс-цях розмноження, линьки, зимівлі та пунктів відпочинку вздовж шляхів міграції. Особлива увага повинна приділятися захисту заболоче-них територій, водно-болотних угідь міжна-родного значення.

24 жовтня 2012 року Розпорядженням Кабі-нету Міністрів №818-р «Про погодження на-дання водно-болотним угіддям статусу вод-но-болотних угідь міжнародного значення» до переліку водно-болотних угідь включено ще 7 територій: Черемське болото (Волин-ська обл.), верхів’я річки Уж та водосховище Форнош (Закарпатська обл.), Біле озеро та болото Коза-Березина, болотні масиви Сира Погоня та Сомине (Рівненська обл.). Таким чином, загальна кількість водно-болотних угідь міжнародного значення в Україні збіль-шилася до 53.

Постановою Кабінету Міністрів від 24 липня 2013 року №541 «Про затвердження такс для обчислення розміру шкоди, заподіяної пору-шенням законодавства про природно-запо-відний фонд» затверджено підвищені розміри компенсації за незаконне добування чи зни-щення об’єктів тваринного світу, пошкоджен-ня або знищення місць їхнього перебування й розмноження. Дія цієї постанови не поширю-

ється на рослини й тварини, занесених до Чер-воної книги України.

Згідно із заходами, затвердженими Мінпри-роди в Базовому плані апроксимації в грудні 2012 року, необхідно внести зміни до Закону «Про тваринний світ» для оновлення перелі-ку видів птахів, занесених до Червоної книги України, закріплення чіткіших положень щодо принципу збереження популяцій диких птахів при врахуванні економічних та рекреаційних вимог, закріплення положень щодо створення біотопів та відновлення зруйнованих біотопів.

У березні 2013 року до Верховної Ради було внесено законопроект «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охорони тваринного та рослинного світу», який був розроблений народними депута-тами М. Томенком, О.Тягнибоком, Л.Котеляк, Є.Балицьким, В.Головком та П.Розенком. До-кумент передбачав формування більш чітких принципів регулювання чисельності окремих популяцій видів диких птахів, закріплював ви-моги щодо заборони продажу, перевезення й утримання з подальшим продажем живих чи мертвих птахів та будь-яких швидко розпізна-ваних їхніх частин, а також щодо внесення тих птахів, які не занесені до Червоної книги Укра-їни, але є рідкісними й перебувають під загро-зою зникнення на деяких територіях країни, до переліку видів тварин, які підлягають особли-вій охороні на цих територіях. Однак цей зако-нопроект було відхилено та знято з розгляду в травні 2013 року.

висновок

Попри розширення кількості угідь міжнародного значення, що є позитивним для посилення захисту диких птахів, Україні бракує чітко визначених змін до законодавства.


ДирективА 85/337/ееС про оцІНку впЛиву окремих ДержАвНих І привАтНих проектІв НА НАвкоЛишНЄ СереДовище ЗІ ЗмІНАми тА ДоповНеННями, вНеСеНими ДирективАми 97/11/еC, 2003/35/еC тА 2009/31/еC

• Вимагає, щоб проекти, які можуть здійснювати суттєвий вплив на довкілля, передбачали отримання згоди на розробку та оцінку їхнього впливу на довкілля.

• Оцінка впливу на навколишнє середовище повинна передбачати виявлення, опис та оцінку безпосереднього й опосередкованого впливу таких проектів на людей, фауну та флору, ґрунт, воду, повітря, клімат і ландшафт, матеріальні цінності та культурну спадщину, а також врахову-вати взаємодію між цими чинниками.


Відповідно до Протоколу, Директива мала бути імплементована до 1 січня 2013 року.

Згідно з планом заходів з виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетич-ного Співтовариства, потрібно було привести нормативно-правову базу з питань оцінки впли-ву на довкілля у відповідність з вимогами цієї Директиви до 1 січня 2013 року. Відповідальні органи – Мінприроди та Міненерговугілля.

За червень-грудень 2011 року Мінприроди провело аналіз економічних, соціальних та по-літичних результатів впровадження Директи-ви, який був одним із зобов’язань Національ-ного плану дій на 2011-2015 роки. У квітні та жовтні 2013 року до Національного плану дій на 2011-2015 роки розпорядженнями Кабінету Міністрів України було внесено зміни, які сто-сувалися передусім обсягів фінансування захо-дів, передбачених ним.

17 лютого 2011 року набув чинності Закон №3038-VI «Про регулювання містобудівної ді-яльності», у зв’язку з яким були внесені зміни до законів «Про екологічну експертизу» та «Про охорону навколишнього природного се-редовища». Фактично цим актом було скасо-вано інститут екологічної експертизи, адже ра-ніше в оцінці можливих екологічних наслідків головну роль відігравала саме державна екс-пертиза. Набуття цим законом чинності суттєво віддалило Україну від запровадження європей-ських стандартів.

У січні 2013 року до Закону «Про регулювання містобудівної діяльності» було внесено зміни: зокрема, проектування та будівництво об’єктів, які можуть мати вплив на довкілля, підлягають окремій оцінці їхніх екологічних наслідків. У ве-ресні 2013 року Верховна Рада ухвалила нові зміни, які передбачали, що рішення щодо ви-значення та надання містобудівних умов і обме-жень на територіях, де не затверджено планів зонування або детальних планів територій, до 2015 року (а не до 2013 року, як було зазначе-но в попередній редакції) приймають уповно-важені органи містобудування та архітектури в межах встановленого законодавством строку. Таким чином, остання редакція цього Закону відбулася в жовтні 2013 року, нова запланована на 5 липня 2014 року.

У травні 2013 року міністр екології та природ-них ресурсів Олег Проскуряков заявив, що в екологічному секторі першочергово мають бути адаптовані Директива 85/337/ЕЕС та Ди-ректива 2003/35/EC1. За словами посадовця, в рамках адаптації першої з них передбачалося внесення змін до законів «Про охорону навко-лишнього природного середовища» та «Про регулювання містобудівної діяльності» щодо процедури оцінки впливу на навколишнє се-редовище. Також планувалося прийняття нор-мативно-правового акту, що встановлює чіткі

1 Олег Проскуряков: Можна пишатися зробленим торік, але поточ-ні плани теж вражають // Вісник екологічної безпеки № 3 (2013) – http://www.menr.gov.ua/index.php/press-center/media/358-oleh-proskuriakov-mozhna-pyshatysia-zroblenym-torik-ale-potochni-plany-tezh-vrazhaiut


вимоги до процедури ОВНС, в тому числі у ви-падках транскордонного впливу та з урахуван-ням вимог Директиви 85/337/ЕEC.

Планом заходів щодо виконання в 2013 році Загальнодержавної програми адаптації за-конодавства України до законодавства Євро-пейського Союзу була передбачена підготов-ка проектів нормативно-правових актів щодо оцінки впливу деяких планів та програм на довкілля. Розробками цих проектів мало за-йматися Мінприроди, однак строку виконання в плані не зазначено.

Постановою Кабінету Міністрів №808-п від 28 серпня 2013 року «Про затвердження перелі-ку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку» до об’єктів і видів діяльності було віднесено такі, котрі на-ближені до І-ІІІ додатків Директиви.

У вересні 2013 року Верховна Рада підтримала в першому читанні проект закону «Про внесен-ня змін до деяких законів України щодо реалі-зації положень Конвенції про оцінку впливу на навколишнє середовище в транскордонному контексті». Ініціаторами законопроекту стали народні депутати О.Онищенко та Н.Шуфрич. Законопроект спрямований на створення правової процедури здійснення ОВНС, яка є необхідною для забезпечення виконання по-ложень Конвенції Еспо та Орхуської конвенції. Документ передбачає процедуру визначення видів діяльності, щодо яких проводитиметь-ся процедура ОВНС, проведення всіх етапів ОВНС, результати яких враховуватимуться під час прийняття дозвільного рішення. Крім того, законопроектом врегульовано порядок проведення громадського обговорення мате-ріалів оцінки впливів на навколишнє серед-овище. Особливу увагу приділено створенню процедур, які спрямовані на забезпечення реалізації положень Конвенції Еспо, і повно-важень органу, який є відповідальним за реа-лізацію положень цієї конвенції в Україні. Від-повідно до Постанови Верховної Ради №567-18 від 17 вересня 2013 року, Комітет з питань екологічної політики, природокористування та ліквідації наслідків Чорнобильської ката-строфи має доопрацювати зазначений зако-нопроект і внести його на розгляд парламенту

в другому читанні.

висновок

Україна поступово повертається до законодавчих норм з оцінки впливу на довкілля, скасованих у 2011 році. Більше того, складаються передумови якщо не повноцінного запровадження, то хоча б наближення нормативноправової бази до вимог Директиви. Значну роль відіграють міжнародні конвенції, обов’язкових характер яких стимулює законодавців до розробки документів на виконання їх вимог. Разом з тим, немає цілісного документу, який наближав би Україну до виконання зобов’язань в рамках Енергетичного Співтовариства щодо ОВНС.


Світлана берЗІНА, президент ВГО «Жива планета», заступник голови національного технічного комітету стандартизації «Охорона навколишнього природного середовища»

Директива 85/337/ееС про оцінку впливу окремих державних і приватних проектів на навколишнє середовище

Законодавство про оцінку впливу на навколишнє серед-овище (ОВНС) лише частково відповідає вимогам Дирек-тиви (ступінь відповідності – низький), а в окремих ви-падках норми чинного зако-нодавства України суперечать вимогам Директиви.

В Україні система оцінки впли-ву на навколишнє середови-ще в цілому включала розроб-ку замовником проекту ма-теріалів ОВНС та обов’язкове проведення державної еколо-гічної експертизи об’єктів, що становлять підвищену еко-логічну небезпеку, спеціаль-но уповноваженим органом. Реалізацію проектів та діяль-ності без позитивного висно-вку державної екологічної експертизи щодо екологічно небезпечних об’єктів було за-боронено.

У зв’язку з прийняттям Зако-ну України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17 лютого 2011 року № 3038-VI, яким було встановлено новий порядок отримання дозволів на будівництво, та за внесен-ням змін до Закону України «Про екологічну експертизу», якими було вилучено поло-ження щодо державної еко-логічної експертизи проектів будівництва, в системі оцінки впливу проектів на навко-лишнє середовище відбулись суттєві зміни, внаслідок яких в

процедурі ОВНС бракує клю-чових елементів, визначених у Директиві 85/337/EEC.

Зокрема, чітко не визначена роль та можливості участі в процесі ОВНС спеціально упо-вноваженого органу в сфері охорони довкілля (Мінприро-ди), роль державних органів в цілому суттєво обмежена і фак-тично вся основна процедура ОВНС проводиться замовни-ком проекту (або комерційною організацією для замовника). Потребує вдосконалення про-цедура інформування та участі громадськості. Відсутні чіткі вимоги щодо процедур ОВНС у разі наявності транскордон-ного впливу.

Необхідно розробити норма-тивно-правовий акт (акти) з метою встановлення чітких вимог до процедури ОВНС, в тому числі у випадках тран-скордонного впливу та з вра-хуванням вимог Директиви 85/337/EEC.

Порядок проведення ОВНС в транскордонному контек-сті може бути затверджений окремим нормативно-право-вим актом, або бути включе-ним у загальний норматив-но-правовий акт про ОВНС. У будь-якому випадку він має бути взаємопов’язаним з національною процедурою ОВНС. Порядок проведен-ня ОВНС має узгоджуватись з порядком видачі дозво-лів на будівництво та бути загальнообов’язковим щодо визначених об’єктів.

Згідно Постанови Кабінету Міністрів від 28 серпня 2013

року № 808, Перелік видів ді-яльності та об’єктів, що ста-новлять підвищену екологіч-ну небезпеку, наближений до додатків I-III Директиви, тобто враховує вимоги Директиви 85/337/ЕЕС.

Принагідно варто зазначити, що на замовлення Мінрегі-ону відповідно до Постано-ви Кабінету Міністрів від 30 червня 2010 року № 543 «Про затвердження Порядку роз-роблення, погодження, за-твердження, внесення змін до будівельних норм та ви-знання їх такими, що втратили чинність», – ДП «Український державний головний науко-во-дослідний інститут інже-нерно-технічних і екологічних вишукувань (УкрНДІІНТВ)» було розроблено проект ДБН А.2.2-1:201Х «Склад і зміст ма-теріалів оцінки впливів на на-вколишнє середовище (ОВНС) при проектуванні будинків і споруд».

Дані будівельні норми вста-новлюють оновлений поря-док розроблення матеріалів оцінки впливів на навколиш-нє середовище (ОВНС) у скла-ді проектної документації на нове будівництво, розширен-ня, реконструкцію та технічне переоснащення об’єктів про-мислового та цивільного при-значення, основні вимоги до складу й змісту цих матеріалів на заміну чинного ДБН А.2.2-1-2003.

Водночас, пропонований проект ДБН А.2.2-1:201Х по-требує суттєвого доопрацю-вання, починаючи з визна-чення об’єктів нормування й


термінів, і закінчуючи ураху-ванням положень міжнарод-них конвенцій, ратифікованих Україною, та чинного законо-давства. За результатами його громадського обговорення було прийнято рішення реко-мендувати Мінприроди не по-годжувати документ у пропо-нованій редакції і звернутись до Мінрегіону із пропозицією розширити склад робочої групи з розроблення проекту ДБН А.2.2-1:201Х і доопрацю-вати його, злучивши фахівців за певними напрямами та між-народних експертів. Врахову-ючи природоохоронну зна-чимість даного нормативного акту, було також прийнято рішення питання врахування зауважень та пропозицій до проекту поставити на контр-оль Комісії з питань екологіч-ної безпеки, раціонального природокористування та еко-логізації економіки Громад-ської ради при Мінприроди.

Директива 2001/80/еС про обмеження викидів дея-ких забруднюючих речо-вин у атмосферне повітря великими спалювальни-ми установками

Аналіз чинного законодавства у цій сфері дає підстави для висновку про те, що чинне законодавство частково від-повідає вимогам Директиви 2001/80/ЕС (ступінь відповід-ності – високий).

Мінприроди розроблено та затверджено Технологічні нормативи допустимих вики-дів забруднюючих речовин із теплосилових установок, но-мінальна теплова потужність яких перевищує 50 МВт. Від-повідним наказом Мінприро-ди від 22 жовтня 2008 року № 541 передбачено встановлен-ня поточних та перспективних

нормативних викидів, які від-повідають вимогам Директиви 2001/80/ЄС.

Поряд з цим, для більш повної відповідності законодавства України необхідно:

• розробити план зниження викидів забруднюючих ре-човин в атмосферне повітря для існуючих джерел забруд-нення;

• визначити загальні річні ви-киди забруднюючих речо-вин відповідно до пункту «С» Додатку VIII до Директиви 2001/80/ЕС;

• вдосконалити порядок екс-плуатації спалювальних установок, шляхом запрова-дження правової процедури видачі дозволу на експлу-атацію спалювальних уста-новок, яка б забезпечувала здійснення дослідження тех-нічної та економічної можли-вості передбачити сукупне генерування тепла та енергії;

• вдосконалити порядок об-меження експлуатації спалю-вальних установок у разі ви-никнення несправностей чи поломок (чинне законодав-ство України містить вимогу про можливість обмеження, тимчасового зупинення чи припинення експлуатації відповідних установок у разі порушення відповідних нор-мативів, проте воно є недо-статньо гнучким у частині надання можливості продо-вження експлуатації такої установки за визначених ч. 1 ст. 7 Директиви 2001/80/EC).

Вдосконалення також потре-бують:

• нормативи викидів для бага-топаливних блоків;

• процедура встановлення нор-мативів у разі альтернатив-ного використання двох або більше типів палива;

• порядок надання дозволу на експлуатацію спалювальних установок, розташованих в місцях з підземним зберіган-ням двоокису вуглецю;

• порядок встановлення нор-мативів викидів у разі роз-ширення спалювальних уста-новок;

• система моніторингу вики-дів зі спалювальних устано-вок;

• порядок надання інформації оператором спалювальної установки державному ор-гану про результати безпе-рервних вимірів, перевірки вимірювального обладнан-ня, вимірів, необхідних для дотримання вимог щодо здійснення викидів забруд-нюючих речовин зі спалю-вальних установок;

• порядок розрахунку гранич-но допустимих викидів за-бруднюючих речовин із спа-лювальних установок.

На даний час на підприєм-ствах України використову-ється застаріле технологічне обладнання, малоефективна система очистки, тому втілен-ня вимог Директиви потребує значних інвестицій і поетапно-го впровадження.


ДирективА 1999/32/еC

ДирективА 1999/32/еC про ЗмеНшеННя вмІСту СІрки в Деяких виДАх рІДко-Го пАЛивА тА вНеСеННя ЗмІН І ДоповНеНЬ До Директиви 93/12/еС ЗІ ЗмІНА-ми І ДоповНеННями, вНеСеНими реГЛАмеНтом 1882/2003 тА ДирективоЮ 2005/33/еС

• З певними винятками заборонено використання важкого палива, якщо вміст сірки в ньому перевищує 1% за масою, з 1 січня 2003 року, а легке дизельне пальне не можна використо-вувати, якщо вміст сірки в ньому перевищує 0,2% та 0,1% з 1 липня 2000 року та 1 січня 2008 року відповідно.

• Мають бути вжиті всі необхідні заходи для того, щоб суднові види палива не використовува-лись у зонах їх територіальних морів, у виключних економічних зонах та зонах контролю за забрудненням, які потрапляють у сферу дії зон контролю за викидами сірки, якщо вміст сірки в цих видах палива перевищує 1,5% за масою.

• Відбір проб і здійснення аналізу для перевірки дотримання зазначених обмежень повинні проводитися за встановленими методами, а Єврокомісії мають подаватися річні звіти, що міс-тять аналіз результатів.

• Вимоги даної директиви не поширюються на бензини, дизельне паливо, а також паливо, яке використовується у позашляхових транспортних засобах та на сільськогосподарських трак-торах.

Відповідно до Протоколу, Директива мала бути імплементованою до 1 січня 2012 року.

Згідно з планом заходів з виконання зобов’язань в рамках Договору про заснуван-ня Енергетичного Співтовариства, необхідно було розробити заходи та методологію щодо зменшення вмісту сірки в деяких видах рідкого палива до 1 січня 2012 року. Відповідальні ор-гани влади – Мінекономрозвитку, Мінприроди та Міненерговугілля.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України №525-р від 1 серпня 2012 року було затвердже-но план заходів, спрямованих на зменшення вмісту сірки в деяких видах рідкого палива. Зо-крема, відповідальні за виконання директиви органи влади мали розробити та впровадити державні стандарти на деякі види рідкого па-лива. Документ також передбачав скорочення виробництва високосірчистих нафтопродуктів в Україні, налагодження дієвого контролю за

ним, а також проведення заходів, спрямова-них на модернізацію нафтопереробних під-приємств. Крім того, Мінекономрозвитку мало забезпечити супроводження у Верховній Раді проекту Закону «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних видів госпо-дарської діяльності» щодо запровадження лі-цензування виробництва нафтопродуктів» до 31 грудня 2012 року. Урядовий законопроект, починаючи з 23 січня 2013 року, опрацьовуєть-ся парламентським Комітетом з питань підпри-ємництва, регуляторної та антимонопольної політики.

Відповідно до Базового плану апроксимації за-конодавства України до законодавства ЄС, який було прийнято в грудні 2012 року, необхідно внести зміни до чинних державних стандартів України або прийняти нові державні стандар-ти щодо вмісту сірки у певних видах рідкого палива, або ж прийняти технічний регламент (регламенти) щодо вмісту сірки у певних видах


рідкого палива. Відповідальні органи влади – Мінекономрозвитку, Мінприроди, Міненерго-вугілля. Термін виконання – протягом 2 років після набрання чинності Угодою про асоціацію між Україною та ЄС.

У Секретаріаті Енергетичного Співтовариства зауважили, що станом на жовтень 2013 року Україна не виконує директив ЄС стосовно вміс-ту сірки в рідкому паливі. Найбільшою пере-шкодою на шляху їх виконання вважають впро-вадження загороджувальних законів, зокрема про відбір і перевірку палива у лабораторіях, що затримує рух нафтопродуктів через україн-ський кордон1.

Не помічено швидкого прогресу і у питанні за-провадження більш екологічно чистих видів пального. Оприлюднена у грудні 2013 року Постанова Кабміну від 1 серпня 2013 року №927, якою затверджено Технічний регламент щодо вимог до автомобільних бензинів, ди-зельного, суднових та котельних палив, почне діяти у липні 2014 року2. Згідно з документом, обіг бензинів і дизельного палива екологіч-ного класу Євро-3 продовжений до 31 грудня 2015 року, класу Євро-4 – допускається до 31 грудня 2017, тоді як обіг Євро-5 в часі не об-межений. Що стосується масової частки сірки, то передбачено її зниження3, однак техрегла-мент не повністю враховує вимоги Директиви 1999/32/ЕС.

1 Янез Копач: Третій енергетичний пакет є частиною міжнародних зобов’язань України // Дзеркало тижня. Україна, 11.10.2013 – http://gazeta.dt.ua/energy_market/yanez-kopach-tretiy-energetichniy-paket-ye-chastinoyu-mizhnarodnih-zobov-yazan-ukrayini-_.html

2 Техрегламент, що продовжує обіг пального Євро-3, почне діяти в липні // Українська енергетика, 22.01.2014 – http://ua-energy.org/post/40720

3 Постанова Кабінету Міністрів від 1.08.2013 № 927 «Про затверджен-ня Технічного регламенту щодо вимог до автомобільних бензинів, дизельного, суднових та котельних палив» // Законодавство Укра-їни, 19.02.2014 – http://zakon3.rada.gov.ua/laws/show/927-2013-%D0%BF/page2

висновок

У процесі запровадження даної Директиви, Україна поки не просунулася далі законотворчих дій. Безумовним поступом можна вважати затвердження нового Технічного регламенту, однак він хоч і ставить близько до вимог ЄС норми щодо вмісту сірки у паливі, не дає розуміння шляхів досягнення закладених у ньому цільових показників. Більш того, індикатором успіху слугуватиме належний контроль за його дотриманням.


ЕНЕРГОЕФЕКТИВНІСТЬ



ДирективА 2006/32/еС щоДо кІНцевої ефективНоСтІ викориСтАННя еНер-ГІї тА еНерГетичНих поСЛуГ

• моніторинг. Має бути встановлений та розрахований національний показник енергозбере-ження (за мету пропонується встановити досягнення 9% збереженої енергії на 9-й рік засто-сування цієї Директиви), а також проміжні заплановані показники енергозбереження. Крім цього, повинні бути розроблені програми і заходи покращення раціонального використання енергії.

• Інституціоналізація. Урядом мають бути призначений один або декілька нових або існуючих органів чи відомств, які проводять загальний контроль і несуть адміністративну, управлін-ську і виконавчу відповідальність за імплементацію вимог щодо покращення раціонального використання енергії. Ці органи перевіряють заходи щодо покращення раціонального вико-ристання енергії, включаючи існуючі державні заходи, і звітують про результати.

• прозорість та доступність інформації. Уряд має забезпечити гравців ринку інформацією про механізми раціонального використання енергії, фінансових і законодавчих схем; сприя-ти раціональному використанню енергії споживачами та заохочувати операторів ринку по-ширювати інформацію щодо збереження енергоносіїв.

• можлива технічна підтримка. Кваліфікація, акредитація та сертифікація постачальників енергосервісних послуг, енергетичного аудиту та заходів з енергоефективності може здій-снюватися на розсуд уряду.

• фінансове заохочення. В якості фінансових інструментів для підтримки економії енергії державними організаціями чи приватними фірмами, розглядаються практично всі механіз-ми інструменти державної підтримки, включаючи: створення спеціальних фондів; виділення державних субсидій; надання податкових пільг; пільгування позик при залученні сторонньо-го фінансування; використання енергосервісних контрактів; надання державних гарантій щодо виконання контрактів, що забезпечують пряму економію енергії, енергетичний аудит та інших контрактів, які пов’язані з економією енергії і доступні на ринку.

• Стимулююче тарифоутворення. Уряд забезпечує усунення таких заохочень у тарифах на передачу та розподіл енергії, які без необхідності збільшують об’єм енергії, яка передається або розподіляється. При цьому на державні служби накладаються зобов’язання, пов’язані із раціональним використанням енергії на підприємствах, які працюють у секторах електрифі-кації та газу.

• Стимулювання, рівноправна конкуренція учасників ринку. Уряд має забезпечити на-явність ефективних та якісних схем енергоаудиту для всіх кінцевих споживачів, включаючи домогосподарства, комерційні структури, малих та середніх промислових споживачів. Для сегментів ринку із більш високими операційними витратами і нескладними потужностя-ми можуть застосовуватися такі заходи енергоаудиту на некомерційній основі, як анкети і комп’ютерні програми, які надаються споживачам через Інтернет.

• Система вимірювання та поінформованість споживачів. Уряд має за конкурентоспро-можними цінами забезпечити споживачів індивідуальними лічильниками на опалення, гаря-чу та холодну воду. Виставлення рахунків споживачам постачальниками енергії має відбува-тися на підставі фактичного споживання енергії, у чіткому та зрозумілому вигляді.

• Система контролю та обміну інформацією. Країни-члени мають звітуватися (надавати пла-ни заходів з економії – EEAP) перед Єврокомісією про здійснені заходи та плани з покращення раціонального використання енергії. У свою чергу, Єврокомісія оцінює прогрес, досягнутий щодо показників збереження енергії на національному рівні, надає відповідні пропозиції та рекомендації, поширює найкращі практики з енергозбереження.



Кінцевий термін імплементації Директиви від-повідно до розпорядження Кабміну – 1 лютого 2012 року, відповідно до переліку acquis Енер-гетичного Співтовариства для України – 31 грудня 2011 року.

Згаданим розпорядженням уряду закріплено зобов’язання розробити Національний план дій з енергоефективності. Держенергоефек-тивності у березні 2012 року розробило про-ект документу. В якості мети у ньому зафіксо-вано «забезпечення до 2020 року планового енергозбереження в обсязі 9% від середньо-го кінцевого внутрішнього споживання енер-гії». Проте, ще тоді Секретаріат Енергетичного Співтовариства вказав на деякі невідповіднос-ті вимогам.

Протягом 2013 року Держенергоефективнос-ті доопрацювало проект документу та пред-ставило його 8 листопада 2013 року1. В ньому збережений кінцевий показник економії, роз-рахована можливість скорочення енергоспо-живання до 2015 року, здійснена оцінка по-треб у фінансуванні по секторах. Представник Держенергоефективності під час презентації зазначив, що фінансування виконання плану з Державного бюджету не передбачається. Секретаріат Енергетичного Співтовариства у своєму Звіті за 2013 рік вказав, що проект був «значно покращений», зазначивши, що той містить «всебічний аналіз поточної ситуації, визначає національну індикативну ціль енер-гозбереження у 9% та пропонує набір заходів з покращення енергоефективності в секторах кінцевого споживання енергії…»2.

Проте, станом на січень 2014 року Національ-ний план дій з енергоефективності не був за-тверджений Кабінетом Міністрів України і, від-повідно до відповіді Мінекономрозвитку на за-пит про публічну інформацію, «опрацьовуєть-ся заінтересованими центральними органами

1 У Києві презентували проект Нацплану дій з енергоефективності до 2020 року // Українська енергетика, 8.11.2013 – http://ua-energy.org/post/38696

2 Annual Implementation Report. Energy Community Secretariat. 1 September 2013 // Energy Community, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/2304177.PDF

виконавчої влади», в тому числі на предмет відповідності основним положенням acquis communautaire. За інформацією української частини Комітету на рівні старших посадових осіб з імплементації Порядку денного асоціа-ції Україна-ЄС, у травні 2013 року Секретаріату Енергетичного Співтовариства було надісла-но проект Розпорядження Кабінету Міністрів «Про затвердження плану заходів щодо впрова-дження деяких директив ЄЄ у сфері енергоефек-тивності», на який було отримано підтримку Секретаріату3. Проте серед прийнятих Кабмі-ном такого розпорядження не було знайдено, хоча у звіті Енергетичного Співтовариства за 2013 рік згадується, що відповідний документ був схвалений урядом. На фоні цього цікаво, що в самому тексті директиви йдеться про те, що країни-члени ЄС мають подати Єврокомісії не пізніше 30 червня 2014 року вже третій план дій з енергоефективності4.

У 2012 році, відповідно до плану заходів щодо виконання у 2012 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС, а також планом першочер-гових заходів щодо інтеграції України до ЄС на 2012 рік, закріплено «розроблення законопро-екту про ефективне використання енергетич-них ресурсів» до травня 2012 року. Супрово-дження розгляду Верховною Радою проекту закону також передбачене Планом заходів щодо виконання у 2013 році Загальнодержав-ної програми адаптації законодавства України до законодавства ЄС, затвердженого Розпо-рядженням Кабінету Міністрів від 25 березня 2013 року №157-р.

Проект Закону про ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів (реєстрацій-ний №3071) був внесений до парламенту за по-данням Кабінету Міністрів 12 серпня 2013 року.

3 Інформація про імплементацію у 2013 році Порядку денного асо-ціації Україна-ЄС // Українська частина Комітету на рівні старших посадових осіб з імплементації Порядку денного асоціації Україна-ЄС, 19.02.2014 – http://mfa.gov.ua/mediafiles/files/eu_integration/agreement_implementation_2013.doc

4 2006/32/EC of the European Parliamentand of the Council of 5 April 2006 on energy end-use efficiency and energy services and repealing Council Directive 93/76/EEC (Article 14) // Energy Community, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/254191.PDF


В пояснювальній записці до законопроекту міститься згадка про Директиву 2006/32/ЕС, зокрема в контексті енергосервісних контрак-тів та загалом серед правових підстав, на осно-ві яких він був розроблений5. Разом з тим, у ви-сновку Головного науково-експертного управ-ління Верховної Ради міститься ряд зауважень, в тому числі щодо визначень, тому пропо-нується допрацювати законопроект. Проект згаданий у звіті Секретаріату Енерегетичного Співтовариства про імплементацію acquis за 2013 рік як такий, що призначений для перене-сення Директиви 2006/32/ЕС в національне за-конодавство, а його прийняття названо одним з основних пріоритетів. Станом на січень 2014 року законопроект не був винесений на голо-сування Верховної Ради.

В Енергетичній стратегії України на період до 2030 року, яка була схвалена Розпорядженням Кабінету Міністрів №1071-р від 24.07.2013 р., (але опублікована лише 4 лютого 2014 року6), розробка і затвердження цього закону також позначена як необхідна. В документі також йдеться про те, що його реалізація дозволить досягти «зниження питомого споживання енер-горесурсів в економіці на 30-35% до 2030 року».

Ще однією законодавчою ініціативою є про-ект Закону про особливості здійснення заку-півель енергосервісних послуг (реєстрацій-ний №2548а), поданий народним депутатом В.Остапчуком (Партія регіонів) 5 липня 2013 року7. У пояснювальній записці до законопро-екту міститься згадка про Національний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. та Ди-рективу 2006/32/ЕС. Згаданий законопроект пов’язаний також із проектом Закону про вне-

5 Проект Закону про ефективне використання паливно-енер-гетичних ресурсів (реєстр. № 3071 від 12.08.2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=48018

6 Енергетична стратегія України на період до 2030 року // Міне-нерговугілля, 7.02.2014 – http://mpe.kmu.gov.ua/fuel/control/uk/doccatalog/list?currDir=50358

7 Проект Закону про особливості здійснення закупівель енер-госервісних послуг (реєстр. № 2548а від 5.07.2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=47840

сення змін до деяких законодавчих актів Укра-їни щодо правових засад реалізації енерго-сервісних договорів (реєстраційний №2550а), внесеним в той же день тим самим народним депутатом8. Пояснювальна записка містить посилання на ті ж самі документи, що і анало-гічна записка попереднього законопроекту. У висновку Головного науково-експертного управління Верховної Ради міститься кілька застережень, зокрема щодо загроз для прозо-рості та відкритості використання державних коштів, ускладнення процедури державного контро лю за закупівлями, тощо. Відповідно до проекту Постанови про прийняття за основу законопроекту про ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів (реєстрацій-ний №3071/П)9, зареєстрованої народним де-путатом М.Мартиненком («Батьківщина») 25 жовтня 2013 року, положення вказаних вище 2 законопроектів пропонується врахувати при підготовці законопроекту про ефектив-не використання паливно-енергетичних ре-сурсів до другого читання. Постанову не було проголосовано, а лише вручено для розгляду.

У вже згаданому Національному плані дій на 2013 рік щодо впровадження Програми еко-номічних реформ на 2010-2014 рр. містяться завдання, що вказують на різні аспекти дирек-тиви (впровадження системи енергосервісних договорів, формування енергоефективної по-ведінки населення, тощо). Попри те, що стро-ком виконання вказаних завдань зазначень грудень 2013 року, станом на січень 2014 року інформації про їх виконання не було знайдено.

Розробка і затвердження нормативної бази щодо енергетичних аудитів, «встановлення прогресивних норм питомого видатку енер-гоносіїв для житлово-комунального господар-ства та бюджетних організацій», а також щодо

8 Проект Закону про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо правових засад реалізації енергосервісних договорів (реєстр. № 2550a від 5.07.2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=47842

9 Проект Постанови про прийняття за основу проекту Закону України про ефективне використання паливно-енергетичних ресурсів (ре-єстр. № 3071/П від 25.10.2013) // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_1?pf3511=48824


енергосервісних компаній заплановані й онов-леною Енергетичною стратегією України, умо-вою реалізації якої також записане оновлення або зміна програми підвищення енергоефек-тивності, а також розробка і затвердження програми популяризації енергоефективності серед населення.

Ще 2010 року Кабінетом Міністрів була при-йнята постанова №243 «Про затвердження Державної цільової економічної програми енергоефективності і розвитку сфери вироб-ництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки», яка востаннє була змінена 24 липня 2013 року (постанова №687). Цілі, за-декларовані в програмі, частково збігаються з вимогами директиви, від загального «адаптації національного законодавства у сфері енерго-ефективності, … до законодавства Європей-ського Союзу» до більш конкретних «стиму-лювання промислових підприємств до прове-дення модернізації котелень, впровадження енергоефективного обладнання, технологій, матеріалів…», «стимулювання населення до впровадження енергоефективного обладнан-ня, технологій, матеріалів…», «здійснення за-ходів, спрямованих на формування в суспіль-стві свідомого ставлення до необхідності під-вищення енергоефективності…», тощо.

Додатком 2 до Програми встановлені більш деталізовані завдання та заходи, наприклад: 100% рівень «оснащення суб’єктів господарю-вання у сфері виробництва теплової енергії комунальної форми власності приладами облі-ку», 100% рівень «оснащення житлових будин-ків приладами обліку теплової енергії», отри-мання 61 070 домогосподарствами кредитів, проценти за якими компенсуються з бюджету, на здійснення енергоощадних заходів, тощо. Про стан реалізації цієї програми звітує на сво-єму сайті Держенергоефективності10. Станом на січень 2014 року, на сайті відсутній звіт за виконання програми в 2013 році. У звіті за 2012

10 Плани та звіти // Держенергоефективності, 19.02.2014 – http://saee.gov.ua/uk/activity/plany-ta-zvity

рік згадане виконання показнику «оснащення приладами обліку», де фігурує результат «0» із запланованих 100%. Цікавими є також про-гнозні обсяги фінансування програми, закла-дені в її паспорті: всього протягом 2010-2015 років планується витратити 346 млрд. грн., з яких з державного бюджету очікують 7,7 млрд. грн., з місцевих бюджетів – 15 млрд. грн., а ре-шту 323,3 млрд. грн. прогнозують з інших дже-рел. Держенергоефективності оголосило, що в 2014 році на реалізацію програми передба-чено близько 500 млн. грн., що були виділені Україні Європейським Союзом11.

Розпорядженням Кабінету Міністрів №588-р від 30 липня 2012 року було затверджено план заходів з нормативно-правового забезпечення реалізації енергоефективної політики теплос-поживання та модернізації сфери теплопос-тачання. Серед завдань, зазначених в ньому, є запровадження 100% обліку виробництва теплової енергії (до жовтня 2012 року), коригу-вання стандартів встановлення, розробка ти-пових технічних рішень щодо встановлення та прийняття нормативно-правових актів щодо фінансової підтримки під час встановлення індивідуальних теплових пунктів у житлових будинках і бюджетних установах, ряд заходів з формування енергоефективної поведінки населення та підприємств, тощо. Станом на 5 липня 2013 року 100% оснащення підприємств теплоенергетики технологічними засобами об-ліку не було досягнуто12. Попри те, що кінцеві терміни, зазначені в документі, датовані 2012 роком, станом на січень 2014 року детальний звіт про виконання цього плану у відкритих джерелах знайдено не було.

Національним планом дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних ре-форм на 2010-2014 рр. була закріплена ціль

11 У 2014 році Україна вкладе 500 млн грн. в енергоефективність // Українська енергетика, 31.01.2014 – http://ua-energy.org/post/41035

12 Інформація щодо виїзного засідання колегії «Про енергоефек-тивність у житлово-комунальному господарстві» (27.06.2013, м. Львів) // Мінрегіон, 5.07.2013 – http://minregion.gov.ua/zhkh/reforma-zhitlovo-komunalnogo-gospodarstva/-informaciya-schodo-viyiznogo-zasidannya-kolegiyi-u-m--lvovi-vid-27-06-2013-pro-energoefektivnist-u-zhitlovo-komunalnomu-gospodarstvi/


з обладнання приладами обліку споживання води та тепла не менш як 40% житлових бу-динків (п. 166). Публічного звіту про виконан-ня даної цілі не було. У відповідному плані на 2013 рік вже не міститься чітких відсоткових цілей, натомість закріплене супроводження у Верховній Раді законопроекту щодо «запро-вадження обов’язкового комерційного обліку теплової енергії, водопостачання та водовід-ведення», видання супутніх нормативно-пра-вових актів, вдосконалення робіт з повірки та обслуговування засобів обліку, тощо (п.161).

Міністерство регіонального розвитку, будів-ництва та ЖКГ розробило 14 серпня 2012 року проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов’язкового комер-ційного обліку та вдосконалення відносин у сфері житлово-комунальних послуг», в якому пропонується постачати теплову енергію за умови обов’язкового комерційного обліку: для населення – з 1 жовтня 2017 року, для бюджетних установ та інших споживачів – з 1 жовтня 2014 року; натомість постачання хо-лодної та гарячої води в законопроекті про-понують здійснювати за умови обов’язкового комерційного обліку: для населення – з 1 січня 2018 року, а для бюджетних установ та інших споживачів – з 1 січня 2014 року13. Проте цей законопроект був відхилений Верховною Ра-дою 17 вересня 2013 року.

У вересні 2013 року відомство розробило про-ект Закону «Про комерційний облік теплової енергії, води та водовідведення у сфері кому-нальних послуг»14. Натомість 21 жовтня 2013

13 Проект Закону про внесення змін до деяких законів України щодо обов’язкового комерційного обліку та вдосконалення відносин у сфері житлово-комунальних послуг // Верховна Рада України, 19.02.2014 – http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb2/webproc4_2?id=&pf3516=2052&skl=8

14 Повідомлення про оприлюднення проекту Закону України «Про комерційний облік теплової енергії, води та водовідведення у сфе-рі комунальних послуг» // Мінрегіон, 3.09.2013 – http://minregion.gov.ua/regulatory/povidomlennja-pro-opryljudnennja-proektiv-reguljatornyh-aktiv/povidomlennya--pro-oprilyudnennya-proektu-zakonu-ukrayini--pro-komerciyniy-oblik-teplovoyi-energiyi-vodi-ta-vodovidvedennya-u-sferi-komunalnih-poslug/, http://minregion.gov.ua/regulatory/proekty-reguljatornyh-aktiv-dlja-obgovorennja-ta-analizy-reguljatornogo-vplyvu/proekt-zakonu-ukrayini-pro-komerciyniy-oblik-teplovoyi-energiyi-vodi-ta-vodovidvedennya-u-sferi-komunalnih-poslug/ (текст проекту)

року у парламенті був зареєстрований законо-проект з такою самою назвою та схожим текстом групою народних депутатів (всі – Партія регіо-нів). Станом на 24 січня 2014 року законопро-ект не розглядався у Верховній Раді. Проектом передбачений обов’язковий комерційний облік теплової енергії для юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, що здійснюють управління ба-гатоквартирним будинком, з 1 січня 2018 року, а для інших споживачів – з 1 січня 2017 року. На-томість обов’язковий комерційний облік води пропонується впровадити для юридичних осіб з 1 січня 2017 року, а для інших споживачів ро-ком раніше. ЗМІ, які аналізували законопроект, оприлюднений Мінрегіонбудом, вказували на те, що головною новацією його є тлумачення комерційного обліку як обліку енергоносія або води на вході у багатоквартирний будинок, а не квартиру, що змушує мешканців, а не тепло- чи водопостачальників відповідати за втрати тепла і води всередині будинку15.

У пояснювальній записці до законопроекту автори наводять дані Ради Міністрів АР Крим, обласних, Київської та Севастопольської місь-ких державних адміністрацій, відповідно до яких станом на 1 січня 2013 року будинкови-ми засобами обліку холодної води обладнані 47 757 будинків (або 24% потреби), гарячої води – 8 575 будинків (або 19% потреби), засо-бами обліку теплової енергії та регуляторами температури – 31,6%. Загальний обсяг коштів, необхідний для встановлення приладів обліку гарячої, холодної води та теплової енергії оці-нений авторами законопроекту приблизно у 3,8 млрд. грн. За даними Національної комісії, що здійснює держрегулювання у сфері кому-нальних послуг (Нацкомпослуг), станом на 10 жовтня 2013 року оснащення житлового фон-ду приладами комерційного обліку теплової енергії становило 34,27%. Натомість облад-нання підприємств становить 93,84%.16

15 Усі будинки поставлять «на лічильник» // Дзеркало тижня. Украї-на, 24.11.2013 – http://dt.ua/columnists/usi-budinki-postavlyat-na-lichilnik-130603_.html

16 Третина українських помешкань оснащені лічильниками тепла //УНІАН, 15.10.2013 – http://www.unian.ua/society/842167-tretina-ukrajinskih-pomeshkan-osnascheni-lichilnikami-tepla.html


Примітно, що завдання встановити лічильники тепла в кожному будинку до кінця 2012 року ставив у липні 2011 року на той час перший віце-прем’єр-міністр А.Клюєв, а Кабмін, за пові-домленням ЗМІ, для закупівлі обладнання виді-лив 0,5 млрд. грн.17.

Відповідно до Указу Президента України № 462/2011, яким затверджено Положення про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження, це відомство є централь-ним органом виконавчої влади, що забезпе-чує реалізацію державної політики у сферах ефективного використання паливно-енер-гетичних ресурсів, енергозбереження, від-новлюваних джерел енергії та альтернатив-них видів палива. Держенергоефективності також забезпечує функціонування системи енергетичного аудиту та запровадження сис-теми енергетичного менеджменту в Україні. Енергоаудит проводять атестовані спеціа-лізовані організації, яких, за інформацією агентства, станом на січень 2014 року налічу-валося 123. Указом №699/2013 від 20 грудня 2013 року Президент вніс зміни до Положен-ня про Держенергоефективності, скоротив-ши його повноваження18. Зокрема, під ви-ключення потрапили здійснення державного контролю у сфері ефективного використання паливно-енергетичних ресурсів, надавання обов’язкових приписів підприємствам за ре-зультатами перевірки для усунення порушень вимог законодавства щодо ефективного ви-користання паливно-енергетичних ресурсів. Держенергоефективності було позбавлено контролю за виконанням цих приписів, права застосовувати економічні санкції та складати протоколи про адміністративні правопору-шення. Водночас в документі відсутня інфор-мація, до якого органу влади будуть віднесені вказані повноваження.

17 Кабмін поставив завдання перед чиновниками встановити лічиль-ники тепла у кожному будинку до кінця 2012 року // Перший наці-ональний, 13.07.2011 – http://1tv.com.ua/uk/news/2011/07/13/6173

18 Указ Президента України № 699/2013 від 20.12.2013 «Про внесен-ня змін до Положення про Державне агентство з енергоефектив-ності та енергозбереження України» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/699/2013

Говорячи про належне інформування в галузі енергетичної ефективності, потрібно відзна-чити створення під кінець 2013 року нового сайту Держенергоефективності. При належній підтримці та наповненні він міг би відігравати роль центрального державного інформаційно-го ресурсу про політику в сфері енергоефек-тивності. Держенергоефективності також про-вело протягом року ряд заходів з популяриза-ції енергоефектиновності, наприклад круглий стіл для вчителів «Молоді та енергоощадні» в рамках загальнодержавного Тижня енергое-фективності19, тощо. Разом з тим, на рівні ря-дових споживачів інформація про можливості та способи економії енерговитрат все ще є не досить доступною, відтак існує потреба систем-ної та досить розгалуженої інформаційної кам-панії, до здійснення якої були б залучені низка зацікавлених сторін.

19 Держенергоефективності представило вчителям проект «Молоді та енергоощадні» // Українська енергетика, 14.10.2013 – http://ua-energy.org/post/37552


висновок

Попри просування з розробкою проекту Національного плану дій з енергоефективності та інших документів, існує проблема їх затвердження та прийняття остаточних рішень. Відтак, говорити про виконання Україною зобов’язань відповідно до Директиви 2006/32/ЕС поки передчасно. Окрім того, на фоні існування кількох програм, що переслідують паралельні цілі, важко знайти в публічному доступі своєчасні, повні та системні звіти про їх виконання. Це не дозволяє повною мірою оцінити досягнення задекларованих цілей, а також можливі перешкоди на цьому шляху. Традиційним є питання недостатніх ресурсів для проведення масштабних інформаційних кампаній

з пропагування енергоефективності серед усіх цільових груп, зокрема серед споживачів. Окрім цього, занепокоєння продовжує викликати недостатня координація між органами влади, відповідальними за реалізацію державної політики в секторі енергетичної ефективності, в тому числі розподіл відповідальності та повноважень.


ДирективА 2010/30/еU

ДирективА 2010/30/еU щоДо мАркувАННя еНерГетичНої проДукцІї1

• уніфікація стандартів. На більшості побутових товарів, повинна бути етикетка енергоефек-тивності ЄС, на якій мають чітко вказуватися основні споживчі властивості товару. Директива охоплює не тільки побутову продукцію, але розширює сферу регулювання на промислові та торговельні прилади й устаткування, а також на продукцію, яка сама не споживає енергію, але може мати значний вплив на її економію (наприклад, огороджувальні конструкції будівель і споруд). Маркування розповсюджується на холодильники, морозильники, пральні машини, сушарки для білизни, посудомийні машини, духовки, варильні панелі, водонагрівачі і ємності для зберігання гарячої води, кондиціонери, лампочки, телевізори, автомобілі.

• відкритість інформації та обмін нею. Повинна здійснюватись пропаганда енергоефектив-ності та відповідального використання енергії кінцевими споживачами. Розповсюдження та обмін інформацією має здійснюватися електронними засобами зв’язку, у співпраці з іншими країнами-членами ЄС.

• Система контролю. Кожні 4 роки країни-члени ЄС повинні надати Єврокомісії звіт про свою діяльність у цій галузі, після чого Єврокомісія подає зведену інформацію в Європейський пар-ламент.

• Захист споживачів. Повинні бути встановлені санкції за порушення положень національ-ного законодавства у частині маркування енергопродукції та вжиті всі необхідні заходи для забезпечення їх реалізації.

Відповідно до Розпорядження Кабміну, кінце-вий термін імплементації Директиви – 1 лю-того 2012 року, відповідно до переліку acquis Енергетичного Співтовариства для України – 31 грудня 2011 року.

На доповнення до Директиви 2010/30/EU Єв-ропейською Комісією був прийнятий ряд де-легованих регламентів. Вони входять до acquis Енергетичного Співтовариства – корпусу нор-мативно-правових актів, обов’язкових до ви-конання всіма його учасниками.

Зокрема, 4 травня 2011 року був прийнятий Делегований Регламент 626/2011 щодо енер-гетичного маркування кондиціонерів. Регла-мент скасовує Директиву 2002/31/EС та запро-ваджує «дві шкали енергетичної ефективності, що засновуються на основній функції та на кон-кретних аспектах, що важливі для споживача»1.

1 Commission Delegated Regulation (EU) No 626/2011 of 4 May 2011 supplementing Directive 2010/30/EU of the European Parliament and of the Council with regard to energy labelling of air conditioners // Official Journal of the European Union, 19.02.2014 – http://www.

В регламенті йдеться про запровадження се-зонного методу вимірювання ефективності (seasonal efficiency measurement method), а також про встановлення вимог до мінімально-го рівня енергетичної ефективності на вищому рівні, ніж рівень «А», що веде до запроваджен-ня додавання позначки «+» до шкали A-G кожні два роки до досягнення класу «А+++». Доку-мент застосовується з 1 січня 2013 року і має бути обов’язковим в повному обсязі для всіх країн-членів. Кінцевий термін імплементації – 1 січня 2013 року.

Делегований Регламент 1059/2010 щодо енер-гетичного маркування побутових посудомий-них машин був прийнятий 28 вересня 2010 року та скасовує Директиву 97/17/EC. Регла-мент встановлює єдиний дизайн та зміст по-значення для побутових посудомийних машин; вказує вимоги до технічної документації та до-відок для побутових посудомийних машин; ви-значає вимоги до надання інформації для будь-

energy-community.org/pls/portal/docs/1176182.PDF

1 Застосовуються також Директиви 95/13/EC, 96/60/EC, 98/11/EC, 2002/40/EC, Делеговані регламенти 1059-1062/2010, 626/2011.


якої форми дистанційної торгівлі, реклами та технічних рекламних матеріалів2. Регламент застосовується з 20 грудня 2011 року, а окре-мі його статті – з 20 квітня 2010 року. Кінцевий термін імплементації – 31 грудня 2012 року.

Делегований Регламент 1060/2010 щодо енер-гетичного маркування побутового холодиль-ного обладнання був прийнятий 28 вересня 2010 року та скасовує Директиву 94/2/EC. Ре-гламент встановлює єдиний дизайн та зміст позначення для холодильного обладнання; вказує вимоги до технічної документації та довідок для побутового холодильного облад-нання; визначає вимоги до надання інформа-ції для будь-якої форми дистанційної торгівлі, реклами та технічних рекламних матеріалів3. Регламент застосовується з 30 листопада 2011 року, а окремі його статті – з 30 березня 2012 року. Кінцевий термін імплементації – 31 груд-ня 2012 року.

Делегований Регламент 1061/2010 щодо енер-гетичного маркування побутових пральних машин також був прийнятий 28 вересня 2010 року, скасовує директиву 95/12/EC та визна-чає для побутових посудомийних машин такі ж параметри, про які йдеться в описі попере-дніх регламентів. Регламент застосовується з 20 грудня 2011 року, а окремі його статті – з 20 квітня 2012 року4. Кінцевий термін імплемента-ції – 31 грудня 2012 року.

Делегований Регламент 1062/2010 щодо енер-гетичного маркування телевізорів був при-йнятий 28 вересня 2010 року та запроваджує до маркування телевізорів вимоги, описані при характеристиці попередніх регламентів. Регламент застосовується з 30 листопада 2011

2 Commission Delegated Regulation (EU) No 1059/2010 of 28 September 2010 supplementing Directive 2010/30/EU of the European Parliament and of the Council with regard to energy labelling of household dishwashers // Official Journal of the European Union, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/1176177.PDF

3 Commission Delegated Regulation (EU) No 1060/2010 of 28 September 2010 supplementing Directive 2010/30/EU of the European Parliament and of the Council with regard to energy labelling of household refrigerating appliances // Official Journal of the European Union, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/1176179.PDF

4 Commission Delegated Regulation (EU) No 1061/2010 of 28 September 2010 supplementing Directive 2010/30/EU of the European Parliament and of the Council with regard to energy labelling of household washing machines // Official Journal of the European Union, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/1176180.PDF

року, а окремі його статті – з 30 березня 2012 року5. Кінцевий термін імплементації – 31 груд-ня 2012.

Окрім того, були прийняті та входять до acquis Енергетичного Співтовариства наступні дирек-тиви щодо енергетичного маркування: Дирек-тива 2002/40/EC щодо побутових електричних плит, Директива 98/11/EC щодо побутових ламп, Директива 96/60/EC щодо побутових комбінованих пральних та сушильних машин, а також Директива 95/13/EC щодо електрич-них барабанних сушарок. Кінцевий термін імп-лементації всіх перелічених – 31 грудня 2011 року.

У розпорядженні Кабміну від 3 серпня 2011 року № 733-р «Про затвердження Плану за-ходів щодо виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Спів-товариства» про цю Директиву згадується опо-середковано, коли йдеться про розробку Наці-онального плану дій з енергоефективності. Як було зазначено в попередньому розділі, про-ект документу був розроблений та представ-лений, зараз очікує на прийняття.

Розробка проектів постанов Кабінету Міні-стрів щодо внесення змін до існуючих та під-готовки нових постанов щодо відповідних технічних регламентів передбачена Планом заходів щодо виконання у 2013 році Загально-державної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Со-юзу, затвердженим Розпорядженням Кабміну від 25 березня 2013 року № 157-р6. Зокрема, йдеться про Технічний регламент енергетич-ного маркування побутових холодильників, морозильників та їх комбінацій (кінцевий тер-мін – червень 2013 р., на основі Делегованого регламенту 1060/2010), Технічний регламент енергетичного маркування електрообладнан-ня побутового призначення (кінцевий термін –

5 Commission Delegated Regulation (EU) No 1062/2010 of 28 September 2010 supplementing Directive 2010/30/EU of the European Parliament and of the Council with regard to energy labelling of televisions // Official Journal of the European Union, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/1176181.PDF

6 Розпорядження Кабінету Міністрів від 25 березня 2013 р. № 157-р «Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2013 році Загальнодержавної програми адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/157-2013-%D1%80


червень 2013 р., на основі Директиви 2010/30/EU), Технічний регламент енергетичного мар-кування побутових пральних машин (кінцевий термін – червень 2013 р., на основі Делегова-ного Регламенту 1061/2010).

Ще раніше урядом був затверджений ряд ре-гламентів щодо енергетичного маркування: Постановою від 16 лютого 2011 року №108 – Технічний регламент енергетичного маркуван-ня побутових пральних машин (з урахуванням Директиви 95/12/ЕС), Постановою від 16 лю-того 2011 року № 107 – Технічний регламент енергетичного маркування побутових холо-дильників, морозильників та їх комбінацій (з урахуванням Директиви 94/2/ЕС), Постановою від 6 січня 2010 року №5 – Технічний регламент енергетичного маркування електрообладнан-ня побутового призначення, Постановою від 27 грудня 2008 року №1144 – Технічний ре-гламент етикетування ламп побутового вико-ристання стосовно ефективності споживання електроенергії. Обов’язкове застосування ре-гламенту для всіх виробників і постачальників ламп побутового використання передбачене з 1 липня 2010 року. Технічні зміни до цього ре-гламенту були внесені 8 квітня 2013 року По-становою Кабміну №235 «Про внесення змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України» (пункт 10).

Директиви, на основі яких були розроблені вказані українські регламенти, були заміне-ні в Європейському Союзі на нові, що містять оновлені стандарти та вимоги. Відповідно до Плану заходів щодо виконання у 2013 році Загальнодержавної програми адаптації зако-нодавства України до законодавства ЄС, до по-станов уряду № 107 (від 16.02.2011 р.), № 108 (від 16.02.2011 р.) та №5 (від 06.01.2010 р.) мали бути внесені зміни – до червня 2013 р. Приміт-но, що внесення змін до перших двох постанов планувалося ще раніше, до листопада 2012 року, про що йшлося у аналогічній програмі законодавчої адаптації за 2012 рік.

7 серпня 2013 року Кабінет Міністрів затвер-див Постановою №702 низку технічних регла-ментів та визнав такими, що втратили чинність, свої постанови №5 від 06.01.2010 р., №107 та

№108 від 16.02.2011 р.7. Серед затверджених – Технічний регламент енергетичного марку-вання енергоспоживчих продуктів (на основі Директиви 2010/30/ЕU), Технічний регламент енергетичного маркування побутових елек-тричних холодильників (на основі Делегова-ного Регламенту 1060/2010) та Технічний ре-гламент енергетичного маркування побутових пральних машин (на основі Делегованого Ре-гламенту 1061/2010).

Затверджені регламенти «встановлюють осно-вні вимоги щодо подання споживачам інфор-мації про рівень ефективності споживання енергетичних та інших основних ресурсів» відповідним обладнанням, що «дасть змогу споживачам обирати найбільш енергоефек-тивні продукти». Відповідно до планів заходів з застосування цих техрегламентів, в 2013 році передбачалося добровільне їх застосування, в той час, як 1 липня 2014 року передбачене «здійснення державного ринкового нагляду за відповідністю електрообладнання побутового призначення вимогам» технічних регламентів.

Щодо решти зобов’язань, Мінекономрозвит-ку України у відповіді на запит про публічну інформацію повідомляє про необхідність про-довження роботи з їх розробки. В своєму звіті про впровадження acquis за 2013 рік Секрета-ріат Енергетичного Співтовариства зазначив, що Держенергоефективності розпочало робо-ту над техрегламентами щодо енергетичного маркування телевізорів, побутових кондиціо-нерів та ламп.

Варто зазначити, що в Україні діє прийнятий 1 грудня 2005 року Закон «Про стандарти, тех-нічні регламенти та процедури оцінки відпо-відності», ст. 11 якого визначає, що «міжнарод-ні та регіональні стандарти приймаються як національні стандарти центральним органом виконавчої влади з питань стандартизації», а у ст. 22 йдеться про те, що «центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері технічного регу-лювання, подає погоджений проект технічно-

7 Постанова Кабінету Міністрів від 7 серпня 2013 р. № 702 «Про за-твердження технічних регламентів щодо енергетичного маркуван-ня» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/702-2013-%D0%BF


го регламенту Кабінету Міністрів». Відповідно до урядової Постанови від 13.03.2002 р. №288 «Про затвердження переліків центральних органів виконавчої влади, на які покладають-ся функції технічного регулювання у визначе-них сферах діяльності та розроблення техніч-них регламентів», відповідні завдання у сфері енергетичного маркування покладені на Дер-женергоефективності8.

8 Постанова Кабінету Міністрів від 13 березня 2002 р. № 288 «Про затвердження переліків центральних органів виконавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності та розроблення технічних регламентів» // За-конодавство України, 19.02.2014 – http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/288-2002-%D0%BF

висновок

Попри часткову імплементацію зобов’язань в частині енергетичного маркування, значна їх кількість не була виконана. Цей випадок може слугувати одним з наочних прикладів відставання України, особливо з огляду на те, що європейське законодавство в цій частині вже оновлюється і розвивається далі. Окрім того, повільна робота в цьому напрямку також гальмує кампанію з інформування споживачів щодо політики енергоефективності, яка могла б мати кращу візуалізацію в повсякденному житті. Потрібно попри це відзначити і не надто значні успіхи в інформуванні споживачів щодо маркування. Нарешті, очевидною є потреба посилення Держенергоефективності на шляху розробки та підготовки до впровадження техрегламентів.


ДирективА 2010/31/еU

ДирективА 2010/31/еU щоДо еНерГетичНих хАрАктериСтик буДІвеЛЬ

• уніфікація та гармонізація вимог. Зокрема, це стосується прийняття методології розрахун-ку енергетичної ефективності будівель на національному та регіональному рівнях; вжиття необхідних заходів для гарантування мінімальних вимог енергетичної ефективності для буді-вель і будівельних споруд, які встановлюються з метою досягнення економічно оптимально-го рівня витрат; розрахунку економічно оптимального рівня мінімальних вимог енергоефек-тивності будівель; вжиття необхідних заходів гарантування відповідності нових та існуючих будівель, а також будівель, які ремонтуються, мінімальним вимогам енергоефективності; встановлення системних вимог загальної енергоефективності.

• Крім цього, до 31 грудня 2020 року всі нові будинки повинні стати спорудами з майже нульо-вим споживанням енергії, а після 31 грудня 2018 року почнеться переобладнання будинків, які належать органам державної влади.

• розробка законодавства. Уряд повинен розробити національні плани збільшення кількос-ті будівель з майже нульовим споживанням енергії, які включатимуть цілі, диференційовані за категоріями будівель. Необхідно також розробити закони, вжити заходи, направлені на стимулювання переобладнання будівель, які ремонтуються, у споруди з майже нульовим споживанням.

• Інформування. Єврокомісія до 31 грудня 2012 року і кожні наступні 3 роки повинна публі-кувати звіт про досягнення країн-членів ЄС в рамках збільшення кількості будівель з майже нульовим споживанням енергії. На основі звіту повинен бути розроблений план дій, запро-поновані найкращі практики з ефективного переобладнання існуючих будівель.

• фінансові стимули та ринкові бар’єри. Країни-члени ЄС повинні були розробити до 30 червня 2011 року та в подальшому кожні 3 роки поновлювати фінансові засоби та інструмен-ти для досягнення енергоефективності будівель. В свою чергу, Єврокомісія повинна надава-ти допомогу у створенні національних та регіональних програм фінансування, перевіряти їх та надавати пропозиції щодо покращення фінансування.

• Додаткові заходи та незалежна експертна оцінка. Необхідно вжити заходів із створення систем сертифікації енергоефективності будівель, забезпечити випуск таких сертифікатів, їх демонстрацію в публічних місцях; проводити регулярні перевірки опалювальних систем, сис-тем кондиціонування повітря. Важливо, що країни-члени ЄС повинні гарантувати, щоб сертифі-кація енергоефективності будівель та перевірка систем опалення та кондиціонування повітря проводилась незалежним чином кваліфікованими та акредитованими експертами.


Імплементація Директиви 2010/31/ЕU, за Роз-порядженням Кабінету Міністрів від 3 серпня 2011 року №733-р, має бути включена до На-ціонального плану дій з енергетичної ефек-тивності і в розробленому проекті є відповідні розділи. Проте сам документ перебуває станом на січень 2014 року в процесі затвердження. Також, документ мав згадуватися у Розпоря-дженні Кабінету Міністрів «Про затвердження плану заходів щодо запровадження деяких Директив Європейського Союзу у сфері енер-гоефективності», проект якого, за інформацією Держенергоефективності, проходить процес узгодження в Міністерстві юстиції.

24 лютого 2012 року Енергетичне Співтова-риство оприлюднило звіт за підсумками до-слідження країн-учасниць щодо енергетичної ефективності в будівлях1. Зокрема, в ньому описана існуюча категоризація будівель, ме-тоди та індикатори, які використовуються для обчислення показників енергетичної ефектив-ності будівель в Україні, нормативно-правова база, а також залучені органи влади. Також в документі є згадка про те, що «Україна має на-мір переглянути свою регуляторну базу… що також включає розробку та прийняття нового Закону з енергетичної ефективності для буді-вель».

12 січня 2012 року у Верховній Раді був заре-єстрований проект закону про енергетичну ефективність житлових та громадських буді-вель (реєстраційний №0856), внесений Кабіне-том Міністрів. Законопроект був прийнятий за основу 15 травня 2012 року парламентом попе-реднього скликання. Під час підготовки до дру-гого читання, за інформацією голови Комітету Верховної Ради з питань будівництва, місто-будування і житлово-комунального господар-ства та регіональної політики С.Кілінкарова, до нього було внесено 55 поправок2. Законопро-ект був відхилений після розгляду у другому читанні 10 жовтня 2013 року. Депутати не під-тримали навіть спрямування проекту закону на повторне друге читання.

1 Study on Energy Efficiency in Buildings in the Contracting Parties of the Energy Community. Final Report // Energy Community, 24.02.2012 – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/1410177.PDF

2 Стенограма пленарного засідання. Засідання п’ятнадцяте. 10 жов-тня 2013 року // Верховна Рада України, 10.10.2013 – http://iportal.rada.gov.ua/meeting/stenogr/show/5075.html

Завдання щодо супроводження законопроек-ту та прийняття нормативно-правових актів для його подальшої реалізації міститься в На-ціональному плані дій на 2013 рік щодо впро-вадження Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. (п. 164). При цьому, відповідно до стенограми засідання Верховної Ради, на якому відхилили вказаний законопроект, ні за-значені посадовці, ні їх представники не брали участі в обговоренні3. У відповіді на запит про доступ до публічної інформації Міністерство регіонального розвитку, будівництва та жит-лово-комунального господарства зазначило, що «виконання зазначеного завдання вклю-чено до проекту Національного плану дій на 2014 рік». Примітно, що в своєму звіті за 2013 рік Секретаріат Енергетичного Співтовариства називав закон про енергетичну ефективність в громадських та житлових будівлях серед основних пріоритетів, додаючи, що також по-трібно розробити, в якості другого пріоритету, Регламент щодо енергетичної ефективності в будівлях. Цікаво, що розробка й затвердження Закону «Про енергоефективність будівель» за-кріплені як одна з умов досягнення цілей Енер-гетичної стратегії України.

Підбиваючи підсумки виконання Національно-го плану реформ в 2013 році, перший заступ-ник Міністра регіонального розвитку, будівни-цтва та житлово-комунального господарства України Г.Семчук назвав «удосконалення нор-мативного регулювання енергетичної ефек-тивності будівель» серед ключових завдань на 2014 рік4. Міністерство тим часом звітує про запровадження в 2012 році механізму надання пільгових кредитів на модернізацію житлових будівель5.

Окрім того, відповідаючи на запит про доступ до публічної інформації, Мінрегіон заявив про затвердження та введення в експлуатацію на

3 Там само.4 В Мінрегіоні обговорили виконання Нацплану 2013 року за напрям-

ком «Реформа ЖКГ» // Мінрегіон, 23.01.2014 – http://minregion.gov.ua/news/v-minregioni-obgovorili-vikonannya-nacplanu-2013-roku-za-napryamkom-reforma-zhkg-805801/

5 Пільгове кредитування дає можливість вже сьогодні отримувати позитивні результати в напрямку проведення енергоефектив-них заходів в житлових будинках // Мінрегіон, 15.10.2013 – http://minregion.gov.ua/news/pilgove-kredituvannya-dae-mozhlivist-vzhe-sogodni-otrimuvati-pozitivni-rezultati-v-napryamku-provedennya-energoefektivnih-zahodiv-v-zhitlovih-budinkah/


виконання положень Директиви наступних норм: ДБН В.1.2-11:2008 «Основні вимоги до будівель і споруд. Економія енергії»; ДБН В.2.6-31:2006 «Теплова ізоляція будівель»; ДБН В.2.5-67:2013 «Опалення, вентиляція та кондиціюван-ня». Зокрема, з ІІ півріччя 2013 року нормативні вимоги до максимальних тепловитрат житло-вих будинків на опалення були встановлені на рівні 40-70 кВт-год/м2 замість 73-89 кВт-год/м2 (зміни до ДБН В.2.6-31). 27 листопада 2013 року Науково-технічна рада Мінрегіону затвердила своїм рішенням ДСТУ Б EN 15217:201X «Енерго-ефективність будівель. Методи представлення енергетичних характеристик та енергетичної сертифікації будівель», про що йдеться в отри-маній відповіді на запит.

У міністерстві також відзначили, що в Україні діють норми і стандарти, що регламентують показники енергоефективності будинків, ви-значають правила проектування при новому будівництві, реконструкції та капітальному ремонті, а також правила енергетичної кла-сифікації будівель. Там повідомили про роз-роблення гармонізованого з європейським EN 15450:2007 «Heating systems in buildings – Design of heat pump heating systems» ДСТУ Б В.2.5-44:2010, що встановлює вимоги щодо проектування, будівництва та пусконалаго-дження систем теплопостачання будівель з ви-користанням теплових насосів.

Постановою від 17 жовтня 2013 року № 948 уряд затвердив Програму модернізації систем теплопостачання на 2014-2015 роки. В ній у якості мети задекларовано «підвищення еко-номічної та енергетичної ефективності і надій-ності функціонування системи теплопостачан-ня, мінімізація витрат паливно-енергетичних ресурсів, зокрема зменшення на 49,6% базово-го обсягу споживання природного газу шляхом його економії (25,4%) та заміщення альтерна-тивними видами палива (24,2%)»6. Програмою передбачено встановлення утилізаторів тепла вихідних газів, заміна та модернізація котлів, переоснащення котелень, встановлення те-плових насосів та котлів, що працюють на біо-

6 Постанова Кабінету Міністрів від 17 жовтня 2013 року № 948 «Про затвердження Програми модернізації систем теплопостачання на 2014-2015 роки» // Законодавство України, 19.02.2014 –http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/948-2013-%D0%BF

паливі, заміна теплових мереж, встановлення установок для використання сонячної енергії, тощо. Фінансування, що має скласти сукупно 27,845 млрд. грн., передбачається з державно-го та місцевого бюджетів, а також з «інших дже-рел»; зокрема, на перший рік визначено 8,865 млрд. грн.

висновок

Україна не тільки не змогла продемонструвати позитивних зрушень в імплементації директиви, але й певною мірою зробила крок назад, зокрема в частині законодавства. Ситуація свідчить як про системні недопрацювання в роз’яснювальній роботі, в тому числі з народними депутатами з одного боку, так і про необхідність врахування їх зауважень та налагодження ефективного діалогу з іншого. З часу відхилення законопроекту також не вдалося знайти згадок про розробку нового проекту. Все це разом може свідчити про деяке нехтування з боку України виконанням своїх зобов’язань у цій частині політики енергоефективності.


рІк в еНерГетичНому НАФТА



ДирективА 2009/119/EC щоДо вСтАНовЛеННя Зобов’яЗАНЬ З пІДтримки мІНІмАЛЬНих ЗАпАСІв НАфти тА/Або НАфтопроДуктІв

• впровадження Директиви вимагає створення та підтримки системи запасів у еквіва-ленті 90 днів середньодобового імпорту або 61 дня середньодобового внутрішнього споживання.

Згідно з рішенням Міністерської Ради, Украї-на має виконати вимоги Директиви до 1 січня 2023 року.

Перші кроки із нормативної імплементації по-ложень директиви зроблено ще 8 грудня 2009 року урядовим розпорядженням №1498-р1. яким схвалено концепцію створення в Україні мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів на період до 2020 року. Документом передбачаєть-ся накопичення спільними зусиллями держави та учасників ринку 90-денного обсягу внутріш-нього споживання нафти і нафтопродуктів з урахуванням обсягу власного видобутку нафти. Для цього уряд планував за 10 років збудувати розгалужену систему ємностей для зберіган-ня загальною місткістю 2-2,05 млн. тонн на всій території України. Загальна вартість створення запасів та вдосконалення інфра структури оці-нювалась у 21,7 млрд. гривень.

Протягом 2007-2008 років фахівцями ТОВ «Нафтогазбудінформатика» із залученням не-залежних експертів було також розроблено проект закону «Про мінімальні запаси нафти і нафтопродуктів»2. Його суттєвим напрацюван-ням є концепція створення Державного агент-ства з управління мінімальними запасами на-фти та нафтопродуктів, відповідального за фор-мування, зберігання, моніторинг, поновлення та реалізацію запасів. Крім того, законопроек-том в якості джерела фінансування реформи визначено, зокрема, кошти держбюджету і збір від суб’єктів ринку нафти та нафтопродуктів.

Документ із аналогічною назвою розробляєть-ся Міненерговугіллям з 2012 року. Станом на січень 2013 року міністерством опрацьовува-лись зауваження від зацікавлених центральних органів виконавчої влади. Згідно з відповіддю

1 Розпорядження Кабінету Міністрів від 8 грудня 2009 р. № 1498-р «Про схвалення Концепції створення в Україні мінімальних запасів нафти і нафтопродуктів на період до 202 року» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/1498-2009-р

2 Проект Закону «Про мінімальні запаси нафти і нафтопродуктів» // ТОВ «Нафтогазбудінформатика», 19.02.2014 – http://www.ngbi.com.ua/Z_1.html

на інформаційний запит, відомство досі продо-вжує роботу в напрямку узгодження положень зазначеного законопроекту.

У жовтні 2013 році уряд видав Розпорядження № 833-р3, яким доповнено план заходів щодо виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства. Своїм рішенням Кабмін закріпив зобов’язання за Міненерговугілля, Мінекономрозвитку, НКРЕ, Держрезервом, Мінфіном, Мін’юстом та НАК «Нафтогаз України» до 1 грудня 2022 року привести нормативно-правову базу з питань нафти та/або нафтопродуктів у відповідність з вимогами Директиви 2009/119/ЄС.

Адаптація українського законодавства до енерге-тичного законодавства ЄС у сфері нафтової галузі фігурує також у нещодавно опублікованій онов-леній Енергостратегії України до 2030 року. Авто-рами передбачається створення та підтримання резервів нафти та нафтопродуктів на рівні, до-статньому для забезпечення внутрішнього спо-живання протягом не менше 90 днів, за рахунок учасників ринку і без залучення коштів держав-ного бюджету. Також прог нозується уніфікація порядку обліку та використання резервів, визна-чення компетентного органу на випадок виник-нення труднощів у постачанні; а також створення плану дій на випадок кризових ситуацій.

висновок

Україна досі не наблизилася до створення нормативноправової бази, необхідної для створення запасів нафти і нафтопродуктів, – попри той факт, що відповідна робота здійснювалася задовго до набуття членства в Енергетичному Співтоваристві, а напрацювання нікуди не зникали.

3 Розпоряження Кабінету Міністрів від 23 жовтня 2013 р. № 833-р «Про внесення змін до плану заходів щодо виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства» // Законодавство України, 19.02.2014 – http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/833-2013-р


Геннадій рябцев, доцент Національної академії державного управління при Президентові України, директор спеціальних проектів НТЦ «Псіхєя»

Формування в Україні резер-ву нафти й нафтопродуктів відповідно до затвердженого в ЄС стандарту є тривалим і затратним процесом. Ство-рення «з нуля» тримісячного запасу сировини в цінах 2010 року вимагатиме 10 млрд. грн. капітальних і 0,2-0,3 млрд. грн./рік операційних витрат, аналогічного резерву нафто-продуктів – 0,5-1 млрд. грн. на підготовку відповідної інфра-структури, 2-3 млрд. грн. – на формування самого запасу, і 0,1-0,2 млрд. грн./рік – для за-безпечення необхідних умов його зберігання й відновлен-ня.

За наявності цих коштів ре-зерв може бути створено за 4-6 років, протягом яких на його формування потрібно буде виділяти до 1,5% видат-ків державного бюджету або близько половини від суми, що спрямовується на розви-ток усієї вітчизняної промис-ловості й будівництва. На-жаль, новітня історія України не дозволяє сподіватися на успішну реалізацію настільки масштабного проекту.

Дотепер процес створення нафтового резерву в Україні полягав у численних заявах керівників країни, які до-ручали органам виконавчої

влади створити запас нафти й нафтопродуктів у червні і грудні 2004 року, липні 2005 року, січні, березні і листопа-ді 2006 року, січні й лютому 2007 і 2008 років. Щоправда, відповідні нормативні до-кументи встановлювали не-реальні строки їхнього вико-нання й не передбачали ви-ділення коштів на придбання ресурсів. При цьому, без від-повіді залишалися питання ефективності закупівель, не було методик використан-ня коштів, відновлення за-пасів й урахування ризиків, пов’язаних з кредитуванням резерву за значної мінли-вості цін на нафту. Крім того, нестабільність економічно-го розвитку України не до-зволяє сподіватися на його повноцінне державне фінан-сування, а пропоновані Енер-гетичної стратегією України на період до 2030 року шляхи залучення коштів приватних інвесторів є нереальними.

Не дивно, що рішення сто-совно політики в цій сфері не виконуються, хоча відсутність енергетичного маневру ро-бить нашу країну вразливою до змін ринкової кон’юнктури і залежною від експортерів па-ливно-енергетичних ресурсів, насамперед від Росії як осно-вного їхнього постачальника.

Енергетичну безпеку України можна гарантувати, створюю-чи гнучкий стратегічний енер-гетичний резерв, а не тільки нафтовий запас у його ниніш-ньому розумінні. Наявність лише останнього призведе до створення неефективної з точки зору енергобезпеки структури.

Крім того, вимоги про 90- і 120-денні стандарти було сформульовано, коли рівень цін на нафту був набагато ниж-чий. Тоді менш гостро стояли питання енергоефективності та енергозбереження. Не го-ворилося всерйоз про плани переходу на альтернативне, зокрема водневе, паливо, а дискусія про глобальну зміну клімату велася лише в ака-демічних колах. Проте після триразового подорожчання нафти, загострення екологіч-них проблем і вступу до ЄС 12 нових членів, що не мають достатніх фінансових можли-востей для формування влас-них резервних систем, плани Євросоюзу (приміром, щодо збільшення термінів заміщен-ня нафтового імпорту з 90 до 120 днів), варто переглянути.

Україна має якомога швидше припинити марне наслідуван-ня країн «старої Європи». Не сліпо слідувати розробленим


десятиліття тому рекомендаці-ям, витрачаючи і так обмежені бюджетні кошти, а виступити з ініціативами у сфері колектив-ної енергетичної безпеки, що базуються на таких тезах:

• кожен споживач пови нен ма-ти можливість у різний час використовувати різні дже-рела, при цьому структура енергоспоживання на місцях має визначатися, виходячи з економічної й екологічної доцільності (нафтовий ре-зерв нездатний забезпечити енергетичну безпеку Украї-ни, якщо Росія знову «вимкне газ»);

• виробництво палива та енергії має бути децентралі-зованим;

• запаси палива та енергії ма-ють бути створені в кожно-му регіоні зі збереженням функцій держави з управлін-ня ними в особливий пері-од, урахуванням структури енергоспоживання й різного часу сезонних навантажень;

• енергетичні потоки мають бу ти розукрупнені.

Аргументуючи свою думку в європейських інституціях, необхідно домагатися відпо-відей на такі питання:

• чому слід формувати саме нафтовий, а не інший енерге-тичний резерв;

• чому в контексті колективної безпеки країн ЄС резерв-

ні системи має створювати кожна з них, а не ті держави, які мають таку можливість;

• чому обсяг стратегічно го на фт о во го резерву кожної країни-члена ЄС (підкреслю – кожної), має забезпечува-ти саме 90-денне заміщення імпорту;

• чому обсяг резерву оціню-ється через споживання в штатній ситуації й не врахо-вує «надзвичайності», сезон-ності та інших чинників;

• яким чином мінімізувати ви-трати на забезпечення ко-лективної енергетичної без-пеки, пов’язані зі значними коливаннями світових цін на енергоносії;

• чому обсяги зберігання ви-ражаються у тоннах, а не че-рез енергетичну характерис-тику ресурсу з урахуванням очікуваного способу його застосування й ролі в забез-печенні колективної енерге-тичної безпеки;

• якими мають бути граничні обсяги концентрації ресур-сів резерву, і чи не збільшує така концентрація екологіч-ні та інші ризики, пов’язані з виникненням надзвичайних ситуацій;

• чому не враховується вза-ємозамінність енергетичних ресурсів;

• чи можливе формуван ня стра тегічного запасу шляхом

ре зервування потужностей із виробництва необхідних енергоносіїв і сировини;

• чи можна замість нафтового за пасу створити резервну систему, що об’єднує запаси різних видів палива та енер-гії і забезпечує стійке функці-онування не лише транспор-ту (як нафта й нафтопродук-ти), але й інших галузей еко-номіки.

У разі одержання позитивної відповіді на останнє запитан-ня стає можливим сформулю-вати вимоги до системи колек-тивної енергетичної безпеки, яка базується на формуванні резерву генеруючих потуж-ностей у нафтопереробці, ву-гільній, нафтовій і газовій про-мисловості, ядерній, альтерна-тивній та електроенергетиці із урахуванням можливості швидкого змінення структури споживаних енергоносіїв.

Задля скорочення впливу ці-нової складової на функціону-вання такої системи необхідно створити механізм хеджуван-ня фінансових ризиків на між-державному, національному й регіональному рівнях. При цьому задачу оптимізації мож-на сформулювати в такий спо-сіб:

• обмеження – заданий рівень ко лективної енергетичної безпеки, що враховує струк-туру регіонального енерго-забезпечення та енергос-поживання; терміни виходу


країн на заданий рівень ко-лективної безпеки; регіон, що охоплює країни-члени такої системи;

• цільова функція – вартість проекту, що визначається поетапно, але мінімізується для проекту в цілому.

Пропонований підхід дозво-лить послабити наслідки по-дорожчання нафти й різкого зменшення частки традицій-них видів палива, можливо-го вже за п’ять-десять років. Проте його реалізація немож-лива без децентралізації ви-робництва палива та енергії, створення різновекторної,

багатополюсної енергетики, яка враховуватиме пріоритет-ні напрямки національного й регіонального енергозабезпе-чення та енергозбереження з урахуванням програм держав, що входять до системи колек-тивної безпеки.

При цьому, перехід до нового етапу розбудови українського паливно-енергетичного комп-лексу має полягати не стільки в широкому застосуванні аль-тернативних джерел енергії, скільки в активному впро-вадженні енергоефективних технологій з урахуванням регіональних особливостей споживання й виробництва

енергетичних ресурсів. Адже в простій заміні одного енер-говитратного виробництва іншим (як і газу вугіллям, бен-зину етанолом, дизельного палива рапсовим ефіром) не-має ніякого сенсу.

Якщо сьогодні Україна буде лише бездумно запозичувати нав’язувані їй деякими євро-пейськими (чи московськими) доброзичливцями паливні технології, не звертаючи увагу на властиві їм низькі коефіці-єнти корисного перетворення енергії, вона ризикує перетво-ритися на сировинний прида-ток країн «золотого мільярда».



СТАТИСТИКА



ДирективА 2008/92/EC щоДо процеДур СпІвтовАриСтвА ДЛя покрАщеННя проЗороСтІ цІН НА ГАЗ І еЛектроеНерГІЮ ДЛя промиСЛових кІНцевих ко-риСтувАчІв

• впровадження Директиви вимагає здійснення заходів з побудови деталізованої систе-ми статистичної звітності підприємств, що постачають газ та електроенергію до кінцевих споживачів.


реГЛАмеНт 1099/2008 щоДо еНерГетичНої СтАтиСтики

• встановлює єдині рамкові умови для отримання, передачі, оцінки та поширення енерге-тичної статистики.

• За рішенням міністерської ради енергетичного Співтовариства D/2013/02/MC-EnC, за-стосовується також регламент 147/2013. як йдеться у документі, це зроблено з метою «уникнути прогалин у надсиланні даних до Євростату», що стосуються місячної та річної статистики.

Відповідно до рішення, Україна має привести законодавство у відповідність до вимог зга-даних нормативно-правових актів до 31 груд-ня 2013 року.

У вітчизняному законодавстві нові зобов’язання були відображені 23 жовтня 2013 року з при-йняттям Розпорядження Кабінету Міністрів №833-р «Про внесення змін до плану заходів щодо виконання зобов’язань в рамках Догово-ру про заснування Енергетичного Співтовари-ства», причому для acquis у галузі статистики кінцевим терміном було позначено 1 грудня 2013 року.

Стратегія розвитку державної статистики на пе-ріод до 2017 року, затверджена Розпоряджен-ням Кабінету Міністрів №145-р від 20 березня 2013 року, не деталізує питання енергетичної статистики. Водночас, одним з основних роз-ділів документу стосується гармонізації зако-нодавства в цілому «з відповідними міжнарод-ними стандартами та правовими нормами ЄС»1.

1 Розпорядження Кабінету Міністрів від 20 березня 2013 р. № 145-р

На початку 2012 року Держстат вперше за 20 років сформував енергетичний баланс Украї-ни за 2010 рік за методологією МЕА та Єврос-тату2. У жовтні 2012 року Україна підписала з МЕА план дій щодо оптимізації енергетичного балансу країни3. Відтоді, Держстат вже двічі оприлюднив енергетичний баланс – публіка-ція відбувається у грудні за попередній рік4.Як свідчить звіт Енергетичного Співтовариства про впровадження acquis у 2013 році, 2011-2012 роках план роботи Держстату передбачав низку завдань в галузі енергетичної статистики, зокрема збір інформації про технічні і еконо-

«Про затвердження Стратегії розвитку державної статистики на пе-ріод до 2017 року» // Держстат, 19.02.2014 – http://www.ukrstat.gov.ua/telefon/ukr/strateg2012.htm

2 Експрес-випуск 3.02.2012: Енергетичний баланс України за 2010 рік // Держстат, 19.02.2014 – http://ukrstat.org/uk/express/expr2012/02_12/Energ_03_02.zip

3 Україна і МЕА прийняли план дій щодо оптимізації енергобалансу країни, – Бойко // РБК-Україна, 19.10.2012 – http://www.rbc.ua/ukr/newsline/show/ukraina-i-mea-prinyali-plan-deystviy-po-optimizatsii-energobalansa-19102012115100

4 Докладніше див.: Енергетичний баланс Украни // Держстат, 19.02.2014 – http://www.ukrstat.gov.ua/operativ/operativ2012/energ/en_bal/arh_2012.htm


мічні параметри електростанцій, споживання енергії та базові енергетичні потужності, дані по газифікації, теплопостачання, енергетичні матеріали та продукти переробки, залишки і використання енергетичних матеріалів та наф топродуктів, діяльність паливних, електро-енергетичних і теплопостачальних компаній, вартість одиниці паливно-енергетичної про-дукції, виробництво і використання тепла, ути-лізація вторинних енергоресурсів; створення бази даних про експорт/імпорт нафти, газу, електроенергії, а також інших даних для фор-мування енергетичного балансу України.

У Верховній Раді попереднього скликання було зареєстровано законопроект №11065 «Про енергетичну статистику», однак він жодного разу не розглядався і був відкликаний. Нато-мість 20 грудня 2013 року в парламенті заре-єстровано законопроект №3805 «Про Єдину державну систему моніторингу виробництва, постачання, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і кому-нальні послуги» (авторський колектив – група народних депутатів та низка інститутів НАН України). Ним пропонується визначити основ-ні засади формування регіональних, терито-ріальних і загальнодержавних енергетичних балансів за всіма видами енергетичних ресур-сів, в тому числі утворення постійно діючого державного енергоаудиту. Як йдеться у по-яснювальній записці законопроекту, щорічні витрати на систему дорівнюють 360-400 млн. грн., однак мінімальний економічний ефект від впровадження становить більше 17 млрд. грн. (моделювання НАН України на основі даних 2012 року).

У ході слухань у профільному комітеті Верхов-ної Ради в жовтні 2013 року директор Департа-менту статистики торгівлі Держстату Анатолій Фризоренко повідомив: у своїй діяльності ві-домство вже керується статистичним компен-діумом ЄС. Річна енергетична статистика пе-редбачає отримання даних за усіма видами та напрямами споживання палива.

«З початком самостійного формування енерге-тичного балансу країни у 2012 році, статистика енергетики в Україні в цілому відповідає вимо-гам Регламенту 1099/2008», заявив він. «Інша ситуація склалася навколо Директиви 2008/92/ЕС. Держстат України не збирає інформацію щодо цін на природний газ та електроенергію для промислових споживачів»5. За його сло-5 Стенограма комітетських слухань «Стан виконання зобов’язань

вами, встановлення та контроль цін є завдан-ням НКРЕ, однак Держстат вивчає методологію складання звітів країнами ЄС, джерела інфор-мації та адміністративну звітність, яка може слугувати підставою для такої діяльності.

Цю тезу підтверджує звіт Енергетичного Співто-вариства про впровадження acquis у 2013 році, де говориться про потребу змінити систему звітності про ціни на газ та електроенергію – з тим, щоб вони статистично відображалися на піврічній основі. У зв’язку з цим, Держстату ра-дять налагодити координацію з НКРЕ.

Вирішити ці та інші проблеми покликані чис-ленні проекти технічної допомоги і міжнарод-ної співпраці, що працюють при Держстаті. По-перше, тривають проекти програми TACIS з ре-формування офіційної статистики в Україні. По-друге, стартував уже другий проект ЄС Твіннінг у сфері статистики. Перший проект «Розробка нових статистичних методологій та показни-ків в окремих сферах статистики згідно зі ста-тистичними стандартами ЄС» (листопад 2011 р. – травень 2013 р.) дозволив вдосконалити макроекономічну статистику через наближен-ня до Європейського статистичного кодексу практики, запровадити нову класифікацію ви-дів економічної діяльності6.

Поточний проект «Сприяння процесам удоско-налення Державної служби статистики України з метою покращення її потенціалу та продукції» із загальним бюджетом 1,5 млн. євро розпо-чався в листопаді 2013 року та спрямований на посилення інституційної спроможності Держ-стату для збору, обробки та поширення статис-тичної продукції відповідно до acquis7.

По-третє, досить активною є діяльність про-грами INOGATE, яка співпрацює із Держста-том починаючи з травня 2012 року. Робота відбувається в рамках компоненту «D» Комп-лексної програми на підтримку Бакинської ініціативи та енергетичних цілей Східного партнерства. Його метою є підвищення ефек-

України, взятих за Протоколом про приєднання України до Енер-гетичного Співтовариства, ратифікованого Законом України від 15 грудня 2010 року №2787-VI» від 15 жовтня 2013 року // Верхо-вна Рада України, 30.10.2013 – http://kompek.rada.gov.ua/kompek/control/uk/publish/article?art_id=47328&cat_id=47139

6 Нові методології для наближення до статистичних стандар-тів ЄС // Представництво ЄС в Україні, 23.05.2013 – http://eeas.europa.eu/delegations/ukraine/press_corner/all_news/news/2013/2013_05_23_2_uk.htm

7 Проект Твіннінг «Сприяння процесам удосконалення Державної служби статистики України з метою покращення її потенціалу та продукції» // Держстат, 19.02.2014 – http://www.ukrstat.gov.ua/menu/zmist_tvit_2.htm


тивності роботи національних статистичних інституцій, гармонізація стандартів та мето-дик енергетичної статистики і балансів відпо-відно до європейських та міжнародних норм, збільшення ролі статистики у проведенні енергетичної по літики.

26 липня 2013 року Україною погоджено і за-тверджено План дій з енергетичної статистики, на основі підписаного з INOGATE Меморандуму про взаєморозуміння8. У 2014 році планується проведення спеціального заходу з даної тема-тики9, а також низки регіональних семінарів за участі представників Держстату. Більш того, до роботи долучено і Секретаріат Енергетичного Співтовариства.

Так, у 2013-2014 роках він координуватиме свої дії з INOGATE та Євростатом у наступних трьох сферах:1) вдосконалення щорічного збору даних, зо-крема щодо споживання енергії;2) оцінка місячних даних (на основі оцінки Тех-нічного секретаріату INOGATE;3) вдосконалення методології та процедур збо-ру статистики по цінах10.

Основні механізми взаємодії – ознайомчі поїзд-ки, консультації «на рівних», отримання знань про передові практики в інших країнах, роз-робка нових або адаптація існуючих практик за участі національних статистичних відомств, створення інструкцій, вказівок, стандартних документів та процедур, проведення пілотних досліджень. У 2012 році зусиллями INOGATE через офіційно делегованих представників створено Мережу спеціалістів з енергетичної статистики, засідання якої проходять щороку.

Що стосується Плану дій з енергетичної статис-тики11, то він включає оцінку поточних право-вих та інституційних рамок, виявлення прога-

8 Меморандум про порозуміння щодо співробітництва у сфері статис-тики між Технічним секретаріатом INOGATE та Державною службою статистики України (26.07.2013) // INOGATE, 19.02.2014 – http://www.inogate.org/media/documents/Ukraine_MoU_ENG%20and%20UA.pdf

9 Реализация деятельности INOGATE по энергетической ста-тистике в Странах-партнерах: компонент «D». Презентация // INOGATE, 19.02.2014 – http://www.inogate.org/media/documents/Component%20D%20implemented%20and%20future%20activities_October%208%202013_RUS.pdf

10 Деятельность Энергетического Сообщества в области энергетической статистики в странах-партнёрах INOGATE. Пре-зентация на заседании по энергетической статистике (8.10.2013, г. Брюссель) // INOGATE, 19.02.2014 – http://www.inogate.org/media/documents/ECS%20-%20EnC%20statistics%20and%20INOGATE_RUS.pdf

11 National Energy Statistics Action Plan for Ukraine. Final Report // INOGATE, 19.02.2014 – http://www.inogate.org/media/documents/FINAL%20ESAP_UA_ENG.pdf

лин та недоліків існуючої системи, опис необ-хідної діяльності та відповідні плани реалізації. Серед цілей документу, який охоплює період 2012-2015 рр., – посилення інституційної спро-можності, розвиток системи звітності на осно-ві міжнародних стандартів (МЕА, Євростату), розрахунок енергетичних балансів, розвиток системи звітності у енергетиці та енергоефек-тивності.

Не в останню чергу, сам Секретаріат Енергетич-ного Співтовариства замовив спеціальне до-слідження, щоб оцінити досягнутий прогрес та потреби країн-учасниць об’єднання в технічній допомозі. За даними аналізу12, над енергетич-ною статистикою працюють 5 осіб у централь-ному апараті Держстату та 445 – у регіональних та місцевих управліннях. З іншого боку, План дій з енергетичної статистики говорить про 10 та 180 працівників відповідно13.

Автори дослідження пропонують програму адаптації практик Держстату до європейських норм, яка охоплює часовий період з IV кварталу 2013 року до II кварталу 2014 року, з окреми-ми заходами (збір даних про споживання) у III-IV кварталах 2014 року. Вони переконують, що Україні необхідне створення системи статис-тичного обліку енергетичних цін, вдосконален-ня системи збору даних щодо відновлюваної енергетики та кінцевого споживання енергії.

висновок

Незважаючи на фактичну відсутність помітних зрушень у законодавстві та регуляторній базі, Державна служба статистики суттєво наблизилась до імплементації Директиви 2008/92/EC та Регламенту 1099/2008. Це стало можливим завдяки виконанню внутрішніх планів та реалізацію заходів у рамках міжнародних проектів. Разом з тим, окремі масиви даних поки не опрацьовуються у спосіб, передбачений нормами ЄС, а більш динамічні формати (на місячній та піврічній основі) потребують координації з НКРЕ та іншими органами, що володіють даними в енергетиці.

12 Energy Institute Hrvoje Požar. Implementation of the energy statis-tics acquis. Assessment Report (October 2013) // Energy Commu-nity, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/2484185.PDF

13 National Energy Statistics Action Plan for Ukraine. Final Report // INOGATE, 19.02.2014 – http://www.inogate.org/media/documents/FINAL%20ESAP_UA_ENG.pdf


рІк в еНерГетичНому КОНКУРЕНЦІЯ ТА ІНВЕСТИЦІЇ


• Глава IV Договору про заснування енергетичного Співтовариства вимагає від договірних сторін уникати дій, які можуть слугувати запобіганню конкуренції, її обмеженню або спотво-ренню. Зокрема, це стосується надання державної допомоги або будь-яких спеціальних прав.

• Додаток ІІІ документу визначає заборонені практики, у т.ч. монополізм, зловживання доміную-чим положенням, домовленості між підприємствами або погоджена діяльність, які можуть не-гативно вплинути на торгівлю або обмежують конкуренцію.

Темпи притоку інвестицій в Україні знижують-ся. За оцінкою Національного банку України, об’єм прямих іноземних інвестицій в Україні в 2013 році склав 3,3 млрд. дол1. Це майже удві-чі менше порівняно з 2012 роком. Також ЄБРР – один із найбільших кредиторів та інвесто-рів української економіки – другий рік підряд скорочує фінансування українських проектів. Якщо у 2012 році банк інвестував в Україну 934 млн.євро, то в 2013 – 820 млн. євро, що на 12,2% менше. Зниження об’єму виділених інвестицій банк пояснював різким погіршенням інвести-ційного клімату в Україні. Для покращення си-туації банк підготував низку антикорупційних пропозицій, які мали бути реалізовані до самі-ту Східного партнерства у листопаді 2013 року, але цього так і не сталось.

У січні 2014 року Міжнародне рейтингове агент-ство Fitch Rating знизило довгостроковий рей-тинг України за зобов’язаннями в іноземній валюті з рівня В- до рівня ССС. Довгостроковий рейтинг України за зобов’язаннями в національ-ній валюті підтверджений на рівні В-. Прогноз рейтинга в національній валюті – негативний. В агентстві таку оцінку пояснили політичними ри-зиками та проблемами економічного характеру – за даними Fitch, золотовалютні резерви Націо-нального банку в січні знизились з 20,4 млрд. дол. до 17,8 млрд.дол., при цьому на підтримку курсу гривні НБУ в січні витратив 1,7 млрд. дол. Також у січні 2014 року агентство Standard&Poor’s знизи-ло довгострокові та короткострокові рейтинги України за зобов’язаннями в іноземній валюті з В-/В до ССС+/С, а також підтвердило довгостро-кові та короткострокові рейтинги країни в наці-ональній валюті на рівні В-/В (прогноз рейтингів – негативний). У лютому 2014 року агентство Moody’s знизило рейтинг державних облігацій України з Саа1 до Саа2, прогноз рейтинга – «не-гативний».

Уряд робить певні кроки для створення спри-ятливого інвестиційного клімату в юридичній площині. Зокрема, у січні 2014 року Кабінет Міністрів схвалив законопроект про створення Фонду гарантування інвестицій фізичних осіб, який компенсовуватиме витрати вкладників у випадку анулювання ліцензії компанії, її бан-крутства чи дефолту. Фонд буде наповнюва-тись за рахунок коштів учасників, які будуть ро-бити вступні внески в розмірі 1% від статутного капіталу і щоквартальні – 0,1% середньоквар-тальної вартості інвестицій клієнтів, а також за рахунок клієнтів, благодійних внесків, коштів міжнародних програм.

1 Инвестиции в Украину за год сократились вдвое // LB.ua, 4.02.2014 – http://economics.lb.ua/state/2014/02/04/254302_investitsii_ukrainu_god.html

Відповідно до вимог Національного плану дій на 2013 рік, у жовтні 2013 року Кабінет Міні-стрів вніс до Верховної Ради Загальнодержав-ну програму розвитку конкуренції в Україні на 2014-2024 роки. Основні напрямки програми – робота на ринках з ефективною конкуренці-єю, сприяння розвитку ефективної конкуренції на ринках, на яких вона сьогодні не розвинена (ЖКГ, електроенергія, нафтопереробка), а також робота на ринках, на яких конкуренція немож-лива (наприклад, природні монополії). Також, з грудня 2013 року Антимонопольний комітет України запровадив нову електронну систему подачі заявок про економічну концентрацію та узгоджених дій в комітет. Основна мета нової системи – спрощення підготовки і подачі заявок на отримання суб’єктами господарювання до-зволів на концентрацію та узгодження дій.

У рейтингу легкості ведення бізнесу Doing Business-2014 Україна підніметься на 28 пози-цій порівняно з 2013 роком – на 112 місце, за даними Світового банку та Міжнародної фінан-сової корпорації. На їх думку, реформи в Укра-їні зафіксовані в 8 сферах з 10, однак країна залишається в нижчій половині світового рей-тингу, оскільки залишається зробити ще багато змін для покращення умов ведення бізнесу. У цілому Україна покращила свої показники в таких напрямках як реєстрація підприємств, отримання дозволів на будівництво, реєстра-ція власності, кредитування, оподаткування. З іншого боку, за даними ЗМІ, Міністерство до-ходів і зборів опрацьовує законопроект про запровадження 3% податку на внески у капі-тал товариств, цінних паперів і корпоративних прав на суму вище 1 млн.грн. Власники активів публічних і приватних акціонерних товариств на суму більше 1 тис. мінімальних зарплат (1,147 млн. грн.) і які беруть участь в капіталі на таку ж суму повинні будуть щорічно платити податок в Державний бюджет у розмірі 3% від оціночної вартості таких активів. Якщо ця ініці-атива буде запроваджена, це буде третій пода-ток, який стягується з операцій з фінансовими інструментами.

висновок

Слабкість інвестиційного клімату, високий рівень корупції та зловживань послаблює входження інвесторів на ринок України. У свою чергу, це зумовлює низький рівень конкуренції, зокрема в енергетиці. З іншого боку, проблемою залишається відсутність єдиного закону, який би регламентував державну допомогу.



СОЦІАЛЬНІ ПИТАННЯ


• Соціальний діалог. Підписанти сприятимуть проведенню ефективного соціального діалогу в енергетичному секторі, і будуть підтримувати його.

• Соціальний захист. Підписанти будуть намагатися розробити максимально можливі рівні со-ціального захисту споживачів, сумісні з життєздатним і конкурентним ринком і, у разі потре-би, застосовувати гарантії, що обмежують наслідки соціально-економічних змін для певних суспільних груп відповідно до зобов’язань згідно із Договором про створення Енергетичного Співтовариства.

• партнери, інформування та консультації. Підписанти визнають необхідність залучення со-ціальних партнерів на всіх відповідних рівнях шляхом сприяння соціальному діалогу щодо проведення моніторингу реалізації Договору про створення Енергетичного Співтовариства і його наслідків. Це відноситися, зокрема (але не тільки), до лібералізації ринків, підвищення конкуренції і реструктуризації. Таким чином, кожна сторона-підписант повинна запровадити ефективні механізми інформування соціальних партнерів з цих питань і проведення з ними консультацій.

• Адаптація працівників. Підписанти повинні направити зусилля на поліпшення адаптації пра-цівників – особливо низькокваліфікованих і працівників передпенсійного віку, підтримку інвес-тицій в людський капітал і навчання протягом всього життя, сприяння мобільності, сприяння розвитку спеціальних служб по працевлаштуванню, навчанню і підтримці.

• пріоритетні сфери. Основоположні права трудящих, що містяться в Європейській конвенції про захист прав людини і основних свобод, Європейській соціальній хартії, Хартії Співтовари-ства про основні соціальні права працівників і Хартії основних прав ЄС; трудове законодавство, яке стосується сприяння поліпшенню умов праці і підвищенню рівня життя; охорона праці на робочих місцях працівників енергетичного сектору; рівність можливостей – з особливою ува-гою, де це необхідно, до впровадження принципу рівної оплати праці рівної цінності чоловіків і жінок;

• плани дій. Кожен Підписант, консультуючись з відповідними соціальними партнерами, пови-нен обговорити підхід до розгляду питань в рамках соціального виміру. Цей підхід повинен вра-ховувати існуюче соціальне законодавство ЄС. Після консультацій відповідні подальші дії пови-нні бути викладені у формі соціальних планів дій, направлених на вирішення питань, згаданих в попередніх розділах Меморандуму. Соціальні плани дій повинні складатися у тісній співпраці з соціальними партнерами.

меморАНДум про вЗАЄмороЗумІННя ІЗ СоцІАЛЬНих питАНЬ в коНтекСтІ еНерГетичНоГо СпІвтовАриСтвА


Меморандум є кроком до вироблення спільної політики країн-підписантів для підтримки своїх громадян під час необхідних реформ в енерге-тичному секторі. Попри те, що документ є по-літичним, він є своєрідною рамкою для запро-вадження ефективних дій щодо пом’якшення соціальних наслідків від реформ.

В Розпорядженні Кабінету Міністрів «Про за-твердження плану заходів щодо виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства», згадки про дії в галузі соціальних питань відсутні. Проте Укра-їна підписала в 2011 році Меморандум про вза-єморозуміння з соціальних питань в контексті Енергетичного Співтовариства1. З нього випли-вають, зокрема, такі системні рекомендації як діалог з усіма соціальними партнерами, а також розробка і прийняття Соціального плану дій.

В ході п’ятого Соціального форуму Енергетич-ного Співтовариства 11-12 вересня 2012 року Україна поінформувала про підготований про-ект Соціального плану дій, який отримав ко-ментарі профспілок, і на той час перебував на розгляді державних органів, а його прийняття очікувалося дуже скоро2. Форум у відповідь закликав Україну та Молдову завершити прий-няття документів до кінця 2012 року. Попри ін-формацію про існування проекту, знайти його у відкритих джерелах не вдалося. Відповідно, як можна припустити, консультації щодо нього охоплюють не всіх можливих соціальних парт-нерів. Окрім того, це не сприяє соціальному діалогу щодо моніторингу «реалізації Договору про створення Енергетичного співтовариства і його наслідків», як вказано в Меморандумі.

На жаль, проведення консультацій із соціаль-ними партнерами щодо проекту Соціального плану дій не було також внесене до Національ-ного плану дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 рр. Про нього прямо не сказано також в онов-леній Енергетичній стратегії України, попри

1 Україна і Молдова приєдналися до Соціального меморандуму Енергетичного співтовариства // Укрінформ, 4.10.2011 – http://www.ukrinform.ua/ukr/news/ukrana__moldova_pridnalisya_do_sotsalno-go_memorandumu_energetichnogo_spvtovaristva_1046261

2 Conclusions of the 5th Energy Community Social Forum (11-12 Sep-tember 2012, Bečiči) // Energy Community, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/1708177.PDF

згадування про Концепцію створення системи соціальної підтримки працівників вугільної га-лузі та населення депресивних територій. У зві-ті Секретаріату Енергетичного Співтовариства Україна віднесена до списку з чотирьох країн, які не схвалили соціальні плани дій і їх заклика-ють «виправити це з пріоритетом»3.

У звіті Енергетичного Співтовариства за 2013 рік також йдеться про необхідність надання до-говірними сторонами чіткої дефініції поняття «вразливих споживачів», що є зобов’язанням відповідно до Третього енергетичного пакету та дозволить більш чітко спрямовувати допомогу тим, хто дійсно її потребує. У червні 2013 року Рада регуляторів Енергетичного Співтовари-ства опублікувала дослідження «Ставлення до вразливих споживачів в Енергетичному Співто-варистві», в якому йдеться про те, що Україна не має законодавчого визначення таких спожи-вачів (одна із трьох країн в дослідженні)4, хоча є визначені категорії споживачів для отриман-ня пільг, зокрема в енергетиці. Також в аналізі згадується диференціація з оплати тарифів на електроенергію, принципи надання субсидій тощо. Вказується, що в багатьох країнах (вклю-чаючи Україну) не вдалося встановити відсоток домогосподарств, які можуть отримувати еко-номічну підтримку5.

Міжнародний валютний фонд рекомендував Україні вжити низку заходів для того, щоб ста-білізувати ситуацію в економіці, в тому числі підвищити тарифи на енергоресурси6. Це на-зивалося також однією з ключових вимог МВФ для надання Україні фінансової допомоги. У дослідженні політики ціноутворення на газ в Україні та наслідків збільшення тарифів йдеть-ся про те, що встановлення нижчих за собівар-тість цін на газ та опалення є слабким інстру-ментом та «коштує» Україні близько 5% ВВП

3 2013 Annual Implementation Report on the of the Acquis under the Treaty Establishing the Energy Community (1 September 2013) // En-ergy Community, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/2304177.PDF, p. 216

4 Energy Community Regulatory Board. Treatment of the vulnerable customers in the Energy Community (June 2013) // Energy Commu-nity, 19.02.2014 – http://www.energy-community.org/pls/portal/docs/2124179.PDF, p. 5

5 Там само, с. 14.6 МВФ продовжує радити Україні підняти тарифи // BBC

Україна, 31.10.2013 – http://www.bbc.co.uk/ukrainian/news_in_brief/2013/10/131031_rl_imf_recommendatons_again.shtml


щороку, разом з тим підтримуючи тих, хто споживає найбільше, тобто заможні домо-господарства7. Це також підтримує надмірне споживання енергії, знижує інвестиції в сис-теми постачання, розробку власних енерго-ресурів, тощо. Автори документу також наго-лошують, що при підвищенні тарифів на 20% для домогосподарств, вони скоротять спожи-вання газу на близько 5% і теп ла – на 3%, а за рахунок підвищення тарифів уряд зможе по-вністю компенсувати додаткові витрати для малозабезпечених.

Підвищити тарифи для населення і адресно спрямовувати програми соціальної допомоги рекомендував Україні також Світовий банк8. Там оцінюють прямі бюджетні і позабюджет-ні субсидії в близько 7% ВВП9. Окрім того, за дослідженням Світового банку, «найбільш за-можна половина населення отримує близько половини надаваних субсидій на газ і тепло», а «найбідніші 20% населення одержують лише 13% субсидій»10. Про необхідність підвищен-ня тарифів говорили і експерти Німецької консультативної групи, вказуючи на значний розрив з вартістю імпорту. Посилаючись на іноземний досвід, вони вказували на те, що високоадресна допомога та підтримка енер-гоефективності можуть захистити громадян і підвищити сприйняття такої політики11. На потребі підвищення тарифів наголошували та-кож українські експерти, представники бізне-су, про штучне стримування тарифів говорили представники органів влади12.

7 Ukraine Gas Pricing Policy: Distributional Consequences of Tariff In-creases. IMF Working Paper (October 2012) // IMF, 19.02.2014 – http://www.imf.org/external/pubs/ft/wp/2012/wp12247.pdf

8 Світовий банк закликає Україну підвищити тарифи на газ // Економічна правда, 7.10.2013 – http://www.epravda.com.ua/news/2013/10/7/397657/

9 Питання, яке потребує особливої уваги: тарифи на газ і послуги централізованого теплопостачання для населення в Україні // Світовий Банк, 7.10.2013 – http://www.worldbank.org/content/dam/Worldbank/document/Ukraine-Oct2013-Focus-ua.pdf

10 Там само.11 Як підвищувати тарифи на енергоносії в Україні? Міжнародний

досвід реформування енергоринку в контексті соціального захисту соціального захисту // Німецька консультативна група, листопад 2012 року – http://www.ier.com.ua/files/publications/Policy_Briefing_Series/2012/0000017294-PB_08_2012_ukr.pdf

12 Міжнародний центр перспективних досліджень. Звіт про проведення семінару з формування політики: «Нові тарифи на газ та електроенергію: яким має бути соціальний план дій щодо вразливих груп споживачів?» (9 листопада 2012 р., м. Київ) // Slide-share, 19.02.2014 – http://pt.slideshare.net/ICPS/ss-report-draftukr

Про економічно обгрунтовані ціни на енерго-носії, відмову від перехресного субсидування із впровадженням механізмів адресних суб-сидій соціально незахищеним верствам на-селення йдеться також в Енергетичній стра-тегії України. Натомість колишні Президент В.Янукович13 та прем’єр-міністр М.Азаров14 висловлювалися проти підвищення тарифів, ставлячись до цього як до вимог МВФ, а не як до реальної потреби. Колишній віце-прем’єр-міністр О.Вілкул заявляв, що перед початком опалювального сезону Кабмін розглядав пи-тання підвищення тарифів на газ для населен-ня та теплокомуненерго і вирішив зберегти їх до закінчення сезону, «адже уряд бере до уваги не тільки економічні обгрунтування, але і соціальну складову»15. Разом з тим, по-при заяви про соціальний захист населення, уряд України не застосував існуючий та закрі-плений в Меморандумі механізм, зокрема, по-будову діалогу з соціальними партнерами та прийняття Соціального плану дій, який би ви-будовував чітку та ефективну політику адрес-них дотацій.

Після досягнення домовленостей з Росією щодо нижчої ціни на природній газ уряд зая-вив про стабільність тарифів для населення16. Тим часом, Президент висловився за знижен-ня тарифів на газ17 для споживачів, а Кабмін прийняв відповідне рішення18 щодо установ і організацій, які фінансуються з державного і місцевих бюджетів, а також промислових спо-живачів та інших суб’єктів господарювання. Разом з цим рішенням було заявлено про го-товність купувати більше російського газу за

13 Україна планує відновити переговори з МВФ – Президент // Офіційне Інтернет-представництво Президента України, 10.12.2013 – http://www.president.gov.ua/news/29718.html

14 Уряд України зробить все, щоб не підвищувати комунальних тарифів // Преса України, 21.11.2013 – http://uapress.info/uk/news/show/11112

15 Кабмин законсервировал цены // Коммерсант-Украина № 164 (1867), 14.10.2013 – http://www.kommersant.ua/doc/2319425

16 Тарифи для населення залишаться стабільними, – Прем’єр-міністр // Урядовий портал, 25.12.2013 – http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=246941109

17 Глава держави виступає за якнайшвидше зниження ціни на газ для споживачів // Офіційне Інтернет-представництво Президента України, 26.12.2013 – http://www.president.gov.ua/news/29860.html

18 Уряд прийняв рішення щодо зниження ціни на газ для споживачів // Урядовий портал, 30.12.2013 – http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=246953502


умови прийнятної ціни19. На фоні цього голо-ва Нацкомпослуг заявив, що зниження цін на газ для населення не варто очікувати, проте можна говорити про стабілізацію тарифів20. На-прикінці 2013 року Президент також поставив завдання зменшити вартість електроенергії для споживачів21, а НКРЕ прийняла відповідну постанову для недопущення зростання тари-фів22. Таким чином, був зроблений крок до ні-велювання політики, спрямованої на економію природних ресурсів та поступове наближен-ня тарифів для споживачів до реальних цін на енергетичні продукти.

19 Україна купуватиме більше російського газу, якщо влаштовуватиме ціна – Президент // Офіційне Інтернет-представництво Президента України, 19.12.2013 – http://www.president.gov.ua/news/29793.html

20 У Нацкомпослуг пояснили газову немилість до населення // Українська енергетика, 7.02.2014 – http://ua-energy.org/post/41218

21 Президент ставить перед Урядом завдання здешевити електроенергію для споживачів // Офіційне Інтернет-представництво Президента України, 20.12.2013 – http://www.presi-dent.gov.ua/news/29825.html

22 Набрав чинності документ, що не допустить зростання тарифів на електроенергію для кінцевих споживачів // Урядовий портал, 4.02.2014 – http://www.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=247020729

висновок

Україна не змогла повною мірою виконати положення Меморандуму в соціальній сфері, не вибудувавши повномасштабного діалогу із соціальними партнерами та не схваливши Соціальний план дій. Навіть знаходячись перед великою потребою реформи тарифів на енергоносії, уряд не скористався механізмами, закладеними в Меморандумі, та не розробив спільно із соціальними партнерами ряд заходів, спрямованих на захист населення. Натомість представники влади відмовлялися від підвищення тарифів, вказуючи на побажання людей. Окрім того, не закріпленим на законодавчому рівні залишається визначення «вразливих споживачів», що є важливим з точки зору імплементації Третього енергетичного пакету та запровадження чіткої адресації допомоги.


ільдар ҐаЗіЗуллін, експерт Українського інституту публічної політики

Соціальні вимоги енергетичного Співтова-риства

Держави-члени Енергетично-го Співтовариства приділяють дедалі більшу увагу соціаль-ному виміру енергетичних ре-форм, через неможливість по-ступу лібералізації газового та електроенергетичного ринків без належної системи захисту споживачів.

Вимоги щодо соціальної по-літики, мабуть, найменш чітко визначені Директивами ЄС. Рамкові Директиви 2009/72/EC та 2009/73/EC (насамперед, розділ 3) містять низку загаль-них принципів забезпечення захисту соціально вразливих категорій населення. Йдеться і про забезпечення доступних цін для споживачів, і створен-ня належних умов доступу споживачів до послуг, тобто наявності надійного (безпе-ребійного) постачання газу та електроенергії для певних ка-тегорій споживачів.

Більшість держав-членів Енергетичного Співтовари-ства переходить до надання адресної допомоги, яка може адмініструватися енергетич-ними компаніями, але завжди під наглядом незалежного регулятора. Водночас, низка країн продовжують тарифну політику для захисту спожива-чів, хоча це і визнається мало-ефективним підходом.

Меморандум про порозумін-ня у сфері соціальних питань, підписаний Україною у жовтні 2011 року, конкретизує ви-моги із соціального захисту в енергетичному секторі й передбачає 1) розробку та затвердження Соціального плану дій кожною з держав-членів та 2) налагодження консультацій із зацікавленими сторонами у соціальних робо-чих групах.

проблема соціального захисту в україні

На перший погляд, захист ін-тересів споживачів в Україні забезпечено і завдяки низь-ким тарифам для населення на газ та електроенергію, і через широку електрифіка-цію та газифікацію населених пунктів (ще з радянських ча-сів). Проте, утримання поді-бної тарифної політики ви-магає надто великих обсягів фінансування, адже соціальна політика в Україні не адресна. Через велику кількість пільго-вих категорій система вкрай заплутана і обумовлює зло-вживання.

Нарешті, утримання низьких тарифів для населення має низку негативних наслідків для розвитку енергетичного сектору:

• ускладнення конкуренції на енергетичному ринку (поси-лення монополії державних

компаній) та її обмеження лише сегментом промислових споживачів;

• погіршення фінансового ста-ну державних компаній або (у випадку перехресного субси-дування в електроенергетиці) збільшення енергетичних ви-трат промислових споживачів;

• збільшення дефіциту дер-жавного бюджету та уповіль-нення динаміки надходження інвестицій в енергетичний сектор;

• збереження низької енерго-ефективності в сегменті спо-живання енергії непромисло-вими споживачами.

Водночас, можливе підви-щення тарифів для населення може різко збільшити рівень енергетичної бідності, адже Україна має один із найниж-чих показників ВВП на особу з-поміж членів Енергетичного Співтовариства (нижчі значен-ня тільки у Молдови та Косо-во) та низьку енергоефектив-ність (одну з найвищих у світі). Таким чином, пріоритетність політики соціального захисту лишатиметься високою ще до-вгий час.

поточний стан та перспективи

Прогрес у втіленні вимог Енергетичного Співтовари-ства у соціальній сфері упро-


довж 2013 року був практич-но відсутнім, про що також свідчить чергове відкладання виконання річних планів соці-ального та енергетичних роз-ділів Програми економічних реформ Президента на 2010–2014 роки. По-перше, ціни на газ та електроенергію для населення не переглядалися упродовж 2013 року. Роком раніше уряд провів деяку ди-ференціацію цін на електро-енергію для населення залеж-но від обсягів споживання, що могло певною мірою врахо-вувати соціальний аспект, але не усунуло проблеми низької адресності соціального захис-ту. По-друге, система пільг та субсидій фактично лишилася без змін.

Уряд так і не розпочав публіч-ний соціальний діалог: від-сутні відповідні плани уряду щодо перегляду тарифів для населення, програми енергое-фективності, а також не визна-чені партнери діалогу. Феде-рація профспілок, Федерація роботодавців та низка галу-зевих профспілок у минулому висловлювали позиції щодо

питання соціального захисту та тарифної політики, про-те ці групи не представляють всіх позицій. Залишаються не-зрозумілими розподіл відпо-відальності зацікавлених уря-дових інституцій (передусім, Мінсоцполітики та галузевих регуляторів) у формулюванні та виробленні соціальної полі-тики в енергетичному секторі.

Договори між побутовими споживачами та постачаль-никами газу та електроенер-гії досі не достатньо чіткі для захисту інтересів споживачів (наприклад, у суді) у разі при-пинення чи неналежного на-дання послуги. Нова редакція закону "Про засади функціо-нування ринку електричної енергії" не містить конкретних заходів захисту споживачів, крім згадки про необхідність врахувати "соціальні наслідки, до яких може призвести об-меження режиму споживання електричної енергії".

2013 року представники уряду та Президент продовжували запевнювати населення про незмінність цін на газ та елек-

троенергію. Отримане в грудні 2013 року зниження ціни ім-порту російського газу могло послабити навантаження на Державний бюджет 2014 року (якщо вигоду від цієї знижки отримують теплокомуненерго та "Нафтогаз України"), про-те вона не усунула проблеми низької ефективності соціаль-ної політики, що гальмувала реформу енергетичних ринків України.


переЛІк НормАтивНо-прАвових АктІв, викориСтАНих в ДАНому ДокумеНтІ

енергетичне Співтовариство• 2013 Annual Report on the Implementation of the

Acquis under the Treaty Establishing the Energy Community, 9.10.2013

• Memorandum of Understanding on Social Issues in the context of the Energy Community, 18.10.2007

• 11th Energy Community Ministerial Council. Meeting Conclusions (Belgrade, 24th October 2013)

• Energy Institute Hrvoje Požar. Implementation of the energy statistics acquis. Assessment Report

• Energy Institute Hrvoje Požar, ILF. Study on the Implementation of the Regulation (EU)994/2010 concerning measures to safeguard security of gas supply in the Energy Community

президент україни• Указ від 13.04.2011 № 462/2011 «Про Державне

агентство з енергоефективності та енергозбе-реження України»

• Указ від 22.02.2012 № 134/2012 «Про внесення змін до деяких указів Президента України»

• Указ від 12.03.2012 № 187/2012 «Про Національ-ний план дій на 2012 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспро-можна економіка, ефективна держава»

• Указ від 12.03.2013 № 128/2013 «Про Національ-ний план дій на 2013 рік щодо впровадження Програми економічних реформ на 2010-2014 роки «Заможне суспільство, конкурентоспро-можна економіка, ефективна держава»

• Указ від 20.12.2013 № 699/2013 «Про внесення змін до Положення про Державне агентство з енергоефективності та енергозбереження України»

кабінет міністрів україни• Постанова від 13.03.2002 № 288 «Про затвер-

дження переліків центральних органів ви-конавчої влади, на які покладаються функції технічного регулювання у визначених сферах діяльності та розроблення технічних регламен-тів»

• Постанова від 27.12.2008 № 1144 «Про затвер-дження Технічного регламенту етикетування ламп побутового використання стосовно ефек-тивності споживання електроенергії»

• Постанова від 6.01.2010 № 5 «Про затвердження Технічного регламенту енергетичного марку-

вання електрообладнання побутового призна-чення»

• Постанова від 1.03.2010 № 243 «Про затвер-дження Державної цільової економічної про-грами енергоефективності і розвитку сфери виробництва енергоносіїв з відновлюваних джерел енергії та альтернативних видів палива на 2010-2015 роки»

• Постанова від 16.02.2011 № 107 «Про затвер-дження Технічного регламенту енергетичного маркування побутових холодильників, моро-зильників та їх комбінацій (з урахуванням Ди-рективи Європейської Комісії 94/2/ЄС)»

• Постанова від 16.02.2011 № 108 «Про затвер-дження Технічного регламенту енергетично-го маркування побутових пральних машин (з урахуванням Директиви Європейської Комісії 95/12/ЄС)»

• Постанова від 8.04.2013 № 235 «Про внесен-ня змін до деяких постанов Кабінету Міністрів України»

• Постанова від 24.07.2013 № 510 «Про внесення зміни до пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 25 липня 2012 р. № 705»

• Постанова від 24.07.2013 № 541 «Про затвер-дження такс для обчислення розміру шкоди, за-подіяної порушенням законодавства про при-родно-заповідний фонд»

• Постанова від 24.07.2013 № 687 «Про внесення змін до постанов Кабінету Міністрів України від 1.03.2010 № 243 і від 17.10.2011 № 1056»

• Постанова від 24.07.2013 № 771 «Про затвер-дження Порядку видачі, використання та при-пинення дії гарантії походження електричної енергії для суб’єктів господарювання, що виро-бляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії»

• Постанова від 7.08.2013 № 702 «Про затвер-дження технічних регламентів щодо енергетич-ного маркування»

• Постанова від 28.08.2013 № 808 «Про затвер-дження переліку видів діяльності та об’єктів, що становлять підвищену екологічну небезпеку»

• Постанова від 17.10.2013 № 948 «Про затвер-дження Програми модернізації систем тепло-постачання на 2014-2015 роки»

• Постанова від 30.12.2013 № 951 «Про зниження ціни на природний газ»

• Розпорядження від 25.05.2011 № 577-р «Про за-твердження Національного плану дій з охоро-ни навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки»


• Розпорядження від 3.08.2011 № 733-р «Про за-твердження плану заходів щодо виконання зобов’язань в рамках Договору про заснування Енергетичного Співтовариства»

• Розпорядження від 28.03.2012 № 156-р «Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2012 році Загальнодержавної програми адап-тації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»

• Розпорядження від 5.04.2012 № 184-р «Про затвердження плану першочергових заходів щодо інтеграції України до Європейського Со-юзу на 2012 рік»

• Розпорядження від 1.08.2012 № 525-р «Про за-твердження плану заходів щодо зменшення вмісту сірки в деяких видах рідкого палива від-повідно до вимог Директиви 1999/32/ЄС»

• Розпорядження від 30.07.2012 № 588-р «Про за-твердження плану заходів з нормативно-право-вого забезпечення реалізації енергоефектив-ної політики теплоспоживання та модернізації сфери теплопостачання»

• Розпорядження від 24.10.2012 № 818-р «Про погодження надання водно-болотним угіддям статусу водно-болотних угідь міжнародного значення»

• Розпорядження від 13.02.2013 № 73-р «Про затвердження плану першочергових заходів щодо інтеграції України до Європейського Со-юзу на 2013 рік»

• Розпорядження від 20.03.2013 № 145-р «Про за-твердження Стратегії розвитку державної ста-тистики на період до 2017 року»

• Розпорядження від 25.03.2013 № 157-р «Про затвердження плану заходів щодо виконання у 2013 році Загальнодержавної програми адап-тації законодавства України до законодавства Європейського Союзу»

• Розпорядження від 1.04.2013 № 189-р «Про вне-сення змін до Національного плану дій з охоро-ни навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки»

• Розпорядження від 19.06.2013 № 429-р «Про за-твердження планів заходів з імплементації Ди-рективи 2001/77/ЕС і Директиви 2003/30/ЕС»

• Розпорядження від 17.07.2013 № 603-р «Про схвалення Концепції Загальнодержавної цільо-вої економічної програми розвитку промисло-вості на період до 2020 року»

• Розпорядження від 24.07.2013 № 1071-р «Про схвалення Енергетичної стратегії України на пе-ріод до 2030 року»

• Розпорядження від 26.09.2013 № 794-р «Про за-

твердження робочого проекту «Модернізація і ремонт магістрального газопроводу «Уренгой – Помари – Ужгород» на дільниці км 3616,8-3626,62»

• Розпорядження від 2.10.2013 № 870-р «Про вне-сення змін до Національного плану дій з охоро-ни навколишнього природного середовища на 2011-2015 роки»

• Розпорядження від 23.10.2013 № 833-р «Про внесення змін до плану заходів щодо виконан-ня зобов’язань в рамках Договору про засну-вання Енергетичного Співтовариства»

• Проект Розпорядження «Про схвалення про-екту Концепції Державної цільової програми обмеження викидів деяких забруднюючих ре-човин з великих спалювальних установок елек-троенергетичного сектору (ТЕС, ТЕЦ) України»

• Проект Розпорядження «Про затвердження плану заходів щодо запровадження деяких Ди-ректив Європейського Союзу у сфері енергое-фективності»

верховна рада україни• Закон України від 13.12.2001 № 2894-ІІІ «Про

тваринний світ»

• Закон України від 1.12.2005 № 3164-IV «Про стандарти, технічні регламенти та процедури оцінки відповідності»

• Закон України від 8.07.2010 № 2467-VI «Про за-сади функціонування ринку природного газу»

• Закон України від 21.12.2010 № 2818-VI «Про Основні засади (стратегію) державної екологіч-ної політики України на період до 2020 року»

• Закон України від 17.02.2011 № 3038-VI «Про ре-гулювання містобудівної діяльності»

• Закон України від 5.01.2013 № 4220-VI «Про вне-сення змін до деяких законодавчих актів Укра-їни щодо посилення відповідальностіта вдо-сконалення державного регулювання у сфері містобудівної діяльності»

• Закон України від 19.09.2013 № 606-VII «Про внесення змін до розділу V «Прикінцеві поло-ження» Закону України «Про регулювання міс-тобудівної діяльності» щодо зупинення дії забо-рони на відведення земельних ділянок»

• Закон України від 24.10.2013 № 663-VII «Про за-сади функціонування ринку електричної енер-гії України»

• Постанова від 17.09.2013 № 567-VII «Про при-йняття за основу проекту Закону України про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації положень Конвенції про оцінку впли-


ву на навколишнє середовище в транскордон-ному контексті»

• Проект Закону України «Про енергетичну ста-тистику», реєстраційний № 11065 від 6.08.2012

• Проект Закону України «Про енергетичну ефек-тивність житлових та громадських будівель», реєстраційний № 0856 від 12.12.2012

• Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про ліцензування певних ви-дів господарської діяльності», реєстраційний № 0932 від 12.12.2012

• Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо обов’язкового ко-мерційного обліку та вдосконалення відносин у сфері житлово-комунальних послуг», реєстра-ційний № 2052 від 21.01.2013

• Проект Закону України «Про альтернативні види палива» (щодо маркування біопалива та бензинів моторних сумішевих), реєстраційний № 2273 від 11.02.2013

• Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо охо-рони тваринного та рослинного світу», реєстра-ційний № 2503 від 07.03.2013

• Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо реалізації поло-жень Конвенції про оцінку впливу на навколиш-нє середовище в транскордонному контексті», реєстраційний № 2109а від 23.05.2013

• Проект Закону України «Про порядок постачан-ня природного газу населенню України», реє-страційний № 2437 від 01.03.2013

• Проект Закону України «Про внесення зміни до пункту 9 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (щодо експорту енергоносіїв до країн – членів Енергетичного Співтовариства)», реєстраційний № 2471а від 02.07.2013

• Проект Закону України «Про особливості здій-снення закупівель енергосервісних послуг», ре-єстраційний № 2548а від 05.07.2013

• Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пра-вових засад реалізації енергосервісних догово-рів», реєстраційний № 2550а від 05.07.2013

• Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України з метою ре-формування Національної акціонерної компа-нії «Нафтогаз України», реєстраційний № 2937 від 26.04.2013

• Проект Закону України «Про ефективне вико-ристання паливно-енергетичних ресурсів», ре-єстраційний № 3071 від 12.08.2013

• Проект Закону України «Про визнання таким, що втратив чинність, Закону України «Про вне-сення змін до деяких законів України щодо ви-робництва та використання моторних палив з вмістом біокомпонентів», реєстраційний № 3145 від 30.08.2013

• Проект Закону «Про внесення змін до Зако-ну України «Про альтернативні види палива» (щодо уточнення строків рекомендованого та обов’язкового додавання в автомобільні бен-зини біоетанолу)», реєстраційний № 3146 від 30.08.2013

• Проект Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про альтернативні види пали-ва» (про уточнення суб’єктів господарювання, на які поширюється норма обов’язкового дода-вання біоетанолу в бензини моторні)», реєстра-ційний № 3230 від 11.09.2013

• Проект Закону України «Про комерційний облік теплової енергії, води та водовідведення у сфе-рі комунальних послуг», реєстраційний № 3670 від 21.11.2013

• Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо роз-межування права власності на об’єкти трубо-провідного транспорту», реєстраційний № 3715 від 02.12.2013

• Проект Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регазифікації», ре-єстраційний № 3755 від 13.12.2013

• Проект Закону України «Про Єдину державну систему моніторингу виробництва, постачан-ня, транспортування, споживання та оплати за паливно-енергетичні ресурси і комунальні по-слуги», реєстраційний № 3805 від 20.12.2013

• Проект Постанови «Про прийняття за основу проекту Закону України про ефективне вико-ристання паливно-енергетичних ресурсів», ре-єстраційний № 3071/П від 25.10.2013

• Рекомендації Комітетських слухань (Комітет Верховної Ради України з питань паливно-енергетичного комплексу, ядерної політики та ядерної безпеки) на тему: «Стан виконання зобов’язань України, взятих за Протоколом про приєднання України до Енергетичного Співто-вариства, ратифікованого Законом України від 15 грудня 2010 року № 2787-VI»

міністерство енергетики та вугільної промисло-вості• Наказ № 690 від 07.09.2012 «Про проведення

інвентаризації непрофільних активів НАК «На-фтогаз України»

• Наказ № 920 від 26.11.2012 «Про затвердження


Порядку розроблення та погодження прогноз-ного річного балансу надходження та розподі-лу природного газу в Україні, планового (розра-хункового) балансу надходження та розподілу природного газу та формування і затвердження планового розподілу постачання природного газу споживачам»

• Наказ № 205 від 23.04.2013 « Про організацію виконання в Міненерговугілля України Націо-нального плану дій на 2013 рік»

• Наказ № 277 від 16.05.2013 «Про результати за-сідання колегії Міненерговугілля від 25 квітня 2013 року»

• Наказ № 368 від 13.06.2013 про створення Ро-бочої групи за участі зацікавлених сторін щодо реструктуризації Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України»

• Наказ № 682 від 20.09.2013 «Про затвердження Методики визначення спроможності (наявнос-ті) або відсутності вільної пропускної потужнос-ті Єдиної газотранспортної системи України»

• Наказ № 882 від 02.12.2013 «Про покладення функцій оператора Єдиної газотранспортної сис-теми України»

• Наказ № 936 від 12.12.2013 «Про вжиття заходів до посилення фінансової дисципліни Націо-нальної акціонерної компанії «Нафтогаз Украї-ни»

• Наказ № 998 від 24.12.2013 «Про реорганізацію Дочірнього підприємства «Будівельник» Націо-нальної акціонерної компанії «Нафтогаз Украї-ни»

• Наказ № 999 від 24.12.2013 «Про ліквідацію До-чірнього підприємства «Нафтогазбезпека» Наці-ональної акціонерної компанії «Нафтогаз Украї-ни»

• Проекту Закону України «Про внесення змін до статті 2 закону України «Про альтернативні види палива»

Нкре• Постанова від 17.01.2013 № 32 «Про затвер-

дження Правил приєднання електроустановок до електричних мереж»

• Постанова від 31.01.2013 № 75 «Про внесення змін до постанови НКРЕ від 19 квітня 2012 року № 420»

• Постанова від 31.01.2013 № 76 «Про затвер-дження Типового договору на приєднання до газових мереж»

• Постанова від 31.01.2013 № 77 «Про затвер-дження Порядку розрахунку плати за приєд-нання об’єктів замовників до газових мереж»

• Постанова від 31.01.2014 № 87 «Про затвер-дження Змін до Типового договору на купівлю-продаж природного газу (між власниками та по-стачальниками природного газу)»

• Постанова від 12.02.2013 № 115 «Про затвер-дження Методики розрахунку плати за приєд-нання електроустановок до електричних ме-реж»

• Постанова від 07.03.2013 № 226 «Про затвер-дження Типового договору на господарське відання складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотран-спортними або газорозподільними підприєм-ствами»

• Постанова від 07.03.2013 № 227 «Про затвер-дження Типового договору на користування складовими Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами)»

• Постанова від 07.03.2013 № 228 «Про затвер-дження Типового договору на експлуатацію складових Єдиної газотранспортної системи України (між власниками та газотранспортними або газорозподільними підприємствами)»

• Постанова від 14.03.2013 № 251 «Про внесення змін до Порядку встановлення, перегляду та припинення дії «зеленого тарифу» для суб’єктів господарської діяльності»

• Постанова від 03.04.2013 № 369 «Про затвер-дження Процедури встановлення та перегляду тарифів на послуги з транспортування, розпо-ділу, постачання природного газу, закачування, зберігання та відбору природного газу»

• Постанова від 30.05.2013 № 642 «Про підвищен-ня якості обслуговування споживачів електрич-ної енергії»

• Постанова від 20.06.2013 № 709 «Про підвищен-ня якості обслуговування споживачів природ-ного газу»

• Постанова від 27.06.2013 № 771 «Про затвер-дження Порядку визначення розміру місцевої складової для об’єктів електроенергетики, у тому числі введених в експлуатацію черг будів-ництва електричних станцій (пускових комп-лексів), що виробляють електричну енергію з альтернативних джерел енергії (крім доменно-го та коксівного газів)»

• Постанова від 08.07.2013 № 884 «Про затвер-дження методичних рекомендацій стосовно підготовки плану заходів щодо забезпечення відокремлення та незалежності діяльності з пе-редачі електричної енергії місцевими (локаль-ними) електричними мережами та з постачання електричної енергії за регульованим тарифом»

• Постанова від 11.07.2013 № 898 «Про затвер-


дження Порядку визначення необхідного дохо-ду від здійснення діяльності з постачання елек-тричної енергії за регульованим тарифом у разі застосування стимулюючого регулювання»

• Постанова від 11.07.2013 № 899 «Про затвер-дження Порядку визначення регуляторної бази активів суб’єктів природних монополій у сфері електроенергетики»

• Постанова від 11.07.2013 № 900 «Про затвер-дження Порядку розрахунку роздрібних тари-фів на електричну енергію, тарифів на передачу електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами, тарифів на постачан-ня електричної енергії за регульованим тари-фом у разі застосування стимулюючого регулю-вання»

• Постанова від 18.07.2013 № 979 «Про внесення зміни до Ліцензійних умов провадження госпо-дарської діяльності з постачання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ за регу-льованим тарифом»

• Постанова від 18.07.2013 № 980 «Про внесення зміни до Умов та Правил здійснення підприєм-ницької діяльності з постачання електричної енергії за регульованим тарифом»

• Постанова від 23.07.2013 № 1009 «Про встанов-лення параметрів регулювання, що мають дов-гостроковий строк дії, для цілей стимулюючого регулювання»

• Постанова від 26.07.2013 № 1029 «Про застосу-вання стимулюючого регулювання у сфері пе-редачі електричної енергії місцевими (локаль-ними) електричними мережами»

• Постанова від 26.07.2013 № 1030 «Про затвер-дження Процедури встановлення тарифів для ліцензіатів з постачання електричної енергії за регульованим тарифом та/або з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами у разі застосування стимулюючого регулювання»

• Постанова від 26.07.2013 № 1031 «Про затвер-дження Порядку розподілу активів, витрат та доходів між видами діяльності ліцензіатів з по-стачання електричної енергії за регульованим тарифом та/або з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електромережами»

• Постанова від 26.07.2013 № 1032 «Про за-твердження Порядку визначення необхідного доходу від здійснення діяльності з передачі електричної енергії місцевими (локальними) електричними мережами у разі застосування стимулюючого регулювання»

• Постанова від 15.08.2013 № 1105 «Про внесення змін до Ліцензійних умов провадження госпо-дарської діяльності з постачання природного

газу, газу (метану) вугільних родовищ за регу-льованим тарифом»

• Постанова від 15.08.2013 № 1110 «Положення про порядок подання, визначення та затвер-дження економічних коефіцієнтів нормативних технологічних витрат електроенергії»

• Постанова від 07.11.2013 № 1410 «Про затвер-дження змін до Порядку проведення аукціонів щодо доступу до пропускної спроможності міждержавних електричних мереж України для експорту електричної енергії»

• Постанова від 14.11.2013 № 1431 «Про затвер-дження Змін до Порядку розрахунку плати за приєднання об’єктів замовників до газових ме-реж»

• Постанова від 21.11.2013 № 1467 «Про затвер-дження Порядку фінансування послуг з при-єднання електроустановок до електричних ме-реж»

• Постанова від 28.11.2013 № 1499 «Про затвер-дження Порядку формування тарифів на тран-спортування природного газу розподільними трубопроводами на основі багаторічного сти-мулюючого регулювання»

• Постанова від 28.11.2013 № 1500 «Про затвер-дження Порядку визначення регуляторної бази активів суб’єктів, що здійснюють розподіл при-родного газу»

• Постановою від 26.12.2013 № 1722 «Про затвер-дження Змін до Порядку доступу та приєднання до Єдиної газотранспортної системи України»

• Постанова від 31.12.2013 № 1910 «Про затвер-дження Змін до Порядку формування, розра-хунку та встановлення цін на природний газ для суб’єктів господарювання, що здійснюють його видобуток»

• Постанова від 10.01.2014 № 7 «Про встановлен-ня регуляторної норми доходу на регуляторну базу активів, яка створена на дату переходу до стимулюючого регулювання»

• Постанова від 23.01.2014 № 47 «Про внесення змін до Алгоритму розподілу коштів, що над-ходять на поточні рахунки із спеціальним режи-мом використання гарантованих постачальни-ків природного газу»

• Проект постанови «Про затвердження Методи-ки розрахунку тарифів на послуги з транспорту-вання природного газу магістральними трубо-проводами»

• Проект постанови «Про затвердження Методи-ки розрахунку тарифів на послуги з транспор-тування природного газу розподільними тру-бопроводами»


• Проект постанови «Про затвердження Методи-ки розрахунку тарифів на послуги з постачання природного газу за регульованим тарифом»

• Проект постанови «Про затвердження Порядку фінансування послуг з приєднання об’єктів за-мовника до газових мереж»

• Проект постанови «Про затвердження Порядку формування інвестиційних програм газопоста-чальних, газорозподільних, газотранспортних та газозберігаючих підприємств»

• Проект постанови «Про внесення змін до Ліцен-зійних умов провадження господарської діяль-ності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ»

• Проект постанови «Про внесення змін до Лі-цензійних умов провадження господарської діяльності з транспортування природного, на-фтового газу і газу (метану) вугільних родовищ трубопроводами»

• Проект постанови «Про внесення зміни до Лі-цензійних умов провадження господарської діяльності з розподілу природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ»

• Проект постанови «Про внесення змін до Ліцен-зійних умов провадження господарської діяль-ності із зберігання природного газу, газу (метану) вугільних родовищ»

• Проект постанови «Про затвердження Змін до Порядку контролю за додержанням ліцензійних умов провадження господарської діяльності на ринку природного газу»

• Проект постанови «Про затвердження Поряд-ку відшкодування збитків, завданих газопоста-чальному або газорозподільному підприємству внаслідок порушення споживачем природного газу Правил надання населенню послуг з газо-постачання»

• Проект постанови «Про затвердження Порядку відшкодування збитків, завданих споживачеві природного газу внаслідок порушення газо-постачальним або газорозподільним підпри-ємством Правил надання населенню послуг з газопостачання»

• Лист від 29.01.2014 № 591/15/47-14 «Інформація про здійснення НКРЕ регуляторної діяльності протягом 2013 року»

міністерство екології і природних ресурсів• Наказ № 541 від 22.10.2008 «Про затвердження

технологічних нормативів допустимих викидів забруднюючих речовин із теплосилових устано-вок, номінальна теплова потужність яких пере-вищує 50 МВт»

• Наказ № 659 від 17.12.2012 «Щодо затверджен-ня Базового плану адаптації екологічного зако-нодавства України до законодавства Європей-ського Союзу (Базовий план апроксимації)»

Інше• European Commission MEMO/13/400. EU-Ukraine

Conclusions on the Roundtable Gas Market Developments in Ukraine

• Восьмий спільний звіт Україна-ЄС щодо вико-нання Меморандуму між Україною та ЄС про по-розуміння щодо співробітництва в енергетич-ній галузі протягом 2013 року

• Наказ Фонду державного майна України № 1955 від 28.08.2013 «Про затвердження змін до Методики оцінки активів суб’єктів природних монополій, суб’єктів господарювання на суміж-них ринках у сфері комбінованого виробництва електричної та теплової енергетики»

• Меморандум про порозуміння щодо співробіт-ництва у сфері статистики між Технічним секре-таріатом INOGATE та Державною службою ста-тистики України

• Заключний звіт «План дій з енергетичної статис-тики для України»