План1.Язичництво….

2.Язичництво стародавньої Русі

а.)Обряди

б.)Тваринні божества

в.)Домашні божества

г.)Божества-чудовиська

д.)Стародавні святилища

є.)Боги епохи

е.)Жерці

3.Язичництво в міському побуті XI-XIII вв

4.Слов'янське неоязичництво

5.Групи «Кола Язичницької Традиції»

6.Історія неоязичництва в Україні

7.Додатки

Нема, не було і не буде на землінарода, представники якого не задавали собі питання: «Хто ми?», «Звідки ми і куди йдемо?», «Де наша домівка?».Можливі відповіді містятьнаціональні і світові релігії. І одну зцих релігій я хочу презентувати. Мійвибір-це…

Язичництво(від ст.-слав. язици —народи, що мають свою власнумову, культуру, світогляд, писемність) —буквально, «релігія народів» або«інородна релігія». При безлічі значеньтерміну, в християнстві цим словом зазвичай позначають нехристиянськіполітеїстичні релігії.

ЯЗИЧНИЦТВО

Язичництво стародавньої Русі

Така віра отримала назву язичництво, тобто «народна віра». Слов'яни-язичники поклонялися стихіям, вірили в спорідненістьлюдей з різними тваринами, приносили жертви божествам, щонаселяли все довкола. Кожне слов'янське плем'я молилосясвоїм богам. Єдиних для всього слов'янського світу уявлень про богів ніколи не існувало: оскільки слов'янські племена в дохристиянський час не мали єдиної держави, вони не булиєдині у віруваннях. Тому слов'янські боги не зв'язані родиннимистосунками, хоча деякі з них і дуже схожі один на одного.

У слов'янських казках зустрічається безліч чарівних персонажів – то жахливих ігрізних, то таємничих і незрозумілих, то добрих і готових допомогти. Сучаснимлюдям вони здаються химерною вигадкою, але за старих часів на Русі свято вірили, що:

в кам'яних горах мешкає змій, що викрадає красунь

в гущавині лісу знаходиться хата Баби Яги,

а кінь уміє говорити людським голоом.

Обряди

Похоронний обряд :Самим відповіднимднем для похоронів вважається п'ятниця - день Мокоши. Небіжчика одягають у все біле, закривають білим покривалом, кладуть в домовину мілодари і поминальну їжу.Горщикставлять в ногах покійного. Небіжчик у вятичійповинен лежати головою на захід.Крадупідпалюють вдень, на заході, щоб покійний"бачив" світло і "йшов" услід за вирушаючимсонцем.

Весільний обряд : За словянським звичаєм наречений

вкрадав наречену на ігрищах передчасно домовившись з нею опровикрадення. Потім наречений давав вино - викуп за наречену. За день до весілля майбутня теща пече курник, посилаючи його в будинок нареченого. Вранці весільного дня жених сповіщає наречену, щоб вона готувалася до вінця. Батьки нареченої розстилають на лаві шубу, садять на неї свою дочку і починають одягати у весільне вбрання. Як тільки одягнуть, то посилаютьгінця до жениха. Незабаром весільний поїзд під'їжджає до воріт. Дружка нареченого стукає у ворота, викликає господаря іговорить, що, мовляв, полюємо на зайців, та один заєць махнув до тебе за ворота, потрібно відшукати. Наречений старанно шукає захованого "зайця" (наречену), а, відшукавши, і виклопотавши благословення у батьків, садить у весільний поїзд і їде на вінчання. Після викупу наречений інаречена, тримаючи в руках по засвіченій свічці, йшли до храму або до свещенного дуба. Дорогою додому молоді йшли, міцно притискаючисьодин до одного, а гості поперемінно смикали їх за рукави, намагаючисьрозлучити. Після такого нехитрого випробування всі усаджувалися за стіл іпочинали бенкетувати. ..

Обряд найменування

Коли дітям із Слов'янських і АрійськихРодів виповнювалося 12 років (108 місяців) і вони досягали зросту 124 см, для дітей Великої Раси починався новий етап в житті. Все підростаюче поколінняпроходило древні Обряди Повноліття іОбряди Найменування, бо наші Предки вважали ім'я важливою частиноюлюдської особи. Ім'я визначало Дорогу Людини, його призначення.

Дівчата отримували символічне веретено і прялку; цеозначало, що за 4 роки вони повинні були досконалоопанувати рукоділля, ведення домашньогогосподарства, рільництво і садівництво, кулінарнемистецтво, догляд за дітьми.

Хлопці в 12 років отримували два мечі. Це означало, щоза 9 років вони повинні були досконало опанувати бойовіприйоми володіння мечами і стати воїнами, Богами-3aхисниками свого роду, своєї Древньої Віри і своєї Рідноїземлі, незалежно від вибраної Дороги і Расовоїприналежності.

У далеку епоху, коли основним заняттям слов'ян було полювання, а не землеробство, вони вірили, що дикі тварини – їх прабатьки. Слов'яни вважали їх могутніми божествами, яким слідпоклонятися. В кожного племені був свій тотем, тобто священна тварина, якій плем'япоклонялося .

Тваринні божества

Господарем язичницького лісу був ведмідь – найсильніший звір. Він вважався захисникомвід всякого зла і заступником родючості – саме з весняним пробудженням ведмедядревні слов'яни пов'язували настання весни.Аж до ХХ ст багато селян зберігали в будинках ведмедячу лапу як талісман-оберіг, який повинен захищати свого власника відхвороб, чаклунства і всіляких бід .

Декілька племен своїм предком вважали Вовка і шанували його як божество. Ім'я цьогозвіра було священним, його заборонялося виголошувати вголос.

Серед домашніх тварин слов'янипонад усе шанували Коня, адже колись предки більшості народів Євразії вели кочовий спосіб життя, і в подобізолотого коня, що біжить по небу, їмпредставлялося сонце.

Домашні Божества

Духи населяли не лише ліси і води. Відомонемало домашніх божеств – доброзичливціві доброжилів, на чолі яких стояв домовий,

що жив або в підпіччі, або втапочку, повішеному для нього на піч. Домовий покровительствовал господарству: якщо господарі були старанні, то до блага додавав благо, а за лінь карав бідою. Вважалося, що з особливою увагоюдомовий відносився до худобини: ночами розчісував гриви і хвости коней (а якщосердився, то навпаки спутував шерсть тварин ), він міг відняти молоко у корів, а мігзробити удій рясним, він мав владу над життям і здоров'ям новонародженихдомашніх тварин. Тому домового прагнулизадобрити

Коли господарі переїздили на нове місце,то зайшовши в хату,брали кішку іпідносили до печі в подарунокдомовому,при цьому промовляючи : « Дарую тобі домовий-батюшка, мохнатого зверка на багатий двір.»

Віра в домового тісно перепліталася звірою в те, що померлі родичідопомагають живим. У свідомостілюдей це підтверджується зв'язкомдомового з піччю. В давнину багато хтовірив, що саме через димар в сім'юприходить душа новонародженого ітакож через димар вирушає дух покійного.

Абсолютно інші божества мешкали в лазні, яка в язичницькі часи вважаласянечистим місцем. Банник був злим духом, що лякав людей. Щобвмилостивити банник, люди післямиття залишали йому віник, мило іводу, в жертву баннику приносили чорну курку.

Банник завжди миється після всіх людей, щозвичайно розділяються на три черги, а тому четвертої зміни, або четвертої пари, всібояться, вважається, що в цю пору такожмиються :

Чорти

лісовики

русалки

Культ «малих» божеств не зник з приходом християнства. Повір'я збереглися по двохпричинах.

По-друге, люди вважали, що малі божества живутьпоруч і людина спілкується з ними щодня, тому, не дивлячись на церковні заборони, продовжувалишанувати добрих і злих духів, тимсамим, забезпечуючи собі благополуччя і безпеку.

По-перше, шанування «малих» божеств буломенш явним, чим культнебесних богів, землі ігрози. «Малим» божествам не будувалисвятилищ, обряди в їх честь здійснювалисяудома, в колі сім'ї.

Божества – чудовиськаНайгрізнішим вважався владика підземного і підводного світу – Змій. Змій – могутнє і вороже чудовисько – зустрічається в міфології практично будь-якого народу. Північні слов'яни поклонялися Змієві – владиціпідземних вод – і називали його Ящір. Святилище Ящера розташовувалося на болотах, берегах озер і річок. Берегові святилища Ящера мали ідеально круглу форму - як символ досконалості, порядку протиставлявся руйнівній силі цього бога.В якості жертв Ящерові кидали в болото:

чорних курей

молодих дівчат.

З переходом до землеробства релігійніуявлення мисливської епохивидозмінювалися абозабувалися, жорсткість древніх обрядівлагіднішала: жертвопринесення людинизмінялося на жертвопринесення коня, а пізніше за чучело. Слов'янські боги землеробської пори світліші і добріші до людини.

Древні святилища

«Малі» божества не мали ні жерців, ні святилищ, їммолилися або поодинці, або сім'єю, або селищем абоплем'ям. Для шанування високих богів збиралосядекілька племен, для цього створювалися храмовиєкомплекси, формувався жрецький стан. Спрадавнамісцем загальноплемінних молінь були гори, особливо «лисі», тобто з безлісою вершиною. На вершині горба знаходилося «капище» – місце, де стояв капь – ідол. Довкола капища йшов підковоподібний насипний вал, на вершині якого горіли кради – священні вогнища.

Нажаль, але слов'янськіх ідолівзбереглося украй мало. Це пояснюєтьсяне стільки гоніннями на язичество, скільки тим, що ідоли, в своїй більшостібули дерев'яними. Використання дерева, а не каменя для зображення богів, пояснювалося не дорогоцінністю каменя, а вірою в магічну силу дерева – ідол, таким чином, сполучав в собі священнусилу дерева, і божества.

ЖерціЯзичеські жерці – волхви – здійснювали обряди в святилищах, виготовляли ідоли і священніпредмети, використовуючи магічні заклинання, вони просили богів про рясний урожай. Слов'яни довгозберігали віру у волхвів-хмарогонителів, якіперетворювалися на вовків, в такій подобі піднімалися на небеса і закликали дощ або розганяли хмари. Іншоюмагічною дією на погоду було – «чародійство»-заклинальні дії з чарою (чашею), наповненою водою. Водою з цих судин окроплювали посіви, щоб збілишитиврожай. Волхви також виготовляли амулети – жіночі ічоловічі прикраси, покриті заклинальними символами.

Боги епохи

З переходом слов'ян до землеробстваважливу роль в їх віруваннях стали грати сонячні (солярні) боги. Багато щов культі слов'ян запозичене в східнихсусідніх кочових племен, іменабожеств також мають скіфське коріння.

Бєлбог — втілення світла, бог

добра, успіху, щастя, блага, уособленняденного і весняного неба. Святилище йогобуло на горбі, відкритому сонцю, а багаточисельні золоті і срібні прикрасиБєлбога відображали гру променів і навітьвночі осявали храм, де не було ні єдиноїтіні, ні єдиного похмурого куточка. «На білійРусі не без добрих людей», — спрадавнаговорили в народі, іменуючи білим іВітчизну свою, і царя, і віру. А білий світзавжди був втіленням світу, землі інебес, всього неосяжного Всесвіту. Жива пам'ять про древнього Белбога і донинізберігається в переказах про Білуна.

Велес — один з найбільших богів

стародавнього світу, син Рода, брат Сварога. Його головним діянням стало те, що Велес привів створений Родом і Сварогом світ в рух. Велес - "скотський бог" - господар дикоїприроди, господар Наві, могутній чарівник іперевертень, тлумач законів, вчительмистецтв, заступник мандрівників іторговцев, бог успіху

Даж-бог -бог Сонця, подавець тепла і

світла, бог родючості і цілющої сили. Йогоім'я чується в короткій, такій, що дожила до наших днів, молитві - «Дай, Боже!» Дажбогзнаходиться в Шлюбі з Місяцем. Красива молода дівиця з'являється на початку літа, старіє з кожним днем і залишаєДажбога взимку. Говорять, що землетруси —знак поганого настрою пари.

Догода — бог тихого, приємного вітру і

ясної погоди, повна протилежність своємулютому братові, заступникові вітрівПозвізду. Бог Догода мав свої храми, алежодних інших жертв, окрім веселих, ніжнихпісень і танців, приймати не бажав. За старих часів молодь з настанням осенізбиралася в чиєму-небудь будинку на посиденьки. Дуріли, розповідали страшніісторії, а траплялося, грали в Догоду. Хлопцюзав'язували очі, а яка-небудь з дівчатпошепки співала йому на вушко про голубка Догоду. Якщо вгадає «Догода», хтоспівунка, - тут же цілує її, услід за тимвибирають «Догодою» іншого хлопчину -доки все не перецілуються.

Китоврас — бог-кентавр, бог-

будівельник, учений і винахідник. Храм Сонця, побудований Китоврасом за допомогою птиці Гамаюн, згаданий в «КнизіКоляди»

Напевно, найбільш відомими зі всіхдохристиянських богів Русі донинізалишилися, як не дивно, не Род, Сварогабо Перун, а кентавр Китоврас іпокровителька жінок Мокошь. Лише їхзнають по іменах і ліплять з глини. Церозписні свистілки, в яких може подутикожен хто бажає: люди вірять, що цей свист відганяє нечисту силу.

Коляда — древній бог веселих

застіль, вважається що ім'я його утвореневід слова «коло» (круг). Вчитель Третьогозакону життя. Він повідав людям про ВеликеКоло Сварога, про День і Ніч Сварога, а також заснував перший календар. Іншимисловами, Коляда вивів людей за межімиттєвого існування, детально виклавши, як рухається час і яких змін від нього слідчекати.

Кришень — син Всевишнього і богиніМайї, доводився братом самому первотворцю світу Роду, хоча був значномолодше за нього. Повернув людям вогонь, бився на березі Льодовитого океану з Чорнобогом і переміг його.

Лель — в міфології древніх слов'ян бог любовної пристрасті, син богині краси ілюбові Лади.

Овсень — молодший брат-близнюк Коляди. Йому дісталася роль на практиціздійснювати ті божественні знання, якимучив людей Коляда.

Перун — бог грозових хмар, грому іблискавки, найзнаменитіший з братівСварожичів. Перун - заступник воїнів ікняжої дружини, бог-управитель, бог караючий за невиконання законів, захисникДійсності, подавець чоловічої сили.

Род — бог-творець видимого світу. Все, народжене Родом, до цих пір несе в собійого ім'я: природа, батьківщина, батьки, родичі. Род народив Сварога — великого бога, який довершив творіння світу. Все, щоіснує, — лише мала Його частина.

Святобор — бог лісів і лісових угідь. Вінзумовлює долю, життя і долю всіхмешканців лісу, забезпечуючи гармонію ізгоду в природі.

Сварог — бог-творець землі і небес.

Сварог - джерело вогню і його повелитель. Він творить не словом, не магією на відмінувід Велеса, а руками, він створюєматеріальний світ. Він дав людям Солнце-Ра і вогонь. Сварог скинув з небес на землю плуг і ярмо, щоб обробляти землю; бойовусокиру, щоб цю землю захищати відворогів, і чашу для приготування в нійсвященного напою.

Семаргл — бог вогню і місяця, вогненних

жертвопринесень, дома івогнища, охоронець насіння і посівів. Мігобертатися священним крилатим псом.

Стрибог — в східнослов'янській

міфології бог вітру. Він може викликати іприборкати бурю і може обертатися своїмпомічником, міфічною птицею Стратім. А взагалі вітер зазвичай представляли в образісивоволосого старого, що мешкає на краю світу, в глухому лісі або на островіпосередині моря-океяна.

Чорнобог — бог

холоду, знищення, смерті, зла; бог безумства і втілення всього поганого ічорного. Чорнобог - повелитель Наві, Тьми іПекельного царства.

Ярило — бог весни, весняного світла і

тепла; юна, стрімка і некерована сила; божество пристрасті і родючості. Символ свята відродження життя.

Берегиня — велика давньослов'янська

богиня, що породила все суще. Її всюдисупроводжують променисті вершники, щовтілюють сонце. До неї особливо часто зверталися в період дозрівання хлібів - цевказує на приналежність богині до верховних заступників людського роду.

Слов'янські богині

Девана — в слов'янській міфології богиня

полювання, дружина бога лісів Святобора. Девану древні слов'яни представляли в подобі красуні, одягненої в багату кунью шубу, облямованою білкою; з натягнутимлуком і стрілами.

Доля і Недоля — в слов'янській

міфології богині долі і успіху. У декоративнихприкрасах навіть на православних храмах змальовували двух рожаниць - щасливуДолю і лиху Недолю (Храм Спаса на Ільіне, Великий Новгород і ін.)

Лада — слов'янська богиня любові і краси.

Ім'ям .Збереглися відомості про те, що в дохристиянські часи в нижній частиніКиєва, на Подолі, стояв величний храм Лади.

Леля — богиня весни, дочка богині

краси, любові і родючості Лади. Згідно зміфами, вона була нерозривно пов'язана звесняним відродженням природи, початком польових робіт. Богиню уявлялиюною, красивою і стрункою дівчиною.

Макошь — Велика Мати, богиня долі і

родючості. Богиня магії ічаклунства, дружина Велеса, в цій нижнійіпостасі є знаменитою Ягою. Хазяйка живоїприроди, захисниця і покровителька жінок.

Морана — могутнє і грізне

божество, богиня зими і смерті, дружина Кощія і дочка Лади, сестра Живі і Лелі. Морана у слов'ян в давнину вважаласявтіленням нечистих сил. Її символи - чорниймісяць, купи розбитих черепів і серп.

Язичництво в міському побуті XI-XIII вв

Прийняття християнства як державної релігії не означало повної і швидкої зміни образу мислення і способу життя. Були засновані єпархії, побудовані церкви, суспільні богослужіння в язичеських святилищах змінилися богослужіннями в християнських храмах, але серйозного перелому в поглядах, повної відмови від вірувань прадідів і побутових забобонів не було.

Язичництву докоряли в многобожжі, а християнствуставили в заслугу винахід монотеїзму. У слов'ян творцемсвіту і всієї живої природи був Род – Святовіт. Російськілюди вичленували з трійці Ісуса Христа і побудували церкви Спаса, що замінив язичницького Дажбога.

Двоєвірря було не просто механічним поєднанням старихзвичок і вірувань з новими, грецькими; у ряді випадків це булапродумана система, в якій сповна свідомо зберігалися древніуявлення. Прекрасним прикладом християнсько-язичницькогодвоєвірря є відомі амулети – змійовики, що носилися на грудях поверх одягу.

Християнство відобразило і первісний дуалізм. Главою всіхсил зла був непереможений богом Сатанаїл з йогобагаточисельним і розгалуженим воїнством, проти якого бог ійого ангели були безсилі. Всемогутній бог не міг знищити нелише самого Сатану, але і найдрібнішого з його слуг. Людина повинна була сама праведністю свого життя і магічними діями«відганяти бісів».

Після прийняття християнства як державної релігї відбувалося календарнезіткнення древніх язичницьких свят з новими, церковно-державними, обов'язковими для правлячих верхів. У ряді випадківхристиянські свята, що виникли, як і слов'янські, на первісній астрономічнійоснові, на сонячних фазах, збігалися по термінах (різдвохрістово, благовіщення), незрідка вони розходилися.

Русальські заклинальні обряди і танці були початковою стадієюязичницького свята, що завершувалося обов'язковим ритуальним бенкетомз обов'язковим вживанням м'ясної скоромної жертовної їжі: свинини, яловичини, кур і яєць.

Оскільки багато язичницькихх свят збігалися або календарно відповідали зправославними, то зовні пристойність була майже дотримана: бенкетвлаштовувався, наприклад, не з нагоди свята рожаниць, а унаслідок дня різдва богородиці, але продовжувався і наступного дня вже як «беззаконна друга трапеза».

Слов'янське неоязичництво

-це реконструкція дохристиянськихязичницьких вірувань древніхслов'ян, повернення до богопочитанняПеруна, Велеса, Макоши і ін. на основінебагатьох історичних відомостей івласних уявлень із запозиченням вчень іобрядів політеїстичних вірувань іншихнародів і окультизму.

націоналістичне екологічне

етнічне народно-побутове

Течії слов’янського

неоязичництва

Народно-побутове язичницво переважає в

сільській місцевості і складає набір забобонів (вірав прикмети, ворожіння і окультно-магічні дії(пристріт, порча, вирок) і спрощений набір уявленьпро потойбічний світ (домові, вампіри, русалки іін.). Воно частенько переплітається зі світоглядомтієї релігії, яка традиційна для даноїмісцевості, будь то іслам або православ'я, алеможе і включатися як органічна складова в місцевий етнічний культ.

Етнічне язичництво — це політеїстичнікульти, що мають глибоке історичнекоріння. Їх відмінною рисою єавтохтонність і цілісність світогляду. Такими, наприклад, є шаманістськікульти корінних народів Сибіру іДалекого Сходу.

Екологічна язичницька течія:

організаціям, що відносяться до них, властивоокультний, синкретичний, квазіетнічнийполітеїстичний світогляд з ідеологієюекологизма. До таких відносятьсяобщини, що входять в «Круг ЯзичницькоїТрадиції».

Націоналістична течія включаєрелігійні і політичні організації, щомають синкретичний, квазіетнічнийполітеїстичний світогляд зідеологією націоналізму.

Групи «Кола Язичницької Традиції»:

1. Московська Словянска Язичницькая Община.

2. Язичницька община «Коляда Вятичів» (Москва).

3. Язичницькийс «Круг Бера» (Москва).

4. Співтовариство Природної Віри «Славія» (Москва).

5. Язичницька община «Колесо Велеса» (Москва).

6. Східно-слов'янський центр культурної єдності «Купала»(Москва).

7. Традиційна Слов'янська Община «Витоки»( Москва).

8. Подільська слов'янська община традиційних дохристиянських вірувань «Чотири Яблуні».

9. Подільська скандінавська община традиційних дохристиянських вірувань (ПодільськийГодорд).

10. Дансько-норвезький ковен скандинавської язичницької Традиції «Темне Полум'яЛоки» — «Lokasvartlogi» (Данія). У тому числі:

11. Iggulfar — «Вовки Одіна», язичницька група шведських і норвезьких екологів

12. Skalldskapr — «Мистецтво Скальдів», група дансько-норвезьких скальдів

13. Hamingja — «Успіх», данська група жінок, «які володіють умінням воювати мечем, як раніше».

14. Тульська община вед (м. Тула).

15. Рязанска Словянска Язичницька Община.

16. Учбово-творчий Центр Слов'янської Традиції «Волховарн» (Україна, м. Одеса).

17.Язичницька «Община Сколотов» (м. Калінінград).

18. Слов'янська Язичницька Община «Онуки Даждбога» (м. Владимир).

19. Загорськая Язичницька Община.

20. .Житомирська язичницька община «Великий Вогонь».

21. Язичницьке Коло «Темна Стежка» (м. Москва).

Історія неоязичництва в Україні

Відродження язичництва на Україні пов'язують з ім'ямВолодимира Шаяна, який в 1934 році, будучи молодим науковцем, пережив на горі Грехит в Карпатах «духовнеосяяння». З тієї миті він зайнявся дослідженням віруваньдохристиянської Русі і відродженням обрядів і світоглядупредків. Рухомий ідеями відродження національної віри ідержави, 5 листопада 1943 року Шаян заснував «Орден Лицарів Бога Сонця», метою якого була боротьба протиНімеччини і Радянського Союзу і звільнення українськогонароду від візантійсько-християнського духовного рабства.

На Україну ідеї Володимираа Шаянапроникли на початку 90-х, після розпадуРадянського Союзу. В результаті, в 1993 році в м. Києві була офіційнозареєстрована Громада (община) Українських Язичників «Православ'я», яка вважає себе спадкоємицею тієї віри, яка була заборонена в 988 році після хрещенняРусі. В даний час Громада є керівним ідуховним центром общин УкраїнськихЯзичників на Україні і в інших країнах.

Інший українець, Лев Силенко, познайомившись зШаяном в середині сорокових років, через деякий час вирішив реформувати його ідеї. Звістка про те, щоСиленко отримав нове одкровення про Бога і новерозуміння Бога викликало розкол в середовищіприбічників Рідної Української Віри, внаслідок чоговиник новий рух, Рідна Українська Національна Віра(РУНВіра). І перша община РУНВіри була зареєстрованана Україні у вересні 1991 року. У жовтні 2000 року у Вінниці відбувся з'їзд, який прийняв рішення про створення Всеукраїнського релігійного об'єднання, —Собору Рідної Української Віри. В даний час на Українідіє вже більше 40 общин РУНВіри.

Додатки

Міфологічна періодизація язичництва

Вік Доба Століття Представники

Золотий Великої Богині Матері(Досварожа)

6-4 тис. до н.е пелазги, трипільці.

Срібний Сварога 4-3 тис.до н.е трипільці.

Мідний Дажбога 3-2 тис до н.е арійці.

Залізний Перуна 1 тис до н.е-2 тис н.е

арійці, слов’яни, русичі, укрїнці.

Представники

Пелазги,трипільці

Трипільці

Арійці

Арійці, слов'яни, русичі, українці.

Список використаної літератури:

http://psylib.org.ua/books/torch01/index.htm

http://slavs.org.ua/ozar1

http://historic.ru/books/item/f00/s00/z0000030/

Текст:

Графіка:

Мультимедіа:

http://godsbay.ru/

http://godsbay.ru/

http://www.kinopoisk.ru/

www.onelegend.ru/ bannik.html www.sunhome.ru/ wallpapers/11139

http://new-kino.net/komedii/1391-alesha-popovich-i-tugarin-zmejj.html

http://vkontakte.ru

Урусова Наталія

Виконала:

студентка 21ф-р групи

Інституту філософської освіти та науки

НПУ ім.Драгоманова