складні слова
TRANSCRIPT
Складні слова можна утворювати за допомогою сполучних звуків і без них.
1.Сполучні звуки О, Е (Є). коли перша частина складного слова —
прикметник, то сполучним звуком виступає о: важкоатле& т, гірничопромисло& вий,
чорногу& з, яснозо& рий; якщо першою частиною такого слова є прикметник
м’якої групи, то перед о пишемо ь: верхньодніпро& вський, давньору&ський,
середньові&ччя, синьоо& кий.
Примітка.
З цими словами не слід змішувати складних слів, першою частиною яких є прислівник вищого ступеня
порівняння на е: вищезга& даний, нижчепідпи& саний.
2. Коли перша частина складного слова — іменник або займенник, то сполучним звуком буває:
а) після твердого приголосного,
зокрема після шиплячого, звук о: атомохі&д, грушоподі&бний,
дощомі&р, самовчи& тель
але кожум’я&ка, овочесхо& вище, очеви& дний;
б) після м’якого приголосного (неподовженого), який закінчує основу
іменника, пишемо е: бурело&м, землетру&с,
працезда& тний, яйцеподі&бний,
але коно&в’язь, коногі&н, костогри& з,
костопра& в, свинопа& с, свинома& тка;
в) після й, який закінчує основу іменника м’якої групи, або м’якого подовженого
приголосного першої частини пишемо є: боєзда& тність, краєзна& вство;
життєзда& тний, життє&пис, насіннєсуша& рка.
3. Складні слова без сполучного звука.
Складні слова можна утворювати без сполучного звука – шляхом безпосереднього приєднання
основи до основи. При цьому перша основа може
закінчуватися:
а) на голосний звук: всюдихі&д, кількаразо& вий,
радіокоміте& т; одноде& нний, двоя&русний, трині&жок,
чотирику&тник; двадцятирі&чний, п’ятику& тний, семими& льний;
б) на приголосний звук: Бори& спіль, Ви& шгород, Ми& ргород, Но& вгород, У́& жгород; дипкур’є&р,
літреда& ктор, медінститу&т.
4. Складні слова пишемо
разом і через дефіс.
Разом пишемо:а) усі складноскорочені слова й похідні
від них:
Нацба& нк, Міносві&ти,
міськра& да, профспі&лка,
соцстра& х; профспілко& вий,
соцстра& хівський.
Сюди належать і всі складні слова, першою частиною яких виступають
компоненти: авіа-, авто-, агро-, біо-, вело-, водо-,
газо-, геліо-, гео-, гідро-, екзо-, екстра-, електро-, зоо-, ізо-, квазі-, кіно-, космо-,
лже-, макро-, мета-, метео-, мікро-, мілі-, моно-, мото-, нео-, палео-, псевдо-, радіо-, рентгено-, соціо-, стерео-,
супер-, теле-, термо-, турбо-, фоно-, фото- й подібні.;
б) складні слова, першою частиною яких є кількісний числівник
(коли він не позначений цифрою):
двобі&чний, сімдесятирі&ччя, трику& тник, тривідсо& тковий,
чотиримі&сячний, двоосьови& й, чотириа& ктний.
Разом пишуться слова, утворені від підрядних словосполучень
(у яких від одного до іншого слова можна поставити питання):зелений (як довго?) вічно-
вічнозелений,перекоти (куди?) через поле-
перекотиполе,будова (яка?) нова-
новобудова,будує (що?) машини-
машинобудівний
Через дефіс пишемо:а) складні слова, утворені повторенням
того самого слова:
писа& в-писа& в, роби& в-роби& в, ходи& в-ходи& в, бі&лий-бі&лий,
леге& нький-леге& нький, бага& то-бага& то, си& ньо-си& ньо,
ти& хо-ти& хо;
б) складні слова — поєднання синонімів: ги& дко-бри& дко, зро& ду-ві&ку,
ти&шком-ни&шком, ча& сто-гу&сто; антонімів:
більш-ме&нш, ви& димо-неви& димо; близьких за значенням слів, що
передають єдине поняття: ба& тько-ма& ти (батьки), хліб-сіль (їжа); спільнокореневих слів різної будови: вели& кий-превели& кий, з да& вніх-даве&н,
з ді&да-пра& діда, ма& ло-пома& лу, пові&к-ві&ки, ра& дий-раді&сінький,
си& ла-силе&нна, ти& хий-тихе& сенький.
Примітка. Два слова, одне з яких має форму
називного, а друге — орудного відмінка, пишемо окремо;
кіне& ць кінце&м, одни& м одна& , честь че& стю, чин чи& ном.
Так само займенника та іменника того ж кореня:
сама& самото& ю;
в) сполучення слів на позначення приблизності:
день-дру& гий, годи& на-дві, не сього& дні-за& втра, три-чоти& ри.
Примітка. Поєднання слів зі значенням
приблизності або певних числових меж можуть складатися й з двох числівників,
позначених цифрами. У́ таких випадках між ними ставимо тире:
3—4 (дні), учні 8—10 класів;
г) складні вигуки та звуконаслідування: гей-ге& й, гей-гей-ге& й,
ого-го& , бом-бо& м, бом-бом-бо& м;
ґ) протяжні звуки в словах: По-о-лку, стій!
По-о-дай, а то во-о-ни наморились уже й та-а-к біля мене (А. Тесленко);
д) літерні абревіатури з належними до них цифрами:
Ту-154, ЗШ-111, АН-24;е) літерні найменування паралельних
класів у школах, різних будинків з однаковими номерами на тій самій
вулиці: 7-А, 10-Б; вул. Зодчих,буд. 26-А;
є) терміни, у складі яких є літера алфавіту:
П-подібний, Т-подібний;ж) літерні скорочення складних слів:
с.-г. — сільськогосподарський, с.-д. — соціал-демократ, соціал-демократичний,
ст.-сл. — старослов’янський. Але скорочення, утворені від
словосполук, пишемо окремо: с. г. — сільське господарство.
Через дефіс пишуться складні слова, утворені від сурядних словосполучень
(у яких всі слова рівноправні, їх можна з'єднувати повторюваним
сполучником і: і червоний і білий- червоно-білий; і ніжний і рожевий- ніжно-рожевий;
і південний і західний- південно-західний.Але разом пишуться
червоногарячий, жовтогарячий, хитромудрий, зловорожий, глухонімий.
Як виняток пишуться через дефіс складні географічні назви, перша
частина яких вказує на сторону світу:
Південно-Китайське море,
Західно-Сибірська низовина.
Традиційно через дефіс пишуться слова
свят-вечір, багат-вечір, дівич-вечір, зелен-сад,
буй-тур, сон-трава, чар-зілля, жар-птиця,
негній-дерево, люби-мене (незабудка), мати-й-мачуха (підбіл), брат-і-сестра (братки).
Через дефіс пишуться власні назви на зразок
Рава-Руська, Новгород-Сіверський, Кам'янець-Подільський, Володимир-Волинський,
Київ-Товарний (прикметник стоїть після іменника),
Конча-Заспа, Пуща-Водиця, Яр-під-Зайчиком, Ростов-на-Дону,
Франкфурт-на-Майні, Болонь-сюр-Мер.
Через дефіс пишуться також складні прізвища та подвійні імена:
Гулак-Артемовський, Нечуй-Левицький,
Антоненко-Давидович, Анна-Марія,Ігop-Богдан.
імена казкових персонажів: Кабан-Іклан, Іван-Побиван,
Вовчик-Братик;
Через дефіс пишуться такі складні слова іншомовного походження, як
вакуум-аппарат, соціал-демократ, прем'єр-міністр, блок-схема,
унтер-офіцер, генерал-майор, пап'є-маше, віце-президент,
яхт-клуб.
Слова із частинами напів- і пів-
Частини напів- і пів- у значенні "напів" завжди пишуться разом: напівтемрява, напівсон,
півфабрикат, півовал.
Частина пів- у значенні «половина» також звичайно пишеться разом:
піввідра, півроку, півлітра, піввіковий, півкроку, півхлібини.
Але якщо частина пів- має значення "половина", а наступна частина
(у родовому відмінку) починається з букви, що позначає голосний або є
власною буквою, то між ними становиться дефіс:
пів-абрикоса, пів-обличчя, пів-оберта, пів-Києва.