1

УКРАЇНСЬКОГО Я РОДУ – ДОНЕЧКА СВОГО НАРОДУ

ХОМЕНКО МАРІЯ СЕРГІЇВНА

Вишнівський центр творчості дітей та юнацтва

2

Я - Хоменко Марія Сергіївна,

займаюсь в літературній студії

«Ярінь» ВЦТДЮ,якою керує

Підлісняк Н.М.

Учениця 8-Б класу Петропавлівсько –

Борщагівської ЗОШ , люблю

писати вірші,

Я МРІЮ Я мрію літати , мов птах,

В високих легких небесах.

Я мрію кружляти над світом,

Як ластівка навколо діток,

Як Земля навколо орбіти,

Як сонце навколо світу.

Я мрію світити , мов світоч,

І все це я хочу здійснити.

ПРО МЕНЕ

Одної теплої літньої днини

Дуже раділа моя родина.

На світ народилася нова людина,

Сім'ю ощасливила друга дитина.

На честь Божої Матері мене

назвали,

Щоби вона мене оберігала.

Ще дали мені батьки ніжну й

могучу,

Найкращу у світі мову співучу.

Я народилася на Україні,

У мене є дружна й весела родина,

Українську пісню, обряди , звичаї,

Мене мама й тато з дитинства навчають.

Я є УКРАЇНКА і цим я пишаюсь,

Люблю рідну землю, мови не цураюсь.

Бо знаю я твердо, що де б не була я,

Та кращої мови і пісні немає.

1

У МОЄМУ СЕРЦІ

ПАМ'ЯТЬ ЖИВЕ

Пам'ять , пам'ять,

У моєму серці живе,

Коли бачу солдата,

Який, мов сторожу несе.

Він у центрі села,

На почесному місці стоїть,

І немов у майбутнє

Щасливе і світле глядить.

Коли в школу заходжу,

Погляд падає на юнака,

Що на грудях медалі ,

А в очах, наче даль голуба.

Коли була маленька

Я ніяк не могла ще збагнуть,

Чого люди солдатам

Завжди свіжі букети несуть.

А коли підросла,

До нас в школу прийшов ветеран,

Розповів про війну,

Він згадав їх усіх…

Молодих юнаків і дівчат,

Що забрала жахлива війна,

І не повернула назад.

Вони в розквіті сил,

Не задумуючись ні на мить,

Рідну землю пішли боронить,

Щоби люди могли мирно жить.

Я збагнула тоді,

Що герой – це не просто звання,

За яке віддали ці солдати

Молоде і квітуче життя.

Це щасливе майбутнє

Для мене і тих поколінь ,

Що у мирі живуть,

Й не відчули воєнних жахіть.

Зрозуміла тоді я усе,

І схиляю щодня я чоло,

На могилі героя-солдата,

Що у центрі при вході в село.

І про біль від залишених ран .

2

МОЯ РОДИНА

Найбільше щастя - це

Коли у тебе є родина.

Коли підтримають тебе

У тяжкую годину.

Коли поплакатись в плече

Ти можеш мамі й тату,

Коли розкажеш ти секрет

Ріднесенькому брату.

Але коли нема сім’ї,

Нічому ти не рада,

Бо лиш родина і сім’я

Людині є розрада.

3

МОЯ УЛЮБЛЕНА ПОРА РОКУ У небі над моїм селом

Летять , летять лелеки.

І чути в мене за вікном

Дзвінкий і дружний клекіт.

Вже все навколо зацвіло,

Духмяно пахне цвітом.

І грає сонце золоте,

Бо йде у гості літо.

Воно тепло своє несе,

І вражень так багато.

Канікули чекають нас,

Щоб всім відпочивати.

4

МІЙ УЛЮБЛЕНИЙ ПОЕТ

“…І брат з братом обнялися

І поговорили …»

Т.Г.Шевченко «Єретик»

Твої заповіти здійснили,

Вже вільно народ наш живе.

Вкраїна розправила крила

Й у краще майбутнє іде.

У вільній сім’ї і великій,

Врочисто згадаєм Тебе,

І вдячності слово народне,

Немов спів пташиний пливе.

ШЕВЧЕНКОВІ

Україно,моя мати,

Гарна ,щедра й мила.

Вона мене годувала,

Й теплом обігріла.

Народився тут Шевченко,

Наш поет відомий.

Написав багато творів

Нам вони знайомі.

Він писав про те,

Що бачив, і що турбувало

Його серце, його душу,

Як колись бувало.

Він писав про давню славу,

Козаків й гетьманів,

Про недолю і неволю

Та людей в кайданах.

Він писав про матір й сина,

І про край свій рідний.

Про життя свого народу,

Він поет був гідний.

5

Я ЗАЧАРОВАНА

ОСІННЮ

Княгиня Осінь чарівна

В наші сади прийшла вона.

Барвиста, золота, прекрасна,

Княгиня Осінь щедра, ясна

Прийшла у сад - створила казку,

Вдягнула ліс в яскраву маску.

Встеляє з листя килим знову,

Співає ніжно колискову.

ОСІНЬ

Щедра осінь нам дарує

Чарівні свої плоди.

Барвами листки малює,

В ліс заходить і сади.

Прикрашає нашу землю

Чарівниця золота.

День осінній рік годує,

В гості вже іде зима.

6

З ІСТОРІЇ

МОЄЇ ЗЕМЛІ

Колись дуже давно,

Ще в княжії часи.

Коли на квітах красувались

Крапельки роси,

Утворена була наша країна,

І дали їй чудову назву - Україна .

А все це тому, що була із краю

Русі – держави, це з книжок я знаю.

Тут розвивалось ремесло,

цвіла торгівля,

Потрохи зводилися різнії будівлі.

І через кілька років

Вже про неї знали всі,

Бо вже зміцніла Україна,

Та величалася в повній красі.

Але не довго так усе було,

Бо через заздрощі і сварки,

У країні почалися чвари:

Розірвали бідну неньку

на шматки,

Поділили територію на часточки.

Та не скорилась чужій волі,

Як амазонка, йшла з мечем

Проти неволі і сваволі,

Цей кат порізав рідну неньку,

І поділивши на шматки

Народ єдиний, віру ,мову,

Хотів забрати навіки.

Та об’єднались козаки,

Щоб захистити Батьківщину,

Вони відважно як один,

Всі воювали до загину.

Щоби ніякі вороги,

Не кривдили нашу Вкраїну.

І рід наш славний і величний,

Що пережив важкі часи,

І виборов собі свободу

Уже ніколи не посміє

Схилити у покорі голови.

І зацвіли кругом луги,

Народ живе у вільнім краю,

Скрізь слово ріднеє звучить,

І пісня радісно лунає.

Козаки бились з палачем.