Презентація на тему:“Види покарання за вчинення

зловчинів”

Виконала студентка

4 курсу, ФЕтаУ,-6504,

заочної форми

навчання

Крупенчик Жанна

Що ж таке покарання

Покарання – примусовий захід, що

застосовується від імені держави за вироком

суду до особи, визнаної винною у скоєнні

злочину, і полягає в передбаченому законом

обмеженні прав і свобод засудженого.

Покарання є найбільш суворим видом

кримінальної відповідальності

Кримінальний кодекс

передбачає 12 видів покарань,

що поділяються на:

*основні покарання;

*додаткові покарання;

*покарання, що можуть

призначатися як основні та

додаткові.

Види основних покарань:

громадські роботи

(на строк від 60 до

240 годин при

відбуванні не більш

ніж по 4 години на

день). Це покарання

полягає у виконанні

у вільний від роботи

чи навчання час

суспільно корисних

робіт;

виправні роботи

(від 6 місяців до

2 років). Із суми

заробітку

засудженого

утримується в

дохід держави від

10 до 20 %;

службові

обмеження для

військовослужбовці

в (на строк від 6

місяців до 2років). Із

суми грошового

забезпечення

засудженого

утримується в дохід

держави від 10 до

20%. Під час

відбування

покарання

засуджений не може

бути підвищений за

посадою, у

військовому званні,

термін покарання не

зараховується у

строк вислуги років

для присвоєння

чергового звання;

арешт (на строк від 1

до 6 місяців);

позбавлення

волі на певний

строк (від 1 до

15 років);

обмеження волі (на

строк від 1 до 5 років).

Покарання полягає в

утриманні особи в

кримінально-

виконавчій установі

відкритого типу без

ізоляції від суспільства

під наглядом і з

обов’язковим

залученням до праці;

утримання в

дисциплінарному

батальйоні

військовослужбовців

(на строк від 6 місяців

до 2 років). Цей вид

покарання

застосовується тільки до

військовослужбовців

строкової служби;

довічне позбавлення волі

Види додаткових покарань:

1) позбавлення військового, спеціального

звання, рангу, чинів або кваліфікаційного

класу;

2) конфіскація майна.

Ці покарання не можуть призначатися як

самостійні, вони приєднуються до основних

покарань.

Види покарань, що можуть призначатися як

основні та додаткові:

1) штраф (від 30 до 1000 неоподатковуваних

мінімумів доходів громадян);

2) позбавлення права займати певні посади або

займатися певною діяльністю (на строк від 2 до 5

років – як основне покарання і на строк від 1

року до 3 років – як додаткове покарання). Цю

групу покарань можна застосовувати як

самостійно, так і приєднувати їх до основних

покарань.

Особливості відповідальності неповнолітніх.

Кримінальній відповідальності підлягають особи, яким

на момент скоєння злочину виповнилося 16 років.

Інакше кажучи, кримінальний закон поширює свою дію

на неповнолітніх – осіб, що не досягли 18-річного віку.

До неповнолітніх, визнаних винними у скоєнні злочину,

судом можуть бути застосовані такі основні види

покарань:

1) штраф;

2) громадські роботи;

3) виправні роботи;

4) арешт;

5) позбавлення волі на певний строк.

До неповнолітнього можуть бути застосовані додаткові

покарання у вигляді штрафу і позбавлення права

займати певні посади чи займатися певною діяльністю.

Кримінальна відповідальність неповнолітніх має певні

особливості:

при призначенні

покарання

неповноліття

розглядається як

обставина, що

пом’якшує

відповідальність

неповнолітній, що вперше вчинив злочин

невеликої тяжкості, може бути звільнений

від кримінальної відповідальності, якщо

його виправлення можливе без застосування

покарання. У цих випадках до

неповнолітнього застосовуються примусові

заходи виховного характеру;

неповнолітньому, що вперше скоїв злочин

невеликої тяжкості, не може бути

призначене позбавлення волі. Якщо його

виправлення можливе без застосування

покарання, суд може застосувати

примусові заходи виховного характеру, що

не є покаранням;

до неповнолітнього,

засудженого до

позбавлення волі,

може бути застосоване

звільнення від

відбування покарання

з випробуванням (на

строк від одного року

до двох років);

Неповнолітній, що вчинив злочин невеликої чи середньої тяжкості,

може бути звільнений судом від покарання, якщо буде визнано, що

внаслідок щирого розкаяння і подальшої бездоганної поведінки він на

момент ухвалення вироку не потребує застосування покарання. У

цьому разі суд застосовує до неповнолітнього такі примусові заходи

виховного характеру:

*застереження;

*обмеження дозвілля і встановлення особливих вимог до поведінки

неповнолітнього;

*передача неповнолітнього під нагляд батькам або особам, що їх

заміняють, або під нагляд педагогічного чи трудового колективу з його

згоди,;

*покладення на неповнолітнього, що досяг 15-річного віку і має майно,

кошти чи заробіток, обов’язку з відшкодування заподіяної майнової

шкоди;

*направлення неповнолітнього до спеціального навчально-виховного

закладу для дітей і підлітків до його виправлення (на строк не більш

ніж 3 роки);

ККУ встановлює випадки, коли особа, яка вчинила злочин, може

бути звільнена від кримінальної відповідальності у зв’язку:

-з дійовим каяттям (позитивні дії особи після вчинення злочину,

які безперечно свідчать про бажання усунути шкоду, спричинену

злочином);

-з примиренням винного з потерпілим;

-з передачею особи на поруки (особа, яка вперше вчинила злочин

невеликої або середньої тяжкості та щиро покаялася, може бути

звільнена від кримінальної відповідальності);

-зі зміною обстановки (зникнення особливих умов місця та часу,

що надали діянню злочинного характеру);

-із закінченням строків давності( Законом передбачено два види

строків давності: диференційований, тривалість якого залежить

від тяжкості вчиненого злочину, та загальний для всіх злочинів

15-річний строк для осіб, які переховуються від слідства або

суду.)

Особа звільняється від кримінальної відповідальності,

якщо з дня вчинення нею злочину і до дня набрання

вироком законної сили минули такі строки:

1) 2 роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості,

за який передбачене покарання менш суворе, ніж

обмеження волі;

2) 3 роки – у разі вчинення злочину невеликої тяжкості,

за який передбачене покарання у виді обмеження або

позбавлення волі;

3) 5 років – у разі вчинення злочину середньої тяжкості;

4) 10років – у разі вчинення тяжкого злочину;

5) 15 років – у разі вчинення особливо тяжкого злочину.

Давність не застосовується у разі вчинення злочинів

проти миру та безпеки людства, передбачених у статтях

437-439 і частині першій статті 442 ККУ.

Судимість – це особливий правовий стан особи,

який виникає у зв’язку з постановленням

обвинувального вироку і призначенням покарання

та тягне певні, несприятливі для засудженого,

правові наслідки, що виходять за межі покарання.

Наявність судимості тягне за собою і такі загально-

правові наслідки, як неможливість займатися

певними видами професійної діяльності.

Зокрема, особа, яка має судимість, не може бути

суддею, адвокатом, нотаріусом та судовим

єкспертом

Зняття судимості визначає її анулювання

спеціальним з цього приводу рішенням суду

(ст.91 КК). Зняття судимості можливо лише

до перебігу строків її погашення,

передбачених у ст.89 КК. Тому воно

практично завжди є достроковим. Якщо суд

не вважає за можливе зняти судимість, то

особа продовжує вважатися судимою

перетерплювати пов’язані з нею обмеження

до повного закінчення передбачених

законом строків погашення судимості.