Íåçàëåæíà ãàçåòà. Çàñíîâíèê ³ ðåäàêòîð Þð³é Øåëÿæåíêî. ¹ 36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó.Ãàðÿ÷à ë³í³ÿ: (097) 317-93-26 E-mail: say@truth.in.ua Ñàéò ðåäàêö³¿: www.truth.in.ua

ñòîð. 12

×åñíà ïðàöÿÿê “çëî÷èí”7 ðîê³â ïðîêóðàòóðàÃàéâîðîíñüêîãî ðàéîíóïåðåñë³äóº áóõãàëòåðà íàïåíñ³¿ çà òå, ùî âîíàîòðèìóâàëà çàðïëàòíþ.

ñòîð. 10

Òèìîøåíêîêàòóþòü³ä íåëþäñüêèõ óìîâòðèìàííÿ â ñë³ä÷îìó³çîëÿòîð³ ó íå¿çàïàìîðî÷åííÿ,éäå êðîâ ç íîñà...

ñòîð. 2

Ðåéäåðèïðîòè á³çíåñóÏðîêóðîð Øåâ÷åíê³âñüêîãîðàéîíó Ñåðã³é Íå÷èïîðåíêîïðè÷åòíèé äî ðåéäåðñüêîãîçàõîïëåííÿ áóäèíêóâ öåíòð³ Êèºâà?

Лунає пісня над майданом

Чи буде гласність та народовладдяв українських судах? Читайте на стор. 8

ñòîð. 15

Óðîêè çàñòîþâ³ä ÀçàðîâàÍàðîäíèé äåïóòàò,êàíäèäàò íàóê, äîöåíòÀíäð³é Ïàâëîâñüêèéä³ëèòüñÿ âðàæåííÿìèï³ñëÿ ç’¿çäó îñâ³òÿí.

ñòîð. 11

Sprotiv.org³íôîðìóº“Ðåã³îíè” õî÷óòü çàáèðàòèìàéíî ó íåâèíóâàòèõ; çàêîíïðî ìîðàëü çàãðîæóº ñâîáîä³ñëîâà; Ãëàä÷óêó çà ðåïðåñ³¿ñóä äàâ ì³çåðíó êîìïåíñàö³þ.

ñòîð. 7

Ïðîäàæ âàëþòçà ïàñïîðòîìÊîìó öå âèã³äíî, êîìåíòóºäèðåêòîð ²íñòèòóòóòðàíñôîðìàö³¿ ñóñï³ëüñòâà,êàíäèäàò åêîíîì³÷íèõ íàóêÎëåã Ñîñê³í.

×èòàéòå, áóäü ëàñêà,îïîâ³äàííÿíà ñòîð. 13

2 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêóà î ë î â í å

Ïåðåäïëà÷óéòå ãàçåòó “Ïðàâäîøóêà÷” â áóäü-ÿêîìó ïîøòîâîìó â³ää³ëåíí³ Óêðà¿íè! ²íäåêñ 49608. Âàðò³ñòü 2,24 ãðí./ì³ñ.Îãîëîøåííÿ. Ãàçåòà “Ïðàâäîøóêà÷” íå âèéøëà ó æîâòí³ â çâ’ÿçêó ç ï³äãîòîâêîþ ãîëîâíîãî ðåäàêòîðà äî åêçàìåíàö³éíî¿ ñåñ³¿. Ïðèíîñèìî âèáà÷åííÿ ³ ïðîïîíóºìî Âàø³é óâàç³ âèïóñê ïîäâ³éíîãî îáñÿãó.

Чотири Президенти України – Леонід Кравчук,Леонід Кучма, Віктор Ющенко та діючий глава державиВіктор Янукович взяли участь у жалобних заходах в Деньпам'яті жертв голодоморів 26 листопада. Усі чотириПрезиденти приїхали на церемонію в Биківні в одномуавтомобілі і повернулись до Києва також разом.

Церемонія почалася на території Національногомузею "Меморіал пам’яті жертв голодоморів" іпродовжилася на території Національно-історичногомеморіального заповідника "Биківнянські могили" –найбільшого в Україні місця поховання жертв масовихполітичних репресій у Биківнянському лісі під Києвом, дена об'єкті спеціального призначення НКВД у 30-40 рр.минулого століття відбувалися масові захороненнярозстріляних та закатованих.

У пам'ять про людей, винищених голодоморами,бiля меморiалу пройшла панахида. Учасники церемоніївшанували пам’ять загиблих традиційною хвилиноюмовчання. Відкриттям наріжного каменя розпочалосябудівництво Меморіалу пам'яті жертв репресій 1936-1941років, який буде споруджено на території заповідника"Биківнянські могили". Віктор Янукович підкреслив, щоМеморіал пам'яті жертв репресій “стане символомперестороги проти повторення подібних трагедій наукраїнській землі”.

Водночас у Києві відбулася траурна хода вiд станціїметро "Арсенальна" до Нацiонального меморiалу пам'ятiжертв голодоморiв в Українi. Вшанувати пам'ять жертвголодоморiв до меморiалу прийшли прості українці, атакож громадські діячі, дипломати, представникидуховенства, прихильники і лідери опозицiйних партiй,зокрема, "Батькiвщини" та "Фронту змiн".

Бiля пiднiжжя "Свiчка пам'ятi" була вкрита квiтами,запаленими лампадками та свiчками.

Україна вшанувала жертв голодоморів

Юлія Тимошенко страждає від тортурЕкс-прем'єр-міністр України Юлія Тимошенко не

може піднятися з ліжка внаслідок серйозної хворобиспини та хребта. Як повідомила прес-служба партії ВО"Батьківщина", у неї великі крововиливи на тілі, причомудеякі з них - понад 15 сантиметрів.

Юлія Тимошенко тричі зверталася до керівництваДержавної пенітенціарної служби з проханням надати їйповний комплект результатів дослідження, що булипроведені в Київській обласній клінічній лікарні.

Захисник екс-прем'єра Сергій Власенко наголосив,що у Лук'янівському СІЗО Юлія Тимошенко утримується вдуже поганих умовах. "Наскільки я знаю, у камері дуженизька температура, зважаючи на те, що погода сталазначно більш холодною. Умови жахливі, там дуже й дужехолодно. З її слів, вона постійно перебуває в камері уверхньому одязі й рукавичках", - зазначив він.

"Я переконаний, що її свідомо перевели в такукамеру, її свідомо тримають в умовах, які приводять дофізичного знищення Тимошенко. І це робиться завказівкою президента. І ці вказівки він роздає публічно.Це не інсинуації захисту: протягом двох днів президентпублічно виступав з заявами щодо лікування Тимошенко",- заявив Сергій Власенко.

Народний депутат Сергій Власенко покладає начинного Президента України персональну

відповідальність за різке погіршення стану здоров'я ЮліїТимошенко.

"За станом на вчорашній вечір, тому що я бачивостанній раз Юлію Володимирівну вчора, о шостій годинівечора, стан Тимошенко різко погіршився, не зважаючина заяви Януковича про те, що їй нібито було наданоякусь медичну допомогу. У Тимошенко з’явилися новісимптоми хвороби. В неї час від часу йде запаморочення,в неї йде кров з носу, в неї терпне ліва рука", - сказавСергій Власенко журналістам біля Лук'янівського СІЗО.

Захисник повідомив, що лікарі, з якими вінконсультувався щодо симптомів у Юлії Тимошенко, невиключають проблем із функціонуванням серця. "Цевикликає в нас величезне занепокоєння. Тому що в менеє глибоке переконання, що жива Тимошенко Януковичуне потрібна. Тому, після вчорашньої заяви ПрезидентаВіктора Януковича, я вважаю, що він несе особистувідповідальність за стан здоров’я Тимошенко. Тому що зайого вказівкою їй не надають медичної допомоги. За йоговказівкою її перевели в іншу камеру, за його вказівкою їївідволокли до київської обласної клінічної лікарні", -заявив Сергій Власенко.

Перший заступник голови партії "Батьківщина"Олександр Турчинов зазначив, що влада змусила лікаріввідкоригувати діагноз Юлії Тимошенко для забезпечення

можливості продовження слідчих дій у "нових" справах."Здоров'я нашого лідера погіршилося тому, що вонаперебуває, як і багато інших людей, в нелюдських умовахукраїнських в’язниць. В той же час, всі наші вимоги проприпинення тортур і забезпечення гідного лікування ЮліїТимошенко, інших представників опозиції проігнорованіі дозволено проводити допит і слідчі дії", - наголосив він.

"Відбувається знущання, катування політичноголідера, за яким спостерігає вся Україна зі сподіванням назвільнення Юлії Тимошенко, тому що всі звинувачення єфальшивими, брехливими і політично вмотивованими.Європа теж спостерігає, в яких нелюдських умовах воникатують Юлію Тимошенко... Це не можна назвати слідчимидіями, бо вони скеровані на знищення людини", -підкреслив Олександр Турчинов.

В той же час, Президент України Віктор Януковичзаявляє, що медики найближчими днями нададуть всюнеобхідну медичну допомогу Юлії Тимошенко.

«Я зранку цікавився цим питанням, мав розмови зМіністром охорони здоров’я, з Генеральним прокурором,з Міністром внутрішніх справ. Я звернув їх увагу на те,щоб вони скільки необхідно приділили увагу цьомупитанню», - повідомив Віктор Янукович.

За повідомленнямиwww.president.gov.ua та www.tymoshenko.ua

Янукович обіцяє економічне зростанняУ 2012 році українська економіка продовжить своє

зростання «не нижче, ніж у цьому». Про це заявивПрезидент України Віктор Янукович. Водночас він додав,що на стан національної економіки впливає складнаекономічна ситуація у світі, та зауважив: важливо, щоУкраїна намагається стабілізувати національну економікубез зовнішніх позик. «Нарощувати борги далі дуженебезпечно», – наголосив Віктор Янукович. Глава державиставить в заслугу Кабінету Міністрів те, «що ми маємодругий рік поспіль зростання економіки на рівні біля 5%ВВП, ми маємо зростання дохідної частини бюджету, мимаємо зростання виробництва».

Слід зазначити, що такий показник економічногоросту, як ріст ВВП, у світі останнім часом піддаєтьсякритиці в зв’язку з феноменом «грецького економічногодива» - стабільного зростання економіки Греції на 7-10%протягом близько 30-ти років (50-80 рр. XX ст.) і 4-6% нарік до 2008 р. на тлі катастрофічного розшаруваннябагатих та бідних. Греція вважалася лідером ростуекономіки в Єврозоні до початку масових безладів іскандальних викриттів реального рівня дефіциту бюджетута обсягів тіньової економіки, що спричиниликатастрофічний обвал курсу євро.

Янукович зауважив, що Україна та Росіяпродовжують переговорний процес щодо вирішеннягазових питань, однак сьогодні ще передчасно говоритипро будь-яку ціну. Він додав, що газове питаннязалишається важким для України, оскільки ціна на газвпливає на економічну та соціальну ситуацію в країні,зокрема на формування тарифів у житлово-комунальному господарстві.

Не дивлячись на оптимістичні прогнози, Януковичстверджує, що його план економічних реформ«гальмується», оскільки станом на початок листопада 2011року виконано лише половину запланованих заходів.Гальмування реформ Президент України пов’язує ізреорганізацією виконавчої влади (уряду і місцевихдержавних адміністрацій) в рамках адміністративноїреформи, а також «з невмінням або навіть небажаннямкерівників різних регіонів позбутися звичних застарілихметодів керування, адже нереформованістьпідконтрольної сфери часто є зручним полем длякорупційних схем та зловживань».

Урядом підготовлено перелік заходів із запобіганняновій хвилі кризи, про наближення якої сигналізуєпогіршення платіжного балансу та зростання негативногосальдо зовнішньої торгівлі. Однак Президент Україниперерахував низку серйозних проблем: «В національнійекономіці зберігається чимало ризиків для фінансовоїстабільності... Дерегуляцію, яка задекларована Урядом,підприємці слабо відчувають. Не працюють «єдині вікна»,залишається значним тиск контролюючих органів напідприємства... Йдуть серйозні зволікання зі створеннямземельного кадастру, що у свою чергу гальмує земельнуреформу, а на цьому продовжують наживатися ділкитіньового земельного ринку».

Янукович наголосив на необхідності постійноїроботи з модернізації українських підприємств, втіленняенергозберігаючих технологій, які дозволять випускатипродукцію з конкурентоспроможною ціною. «Нам требастворювати всі умови для розвитку науки, інновацій,новітніх технологій», - зазначив Президент.

Президент України Віктор Янукович переконаний,що свобода належить до однієї з найбільших цінностейсуспільства. Глава держави зауважив, що слово «свобода»має своє значення для кожної людини, залежно від їїсвітогляду. «Свобода як суверенітет, як сім’я, як держава...До неї треба ставитися як до цінності, яку потрібноберегти», – сказав Президент.

Стратегічними пріоритетами, яких не можнадосягнути за один рік, Янукович назвав реформуванняпаливно-енергетичного комплексу, земельну реформу,медичну реформу, виконання національних проектів.

У 2012 році в Україні стартує реформа місцевогосамоврядування, мета якої -децентралізувати владу,збільшити повноваження регіонів. У рамках реформимісцевого самоврядування буде втілюватися один ізпілотних проектів, який стосуватиметься плануваннябюджету «знизу».

Янукович заявив, що покращення якості життялюдей має залишатися одним із пріоритетних напрямківроботи влади, і назвав такі пріоритети для місцевихдержавних адміністрацій, як розбудова інфраструктурив регіонах, вдосконалення системи житлово-комунального господарства і реформи в цьому напрямку,оптимізація тарифної політики, реформа системиохорони здоров’я, освіта, дороги.

Торкаючись питання «вдосконалення системинадання пільг», Янукович констатував, що ситуація у ційсфері «дискредитує реформи», і заявив, що «ніхто ніякіпільги скорочувати не буде», «на 25% ми піднімаємо рівеньзахисту». Окрім того, у 2012 році студентські стипендіїбудуть підвищуватися до рівня прожиткового мінімуму.

3Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó Ò ð è á ó í à

Протягом більш як півроку опозиція застосовуєусі законні способи, користується всіма правами таможливостями, щоб домогтися справедливості від цієїкланової влади, сподіваючись на те, що влада зрозумієпомилковість власних дій, дослухається до вмотивованихаргументів опозиції, змінить свої антинародні наміри чивже прийняті нею злочинні рішення.

Але владі байдуже, чого домагається опозиція іщо вона намагається їй довести. Натомість влада веде зопозицією неоголошену війну на знищення. Для цієївлади абсолютно неважливо, за що саме треба судитиТимошенко Ю. В., Луценка Ю. В. та майже увесь попереднійуряд. Головним є те, щоб небезпечні для неї (у політичномусенсі) опоненти були під цілодобовим наглядом і незаважали захоплювати державні ресурси тавстановлювати клановий тоталітарний режим в Україні.

Вже більше ста днів перебуває за ґратами Ю.В.Тимошенко, яку влада штучно засудила, не маючи аніюридичних підстав, ані доказової бази висунутих їйзвинувачень. По суті, у в’язниці утримується безневинналюдина. Це – дуже небезпечний сигнал для всьогосуспільства. На опозиційних лідерах і їхніх командахвідпрацьовуються технології репресивних дій.

За надуманими приводами Генеральнапрокуратура, СБУ та кишенькові суди вже рік,переливаючи із пустого в порожнє, утримують підцілодобовим контролем Ю.В. Тимошенко, Ю.В. Луценката декількох членів уряду Тимошенко.

Незважаючи на те, що сфальсифіковані щодо нихкримінальні справи розвалюються, а висунутізвинувачення не є переконливими, творці фальсифікатув особі СБУ та Генеральної прокуратури вперто ітвердолобо наполягають на доведеності звинувачень ідостатності доказів. Наприклад, по справі Луценка Ю. В.,коли переважна більшість свідків сторони звинуваченнядала покази на користь Луценка Ю. В., Генеральнапрокуратура України продовжує повторювати з впертістюпапуги, що всі свідки нібито підтвердили висунутізвинувачення…

Проти Луценка Ю. В. знаходять нових і новихсвідків начебто протизаконності підписаного ним наказу.Замислимося: скільки, хоча б теоретично, може бути свідківпідписання міністром документу? Ну ніяк не більше 15-20. Але обвинувачення «знайшло» вже більш ніж 130свідків, і це ще не край. А все від того, що один за одним цісвідки або відмовляються в суді від показів, до яких їхпримусила Генпрокуратура під час досудового слідства,або свідчення виявляються відверто сфальсифікованоюбрехнею.

Така ж ситуація – у справі Юлії Тимошенко. РенатКузьмін – перший заступник Генерального прокурора таІнна Богословська – Голова парламентської комісії поТимошенко Ю. В., що є головними організаторамивиконання ганебних замовлень Януковича, день і нічвідшукують по всьому світу хоч крихти якогоськомпромату; не знаходять – і вдаються до інсинуацій. Самевони генерують на догоду Януковичу ідеї та схеми, заякими можна було б і надалі знущатися над лідеромопозиції. Псевдоюридичні підходи застосовуються у цихбрудних схемах вже потім.

Без адмінресурсу Генеральна прокуратура невиграла б жодного суду. Але, здається, судді та прокурорисамі не вірять своїй брехні, тому розгортаються брудніінформаційні кампанії на рівні припущень та версій протиЮ. В. Тимошенко і Ю. В. Луценка, щоб утримати інтригу іпродемонструвати патронам намагання юридичнообґрунтувати всі ці ганебні дії.

От і зараз реанімовано застарілу справу проти Ю.В.Тимошенко, пов’язану з її діяльністю президентом ЄЕСУп’ятнадцятирічної давнини. Для багатьох це нова абодавно забута тема. Але тим, хто працює з Ю.В. Тимошенковже близько 15 років, достеменно відомо, що цю справубуло сфальсифіковано на замовлення Кучми, наступногож дня після того, як Ю.В. Тимошенко очолила рух «Українабез Кучми» у 2001 році. Тоді її теж кинули за ґрати у це жсаме СІЗО, де вона безневинно перебувала 43 дні узимовий період. І тоді, і тепер наші кишеньковіправоохоронні органи намагалися прив’язати Ю. В.Тимошенко до справ Павла Лазаренка – принаймні, нарівні чуток, бо не можна досягти серйознішого результатуу виконанні брудного замовлення організаторів цихрепресій за повної відсутності будь-яких доказів.

Роки і роки тому всі звинувачення стосовнодіяльності Ю. В. Тимошенко у ЄЕСУ було спростованосудами усіх рівнів – як в Україні, Росії, так і в США. В томучислі, судами, які були заангажовані владою Кучми.Зокрема, рішення, прийняте обома палатами Верховногосуду України, поставило у справі жирну крапку. Адже церішення є остаточним і оскарженню не підлягає.

Минуло багато років. Сплинули всі мислимі танемислимі строки давності. І за відсутності новихобставин, які б потребували відновлення цихсфальсифікованих режимом Кучми справ, Генеральнапрокуратура України, порушуючи Конституцію та закониУкраїни, у протиправний спосіб відновила перегляд цихсправ. Мета одна: спроба зламати морально нашого лідера,якій зараз і без того важко з огляду на стан її здоров’я.

Через свою тушковану більшість у Верховній РадіУкраїни влада пачками вносить зміни до кримінально-процесуального кодексу України та інших законодавчихактів, щоб позбавити опозицію будь-яких можливостейзахищати свої права. Водночас запроваджуються«індульгенції» для провладних злочинців в законі, щобвони ніколи не несли відповідальності за будь-які підступнідії.

Саме з огляду на цей тренд опозиція не вірить уте, що її намагання відновити справедливість у

Навіщо нам неадекватна влада?

апеляційному суді мають перспективу. Це буде черговимкидаловом Януковича, як і попередні обіцянки владнатиситуацію шляхом декриміналізації статті часів сталінськихрепресій, що перебувала багато десятків років у сплячомурежимі, а тепер застосована до Тимошенко Ю. В.

Одночасно влада застосовує тортури, щоб фізичнознищити опозиційних лідерів.

Зараз відбувається дивна річ. Комісія Мінздравувизнає тяжкий стан Ю. В. Тимошенко і навіть обмежуєзустрічі з адвокатами, родичами і захисниками, але, зіншого боку, стверджує про її задовільний стан і дозволяєорганам прокуратури і податкової міліції проводитибезглузді слідчі дії відносно неї безпосередньо у камеріСІЗО.

Сьогодні життя Юлії Тимошенко під реальноюзагрозою. Ми маємо постійно її підтримувати й захищати.Вона всі ці страждання стійко переносить за всіх нас –тих, хто відверто протестує проти бандитського режимуЯнуковича, адже тільки вона може всіх об’єднати і повестиза собою. Саме цього панічно боїться нинішня влада ітому кидає шалені репресивні ресурси проти цієї тендітноїта одночасно геніальної жінки!

Інформаційна атака влади проти Ю. В. Тимошенко,спрямована на її дискредитацію, не знає меж. Натомістьсуспільство час від часу чує лише уривки інформації щодопровладних злочинців і їхні злочинні дії, від яких холонекров. Але правоохоронні органи при цьому є чомусьдуже скупими на інформацію, навіть у відповідь наофіційні запити народних депутатів України. Відвертокорупційні і шахрайські дії Януковича по Межигір’ю таперсональних вертольотах; справи компанії«РосУкренерго» зі штучного створення газової кризи у2008-2009 роках; факти тіньової діяльності компанії«Лівелла» на нафтовому ринку України і таке інше – всі цізлочини, залишаються поза увагою та під відвертим«кришуванням» правоохоронних органів, які стаютьспівучасниками масштабного грабунку українськогонароду і жодним чином не захищають громадян всуперечКонституції і складеним присягам на вірність народовіУкраїни, а стоять на сторожі кланових інтересівзлочинного угрупування, що у протизаконний спосібзахопило владу в Україні.

Опозиція не вірить також у обіцянки Януковича

щодо побудови демократії, коли він все більше інспіруєвласне протистояння із суспільством, відгороджується відлюдей кордонами бойових підрозділів міліції тапосиленими кортежами під час пересування.

Прояви народного гніву відносно репресій Ю.В.Тимошенко, чорнобильців, афганців та інших стримуютьсятисячами «Беркутівців», зігнаних з усієї України. Автозакз Тимошенко Ю. В. супроводжує 130 бійців і по декількасотень надсилаються додому народному депутату УкраїниСуслову Є. І. під виглядом виїмки документів. Такі кричущіфакти засвідчують високу ступінь агресії влади відносносвого народу та її політичних опонентів.

Ескалація поліцейських перетворень в державінабула поступового характеру. В держбюджеті та у будь-яких змінах до нього обов’язково за допомогою купленоїбільшості у Верховній Раді виділяються великі кошти самена силові структури.

Вищенаведене з усією очевидністю свідчить проте, що домогтися будь-яких збалансованихдомовленостей з цією владою неможливо. Допоки цябанда буде при владі, припинення політичних репресій ізвільнення політв’язнів є нереальним. Ця влада не чує нелише окрему людину, вона не чує і не хоче чути народ, зарахунок якого існує, вона не чує і не хоче чути світовуспільноту і цілий світ, в якому невідомо як збираємосяіснувати. Ця влада не розуміє, в яку прірву тягне Україну.Суцільна неадекватність влади є очевидною.

Виникає питання: «Що це за влада? Кому вона такапотрібна?».

На жаль, саме ми створили ситуацію, колизлочинна влада діє проти суспільства. Вона організованастрахом розправи і тримає в руках всі державні ресурси.З іншого боку – народ, який ненавидить цю владу, єрозрізненим та не має доступу до власних ресурсів іщодня втрачає свої права. Тож слід об’єднуватися тавидаляти цю владу від управління державою. Оце і маєбути основним завданням опозиції на найближчий період.

Прийшов час використати всі законні права іможливості, які поки що залишаються, для досягненняголовної мети більшості громадян України, яким сьогодні,на жаль, не вистачає лише одного – єднання.

Олег ТИЩЕНКО, народний депутат України(фракція БЮТ-Батьківщина).

4 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêóÎ ï î ç è ö ³ ÿ

Хтось ще сподівається на об’єктивний розглядапеляційної скарги Тимошенко Ю. В., інші пророкують їйдолю Ходорковського (чим більше він сидить, тим більшейому додають за знов відкритими кримінальнимисправами).

На жаль, події і настрої провладних сил свідчатьпро їхню схильність до другого варіанту. Спеціальноорганізований виток інформації щодо позиції влади якчерез її очильників, так і через другорядних осіб, дозволяєзрозуміти, що коментувати чи виправдовуватися забезпідставні репресії проти лідерів опозиції, за згортаннядемократії і розбудову тоталітарної системи вже немаєчим, обґрунтування, що застосовуються ними, непереконливі і, мабуть, тому це владі набридло. Тому їїпредставники всіх мастей відкрито почали оприлюднюватисвої фактичні наміри. От приклади.

Президент Віктор Янукович: «Політичні сили, щопрограли (Президентські вибори) мають зникнути»;«Прохання до слідчих і суду прискорити розгляд справиЮ. В. Тимошенко»; «Засудження Ю. В. Тимошенкодопоможе розірвати газові угоди у судовому порядку».Азаров (стосовно опозиції): «Ми будемо прибирати все,що нам заважає». Пшонка (до закінчення судовогорозгляду справи Тимошенко): «Прокуратурою цілкомдоведено провину Тимошенко і доказів для цьогодостатньо». Кузьмін: «Якщо людина переходить вулицю,вона нічого не порушує, але якщо вона увесь час ходитьтуди-сюди – вона комусь заважає» – з парламентськоїтрибуни по справі Тимошенко. «Апеляційний суд щепопереду, але захист нічого нового не додав, натомістьГенеральною прокуратурою досліджуються зв’язкиТимошенко зі справою Павла Лазаренка, а також іншіепізоди, і вона у будь-якому випадку отримає «по саміпомідори» – у Савіка Шустера 28.10.11 р. Чечетов:«Тимошенко треба посипати голову попелом і покаятися– вислів у сесійній залі ВРУ з місця. Болдирєв: «Не потрібношукати кримінал у діях Тимошенко, її слід покарати за те,що вона заважала (Партії регіонів – прим. авт.), просуваючивласну ідеологію» – з трибуни ВРУ. Знову Чечетов: «Усвідомості громадян Тимошенко має бути злочинницею»– у сесійній залі ВРУ під час з’ясування вмотивованостізвинувачень. Василь Кисєльов: «Тимошенко не треба булозаважати Януковичу. Якщо програла вибори – треба булоце одразу визнати. Потрібно було вести конструктивнийдіалог з владою, а не навпаки, заважати їй реалізуватися ірозкрити увесь потенціал Януковича, хоча не можнасхвалити і дії ПР у ВРУ під час її перебування в опозиції –ми тоді діяли таким же чином» – публікація в Internet26.10.11р. вранці, яка на 9-00 вже зникла і більше нез’являлася.

Влада ведез опозицієюнеоголошену війну

Сподіваюся, що настрої окупаційно-владноготабору зрозумілі, та сам факт таких і безлічі подібнихвисловлювань не залишають сумнівів у тому, що вони незненацька проскакують у VIP-монологах, а обов’язково здозволу, якщо не за планом замовників, якимибеззаперечно є перші керівники держави. Так само ті, хтобільше за інших намагається переконати світову спільнотуу власному невтручанні у роботу правоохороннихорганів взагалі і «найдемократичніших»,«найсправедливіших» і «найнезалежніших» судів зокрема.

Про що свідчать ці висловлювання та витокиздогадатися не важко, мета одна – тримати у якостівійськовополоненого заручника за ґратами, а украйньому випадку на «короткому мотузку» (черезцілоденні допити у ГПУ чи СБУ) найбільш небезпечнихполітичних конкурентів поки що, в особіТимошенко Ю. В. і Луценка Ю. В.

Декларуючи прозоре змагання у політичнійборотьбі, влада як завжди уберігає себе багатократноюфорою на власну користь.

Нейтралізація лідерів – це ще не край. Попередушахрування із Законом про вибори, а згодом із самоюКонституцією. Вже зараз усіх працюючих громадянсиломіць заганяють до Партії регіонів. Державніадміністрації і місцеві ради перетворюють у провладнівиборчі штаби. Виборчі комісії, за досвідом минулихмісцевих виборів, наповнюватимуть суворопроінструктованими людьми, що безкарно залишатимутьпоза увагою фальсифікації на користь влади, натомістьвизнаватимуть вибори недійсними на тих ділянках, дерезультати голосування не відповідатимуть запланованимпоказникам. До послуг цієї компанії: суди, прокуратура,інша частина державної репресивної машини, щодопомагатиме тиснути на непровладні політичні сили таокремих кандидатів, яких зніматимуть з перегонівсотнями.

Вимисливши таку наперсткову гру, будучинепохитною у реалізації подібних сценаріїв навіть підзагрозою зриву переговорного процесу з ЄС, випустившипо амністії на волю 10 000 людей, певна кількість яких маєнепевну репутацію, і тим самим вивільнивши у місцяхпозбавлення волі камери для найбільш незручнихопозиціонерів, влада веде у такий спосіб неоголошенувійну з опозицією, аж до повного її знищення. Черговіоперації з наступу розробляються та підкріплюютьсявідповідним ресурсом.

Приводів для чергових атак на опозицію в обох«рукавах» Януковича вдосталь. Час від часу він їхоприлюднює. Одним з таких провокаційних оприлюдненьслід вважати публічну заяву про наявність у ньогоінформації щодо нібито масового скуповування зброї дляборотьби з його владою. Під час сесійного засідання ВРУ04.11.11 р. Міністр внутрішніх справ Могильов не спромігсявідповісти на прямі запитання народних депутатів України:

- Звідки така інформація?- Як МВС і СБУ допустили таку ситуацію в країні?- Чи виявлені покупці, продавці і хто вони?- Чи не є джерелом розповсюдження зброї

саме МВС?

- Чи викрито злочинні угрупування, що долучилисядо здійснення підступних задумів? – зрозумілих відповідейне отримано.

У нездатності Міністра відповідати на такі питанняне вбачається нічого дивного. Адже час від часу ми чуємопро нібито підготовку чи то замаху, чи то теракту протиЯнуковича та його найближчого оточення, але жодногоразу справа не доходила до суду над терористами, бо це,без сумнівів, тупа і бездарна провокація самої влади зметою викликати жаль до персони Януковича, який щоднякатастрофічно втрачає довіру у суспільстві, налаштуватийого на подальше нарощування репресивної машини длясамозбереження та на чергову роздачу генеральськихзвань і високих державних нагород. Суспільству надаєтьсячерговий фальшивий інформаційний привид, щосерйозна загроза існує і треба викрити ворога. Силовикамдається відмашка на обшуки, конфіскації майна та іншірепресивні дії. Може дійти до введення надзвичайногостану, коли влада вирішить остаточно розправитись зопозицією. У разі необхідності її лідерам підкинуть зброючи інші заборонені законом речі.

Ми ж вже чули від самого Януковича, що він їздитьпо Києву в супроводі посиленого кортежу, а згодомпланує пересісти на гвинтокрил, бо за інформацією тихже правоохоронців, мовляв, одна з політичних сил, щопрограла президентські вибори, готує на нього замах.Яким безсоромним і зухвалим треба бути, щоб власнівельможні амбіції перетворювати у політичні спекуляціїта ще й закрутити інтригу навколо особистості«терориста»?

Таку сюжетну лінію було реалізовано і внаметовому містечку, що було рупором Партії регіонівна Хрещатику під час судового розгляду ганебної справипроти Ю. В. Тимошенко.

Тоді з того табору час від часу лунали застереження,мовляв, у одному з наметів «ВО «Батьківщина»знаходиться вибуховий пристрій і в будь-який моментпів-Хрещатика може злетіти у повітря. У такий спосіб владасподівалася відігнати киян і гостей столиці від наметовогомістечка, побудованого прихильниками Ю. В. Тимошенко.

Після суцільного блефу наперсткової влади хтоможе сприймати всерйоз реальність Януковичевих фобій?Вбачається, на жаль, тільки одне – вчергове втягнути всесуспільство у боротьбу з «вітряками», а за лаштункамичинити чергові свої чорні справи, не маючи конкурентівна політичній арені, бо всі вони виправдовуватимутьсяперед його опричиною, а тим часом Партія регіонівпроведе вибори так, як заманеться, тобто не озираючисьна закон і Конституцію.

Створювати нерівні умови у будь-якій боротьбі –головний тренд нинішньої влади. Брехня, шахрування,фальсифікації та інші ознаки обману – це похідні тадопоміжні прийоми у боротьбі за владу та тривале їїутримання. Демократією не пахне, влада все більшесамоізолюється від людей, від суспільства, від світовоїспільноти, нікого не чує, не розуміє, а відтак консервуєтьсяі неминуче гине. То туди їй і дорога…

Олег ТИЩЕНКО, народний депутат України(фракція БЮТ-Батьківщина).

Уповноважений Верховної Ради України з правлюдини Ніна Карпачова відвідала без попередженняЛук’янівський слідчий ізолятор та здійснила моніторингстану дотримання прав осіб, які перебувають під вартою.Омбудсман ознайомилася з порядком надання медичноїдопомоги ув’язненим та виконання персоналом установивимог з цього питання Законів України «Про попереднєув’язнення» та «Основи законодавства України проохорону здоров’я».

Зустрівшись, зокрема, з Юлією Тимошенкобезпосередньо у камері СІЗО, Ніна Карпачовапересвідчилася у різкому погіршенні її здоров’я. У хвороїпорушена функціональна діяльність поперекового відділухребта, через що вона вже упродовж 17 днів позбавленаможливості вільно пересуватися у камері та за її межами,виходити на прогулянки, зустрічатися з захисниками табачитися з родичами.

Згідно з дозволом Печерського районного судуміста Києва, 7 і 9 листопада 2011 року Юлію Тимошенкооглянула комісія фахівців Міністерства охорони здоров’яУкраїни, яка встановила попередній діагноз, але для йоговерифікації та визначення тактики лікуваннярекомендувала проведення їй магнітно-резонансноїтомографії та функціональних рентгеногрампоперекового відділу хребта, УЗД правих стегна і гомілки,

Омбудсман наполягає на проведенніневідкладного обстеження ЮліїТимошенко в медичних закладах МОЗ

а також доплерографію судин правої кінцівки.Лікарі також рекомендували хворій Юлії

Тимошенко постільний режим з виключенням психо-емоційного, фізичного, ортостатичного навантаження тапереохолодження.

Під час бесіди з Омбудсманом України ЮліяТимошенко звернулася з проханням захистити її права,сприяти проведенню обстеження та наданню медичноїдопомоги поза межами СІЗО. За словами Юлії Тимошенко,їй негайно потрібен аналіз крові, який дасть можливістьвстановити причину погіршення здоров’я, і ці результативона збирається використовувати винятково в медичнихцілях.

З метою запобігання порушенню конституційнихправ людини на життя, здоров’я та медичну допомогу НінаКарпачова звернулася до Голови Апеляційного суду містаКиєва з проханням надати дозвіл на медичне обстеженняЮлії Тимошенко її особистим лікарем та медичноюсестрою включно з наданням можливості здійсненнязабору та аналізу крові, термінового направлення її дляпроведення магнітно-резонансної томографії.Уповноважений з прав людини також просить ГоловуДержавної пенітенціарної служби України надатиінформацію про виконання рекомендацій комісії МОЗУкраїни щодо забезпечення медичного обстеження

хворої та її лікування.Омбудсман України також здійснює контроль за

станом дотримання конституційного права на охоронуздоров’я Юрія Луценка, Валерія Іващенка, Василя Волгита інших ув’язнених, які потребують медичної допомоги успеціалізованих медичних закладах Міністерства охорониздоров'я України.

Прес-служба Уповноваженого з прав людини,22.11.2011р.

5Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó Ê ð è ò è ê à

Які б питання не порушували перед Януковичемстосовно нікому незрозумілого судилища над ТимошенкоЮ. В., лунає одна й та ж сама відповідь: мовляв, у нашійнайдемократичнішій державі навіть Президент не маєправа впливати на хід слідства та судові рішення.

Як завжди, лукавить Янукович. Бо коли увесь світйому вказує на безлад у судовій системі взагалі і усудилищі над Тимошенко Ю. В. і Луценко Ю. В., зокрема –не може відхрещуватися Президент від прямої тавідвертої відповіді. Адже, по-перше, він взяв особисто насебе всю відповідальність за Конституційний лад в державі.По-друге, хто вбив йому в голову суцільну брехню про«демократичність» і «незалежність» судової системи, як ісучасної України вцілому? Перед такою Україною і такимсудом, які маряться Януковичу, Ю. В. Тимошенкообов’язково вставала б та зверталася б зі словами «Вашачесть» або «шановний суд». Але ж не в тих умовах, якіспостерігає увесь світ!

Наївно вважати, що закритість процесу тавтаємничення подробиць судових засідань дасть владіможливість маніпулювати свідомістю. Навпаки, дозуючи іфільтруючи інформацію, влада лише підігріває інтерес дотого, що відбувається. Як наслідок, інтернет-простірперевантажений подробицями того єзуїтства Феміди відЯнуковича, що вражає своєю тупістю та фальшивістю. Безвідповіді та визначеності у справі Тимошенко Ю. В.залишається велика низка питань навіть після завершеннясудового розгляду і виголошення вироку:

1. Чому позивачем у справі виступає «НафтогазУкраїни», тобто структура, яка власне і підписалаконтракти на поставки російського газу, в той час, як заюридичними правилами саме ця компанія в першу чергумає бути відповідачем? Відповідальна за контрактисторона чинить абсурд, пропонуючи притягнути докримінальної відповідальності Прем’єр-міністра за дії, яківчинені керівництвом цієї компанії. Невдаха-підписантвід НАК «Нафтогаз Україна» вважає протизаконними діїТимошенко Ю. В., але він навіть не підпорядкованийПрем’єр-міністру безпосередньо, лише через тодішнєміністерство палива та енергетики, що було уповноваженеуправляти корпоративними правами цього підприємства.Тодішній міністр Ю.Продан, як з’ясувалося в суді,безпосередньо надавав доручення НАК «НафтогазУкраїни» на підставі директив Прем’єр-міністра,зауважимо, на переговори з «Газпромом» Росії, а не напідписання контрактів. Може за таких умов «НафтогазУкраїни» бути позивачем в суді? Звичайно, ні. Їжакузрозуміло. Але не сьогоднішній владі та її правоохоронниморганам.

2. Якщо контракти вважаються нікчемними, точому і на якій підставі нинішня влада вже два роки поспільпрацює по них і до цього часу їх не спростувала та неуклала інші? Адже поки ці контракти є чинними – якінавколо них можуть бути кримінальні справи з юридичноїточки зору?

3. Хто з «суддів» Тимошенко Ю. В. надав «рецепт»,що ж мав робити Уряд України у разі відмови відпідписання цих контрактів? Може, заморозити всюУкраїну та Європу (морози тоді були за -20)? Адже байкипро достатні запаси газу у газових сховищах України,якими оперує слідство і суд, посилаючись на тодішні заявиЮ. В. Тимошенко у ЗМІ, яка намагалася тим самимзаспокоїти громадян, надати певні меседжі Росії і робилаце виключно з політичних міркувань, не є істиною.Навпаки, фахівці засвідчили судові, що достатніх запасівгазу не було.

4. Якщо так легко вирішити газове питання по-іншому, ніж це зробила Ю. В. Тимошенко, то чому нинішнявлада протягом майже двох років не спромоглася цезробити, а тільки своєю недолугою політикою зіпсувалавідносини з Росією та здала їй практично ні за щоСевастополь? У стодоларові знижки вірити марно, бо цевідверта брехня.

5. Чому всупереч бухгалтерським розрахунковимдокументам Генеральна прокуратура і суд стверджуютьпро оплату за спожитий російський газ на рівні 450 доларівСША за тисячу куб. метрів з дня підписання контрактів, втой час, як згідно із цими контрактами, з урахуваннямформульних розрахунків і знижок, фактична ціна у 2009році становила 232,9 доларів США за тисячу куб. метрів?Більше того, ці умови мали зберігатися аж до 31 грудня2011р., тобто до цього часу... Чому нинішній уряд невиконує ці умови два останні роки поспіль? Чому сьогоднірізні державні чиновники називають різні ціни на газ -від 305 до 380 доларів США за тисячу куб. метрів (зауважте,з урахуванням нібито 100-доларової знижки за зданийСевастополь)? Чому вони продають газ в Україніпідприємствам за ціною 518 доларів США, а газукраїнського виробництва експортують по світовихцінах? Куди ідуть надприбутки і від якого уряду потерпаєекономіка України?

6. Чому 3,2 млн. грн. прибутку держави натранспортування газу через територію України, щопідтверджено міжнародною аудиторською компанією«Ернст енд Янг», висновок якої долучено до справи, доречі, за клопотанням обвинувачувальної сторони,перетворився на якийсь віртуальний збиток у 1,5 млрд.грн.за фальсифікованою довідкою КРУ? Невже виключно длятого, щоб штучно зробити Тимошенко Ю. В. боржникомна все життя? Саме такий розмір штрафу на неї накладеновироком суду.

7. Чому всупереч офіційним експертизам,

Справжнє обличчя кишеньковоїФеміди, якою так пишається Янукович

висновкам та рішенням вищих посадових осіб державивід уповноважених нею органів, а також свідченнямспеціалістів директиви Премєр-міністра України визнаніперевищенням службових повноважень? При цьому,оригіналів цих директив до справи не додано, є тількикопії, дуже сумнівні за формою та змістом, а вочевидь,спірне питання розтлумачене судом не на користьобвинуваченої, як того вимагає пряма норма КонституціїУкраїни (ст.62).

8. Чому слідство і суд категорично відмовилисядослідити передумови і причини виникнення у 2009 роцігазової кризи, адже є всі документальні докази того, щоце було зроблено штучно відомою групою осіб ізтодішньої опозиції, які зараз займають ключові владніпосади за підтримки тодішнього Президента УкраїниЮщенка?

9. Чому суд і слідство обійшли увагою той факт, щосаме у 2008 та 2009 роках Україна закупила у Росії лише1,8 та 1,32 відповідно мільярдів кубометрів газу длявласних потреб проти майже 30 мільярдів кубометрів увсі роки останнього десятиріччя, починаючи з 2001р. втому числі у 2010 та 2011 роках? Мабуть, «найчеснішому»українському правосуддю незручно було б дізнатися, щосаме уряду Ю. В. Тимошенко вдалося увесь газ власноговидобутку, а це близько 20 млрд. кубометрів, по низькихцінах спрямувати на потреби України на відміну від усіхпопередніх і нинішнього урядів, які торгувалиукраїнським газом по світових цінах на зовнішніх ринкахі зараз відновили ті ж схеми виключно для власногозбагачення.

10. Чому не досліджено махінації приватноїкомпанії «РосУкренерго» під патронатом та за прямоїучасті сьогоднішнього голови СБУ і міністра палива,енергетики та вугільної промисловості стосовно 11 млрд.кубічних метрів російського газу, що знаходився угазосховищах державного підприємства НАК «НафтогазУкраїни», який був не оплачений і не розмитнений, а томувилучений державою у 2008 році за згодою імпортера –постачальника російського «Газпрому» та оплачений здержавного бюджету?

Тут слід нагадати, що цей міністр, виступаючиуповноваженою особою з обох конфліктуючих сторін (збоку «РосУкренерго», як його співвласник та з бокудержави Україна, як міністр) шляхом застосуваннявідверто корупційних схем відсудив у держави Українана користь «РосУкренерго» (тобто на власну користь)повернення цих 11 млрд. кубічних метрів газу та ще йсплату багатомільйонного штрафу за рахунок платниківподатків.

11. Кому не зрозуміло, що, допомагаючи шахраямі корупціонерам, в законі «наше правосуддя» сховалокінці у воду, відмовившись об’єднати у єдину кримінальнусправу усі інші, що стосуються поставок російського газу?Маються на увазі перш за все справи, відкриті наМакаренка, Шепітька, Діденка. Може це і вважаєтьсянезалежним правосуддям з імунітетом абсолютноїнедоторканості злочинів, що здійснюють шахраї такорупціонери в законі? Вочевидь, розпорошити цепитання було зручніше для фальсифікацій таприховування замовного і політичного спрямуваннязвинувачень кожного з фігурантів у ними не скоєному.

12. Чому і на якій підставі до матеріалів справидолучено рецензії не уповноважених органів назаключення уповноважених експертів?

13. Чому не вилучено з матеріалів справи та ненадано правову оцінку явно сфальсифікованимдокументам, що датовані неіснуючими датами (31 квітня2010р.) та майбутнім часом (17 грудня 2011р.), невідправлено справу на дослідування, у зв’язку ізнеповнотою доказової бази?

14. На якій підставі до справи і дообвинувачувальних висновків потрапилисфальсифіковані матеріали, що не мають жодноговідношення до справи, які розглядаються як такі, що нібитостосуються попередньої діяльності Ю. В. Тимошенко

майже 15 річної давнини? Недарма «копії» цих фальшивокзавірено Генеральною прокуратурою України навідповідність оригіналам, що знаходяться у російськихправоохоронних органах. Абсурд!

15. Які підстави для дискримінації сторони захистув частині заслуховування свідків (заслухано 2 з 30 заклопотаннями, та й їх свідчення врешті обвинувачувальнасторона не взяла до уваги), в той час як з бокуобвинувачення заслухано всі 32 свідки, більшість з якихне мають жодного відношення до укладання газовихконтрактів, а лише висловлювали свої думки таприпущення і це в подальшому використане судом якдокази? Такі ж різні підходи суду спостерігалися і стосовновиступів сторони захисту і стосовно поданих неюклопотань. Слід зазначити, що всі, навіть найабсурднішіклопотання сторони обвинувачення задовольнялисямиттєво, натомість сторона захисту не могла отриматипідтримку суду стосовно переважної більшості своїхцілком обгрунтованих клопотань. В тому числі і у контекстіпитань, згаданих у цьому матеріалі.

16. Чому головуючий у суді пан Кірєєв зачитувавматеріали справи з нарочитим небажанням, поспіхом,майже не чутно, пропускаючи цілі події, ковтаючи слова?Чи не тому, що самому гидко? А з іншого боку те, що непочуте або не задокументовано у аудіо запису, не може уподальшому бути предметом дебатів та матеріалом дляскладання судового вироку?

17. Чому і на якій підставі судом не надане останнєслово Ю. В. Тимошенко, адже вона від нього невідмовлялася? Невже для того, щоб не пролунало у їївиступі багато чого із згаданого тут, а також іншихнесподіваних та небажаних для влади речей?

18. Чому суд зухвало і систематично порушувавнорми Конституції прямої дії, і таких нараховано більше20? А кількість процедурних і процесуальних порушеньгоді й рахувати. Невже для Президента і Генеральногопрокурора це не предмет особливої уваги?

19. Яке юридичне чи процесуальне відношеннямає виборча кампанія Ю. В. Тимошенко та підвищеннядовіри до її уряду, до конкретної кримінальної справи?Адже все побудовано на вигадках, припущеннях тафантазіях нездорового розуму прокурорів, відвертоїпомсти за замовленням своїх патронів, що не«втручаються» у систему правосуддя.

Наразі згадаймо прес-конференцію Генеральногопрокурора України Пшонки, який задовго до закінченнясудового процесу зробив публічну заяву, про те, щопровина Ю. В. Тимошенко доведена у суді повністю і справамістить достатньо доказового матеріалу. Тобто, цей панпривселюдно надав суду прямі вказівки щодообвинувачувального вироку і суддя Кірєєв це сприйнявяк наказ, тому що його рішення не допускати навиголошення вироку народних депутатів і представниківнезалежної преси красномовно свідчило про давнюзаготовку виключно обвинувального судового рішення,а не про те, що недопуск небажаних присутніх міг бутипов'язаний з побоюваннями їх бурхливого радіння навипадок виправдального вироку і закриття кримінальноїсправи. Так навіщо тоді цей спектакль? Навіщо нарадчакімната і убезпечення судді на двотижневий період віднебажаних контактів, коли усе давно написано ізаготовлено, а застереження залишалися лише стосовнореакції Європи, Росії та всієї світової спільноти, через якувони наважились переступити. На думку громадян Україниїм як завжди начхати. Може це є невтручанням першихосіб держави у діяльність судової системи по-українські?

Чи не передчуття відповідальності за вище згаданеі не згадане суддя Кірєєв, зачитуючи обвинувальний вирокЮ. В. Тимошенко пітнів та втрачав свідомість? Адже всезадокументовано до кожної коми і майбутньому суду надсьогоднішнім злочинним режимом не буде потребизбирати по крихтам факти та докази скоєння злочину ХХІстоліття. А справедливий суд обов’язково буде…

Олег ТИЩЕНКО, народний депутат України(фракція БЮТ-Батьківщина).

6 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêóÊ î ì å í ò à ð ³

Народний депутат України, член парламентськогокомітету з питань соціальної політики та праці ТамараЄгоренко вважає успішним кроком до модернізаціїукраїнського залізничного транспорту запроваджену«Укрзалізницею» оптимізацію програмного таінформаційного забезпечення автоматизованої системиуправління пасажирськими перевезеннями на залізницяхдля нових умов резервування місць.

«Приємно, що залізниця стає зручнішою для людей.Тепер квитки на потяги можна буде купувати за 45-90днів до відправлення. Оптимізовані маршрути курсуванняпоїздів. Ще влітку автоматизована система відборупровідників і поїзних бригад» - каже депутат.

Раніше Тамара Єгоренко та інші парламентарі (ІгорМироненко, Юрій Мороко, Сергій Пачесюк, ІванДенькович та Валерій Камчатний) звернулися з відкритимлистом до Прем’єр-міністра України Миколи Азарова,Віце-прем’єр-міністра – міністра інфраструктури УкраїниБориса Колеснікова, Віце-прем’єр міністра України –міністра соціальної політики Сергія Тігіпко, Генеральногопрокурора України Віктора Пшонки з відкритим листомна підтримку реформи «Укрзалізниці».

«Під час багатьох зустрічей із залізничниками намибуло з’ясовано, що однією з нагальних проблем у галузі

Тамара Єгоренко радіє оновленню «Укрзалізниці»залізничного транспорту, пов’язаних з пасажирськимиперевезеннями, є неналежна трудова дисципліна уколективах структурних підрозділів сфериобслуговування пасажирів, порушення митних правил,перевезення безквиткових пасажирів, недостатній рівеньсервісу, недоліки в обслуговуванні пасажирів,хабарництво при розподілі маршрутів курсування тазловживання з боку посадових осіб. Новим керівництвомУкрзалізниці на чолі з Генеральним директором КозакомВ. В. започатковується ряд заходів, спрямованих напокращення ситуації, що склалась у пасажирськомугосподарстві» – відзначалося у листі.

Авторами листа описано суть проблеми тамеханізм її вирішення: «Раніше маршрути слідуванняпоїзних бригад (складається з начальника поїзда тапровідників пасажирських вагонів) визначалисяпосадовими особами структурних підрозділів, щопризводило до непорозумінь та нарікань з боку членівпоїзних бригад, скарг щодо упередженого підходу та тискупосадових осіб пасажирських вагонних депо, дільниць.Тепер для вдосконалення процесу формування поїзнихбригад відповідно до міжнародної практики і чинногозаконодавства України... фахівцями Укрзалізниці та ДП«Головний інформаційно-обчислювальний центр

Державної адміністрації залізничного транспортуУкраїни» розроблено автоматизовану системуформування поїзних бригад без залучення додатковихбюджетних коштів. Робота системи базується навипадковому програмному формуванні списків поїзнихбригад із загального переліку працюючих провідників таначальників поїздів. Випадковий відбір здійснюєтьсяавтоматично на рівних умовах для всіх працівників безможливості внесення будь-яких змін до сформованогопереліку та повністю виключає вплив людського фактора.Результати випадкового формування бригад доступні дляперегляду на всіх рівнях управління залізничнимтранспортом від пасажирського депо до апаратуУкрзалізниці. Процес формування бригад здійснюєтьсякомісійно для забезпечення прозорості танеупередженості процедури. У процесі формуванняприйнято рішення про надання пріоритету сімейнимпарам, одиноким матерям, утриманцям неповнолітніх».

Тамара Єгоренко вважає індикатором успіхуреформи той факт, що переважна більшість працівників«Укрзалізниці» підтримали запропоновані зміни: «І це недивно, тому що впровадження системи дозволилозбільшити на 10 % заробітну плату 14 270 провідникампасажирських вагонів та 498 начальникам поїздів».

За тиждень після демонстрації вРимі, яка переросла у великізаворушення, Ватикан зробив заявущодо реформування світовоїекономічної та фінансової системи узв'язку із кризою. Було озвученонизку пропозицій. Йдеться процентралізацію публічної влади,глобальний уряд та центробанк.

Окрім того, документ Папської Ради"Справедливість і мир" традиційно закликає досолідарності, моральності, обмеження споживання в дусісоціальної доктрини католицької церкви.

У документі недвозначно вказано на "духВавилону" в сучасній світовій економіці, поділ танеузгодженість замість бажаного "духу П'ятидесятниці".Нагадаю, у християн це свято на честь сходження СвятогоДуха на апостолів, коли вони пішли навчати народибагатьма мовами про одну істину. А в іудеїв – день Шавуот,коли Бог через Мойсея дав людям моральні закони в Торі,зокрема, у десяти Заповідях.

ЕКОНОМІЧНА КРИЗА АБО КРИЗА ЛЮДЯНОСТІ?Безперечно, світова економіка потребує

загальновизнаних цивілізованих орієнтирів та регуляцій.Критика Папи Бенедикта ХVІ на адресу ідеологівекономічного лібералізму, утилітаризму, індивідуалізмута технократії – є справедливою, оскільки вони захопилисяматеріалістичним дискурсом та забули про душу людини.

Лібералізм – тобто, сподівання на "невидиму рукуринку" – без верховенства права обертаєтьсяшахрайством.

Утилітаризм – зведення всіх цінностей до їхекономічної корисності – без творчого розвитку веде додепресії.

Індивідуалізм – як домінування особистих потребнад культурою – є причиною нещасного життя мільярдів,бо задоволення потреб без їхнього угамування силоювіри та мудрості веде до безмежного росту незадоволенихпотреб.

Технократи, сліпо сподіваючись на технології, невраховують руйнівні наслідки їх нерозумноговикористання.

Світову економіку лихоманить, бо суб'єктигосподарювання перестали орієнтуватися на важливі длякожної людини ідеальні суб'єктивні цінності – такі, якправда, сенс життя, розвиток, пізнання, мораль, щастя,любов.

Ми пішли легким шляхом, керуючись інстинктами,жадібністю, самообманом.

Ми беремо кредити, не знаючи, як будемовіддавати. Ми віримо брехливій рекламі та продукуємомаркетингові манівці. Ми прагнемо легких грошей,

здобуваємо й виманюємо їх усіма способами.Ми втратили бачення майбутнього, бо марно

вирішили, що майбутнє хтось сконструює для нас, як усі:інші зручні пристрої та гаджети, що ними користуємосящодня. Ми віддали майбутнє в заставу заради тимчасовихі минущих задоволень – до речі, не таких уже й приємних,як гадалося.

А після того наступив час кризового похмілля.Заклик Ватикану до "єдності в правді" гідний того,

щоб його почути та врахувати.Однак не забудьмо, що йдеться не про будівництво

нової вавилонської вежі. Бо світовий уряд може стати нею– без підвищення рівня культури кожної людини на Землі,без ґрунтовних реформ у сфері освіти, економіки та права.Якщо довірити створення світового уряду матеріалістам,він стане таким же монстром, як корумповані національніуряди та менеджмент транснаціональних корпорацій,жадібність яких великою мірою накликала цю кризу.

Щоб у нас було майбутнє, щоб росла економіка –від кожного з нас потребується щодень творити добро,утверджувати найвищу цінність людини, жити відповіднодо ідеалістичних цінностей душевності, розвитку, пізнаннята усвідомлення сущого, співпраці, взаємодопомоги,поміркованості, мудрості та здорового глузду.

Це те, чого хоче Бог.І Бог допоможе людям вирішити всі насущні

проблеми, якщо ми самі допоможемо собі зберегтилюдяність.

Юрій ШЕЛЯЖЕНКО, для УП

Якось зовсім спонтанно зауважила, що майжевсе, про що я мріяла колись, збулося і активнонаповнює моє життя. Проблема лише в тому, що ямріяла багато, багато отримала і тепер у менепрактично немає часу тим всім насолоджуватися.Думаєте, мене це чогось навчило? А дзуськи! Розум ідалі працює в режимі «dream big».

Ще цікавіша особливість процесу втілення мрійполягає в тому, що практично жодної з мрій я не втілиласама, докладаючи титанічних зусиль і наполегливорухаючись до цілі. Я-то намагалася тримати курс доомріяного маяка, але часто відволікалася, зневірювалася,йшла їсти, засинала за штурвалом чи просто розважалася.А більшість хороших подій у моєму житті тим часомвідбулися лише тому, що хтось у мене вірив.

Чесно кажучи, я досі дивуюся людям, які довіряли/довіряють мені серйозні проекти, таємниці, які цікавилисямоєю думкою й просили виконати щось важливе. Досі,коли хтось телефонує й каже, що хоче взяти в менеінтерв’ю, я спершу думаю, що то помилилися номером. Бонасправді ж я – лише канал, одна ланка ланцюжка збагатьох людей, які зробили те чи інше. Але маючи досвідроботи прес-секретарем, погоджуюся, пояснюючирозгубленій собі це тим, що в такій ситуації виступаю вролі речника, і не більше. І моє завдання – передатинатхнення далі.

У моєму житті було декілька моментів такогонестерпного болю, що, здавалося, пуповина живодайноговай-файного зв’язку із Всесвітом зараз обірветься і язникну від кисневого голодування у тяжких муках. Алетоді звідкись виринали люди, які закутували мені плечіпледом, робили чай з молоком, перебирали волосся,обіймали чи просто говорили декілька слів підтримки – я

MAKING THE WORLD INSPIRED:ТАЄМНИЦІ СОКОВИТИСКУВАЧА

ніколи не чула, що саме вони казали, бо барабанніперетинки несамовито тремтіли від ультразвуків того жтаки нестерпного болю – але чомусь їхні слова магічнимчином діяли. І все було добре.

А коли все було добре, знаходилися інші люди, якікритикували й мою радість, і все те, що я робила, і те, як яусміхалася, і навіть те, яку музику слухала. Вонизвинувачували мене в бракові досвіду, в моїй молодості,у непрочитаних мною книжках, висміювали мої цінності,кепкували зі зробленого мною вибору, глузували зпочерку й робили зауваження щодо довжини спідниці.

Надихали.Правда, інколи від їхніх слів хотілося згорнутися

котиком, а ще краще – ведмежатком – і спати до весни,поки не подорослішаю, не прочитаю всіх непрочитанихкнижок, не дошию фігового листя до подолу спідниці йне зроблю так багато всього, про що вони говорили. Покине просплю свого життя й не дозволю розумнішим,здібнішим, талановитішим, красивішим робити те, щоробила до цього. Але жоден геній не виявляв бажаннязаступити на моє місце, віруючі люди продовжували вмене вірити – і мені ставало соромно спати до якоїсь тамвесни.

«Не дожену, то хоч зігріюся,» - казала собі я. Зроблюте, що можу, наберуся досвіду, а як прийде хтось, хто вмієто робити краще, то йому залишиться менше роботи.

Тож критика й висміювання перекроювалася намотиваційні пенделі.

І якщо я не вмію робити багато чого іншого, топринаймні надихати людей я точно вмію – тож я радісноділилася з іншими свіжовитиснутим натхненням. Ядякувала любим критиканам за кислючі апельсини йготувала з них смачнючий сік – на здоров’я усім бажаючим.

Бо, знаєте, коли мене питають, у яку сферудіяльності найкраще інвестувати свій час, то я завжди кажу,що в людей. У служіння людям, у спілкування з людьми, умотивування людей – назвіть то, як хочете. Бо впоторсаних, заїжджених до банальності фразах «людиналюдині – друг, товариш і брат» і «людина людині – вовк»,все-таки, ключові слова «людина людині». Соціопат ти,соціофоб чи соціофіл – а все одно ж соціо-! Ми залежні відінших людей, незалежно від того, тішить нас це читривожить, незалежно від того, пекло для нас інші чи рай.Який сенс заперечувати кислоту лимону чи солоність солі– краще використати ті їхні властивості куди треба, хібані?

І я не намагаюся зараз висловити якісь теорії зприводу того, як будувати стосунки з людьми. Я сама вцьому – великий профан і керуюся виключно почуттями.Усе, що я хочу сказати – люди завжди оточуватимуть нас. Зумінням надихнути чи втоптати в болото. Радісні чизболені. Усміхнені чи сумні. Вони можуть зіграти ключовіролі в нашому житті – але ніколи не нестимуть за насвідповідальності. У них завжди буде вибір, як ставитися донас. А в нас завжди буде вибір, як реагувати на їхній вибір.

Залишатися натхненними й рухатися далі чиопускати руки після першої порції критики – це теж вибір.І ніхто не може зробити його замість нас.

Я знаю, що мені особисто далеко допрофесіоналізму, далеко до геніальності чи навіть бодайдо особливої талановитості. Але я буду виконувати те, щодоручають мені люди, які – з якихось загадкових для менепричин – вірять у мене. Моя справа маленька – не закопатижодного з дрібних талантів, даних Господарем. А їхнясправа – вірою рухати гори.

Надія ГЕРБІШ

7Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó S p r o t i v . o r g

За незаконный арест в 2007 году общественномуактивисту и редактору оппозиционного интернет-издания Sprotiv.org Вадиму Гладчуку будет выплачена изгосударственного бюджета компенсация моральногоущерба в размере 10 тыс. гривен и компенсация расходовна правовую помощь в размере 5 тыс. гривен. Правовуюпомощь Гладчуку предоставлял член УкраинскогоХельсинкского союза по правам человека, адвокат ОлегЛевицкий.

Гладчук был незаконно арестован сотрудникамиСоломенского райотдела милиции в Киеве 1 августа 2007года, объявил голодовку, а через 16 дней былгоспитализирован с острым панкреатитом икардиологическими осложнениями. 30 августа 2007 годарайонный суд отменил постановление следователя ИванаДьордяя о возбуждении уголовного дела.

Журналист утверждает, что его преследовали пополитическим мотивам за критику многомиллиардныххищений из государственного бюджета в сферегосударственных закупок, организованных по теневымсхемам, в которых ключевую роль играла общественнаяорганизация «Тендерная палата Украины». Согласнозакону, эта мафиозная структура была наделенафункциями органов исполнительной власти илегализовала коррупционные процедуры госзакупок.Также Гладчук сообщил, что в милиции от негопотребовали уничтожить все критические публикации винтернет-изданиях «Спротив» и «Гривна» о госзакупках,а также убедить журналиста Андрея Марусова больше непубликовать свои расследования о тендерной мафии вгазете «Зеркало недели».

Борцу с тендерной мафией Гладчуку присудилимизерную компенсацию за незаконный арест

Как сообщало информационное агентство УНИАН,16 июля 2007 года Гладчук с товарищами пикетировалофис Тендерной палаты Украины на Крещатике ипопытался сфотографировать при входе почетногопрезидента ТПУ, народного депутата, коммунистаАлександра Ткаченко, который общался с АнтономЯценко, вице-президентом ТПУ, ныне депутатом-перебежчиком, исключенным из состава фракции БЮТ.Ткаченко в присутствии свидетелей под прикрытием своихохранников напал на Гладчука, разбил ему фотоапппарати угрожал посадить в тюрьму.

После этого некая Вера Пстрак голословнообвинила Гладчука в нападении на ее стройплощадку в2005 году и краже каких-то гвоздей. Активист представилдоказательства своего алиби: во время, когда, якобы, былосовершено преступление, он присутствовал на заранееанонсированном пикете у секретариата ПрезидентаУкраины в центре Киева. Гладчук заявлял, что у него естьдаже видео с этого митинга и он физически не мог бытьодновременно в двух местах. Когда суд оправдал Гладчука,на пресс-конференции в информационном агентствеУНИАН презентовали документальный политическийтриллер «Чертковская ведьма, кукурузный вор итендерная мафия», в котором были опубликованыдокументы, доказывающие связь между Верой Пстрак иАлександром Ткаченко, их знакомство с майороммилиции Иваном Дьордяем, который сфабриковалуголовное дело против редактора оппозиционногоиздания «Спротив» Гладчука. ПервоначальноШевченковский районный суд присудил Гладчукукомпенсацию морального ущерба в сумме 120 тыс. грн.,

4230 грн. расходов напроведение экспертизы,1000 грн. за правовуюпомощь. Апелляционныйсуд города Киевауменьшил суммукомпенсации в 10 раз.Окончательное решениепо делу было принятоколлегией судей Высшегоспециализированногосуда Украины пор а с с м о т р е н и югражданских и уголовныхдел, которая оставила всиле решениеАпелляционного судагорода Киева.

Согласно выводугосударственной судебно-психологической экспертизы,размер действительного морального ущерба,нанесенного Вадиму Гладчуку в результате незаконногопривлечения к уголовной ответственности и пребыванияпод стражей, составляет 675 минимальных заработныхплат. Оппозиционный журналист говорит, что онразочарован решениями украинских судов, которыеприуменьшили его реальные расходы на лечение иоплату юридической помощи почти в 50 раз и будетобращаться в Европейский суд по правам человека.

Пресс-служба общественной организации«Молодежь – надежда Украины».

Конфисковывать имуществосмогут без доказательства вины ивынесения приговора. Механизм“легального беззакония” описалаАлина Полищук в газете "Известия".

В Украине вскоре появится новый вид«относительно честного отъема ценностей». Депутатыприняли за основу законопроект, который позволитконфисковать у подсудимых движимое и недвижимоеимущество еще до вынесения приговора. Правда, нормараспространяется только на “собственность, нажитуюпреступным путем”. Но, по мнению юристов иправозащитников, от нового закона могут пострадать ивполне законопослушные граждане.

Новый способ изъятия имущества называется«специальная конфискация». От обычной она отличаетсятем, что не является разновидностью наказания. «Подействующему Уголовному кодексу конфискацияимущества считается таким же наказанием как, к примеру,лишение свободы или штраф, — поясняет адвокат однойиз столичных юридических фирм Павел Кривошия. —Поэтому она может применяться как санкция в четкоопределенных законом случаях, в частности только затяжкие и особо тяжкие преступления. В проекте жепредлагается разрешить конфискацию имущества, денеги ценностей у подсудимого по любой статье, если судрешит, что собственность была нажита преступным путем».

Таким образом, если проект все-таки станетзаконом, вопрос о применении специальнойконфискации имущества будет решаться по усмотрениюсудьи. Во-первых, он сможет наложить арест наимущество подсудимого, и если тот будет признанвиновным, то изъять арестованные вещи в пользугосударства. Интересно, что «специальное изъятие» будетприменяться даже в тех случаях, когда гражданин неподлежит уголовной ответственности (невменяемый,

"Регионалы" придумали, как конфисковыватьимущество невинных граждан в свою пользу

юный возраст подсудимого, состояние здоровья) либо покаким-то причинам освобождается от основногонаказания.

По словам юристов, такой подход к процедуреконфискации обоснован логически. Оказывается, этот шагукраинские законодатели должны были предпринять врамках международных соглашений. Еще приутверждении плана действий по либерализации визовогорежима Украины с ЕС мы обязались усовершенствоватьнормы и санкции в отношении имущества, полученногопреступным путем. В большей мере, конечно, Евросоюзпечется о наказаниях для международных преступныхгруппировок. Однако на практике первыми, кто подпадетпод действие новых норм, окажутся украинскиекоррупционеры, нечистые на руку бизнесмены, их семьи,ближайшие родственники и прочие, как говорится,«связанные лица».

Суть «специальной конфискации» заключается вдвух принципиальных позициях. Во-первых, этонеобходимость доказать преступный способ полученияимущества. Причем преступным, по новому закону, можетбыть не только путь, но цель и последствия. «Конфисковатьсмогут имущество, полученное вследствие совершенияпреступления, и доход от такого имущества, — поясняетКривошия. — Также специальному изъятию подлежит все,что предназначалось для финансирования илиматериального обеспечения преступлений или в наградуза совершение преступления. Предмет преступления, егосредство или орудие тоже подлежат специальнойконфискации».

Второй принципиальный момент состоит в том,что суд сможет назначить изъятие имущества уродственников обвиняемого или любых других лиц,которые знали или должны были знать о преступлении.«К примеру, преступник крадет драгоценности, —допускает независимый юридический консультантАндрей Осадчий. — На вырученные от продажи краденогоденьги он покупает дом и дарит его, предположим, теще.Обычная конфискация здесь бессильна. А вот специальнаяконфискация может отобрать подарок щедрого зятя». По

словам юристов, под изъятие в специальном режиме,например, подпадают бриллианты, которые подарил женечиновник, пойманный на взятке. Суд имеет право изъятьквартиру, записанную на племянника, оформленную накомпанию машину или золотой слиток, презентованныйкоррупционером молодоженам на свадьбу. Главное,чтобы были доказательства «криминальногопроисхождения» подарка, и никакой путь его полученияне застрахует от конфискации ни дарителя, ни получателя.«Предполагается, что специальное изъятие будетнаправлено на борьбу с коррупцией, — считает Осадчий.— Видимо, поэтому в проекте закона указано, что впервую очередь его собираются применять кэкономическим преступникам».

Несмотря на благородные цели документа,юристы отмечают в нем один существенный пробел:практически невозможно в полной мере доказать, чтоименно эти бриллианты были куплены за взятку, а машина— за украденные деньги. «Главная опасность заключаетсяв возможности субъективной оценки и субъективногомнения судьи, — считает Кривошия. — Поэтому послевступления изменений в силу вполне возможнызлоупотребления со стороны органов властиотносительно незаконного применения специальнойконфискации без достаточных на то оснований. А это, всвою очередь, является грубейшим нарушением правасобственности». Закон оставляет возможность оспоритьрешение суда о специальной конфискации. Однако весьпроцесс обжалования от местного до высшегоспециализированного суда по гражданским делам будетзанимать в среднем около года. Поэтому правозащитникиожидают значительный рост обращений пострадавших вЕвропейский суд по правам человека. «Еслинациональный законодатель не предусмотрит никакихгарантий противодействия подобным злоупотреблениям,наши граждане начнут обращаться в международныеинстанции. К сожалению, это смогут сделать какнесправедливо лишенные имущества украинцы, так иродственники взяточников и коррупционеров», —резюмирует Кривошия.

Свободу слова в Интернете обрекут на смерть?18 октября Верховной Радой

Украины принят в первом чтениипроект закона о внесении измененийв Закон Украины "О защитеобщественной морали" (№ 7132).Законопроект позволяет быстро ибез суда заблокировать любойукраинский или зарубежный сайт,сообщает Sprotiv.org.

Полный запрет порнографии, ограничениеэротики, жестокости, языка ненависти - все это с первоговлгляда кажется разумным. Однако закон написан так,что под эротикой, языком ненависти или браннымисловами можно понимать все, что угодно.

Согласно законопроекту, Национальная комиссияУкраины по вопросам защиты общественной морали сцелью предупреждения производства и обращенияпродукции, которая наносит вред общественной морали,может обязать интернет-провайдеров без решения судапринимать неотложные меры в течение суток поограничению свободного доступа к электронныминформационным ресурсам или их частям,определенным этой комиссией. То есть, комиссиястановится регулятором интернета и получает властьполностью или частично запрещать доступ на сайты.

Что же наносит вред общественной морали?Кроме эротики и фильмов с кровопролитием,

запрещается также «употребление нецензурныхругательных и грубых слов» в телекоммуникационныхсетях, то есть, в Интернете. Списка таких слов нет. А ведьсписок может оказаться каким угодно, и поди докажи,что ты не злодей! В Пакистане, например, стражи законовшариата додумались внести в черный список имя ИисусаХриста... Если законопроект вступит в силу, дляуничтожения из зависти или корыстных мотивов вполнереспектабельного сайта профессиональномупровокатору будет достаточно написать на форуме, вкомментариях, в соцсети какое-нибудь неприличноеслово. При этом, если государственный "контролер"выявит на сайте слово, которое покажется ему"брутальным", или некий "элемент эротики", владелецсайта может быть оштрафован «с конфискациейпродукции» – то есть, могут и сервер изъять. Этотзаконопроект прямо противоречит ЕвропейскойКонвенции по правам человека, утверждают юристы.

8 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêóÏ ð à â î

Чи буде гласність та народовладдяв українських судах?

Українське правосуддя має великі проблеми злегітимністю – люди не довіряють суддям та прокурорам.За словами директора Фонду "Демократичні ініціативи"імені Ілька Кучеріва Ірини БЕКЕШКІНОЇ, рівень довіриукраїнців до прокуратури і судів за минулий рік упав більшяк на 15%: «Наші люди прокуратурі та судам не довірялизавжди. Але стабільно ця недовіра була у межах 50-53%,починаючи з 2002 року. Заміри 2011 року показали, щорізко зросла недовіра: до прокуратури зараз недовіра67%, до судів - 69%».

Звичайно, така прикра ситуація маєопосередкований стосунок до життя тих небагатьохлюдей, які звикли вирішувати конфлікти у правовому полі,і тих чесних суддів, які прагнуть з’ясувати істину в кожнійсправі та намагаються попри адміністративний та іншийтиск судити передусім за законом, а не за звичаямитрадиційного, корисливого прикриття незаконних дійможновладців і товстосумів імітацією судових процедур,яка, по суті, може обманути лише наївних та неграмотнихлюдей. Тим більше, що висока культура імітації правосуддя,випрацювана совєцькими «народними судами» у другійполовині XX століття, зараз остаточно втрачена: фактичніта арифметичні помилки, описки, інші явні «ляпи»,лексична й стилістична вбогість та посередня (у кращомуразі) грамотність – характерні риси більшості сучаснихсудових рішень. Буває, що без помилок у рішенні лишецитуються уривки законів, скопійовані з правових систем.Та й на це в деяких судах не доводиться розраховувати...Тим приємніше, коли вряди-годи до рук потрапляєбездоганне за формою та змістом рішення, ще й не«відписка», а якісний документ, що засвідчує доброчеснеставлення судді до своїх обов’язків перед народом.

Зрештою, на тлі судової практики, яка здатнаперетворити на циніка будь-якого ідеаліста, що постоявдві години в коридорі суду в очікуванні судовогозасідання і ще й побув понятим при вилученні підкинутогохабаря, за цими сірими буднями не слід забувати й високихправових орієнтирів, засадничих принципівдемократичної державності та права, без яких немислимелегітимне правосуддя. Йдеться про гласність та пронародовладдя.

Відповідно до статті 5 Конституції України, носіємсуверенітету і єдиним джерелом влади в Україні єнарод.Народ здійснює владу безпосередньо і через органидержавної влади та органи місцевого самоврядування.

Відповідно до статті 6 Конституції України,державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділуна законодавчу, виконавчу та судову. Подібний принципподілу влади у країнах, де діє англо-саксонська правовасистема, забезпечує реальне народовладдя: гілки владиврівноважені й таким чином їх представники позбавленіможливості узурпувати владу, здобувши контроль над усімдержавним апаратом. Будь-які нелегітимні діїпредставників однієї гілки влади блокуються іншимигілками влади за безпосередньої підтримки народу.

В Україні норма про поділ влади є сутодекларативною, оскільки Конституція містить серйознупрогалину: принцип поділу влади не поширено на такіособливі інституції, як Президент України та органипрокуратури. Фактично, ця норма послаблює всі гілкивлади на користь утвердження такого специфічногопострадянського явища, як «президентська вертикаль».

Президент України цілком контролює органипрокуратури і через спеціальні процедури, здійснюванідопоміжним органом (адміністрацією) ПрезидентаУкраїни, і через право звільняти Генерального прокурораУкраїни (стаття 122 Конституції України), що гарантуєполітичну лояльність останнього. На практиці цеобертається де-факто підпорядкуванням ПрезидентовіУкраїни керівника жорстко ієрархічної системи органівпрокуратури.

В свою чергу, органи прокуратури в силуповноважень щодо здійснення прокурорського нагляду,ініціювання кримінального переслідування тапідтримання державного обвинувачення в суді маютьвеличезний вплив на державних службовців, передусім –в органах виконавчої влади, а також на посадових таслужбових осіб органів місцевого самоврядування.

Ключова роль Президента у формуваннісуддівського корпусу (саме Президент призначає суддіввперше, відповідно до статті 128 Конституції України, іможе їх переводити з суду до суду у межах п’ятирічногостроку – процедура, легітимність якої представляєтьсянеоднозначною, та й насторожують численні наслідки їїзастосування, найпомітнішим з яких є швидкий кар’єрнийріст суддів, лояльних до правлячої партії, Президента ійого оточення) практично унеможливлює дієвеоскарження актів Президента в судах, за виключеннямокремих курйозних випадків, а ключова роль Президентау формуванні органів виконавчої влади та визначенні їхполітики неминуче тягне за собою величезний вплив назаконодавчу владу, оскільки кожен законодавець-реалістпрекрасно розуміє, що матеріальне забезпеченнязаконодавчої діяльності цілком залежить від доброї воліорганів виконавчої влади і, насправді, нема жодного сенсуприймати закон, який потім не буде належним чиномвиконуватись без «відмашки» з Банкової.

Втім, хоча й не існує гарантій народовладдя уформі реального поділу влади, Конституція України,принаймні, передбачає роль Президента України якгаранта прав і свобод людини і громадянина (стаття 102Конституції України). Тобто, слід розуміти, що всенароднообраний Президент має бути гарантом народовладдя усфері судочинства.

Однак на практиці Президент не гарантуєнародовладдя навіть у вельми вузьких межах,встановлених Конституцією.

Скажімо, відповідно до статті 124 КонституціїУкраїни, народ безпосередньо бере участь у здійсненніправосуддя через народних засідателів і присяжних. Щотаке суд присяжних, чудово відомо зі світової практики: зреєстру виборців випадково обираються кандидати уприсяжні, після чого для розгляду певних категорій справз урахуванням певного цензу формується журі задопомогою процедури відбраковки, у якій всі сторонисудового провадження мають однакові права. Однак внадрах Адміністрації Президента чомусь пишется«реформаторський» законопроект, в якому «присяжними»названі ті ж самі «народні засідателі», непрозоро обраніта призначені, які мають мінімальний вплив на судовийпроцес і переважну більшість кримінальних справ взагаліне розглядають.

Та що там присяжні! Найважливішою ознакоюнародовладдя є публічність владних процедур: як токажуть, хто володіє інформацією – той володіє світом.Однак у нас в усіх гілках влади чомусь прийнято вважатиперсональною інформацією про «особисте життя людини»усе, що стосується не те що репутації, а й біографії таповсякденної роботи будь-якого державного службовця.В більш цивілізованих країнах люди розуміють різницю іне допускають такого обману, а у нас, на жаль, поки замалогромадянської свідомості й грамотності. Якщо б українцізамість того, щоб давати волю гніву на можновладців, безбудь-яких пристрастей, заздрості чи упередженості давалиб волю елементарній людській цікавості й активніше«совали носа» у «особисті» справи чиновників, які чомусьтворяться на робочому місці, громадянське суспільствомогло б перетворитися з чиновницько-грантоїдськоїфікції та мрій активістів на повсякденну реальність.

Про гласність відбору і призначення суддів заразможна лише мріяти. Проте Конституцією України (пункт7 частини третьої статті 129) гарантується гласністьсудового процесу. За довгі роки декларативності цієїнорми судді так звикли працювати закрито, що навітьзараз, коли статтею 11 Закону України «Про судоустрій істатус суддів» зобов’язано розглядати справи у судахвідкрито, крім випадків, установлених процесуальнимзаконом, і гарантовано право присутніх на відкритомусудовому засіданні використовувати портативніаудіотехнічні засоби – судді намагаються протиправнообмежувати відкритість засідань. З прикладів кричущогононсенсу варто згадати спроби «поставити наобговорення» і навіть «не дозволити» присутністьжурналіста на відкритому засіданні або запис на диктофон.Ніби такий «дозвіл» потрібен, коли, принаймні в ційчастині, правовідносини гласності судочинстваврегульовані законом! Про реальну гласністьсудочинства можна буде казати тільки тоді, коли навіть урайонних судах далеко від столиці судді припинятьвикликати міліцію, варто лише журналісту ввімкнутидиктофон на відкритому засіданні.

Окрема тема – Єдиний державний реєстр судовихрішень, який «реформатори» з Адміністрації Президентанещодавно почали активно «підчищати». І це очікуваний

прикрий результат мертворожденності чудового, за ідеєю,інструмента доступу до судових рішень, оскількивиключення імен з судових рішень при їх оприлюдненні– це найбільша втрата для гласності правосуддя. Можназрозуміти, коли не оприлюднюються імена у рішеннях,які прямо стосуються інтимних питань особистого життя,приміром, у сімейному праві, у посяганнях на суспільнумораль. Однак загальним принципом все ж є гласністьправосуддя, а отже, загальнодоступність імен сторін усудових процесах. Конфлікт, який сторони не можутьвирішити між собою, з яким йдуть до суду – маєвизнаватися публічним (за винятком певних ситуацій, деконфіденційність справді необхідна). Тим більше, якщойдеться про злочин – діяння антисоціальне, а отже, таке,що має суспільну вагу та становить суспільний інтерес.

Хіба це справедливо, що людина може (теоретично)прийти до суду і почути імена на відкритому засіданні чипрочитати у розкладі засідань біля дверей кабінету судді,але не може дізнатись імена з рішення, опублікованого вЄдиному державному реєстрі? Найбільшим абсурдом єприховування імен у адміністративному процесі, тобто, упублічно-правових спорах, де, за визначенням, не можебути нічого негласного (окрім державних та іншихохоронюваних законом таємниць, але з цимадміністративні суди мають справу нечасто).

Хіба це справедливо, що інформація про судимістьвважається нібито приватною, особистою? З одного боку,Кримінальним кодексом України визначеноантисоціальність (суспільну небезпечність) як обов’язковуознаку злочину. З іншого боку, держава приховуєінформацію про конкретний вирок конкретномузлочинцю, ускладнюючи, а то й унеможливлюючифункціонування інституту репутації людини, одної ззасадничих інституцій цивілізованого суспільства.Покриваючи злочинця шляхом віднесення до «відомостейщодо особистого життя» інформації про встановленісудом антисоціальні діяння, держава, фактично, проявляєсвою антисоціальну сутність, хоча у статті 1 КонституціїУкраїни декларується соціальний характер держави.

Ще одним болючим питанням гласностісудочинства є автоматичний розподіл справ між суддямита, загалом, автоматичний документообіг. Про різніспособи шулерства під час розподілу справ не говоритьтільки лінивий. Однак довести це, та й перевіритиправильність розподілу принципово не можна, оскількипроцедуру роздрукування протоколу автоматичногорозподілу на вимогу сторін у справі ліквідовано (можназгадувати з ностальгією про обов’язкове долученнятакого протоколу до усіх справ, як кілька років томуприписувалося процесуальним законом уадміністративному судочинстві). За діючими правилами,користувачами автоматичної системи документообігувизнаються лише працівники суду...

Лише в небагатьох судах встановленозагальнодоступні термінали, за допомогою яких коженбажаючий може відслідкувати рух справи. Деінде встоличних судах такі термінали є «для звітності», алечомусь стоять виключені, або екран світиться, однактермінал не працює. У більшості судів за інформацією прорух справи вишиковуються черги різної довжини до

9Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó Ï ð à â î

канцелярій. Своєрідний антирекорд побив Київськийапеляційний адміністративний суд, у якому щодня можназустріти черги з десятків людей (доходило й до сотні;підприємливий тамтешній буфет розмістив прилавокбезпосередньо біля черги). При цьому канцелярія доостаннього часу працювала половину робочого дня, покине було подано позов про оскарження її режиму роботи.

Такою є реальність. Однак ніщо не заважаєгромадянам мріяти про справжнє, легітимне, гласне інародне судочинство. Про те, яким воно могло б бути, мирегулярно питаємо можновладців. Іноді навіть надходятьцікаві відповіді.

У червні ми питали народних депутатівУкраїни: «Чи варто запровадити суд присяжних вкримінальному, цивільному, адміністративному,господарському процесі у будь-яких справах заумови сплати стороною, яка подає клопотання пророзгляд справи судом присяжних, державногомита, достатнього для компенсації гідної оплатипраці присяжних?».

На це питання погодився відповісти народнийдепутат України Микола Дмитрович КАТЕРИНЧУК:«Питання щодо запровадження суду присяжних єпроблемним та досить тривалим у своєму ґенезі не лишез позиції практики, а і з позиції загальної теорії права. Мине повинні нехтувати такими категоріями, які«оціночність», «суб'єктивність», «менталітет». Інститутприсяжних досить ефективно та гармонічно діє у країнахіз так званою прецендентною системою права, де сотнямироків позиціонувалася престижність та почесність судуприсяжних. Для практичного впровадження даногоінституту у нашій країні потрібно подолати ряд доситьважливих проблем, як то, загальний нігілізм суспільства,хабарництво, низьку правосвідомість та ін.».

Важко не погодитись із переліком можливихперешкод становлення суду присяжних, які навів у своїйвідповіді пан Катеринчук. Однак перераховані негативніявища і, загалом, низький рівень громадянської свідомостізберігається саме завдяки усуненню народу від здійсненнявлади, зокрема, судової. Замість народовладдя – усюдизаохочується громадянська безвідповідальність, мовляв,«не хвилюйтеся, чекайте вказівок, за вас все вирішать».Грамотність і відповідальність не з’являється на рівномумісці, вона приходить з практикою. Якщо б почав діятисправжній суд присяжних, гарантований державою, цеспонукало б широкі верстви населення підвищувати свійрівень правової грамотності, бути відповідальнішими, некажучи вже про збільшення авторитету правосуддя.

У жовтні ми питали народних депутатівУкраїни та інших можновладців: «Чи підтримуєте Виефективну реалізацію конституційного принципугласності судового процесу шляхом забезпеченнявільного доступу всіх бажаючих до протоколів,журналів та аудіозаписів відкритих судових засідань,повних текстів судових рішень в усіх відкритих(гласних) судових процесах всіх видів судочинства,включаючи повні імена (назви) сторін? Чи підтримуєтеВи забезпечення реальної незалежності судочинствашляхом проведення вільних демократичнихвиборів суддів та прокурорів з числа дипломованихфахівців у галузі права? Чи підтримуєте Випроведення парламентських слухань з проблемефективності та незалежності судочинства?».

Найшвидше і найлаконічніше відповів народнийдепутат України Борис Миколайович ПУДОВ: «Ответы на

все вопросы - "да". К сожалению. это все еще остаетсямечтами в нашей стране».

Голова Комітету з питань сім'ї, молодіжноїполітики, спорту та туризму Верховної Ради УкраїниПавло Іванович КОСТЕНКО пише: «Я підтримуюзабезпечення реальної незалежності судочинства шляхомпроведення вільних демократичних виборів суддів тапрокурорів з числа дипломованих фахівців у галузі правата проведення парламентських слухань з проблемефективності та незалежності судочинства. Стосовнозабезпечення вільного доступу всіх бажаючих допротоколів, журналів та аудіозаписів відкритих судовихзасідань, повних текстів судових рішень в усіх відкритих(гласних) судових процесах всіх видів судочинства,включаючи повні імена (назви) сторін, вважаю, що цепитання потребує окремого обговорення, можливо – навищезазначених парламентських слуханнях, стосовнодотримання статті 32 Конституції України щодонеприпустимості збирання, зберігання, використання тапоширення конфіденційної інформації про особу без їїзгоди».

Народний депутат України ВолодимирДмитрович БОНДАРЕНКО стверджує:

“Враховуючи те, що останнім часом проблемагласності судочинства набула особливої гостроти(політичні процеси над Юрієм Луценком, ЮлієюТимошенко та інші), вважаю за необхідне оздоровити

процес демократизації судочинства в Україні. Зокрема,переглянути практику закриття судових процесіврізноманітними маніпуляціями, як це зробив суддяКиреєв у випадку з Юлією Тимошенко, коли громадянине могли спостерігати через засоби масової інформаціїсам процес, а лише почули вирок, винесений, на мійпогляд, без належних підстав. Крім цього, необхіднорозпочати в Україні процес імплементації прецедентногоправа, яке дає можливість багатьом нинішнім керівникамусвідомити власну відповідальність у майбутньому в разівинесення неправомірних замовних рішень.

Вважаю, що вибори суддів можуть проводитись,але з певними обмеженнями. Перш за все, через системупопереднього кваліфікаційного відбору кандидатів напосади суддів, які б відповідали за рівнем юридичноїпідготовки, можливості виконання обов'язків суддіпершої інстанції. Вибори суддів апеляційних судів повинніобиратись лише суддями першої інстанції серед своїхколег на принципах демократичних виборчих систем.Суддів касаційних інстанцій, повинні обирати суддіапеляційних судів. Стосовно права Президентапризначати суддів, то нині виникли великі сумніви воб'єктивності таких призначень. Зокрема, це стосуєтьсяпереведення судді Березанського суду Киреєва на посадусудді Печерського районного суду м. Києва та наданняйому права проводити політичний судовий процес надЮлією Тимошенко. Тому таке право Президента,очевидно, потрібно обмежити.

Безумовно, підтримую проведенняпарламентських слухань з проблем ефективності танезалежності судочинства».

Голова депутатської фракції «Блок ЮліїТимошенко – «Батьківщина» у Верховній Раді УкраїниІван Григорович КИРИЛЕНКО коментує: «Тема судовоїреформи в Україні є настільки болючою, що ми -побратими нашого Лідера Юлії ВолодимирівниТимошенко - відчуваємо це кожного прожитого дня. Саметому сподіваюсь, що підняті Вами питання знайдутьвідголосок в серцях українців, а ми - законодавці різнихполітичних уподобань-маємо це не лише усвідомити, алей розв'язати на законодавчому рівні».

Найдовше довелося чекати такої честі, як відповідьз Адміністрації Президента України. Радник ПрезидентаУкраїни - Керівник Головного управління з питаньконституційно-правової модернізації Марина ІванівнаСТАВНІЙЧУК пише: «Ваше звернення щодо реалізаціїконституційного принципу гласності судового процесута можливості запровадження процедури виборностісуддів розглянуто. Порушені у листі питання є важливими,актуальними та перебувають на контролі у Глави держави.Вдячні за виявлене небайдуже ставлення до зазначенихпроблем. Президент України В.Янукович 7 липня 2010 рокупідписав Закон України "Про судоустрій і статус суддів",метою прийняття якого було комплексне реформуваннясистеми судочинства відповідно до міжнароднихстандартів задля дієвої реалізації основоположнихконституційних принципів, підвищення ролі суду тастатусу судді у суспільстві, забезпечення незалежностісуддів від впливу, в тому числі в системі правосуддя, таспрощення процедури доступу до суду. Однак це лишеперший етап ініційованої Главою держави судовоїреформи. Наступними кроками має стати подальшаімплементація національного законодавства України доєвропейських стандартів здійснення судочинства, щосприятиме відкритості доступу до суду. Зокрема, у жовтні2011 року Верховною Радою України прийнято ЗаконУкраїни "Про внесення змін до деяких законодавчих актівщодо розгляду справ Верховним Судом України". Щодозабезпечення вільних, демократичних виборів суддівповідомляємо, що така пропозиція не знайшлазаконодавчої підтримки в Україні. З метою гарантуваннянезалежності судової системи Європейська комісія "Задемократію через право" (Венеціанська комісія) у Доповідіпро незалежність судової системи. Частина І: незалежністьсуддів (прийнята на 82-й пленарній сесії 12-13 березня2010 року) рекомендує, щоб призначення і просуванняза посадою суддів ухвалювалось незалежною радою суддів».

Юрій ШЕЛЯЖЕНКО

10 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó“Ïðàâîïîõîðîíö³”

Моральні тортури від прокуратури,або Як працьовитість визнали злочином

Події, про які піде мова, тривають вже 7 років утихому райцентрі Гайворон Кіровоградської області.Стільки часу правоохоронні органи переслідуютьколишнього головного бухгалтера районної ради, ниніпенсіонера Валентину Руденко, «злочин» якої полягає уотриманні компенсації за невикористані відпустки. Заверсією прокуратури, працьовитість Валентини Петрівнита справедлива оплата праці виявилися... злим умислом!

У випуску газети № 34 від 30 серпня миопублікували її листа під заголовком «Прокуратуранамагається знищити мене». Жодної реакції не видно йдосі, тому – повертаємося до теми.

Валентина Руденко працювала на посадіначальника фінансово-господарського відділуГайворонської РДА, з 5.07.2004 р. була переведена напосаду керуючого справами. З 15.09.2004 стала головнимбухгалтером Гайворонської районної ради. З15.03.2005 р., за її словами, кожного дня її почализапрошувати до прокуратури, тримали там мало не допівночі. Її чоловік, полковник-афганець, змушений бувчекати закінчення допитів під вікнами прокуратури.

10.06.2005 р. прокурор Гайворонського районуДмитро Прокопчук порушив відносно Валентини Руденкокримінальну справу за фактом зловживання службовимстановищем та службового підроблення (ч. 1 ст. 364, ч. 1 ст.366 Кримінального кодексу України). В постанові пропорушення справи було вказано, що Валентина Руденко,працюючи начальником фінансово-господарськоговідділу Гайворонської РДА, використовуючи службовестановище всупереч інтересам служби, незаконнонарахувала собі в період 2003-2004 рр. матеріальнудопомогу, відпускні та заробітну плату на загальну суму 2380 грн., чим спричинила збитки бюджету. 9.12.2005 р.слідчий прокуратури Плохотнюк В. М. пред’явив ВалентиніРуденко обвинувачення у привласненні бюджетнихкоштів та службовому підробленні (ч. 2 ст. 191, ч. 1 ст. 366КК).

23.05.2006 р. колегія суддів Судової палати укримінальних справах Апеляційного судуКіровоградської області (Бевз Ю. Л. – головуючий,Коротченко В. В., Новіцький Е. Й.) скасувала постановупро порушення кримінальної справи, посилаючись навідсутність належних підстав та приводів для порушеннясправи. Ухвалою суду провадження по справі було закрито.Однак 2 червня 2006 року прокурор Гайворонськогорайону Дмитро Прокопчук на тих же підставах, що йраніше, знову порушив кримінальну справу по ч. 1 ст. 364,ч. 1 ст. 366 КК. Цього разу – «по факту», оскільки не мавправа порушувати справу проти Валентини Руденко зогляду на рішення суду. На цьому прокуратура незупинилася. 24 лютого 2007 року слідчий прокуратуриГайдюк О. О. порушив кримінальну справу з тих же підставстосовно Валентини Руденко і обрав їй запобіжний захід– підписку про невиїзд. У березні Гайдюк перекваліфіковує«злочин» на ч. 2 ст. 191 та ч. 1 ст. 366 КК і пред’являє нове

звинувачення. 22 червня 2007 року Голованівськийрайонний суд Кіровоградської області скасував всіпрокурорські постанови і закрив провадження по справі,визнавши, що слідчим свідомо проігноровано ухвалуапеляційного суду.

Як стверджує Валентина Руденко, для порушеннякримінальної справи проти неї було використано«фальшивку, зроблену та підписану в результаті змови».Йдеться про «довідку», датовану 10.06.2005 р., за підписомколишньої працівниці КРВ Золотової. У 2008 роціначальник контрольно-ревізійного відділу вГайворонському районі В. І. Січкар письмово підтвердив,що перевірка нарахованої та виплаченої заробітної платив Гайворонській РДА за період 2003-2004 рр. у червні 2005року не проводилася. Найбільш цікавим фактом є те, щолюдина, яка складала цю «довідку»... невдовзі посіла якразту посаду, яку займала Валентина Руденко! Про якуоб’єктивність ревізії може йти мова, коли людина, прямозацікавлена у кар’єрному рості, просто підсиджуєпопередницю?

Подальші дії ініціаторів розправи надпенсіонеркою свідчать про виключну впертість тавпевненість у своїй правоті. Створюється робоча групанібито для перевірки правильності нарахувань зарплатніу райраді у 2005-2006 роках, але насправді з приміщеннярайонної ради вилучається частина бухгалтерськоїдокументації за 2003-2004 рр. і направляється на судово-економічну експертизу. Оскільки експерту не було наданорозпорядження голови РДА про покладення на головногобухгалтера райадміністрації обов’язків головногобухгалтера райради з встановленням надбавки з оплатипраці у розмірі 50%, введений в оману експерт нарахував«порушень» аж на 17,5 тис. грн. Знову порушуєтьсякримінальна справа, в червні 2009 року передається нарозгляд до суду, але суд повернув її на додатковерозслідування. Жінка стверджує: «Експерт О. Ляшенко поматеріалам справи, в якій немає жодного оригіналупервинного бухгалтерського документа або належнимчином завірених копій бухгалтерських документів, абовзагалі по відсутнім документам, які сама придумала, попапірцям без підписів та печаток проводить експертизу».

Зрештою, у грудні 2010 року суддя Голованівськогорайонного суду Кіровоградської області Бутенко О. Ф.виніс виправдальний вирок, яким визнав, що ВалентинаРуденко не вчиняла інкримінованих їй злочинів. Разом звироком було оголошено окрему постанову, відповіднодо якої, «суд вважає, що причиною притягнення РуденкоВ. П. до кримінальної відповідальності та винесеннявиправдувального вироку стала неналежна організаціяроботи слідчих прокуратури Гайворонського районущодо оцінки та аналізу зібраних доказів, забезпечення їхзберігання, відсутність контролю за роботою слідчих збоку прокурора Гайворонського району та неналежневиконання прокуратурою району вимог ст. 225 КПКУкраїни». Такий вирок і окрема постанова – нечуваний

виняток із практики вітчизняного правосуддя. Рідко колисудді наважуються відверто зауважити у процесуальнихдокументах про суттєві недоліки в роботі органівпрокуратури, які мають величезний адміністративнийвплив на кожного суддю через Вищу раду юстиції, Вищукваліфікаційну комісію суддів, інші інституції та традиційніпроцедури, які не мають нічого спільного з правосуддямяк таким. Не дивно, що апеляційний суд виправдальнийвирок скасував з формальних підстав, втім, неспростовуючи викладену позицію суду першої інстанції, асправу повернув на додаткове розслідування.

Тяганина продовжується і досі. 7.11.2011 р.Валентина Петрівна отримала листа про те, що матеріаликримінальної справи надійшли до Кіровоградськоговідділення Одеського науково-дослідного інститутусудових експертиз. Тому ж експертові Ляшенку дорученоі далі проводити експертизу. Можна тільки здогадуватись,які «документи» були надані експертові прокуратуроюцього разу...

«Розгляд справи затягується з вини прокурорів підвсілякими причинами і різними методами. В ходісудового слідства знову стає очевидним, що докази моєївини штучно створено та підтасовано працівникамиГайворонської прокуратури. І зовсім суперечитьздоровому глузду той факт, що судять мене 7 років занібито незаконне отримання надлишкової заробітноїплати, а в той самий час судом прийнято рішення простягнення на мою користь заборгованості поневиплаченій мені заробітній платі в тій же таки районнійадміністрації за той же період, причому Гайворонська РДАвизнала цю заборгованість і провела виплату.Неправомірне, тривале, несправедливе тадискримінаційне кримінальне переслідування призвелодо погіршення мого здоров’я. І, що найгірше, всі моїзвернення до Генеральної прокуратури, доУповноваженого з прав людини та інших центральнихорганів направляються до прокуратури Кіровоградськоїобласті, звідки мені надаються формальні відписки. Якрозірвати це замкнене коло?» – питає Валентина Руденко.На жаль, її питання поки залишається без відповіді.

Окрім того, незрозумілою є і впертість працівниківпрокуратури, що продовжує переслідування пенсіонеркивсупереч здоровому глузду. За версією кіровоградськоїгазети «Україна-Центр», справа у політиці: її чоловік єміським головою. Сама Валентина Руденко не коментує«політичну» версію, каже просто – останні роки «слідство»та десятки судових засідань перетворили її життя на театрабсурду.

Відповідно до статті 1 Кримінального кодексуУкраїни, завдання цього закону – правове забезпеченняохорони прав і свобод людини і громадянина. Хто бзахистив права і свободи людини, що потерпає відпрокурорського свавілля?

Наша газета висвітлюватиме подальший розвитокподій у цій справі.

11Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó Ï î ç è ö ³ ÿ

Що не кажіть, а дочекалися, нарешті, стареньківиборці соціальної справедливості від Януковича.

4 листопада на офіційному сайті президентаопубліковано солідний документ, «Указ про деньсоціальної справедливості».

Читаєш преамбулу цього документа, і серцерадіє: «з метою привернення уваги... до вирішенняпитань соціальної справедливості… та необхідності...побудови в Україні суспільства соціальноїсправедливості та активного впровадження в життяполітики і стратегії, спрямованих на її забезпечення»...

Ні, не думайте, що це обгрунтування відставкиуряду Азарова або складення гарантом власнихповноважень. Янукович всього лише постановив:«установити в Україні День соціальноїсправедливості, який проводити щороку 20 лютого– у Всесвітній день соціальної справедливості».

Отаке щастя привалило всім знедоленим,бідним та нещасним українцям на гребені другоїхвилі економічної кризи.

Сумно, авжеж, що день соціальноїсправедливості настане не сьогодні. І навіть не завтра.Аж три місяці чекати. Але виборці Партії регіонівзатягнуть паски і доживуть, доживотіють досоціальної справедливості, чи не так? Їм звично…«Ті, кому найважче – вони мовчать, чекають,терплять»…

А ми тим часом згадаємо народне прислів’я,що диму без вогню не буває. І якщо вже на Банковійвипустили димову завісу, то явно не « з метоюпривернення уваги » до пожежі народного гніву зприводу антисоціальної політики хунти «регіоналів».Швидше – для відвертання уваги.

Очевидно, можновладцям дуже не хотілося,щоб пенсіонери звернули увагу на законопроект №9400, внесений урядом майже одночасно із указомпро «День соціальної справедливості».

У цьому законопроекті, підписаному прем’єр-міністром Миколою Азаровим, пропонується внестизміни до статтей 183, 256, 266, 267 Кодексуадміністративного судочинства України, а саме:скасувати негайне виконання судових рішень щодообчислення, призначення,перерахунку пенсій тасоціальних виплат і зменшується в 50 разів (!) сумаштрафу за невиконання рішення суду.

Тепер замислимось: навіщо урядупереписувати кодекс, коли й так всіх суддів«нагнули»? Зараз суди масово відмовляютьпенсіонерам у перерахунку пенсій, та й апеляційнісуди тисячами штампують постанови про скасуванняприйнятих до 2010 року позитивних рішень.

Відповідь очевидна: схоже, влада готова пітина радикальне скорочення пенсій та іншихсоціальних виплат. Мабуть, знайшли кращезастосування кредитам МВФ, аніж латання дірок уПенсійному фонді – скажімо, вивести ці кошти на

приватні рахунки в офшорах. Забезпечити власнустарість.

Такі дії, звичайно, оскаржуватимуться в суді.Всі справедливі позови пенсіонерів та пільговиківне можна буде свавільно відхилити, бо тодісоціальний вибух не забариться, та й платити людямкомпенсації за присудами Страсбургу потім буде собідорожче. От і виходить, що окрім фальшивого«соціального» свята режим «регіоналів» хочестворити фальшиве «соціальне» правосуддя. Судизадовольнятимуть позови пенсіонерів тапільговиків, але ці рішення не виконуватимуться. Ічиновники не нестимуть за це ніякоївідповідальності. Або, в крайньому разі, хтосьодноразово заплатить мізерний штраф про людськеоко. Це обмежить виплати в першу чергучорнобильців, афганців, військових пенсіонерів тадітей війни.

Нагадаємо, що 9 вересня кнопкодавиЯнуковича прийняли в першому читаннізаконопроект №9127, яким, зокрема, передбачаєтьсявстановлення Кабміном порядку, що суттєвообмежує соціальні виплати і пільги 16 категоріямгромадян.

Це викликало бурю обурення і масовихпротестів. Щоб збити хвилю народного протестуЯнукович завчасно кинув за грати лідерів опозиціїЮлію Тимошенко та Юрія Луценко.

Метою нового законопроекту від владиЯнуковича є ускладнення розгляду судових справ,які пов'язані із пенсійним забезпеченням,нарахуванням заробітних плат та соціальних виплат,а також не виплата вже відсуджених грошей.

От таку «соціальну справедливість» готуєсвоїм виборцям Партія регіонів на чолі з ВікторомЯнуковичем та Миколою Азаровим.

Віктор Янукович має запитати себе, а хто жпровокує і підштовхує до революцій. Не якісь тамнезрозумілі озброєні опоненти, які, за його словами,збираються захоплювати органи влади. До цьогопідштовхує своїми антисоціальними таантинародними діями саме уряд Азарова.

Суспільству нарешті слід усвідомити, щообіцянки правлячого олігархічного режиму нічогоне варті, та об’єднатися у боротьбі за свої права, залюдську гідність, за європейське майбутнє нашихдітей та України.

Україна гине під владою кримінально-олігархічного режиму! Зупинити це може тількивідставка Януковича і розпуск Верховної Ради.Партія «Батьківщина» закликає опозиційний рух івсіх громадян України вимагати негайної відставкиЯнуковича з посади Президента та достроковогорозпуску Верховної Ради. Чесні та демократичнідострокові вибори – це шлях, який врятує Українувід занепаду та міжнародної ізоляції.

От тобі, бабусю,і Януковичів день!

Нещодавній з'їзд освітян, проведенийТабачником за рік до парламентських виборів 2012року, став очікуваним сеансом навіювання про"покращення життя вже сьогодні".

Іншого навряд чи можна було чекати. Якщо босвітянська спільнота сама збиралася на віче длявирішення нагальних проблем, тоді б моглавідбутися ділова розмова. Інша справа, колиначальник збирає підлеглих. Як то кажуть, хтозамовляє музику – той і танцює...

На з'їзд освітян прем'єр-міністр МиколаАзаров прийшов, як барин до холопів. І влаштувавпедагогам урок застою.

Переконував у необхідності зміцненнядисципліни. Безсоромно розповідав байки проосвітню реформу, при тому, що гроші на всі інноваціїдавно "розпилені" і до шкіл та ВУЗів завідомо недійдуть.

Висловив невдоволення поганимвихованням молоді: мовляв, радикалів вирощуєте.Учив педагогів прищеплювати учням любов до уряду.Мало не заспівав на мотив відомого вірша Сосюри:"Любіть регіони, як сонце, любіть!.."

Захід проводився в стилі "політінформації" 70-х років минулого століття. Це можна зрозуміти: підчас виборів бідні, залякані, але грамотні таавторитетні в народі педагоги працюватимуть увиборчих комісіях. Без їхньої участі важко будевиконати заплановані на Банковій масштабніфальсифікації на користь партії влади.

Азаров з апломбом нагадав про кілька

В Україні неможливе будь-яке втручання влади вроботу судів, і в Європі це добре розуміють. Про це заявивПрезидент України Віктор Янукович після зустрічі зПрезидентами Польщі та ФРН, відповідаючи на запитанняжурналістів, зокрема щодо справи Юлії Тимошенко. «Яповідомив, що ще очікується засідання апеляційного суду,йде процес розслідування інших напрямків діяльності ЮліїТимошенко», – сказав Президент.

За словами Януковича, кримінальна справастосовно Юлії Тимошенко не має політичного підґрунтя.Водночас Янукович додав: справа Тимошенко має впливна євроінтеграційний поступ України. «Це питання,безумовно, сьогодні перешкоджає питаннюєвроінтеграції», – сказав він. Прикро, зазначив Президент,що сьогодні є намагання об’єднати питання європейськоїінтеграції України з питаннями розслідуваннякримінальних справ Тимошенко та їх судових розглядів.«Але йде час, і ми не можемо сьогодні передбачити, чимце закінчиться. Відповідь на ці питання можуть дати тількисуди», – додав Віктор Янукович. Президент нагадав, щокримінальну справу стосовно Юлії Тимошенко булорозпочато за дорученням РНБО ще в 2009 році. «Томубудь-які претензії до діючої влади – це не зовсім відповідаєдійсності. Правоохоронні органи продовжували робитисвою справу, вони її довели до суду, і суд її розглянув», –наголосив Глава держави. Віктор Янукович також додав,що справи проти Ю.Тимошенко розглядалися судами Росіїта США, але не були доведені до логічного завершення вУкраїні через брак документів. «Не вистачало документів,фактів. Зараз документи і факти вивчають слідчі,правоохоронні органи», – сказав він.

Янукович упевнений, що прийняття новогоКримінального процесуального кодексу забезпечитьприведення вітчизняного кримінально-процесуальногозаконодавства у відповідність до європейських стандартів.За його словами, насамперед йдеться про реалізаціюпринципів змагальності та рівності сторін, гарантіївисокого рівня захисту прав і свобод людини тагромадянина.

Крім того, переконаний Президент, новий КПКнадасть правоохоронним органам сучасні й дієвімеханізми боротьби зі злочинністю, сприятимепідвищенню оперативності, ефективності тасправедливості кримінального судочинства.

«Втілення абсолютно нових підходів у сферікримінальної відповідальності та кримінальногоправосуддя повинно привести до очікуваних суспільствомякісних змін в українській правовій системі», – підкресливГлава держави.

Президент підкреслив, що сьогодні завершуєтьсядоопрацювання проекту нового Кримінальногопроцесуального кодексу України – і цей документ вжеотримав загалом позитивну оцінку експертів Ради Європи.

Президент України також створив робочу групу зпитань реформування прокуратури та адвокатури ізатвердив її персональний склад. Відповіднерозпорядження Глава держави підписав 22 листопада.

Робоча група має підготувати узгодженіпропозиції щодо реформування прокуратури таадвокатури – з урахуванням загальновизнанихміжнародних демократичних стандартів, забезпечитивиконання зобов'язань України перед Радою Європивідповідно до пункту 28 частини першої ст. 106 Конституції.

Керівником робочої групи призначений РадникПрезидента – Керівник Головного управління з питаньсудоустрою Адміністрації Президента Андрій Портнов.

До діяльності робочої групи також можутьзалучатися працівники центральних та місцевих органіввиконавчої влади, підприємств, установ і організацій (запогодженням з їх керівниками).

Згідно з розпорядженням Президента, удвомісячний строк робоча група має підготувати та податипропозиції щодо реформування прокуратури таадвокатури.

Президент кажепро незалежнийсуд і правовуреформу

Уроки застоюкопійчаних "підвищень зарплатні", як про великущедрість влади. Його засміяли, але жоден із делегатівне наважився вступити із прем'єром у полеміку.Більше того, владі вдалося добитися від делегатівмайже одностайного схвалення й одіозного проектузмін до закону про вищу освіту, і "програми розвиткуосвіти до 2021 року".

Думаю, делегати з'їзду не обманювали себе.Ніякої програми розвитку освіти, окрім озвученогоплану зміцнити дисципліну й рішуче покінчити зішкільними туалетами, вони не почули. Тож,голосуючи за порожню "програму", педагоги простодали мандат довіри цій владі на наступні 10 років,сподіваючись отримати в обмін на лояльність –бодай якісь кошти у вирі стрімкого підвищення цін,тарифів, вартості життя.

От тільки владі невигідно фінансувати освітув достатньому обсязі. Вигідніше – тримати наголодному пайку.

По-перше, щоб задовольнити попит олігархівна дешеву робочу силу неграмотного народу.

По-друге, щоб учителі й завтра, і через десятьроків були зговірливими.

По-третє, щоб класти бюджетні кошти вчиновницькі кишені.

А обіцянки даються тільки для того, абижевріла надія. Щоб люди корилися владі йсподівалися на краще, не знаючи, яка прірвапопереду. Як не знали про це громадяни СРСР добизастою, слухаючи лектора обкому про загниванняЗаходу та ріст відсотків жиру у вітчизняному маслі.

Колонка Андрія ПавловськогоАвтор - народний депутат України, кандидат наук, доцент.

12 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêóÁ ³ ç í å ñ

Український міжнародний комерційний центр(УМКЦ) потерпає від рейдерського захоплення будинку вцентрі Києва під патронатом прокурора Шевченківськогорайону Сергія Нечипоренка за участі «девелопера» СергіяКафті, суддів та інших бандитів.

Комерційний центр є співвласником будинку повул. Велика Житомирська, 18-Б. В рамках проекту«Реконструкція будинку з медичним центром в історичнійчастині Києва і благоустроєм Пейзажної алеї» цей колисьаварійний будинок було поставлено на ремонт таподальшу реконструкцію з надбудовою 2-поверховихапартаментів європейського типу. У будинкурозміщувався Міжнародний медичний центр здоров’я такраси «Ювел», виставкові зали, три представництваіноземних компаній.

На початку 2007 року засновники УМКЦ впершепочули, що їх підприємство фігурує в якійсь кримінальнійсправі. Що це за справа, протягом 7-ми місяців не буловідомо. У відповідь на письмові запити юристівпрокуратура Шевченківського району надсилаластандартні «відписки» про таємницю слідства. Пізнішевиявилося, що справу порушив особисто районнийпрокурор Сергій Нечипоренко за заявою Сергія Кафті...на неіснуюче підприємство! Президента УМКЦ ВалентинуМурзіну ознайомили з фальшивкою на вимогу народнихдепутатів України аж через півроку, на її день народження,о 23 годині. Втім, ця хуліганська витівка порівняно зіншими викрутасами рейдерів виглядає сущоюдрібницею.

Нібито в рамках слідства старший помічникпрокурора підрозділу загального нагляду Є. Давиденковилучив усі установчі документи комерційного центру у

державного реєстратора Шевченківської РДА, документипро право власності на будинок з БТІ, звітність з ДПІ уШевченківському районі, тощо. За його вказівкоюдержавний реєстратор Гордієнко В. І. відмовиласьприйняти нову редакцію Статуту УМКЦ. Потім справу булозакрито, а установчі документи не повернуто й донині.Чи не знищили їх, бува, рейдери? На вимогу президентаУМКЦ повернути документи у відповідні інстанціїпрокурор не реагує.

19 січня 2007 року Державна податкова інспекціяу Шевченківському районі Києва штрафує УМКЦ нашестизначну суму на підставі «актів невиїзної перевірки»,про яку в УМКЦ ніхто навіть не чув. Від податківців сталовідомо, що «невиїзну перевірку» проведено за вказівкоюпрокурора Шевченківського району Сергія Нечипоренка.

Після такої «прелюдії» Сергій Кафтя запропонувавпродати частку будинку на Великій Житомирській. Віншому разі рейдер погрожував розорити бізнесштрафними та іншими санкціями за допомогою«адмінресурсу» (мовляв, в КМДА, РДА та прокуратурі унього «все схоплено»), зробити УМКЦ банкрутом і«реалізувати» його майно «на ринку» за безцінь.

Власники УМКЦ не піддалися на шантаж. РішеннямПравління Ради інвесторів Кафті було відмовлено. Те, щопочалося потім, вони не могли собі уявити навіть устрашному сні.

Для початку рейдери відлякали закордоннихінвесторів: будинок було обезточено за розпорядженнямпрокурора напередодні підписання міжнароднихконтрактів на суму $ 2 000 000. Довго тиснули навиконавчого директора В. Грибалова, щоб не боровся зрейдерами, а став на їх бік. Потім до підприємства почаливчащати різноманітні «перевіряючі» та правоохоронці.Використовувалися найбрудніші методи тиску.Незаконно прослуховувалися телефони підприємців.Дійшло до арешту квартири родички керівника УМКЦ... Івсюди вигулькував Кафтя, козиряючи «посвідченнямпомічника народного депутата України Ярослава Сухого».

За чутками, аферист заплатив 60 тис. доларів, щобза допомогою прокуратури заволодіти установчими таправовстановлюючими документами УМКЦ, паралізувати«невиїзними перевірками» діяльність підприємства ізрештою захопити його разом з майном через суд. Післяцього вже не дивно, що прокурор Нечипоренко невідреагував на звернення міжнародної правозахисноїорганізації, не порушив кримінальну справу відноснозаступника начальника Шевченківської ДПІ Тихонова С.В. та начальника сектору перевірок Буренок І. О. зазловживання службовим становищем, фальсифікацію акту«невиїзної перевірки» УМКЦ від 27.12.2006 р. і навіть невиніс постанову про відмову у порушенні справи, якуможна було б оскаржити. Ясно, що спонукало прокурорапереступити через закон: він покривав «своїх людей» уДПІ, а їх злочин був очевидним. Адже порушеновстановлений порядок проведення перевірки у 30-денний строк від подання звіту, не було законних підстав

для проведення позапланової перевірки (рішення суду,тощо). Та й експертиза Київського науково-дослідногоінституту судових експертиз згодом показала, що ніякоїзаборгованості по сплаті земельного податку за 2005-2006роки, яку «намалювали» зі стелі рейдери, ані УМКЦ, ані«Ювел» не мають. Більше того, відповідно до акту звірки,складеного з ДПІ у липні 2007 року, підприємціпереплатили більш ніж 17 тис. грн. податку.

Шалений тиск змусив підприємство призупинитисвою роботу на 2 роки, що, звичайно, обернулосявеличезними збитками. Весь цей час не те що відновитироботу УМКЦ – навіть повернути електропостачання невдалось, незважаючи на припис суду відновитиелектропостачання протягом 2-х діб!

Спитаємо себе: який стосунок має прокуратурадо постачання електроенергії? Є договори прокористування електроенергією між УМКЦ, центром«Ювел» та компанією «Київенерго». Невже прокурори уШевченківському районі не знають про припис статті 6Господарського кодексу України: органам державноївлади і їх посадовим особам заборонено незаконновтручатись у господарські відносини!? Однак помічникпрокурора С. Білий, витираючи ноги об усі закони, 9вересня 2011 року організував руйнацію ломамикабельної збірки і втретє обезточив будинок УМКЦ. Післявиклику аварійної бригади чергова № 35 «Київенерго»заявила, що бригада виїжджати не буде, боелектропостачання припинено… «за усною вказівкоюпрокурора»! Ініціаторами руйнування електромережі, які в 2010 році, стала організована злочинна група, що дієпід вивіскою ОСББ сусіднього будинку № 20: Ю. Барабаш,А. Руденко, Д. Хорошко і професійний наклепник та

провокатор І. Полуектов. Ще один кричущий фактвтручання у господарську діяльність: раніше той же Білийрозсилав листи в усі інстанції, вимагаючи припиненняоздоблювальних робіт в будинку.

– Ми працюємо з 1991 року. Лікували«чорнобильців», реалізували інноваційні розробки у сферіздоров’я та краси, запровадили унікальні програми пооздоровленню вагітних жінок та з розвитку потенціальнихможливостей і якостей дитини ще увнутрішньоутробному віці. Наші інноваціїзапроваджувалися з 1994 року за участі академіків ІванаКураса та Едуарда Гюллінга, професорів Антона Карася іСвітлани Вакуленко, схвалені Міністерством охорониздоров’я України та знаходили вагому підтримкуіноземних інвесторів, поки не почалася ця жорстокарейдерська атака. Ми активно займалисяблагодійництвом, робили подарунки дітямШевченківського району. За що нас спіткало таке лихо? –бідкається засновниця УМКЦ Валентина Мурзіна.

За словами Валентини Іванівни, у своєму прагненнізнищити підприємство рейдери дійшли до того, щовдерлися з автоматниками на влаштування альпійськихгірок на Пейзажній алеї в рамках благоустрою прилеглоїдо будинку території. Жінці, яка у 1991 році відмовиласязалишитися жити в Сполучених Штатах Америки післянавчання, не спокусилася на гарне життя за кордоном іпоклала свій талант на розбудову української економіки,дуже важко зрозуміти хижацьку метушню прокурора зпосіпаками навколо її майна.

Що це за люди? Звідки вони взялися? Відповіді наці питання знаходимо у засобах масової інформації, денеодноразово піддавалися критиці і одіозний прокурорНечипоренко, і його зв’язок з податківцями, і рейдерСергій Кафтя.

Сергій Ігорович Нечипоренко – випускникОдеської національної юридичної академії, тобто, людинаКівалова. В органах прокуратури працює з грудня 1998року. І при цьому зробив стрімку кар'єру: від помічникапрокурора Радянського району (у 23 роки) до старшогопрокурора одного з управлінь Генеральної, а потім -прокурора престижного Шевченківського району столиці(у 31 рік). Там і осів. Запам’ятався кількома гучнимискандалами. У 2004 році Шевченківський районний судКиєва задовольнив скаргу народного депутата ПетраПорошенка на відмову Сергія Нечипоренка порушитикримінальну справу проти одного з заступників ГоловиДержавної податкової адміністрації України за ст. 344 ч. 2Кримінального кодексу України. От, до речі, звідки «ногиростуть» у «дружби» прокурора з податківцями. А у 2008році адвокат Тетяна Монтян написала у своєму блозі насайті «Українська Правда», що їй вдалося оскаржити«феєричну по своїй брєдовості постанову прокурораШевченківського району міста Києва С.І. Нечипоренка»проти голови парафіяльної ради Свято-Михайлівськоїпарафії УПЦ КП Володимира Макарчикова. Прокурорвідверто фабрикував цю справу за участі податківця з

красномовним прізвищем Щур. З цих двох історій легкопроглядається «обліко моралє» прокурораШевченківського району Сергія Нечипоренка.

Що стосується рейдера Сергія Кафті, про його«подвиги» свого часу писала «Газета по-українськи»: цей«керуючий партнер» ТОВ «Компанія з ревіталізації тарозвитку міста Вишневе» спритно побудував собіскандальний житловий комплекс "Акварелі" на чужійземлі. Дмитро Середа, директор виробничогокооперативу "Кооперативна пересувна механізованаколона", стверджує, що землю було вкрадено саме у йогоорганізації. З розповідей директора та головногоінженера кооперативу, опублікованих у статті «Комплекс"Акварелі" зводять на чужій землі», вимальовується такакартина. Кілька років тому Кафтя зажадав від кооперативупродати йому земельну ділянку за 2 мільйони доларів.Кооператори відмовились. Після цього Ясинуватський судДонецької області вирішує змінити голову кооперативу іставить директором маляра-штукатура на підставіпідроблених документів. У 2005 році без відомакооператорів сесія міськради за ініціативою заступникаміського голови Стужука, що зараз сидить за хабар,забрала земельну ділянку у кооперативу і дала структурамКафті дозвіл на оренду землі. Кооператори оскаржили цебеззаконня. Після цього на кооператив налетіли рейдери,вибили двері в бухгалтерію, забрали документи, знеслиадмінбудівлю, столярний цех із пилорамою, гаражнийбокс, паркан... Сумнівні методи рейдера Кафті не булисекретом для інвесторів УМКЦ, тому, коли вінзареєстрував фірму-одноденку на свого водія тазапропонував продати йому частку будинку, ВалентинаІванівна рішуче відмовила в укладенні інвестиційного

договору з аферистами. Тому розлючений Кафтя «задіяв»прокуратуру і свого «дружка» Є. Давиденка.

Розповідь про кримінальні подвиги рейдерівНечипоренка та Кафті у загарбницькій війні з чеснимипідприємцями була б неповною без згадки про облудну ібезчесну позицію київських суддів, які не дозволили УМКЦоскаржити свавілля податківців.

Як вже згадувалося, одною з перших атак рейдерівна Український міжнародний комерційний центр булипотайки проведені «невиїзні перевірки», за результатамияких 19 січня 2007 року Державна податкова інспекція уШевченківському районі Києва нарахувала штрафи УМКЦна шестизначну суму. Ці штрафи були оскаржені в суді.

Ухвали Окружного адміністративного суду містаКиєва про залишення без розгляду позовних заяв УМКЦдо ДПІ у у Шевченківському р-ні не можна читати без сліз.

З ухвали колегії суддів Окружногоадміністративного суду міста Києва (головуючий суддяКлочкова Н.В., судді - Огурцов О.П., Санін Б.В.) від 9 серпня2011 року у справі № 2а-12884/10/2670 вбачається, що 10жовтня 2007 року УМКЦ звернулось до Окружногоадміністративного суду міста Києва з позовом доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районіміста Києва про визнання неправомірним дій прискладанні акту, визнання акту перевірки незаконним таскасування податкового повідомлення-рішення від19.01.2007 № 0000342311/0.

Ухвалою Окружного адміністративного суду містаКиєва від 21.07.2009 р. (суддею Ковзелем П.О.) позовнузаяву Українського міжнародного комерційного центрубуло залишено без розгляду. Ухвалою Київськогоапеляційного адміністративного суду від 17.08.2010 р.апеляційну скаргу Українського міжнародногокомерційного центру задоволено, ухвалу судді Ковзелявід 21.07.2009 р. скасовано та направлено справу до судупершої інстанції для продовження розгляду.

І тут суд починає «чудити» на рівному місці: по-перше, він не визнає керівників підприємства належнимипредставниками УМКЦ і, по-друге, неправомірно ігноруєзаяву позивача про заочний розгляд позову.

21 лютого 2011 р. представник ДПІ в судовомузасіданні знову нахабно заявляє про «відсутність упредставника позивача повноважень на представництвоінтересів УМКЦ в суді». Суд, потураючи примхамподатківця, «не помічає» цинізму та беззаконня такоїголослівної заяви і витребовує у позивачів витяг з Єдиногодержавного реєстру судових рішень, статут та іншідокументи, що підтверджують повноваження напредставництво інтересів УМКЦ – тобто, документи, якібули вилучені прокуратурою та безповоротно зникли безбудь-яких пояснень, причому стараннями прокурораНечипоренка ці документи не вдається поновити.Представники УМКЦ копії таких документів надавали трирази, а потім вони «чомусь» зникали з матеріалів справи.Надані УМКЦ документи суд ігнорує – і... відмовляє урозгляді позову, бо, мовляв, не доведено, що підписанти

РЕЙДЕРСТВОНА ВЕЛИКІЙ ЖИТОМИРСЬКІЙ

13Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó Ï ð î ç à

позову мають якийсь стосунок до цієї юридичної особи!Аналогічну ухвалу про залишення без розгляду

аналогічного позову колегія суддів Окружногоадміністративного суду міста Києва (головуючий суддяКостенко Д.А., судді: Донець В.А., Шрамко Ю.Т.) постановила6.07.2010 р. у справі № 2а-16373/09/2670. Ця ухвалазалишена в силі ухвалою колегії суддів Київськогоапеляційного адміністративного суду (головуючий суддяГлущенко Я.Б., судді Вівдиченко Т.Р., Сауляк Ю.В.) 7 грудня2010 року.

Беззаконня згаданих ухвал очевидна кожному, хтознайомився з матеріалами відповідних справ. Адже суддіпроігнорували зафіксоване у протоколі від 03.03.1997 р.рішення Правління засновників УМКЦ наділитикерівників УМКЦ, що підписали позови, правомпредставляти інтереси підприємства та діяти від його імені.

Судові «достойники», зловживаючи своїмслужбовим становищем, дійшли до абсурду: відсторониливід участі у процесі третю особу ММЦ «Ювел». Більше того,судді не обмежились незаконним залишенням безрозгляду позовів. Вони ще й постановили окрему ухвалу,нині не чинну, у якій дали вказівку Генеральнійпрокуратурі України, прокурору Шевченківського району,районному управлінню міліції притягнути докримінальної відповідальності Валентину Мурзіну занібито незаконне «привласнення» собі посад та«викрадення» печатки підприємства, яке вона сама йзаснувала. Прокурор Нечипоренко стрімголов кинувсявиконувати вигідну йому «окрему ухвалу», ігноруючи те,що вона не вступила в силу. Хоча суд навмисно не зазначивв цій ухвалі строки і порядок набрання нею законної силита її оскарження відповідно до п. 4 ч.1 ст. 165 КАСУ,враховуючи приписи статтей 254 та 186 КАСУ ця ухвалане вступала в законну силу, бо була оскаржена увстановлений процесуальним законом строк.

Ці факти не залишають сумнівів у тому, що суддідіяли у змові з рейдерами. Вони водили за ніс кілька роківзасновників, керівництво та юристів УМКЦ, забуваючи пропринесену ними присягу «об'єктивно, безсторонньо,неупереджено, незалежно та справедливо здійснюватиправосуддя, підкоряючись лише закону та керуючисьпринципом верховенства права, чесно і сумлінновиконувати обов'язки судді, дотримуватися морально-етичних принципів поведінки судді, не вчиняти дій, щопорочать звання судді та принижують авторитет судовоївлади». А який може бути авторитет судової влади, колипреставники позивача у присутності свідків, активістівміжнародної правозахисної організації, «ловлять за руку»суддю Костенко, що бере від представника податкової...готовий текст «своєї» ухвали?! Коли апеляційний судзаплющує очі на масу порушень та не розглядаєапеляційну скаргу третьої особи у справі, та ще й заявляє,що президент УМКЦ не може бути законнимпредставником підприємства, хіба це не порочить званнясудді – хотілося б спитати у пані Глущенко?

Таке кричуще беззаконня, порушення права насудовий захист представників УМКЦ та медичного центру«Ювел» має привернути увагу Вищої кваліфікаційноїкомісії суддів України, бо порушення присяги суддею єпідставою для звільнення. Суддя Ковзель, що першим«відфутболив» позов під тиском рейдерів, вже поплативсясуддівською мантією за свої незаконні дії.

Безперечно, рано чи пізно і горе-прокуроруНечипоренку та рейдеру Кафті, і суддям Клочковій,Огурцову, Саніну, Костенку, Донцю, Шрамко, Глущенко,Вівдиченко, Сауляку, а також секретарю судді Глущенко,що сфальшував «телефонограму» про нібито«повідомлення» апелянтів про час та місце розгляду скарги,доведеться відповідати за свої незаконні дії. Тут би йГенеральній прокуратурі порушувати кримінальнусправу… Питання в тому, як швидко буде відновленозаконність. Адже від міцності принципу недоторканностіприватної власності залежить інвестиційний клімат вкраїні. Хто наважиться вкладати гроші в українськуекономіку, коли, як слушно зазначає Комітет по боротьбіз корупцією та організованою злочинністю Всеукраїнськоїгромадської організації «Спілка громадських організаційУкраїни «Народна Рада», банда корупціонерів підпроводом прокурорського перевертня та девелопера-рейдера, помічника нардепа, за участі мало не десяткасуддів грабує середній бізнес, на очах мовчазногосуспільства нахабно відбирають будинок в центрі столиці?..

Тут не обійдеться одними тільки зірваними з«ласки» Нечипоренка контрактами на поставки сучасногомедичного устаткування для Міжнародного медичногоцентру здоров’я та краси «Ювел» (а хто відшкодовуватимезавдані прокурором збитки – держава, за рахунокмалозабезпечених верств населення?!). Продовження цієїрейдерської атаки може аукнутися новим міжнароднимскандалом, імена названих прокурорів, чиновників тасуддів звучатимуть всесвітньою ганьбою у Страсбурзі,спонукатимуть рейтингові агентства знижуватикредитний рейтинг України, позбавлятимутьможновладців таких жаданих кредитів МВФ...

Можливо, декому на Банковій та на Різницькийслід замислитись над тим, що захист прав громадян, втому числі, малого та середнього бізнесу – це прямийобов’язок української влади. Що хижі прокурори та лукавісудді, які не захищають закон, а грабують громадян піддепутатською «кришею» – це дискредитація для всієївертикалі виконавчої влади, починаючи з ПрезидентаУкраїни Віктора Януковича та Генерального прокурораВіктора Пшонки. Бо влада, не здатна захиститиелементарну приватну власність, не може бути легітимноюза визначенням і довго не протримається. Коли лунаєбагато гарних слів про боротьбу з рейдерами такорупціонерами, залучення іноземних інвестицій, а напрактиці злочинці легко орудують під носом у завзятихпромовців та відлякують інвесторів, таке фарисействопідриває довіру людей до влади – основу стабільності таекономічного розвитку.

Андрій ЦИХАН, Голова Комітету по боротьбі зкорупцією та організованою злочинністю, заматеріалами офіційних заяв УМКЦ, народних депутатівУкраїни та громадських організацій.

Оповідання Юрія Шеляженка.Перед світанком, у ранкових сутінках, неба

торкнувся Бог. Ніхто не бачив цього благословення, яквже сотні років мешканці міст не помічають росу на траві.Але Бог знав, що робив. Так, люди переважно дивлятьсяпід ноги у пошуках каменюки, а потім – один на одного упошуках мішені. Однак той, хто наважиться знехтуватизвичками, гляне вгору у пошуках одкровення і має знайтиістину, неповторну, божественну, суто індивідуальну.

«Сьогодні ми вийдемо на майдан» – подумавПолітик, щойно розплющивши очі,– «Опозицію вже давноне пускають до влади, тому ми зібрали тисячі й тисячілюдей, щоб пред’явити владі одну велику претензію. Владазмушена буде поступитися».

«Радикальні екстремісти знову підбурюють людейдо бунту проти реформ» – прочитав Правитель уоперативному зведенні, першому документі, з якогопочинався кожен робочий день. І золотим пером,червоними чорнилами накреслив резолюцію: «Закликатидо порядку. У разі необхідності застосувати силу».

«Я піду на майдан, бо там будуть усі. Ціни ростуть.Чиновники знахабніли. Нові заборони щодня. Іперспективи ніякої. Одні розмови про реформи, брехня ілайно. Набридло так жити» – думав Городянин. Цих думоквін набрався у розмовах з сусідами, на роботі під часперекуру, з листівок, якими обклеєні всі стіни... Деякі зних він сам потайки клеїв, як то кажуть, «для екстріму».

Бойовик роздавав товаришам травматичну зброюта електрошокери, засоби охорони порядку під часмітингу. Виконував свій обов’язок машинально, з чистоюголовою. Якщо б його спитали, що він думає про мітинг,він би сказав: влада не піде на поступки мирно. Однакніхто нічого не питав, бо всі бойові товариші думали таксамо й були готові до рішучих дій.

Генерал міліції, прочитавши резолюцію наоперативному зведенні, дістав із старого іржавого сейфазаздалегідь затверджений секретний план масовихарештів та придушення збройного повстання.

«Звичайно, я піду на майдан. Завжди треба бутидесь присутнім: на лекціях, бо так треба професорам, навечірках, бо так треба друзям, і на цьому мітингу, бо тудипіде моя дівчина. Я б сьогодні працював і працював, єнатхнення, душа співає. Але нема часу. Треба йти на мітинг»– думав Студент.

У модному бутіку Студентка купила спортивнукофту з вишитим обличчям легендарного революціонера:«Всі подружки запрошують хлопців на майдан. Чим ягірша? У мене такий прикид, такий хлопець, хай вониобзаздряться!». Приміряла: прикольненько...

Люди збиралися на майдані, від їх шуму і тупотуповітря гуділо. Народ вимагав змін, а зустрів тількинезліченні міліцейські кордони.

«Демократія переможе» – казав Промовець змегафоном, і його слова відгукувалися скандуванням йогопрізвища. «Майте совість, можновладці!» – закликав він, імайдан вибухав оплесками та шумом, у якому,

Лунає піснянад майданом

прислухавшись, можна було почути брутальну лайку наадресу влади. «Ми законно зібралися тут, щоб відстоятисвої права» – пояснював Промовець, а люди приходили іприходили, розмахували руками, кричали гнівні слова тавитискали міліцію з майдану своєю масою.

Активіст, вливаючись у протестне море,розштовхував ліктями мітингуючих та волав пронеобхідність рішучих дій. І негайно став улюбленцемпубліки, за яким готові були йти сотні людей. Він не знав,куди їх вести, однак із задоволенням куражився власноюпопулярністю.

«Ганьба!» – кричали всі, не приховуючи бажаннярушити за ким завгодно та розтоптати ворогів.

Лише Людина почула свій голос, здивувалася, звідкинакопичилося стільки ворожості, і глянула у небо. Відчуладоторк Бога. «Сьогодні проллється кров, але потім,можливо, ми будемо вільні!» – прошепотів хтось ззаду їйна вухо. Людина обернулася, щоб побачити, хто це сказав,і не знайшла нікого конкретного. Лише помітила автоматиКалашникова на плечах міліціонерів та зустріла поглядтисячі очей, в якому читалося: «Хто не з нами, той протинас». Один тільки дивився собі під ноги.

– Чому ти не трясеш кулаком і не кричиш «Ганьба!»разом з усіма?

– Я хочу співати, але тут дуже шумно.– Хіба ти прийшов сюди не за свободою? Не зважай

на шум, співай! Я слухатиму.І той наважився заспівати. Прислухаючись до співу,

чимало людей припинили кричати та замислились. Словапісні були несподіваними, немислимими, але мотиввикликав віру і любов. Притихнувши, люди почули слова,які досі тонули в шумі та криках:

– Є добра пропозиція.– Потрібен відповідальний підхід.– Якщо влада нас не чує, вирішимо всі питання

самостійно.Промовець почав оголошувати проект резолюції

мітингу з порадами фахівців, як творити добро інормально жити без допомоги влади та захистити своєжиття і майно від злочинних посягань.

Ввечорі, коли народ і міліція розійшлися, потелевізору транслювалися злобні коментарі міністрівпорядку та режиму. Міністри були дуже розчаровані такимрозвитком подій, адже у разі придушення масовихзаворушень Правитель обіцяв кожному з них Орден Героя.Вони навіть змовилися наступного разу винайнятискаженого провокатора на гроші, вкрадені під час імітаціїреформ. Але, поки міністри торгувалися з жадібнимпровокатором, люди перестали мітингувати і почалиробити добро без примусу влади. Жорстокий Правительвиявився не потрібним народові, і опозиція швидкозмінила політичний устрій.

Донині лунає над майданом пісня про те, що кожналюдина – вільна, кожен сам собі господар, що не можебути нічого гірше, ніж стати рабом страху, гніву, брехнічи зневіри у власних силах.

14 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêóÔ ³ í à í ñ è

23 листопада ПрезидентУкраїни Віктор Янукович Указами№№ 1069/2011, 1070/2011 ліквідувавДержавну комісію з регулюванняринків фінансових послуг України(Держкомфінпослуг) і утворивНаціональну комісію, що здійснюєдержавне регулювання у сферіринків фінансових послуг(Нацкомфінпослуг). Місце керівникарегулятора з новою вивіскою досівакантне.

Нагадаємо, кілька місяців тому очільникДержфінпослуг Василь Волга опинився за ґратами і бувзвільнений з посади. З того часу й досі Одесі обговорюютькандидатуру претендента на його місце – Андрія Азарова.Чи здатний він гарантувати права та законні інтересиспоживачів небанківських послуг, насамперед –вкладників кредитних спілок?

За повідомленням відділу зв'язків із засобамимасової інформації Генеральної прокуратури України від19 липня 2011 року, «...за вчинення злочину, пов’язаного зкорупцією, затримано... голову Державної комісії зрегулювання ринків фінансових послуг України ВасиляВолгу».

Окремі учасники ринку кредитної кооперації 20липня провели в Інформаційному агентствіЛІГАБізнесІнформ прес-конференцію з гучною назвою:«Причини арешту Василя Волги!». Під час заходу один ізйого спікерів Андрій Азаров заявив:

– У схемі, що передбачає введення тимчасовоїадміністрації в кредитні спілки, у кожного учасника буласвоя функція. Василь Волга вів керівництво і займавсяфактично контролем всієї групи.

При цьому промовець позиціонував себе,зокрема, як голова спостережної ради кредитної спілки«Перше кредитне товариство» (ПКТ), головний офіс якоїрозташований в Одесі.

А вже за тиждень-півтора потому Андрій Азаровбув згадуваний близьким за засновницькими тародинними ознаками інформаційним агентством «100%»як «претендент на роль адекватного керівника»Держфінпослуг, бо начебто «має колосальний досвідрозвитку національних фінансових систем і репутаціюборця з корупцією». Але чи здатний цей чоловік очолитидержавний орган, що має встановлювати чесні та прозоріправила для учасників ринку небанківських операцій,наглядати за їх дотриманням, у тому числі (і головне!)гарантувати дотримання прав вкладників кредитнихспілок?

Попередньо відомо, що нині 43-річний АндрійАзаров, подавши у 2008 році у відставку з посади головиправління кредитної спілки «Перше кредитнетовариство», очолив спостережну раду спілки.

Певний час він також керував наглядовимкомітетом Національної асоціації кредитних спілокУкраїни (НАКСУ). Проте, за інформацією нинішньогокерівника цього керівного органу, зі скандалом вийшовз неурядової організації, бо не отримав підтримки колегна чергових виборах до складу наглядового комітетуНАКСУ.

На конкретні результати діяльності керівництваПКТ на ринку кредитної кооперації в останні рокивказують документи.

По-перше, згідно з інформацією Держфінпослуг,серед понад 1800 звернень громадян щодо діяльностікредитних спілок у 1 півріччі 2011 року більшість скаргприпадає на кредитну спілку «Перше кредитнетовариство».

По-друге, тимчасова слідча комісія Верховної РадиУкраїни (далі – ТСК; прим. автора) визнала кредитну спілку«Перше кредитне товариство» такою, в якій «склаласякритична ситуація у розрахунках з вкладниками». 9288громадян довірили фінустанові 358 млн. гривень.Натомість «приблизно 60% зазначених вкладів єпроблемними, власники цих коштів відчувають труднощіз їх поверненням», – зафіксовано у звіті ТСК від 24 грудня2010 року.

По-третє, вітчизняними судами у 2009 – 2011 рокахзадоволено понад тисячу позовів про стягнення зкредитної спілки «Перше кредитне товариство» вкладівта внесків громадян.

По-четверте, у березні 2010-го рокуДержфінпослуг, реагуючи на порушення з боку кредитноїспілки «Перше кредитне товариство» умов депозитнихдоговорів, зупинив дію ліцензії цієї фінансової установипо залученню внесків.

По-п’яте, 8 липня 2010 року регуляторрозпорядженням № 532 відсторонив від управліннякредитною спілкою «Перше кредитне товариство» весь

Хто захистить вкладниківкредитних спілок?

склад її правління та спостережної ради, запровадившитимчасове адміністрування спілкою – за систематичненевиконання законних вимог Держфінпослуг,спрямованих на захист інтересів її вкладників.

По-шосте, постановою Генеральної прокуратуриУкраїни від 1 жовтня 2010 року порушено кримінальнусправу № 49-3024 за фактом заволодіння службовимиособами кредитної спілки «Перше кредитне товариство»коштами в особливо великих розмірах.

По-сьоме, 31 травня 2011 року за ініціативоювкладника-кредитора господарським судом Одеськоїобласті порушено справу про банкрутство кредитноїспілки «Перше кредитне товариство».

Ось що розповів заступник директорадепартаменту тимчасового адміністрування фінансово-кредитних установ Держфінпослуг Віталій Сильчук, якийв липні 2011 року повернувся до Києва з відрядження вОдесу, де очолював роботу тимчасової адміністраціїкредитної спілки «Перше кредитне товариство» з 4 серпня2010 року, замінивши на цьому посту свою колегу –Світлану Слободенюк:

– Відсторонене керівництво та залежні від ньогопрацівники кредитної спілки «Перше кредитнетовариство» зустріли нас в штики. Вони створювалисутички, штовхання, відверто спонукуючи нас до бійки.Провокація не вдалась. Проте, зауважте, повноціннийдоступ до приміщення головного офісу ПКТ булозабезпечено лише в кінці вересня 2010 року. Тоді ж і буловиявлено відсутність необхідної документації,електронної бази даних, трудових книжок працівниківПКТ. Навіть сервер був відсутній. Фактично відбулосьвикрадення документації та іншого майна кредитноїспілки «Перше кредитне товариство» та переховуванняйого від тимчасової адміністрації. Встановлено також, щослужбові особи кредитної спілки «Перше кредитнетовариство» реалізовували тіньову схему збору боргів,за якою надходження від клієнтів оминали спілку. Крімтого, після введення тимчасової адміністрації та без їїдозволу із приміщення головного офісу кредитної спілкичастину документації, а також сервери було перенесенодо будівлі медіахолдингу «100%», де незаконнопродовжували працювати бухгалтерія та інші служби цієїфінансової організації.

Вочевидь, у нас різні інтереси. Ми прагнули,насамперед, забезпечити права вкладників. А цьогоможливо досягти, якщо все, що було нажито людьминепосильною працею і довірено кредитній спілці, будеповернуто їй. Це дуже великі суми, надзвичайно великісуми. Фактично, на початок повноважень тимчасовогоадміністратора заборгованість кредитної спілки «Першекредитне товариство» за виконавчими документамистановила понад 97 млн. грн. Досить швидко сталозрозуміло, що стягнення коштів можливо лише впримусовому порядку. Необхідні заяви мною подані впрокуратуру Одеської області, в Генеральну прокуратуруУкраїни, а також слідчому, який і досі проводить досудовеслідство в кримінальній справі № 49-3024. Вона порушенаще 1 жовтня 2010 року згідно з постановоюГенпрокуратури за фактом заволодіння службовимиособами кредитної спілки «Перше кредитне товариство»

коштами в особливо великих розмірах. Однак складаєтьсявраження, що інформація про зловмисні діяння колишніхкерівників та інших посадовців ПКТ правоохоронцямиігнорується.

– Що конкретно призвело до втрати кредитноюспілкою «Перше кредитне товариство» своєїплатоспроможності? – питаюся у колишнього тимчасовогоадміністратора ПКТ.

– Основна причина економічної скрути кредитноїспілки «Перше кредитне товариство» – це цілеспрямованевиведення та використання її коштів на потребипідприємницьких структур та осіб, підконтрольнихколишньому голові правління, а в подальшомуспостережної ради ПКТ Андрію Азарову. За роки свогоперебування на керівних посадах у цій фінансовійустанові Андрій Азаров утворив групу компаній під такзваним брендом «Azarov Group». До складу останньоївходять медіа-холдинг «100 %», декілька телекомпаній,будівельних, рекламних фірм, юридична та лізинговакомпанії, інші юридичні особи виробничого таневиробничого характеру. Виявлені нами факти даютьпідстави вважати, що джерелом ресурсів, необхідних дляцих підприємницьких організацій, є гроші, вкладені вкредитну спілу «Перше кредитне товариство» її членами.Є докази того, що перебуваючи на посаді головиправління, а потім (з кінця серпня 2008 року) – головиспостережної ради названої фінансової установи, АндрійАзаров отримав готівкою загалом 107 млн. 544 тисяч грн.

У кредитній спілці «Перше кредитне товариство»грубо порушувалися ключові засади кредитної кооперації,насамперед, принцип рівноправності її членів. Непередбачені ані законом, ані статутом привілеї вобслуговуванні отримував безпосередньо пан Азаров, атакож люди, пов’язані з ним родинними або службовимистосунками. Так, з січня по листопад 2008 року АндріюАзарову, який на той час обіймав посаду голови правліннякредитної спілки «Перше кредитне товариство», а такожтрьом його близьким родичам було надано зі спілчанськоїкаси головного офісу 36 млн. 024 тисячі 882 гривенькредитних грошей. Ще десятка позичальників ізнедалекого оточення Андрія Азарова, яка не перевищує1% від кількості всіх позичальників, отримала в борг 48795 000 грн., тобто 36,4 % від загального обсягу кредитнихкоштів, виданих у звітний період. Не оминув увагою панАзаров і декілька, вочевидь, дружніх йому, кредитнихспілок, які на умовах платності та поворотності він, так бимовити, підтримав на 13 020 000 грн. Натомість рештіпозичальників, тобто 1108 спілчан, було виділено лише 39362 371 грн., або 29% від загальної суми виданих кредитів.

Порушення кредитною спілкою «Перше кредитнетовариство» своїх зобов’язань перед вкладниками булооднією з головних підстав застосування до неї процедуритимчасового адміністрування. Суспільство має знати проте, як брутально екс-менеджмент цієї фінансовоїустанови порушував права вкладників! Зокрема, у 2009році незаконними розпорядженннями заступника головиправління кредитної спілки «Перше кредитне товариство»з регіонального розвитку Валентина Найди працівникамусієї мережі ПКТ була дана команда не видавати гроші потілу депозитного внеску; натомість акумулювати готівку,

15Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêó Ô ³ í à í ñ è

що надходить за договорами, в касах кредитної спілки. Азгодом було припинено й виплату доходів, тобто відсотківза депозитними договорами членів спілки.

– А на які цілі витрачались ті гроші, що, як Ви кажете,за вказівкою пана Найди, акумулювались в касах кредитноїспілки «Перше кредитне товариство» до особливогорозпорядження? – звертаюся до колишньоготимчасового адміністратора ПКТ.

– Я не маю сумнівів, – відповідає Віталій Сильчук, –що левову частину надходжень готівкою одержувавАндрій Азаров. На це вказують копії видаткових касовихордерів, які були виявлені тимчасовою адміністрацієюспілки. З них видно, що під час дії так званогонайденівського мораторію голова спостережної радикредитної спілки «Перше кредитне товариство» отримавпонад 18 млн. грн як відсотки за договорами депозиту.Між іншим, за нашими даними, з урахуванням ще одногодепозитного договору, пану Азарову тільки з березня повересень 2009 року загалом був виплачений відсотковийдохід розміром у майже 20 млн. грн.

– Цікаво, а під які проценти кредитна спілка «Першекредитне товариство» залучала заощадження громадян?

– Так само як і в історії з кредитуванням, в кредитнійспілці «Перше кредитне товариство» застосовувалисьнесправедливі та далекі від дотримання принципурівноправності членів кредитної спілки умови залученнякоштів на депозитні рахунки. Наприклад, якщо дляширокого загалу ставка за договорами вкладу булавстановлена на рівні 21%, то Андрій Азаров мав 24%річних. Це вчергове свідчить про системне використанняпосадовими особами з числа відстороненого керівництвакредитної спілки «Перше кредитне товариство» свогослужбового становища з метою наживи за рахунок рештиспілчан.

– Якщо я вірно зрозумів, шанс відновитинормальну роботу кредитної спілки «Перше кредитнетовариство» поступово втрачався? – уточнюю уколишнього тимчасового адміністратора ПКТ ВіталіяСильчука.

– В умовах коли право- та законноохороннімеханізми буксують, годі розраховувати на приборканнязловживань службовим становищем та довірою громадян.Стало зрозумілим, що інших шляхів до забезпечення праввкладників ПКТ, ніж застосування до неї процедур,передбачених Законом України «Про відновленняплатоспроможності боржника або визнання йогобанкрутом», немає. У квітні 2011 року один із вкладниківзвернувся до господарського суду Одеської області іззаявою про визнання кредитної спілки «Перше кредитнетовариство» банкрутом, оскільки остання неспроможнасплатити понад 74 млн. грн.. заборгованості після настаннявстановленого строку. Слід зазначити, що таке зверненнярано чи пізно мусило статися, оскільки кредиторів, якімають вимоги, достатні для порушення справи пробанкрутство, у ПКТ більш ніж достатньо.

* * *Закінчуючи спілкування з колишнім тимчасовим

адміністратором кредитної спілки «Перше кредитнетовариство» Віталієм Сильчуком, який повернувся дозвичної роботи заступника директора департаментутимчасового адміністрування фінансово-кредитнихустанов Держфінпослуг, я запитав чиновника:

– Чи не остерігаєтесь Ви тепер переслідуваньстосовно своєї персони з боку правоохоронних органів?Адже факти, повідомлені журналісту, будуть оприлюднені...

Віталій Сильчук, не вагаючись, відповів:– Нехай боїться той, кому є що приховувати. Я ж,

як юрист, достеменно (в межах можливого) дослідив, щовідбулось з кредитною спілкою «Перше кредитнетовариство». Було виявлено причини її скрутного стану,встановлено численні факти порушень прав членів тапрацівників ПКТ, а також посадовців, винних у свідомомупорушенні законів. Все, що мною зроблено на посадітимчасового адміністратора, задокументовано. Добре, щоВи, як журналіст та громадський діяч, зацікавилисьдеталями моєї роботи в Одесі. Адже, за моїмиспостереженнями, у вітчизняному медіапросторіутворився певний брак аналітичної інформації щододійсних причин краху кредитної спілки «Перше кредитнетовариство», а вони, нажаль, мають кримінальнезабарвлення. Я закликаю правоохоронців ретельнодослідити інформацію, яка, сподіваюсь, буде оприлюднена.Маю надію, що це спонукатиме працівників прокуратурита міліції врешті-решт покласти край безкарному свавіллюпана Азарова та його поплічників. Я також вважаю, щосуспільство має знати правду про ділків від кредитноїкооперації, аби не потрапити в оману їхньої реклами,аби не стати жертвами їхньої наживи, а головне, якщотаке вже трапилось, бути здатними захищати свої права.

P. S. В кінці вересня мені зателефонував особистоАндрій Азаров, аби висловитись з порушених у цій статтіпитань. Зустріч за участі голови правління кредитноїспілки «Перше кредитне товариство» Валентина Найдита юриста Максима Перелі відбулася, однак станом насьогодні пан Азаров так і не надав свій коментар.

P. P.S. Арешт високопосадовця, тим паче діючого, ане відставного, в будь-якій державі сприймається яксенсація. Пропонована стаття не ставила перед собоюмету виправдати екс-керівника Держфінпослуг.Встановити справедливість – справа честі правоохоронцівта суддів. Проте скандал, в епіцентрі якого цього рокуопинився регулятор вітчизняного ринку небанківськихпослуг, усе-ж таки заслуговує на більшу увагу, ніж простоновина з життя можновладців. Адже, за класикою, кадривирішують усе. І від того, хто і як надалі буде формуватинаціональну політику щодо фінансових організацій,залежить рівень довіри до них суспільства.

Олександр КРИВЕНКО,керівник громадської організації

«Асоціація захисту прав вкладників»(м. Київ),

журналіст, юристhttp://a-kryvenko.blogspot.com/

akryvenko64@gmail.com+380 63 241 3681

«...з 23 вересня 2011 року фізичнаособа зможе обміняти в одномубанку протягом дня валюту на суму150 000 гривень, а не 80 000 гривень (веквіваленті) як це здійснювалосяраніше. Для забезпечення контролюза дотриманням ліміту операційбанки зобов’язані будуть вноситиособисті дані клієнта в системубанківського обліку. При здійсненнівалютно-обмінної операції на суму до50 000 гривень у фінансовомудокументі зазначатиметьсярезидентність клієнта, йогопрізвище, ім’я та по батькові. Дляцього клієнт повинен пред’явитидокумент, що засвідчує йогорезидентність. Це може бути будь-який документ, що може засвідчитирезидентність особи: як паспорт,так і інший документ, що посвідчуєособу» - Національний банкУкраїни, 21.09.2011

Понад місяць в Україні діє особистий контрольпокупців іноземної валюти з боку держави. Про причинита наслідки такої новації напередодні її впровадженнярозмірковував Олег Соскін – директор Інститутутрансформації суспільства, кандидат економічних наук.

Нові валютнообмінні правилавдарять по кожному

громадянину України– По-перше, постанова НБУ завдає нищівного

удару по малому і середньому бізнесу. Постраждаютьпідприємці, насамперед ті, що працюють на базарах, аботримають невеличкі магазини чи кав’ярні і які зазвичайпотребують обігових коштів у вільноконвертованій валютідля закупівлі товару, – стверджує Олег Соскін. –

По-друге, потерпатимуть від новації пересічнігромадяни, особливо люди похилого віку, які звикливідкладати гроші в доларах, євро, тому що боятьсятримати кошти в гривнях. Особливо гостро проблемувідчуватимуть мешканці невеликих міст, сіл, селищ.Обмінних пунктів там обмаль, а тепер ще й черги біля нихсуттєво зростуть.

По-третє, це зроблено для того, щоб посилитивладу кланової олігархії, так званої єнакіївській сім'ї, аджевідомо, що Арбузов (голова правління НБУ. – прим. Автора)є другом сина нинішнього президента України.

По-четверте, оскільки наближаються вибори, цепідніжка опозиції. Спробуйте, будь-ласка провестивиборну компанію, якщо ви представляєте альтернативнувладній політичну силу, позбавлені офіційнихінформаційних каналів і посад, а усі конвертабельніоперації будуть взяті під тотальний контроль.

Нарешті, нові валютнообмінні правила вдарять покожному громадянину України, оскільки тепер будутьнакопичуватися дані в його досьє про те, скільки він маєгрошей, щоб легше було співставити, скільки людина

Продаж валютиза паспортом:до чого призведе ікому це вигідно?

сплатила податків. Це ще один крок до встановлення унас цифрового концтабору, – обурюється Олег Соскін іпродовжує:

– Безперечно, в таких умовах знову, як колись,потужно розквітне чорний валютний ринок, який бандитивізьмуть під контроль.

Отже фактично можна говорити пробезпрецедентну руйнацію підприємницькогосередовища, про величезний відкат назад удвадцятирічній непростій історії демократичногорозвитку економіки України, – констатує Олег Соскін

Чому влада на це пішла?– По-перше, Національний банк, а також Уряд у

цілому, насамперед Міністерства фінансів і економіки,приховують реальні економічні показники. Насправдівладі на тлі зростання від’ємного сальдо торговогобалансу (6,6 млрд. доларів за сім місяців цього року, а засерпень дані не оприлюднені) не вистачає іноземноївалюти, – зазначає Олег Соскін.

По-друге, за словами економіста, в Україніемітовано дуже багато національних грошей:безготівкових майже на 60 млрд. гривень, що на 11відсотків збільшило їхній обсяг; готівкових – на 11 млрд.із зростанням на 106 процентів. А загалом за майже півторароку діяльності нової влади рівень готівки/безготівкипіднявся на 34 відсотка, а готівка на 1 серпня поточногороку – на 24 процента. Відповідні дані за серпеньприховані, і не випадково, бо вони надрукували ще гривнідуже багато.

По-третє, НБУ відчуває нестачувільноконвертованих грошей, адже запаси СКВ насьогодні скоротились до 9 млрд.

За борговими зобов’язаннями, – вважає ОлегСоскін, – влада опинилась фактично наблизилась до межіколапсу. Про це свідчить динаміка зростання боргуУкраїни станом до 1 червня 2011 року. Інформація ж простан речей після цієї дати знову ж таки не оприлюднена,вичищена з будь-яких офіційних джерел. Як видно здіаграми розмір державного боргу за останні піврокуведення статистики (з 1 вересня минулого до 1 червняпоточного років) збільшився на 25 відсотків – з 48 домайже 60 млрд. доларів США.

Загрозливими є і показники зростання обсягугрошової маси. 1 жовтня 2010-го, коли «вони» заступилина чергування, готівка-безготівка трималась на рівнімайже 488 млрд. грн., а через десять місяців вже досяглапозначки понад 657 млрд. грн., причому тільки готівкистало більше на 47 млрд. грн.

Жахливою виглядає й динаміка зовнішнього боргу,який зріс зі 100 млрд. доларів США (показник на 01.10.2010року) і станом на 1 липня 2011 року склав понад 123 млрд.доларів США, що практично можна порівняти з розміромвалового внутрішнього продукту.

Негативною є й ситуація з облігаціями внутрішньоїдержавної позики. Нацбанк страшенними темпамискуповує ці цінні папери Уряду, бо вони вже нікомунепотрібні, довіри до них немає. Зокрема у портфелінерезидентів обсяг ОВДП скоротився з початку поточногороку майже вдвічі – до рівня трохи більше 6 млрд. грн,демонструючи падіння рейтингу нашого уряду. Цейпоказник також свідчить про повне економічнебанкрутство діючої влади.

– Я вважаю, – підсумовує Олег Соскін, – щопаспортизація валютно-обмінних операцій має на метінамагання штучно втримати курс гривні відносноамериканського долара, адже я ще раніше прогнозувавобвал національних грошей наприкінці жовтня-початкулистопада до 12 грн за 1 дол. США.

Влада намагається усіляко продемонструвати, щоконтролює ситуацію, але є достатні підстави констатувати:реальна статистика приховується, постанова НБУспрямована на перешкоджання формування реальногокурсу. Це агонія влади, впроваджується ще одиннаркотик, щоб люди не зрозуміли, що насправдівідбувається. А далі, будь-ласка, дивіться на Білорусію:листопад 2010-го року – за 1 долар давали 2800, а зараз –майже 8600 їхніх «зайчиків» (білоруських рублів. – Прим.Автора). Оце нас чекає, тим паче, що друга хвиля світовоїкризи набуває все більших обертів. – прогнозує директорІнституту трансформації суспільства, кандидатекономічних наук Олег Соскін.

Олександр КРИВЕНКО

Засновник, редактор, видавець:Шеляженко Юрій Вадимович

(фізична особа-підприємець, ДРФО 2961810532).Свідоцтво про державну реєстрацію друкованого

засобу масової інформації серія КВ № 14488-3459 Р,видане Міністерством Юстиції України 10.10.2008 р.

Тираж 2200 примірників. Підписний індекс 49608.Розповсюджується безкоштовно.Адреса редакції, видавця: поштовий індекс 01042,

м. Київ, вул.Тверський тупик, буд. 9, к. 82.Тел. +38 (097) 3179326, факс +38 (044) 5290435.Електронна пошта: say@truth.in.uaПідписано до друку 30.11.2011 р.Віддруковано ТОВ “Прес Корпорейшн Лімітед”,

вул. Чехова, 12-а, Вінниця, 21034. Замовлення № 116610.

Всеукраїнська незалежна газета

16 Âñåóêðà¿íñüêà íåçàëåæíà ãàçåò๠36-37 â³ä 30 ëèñòîïàäà 2011 ðîêóÌèðîâîççðåíèå

КРЕАТИВНЫЙИДЕАЛИЗМ

Новая философия развития.Критика атеизма.

Высшим проявлением диалектикиявляется диалог Бога с человеком.

I.Десять лет назад я был сторонником атеизма.Теперь я верю в Бога.Правда, я не христианин, не сторонник мировых или

традиционных религий и даже не пантеист.Я верую в Бога как олицетворение Наивысшей Ценности

Человека. Это особая религия со своим священным писанием (см. журнал«Мораль», № 1 (4), том 2), которое было получено от Бога.

Я основал виртуальный Храм Божественного Откровения(www.temple.org.ua). Я зарегистрировал и регулярно выпускаю журнал«Мораль», посвященный проповедям и теологическим размышлениям.

Почему я перерос атеизм?Нельзя не признать, что атеизм полезен как отрицание

объективного существования богов, рядом с которыми человек обязанмыслить себя ничтожным. Атеизм научными методами отрицаетмистические мифы, предрассудки, стереотипы, распространенныесреди приверженцев традиционных религий и критикует практикирелигиозного экстремизма. По-моему, глубокий смысл и правотаатеистического мировоззрения заключается в отрицаниинеестественных представлений о Боге, которые унижают Бога. Помогаялюдям преодолевать безумные формы веры, основанные на унижениии невежестве, атеизм играет важную роль в общественной жизни.Однако я убежден, что истинная вера делает человека творцом, помогаетнам приближаться к совершенству в развитии своего внутреннего мира.

Атеизм основывается на материализме, поэтомупринципиально не может отрицать истинность веры видеального субъективного Бога. Именно такая вера характерна длямоей религии – Веры в Наивысшую Ценность Человека. Вот дословнаяцитата из священного писания, которое является для меня непреложнойистиной: «Бог является в мечтах» (Божественное Откровение, 17).Научные методы не помогут атеисту отвергнуть существованиесубъективного Бога. Ведь, признавая субъективность Бога, верующийзаявляет, что для него Бог существует, но признает с уважением к инымубеждениям: для атеиста Бог действительно не существует.

Отрицание субъективного Бога, по-моему, может быть толькослепой верой, отрицанием священной для меня истины: творчествоявляется непременной составляющей смысла жизни человека и способомобщения с Богом.

Поэтому, с моей точки зрения, атеизм становитсянепродуктивным, когда отрицает истинного (субъективного) Бога. Втакой ситуации слепая вера атеиста противопоставляет себятворческой вере исповедующих религиозную Веру в НаивысшуюЦенность Человека и становится обыкновенным унижением религии,бессмысленным и глумливым. А унижение, согласно универсальномуморальному принципу моей религии – это зло, с которым следуетбороться. Например, через диалог, искреннее желание найтивзаимопонимание с оппонентом.

Предлагаю начать такой диалог с обсуждения метода, которымя, верующий, постоянно пользуюсь в осмыслении бытия и развития. Этотметод я называю креативным идеализмом.

II.Каждый человек так или иначе стремится к развитию –

достижению совершенства, или идеала во внешнем (объективном) ивнутреннем (субъективном) мире. Давайте будем честными: оба этихмира для нас одинаково реальны и важны.

Субъективно, человеческое стремление к развитию – это путьтворения и созидания. Однако несовершенство объективного мира(частью которого являются наши бессознательные, в т. ч. недобрыепобуждения) противодействует созидательному стремлению кразвитию, принуждает человека бороться за совершенство.

Итак, объективной реальностью развития являетсяборьба противоположностей, мыслимых как совершенство инесовершенство; в то же время субъективной реальностьюразвития является созидание, творение, творчество,креативность.

Объективная и субъективная реальности взаимосвязаны.Природа осознается и потому вмещается в сознании, как часть

субъективного бытия; хотя сознанию присуща и способность творитьсебя, созидать субъективное совершенство.

Сознание существует как природный процесс (частьобъективного бытия), позволяющий человеку в сочетании с другимиприродными процессами влиять на окружающий мир и других людей,созидать объективное совершенство.

Объективная реальность материальна, а субъективнаяреальность идеальна. Их взаимосвязь мыслится истиннойреальностью – и это бытие, которое, как было показано выше,характеризуется принципами:

1) принцип взаимосвязи идеального с материальным;2) принцип развития через творение (творческого

развития).

III.Рассмотрим действие данных фундаментальных принципов

бытия на самом простом примере развития – речь пойдет о изучениииностранного языка.

Вначале мы учимся называть новыми словами реальныепредметы и явления, то есть, идеализируем сущее: отражаем предметыкак связи слов и образов в сознании, развиваемся в субъективнойреальности, познавая взаимосвязь идеального с материальным.

Далее мы пользуемся знанием новых слов, общаемся с носителемязыка и достигаем задуманных целей – то есть, осуществляем идеальное,развиваемся через творение объективной реальности.

И, наконец, мы обогащаем «перлами» иностранного языка своюродную речь, или обогащаем «перлами» родной речи иностранный язык,когда это уместно и удобно – то есть, идеализируем идеальное, достигаемсовершенства с помощью субъективного созидания, творческиразвиваем язык.

На данном примере показано не только действие двухупомянутых выше фундаментальных принципов бытия, но ипроявление трех основных законов развития:

1) закон идеализации сущего;2) закон осуществления идеального;3) закон идеализации идеального.Эти законы находят свое выражение в любом явлении

развития. Часто (но не всегда) они проявляются в приведенной вышепоследовательности, характеризуют ключевые этапы развития. Когдаидеализированное идеальное осмысливается в связи с сущим,последовательность этапов развития повторяется на новом уровне(циклическое развитие). Каждый следующий этап развития может

начинаться с творческого осмысления предыдущего (эволюционноеразвитие).

IV.Возьмем принятую в философии последовательность

исторических этапов развития мировоззрения:мифологическое мировоззрение, религиозное мировоззрение,философское мировоззрение.

Мифы выражают мировоззрение в литературной форме, тоесть передают идею через предметный сюжет; иначе говоря,мифологическое мировоззрение основано на идеализации сущего.

Религия выражает определенные ценности и моральныенормы – иначе говоря, формы идеала, реализация которых верующимиспособствует развитию человека, общества, природы; итак, религиозноемировоззрение основано на осуществлении идеального.

Философия изучает самые общие, то есть самые идеальныехарактеристики бытия, включая идеи мифов и религий – значит,философское мировоззрение есть идеализация идеального.

При этом следует отметить проявления эволюционности ицикличности – общих свойств развития, проявляющихся и в данномслучае. Ведь совершенное религиозное мировоззрение осмысливаетмифологическое, а совершенное философское мировоззрениеосмысливает религиозное. Затем в процессе развития возникают новыеценности, мыслятся новые сущности, и цикл повторяется: старые мифыобретают новые значения, традиционная мораль трансформируется всовременную, и обновление религии требует новой философии...

Рассмотрим другие примеры.История науки и техники представляет собой яркую

демонстрацию трех основных законов развития: эмпирические знанияразвиваются в теоретические (идеализация сущего), теоретическиезнания реализуются на практике (осуществление идеального), котораяоткрывает ученым новые неизвестные явления и так подсказываетновые цели и направления развития науки (идеализация идеального).

История денег не менее замечательно иллюстрирует триосновных закона развития: для прямого безденежного обмена товарамилюдям приходилось определять умозрительное отношение однихтоваров к другим (идеализация сущего), далее возникли монеты ибанкноты как универсальный, идеальный товар, который можнообменять на любой другой товар (осуществление идеального), а потомденьги стали средством накопления, кредитования, планированиябудущего, в последнее время появились электронные деньги(идеализация идеального).

На примере денег можно продемонстрировать и двафундаментальных принципа бытия. Деньги символизируютвзаимосвязь материального с идеальным, будучи идеальным ликвиднымтоваром. Деньги символизируют развитие посредством творения,поскольку набирают ценность по мере экономического развития(творения благ, удовлетворяющих потребности людей) и теряютценность в случае застоя и деградации.

V.Осмысление фундаментальных принципов бытия и законов

развития ведет к креативному осмыслению антропологии и социальнойфилософии, новой классификации и периодизации развития личностии сообществ (коллективов в широком смысле слова).

Например, в развитии личности можно выделить такиеэтапы:

1) наивность (простодушие) – обусловленностьмировоззрения индивидуума внешними влияниями, бессмысленнымичувствами, побуждениями, инстинктами и т.п., или же стихийноезаполнение пустот внутреннего мира;

2) продуктивность – обусловленность мировоззренияиндивидуума постановкой практических целей (таких, как выживание,воспроизводство, удовлетворение потребностей) и их достижением;

3) ассоциативность – обусловленность мировоззренияиндивидуума коллективной культурой (семейной, групповой,общественной, этнической, государственной, общечеловеческой и т. п.),стремление к социализации, готовность к самопожертвованию;

4) мудрость – осознанное непрерывное стремление кполезному познанию, выявление и преодоление обусловленностеймировоззрения, противоречий, осознание взаимосвязи идеального сматериальным;

5) креативность – осознанное стремление индивидуума кразвитию через творение;

6) идеальность – сотворение индивидуумом ценностей новогоцикла развития личности.

В этом идеальном антропологическом цикле, каждый этапкоторого вмещает предыдущие (следовательно, это эволюционныйцикл) отражаются три закона развития, умноженные на два принципабытия.

Первый цикл (п. п. 1-3) отражает взаимосвязь материальногос идеальным и характеризуется существенностью объективного:наивность есть идеализация объективно сущего; продуктивность естьобъективное осуществление идеального; ассоциативность индивидуумачерез проекцию «я» на «мы» идеализирует идеальное. Второй цикл (п.п. 4-6) отражает принцип развития через творение и характеризуетсясущественностью субъективного: мудрость есть идеальная идеализациясущего, креативность – осуществление идеального идеала, идеальность– идеализация идеального идеала.

Этапы развития коллектива в самом широком смысле этогослова (семьи, группы, сообщества, социума, народа, государства,человечества и т. п.) таковы:

1) ассоциативность – смыслом бытия коллектива являетсяего сохранение или расширение;

2) продуктивность – смыслом бытия коллектива являетсяпостановка и достижение практических целей;

3) гомогенность – смыслом бытия коллектива являетсясовершенствование коллективного сознания, культуры;

4) справедливость – смыслом бытия коллектива являетсягарантирование прав и свобод человека, реализация интересов ипотребностей, счастье индивидуума;

5) креативность – смыслом бытия коллектива являетсяпоощрение осознанного стремления индивидуума к развитию черезтворение;

6) идеальность – сотворение коллективом ценностей новогоцикла развития коллектива.

В этом идеальном социальном цикле, каждый этап котороговмещает предыдущие (следовательно, это эволюционный цикл)отражаются три закона развития, умноженные на два принципа бытия.

Первый цикл (п. п. 1-3) отражает взаимосвязь материальногос идеальным и характеризуется существенностью объективного:ассоциативность коллектива есть идеализация объективно сущего(совокупность людей в идеале мыслится коллективом); продуктивностьесть объективное осуществление идеального; гомогенность какобобщение индивидуального сознания до коллективного идеализируетидеальное. Второй цикл (п. п. 4-6) отражает принцип развития черезтворение и характеризуется существенностью субъективного:справедливость есть идеальная идеализация сущего (коллективнымидеалом мыслится индивидуальный идеал), креативность –осуществление идеального идеала (коллективным идеалом мыслитсяразвитие индивидуума), идеальность – идеализация идеальногоидеала.

VI.Креативный идеализм замечателен тем, что эта новая

философия развития позволяет эволюционно осмыслить социально-антропологический характер вероучения традиционных религий, атакже доказать существование Бога.

Начнем с доказательства существования Бога какабсолютного совершенства. Как уже было сказано, субъективнаяреальность идеальна (в том числе, самоценна); это значит, что формойсуществования субъективной реальности является идеал. Развитиеидеала согласно третьему закону развития заключается в идеализацииидеального. Совершенство – высшая степень развития идеала, то естьидеальный идеал, и, как таковой, является формой существованиясубъективной реальности. Абсолютное совершенство – высшая степеньразвития совершенства, то есть идеальное совершенство, и, как таковое,является формой существования субъективной реальности. Значит,абсолютное совершенство, то есть Бог, существует.

Абсолютное совершенство, то есть Бог, являетсятворцом бытия, поскольку бытие – это идеализация взаимосвязиидеального с материальным; Бог как абсолютное совершенстворазвивает любую идеализацию, а развитие реализуется черезтворение; потому Бог – творец бытия.

Абсолютное совершенство, то есть Бог, являетсяидеальной личностью, поскольку олицетворение – формаидеализации; Бог является абсолютным совершенством, ибоидеализация Бога есть Бог; итак, олицетворение Бога есть Бог –следовательно, Бог является идеальной личностью.

Теперь осмыслим антропологический и социальный характервероучения мировых религий.

Христианство проповедует спасение от грехов через жертвуИисуса Христа и воссоединение верующих в Теле Христовом, то есть,Церкви. Таким образом, антропологически христианство тяготеет кассоциативности (впрочем, при более тщательном изучениихристианской теологии нетрудно найти элементы мудрости), асоциально – к гомогенности.

Ислам проповедует поклонение Богу, именуемому Аллахом,который предопределил судьбы всего сущего; ислам – это образ жизнии смысл жизни. Таким образом, антропологически ислам поощряетпростодушие, а социально –тяготеет к ассоциативности.

Буддизм проповедует доступное каждому освобождение отстраданий через правильный образ жизни, материальной и духовной.Итак, антропологически буддизм склоняется к мудрости, а социальновоплощает справедливость.

VII.В заключение – еще два интересных аспекта креативного

идеализма.Во-первых, с точки зрения данной философии моя религия –

Вера в Наивысшую Ценность Человека – характеризуется какидеализация креативности и в антропологическом, и в социальномизмерении.

Во-вторых, креативный идеализм является рациональнойальтернативой диалектическому материализму. Ведь творение (сего субъективностью) и борьба (с ее объективностью), как уже былосказано в начале – это две стороны одного бытия. Говоря языкомдиалектического материализма, бытию присуще единство и борьбатаких противоположностей, как объективное и субъективное. Борьбатребует противоречий, конкуренции, то есть диалектики. Творчестворешает противоречия способом, который в диалектике называетсяпереходом количественных изменений в качественные: накопившеесямножество противоречий осмысливается в новом качестве, какмногогранность одной реальности. И эта новая реальность требуетновой философии.

Атеизм, основанный на диалектическом материализме, сталидеалом борьбы продуктивного рационализма с непродуктивнымиррационализмом. На новом витке эволюции философии, наблюдаянепродуктивность, косность и догматичность современного безбожия,мы готовы признать рациональность субъективного бытия и приходимк отрицанию отрицания – отрицанию атеизма и применению методовкреативного идеализма там, где раньше применялись методыдиалектического материализма.

При этом законы развития в креативном идеализме неопровергают, но дополняют и отражают законы развития вдиалектическом материализме. Усматривая противоположности и ихборьбу в сущем, мы идеализируем сущее. Переход количественныхизменений в качественные мыслится как осуществление идеального.Отрицанию отрицания неизбежно сопутствует идеализацияидеального.

Наконец, главный метод диалектики – диалог – мыслится вкреативном идеализме более широко: не только как спор между людьми,но и как идеальное общение – диалог Бога с человеком, откровение имолитва. Или, если угодно, как диалог человека с природой, когдачеловек совершает поступки, а природа отвечает естественнымипоследствиями.

Юрий ШЕЛЯЖЕНКО,Хранитель Веры, редактор журнала «Мораль».